1Справа № 335/10744/23 2-др/335/30/2025
22 вересня 2025 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Рибалко Н.І., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Ярошенка Олександра Олеговича, про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі №335/10744/23 за позовом ОСОБА_2 , в особі представника-адвоката Яковлевої Тетяни Валентинівни до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, -
Рішенням Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 04.09.2025 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу гаражу, земельної ділянки, залишено без задоволення.
10.09.2025 представником відповідача ОСОБА_1 , адвокатом Ярошенком О.О. подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у якій просив суд заяву задовольнити та стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
В обґрунтування заяви, вказується, що фактичний розмір винагороди (гонорару) за надані послуги професійної правничої допомоги в рамках розгляду справи № 335/10744/23 в суді першої інстанції становить 10 000,00 грн, з яких: 8 000,00 грн. є гонораром і сплачується незалежно від витраченого часу та результату розгляду справи, та 2 000,00 грн. є гонораром успіху, який сплачується у випадку прийняття судом І інстанції рішення на користь ОСОБА_1 - тобто про відмову у позові. На підтвердження понесених витрат представником відповідача долучено Акт про надання правничої (юридичної) допомоги від 09.09.2025 та квитанцію про оплату зазначеної правової допомоги від 09.09.2025 у розмірі 10 000,00 грн..
16.09.2025 стороною позивача подано до суду заперечення щодо ухвалення додаткового рішення, посилаючись на те, що відповідач у встановлений ухвалою строк та спосіб не скористалась своїм правом на подання відзиву, в тому числі, на подання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, які вона очікує понести. Так, у травні 2024 року у справу вступив представник відповідача - адвокат Ярошенко О.О., який подав ряд клопотань, при цьому не порушуючи питання про наявність у відповідача витрат на правничу допомогу та вже на стадії судових дебатів 26.08.2025 зробив заяву про те, що докази понесення витрат на правничу допомогу будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду та заявив орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
При цьому, зазначення у акті про надання правничої (юридичної) допомоги від 09.09.2025 такої послуги як представництво інтересів в суді І інстанції по справі №335/10744/23, в тому числі, складання всіх необхідних документів, вважає абстрактним формулюванням, яке не дозволяє визначити чіткий обсяг наданих адвокатом послуг, відтак, неможливо оцінити співмірність вартості послуг, обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. Звернув увагу, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату гонорару адвокату, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат та суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони понесені, так і оцінюючи їх необхідність.
З урахуванням зазначеного вище, представник просила у задоволенні заяви представника відповідача адвоката Ярошенка О.О. про ухвалення додаткового рішення та стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у даній справі слід відмовити.
У судове засідання учасники справи не викликались, у зв'язку із відсутністю необхідності, а тому у відповідності до ч. 4 ст. 270 ЦПК України, суд вважає за можливе провести засідання без виклику учасників справи.
Дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 270 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.
Частиною 1 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно положень ч.ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно зі статтею 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Судом встановлено та сторонами не заперечується, що 26.08.2025 до закінчення судових дебатів у справі представник відповідача адвокат Ярошенко О.О. зробив заяву про те, що докази понесення витрат на правничу допомогу будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду та був заявлений орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу - 10 000,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що рішення ухвалене судом 04.09.2025, до суду ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Ярошенка О.О., із заявою про ухвалення додаткового рішення відповідач звернулась 09.09.2025, через систему «Електронний суд».
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
У своїх запереченнях представник позивача послалася на те, що відповідач у встановлений ухвалою строк та спосіб не скористалась своїм правом на подання відзиву, в тому числі, на подання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, які вона очікує понести, у зв'язку з чим просила відмовити у задоволенні заяви.
Так, частиною другою статті 134 ЦПК України передбачено право суду відмовити стороні у відшкодуванні витрат на правничу допомогу в разі неподання цією стороною попереднього розрахунку суми судових витрат.
Однак, сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
Реалізація судом цього права в кожному конкретному випадку залежить від встановлених обставин справи, а також інших чинників.
Зокрема внаслідок доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.
Подібні висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 08 березня 2023 року в справі № 755/7694/20.
Вирішуючи питання про ухвалення додаткового рішення, суд зауважує, що неподання ОСОБА_1 попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат не призвело до порушення принципів змагальності та рівності, оскільки не позбавило позивача можливості подати до суду клопотання про зменшення розміру таких витрат відповідно до частин п'ятої, шостої статті 137 ЦПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) зазначено наступне: «Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
На підтвердження надання правничої допомоги та її обсягу до матеріалів справи додано:
- копію Договору про надання правничої допомоги від 12.04.2024 укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Ярошенком Олександром Олеговичем;
- копію додаткової угоди № 1 до Договору про надання правничої допомоги від 12.04.2024, про узгодження вартості послуг;
- копію рахунку на оплату № 01/09 від 05.09.2025 на суму 10 000,00 грн.;
- копію акту про надання правової допомоги від 09.09.2025 про те, що адвокат надав, а клієнт отримав наступні послуги: представництво інтересів в суді І інстанції по справі №335/10744/23, в тому числі, складання всіх необхідних документів - 8 000,00 грн.; гонорар успіху у випадку ухвалення судом І інстанції рішення про відмову у позові - 2 000,00 грн.
- копію квитанції № 5868-3022-3997-2792 від 09.09.2025 на суму 10 000,00 грн.
Суд бере до уваги, що як зазначено у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Разом з тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (див. постанову Верховного Суду від 01.02.2023 у справі № 160/19098/21).
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 754/8750/19, провадження № 14-202цс21).
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
У постановах від 19.02.2022 у справі № 755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
У пункті 268 рішення від 23.01.2014 у справі «East / West Alliance Limited» проти України» за заявою № 19336/04 ЄСПЛ також нагадав, що згідно з практикою Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
На думку суду, частина послуг, вказаних в акті про надання правничої (юридичної) допомоги по договору про надання правничої допомоги від 12.04.2024, у даній конкретній справі не була дійсно необхідною та неминучою/неодмінною, тобто не відповідає критерію реальності адвокатських витрат.
При цьому суд погоджується з ствердженнями сторони позивача, що такі послуги як представництво інтересів в суді І інстанції по справі № 335/10744/23, в тому числі, складання всіх необхідних документів, участь у судових засіданнях, є доволі абстрактним формулюванням і не дозволяє визначити чіткий обсяг наданих адвокатом послуг, відтак, неможливо оцінити співмірність вартості послуг обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Оцінивши подані стороною відповідача докази на підтвердження понесених судових витрат, предмет позову, категорію та складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, які були дійсно необхідними та неминучими для розгляду даної справи, суд вважає, що заявлений представником позивача розмір витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню у сумі 5 000,00 грн.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти. Тобто додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22, провадження № 12-66гс23).
Керуючись ст. ст. 2-13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355, Цивільного процесуального кодексу України, суд
Заяву ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Ярошенка Олександра Олеговича, про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі №335/10744/23 за позовом ОСОБА_2 , в особі представника-адвоката Яковлевої Тетяни Валентинівни до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
У задоволенні іншої частини вимог заяви відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення складене в повному обсязі 22 вересня 2025 року.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .
Суддя Н.І. Рибалко