Справа №464/1269/25
пр № 6/464/82/25
26 вересня 2025 року
Сихівський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Мички Б.Р.
за участю секретаря судового засідання Севери Ю.В.
боржника ОСОБА_1
представника боржника ОСОБА_2
стягувача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові заяву ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню,
встановив:
Боржник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання судового наказу Сихівського районного суду м. Львова від 26 лютого 2025 року у справі № 464/1269/25 таким, що не підлягає виконанню. На обґрунтування заяви зазначає, що 26 лютого 2025 року Сихівським районним судом м. Львова у справі № 464/1269/25 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частки від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24.02.2025 року і до досягнення дитиною повноліття. Вказав, що дружина та його син перебувають повністю на його фінансовому утриманні, дружина не працює і саме він забезпечує гідні умови їх проживання, орендує житло у якому вони проживають, сплачує комунальні послуги, фінансово забезпечує купівлю продуктів харчування, одягу, іграшок, сплачує за відвідування дитиною дошкільного навчального закладу. Боржник регулярно на постійній основі надає дружині кошти, які вона витрачає на власні потреби і на потреби дитини, кошти перераховує на її банківський рахунок. Стягувач не зверталася у виконавчу службу із заявою щодо звернення судового наказу до виконання, хоч заяву мотивувала тим, що допомоги на утримання дитини від чоловіка не отримує. Крім цього, спростовує інформацію стягувача про вчинення ним насильства щодо неї та дитини, надає відповідні докази суду. Просить його заяву задовольнити.
У судовому засіданні боржник та його представник заяву підтримали, просили задовольнити.
У судовому засіданні стягувач просила відмовити у задоволенні заяви боржника, покликаючись на її необгрунтованість.
Заслухавши боржника, представника боржника, стягувача, дослідивши заяву, додані до неї документи, суд дійшов такого висновку.
Суд встановив, що 26 лютого 2025 року Сихівським районним судом м. Львова у справі № 464/1269/25 видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частки від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24.02.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Підставою для видачі судового наказу було те, що дитина сторін ОСОБА_4 проживає разом із матір'ю.
При цьому, боржник ОСОБА_1 просить визнати даний судовик наказ таким, що не підлягає виконанню.
Мотивом заяви ОСОБА_1 є те, що дитина та його дружина, разом із ним на даний час проживають на орендованій квартирі, яку їм орендує боржник, та дитину з дружиною утримує боржник, а тому виданий судовий наказ необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню, оскільки обов'язок боржника відсутній у зв'язку із зазначених заявником причин.
На підтвердження вказаних обставин боржником надано: виписки руху коштів по картці, з яких вбачається, що ОСОБА_1 переказував регулярно кошти ОСОБА_3 (а.с.35-46), договір найму (оренди) квартири від 10.10.2024 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 орендує у ОСОБА_5 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , у якій проживає ОСОБА_3 та їх спільний син (а.с.55-58), платіжними інструкціями (а.с.59-80, 108-110, 123-124, 155-157), з яких вбачається, що боржник здійснює оплату за комунальні послуги за вищевказаною адресою, квитанцією про оплату за відвідування сином дошкільного навчального закладу (а.с.81, 118, 122, 149), квитанціями про переказ коштів стягувачу для потреб харчування, ліки (а.с.111-117, 119-120, 133-135, 142, 144-148, 150-154, 159-160), випискою з банку про оплату коштів за оренду квартири, у якій проживає стягувач та син сторін (а.с. 136-138) та інше.
Відповідно до ст. 160 Цивільного процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
За змістом п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 161 Цивільного процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Відповідно до частин першої, сьомої статті 170 Цивільного процесуального кодексу України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ст. 173 Цивільного процесуального кодексу України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню, або відстрочити або розстрочити виконання судового наказу в порядку, встановленому статтями 432, 435 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою ст. 160 Цивільного процесуального кодексу України із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
З огляду на це, суд дійшов висновку, що заявником в даному випадку обрано вірний спосіб захисту порушеного права, оскільки відсутні будь-які нововиявлені обставини, а наявні свідчать про відсутність боргових зобов'язань.
Згідно з ст. 432 Цивільного процесуального кодексу України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Отже, закон передбачає можливість визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, проте наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.
Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (відсутність у боржника обов'язку), зокрема, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання тощо.
При цьому, словосполучення "або з інших причин" стосується саме відсутності (припинення) обов'язку боржника, який підлягає виконанню. Підстави припинення зобов'язання визначені главою 50 розділу І книги п'ятої Цивільного кодексу України.
Згідно з ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Тобто, обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, причому, обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом із яким проживає дитина.
Аналіз вказаної норми Сімейного кодексу України свідчить, що право на звернення до суду із вимогами про стягнення аліментів належить лише особі, з якою проживають діти та яка забезпечує умови їх проживання.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі статтями 76, 81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стороною боржника надано докази фактичного проживання дитини із обома батьками та докази того, що батько утримує сина та дружину, а сторона стягувача цього факту не спростовує належними доказами.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 432 Цивільного процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом ст. 432 Цивільного процесуального кодексу України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.
У цьому випадку саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Разом з тим, за обставинами даної справи, дитина проживає із обома батьками, батько забезпечує належні умови проживання дитини, надає кошти на її утримання, що підтверджується письмовими доказами та не спростовується стороною стягувача.
Утримання батьком дитини, що підтверджено належними доказами наданими суду, виключає наявність у боржника обов'язку сплачувати на користь стягувача аліменти на утримання цієї ж дитини.
Таким чином, враховуючи наведе вище, суд дійшов висновку, що обставини утримання дитини батьком, який є боржником по вказаному судовому наказу, свідчить про відсутність у стягувача суб'єктивного права вимоги стягнення аліментів з боржника.
Вказані обставини та наявні у справі докази стороною стягувача не спростовані.
Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що відсутність у ОСОБА_1 обов'язку сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідності до положень статті 432 Цивільного процесуального кодексу України є підставою для визнання таким, що не підлягає виконанню, судового наказу від 26 лютого 2025 року Сихівським районним судом м. Львова у справі № 464/1269/25.
Керуючись ст. ст. 160, 173, 352-354, 432 Цивільного процесуального кодексу України, суд
постановив:
Заяву ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню судовий наказ, виданий 26 лютого 2025 року Сихівським районним судом м. Львова у справі № 464/1269/25, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частки від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24.02.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Повний текст ухвали складено 26.09.2025 року.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м. Львова шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня винесення ухвали.
Суддя Мичка Б.Р.