Дата документу 23.09.2025
Справа № 334/3654/25
Провадження № 3/334/1401/25
23 вересня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Дніпровського районного суду м. Запоріжжя Коломаренко К.А., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою АДРЕСА_1
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
за участі: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 (особисто), представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - адвоката Зубенко О.А. (діє на підставі Договору про надання правничої допомоги від 19.05.2025) -
встановив:
20.04.2025 о 21 годині 44 хвилини по проспекту Металургів, буд. 21 в м. Запоріжжі водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21108 д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.59а ПДР України. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального приладу Drager Alcotest 6820 - результат огляду 0,68 проміле, тест 2489.
Вказане правопорушення зафіксоване в протоколі ЕПР1 №306720 від 20.04.2025.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, зазначивши, що в той день перебував з колегами на острові Хортиця, де вони святкували Пасху. Він, знаючи, що буде за кермом, на початку святкування випив лише келих вина, після чого вживав тільки безалкогольне пиво. Ввечері він зі своїм товаришем їхав додому та був зупинений співробітниками поліції, які запропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки. Він погодився, так як був впевнений, що тверезий. При цьому, при проведенні тесту співробітниками поліції не було здійснено контрольний забір повітря перед проведенням тесту, йому не показали його результат.
Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - адвокат Зубенко О.А. в судовому засіданні просив провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що його підзахисний вважає, що безпідставно був зупинений співробітниками поліції, не перебував в стані алкогольного сп'яніння, оскільки в цей день вживав лише безалкогольне пиво. Крім того, вважає, що ситуація була спровокована співробітниками поліції, які не провели контрольного заміру повітря перед тестуванням, а в подальшому не забезпечили ОСОБА_1 проходження огляду в лікарському закладі. При цьому, стверджує, що мінімальна межа вмісту алкоголю для визначення стану алкогольного сп'яніння, згідно норм міжнародного права повинна становити 0, 25 мг на літр повітря, що видихається і у перерахунку одиниць виміру алкоголю в крові і повітрі, що видихається, становить 0, 5 проміле.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, його захисника, свідка суд доходить таких висновків.
За приписами ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 2.9а Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 2, п. 3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09 листопада 2015року, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до п. 6, п. 7 Розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря-фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №306720 від 20.04.2025, 20.04.2025 о 21 годині 44 хвилини по проспекту Металургів, буд. 21 в м. Запоріжжі водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21108 д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.59а ПДР України. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального приладу Drager Alcotest 6820 - результат огляду 0,68 проміле, тест 2489.
В судовому засіданні досліджений відеозапис з нагрудних камер поліцейських, зі змісту якого вбачається, що 20.04.2025 в 21:44:18 співробітники поліції зупиняють транспортний засіб ВАЗ 21108 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Після зупинки транспортного засобу співробітники поліції представились водієві, повідомили причину зупинки транспортного засобу - не горить права фара (21:48:30). Після перевірки документів водія (21:49:20-21:50:15), на питання співробітника поліції, чи не вживав він алкоголь, ОСОБА_1 відповідає негативно (21:50:23). При цьому, співробітники поліції повідомляють ОСОБА_1 про виявлення у нього ознак алкогольного сп'яніння - запах алкоголю з рота та пропонують пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу (21:50:33), після чого ОСОБА_1 повідомляє, що пив безалкогольне пиво (23:50:51). Після чого співробітники поліції повідомляють ОСОБА_1 про те, що у нього наявні ознаки алкогольного сп'яніння, зокрема запах алкоголю з рота, порушення координації рухів та пропонують пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що ОСОБА_1 погоджується та йому пропонується обрати мундштук в індивідуальній упаковці та відкрити його, що ОСОБА_1 і робить (21:51:20-21:51:41). Після цього співробітник поліції проводить контрольний забір повітря, про що повідомляє ОСОБА_1 (21:51:59), після чого ОСОБА_1 проходить огляд (21:52:08). Після проведення тесту за допомогою спеціального приладу водієві демонструють результат тесту - 0,68 проміле та повідомляють про перебування водія у стані алкогольного сп'яніння (21:52:28).
Після виявлення стану алкогольного сп'яніння водієві роз'яснено про те, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення, роз'яснені його права, передбачені ст 268 КУпАП та ст 63 Конституції України, пропонують надати відповідні пояснення.
Відомостей про те, що відео фіксація здійснювалась за допомогою недозволеного технічного засобу чи з порушенням вимог закону, як і доказів того, що наданий суду відеозапис був підданий монтажу, в матеріалах справи немає.
