26.09.2025
ЄУН 337/4321/25
Провадження № 2/337/2363/2025
26 вересня 2025 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі:
головуючого судді Сидорової М.В.
за участі секретаря Коваленко В.С.,
представника позивача Біліченка О.О. (в режимі відеоконференції)
представника відповідача Ніколенка М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», про відшкодування моральної шкоди, -
20.08.2025 позивач ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Біліченко О.О., через систему «Електронний суд» звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що з 2002 року по 2024 рік позивач працював в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на посадах: дозувальник гарячого повернення агломераційного цеху, агломератника агломераційного цеху на ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь». 27.03.2024 він звільнився з ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» за ст. 38 КЗпП у зв'язку з виходом на пенсію. За час роботи в шкідливих умовах позивач отримав ряд професійних захворювань: Хронічна радикулопатія L5 ліворуч в стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями, больовим синдромом; Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (2 ст.); Хронічний бронхіт 2 ст., фаза неповної клінічної ремісії, прикореневий пневмофіброз, ЛН 1 ст. (першого ст.), що підтверджується медичним висновком лікарсько-експертної комісії ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І.Кундієва Національної академії медичних наук України» Клініка професійних захворювань від 04.04.2025. Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 20.06.2025 визнано, що виявлені у нього професійні захворювання виникли внаслідок його тривалого стажу роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів на ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» (21 років 06 місяців). Причиною виникнення отриманих позивачем професійних захворювань є наявність на його робочих місцях на ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» шкідливих виробничих факторів, перелік яких наведено в п.18 Акту. Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №244/25/4773/В (рішення від 15.08.2025 №244/25/4773Р, складене у КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» ЗОР) - ступень втрати професійної працездатності позивача складає 45 %. Вважає, що внаслідок професійного захворювання позивачу була заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з ушкодженням свого здоров'я. Внаслідок отриманого професійного захворювання позивач не має змоги вести звичайне життя, змушений постійно перебувати на обліку в ЛПЗ, приймати ліки, оскільки без них його стан погіршується. Позивачу 41 рік, з яких значну частину життя (21 роки 06 місяці) він працював за робітничим професійним напрямком на підприємстві відповідача. Однак, станом не теперішній час, працювати за фахом позивач фізично не зможе за станом свого здоров'я, змінився стан та якість життя позивача, що завдає йому постійних моральних страждань. Завдану йому моральну шкоду оцінює у 45000,00 грн. та вважає, що саме така сума, буде адекватною тій моральній шкоді, яка була спричинена в результаті професійного захворювання, а також достатньою і справедливою.
Просить стягнути з відповідача одноразово грошову суму, як відшкодування завданої моральної шкоди, в розмірі 45000,00 грн., а також судові витрати на правову допомогу.
Ухвалою суду від 22.08.2025 відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено відкрите судове засідання з викликом сторін.
03.09.2025 представник відповідача ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» Ніколенко М.М. через систему «Електронний суд» подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що під час працевлаштування на ПАТ «Запоріжсталь» ОСОБА_1 був ознайомлений з важкими та шкідливими умовами праці та надав свою добровільну згоду на роботу у цих умовах. Під час роботи на ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» ОСОБА_1 щороку проходив періодичні медичні огляди, у зв'язку з чим, допускався до роботи за своєю професією, що підтверджується медичними довідками про проходження попереднього (періодичного) медичного огляду. Факт допуску позивача до роботи свідчить, що він був визнаний придатним для роботи за своєю професією. Жодної інформації стосовно виявлення початкових стадій будь-яких професійних захворювань, рекомендацій відносно позивача про необхідність проходження додаткових обстежень або лікування відповідач від медичного закладу, який проводив періодичні та позачергові медичні огляди (ТОВ «Вітацентр») не отримував. Тобто, протягом роботи ОСОБА_1 на ПАТ «Запоріжсталь» та на момент його звільнення з підприємства, відсутні будь-які докази наявності у нього професійних захворювань.Отже, ОСОБА_1 добровільно приступив до виконання трудових обов'язків за своєю професією, від дорученої роботи він не відмовлявся, про те, що при виконанні роботи створювалася виробнича ситуація небезпечна для його життя або здоров'я позивач адміністрацію ПАТ «Запоріжсталь» не повідомляв.При цьому роботодавцем позивачеві надавалися передбачені законодавством пільги і компенсації, зокрема, він був забезпечений лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, мав право на додаткову оплачувану відпустку 7-14 днів, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі. В процесі трудової діяльності позивач забезпечувався санітарно-побутовими приміщеннями, спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до галузевих норм. З наданих до позовної заяви документів не вбачаються жодні докази про наявність у позивача професійного захворювання під час виконання ним трудових обов'язків.
