Справа №303/3290/25
2-а/303/47/25
25 вересня 2025 року м.Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в особі головуючого-судді Куцкір Ю.Ю.
з участю секретара судового засідання Славич М.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом представника позивача ОСОБА_1 - Глагола Галини Петрівни до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
Представник позивача ОСОБА_1 - Глагола Г.П. звернулася до суду із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 17.04.2025 року старшим офіцером мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 , капітаном ОСОБА_2 , складено протокол №853 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно позивача ОСОБА_1 .
За змістом протоколу, ОСОБА_1 , в порушення вимог ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» та п.21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 року, не з'явився 10.03.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ), за повісткою (викликом) даного РТЦК, складеною 25.02.2025 року, для уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів, яка була надіслана засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення на адресу його місця проживання (Фактична адреса проживання: АДРЕСА_2 ), яке повернулося з відміткою про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання.
Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. Дане правопорушення було виявлено 17 квітня 2025 року про що були внесені відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних резервістів («Оберіг»), що підтверджується витягом з вказаного реєстру, який додається.
Відповідно до Постанови №853 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 28.04.2025 року тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_3 , притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень.
Представник позивача вважає, що дії відповідача, а також оскаржувана постанова є протиправними, виходячи з наступного.
Позивач ОСОБА_1 на час подання даної позовної заяви проходить практичну частину навчання в інтернатурі за спеціальністю «Хірургія» (лікар-інтерн) на базі Університетська клініка НМУ імені О.О. Богомольця за графіком: з 01.08.2023 по 31.08.2023, з 01.12.2023 по 30.06.2024, з 01.08.2024 по 31.12.2024, з 01.04.2025 по 30.06.2025, з 01.08.2025 по 31.03.2026 (наказ НМУ імені О.О. Богомольця від 05.07.2023 № 583 «Про зарахування для проходження практичної частини підготовки в інтернатурі на базі стажування в Університетській клініці, тобто ОСОБА_1 є особою, зарахованою на навчання до інтернатури з 01.08.2023 року.
Позивач ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 фактично з 20.01.2017 року.
01.01.2025 року позивачу виповнилося повних 25 років. Вже 03.01.2025 р. позивач пройшов ВЛК у ІНФОРМАЦІЯ_4 і цього ж дня подав до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву про видачу військово-облікового документу. Орієнтовно 16 або 17.01.2025 року, позивач, у зв'язку із тим, що за словами працівника ІНФОРМАЦІЯ_5 , інформація про позивача не відображалася «у їх базах, що не оновилися відразу»), повторно подав заяву до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву про видачу військово-облікового документу.
26.02.2025 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв'язку, на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 було надіслано заяву з необхідними документами для отримання позивачем відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, яку відповідачем отримано 28.02.2025 року. Орієнтовно, 15.03.2025 року позивачем отримано від відповідача повідомлення №3320 від 12.03.2025 року відповідно до якого повідомлялося, що протоколом від 11.03.2025 року №10 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомила, що він підлягаєте призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Причина відмови була та, що під час подання заяви військовозобов'язаним не було пред'явлено військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Поряд з цим, позивач кожні три тижні у зв'язку із наявними повістками та додатково самостійно відвідував ІНФОРМАЦІЯ_6 з метою отримання військово-облікового документа та відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
21.03.2025 року позивачем було повторно подано всі необхідні документи для отримання ним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
01.04.2025 року позивачу було видано Довідку №699 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі абзацу (за наявності) - п.1 ч.3 ст.23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти, у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури (короткий зміст підстав отримання відстрочки) на строк до 09.05.2025 року. Жодних зауважень чи претензій з боку ІНФОРМАЦІЯ_2 до позивача не було ні 10.03.2025 року при врученні йому військово-облікового документа, ні 21.03.2025 року при повторній подачі заяви для надання відстрочки, ні 01.04.2025 р. при отриманні позивачем Довідки №699 про надання відстрочки.
Разом із цим, у подальшому 16.04.2025 року позивач помітив у додатку «Резерв+» інформацію про порушення ним правил військового обліку.
17.04.2025 року позивач самостійно відвідав ІНФОРМАЦІЯ_7 з метою з'ясування причин відображення у додатку «Резерв+» інформації про порушення ним правил військового обліку. При цьому, старшим офіцером мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 капітаном ОСОБА_2 було складено протокол №853 від 17.04.2025р. про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Із складеним відносно позивача вищенаведеним протоколом, останній категорично не погодився, про що було зазначено у поясненнях у самому протоколі, оскільки він систематично та вчасно відвідував ІНФОРМАЦІЯ_6 , вчасно пройшов ВЛК (03.01.2025 року) та надав документи для оформлення ВОД.
