Справа № 309/2757/25
Провадження № 2/309/961/25
22 вересня 2025 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в складі: головуючого-судді Орос Я.В.
за участю секретаря : Калинич Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Кричфалушій Іван Іванович до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів ,
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кричфалушій І.І., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що сторони перебувають у шлюбних відносинах з 10 вересня 2013 року. Шлюб зареєстровано у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Хустського районного управління юстиції у Закарпатській області за актовим записом № 168. Від цього шлюбу у них є одна дитина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сторони проживали разом в будинку батьків відповідача за адресою: АДРЕСА_1 . Причиною розірвання шлюбу є те, що спільне життя з відповідачем не склалося, вони не зійшлися характерами та інтересами, мають різні погляди на життя. Вказані обставини привели до постійних сварок, втрати почуття поваги та любові. Позивачка зазначає, що більше року з відповідачем разом не проживають. Шлюб носить формальний характер, існування якого суперечить як її так і інтересам відповідача. Переконана, що подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе, вважає, що причини, які спонукають наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими і подальше спільне життя із відповідачем як подружжя та збереження шлюбу суперечитиме їхнім інтересам. Відповідач матеріальної допомоги сім'ї не надає, а протягом тривалого часу взагалі самоусунувся від необхідності матеріально забезпечувати свою сім'ю, постійного місця роботи не має, працює по найму на території області. З часу окремого проживання і по сьогоднішній день, маючи реальну можливість приймати участь у вихованні та забезпеченні сина, відповідач з власної ініціативи самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків, участі у його житті свідомо не приймає. Відповідач повністю працездатний, не має іншої родини та інших неповнолітніх чи малолітніх дітей, не має на утриманні інших осіб, які потребують обов'язкового утримання з його боку, отримує дохід, має рухоме та нерухоме майно (будинок, земельну ділянку), його стан здоров'я дозволяє працювати.
Покликаючись на викладене, просить суд розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем; стягувати з відповідача аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі - по 5000 ( п'ять тисяч ) гривень щомісяця на дитину до досягнення нею повноліття.
Відзиву на позов відповідач ОСОБА_2 не подавав.
Відповідно до ч.2-6 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, серед іншого, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). З огляду на предмет позову, зокрема, те що дана справа є малозначною справою і ціна позову не перевищує тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Обставини справи, що згідно ч. 3 ст. 274 ЦПК України, мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку.
Враховуючи викладене, суд вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідачу ОСОБА_2 направлено копію ухвали суду про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з доданими до неї документами та було запропоновано подати відзив. Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, на адресу суду повернувся конверт укрпошти з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що в силу п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України адресат вважається належним чином повідомленим.
Відповідно до ч.3 ст. 223, ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Отже, суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті, без проведення фіксування судового засідання технічними засобами.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що сторони уклали шлюб, який був зареєстрований 10 вересня 2013 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Хустського районного управління юстиції у Закарпатській області за актовим записом № 168. (а.с.11).
Відповідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Хустського районного управління юстиції у Закарпатській області, актовий запис № 168, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.12).
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово сімейний засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово союз підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Позивач скористався даним правом та звернулася до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачкою. Суд вважає, що причини, що спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б її інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого шлюб підлягає розірванню.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 56 СК України, кожен із подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість.
Відповідно до положень ч.1 ст.110, ч.2 ст.112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя та суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що причиною припинення шлюбно-сімейних відносин є те, що між сторонами відсутнє взаєморозуміння, сім'я розпалася та існує лише формально.
При таких обставинах позовні вимоги є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя й збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача, який наполягає на розірванні шлюбу, тому позов про розірвання шлюбу підлягає до задоволення.
Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів, то з цього приводу суд зазначає наступне.
Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Право дитини на належне утримання передбачено низкою норм законодавства України.
Так, частиною першою та другою статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7, ч.8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
У відповідності до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
У статті 182 СК України передбачені обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Відповідно до ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Таким чином, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину є встановленою Законом гарантією для забезпечення інтересів дитини.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2025року - 3196 грн.
