1Справа № 335/6227/25 2/335/2804/2025
24 вересня 2025 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Сиротенко В.К, за участі секретаря судового засідання Кумер А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-
Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії у розмірі - 263 313,00 грн., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своєчасно у повному обсязі не сплачував надані йому за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення № VIІ послуги з постачання теплової енергії, у зв'язку з чим за період з 01.11.2021 по 30.06.2024 у нього утворилась заборгованість у розмірі 263 313,00 грн., що спонукало позивача звернутися до суду з відповідним позовом.
Ухвалою судді від 25.06.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено провести розгляд справи в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи.
У підготовче судове засідання представник позивача не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
24.09.2025 року від представника відповідача-адвоката Лелікова С.О. надійшла заява про визнання відповідачем ОСОБА_1 позову в повному обсязі, в якій він просить застосувати наслідки визнання позовних вимог та стягнути з відповідача 50% судового збору, а також просив здійснювати розгляд справи за відсутності відповідача та його представника.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Вирішуючи питання про подальший рух справи, судом встановлено, що справа не підсудна Вознесенівському районному суду міста Запоріжжя, з огляду на таке.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02.06.2016року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Відповідно до статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Так, за загальним правилом ст. 27 ЦПК України, підсудність справ за позовами до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.
Виняток з даного правила становить альтернативна підсудність (ст. 28 ЦПК України) та виключна підсудність (ст. 30 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах у справі № 460/4286/16-ц від 23.01.2018 року та у справі № 640/16548/16-ц від 16.05.2018 року, до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364,367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370,372 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.04.2019 року (справа № 638/1988/17, провадження № 61-30812св18), правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно. Позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред'являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.
У постанові від 16.02.2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата ВС визначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередній об'єкт спірних правовідносин.
Заявлені позовні вимоги виникають з приводу надання відповідачем комунальних послуг саме за адресою місцезнаходження нерухомого майна, права та обов'язки сторін за даним позовом безпосередньо пов'язані з нерухомим майном за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення № VIІ, що знаходиться у Дніпровському районі м. Запоріжжя і, відповідно, належить до територіальної підсудності Дніпровського районного суду міста Запоріжжя.
Відтак, виходячи з того, що спір виник з приводу нерухомого майна, для якого цивільним процесуальним законом встановлено виключну підсудність, суд приходить до висновку, що справа підлягає розгляду відповідно до положень статті 30 ЦПК України за місцезнаходженням нерухомого майна.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ст. 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Тобто, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є безумовною підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Враховуючи, що провадження в справі було відкрито з порушенням правил підсудності, і судовий розгляд по ній не розпочато, вважаю за необхідне направити її на розгляд за територіальною підсудністю за місцезнаходженням відповідача.
Відповідно до ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленом у ст. 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Отже, з огляду на те, що Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у даному випадку не є судом, встановленим законом, оскільки спір у даній справі стосується нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення № VIІ, суд вважає, що справа підлягає направленню за територіальною підсудністю до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст.31,259-261 ЦПК України, суд
Цивільну справу № 335/6227/25 (провадження №2/335/2804/2025) за позовом Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги передати за підсудністю до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, але може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Повний текст ухвали виготовлений 26.09.2025 року.
Суддя В.К. Сиротенко