Також зазначає, що згідно п. 3.8. Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом ПАТ «Запоріжсталь», товариство не несе відповідальність за стійке погіршення стану здоров'я працівників, що спричинило втрату працездатності, в тому числі часткову, у результаті роботи понад встановлений період у шкідливих та особливо шкідливих умовах праці, на посадах і професіях, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення за Списками № 1, № 2, затвердженими відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Аналогічне посилання міститься в п. 20 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 20.06.2025.Згідно п. 17 вказаного Акту хронічне професійне захворювання у позивача виникло внаслідок відсутності правових підстав для переведення на іншу роботу через відсутність скарг у позивача на стан здоров'я та ознак його погіршення під час проходження ним періодичних медичних оглядів. Таким чином, стан здоров'я позивача обумовлений його власними діями/бездіяльністю, а такі причини виникнення професійного захворювання у нього як відсутність правових підстав для переведення на іншу роботу через відсутність скарг у позивача на стан здоров'я під час проходження ним періодичних медичних оглядів не залежать від відповідача.Позивач не дбав про особисту безпеку і здоров'я, не повідомляв роботодавця про свій дійсний стан здоров'я, про необхідність проведення позачергового медичного огляду, тому однією з суттєвих причин втрати працездатності позивача є його власні дії /бездіяльність.
Також зазначив, що позивач не довів неправомірність поведінки ПАТ «Запоріжсталь», внаслідок якої могла бути спричинена така моральна шкода, наявність вини відповідача у виникненні профзахворювання, а також не навів розрахунку суми шкоди, яку він зазначає у позові. Звертає увагу, що згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 244/25/4773/В від 14.08.2025 позивачу встановлено ступінь втрати працездатності 45 % тимчасово на період з 03.07.2025 по 01.09.2026 без встановлення групи інвалідності. Таким чином, визначений ступінь втрати професійної працездатності позивача на рівні 45 % є тимчасовим та не є остаточним, позивач не є інвалідом та має можливість працювати. Розмір заявленої моральної шкоди у сумі 45 000,00 грн. є завищеним та таким, що не відповідає принципам розумності та справедливості. У разі якщо суд дійте висновку про стягнення сум моральної шкоди, просить врахувати, що ця сума повинна бути стягнута без зазначення про те, що її слід стягнути без утримання податків
08.09.2025 представник позивача адвокат Біліченко О.О. через систему «Електронний суд» подав до суду відповідь на відзив представника ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь», в якій вказав, що припинити роботу внаслідок наявності шкідливих факторів є не обов'язком, а правом робітника, в той час, як створення безпечних умов праці для робітника є беззаперечним обов'язком роботодавця. Позивач, зі свого боку, законодавства щодо безпеки праці не порушував, принаймні будь-яких доказів такого порушення зі сторони позивача, відповідачем не надано. Можлива обізнаність працівника із шкідливими умовами не нівелює обов'язки роботодавця щодо створення для працівників безпечних умови праці та відповідальності за відсутність таких умов.Відсутність від позивача за весь період роботи на підприємстві відповідача скарг, проходження обов'язкових медичних оглядів жодним чином не впливає на чинність та вагомість висновків, встановлених Медичним висновком ЛЕК та Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (Форма П-4). Позивач не є спеціалістом з охорони праці та не володіє фаховими знаннями для того, щоб визначити, що порушуються умови праці. Вказану функцію на підприємстві повинні виконувати окремі фахівці, до яких позивач не відноситься. Порушенням умов праці на підприємстві відповідача є саме перевищення норм ГДК шкідливих факторів, зокрема, зафіксованих на робочому місці позивача (що і вплинуло на виникнення професійного захворювання). Цей факт встановлено та підтверджується доданими до позову документами (медичний висновок ЛЕК, Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (Форма П-4), Інформаційна довідка про умови праці), що спростовує доводи представника відповідача про відсутність вини та порушень з боку відповідача законодавства про працю.