Також представник позивача зазначає, що відповідно до примітки до ст.210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Тобто, якщо Міністерство оборони України як держатель такого реєстру може отримати відомості про особу шляхом синхронізації з іншими державними електронними реєстрами, то особу не може бути притягнуто до відповідальності за неповідомлення таких відомостей.
Більше того, відповідачу було достеменно відомо про те, що позивачу на підставі п.1 ч.3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Тому, наведені обставини, підтверджують відсутність складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .
Також, позивач зазначає, що при складанні оскаржуваної постанови відповідач неповно з'ясував обставини, що мають значення у справі, невідповідність висновків відповідача фактичним обставинам справи та порушення норм матеріального права.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.05.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі та надано можливість відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі надати відзив на позовну заяву.
У свою чергу, представник відповідача подав до суду відзив на позов в якому заперечив щодо задоволення позову та просить суд у задоволенні позову відмовити з підстав зазначених у ньому.
Дослідивши представлені докази та з'ясувавши всі обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 17.04.2025 року старшим офіцером мобілізаційного відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 капітаном ОСОБА_4 було складено протокол про адміністративне правопорушення №853 щодо Райчинець за ч.3 ст.210-1 КУпАП (а.с. 16, 17).
Із протоколу слідує, що ОСОБА_1 , в порушення вимог ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» та п.21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ №560 від 16.05.2024 року, не з'явився 10.03.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ), за повісткою (викликом) даного РТЦК, складеною 25.02.2025 року, для уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів, яка була надіслана засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням записом вкладення та повідомлення про вручення на адресу його місця проживання (фактична адреса проживання: АДРЕСА_2 ), яке повернулося з відміткою про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання.
Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. Дане правопорушення було виявлено 17.04.2025 року. Особі повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10 год. 00 хв., 28.04.2025 року в кабінеті №29 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач ОСОБА_1 у своїх поясненнях в протоколі зазначив, що він із протоколом не згідний, оскільки систематично та вчасно відвідував ІНФОРМАЦІЯ_6 , вчасно пройшов ВЛК 03.01.2025 року та надавав документи для оформлення ВОД. ВОД виданий 10.03.2025 року і тоді ж отримав на руки. Документи для надання відстрочки були подані після отримання ВОД. Після виявлення порушення в «Резерв+» добровільно звернувся в ІНФОРМАЦІЯ_6 для вирішення питання. Надалі продовжував систематично та вчасно відвідував ТЦК та СП для продовження відстрочки та уточнення всіх необхідних даних.
Постановою тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №853 від 28.04.2025 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП (а.с. 18).
Із Посвідчення про приписку до призовної дільниці №839 вбачається, що ОСОБА_1 взятий на військовий облік 20.01.2017 року (а.с. 19).
Із Довідки військово-лікарської комісії слідує, що ОСОБА_1 пройшов медичний огляд ВЛК 02 03.01.2025 року (а.с. 20).
03.01.2024 року ОСОБА_1 подав до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву про видачу військово-облікового документу (а.с. 20).
28.01.2025 року ОСОБА_1 подав голові комісії ІНФОРМАЦІЯ_8 у АДРЕСА_1 заяву в якій просить оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації (а.с. 21).
12.03.2025 року головою комісії - ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 було повідомлено ОСОБА_1 листом №3320 про те, що йому було відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період у зв'язку із тим, що ним не було подано військово-обліковий документ (а.с. 22).
Із Довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 №699 від 01.04.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 надано відстрочку від призову на військову службу піж час мобілізації на особливий період на підставі п.1 ч.3 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на строк до 09.05.2025 року (а.с. 22).
Згідно Довідки Національного медичного університету імені О.О. Богомольця №12-УК від 16.01.2025 року ОСОБА_1 проходить практичну частину навчання в інтернатурі за спеціальністю «Хірургія» (лікар-інтерн) на базі Університетська клініка НМУ імені О.О. Богомольця за графіком: з 01.08.2023 року по 31.08.2023 року, з 01.12.2023 року по 30.06.2024 року, з 01.08.2024 року по 31.12.2024 року з 01.04.2025 року по 30.06.2025 року, з 01.08.2025 року по 31.03.2026 року (а.с. 23).
Із Військово-облікового документа №021020239361716800020 виданого 10.03.2025 року слідує, що ОСОБА_1 придатний до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах, мед підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, ОЗ, охорони на підставі довідки ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 2025 від 03.01.2025 року №2 гр. ІІ ст.64б, взятий на військовий облік 16.01.2025 року (а.с. 23).
Згідно паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 виданого Мукачівським РС ГУДМС України в Закарпатській області від 25.06.2016 року ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_9 і значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 24).
