Справа № 496/4039/24
Провадження № 6/496/120/25
22 вересня 2025 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Горяєва І.М.,
за участю секретаря - Касьяненко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка матеріли подання приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляк Валерія Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документу, -
19.09.2025 року до суду, через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», надійшло подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляк В.М. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа. Подання мотивоване тим, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області знаходиться виконавче провадження № 77674271 з примусового виконання виконавчого листа № 496/4039/24 виданого 28.02.2025 Біляївським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором №631699126 від 23.06.2021 року у розмірі 226522,01 грн. 01.04.2025 року відкрито виконавче провадження № 77674271, копію якої надіслано сторонам виконавчого провадження. Одночасно з відкриттям виконавчого провадження приватним виконавцем направлено запити до реєструючих установ з метою встановлення майнового стану боржника. З метою реального виконання вимог виконавчого документу приватним виконавцем в межах суми боргу винесено постанову про накладення арешту на майно боржника від 01.04.2025. Приватним виконавцем 01.04.2025 винесено постанову про арешт коштів боржника та направлено для виконання копії постанови про арешт коштів боржника банківським установам. Проте кошти на рахунках ОСОБА_1 , відсутні. В самостійному порядку вимоги виконавчого документу боржником не виконані. Боржник був належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження, Станом на теперішній час боржником не вжито жодних заходів щодо виконання вимог виконавчого документу та не надано жодних пояснень стосовно не виконання вимог виконавчого документа, приватний виконавець звернулася до суду з вказаним поданням.
Приватний виконавець до судового засідання не з'явилася, разом з тим, через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надала заяву, в якій просила розглянути подання без участі приватного виконавця, подання підтримала в повному обсязі.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги подання, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду подання, суд прийшов до наступних висновків.
Статтею 441 ЦПК України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.
На підставі ч. 3 ст. 441 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Таким чином, боржник повинен бути повідомлений про відкриття виконавчого провадження з метою реалізації своїх прав та зобов'язань у виконавчому провадженні.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, підлягає з'ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання у повному обсязі або частково.
Слід зазначити, що право приватного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника покладених на нього рішенням суду зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє приватного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.
Судом встановлено, що в провадженні приватного виконавця виконавчого округу Одеської області - Притуляк В.М. перебуває відкрите виконавче провадження № 77674271 з виконання виконавчого листа по справі № 496/4039/24, виданого 28.02.2025 року Біляївським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором №631699126 від 23.06.2021 року у розмірі 226522,01 грн.
Так, 01.04.2025 року приватним виконавцем було винесено постанову про відкриття ВП № 77674271 та того ж дня на адресу боржника надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження. Відомості про отримання вказаної постанови боржником ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні.
З матеріалів справи також вбачається, що в ході примусового виконання рішення суду, приватний виконавець для встановлення джерел доходів та майна боржника витребував інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта та щодо об'єкта нерухомого майна, направляв запити до Міністерства внутрішніх справ України, Державної міграційної служби України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України.
Як вбачається з відповіді Державної міграційної служби України на ім'я ОСОБА_1 , оформлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Згідно інформації МВС за боржником не зареєстровано транспортних засобів.
Відповідно інформації ПФУ інформація відсутня.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за боржником на праві власності об'єкти нерухомості не зареєстровані.
Положенням ст. 12 ЦПК України закріплено, що наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.
Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.
На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Статтею 313 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, та має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Виконавець повинен довести факт свідомого ухилення боржника від виконання судового рішення, яке полягає: в утриманні від виконавчих дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; ненаданні у строк, встановлений виконавцем, достовірних відомостей про доходи та майно, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; в несвоєчасній явці за викликом виконавця; в ненаданні письмового повідомлення про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
Аналізуючи вищенаведені норми, суд приходить до висновку, що основною і єдиною підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України є його ухилення від виконання зобов'язань та якщо воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.
Суд вважає, що «ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань» є оціночним поняттям. Доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання покладається на державного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України. Адже положеннями Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим із метою всебічного і повного з'ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» при наявності зазначених у цій нормі підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, громадянину може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта чи вилучено або затримано паспорт.
Зокрема п. 5 зазначеної статті передбачає таку підставу для відмови громадянину у виїзді з України, як ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.
У розумінні ст. 12 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, як на підставу його вимог, підлягають доведенню, зокрема факту ухилення боржника від виконання зобов'язань.
Оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, то на останнього і покладається тягар доказування. До того особа стосовно обмеження права якої винесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Усталеною практикою Верховного Суду визначено, що вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Невиконання зобов'язання може бути зумовлено об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання й має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
Проте лише наявність рішень судів про стягнення боргу та самостійне невиконання боржником зобов'язань не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.
Крім того, на момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Натомість, в матеріалах справи відсутні будь-які докази отримання боржником копій постанов приватного виконавця в рамках виконавчого провадження № 74264357 від 23.02.2024 року. Відтак, матеріали подання не містять жодних доказів щодо того, що боржник обізнаний про наявність відкритого відносно нього виконавчого провадження.
При цьому під ухиленням боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовими рішеннями, суд розуміє будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наявність майна, грошових коштів) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини.
Відкриття виконавчого провадження не може розглядатись як достатня підстава для застосування судом саме такого заходу, як обмеження права особи на виїзд за межі України.
З матеріалів подання приватного виконавця вбачається, що на адресу ОСОБА_1 надсилалась лише постанова про відкриття виконавчого провадження, при цьому доказів надсилання виклику приватного виконавця, до подання не надано. Будь-яких інших дій, таких як: арешт коштів боржника; встановлено тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; арешт на майно боржника, також до подання не надано.
Виходячи з викладеного, суд заявлене подання вважає передчасним, оскільки, воно не містить жодних доказів отримання боржником постанови державного виконавця про відкриття вказаного виконавчого провадження, а також отримання ним викликів до виконавця, та будь-яких інших процесуальних рішень виконавця, які він надсилав боржнику, що є підтвердженням обізнаності ОСОБА_1 про наявність виконавчого провадження та відповідно, демонструє злісне ухилення боржника від зобов'язань за судовим рішенням про звернення стягнення.
За таких обставин, у суду відсутні підстави для задоволення подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника, оскільки подання не містить беззаперечних доводів та не підтверджено належними доказами щодо ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.
З урахуванням наведеного, особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Таким чином, суд приходить до висновку, що в поданні приватного виконавця про обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 слід відмовити, так як приватним виконавцем необґрунтовано необхідності вжиття такого заходу.
Керуючись ст.ст. 2-13, 89, 223, 247, 259, 260, 354, 441 ЦПК України, суд-
В задоволенні подання приватного виконавця Притуляк Валерія Миколайовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документу - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя І.М. Горяєв