Результати проходження обов'язкових медичних оглядів не спростовують юридичну силу Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання і його висновку.Відсутність визначених в Акті винними фізичних осіб (посадових) не може саме по собі виключати відповідальності саме юридичної особи (відповідача), до якого пред'явлено позов.Факт наявності моральних страждань позивача внаслідок отримання пошкодження його здоров'я підтверджено наявними в матеріалах справи медичними документами. Заявлена ціна позову - 45 000 грн. цілком співвідноситься із глибиною страждань позивача внаслідок отриманої моральної шкоди через втрату здоров'я, професійної працездатності.Факт встановлення втрати працездатності не безстроково, а із зазначенням дати наступного огляду, сам по собі не має ніякого правового значення у порівнянні з ситуацією, коли особі встановлюється така втрата безстроково. Відсутність у позивача інвалідності є наслідком змін у законодавстві щодо критеріїв для визначення випадків для надання статусу інваліда, а не свідченням дійсного фізичного стану особи. Також зазначив, що позовні вимоги сформульовано таким чином, що позивач не прохає враховувати чи не враховувати податки та збори, і це цілком узгоджується з цивільним та цивільним процесуальним законодавством.
Просить позов задовольнити у повному обсязі, стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 45000,00 грн., а також стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 11000,00 грн.
Представник позивача - адвоката Біліченко О.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив. Просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» Ніколенко М.М. в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просив у задоволенні позову відмовити.
Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» у період з 18.09.2002 по 27.03.2024. Працював на посадах: дозувальник гарячого повернення агломераційного цеху, агломератник агломераційного цеху. 27.03.2024 позивача звільнено з ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» за ст. 38 КЗпП у зв'язку з виходом на пенсію (арк.11 зворот - 13).
Відповідно до Інформаційної довідки про умови праці працівника при підозрі в нього хронічного професійного захворювання (отруєння), затвердженої 21.05.2024 начальником Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, ОСОБА_1 має загальний стаж роботи 22 роки 04 місяці, у т.ч. в агломераційному цеху ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» - 21 рік 06 місяців, а саме на посадах: з 18.09.2002 по 25.05.2008 - дозувальник гарячого повернення, з 26.05.2008 по 27.03.2024 - агломератник. Умови праці дозувальника гарячого повернення та агломератника агломератного цеху ПАТ «Запоріжсталь» відносяться до 3 класу 4 ступеня «Шкідливі» (арк.13 зворот -18).
Згідно з медичним висновком лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння) від 04.04.2025 №13/76, виданого ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І.Кундієва Національної академії медичних наук України» Клініка професійних захворювань (м.Київ), ОСОБА_1 встановлено професійне захворювання за діагнозами: 1. Хронічна радикулопатія L5 ліворуч в стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями, больовим синдромом. 2. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (ІІ ст.). 3. Хронічний бронхіт ІІ ст., фаза неповної клінічної ремісії, прикореневий пневмофіброз, ЛН І ст. (першого ст.).
Підґрунтям для встановлення професійної категорії захворювань явились: дані клініко-функціонального обстеження; динаміка захворювань, їх розвиток в період роботи; інформація щодо умов праці, надана в інформаційній довідці про умови праці від 21.05.2024, згідно якої ОСОБА_1 працював в умовах впливу фізичного навантаження, незручної робочої пози, вимушених нахилів тулуба, параметри яких перевищували допустимі величини; підлягав дії шуму, рівень якого перевищував гранично-допустимий, а також підлягав дії залізного агломерату, концентрації якого перевищували гранично-допустимі; профмаршрут (арк. 19).
