Справа №461/7168/25
Провадження №2/461/3446/25
22 вересня 2025 року м.Львів
Галицький районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Кротової О.Б.,
секретар судового засідання Басараб Д.Е.,
за участі:
представника відповідача Кузякова О.В. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СОНАТІ» до ОСОБА_1 , третя особа: Акціонерне товариство «Ідея Банк», про стягнення боргу за кредитним договором,-
30.08.2025 представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «СОНАТІ» Самотуга Т.В. звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 135130,09 грн, а також судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 15.09.2018 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №Р25.00400.004340157, відповідно до умов якого, відповідачу у тимчасове користування на умовах забезпечення, повернення, строковості, платності були надані кредитні кошти в сумі 62577 грн. Свої зобов'язання кредитор виконав, надавши грошові кошти позичальникові. Акціонерне товариство «Ідея Банк» відступило право вимоги за договором (з усіма додатковими договорами та угодами до нього) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОНАТІ», на підставі договору факторингу №25/07 від 25.07.2023. Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОНАТІ» прийняло рішення про зміну свого найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «СОНАТІ». Відповідач зі своєї сторони не здійснив належним чином погашення кредиту, внаслідок чого станом на дату подачі позову утворилась заборгованість в розмірі 135130,09 грн, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту в розмірі 61210,37 грн; прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 22008,45 грн; прострочена заборгованість за комісіями в розмірі 51911,27 грн. Позивачем направлено відповідачу вимогу про виконання боргових зобов'язань за кредитним договором, надавши можливість останньому добровільно врегулювати заборгованість, однак вимога не була виконана. Оскільки відповідач не виконує зобов'язання, просить суд стягнути вказану заборгованість.
Ухвалою судді від 03.09.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін, призначено судове засідання.
18.09.2025 представником відповідача - адвокатом Кузяковим О.В. подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, з наступних підстав. Так, позивач в обґрунтування наявності в нього права вимоги покликається на договір факторингу №25/07 від 25.07.2023, який укладений в простій письмовій формі і поданий до суду як електронна копія. Вказаний договір факторингу має певну кількість приховувань (замальовувань) умов договору, щонайменше в пунктах 3.1 та 4.1. З договором у повному обсязі ані сторони, ані суд не ознайомлені, видозмінений варіант, який був долучений до позовної заяви, неможливо вважати допустимим, належним та достовірним доказом в розумінні статей 77, 78, 79 ЦПК України, оскільки були приховані істотні умови договору. З матеріалів долучених до позовної заяви вбачається, що вимоги до позивача за даним договором факторингу ще не перейшли, оскільки відсутні будь-які підтвердження коли підписано реєстр боржників позивачем та докази виконання п.4.1 договору факторингу. Окрім цього, звертає увагу, що з долученої до позовної заяви виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «СОНАТІ», вбачається, що в такій не міститься інформації про можливість здійснення товариством факторингових операцій. Отже, позивачем не долучено жодних дозвільних (ліцензійних) документів що підтвердили б що ТОВ «СОНАТІ», можуть бути стороною у договорі факторингу та надавати факторингові послуги, також позивач не перебуває в реєстрі фінансових установ. Звертає увагу, що в кредитному договорі відсутній підпис представника банку та дані представника банку, а на такому міститься якась відмітка схожа на штамп, але чітко побачити що це за печатка неможливо. Крім того, з електронної копії чітко видно що така відмітка чорного кольору тоді як підпис споживача синього, що свідчить про те що підпис банку був вставлений із застосуванням редакційних програм. Сторони не узгоджували застосування будь-яких програм для вставлення підпису до тексту договору, тому вважає що письмова форма кредитного договору не дотримана. Також вважає необґрунтований розмір заборгованості, зазначений ТОВ «СОНАТІ» в поданому позові. Так, розмір кредиту відповідно до долучених позивачем до матеріалів справи доказів складає 62577 грн, а в п.5.7 кредитного договору зазначено, що орієнтована загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) на момент укладення договору складає 119077,63 грн. Відповідачем було здійснено погашення кредиту у загальному обсязі на суму 7000,84 грн, а тому є очевидним що загальний розмір зобов'язання споживача мав би бути зменшений на таку суму. Звертає увагу суду, що згідно довідки-розрахунку заборгованості та витягу з реєстру боржників, заборгованість відповідача складається з заборгованості за основним боргом, за нарахованими та несплаченими відсотками та комісіями, однак сплату комісій самим договором і його додатками не передбачено.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, в позовній заяві просить проводити розгляд справи без її участі.
