Справа № 442/6771/25
Провадження №3/442/1947/2025
Іменем України
26 вересня 2025 року Суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Коваль Р.Г., розглянувши матеріали, котрі надійшли від Дрогобицького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1
за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, -
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 18.08.2025 о 20 год. 00 хв., у АДРЕСА_1 , вчинив відносно дружини фізичне та економічне домашнє насильство, а саме взяв рукою за шию, не впустив у дім, чим заподіяв шкоди фізичному здоров'ю потерпілій.
Правова кваліфікація діяння особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 , не з'явився, про дату час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини неявки до суду не повідомив.
За правилами ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення справи. Частиною 2 цієї статті не передбачена обов'язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справи за ч.1 ст.173-2 КУпАП, а тому суд дійшов висновку про розгляд справи на підставі наявних матеріалів.
Оцінивши досліджені докази, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, за диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Виходячи із диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, обов'язковим елементом складу адміністративного правопорушення є настання певних наслідків від вчинення винною особою дій фізичного, психологічного чи економічного характеру по відношенню до потерпілого, а саме завдання шкоди фізичному чи психологічному здоров'ю особи, відносно якої вчинені такі дії.
Таким чином, законодавцем встановлено, що відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП наступає за психологічне насильство, яке завдало шкоду фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
При цьому, зі змісту диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП убачається, що не кожне психологічне насильство може завдати або завдає шкоду фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству домашнє насильство" - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 14 ч. 1 ст. 1 вказаного закону визначено, що психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Таким чином самі по собі, зокрема, словесні образи, погрози тощо не формують домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення лише у тому випадку, коли такі дії спрямовані на обмеження волевиявлення особи і за умови що такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали чи могли завдати шкоди психічному здоров'ю особи.
Крім того, системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
При цьому судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, яка притягується до відповідальності, і лише в межах зазначеного у протоколі про адміністративне правопорушення обвинувачення, на підставі зібраних посадовою особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, доказів. Суд не має збирати з власної ініціативи докази, позаяк в протилежному випадку суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не може бути визнаний безстороннім.
Обов'язок довести, що вчинене психологічне насильство могло завдати або завдало шкоду фізичному або психічному здоров'ю потерпілого покладається на посадову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять вказівки на те, які наслідки для потерпілої потягли за собою дії ОСОБА_1 .
Протокол про адміністративне правопорушення, хоча і є самостійним видом доказу, проте обставини викладені в ньому повинні бути перевірені та обґрунтовані за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
З огляду на зазначене, суддя дійшов висновку, що належних та допустимих доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення протиправних дій суду надано не було.
За таких обставин, з урахуванням загального принципу про те, що всі сумніви щодо доведеності вини особи у вчиненні правопорушення необхідно тлумачити на її користь (ст. 62 Конституції України), суд вважає, що обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, не знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, що виключає можливість притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності. Отже, в діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України має своїм наслідком закриття провадження, оскільки провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 173-2, 247, 250-252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя,
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Дрогобицьки міськрайонний суд Львівської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Роман КОВАЛЬ