Відповідно до даних, які містяться у виписці із медичної карти стаціонарного хворого №241 від 04.04.2025, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І.Кундієва Національної академії медичних наук України» Клініка професійних захворювань з 27.03.2025 по 04.04.2025, основний діагноз: 1. Хронічна радикулопатія L5 ліворуч в стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями, больовим синдромом. 2. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (ІІ ст.). 3. Хронічний бронхіт ІІ ст., фаза неповної клінічної ремісії, прикореневий пневмофіброз, ЛН І ст. (першого ст.) - захворювання професійні, встановлені вперше. Супутні: хронічна вертеброгенна цервікалія. Вугри шкіри обличчя. Себорея обличчя. Пігментні меланоми шкіри тулуба. Хроічний блефароконьюктивіт. Фонова ангіопатія сітківки обох очей. Гіперметропія слабкого ступеня. Гіпертонічна хвороба І ст., ст.1, ризик 2, СН 0 ст. Отримував лікування. Трудові і лікувальні рекомендації: протипоказана робота в умовах дії фізичних навантажень, шуму, пилу, токсичних та подразнюючих речовин, несприятливого мікроклімату; спостереження та лікування у терапевта, невролога, отоларинголога та профпатолога за місцем проживання; динамічне спостереження клініки профзахворювань; курси відновлюючого лікування; санаторно-курортне лікування в санаторіях неврологічного та пульмонологічного профілю (арк.19 зворот - 20).
Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 20.06.2025, який затверджено т.в.о.начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці 23.06.2025, професійне захворювання у ОСОБА_1 виникло внаслідок тривалого стажу роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів у ПАТ «Запоріжсталь» (стаж роботи 21 рік 06 місяців) та відсутності правових підстав для переведення на іншу роботу у зв'язку з відсутністю скарг на стан здоров'я під час проходження хворим періодичних медичних оглядів (п.17).
Причина виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння): наявність на робочому місці агломератника агломератного цеху ПАТ «Запоріжсталь» (стаж роботи 15 років 10 місяців) шкідливих виробничих факторів: І. Важкості праці: величина статичного навантаження за зміну при утримання вантажу за участю м'язів тулуба та ніг 211044-308256 кг/с при нормі 100000 кг/с; робоча поза (періодичне перебування в незручній та/або фіксованій позі) - 27,5 - 32,7 % при нормі до 25% часу зміни; нахили тулуба (вимушені, більше 30°) - 214-376 при нормі 51-100 за зміну. ІІ. Шум: еквівалентний рівень шуму перевищує ГДР на 9,0-13,2 дБА (89,0-93,2 дБА при ГДР 80 дБА) згідно з ДСН 3.3.6.037-99 «Санітарні норми шуму, ультразвуку та інфразвуку». ІІІ. Хімічні фактори: концентрація залізного агломерату перевищують ГДК у 8,4-36,8 рази (50,4384-220,5194 мг/м3 при ГДК 6,0 мг/м3), згідно з «Державними медико-санітарними нормативами допустимого вмісту хімічних і біологічних речовин у повітрі робочої зони», затв. наказом Міністерства охорони здоров'я від 09.07.2024 №1192; наявність на робочому місці дозувальника гарячого повернення агломератного цеху ПАТ «Запоріжсталь» (стаж роботи 05 років 08 місяців) шкідливих виробничих факторів: І. Важкості праці: величина статичного навантаження за зміну при утримання вантажу за участю м'язів тулуба та ніг 181008 кг/с при нормі 100000 кг/с; робоча поза (періодичне перебування в незручній та/або фіксованій позі) - 29,2 % при нормі до 25% часу зміни; нахили тулуба (вимушені, більше 30°) - 203 при нормі 51-100 за зміну. ІІ. Шум: еквівалентний рівень шуму перевищує ГДР на 3 дБА (83 дБА при ГДР 80 дБА) згідно з ДСН 3.3.6.037-99 «Санітарні норми шуму, ультразвуку та інфразвуку». ІІІ. Хімічні фактори: концентрація залізного агломерату перевищують ГДК у 28,6 рази (172,0956 мг/м3 при ГДК 6,0 мг/м3), згідно з Державними медико-санітарними нормативами №1192 (п.18).