Представник третьої особи Акціонерного товариства «Ідея Банк» в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник відповідача - адвокат Кузяков О.В. (в режимі відеоконференції) в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечив, з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до переконання, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
При цьому, виходячи з положень ст.16 ЦК України особа звертається до суду за захистом свого порушеного права.
Судом встановлено, що 15.09.2018 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №Р25.00400.004340157, згідно якого банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 62577 грн, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п.1.2. кредитного договору, банк надає позичальнику кредит у день підписання даного договору строком на 36 місяців. Датою видачі кредиту є дата списання коштів з позичкового рахунку для зарахування на банківський поточний рахунок позичальника, вказаний в п.1.7. договору.
Згідно п.1.3. кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 10% річних від залишкової суми кредиту.
Також ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено інформацію та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, а також Графік щомісячних платежів за кредитним договором.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Акціонерне товариство «Ідея Банк» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, що підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_1 (до провадження в Україні міжнародних номерів банківських рахунків - НОМЕР_2 ).
25.07.2023 між АТ «Ідея Банк» (клієнт) та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОНАТІ» (фактор) укладено договір факторингу №25/07, у відповідності до умов якого АТ «Ідея Банк» відступає ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОНАТІ», а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОНАТІ» приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п.2.2. договору факторингу №25/07 від 25.07.2023, права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені в реєстрі боржників, що підписуються сторонами, у паперовому вигляді, в день укладення цього договору та надсилається клієнтом фактору в електронному вигляді засобами корпоративного зв'язку у захищеному паролем файлі в день укладення цього договору. Реєстр боржників після належного його підписання сторонами вважається невід'ємною частиною договору.
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.11.2024, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОНАТІ» прийняло рішення про зміну свого найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «СОНАТІ».
Як вбачається з витягу з реєстру боржників №1 до договору факторингу від 25.07.2023 №25/07, ТОВ «СОНАТІ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №Р25.00400.004340157 від 15.09.2018 в сумі 135130,09 грн, з яких: заборгованість за основним боргом в розмірі 61210,37 грн; заборгованість за відсотками в розмірі 22008,45 грн; заборгованість за комісіями в розмірі 51911,27 грн.
Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості, позивач вказує, що у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, заборгованість відповідача станом на 27.07.2023 становить: заборгованість за основним боргом - 61210,37 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 22008,45 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями - 51911,27 грн, а всього - 135130,09 грн.
26.06.2025 ТОВ «СОНАТІ» на адресу відповідача направлено письмову вимогу (повідомлення) про відступлення права вимоги за кредитним договором №Р25.00400.004340157 від 15.09.2018 до ТОВ «СОНАТІ», та про необхідність погашення заборгованості перед стягувачем у розмірі 135130,09 грн.
Відповідач зі своєї сторони не виконав умови кредитного договору, а саме не здійснив належним чином погашення кредиту, внаслідок чого станом на дату звернення до суду з позовом утворилась заборгованість в розмірі 135130,09 грн.
Відповідно до положень ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Стаття 513 ЦК України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями ст.14 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Статтею 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Враховуючи викладені вище норми та обставин справи, суд приходить до висновку про доведеність виникнення у позивача права вимоги до відповідача ОСОБА_2 за кредитним договором №Р25.00400.004340157 від 15.09.2018.
Разом з тим, позивачем, в розмір заборгованості, заявленої у позові, крім заборгованості за основним боргом та заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками, включена заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями в сумі 51911,27 грн.
Окрім цього, як вбачається з виписки по особовому рахунку № НОМЕР_1 (до провадження в Україні міжнародних номерів банківських рахунків - НОМЕР_2 ), відповідачем ОСОБА_3 сплачена плата за обслуговування кредитної заборгованості в загальному розмірі 4593,15 грн.
Згідно п.1.4. кредитного договору №Р25.00400.004340157 від 15.09.2018, за обслуговування кредиту банком, що включає в себе: надання інформації за рахунками позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, а саме зі стаціонарних телефонів в Україні, в контакт-центрі, шляхом направлення sms-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв'язку тощо, позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та розмірах, визначених згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором.
Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Згідно із частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливими, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21) відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі №583/3343/19 (провадження № 61-22778св19) й постанові Верховного Суду від 15 березня 2021 року в справі №361/392/20 (провадження №61-16470св20) та зазначила, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, положення укладеного між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_3 кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів, є нікчемними.
