Справа № 496/3222/25
Провадження № 2/496/2417/25
18 вересня 2025 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Портної О.П.,
за участю:
секретаря - Рябової А.П.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за позовом: Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, код ЄДРПОУ 20987385, місце знаходження за адресою: вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, Одеська область, індекс 65107, до
відповідачки: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , остання відома реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1
вимоги позивача: про стягнення надміру виплачених коштів,
позивач - повідомлений належним чином про час, дату та місце слухання справи, у судове засідання не з'явився,
відповідачка - повідомлена належним чином про час, дату та місце слухання справи, у судове засідання не з'явилася, про поважність причин своєї неявки суд не повідомила, -
І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідачки.
1. 02.06.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - позивач та/або ГУ ПФУ в Одеській області), в особі представника, звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідачка) з вимогами про стягнення надміру виплачених сум пенсійних виплат.
2. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області перебуває ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка отримує пенсію за віком, призначену відповідно до ЗУ від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон № 1058-ІV). 16.10.2023 відповідачка звернулася із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV. Заява опрацьовувалась за екстериторіальним принципом спеціалістами ГУ ПФУ в Львівській області. Розпорядженням від 20.10.2023 року відділом призначення пенсій ГУ ПФУ в Львівській області відповідачці призначено пенсію за віком з 16.10.2023 року відповідно до Закону № 1058-ІV. До заяви про призначення пенсії долучено витяг з додатку «Дія» від 05.07.2023 року № 5116-7501665711, підтверджуючу статус внутрішньо переміщеної особи, в якій зазначено реєстрацію в м. Маріуполь Донецької області. При прийнятті рішення про призначення пенсії не враховано вимоги ЗУ від 20.03.2023 № 2981-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо призначення пенсії особам, які проживають на тимчасово окупованій території або на території, на якій ведуться бойові дії», а саме: у разі якщо звернення за призначенням пенсії відбулося в період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, за умови, що передбачений ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-ІV строк звернення за призначенням відповідної пенсії не сплив станом на 24.02.2022 року, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку. Розпорядженням від 23.01.2025 року відповідачці змінено дату права на пенсію з 16.10.2023 року на 10.04.2022 року (з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку) враховуючи дотримання умов, передбачених ЗУ від 20.03.2023 № 2981- ІХ «Про внесення змін до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і зважаючи на те, що звернення за призначенням пенсії відбулося після 15.04.2023 року (Закон № 2981 набрав чинності). Пенсійну справу приведено у відповідність, розмір пенсії склав 2860,35 гривень. В результаті по пенсійній справі № 155350017431 відповідачки утворилась переплата пенсії за період з 01.11.2023 року по 31.01.2025 року в розмірі 3776,70 гривень та прийнято рішення про прийняття суми переплати пенсії на облік від 03.02.2025 року № 373. Головним управлінням відповідачці надіслано листа від 07.02.2025 року № 1500- 0404-8/36971 про утворення переплати та необхідності повернення переплати пенсії на рахунок ПФУ, який відповідачкою не виконаний. В зв'язку з вищевикладеним у позивача виникло право звернутися до суду з вказаним позовом.
3. Відповідачка відзив до суду не надала.
ІІ. Інші процесуальні дії у справі.
4. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2025 року цивільна справа № 496/3222/25 була передана на розгляд головуючій судді Портній О.П. (а.с. 22)
5. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 18.06.2025 року позовну заяву залишено без руху та надано час для усунення недоліків. (а.с. 25-26)
6. 27.06.2025 року на адресу суду через систему документообігу «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків з додатками. (а.с. 28-30)
7. Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
8. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 10.07.2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін. Окрім того, відповідачці було надано строк для подання відзиву на позовну заяву. (а.с. 31-32)
9. Відповідачка, в установлені ч. 7 ст. 178 ЦПК України, строки не подала до суду відзив на позовну заяву, будучи повідомленою належним чином про наявність ухвали про відкриття провадження та необхідністю подання відзиву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
10. Оскільки відповідачка була належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання відповідно до ст. 128 ЦПК України - шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення з повідомленням про вручення, яке повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 35), в судове засідання не з'явилася, про поважність причин своєї неявки суд не повідомила, а представник позивача не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, Судом було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст.ст. 280-281 ЦПК України.
11. Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі №913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
12. Відповідно до постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 13.05.2024 року у справі № 755/4829/23, останній зазначив, що суд зробив правильний висновок, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується відповідними поштовими відправленнями, які повернулися до суду з відмітками «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням учасника справи. Днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України).
13. Верховний Суд у своїй Постанові від 29.04.2020 року у справі № 348/1116/16-ц вказав, що, якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
14. Судом на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
15. Судом встановлено, що 16.10.2023 року ОСОБА_1 звернулася на адресу Відділу обслуговування громадян № 14 (сервісний центр) ГУ ПФУ в Одеській області з Заявою 7555 за призначенням/перерахунком пенсії (а.с. 11), яка відповідно до копії Розписки-повідомлення прийнята 16.10.2023 року і зареєстрована за № 7555 (а.с. 12).
16. Відповідно до копії витягу з додатку «Дія» № 5116-7501665711 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є внутрішньо-переміщеною особою. (а.с. 10)
17. 20.10.2023 року Малиновським об'єднаним управлінням ПФУ в м. Одесі Захарченко Н.В., з урахуванням особливостей: ВПО, воєнний стан - з 16.10.2023 року по довічно, встановлено розмір пенсії у розмірі 3221,67 гривня. (а.с. 18)
18. Листом № 1500-0307-9/4425 від 08.01.2025 року Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг повідомило ГУ ПФУ в Одеській області, що Розпорядженням від 20.10.2023 року № 155350017431 відділом призначення пенсій ГУ ПФУ в Львівській області від 20.10.2023 року № 155350017431 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено пенсію за віком з 16.10.2023 року. Правильність прийнятого рішення завізовано спеціалістом ГУ ПФУ в Львівській області. До заяви про призначення пенсії долучено витяг з додатку «Дія» від 05.07.2023 року № 5116-7501665711, який підтверджує статус внутрішньо переміщеної особи. При прийняті рішення про призначення пенсії не враховано вимоги ЗУ «Про внесення змін до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 20.03.2023 року № 2981-ІХ. (а.с. 13)
19. Листом № 1300-5306-9/7001 від 16.01.2025 року Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг просило ГУ ПФУ в Одеській області самостійно привести пенсійну справу до норм чинного законодавства. (зворотній а.с. 10)
20. Згідно з копією Протоколу за період з 01.04.2022 року - 28.02.2025 року по ОСОБА_1 , переплата становить 3776,70 гривень. (а.с. 14-15)
21. Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області по пенсійній справі і особовому рахунку № НОМЕР_2 ОСОБА_1 сума переплати 3776,70 гривень прийнята на облік в лютому 2025 року. (а.с. 16)
22. Управлінням з питань виплат ГУ ПФУ в Одеській області на адресу відповідачки був направлений лист з проханням надання заяви щодо згоди на утримання переплати пенсії або суму переплати внести добровільно на рахунок ПФУ. (зворотній а.с. 16)
23. 23.01.2025 року Малиновським об'єднаним управлінням ПФУ в м. Одесі був зроблений перерахунок пенсії ОСОБА_1 та встановлений розмір пенсії з 10.04.2022 року по 30.06.2022 року - 2860,35 гривень, з 01.07.2022 року по 30.09.2022 року - 2865,93 гривень, з 01.10.2022 року по 30.11.2022 року - 2865,93 гривень, з 01.12.2022 року по 31.12.2022 року - 2869,89 гривень, 01.01.2023 року по 28.02.2023 року - 2869,89 гривень, 01.03.2023 року по 15.10.2023 року - 2869,89 гривень, з 16.10.2023 року по 31.12.2023 року - 2869,89 гривень, з 01.01.2024 року по 29.02.2024 року - 2869,89 гривень, з 01.03.2024 року по 31.03.2024 року - 2980,00 гривень, з 01.04.2024 року по 31.12.2024 року - 2980,00 гривень, з 01.01.2025 року по 08.04.2027 року - 2980,00 гривень, з 09.04.2027 року по довічно - 3738,25 гривень. (а.с. 20-21)
24. 23.01.2025 року Малиновським об'єднаним управлінням ПФУ в м. Одесі був зроблений перерахунок пенсії ОСОБА_1 та встановлений розмір пенсії з 01.03.2024 року по 31.03.2024 року - 3085,97 гривні, з 01.04.2024 року по 31.12.2024 року - 3085,97 гривень, з 01.01.2025 року по 08.04.2027 року - 3085,97 гривень, з 09.04.2027 року по довічно - 3938,25 гривень. (а.с. 19)
25. 25.02.2025 року Малиновським об'єднаним управлінням ПФУ в м. Одесі був зроблений перерахунок пенсії ОСОБА_1 та встановлений розмір пенсії з 01.03.2025 року по 08.04.2027 року - 3323,00 гривні, з 09.04.2027 року по довічно - 4336,68 гривень. (а.с. 17)
ІV. Оцінка Суду.