У п.20 Акту зазначено, що у зв'язку з тривалим стажем роботи ОСОБА_1 в умовах впливу шкідливих виробничих факторів встановити винних осіб у виникнення професійного захворювання неможливо. Згідно з п. 3.8. Колективного договору, прийнятого на конференції трудового колективу, товариство не несе відповідальність за стійке погіршення стану здоров'я працівників, що спричинило втрату працездатності, в тому числі часткову, у результаті роботи понад встановлений період у шкідливих та особливо шкідливих умовах праці, на посадах і професіях, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення за Списками № 1, № 2, затвердженими відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (арк.23-26).
Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №244/25/4773/В (рішення від 14.08.2025 №244/25/4773Р, складене у КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» ЗОР) - ступень втрати професійної працездатності ОСОБА_1 (військовозобов'язаного) у зв'язку з професійним захворюванням становить 45 %; відсоток втрати професійної працездатності встановлений 03.07.2025, професійне захворювання встановлено 04.04.2025; дата повторного оцінювання відсотка непрацездатності 01.09.2026 (арк.20 зворот - 22).
Крім того встановлено, що ОСОБА_1 під час роботи на ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» проходив періодичні медичні огляди за результатами яких визнавався придатним для роботи за професією, був ознайомлений із картою умов праці №01-0496 за професією агломератник, забезпечувався спецодягом (арк65-72).
Відповідно до ст.12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.15, 16 ЦК України, ст.4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст.43 Конституції України, ст.2 КЗпП України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.
Згідно зі ст.153 КЗпП України, на всіх підприємствах, установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на роботодавця, крім випадків укладення між працівником та роботодавцем трудового договору про дистанційну роботу. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Роботодавець повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, що запобігають виробничому травматизму, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань у працівників.
Згідно з ч.1 та ч.3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Згідно з ч.1 ст.173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Згідно з ч.8 ст.30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Прядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до ст.23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань,погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Верховний Суд у постанові від 12.04.2022 у справі № 225/4242/21 вказав, що вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу правопорушення, який є підставою для відшкодуванню моральної шкоди. В таких правовідносинах перевага надається встановленню обставин завдання шкоди саме на підприємстві відповідача та наявності моральних страждань працівника. При цьому презюмується обов'язок власника на створення належних, безпечних, здорових умов праці, слідкування за їх дотриманням усіма працівниками та відповідальність за шкоду, завдану особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
У пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам було роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 № 1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Саме тому розмір відшкодування моральної шкоди має умовний характер, оскільки немає точних критеріїв майнового вираження душевного болю, спокою, честі, гідності особи, але у будь-якому випадку розмір відшкодування моральної шкоди повинен бути достатнім для задоволення потреб потерпілого й не повинен призводити до його збагачення.
У пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 210/5258/16-ц зроблено висновок, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді.
З'ясувавши усі обставини справи, оцінивши надані сторонами докази з точки зору їх належності та допустимості, достовірності, достатності і взаємозв'язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд вважає встановленим та доведеним, що позивач ОСОБА_1 в період тривалого виконання роботи дозувальника гарячого повернення та агломератника в агломератному цеху ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» (21 рік 06 місяців), через перевищення впливу шкідливих виробничих факторів, отримав ряд професійних захворювань, в результаті чого йому 03.07.2025 визначено ступень втрати професійної працездатності - 45% без встановлення інвалідності, із датою повторного оцінювання відсотка непрацездатності - 01.09.2026.
Також суд вважає встановленим та доведеним спричинення позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з ушкодженням свого здоров'я під час виконання трудових обов'язків, відповідальність за що покладається на відповідача ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь».
Представником відповідача факт встановлення професійних захворювань позивачу ОСОБА_1 внаслідок тривалої роботи в шкідливих умовах праці на їх підприємстві фактично не спростовано. Медичний висновок щодо встановлення професійних захворювань та Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання підприємством не оскаржувався.