Відповідно до частину 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
З урахуванням викладеного, суд вважає позов ТОВ «СОНАТІ» частково підставним, та з урахуванням нікчемності умови кредитного договору щодо необхідності сплати відповідачем плати за обслуговування кредиту, враховуючи те, що ОСОБА_3 була сплачена плата за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 4593,15 грн та в позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 51911,27 грн простроченої заборгованості за комісіями, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №Р25.00400.004340157 від 15.09.2018 в розмірі 78625,67 грн (135130,09 грн (загальна сума заборгованості) - 51911,27 грн (заборгованість за комісіями, зазначена в позовних вимогах) - 4593,15 грн (сплачена ОСОБА_3 плата за обслуговування кредиту).
Щодо тверджень представника відповідача про те, що позивачем не доведено доказів переходу права вимоги за кредитним договором, суд зазначає наступне.
Так, представником позивача на підтвердження відступлення права вимоги до відповідача на користь ТОВ «СОНАТІ» за кредитним договором №Р25.00400.004340157 від 15.09.2018 долучено до матеріалів справи копію договору факторингу від 25.07.2023 №25/07, укладеного між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «СОНАТІ»; витяг з реєстру боржників №1 до договору факторингу від 25.07.2023 №25/07.
Більше того, в позовній заяві представник ТОВ «СОНАТІ» зазначив, що оскільки реєстр боржників №1 до договору факторингу від 25.07.2023 №25/07 містить великий об'єм інформації, в тому числі конфіденційної, яка стосується і інших боржників, позивачем відповідно до вимог ч.2 ст.95 ЦПК України, зроблено витяг з реєстру боржників №1.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
У даному випадку діє презумпція правомірності правочинів (ст.204 ЦК України), яка не спростована, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Разом з тим, договір факторингу, долучений до позовної заяви, не визнаний недійсним у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена ст.204 ЦК України, не спростована.
Суд вважає безпідставними твердження представника відповідача щодо недотримання письмової форми кредитного договору №Р25.00400.004340157 від 15.09.2018, з огляду на наступне.
Згідно ч.1, 2, 3 ст.207 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до долученої до позову заяви №Р25.00400.004340157 від 15.09.2018 встановлено, що Стрєлка Р.Л. підписанням такої заяви виявив бажання акцептувати Публічну оферту АТ «Ідея Банк» на укладання договору про використання аналогу власноручного підпису та відтиску печатки банку від 16.09.2015, яка розміщена на сайті банку, на умовах, запропонованих банком.
Не погоджуючись з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, представником відповідача на підтвердження своєї позиції не надано жодного альтернативного розрахунку заборгованості за кредитним договором чи доказів відсутності такої, а тільки безпідставно ставиться під сумнів розрахунок заборгованості, наданий ТОВ «СОНАТІ».
До того ж, суд звертає увагу, що згідно п.2.5. кредитного договору №Р25.00400.004340157 від 15.09.2018, нарахування процентів здійснюється 2 рази на місяць за методом «факт/факт», базою для нарахування процентів є неповернена сума кредиту.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з положень ч.1 ст.141 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з відповідача пропорційну задоволеним вимогам суму сплаченого ТОВ «СОНАТІ» судового збору в розмірі 1409,47 грн.
Керуючись ст.ст.2, 10, 12, 141, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд,-
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СОНАТІ» до ОСОБА_1 , третя особа: Акціонерне товариство «Ідея Банк», про стягнення боргу за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СОНАТІ» заборгованість за кредитним договором №Р25.00400.004340157 від 15.09.2018 в розмірі 78625,67 грн (сімдесят вісім тисяч шістсот двадцять п'ять гривень шістдесят сім копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СОНАТІ» судовий збір в розмірі 1409,47 грн (одну тисячу чотириста дев'ять гривень сорок сім копійок).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 26.09.2025.
Учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СОНАТІ», 02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, буд.8, кв.127, код ЄДРПОУ 43518172, номер телефону: 099 950 5100, електронна пошта: fk.sonati@gmail.com;
представник позивача: Самотуга Тетяна Володимирівна, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , номер телефону: НОМЕР_4 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , номер телефону: НОМЕР_6 ;
третя особа: Акціонерне товариство «Ідея Банк», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 19390819, адреса: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11.
Суддя О.Б. Кротова