Хортицький районний суд м.Запоріжжя
Справа № 337/5006/25
Провадження № 1-кс/337/395/2025
26 вересня 2025 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Хортицького районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025082070000837 від 22.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, -
Досудовим розслідуванням встановлено, що 21.09.2025 приблизно о 15.00 годині в балці неподалік від б. 8 бульвару Будівельників м. Запоріжжя невідомі особи відкрито, із застосуванням насильства до ОСОБА_3 , шляхом нанесення ударів в обличчя та тулубу останнього заволоділи його мобільними телефонами НТС 14, RedMi, чим завдали ОСОБА_3 матеріальних збитків в сумі приблизно 16 000 гривень.
За вказаним фактом 22.09.2025 внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025082070000837 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, а саме відкрите заволодіння чужим майном (грабіж), поєднаний із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
В ході проведення досудового розслідування було встановлено, що до вчинення правопорушення (грабежу) причетний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Під час затримання ОСОБА_4 було проведено особистий обшук останнього та вилучено мобільний телефон «NOKIA» модель «TA-1270», в корпусі сірого кольору, ІМЕЙ 1: НОМЕР_1 , ІМЕЙ 2: НОМЕР_2 , який упаковано до спец пакету № ICR 0165598.
Вилучений мобільний телефон постановою слідчого від 22.09.2025 визнано речовим доказом, оскільки він має суттєве значення для встановлення обставин вчинення злочину, та є тимчасово вилученим майном, у зв'язку з чим слідчий клопоче про накладення арешту.
В судове засідання слідчий та прокурор не з'явились, від слідчого надійшла заява про розгляд клопотання без його участі.
На підставі положень ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалося.
Слідчий суддя, дослідивши клопотання органу досудового розслідування та долучені до нього докази, дійшов таких висновків.
Завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
Арешт майна відповідно до ст. 131 КПК України є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема, правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Перевіривши доводи сторони обвинувачення, викладені у клопотанні, оцінивши надані суду докази на їх підтвердження з точки зору їх належності, допустимості, достатності та взаємозв'язку, ретельно перевіривши підстави звернення з даним клопотанням, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання.
Судом встановлено, що в межах досудового розслідування кримінального провадження № 12025082070000837 від 22.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України 22.09.2025 у затриманого ОСОБА_4 було вилучено мобільний телефон марки «NOKIA» модель «TA-1270».
Зазначений пристрій, який належить ОСОБА_4 , визнаний речовим доказом, оскільки може містити інформацію про вчинене кримінальне правопорушення та має значення для встановлення обставин його вчинення.
З метою збереження речових доказів, запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, передачі, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність накладення арешту на вказану річ. Законодавчо визначених заборон для накладання арешту слідчим суддею не встановлено.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 16, 98, 131, 170-173, 372, 376, 392 КПК України, -
Клопотання слідчого про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на майно, вилучене під час затримання ОСОБА_4 , а саме: мобільний телефон марки «NOKIA» модель «TA-1270», в корпусі сірого кольору, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 (упаковано до спецпакету № ICR 0165598), який визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
Виконання ухвали доручити СВ ВП №5 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області.
Слідчий суддя ОСОБА_5