Твердження представника відповідача про те, що позивач був обізнаний із шкідливими умовами праці, погодися на них добровільно, а також те, що під час роботи на стан здоров'я не скаржився, за результатами періодичних медичних оглядів визнавався придатним для роботи за професією, суд відхиляє через те, що добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці та його обов'язок дбати про своє здоров'я жодним чином не знімає з відповідача обов'язку виконати вимог ст. 153 КЗпП України та ст.13 Закону України «Про охорону праці» щодо забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці та не звільняє від відповідальності за їх невиконання.
При цьому, суд враховує, що причиною професійного захворювання позивача є не сама по собі робота в шкідливих умовах, а є робота в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого процесу.
Відсутність в Акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 20.06.2025 визначення винних фізичних (посадових) осіб не може по собі виключати відповідальність саме юридичної особи (відповідача), до якого пред'явлено позов.
Доводи представника відповідача про здійснення підприємством компенсаційних заходів у вигляді безоплатного лікувально-профілактичного харчування, забезпечення спеціальним одягом, взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, не спростовують факту впливу негативних факторів на позивача. Також такі заходи не впливають на право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої у випадку ушкодження здоров'я під час виконання трудових обов'язків.
Як встановлено судом та відображено у медичному висновку ЛЕК від 04.04.2025 та у медичній виписці із медичної карти позивача від 04.04.2025, виданих ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І.Кундієва Національної академії медичних наук України» Клініка професійних захворювань (м.Київ), підґрунтям для встановлення професійної категорії захворювань позивача явились, зокрема, дані клініко-функціонального обстеження, динаміка захворювань та їх розвиток в період роботи позивача, інформація щодо умов праці, згідно якої ОСОБА_1 працював в умовах впливу фізичного навантаження, незручної робочої пози, вимушених нахилів тулуба, параметри яких перевищували допустимі величини, підлягав дії шуму, рівень якого перевищував гранично-допустимий, а також підлягав дії залізного агломерату, концентрації якого перевищували гранично-допустимі.
Те, що ці захворювання є професійними, було встановлено 04.04.2025 саме висновком спеціалізованого медичного закладу, а 03.07.2025 експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи після очного розгляду в закладі охорони здоров'я прийнято рішення про встановлення позивачу ОСОБА_1 ступеня втрати професійної працездатності 45% у зв'язку з професійним захворюванням.
Враховуючи висновки Конституційного Суду України, викладені в п.4.1 рішення від 27.01.2004 справа №1-рп/2004, суд вважає, що вже сам по собі факт ушкодження здоров'я внаслідок виконання трудових обов'язків і встановлення втрати працездатності, незалежно від його ступеня, свідчить про заподіяння позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди.
Також суд враховує, що чинне законодавство не пов'язує відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням, виключно з фактом встановлення групи інвалідності. Наявність інвалідності може бути додатковим чинником для визначення розміру морального відшкодування, але не є обов'язковою умовою для його стягнення. Головною підставою для стягнення моральної шкоди у даному випадку є сам факт ушкодження здоров'я позивача внаслідок професійного захворювання.
Ступінь втрати працездатності (навіть часткової, без встановлення інвалідності) є одним із показників, що свідчать про тяжкість ушкодження та теж використовується для визначення розміру відшкодування. Призначення дати повторного оцінювання відсотка втрати професійної працездатності не впливає на право позивача на відшкодування моральної шкоди. Навіть якщо відсоток втрати працездатності буде змінюватися (збільшуватися або зменшуватися) після повторного огляду, сам факт заподіяння моральних страждань вже відбувся і наразі продовжує існувати.
Таким чином, навіть якщо позивачу встановлено часткову втрату працездатності без інвалідності і з датою повторного оцінювання відсотка непрацездатності, він має право на відшкодування моральної шкоди, оскільки ключовим у даному випадку є доведення факту, що професійне захворювання спричинило йому фізичні чи душевні страждання.
В даному випадку обставини справи свідчать про те, що позивач має ряд хронічних захворювань, у зв'язку з чим відчуває фізичний біль, потребує спостереження лікарів, йому рекомендовано проходити лікування та йому протипоказана робота в умовах дії фізичних навантажень, шуму, пилу, несприятливого мікроклімату тощо. Вказане однозначно викликає у позивача відповідні фізичні та душевні страждання і вимагає від нього докладання додаткових зусиль для організації свого життя.