При цьому, статтею 184 СК України врегульовано питання щодо визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі. Згідно з вказаною статтею СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Оскільки на теперішній час неповнолітня дитина проживає з позивачем та перебуває на її утриманні, заперечень щодо чого відповідач не надав, то суд вважає, що позивач має право на отримання аліментів від батька дитини, який повинен виконувати свій обов'язок щодо її утримання належним чином.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог. Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідачем не надано відзиву на позов, які і не зазначено жодних обставин, які б свідчили про його матеріальний стан.
З урахуванням вищевказаного, даних, які могли вказувати на неможливість або істотність обмеження надавати відповідачем матеріальну підтримку позивачу судом не встановлено.
Визначаючи розмір стягуваних аліментів, суд враховує матеріальне становище сторін та неповнолітньої дитини, а також враховує стан здоров'я відповідача, який є молодим працездатним чоловіком, та спроможність відповідача сплачувати аліменти на утримання дитини.
Суд визначає розмір аліментів у сумі 4000 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, оскільки такий розмір відповідає встановленому ч.3 ст. 184 СК України мінімальному рекомендованому розміру аліментів на одну дитину і відповідачем жодним чином не спростована можливість надання утримання дитині в такому розмірі. Такий розмір аліментів відповідає вимогам закону про те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, адже такий розмір забезпечить необхідний мінімум для існування дитини, загалом надасть можливість дотримання принципу достатнього забезпечення дитини.
З врахуванням принципу співмірності, розумності аліменти у розмірі 4000 грн. відповідатимуть інтересам дитини і не порушуватимуть як законні інтереси платника аліментів, так і законні інтереси їх отримувача.
Відтак позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн., оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову про стягнення аліментів.
Також з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за пред'явлення позовної вимоги про розірвання шлюбу у розмірі 1211,20 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 8 000 грн., то з цього приводу суд зазначає наступне.
Згідно з вимогами ст. 137 ЦПК витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У разі недотримання вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Але обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат.
Статтею 141 ЦПК передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Також витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
Вбачається, що 21.07.2025 року між позивачем та адвокатом Кричфалушій І.І. укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого адвокат представництво інтересів клієнта у суді від імені клієнта. Згідно розрахунку витрат на правову допомогу від 20.09.2025 наведено конкретний опис робіт виконаних адвокатом у даній справі. Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 20.09.2025 підтверджено конкретний обсяг наданих адвокатським послуг за договором про надання правової допомоги у даній цивільній справі, а також їх вартість у сумі 8 000 грн. Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера №1/09 від 20.09.2025 ОСОБА_1 сплатила адвокату Кричфалушій І.І. 8000 грн. на підставі договору про надання правничої допомоги При цьому адвокатом Кричфалушій І.І. здійснювалося представництво інтересів позивача у даній справі. Натомість відповідачем не подано жодних заперечень з цього приводу, зокрема щодо розміру таких витрат, як і не подано клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу. Таким чином оскільки матеріалами справи підтверджено факт надання правової допомоги позивачу, обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, яка сплачена позивачем, у зв'язку з чим такі витрати на правову допомогу у розмірі 8 000 грн. підлягають стягненню з відповідача.
Згідно ч.1 ст. 430 ЦПК України, рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню - у межах суми платежу за один місяць.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 12,13, 81, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст. ст. 105,110,112 Сімейного кодексу України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кричфалушій Іван Іванович, - задоволити частково .
Шлюб, укладений між ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , р.н.о.к.п.п НОМЕР_2 зареєстрованим місцем проживання якого є АДРЕСА_1 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , який зареєстровано 10 вересня 2013 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Хустського районного управління юстиції у Закарпатській області за актовим записом № 168 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , р.н.о.к.п.п НОМЕР_2 зареєстрованим місцем проживання якого є АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 1211 грн. 20 коп. сплаченого судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , р.н.о.к.п.п НОМЕР_2 зареєстрованим місцем проживання якого є АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 аліменти на утримання та виховання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 4000 грн. ( чотири тисячі) щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення ним повноліття починаючи з 31 липня 2025 року.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , р.н.о.к.п.п НОМЕР_2 зареєстрованим місцем проживання якого є АДРЕСА_1 на користь держави 1211 грн. 20 коп. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , р.н.о.к.п.п НОМЕР_2 зареєстрованим місцем проживання якого є АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 8000 грн. ( вісім тисяч) витрат на правову допомогу адвоката.
Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду виготовлено 26.09.2025 року.
Суддя Хустського
районного суду: Орос Я.В.