Із Форми 107П АТ «УКРПОШТА» вбачається, що ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_1 , на адресу: АДРЕСА_3 , було надіслано повістку від 25.02.2025 року (а.с. 26).
Із роздруківки «Резерв+» військово-облікового документа слідує, що ОСОБА_1 пройшов ВЛК 03.01.2025 року і якому надана відстрочка до 09.05.2025 року на підставі п.1 ч.3 ст.23 (а.с. 26).
Представник відповідача до відзиву на позов подав наступні документи: Довідку №110/22 з відомчого обліку МО України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Витяг з Наказу від 22.02.2025 року, Протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 17.04.2025 року, копію паспорта ОСОБА_1 , роздруківку з «Резерв+» щодо ОСОБА_1 , Облікової картки ОСОБА_1 , Постанову по справі про адміністравтине правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП (а.с. 59-64, 66, 67).
Із повістки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 25.02.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 необхідно з'явитися за адресою: АДРЕСА_1 , 10.03.2025 року на 14:00 год. для уточнення даних, номер поштового відправлення 0610233798021 (а.с. 65).
Із роздруківки поштового відстеження вбачається, що поштове відправлення №0610233798021 було відправлено 27.02.2025 року із м.Києва, повернуто відправнику, оскільки одержувач відсутній за вказаною адресою та надіслано до м.Мукачево і вручено за довіреністю 04.03.2025 року (а.с. 66).
Згідно відомості видачі військовозобов'язаним та призовникам військово-облікових документів ОСОБА_1 отримав військово-обліковий документ 21.03.2025 року (а.с. 68).
Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
У контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 року у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 року у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 року у справі № 295/3099/17 та від 05.03.2020 року по справі № 607/7987/17.
Диспозиція ч.1 ст.210-1 КУпАП визначає склад адміністративного правопорушення, що полягає порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. За ч.3 вказаної статті настає відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
За змістом ст.1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію». Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває по теперішній час.
Так, ч.3 ст.22 та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 року затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок № 560), який, зокрема, визначає, порядок оповіщення та прибуття резервістів та військовозобов'язаних під час мобілізації.
Відповідно до п. 21 Порядку № 560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Відповідно до п. 30 Порядку № 560 повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.
Згідно із п. 30-1 Порядку № 560 кожна повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду (далі - QR-код).
QR-код містить інформацію, зазначену в п.29 цього Порядку, а також реєстраційний номер поштового відправлення у разі відправлення повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням.
Повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, може бути роздрукована. У такому разі її паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією.
Пунктом 30-3 Порядку № 560 визначено, що у разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв'язку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка.
В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім'я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису.
Відповідно до п.34 Порядку №560 повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних.
У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.
Повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов'язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.
Згідно із п. 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: - день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; - день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; - день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Приписами ст.251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За вимогами ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Суд бере до уваги той факт, що оскаржувана постанова винесена з тих підстав, що позивач не з'являвся за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.
Як встановлено вище, на ім'я позивача 25.02.2025 року було сформовано повістку №2658598 для прибуття 10.03.2025 року о 14.00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_2 за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, яка містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду із відповідною інформацією.
Ця повістка була направлена засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням за №0610233798021 за адресою: АДРЕСА_3 .
Із роздруківки відстеження поштового відправлення за №0610233798021 вбачається, що зазначене поштове відправлення повернуто відправнику із зазначенням причини, а саме одержувач відсутній за вказаною адресою.
У свою чергу, позивач посилається на той факт, що працівник Укрпошти не інформував адресата, тобто позивача за наявним номером телефону та не вкладав до абоненської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованного листа з позначкою «Повістка ТЦК». Із трекінгу поштового відправлення №0610233798021 вбачається, що поштове відправлення прийнято 27.02.2025 року у м.Київ, примбуло до відділення с.Нижній Коропець 01.03.2025 року, повернення відправнику також 01.03.2025 року, тобто поштове відправлення отримано у пересувному віддділенні в с.Нижній Коропець 01.03.2025року та в той самий день повернуто відправнику.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що поштове відправлення було повернуто відправнику з порушенням Правил надання послуг поштового зв'язку, тобто працівниками Укрпошти було зроблено позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою» не зважаючи на те, що таку позначку допускається робити лише після інформування відділенням поштового зв'язку адресата (одержувача), якщо протягом трьох робочих днів адресат не з'явився для одержання рекомендованного листа з позначкою «Повістка ТЦК». Відтак наявні підстави вважати, що позивач ОСОБА_1 не був обізнаний про надходження на його адресу рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК».