Доводи представника відповідача про недоведеність факту моральної шкоди, відсутність доказів спричинення позивачу моральної шкоди, не заслуговують на увагу, оскільки сам факт втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров'я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, призводить до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст. 3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Такі доводи представника відповідача об'єктивно спростовуються встановленими вище обставинами.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд відповідно до ст.23 ЦК України, враховує характер порушення прав позивача, ушкодження здоров'я внаслідок виконання трудових обов'язків, глибину фізичних і моральних страждань позивача, погіршення його здібностей або позбавлення можливості їх реалізації, зокрема, бере до уваги характер отриманих ним захворювань, внаслідок яких він, будучи працездатним чоловіком у молодому віці 41 року, має достатньою великий ступень втрати професійної працездатності - 45%, йому протипоказана робота в умовах дії фізичних навантажень, шуму та пилу тощо, тобто він втратив можливість працювати за обраною професією та мати за цією професією джерело доходу, щоб належним чином утримувати себе та свою родину, вимушений проходити лікування та перебувати під спостереженням лікарів, на що вимушений витрачати як фізичні, так і матеріальні ресурси.
Вказані обставини, на думку суду, свідчать про істотність вимушених змін у життєвих стосунках позивача та необхідність докладати додаткові зусилля для організації свого життя.
Тому, виходячи з вищевказаних обставин, принципу розумності, виваженості і справедливості, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 45000,00 грн.
Такий розмір відшкодування заподіяної моральної шкоди суд вважає співмірним з моральними стражданнями, які заподіяні позивачу ОСОБА_1 .
На підставі викладеного, позов ОСОБА_1 слід задовольнити повністю.
Крім того, виходячи з того, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір у розмірі 968,96 (враховуючи подання позову через систему «Електронний суд») підлягає стягненню з відповідача на користь держави
Також відповідно до ст.137, 141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідачів на користь позивача понесені ним витрати на правничу допомогу через наступне.
Так, згідно з ч.1, 2, 4, 5 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним витрат на правничу допомогу, суд виходить з того, що в межах цієї справи позивач ОСОБА_1 отримував правову допомогу адвоката Біліченко О.О. та сплатив за це в загальній сумі 11000,00 грн.
Вказані обставини підтверджуються Договором про надання правової допомоги б/н від 18.08.2025, ордером АР №1258111 від 18.08.2025, актом приймання виконаних робіт/послуг №1 від 04.09.2025 на суму 11000,00 грн., квитанцією до прибуткового касового ордеру №1 від 04.09.2025 на суму 11000,00 грн.
Разом з тим, вказані докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у визначеному розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
В даному випадку суд приходить до висновку про те, що визначений адвокатом Біліченко О.О. розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним та неспівмірним із складністю справи, складністю та обсягом наданих адвокатом послуг, витраченим ним часом.
Вказана справа є незначної складності, має місце усталена судова практика розгляду справ цієї категорії. Розмір витрат, визначених адвокатом на правничу допомогу, беручи до уваги його кваліфікацію та досвід, не можна вважати достатньо обґрунтованим та пропорційним такому обсягу послуг як вивчення первісних матеріалів та юридичні консультації з приводу предмету спору, складання позовної заяви та відповіді на відзив.
Отже, виходячи з предмету спору, ціни позову, значення справи для сторін, критеріїв реальності адвокатських послуг та розумності їх розміру, враховуючи заперечення представника відповідача під час судового розгляду проти розміру вказаних витрат, суд керуючись принципами верховенства права, справедливості та пропорційності, відповідно до вимог ст.137 ЦПК України вважає необхідним зменшити розмір витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у зв'язку з розглядом цієї справи до 7000,00 грн. та стягнути їх з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.2,4,5,12,13,76-82,89,137,141,259,263-265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров'я, у розмірі45 000 (сорок п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на користь держави судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про сторін:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», код ЄДРПОУ 00191230, місцезнаходження: м. Запоріжжя, Південне шосе, б. 72.
Суддя М.В.Сидорова