Обставини, зафіксовані на відеозаписі, узгоджуються з відомостями, відображеними в рапорті, складеному інспектором взводу2 роти 1 батальйону 3 УПП в Запорізькій області ДПП старшого лейтенантом поліції Дрючіним Артемом (а.с. 2).
При цьому, судом враховано, що в процесі спілкування з поліцейськими ОСОБА_1 не зазначав, про те, що вважає дії співробітників поліції незаконними, повідомляв про те, що вживав безалкогольне пиво.
В протоколі про адміністративне правопорушення, зі змістом якого ОСОБА_1 був ознайомлений, також не міститься його зауважень чи заперечень з приводу дій співробітників поліції.
Судом також досліджені акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд проведено у зв'язку із виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів (прилад «Alcotest Drager», прилад ARНJ-0256 - результат 0,68 проміле) (а. с. 4); роздруківка приладу «Alcotest Drager 6820», прилад ARНJ-0256, принтер № ARНН - 0645, ТЕСТ № 2489, дата останнього калібрування - 07.11.2024, деталі аналізу 0,68 проміле; (а.с. 3); свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки - газоаналізатора для контролю вмісту алкоголю у видихуваному повітрі «Alcotest Drager», прилад ARНJ-0256 - №П51QM184810324 чинне до 07.11.2025 (а.с.56), за клопотанням захисника допитані співробітники поліції - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які повідомили про обставини зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , виявлення ознак сп'яніння та проведення відповідного огляду на місці зупинки транспортного засобу.
Зазначені докази у їх сукупності підтверджують те, що ОСОБА_1 20.04.2025 року в 21 годину 44 хвилини по проспекту Металургів в місті Запоріжжі керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Доводи сторони захисту про необхідність застосування положень Віденської Конвенції про дорожній рух від 08 листопада 1968 року щодо показника алкоголю, його перерахунку не можуть бути прийняті до уваги, оскільки за результатами огляду у водія ОСОБА_1 виявлено 0.68 проміле алкоголю у крові шляхом аналізу видихуваного їм повітря, а пунктом 7 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року за № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, визначено, що установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0.2 проміле алкоголю в крові.
У ст. 8 Віденської Конвенції про дорожній рух від 08 листопада 1968 року, з доповненнями, внесеними Європейською угодою від 01 травня 1971 року (конвенція ратифікована Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2615-VIII від 25 квітня 1974 року), міститься норма про те, що у національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, що стосуються керування транспортними засобами під дією алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю у крові, а у відповідних випадках - у повітрі, що видихається, перевищення якого є не сумісним з управлінням транспортним засобом. У будь-якому випадку максимальний рівень вмісту алкоголю у крові у відповідності із національним законодавством не повинен перевищувати 0.50 г чистого алкоголю на літр крові або 0.25 мг на літр повітря, що видихається.
Вказана норма Конвенції не встановлює мінімального допустимого за національним законодавством рівня алкоголю в крові або у повітрі, що видихається водієм, а навпаки, встановлює його максимальний рівень. При цьому, Конвенція про дорожній рух не забороняє національним органам влади встановлювати інші показники рівня алкоголю, що й має місце в Україні, де встановлено дозволений показник рівня алкоголю у крові 0.2 проміле.
Таким чином, суд доходить висновку, що наявними в справі доказами поза розумним сумнівом підтверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення.
Покази свідка ОСОБА_4 , допитаного за клопотанням сторони захисту, висновки суду не спростовують, оскільки з вказаних показів встановлено факт вживання ОСОБА_1 алкоголю (вина) в день керування транспортним засобом, а в подальшому вживання ним безалкогольного пива.
Згідно довідки (а.с.5), ОСОБА_1 має правовий статус спеціального суб'єкта - водія, що підтверджується посвідченням водія.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі - Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Згідно п.1.3.ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Вказаний нормативний акт встановлює презумпцію знання водієм транспортного засобу його положень та однозначного обов'язку їх виконання.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
При цьому суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на його користь, оскільки докази винуватості водія ОСОБА_1 одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду і були підставами для закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення не наведено і при розгляді справи не встановлено. Не встановлено і істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для закриття провадження у справі.
Згідно положень ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Таким чином, суд вважає за необхідне визнати ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та з метою виховання правопорушника та попередження наступних правопорушень, суд приходить до висновку про необхідність накладення на винного адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст. ст. ст.33, 34, 130,283, 284 КУпАП України, суд -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 гривнень (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Запорізького апеляційного суду
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: Коломаренко К. А.