26. Згідно з ч. 1 ст. 4 Цивільно-процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
27. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
28. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).
29. Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
30. Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.
31. За ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
32. Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).
33. Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
34. Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
35. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
36. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 року у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 року у справі № 904/2444/18.
37. Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, то ст. 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 року у справі № 6-2978цс15 та від 03.06.2016 року у справі № 6-100цс15, Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі № 910/1531/18.
38. Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
39. Вказані положення відповідають визначенню пенсії, наведеному у ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV, згідно якої пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
40. Таким чином, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, мав достеменно встановити факт переплати пенсії у зв'язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.
41. Згідно ст. 50 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка є спеціальною нормою для правовідносин, суми пенсій, виплачені надміру, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку лише внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних.
42. Обов'язковою ознакою, необхідною для стягнення надміру виплаченої пенсії, по-перше є, якщо її виплата є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача, зловживання з його боку або усвідомлення набувачем подання ним в органи пенсійного фонду недостовірних даних.
43. Доказів того, що переплата пенсії виникла внаслідок зловживань з боку відповідачки, чи вона допустила недобросовісну поведінку, позивач суду не надав. Навпаки підтвердив, що відповідачкою до матеріалів заяви про встановлення пенсії нею був долучений витяг з додатку «Дія» з якого вбачається місце реєстрації проживання заявниці, а також те, що особа є внутрішньо переміщеною особою.
44. Пунктом 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 року встановлено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
45. Аналогічний висновок міститься у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки, у справі «Гаші проти Хорватії» та у справі «Трro проти Хорватії».
46. Таким чином, відсутня будь-яка підстава для відповідальності ОСОБА_1 та стягнення з неї коштів.
47. До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст. 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. Зазначені висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України від 22.01.2014 року у справі № 6-151цс13 та від 02.07.2014 року у справі № 6-91цс14, постановах Верховного Суду від 07.03.2018 року у справі № 517/186/17 та від 28.03.2018 року у справі № 173/166/17.
49. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
50. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 року у справі № 753/15556/15-ц зазначила, що у ст.1215 Цивільного кодексу України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і, відповідно, тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
51. На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що жодного з цих трьох критеріїв для незастосування ст. 1215 ЦК України позивач не навів, в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки недобросовісності та ознаки порушень закону.
52. Така правова позиція відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові 27 лютого 2019 року у справі №404/4822/ 15-ц; № 14-55цс19 (п. 30 позиції Верховного Суду) та загалом сформованій у цих правовідносинах судовій практиці. Крім того, як роз'яснила Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі №753/15556/15 (провадження №14-445цс18), правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і, відповідно, тягар доказування недобросовісності набувача покладається на платника відповідних сум.
53. Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
54. Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
55. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
56. Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
57. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
58. Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
59. З врахуванням викладеного суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять достатніх та достовірних доказів того, що ОСОБА_1 вчинила недобросовісні дії для невірного нарахування їй пенсійного забезпечення, а тому підстав для його повернення не встановлено.
V. Розподіл судових витрат між сторонами.
60. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на те, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про стягнення надміру виплачених сум пенсійних виплат, судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. 2, 5, 12, 13, 76, 81, 89, 263, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд -
1. У задоволенні позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів - відмовити.
2. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
4. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
5. Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
6. Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи
7. Повний текст рішення складено 18.09.2025 року.
Суддя О.П. Портна