Також суд звертає увагу на той факт, що представник відповідача не зазначив у відзиві на позовну заяву, які дані необхідно було уточнити щодо позивача. Як вбачається із матеріалів справи, позивач уточнив свої дані при проходженні ВЛК 03.01.2025 року, а також із додатку «Резерв+» вбачається, що всі необхідні відомості щодо позивача уточнено, у тому числі і номер телефону.
Крім цього, судом встановлено, що повісткою від 25.02.2025 року відповідач викликав позивача для уточнення даних, зокрема даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобовязаних, резервістів. Натомість, на час формування повістки №2658598 від 25.02.2025 року військово-обліковий документ позивачу ще не було видано, а було видано відповідачем 10.03.2025 року.
Разом з тим, у примітці ст.210 КУпАП передбачено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Також суд звертає увагу на розбіжності у оскаржуваній постанові із складеними протоколами від 17.04.2025 року, а саме щодо дати виявлення правопорушення, у постанові датою виявлення правопорушення значиться дата 21.03.2025 року, а у протоколах датою виявлення правопорушення значиться дата 17.04.2025 року.
Крім цього, в контексті наведеного, суд вважає за доречне звернути увагу на суттєвий розмір штрафу, що у свою чергу, покладає на ІНФОРМАЦІЯ_2 вимогу належним чином пересвідчитись у сповіщенні особи про необхідність прибути за викликом. Підставою для накладення адміністративного стягнення може бути визнана виключно умисна поведінка направлена на ухилення від обов'язку прибути по повістці. Відсутність ж доказів обізнання особи про існування повістки, за умови її добросовісної поведінки, не може бути підставою для накладення адміністративного стягнення.
При цьому суд констатує, що невиконання органом поштового зв'язку своїх обов'язків та не здійснення ІНФОРМАЦІЯ_6 перевірки належного оповіщення позивача про необхідність з'явитись до РТЦК, не може покладати на ОСОБА_1 , в діях якого відсутні ознаки протиправності, негативних наслідків.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить також з того, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.12.2018 року у справі № 263/15738/16-а.
При цьому, сам по собі опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом наявності складу порушення, оскільки така по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує процедура його фіксування.
Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правовірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з яким закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
Оскаржувана постанова судом перевірялась на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, добросовісно, розсудливо.
В силу вимог ч.ч. 1-3 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Згідно з ст. 2 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до ст. 46 Конвенції. При цьому ст. 17 зазначеного Закону визначає, що національні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.
В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008 року, заява №7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст.6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого. У своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує на тому, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Протокол про адміністративне правопорушення та постанова є офіційними документами і до них висуваються певні вимоги. Обов'язок щодо належного складання таких документів та надання доказів на підтвердження викладених у протоколі та постанові відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд. Суть порушення, яке має значення для справи, формулюється у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові. Саме ці документи встановлюють в чому полягає правопорушення, тоді як суд, покликаний перевірити постанову, в якій відтворено з протоколу факт правопорушення, маючи повноваження щодо встановлення наявності/відсутності вини особи у скоєному.
Слід зазначити, що переглядаючи постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності, яка прийнята уповноваженим органом, суд не може вийти за межі обвинувачення або уточнити в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунути певні розбіжності або неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки в такому випадку суд перебиратиме на себе функції сторони обвинувачення, чим порушить принцип рівності сторін і вимоги змагальності процесу. За таких обставин особа буде позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом. Ба навпаки, вона буде змушена захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується.
Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб'єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення.
На обов'язок та важливість доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 року (справа № 537/4012/16-а), від 17.07.2019 року (справа № 295/3099/17).
Згідно із ст.293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає зокрема, рішення про скасування постанови і закриття справи.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на зазначене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності та враховуючи те, що в ході розгляду справи не доведено дотримання процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності, із врахуванням інших встановлених судом обставин, а також зважаючи на те, що представник відповідача в силу покладеного на нього обов'язку не довів правомірність оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення №853 від 28.04.2025 року, винесеної тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_6 , про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень. Крім того, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
При цьому, суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені позивачем доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Таким чином, з врахуванням задоволення позову, відповідно до положень ч.1 ст.139 КАС України, на користь позивача слід стягнути судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 605,60 грн., та були сплачені позивачем, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 19, 72-77, 246, 250, 255, 262, 286 КАС України, ст.ст. 9, 17, 18, 33, 210-1, 235, 247, 251, 254, 258, 268, 284, 288, 293 КУпАП, суд,-
Позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати Постанову №853 від 28.04.2025 року, винесену тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_6 , про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 - 605 (шістсот п'ять гривень) 60 копійок сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_11 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду складений 25.09.2025 року.
Суддя Мукачівського
міськрайонного суду Ю.Ю. Куцкір