Справа № 127/18325/25
Провадження № 1-кп/127/657/25
26.09.2025 м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці кримінальне провадження №12025020010000637 по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, неодруженого, з середньою освітою, військовослужбовця, раніше судимого, а саме:
-27.05.2021 вироком Літинського районного суду Вінницької області за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, до покарання у виді 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;
-13.10.2022 вироком Гайсинського районного суду Вінницької області за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, до покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, з урахуванням призначеного покарання за попереднім вироком Літинського районного суду Вінницької області від 21.09.2021, визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, -
Солдат ОСОБА_4 , проходячи військову службу на посаді стрільця снайпера військової частини НОМЕР_1 , в порушення ст. 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1, 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 3, 27, 41, 68 Конституції України, положень Законів України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000, будучи засудженим Гайсинським районним судом Вінницької області від 13.10.2022 за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 3 роки, вчинив новий злочин за наступних обставин.
Так, ОСОБА_6 за невстановлених обставин, у невстановленому місці, в невстановлені дату та час незаконно придбав психотропну речовину - амфетамін, обіг якої обмежено, яку незаконно зберігав при собі з метою збуту.
В подальшому ОСОБА_4 , продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне зберігання психотропних речовини з метою збуту, 18.04.2025 близько 23:00 год, незаконно зберігаючи при собі психотропну речовину, обіг якої обмежено, - амфетамін, знаходячись поблизу будинку під номером 21, що по вулиці Руданського у місті Вінниці, був зупинений працівниками відділу кримінальної поліції Вінницького районного управління поліції Головного управління національної поліції у Вінницькій області, та на питання, чи є в нього при собі заборонені в обігу предмети, повідомив, що зберігає при собі психотропні речовини з метою збуту.
Надалі, 18.04.2025 ОСОБА_6 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України. В ході проведення його особистого обшуку, у внутрішній лівій кишені куртки, в яку він був одягнений, було виявлено та вилучено пачку від цигарок «Собраніє», всередині якої містилось тридцять згортків обмотаних клейкою стрічкою, у кожному з яких виявлено по одному поліетиленовому пакетику із порошкоподібною речовиною, які останній зберігав при собі з метою збуту.
Відповідно до експертного висновку виявлена порошкоподібна речовина є психотропною речовиною, обіг якої обмежено, - амфетаміном, загальною масою 6,8454 г, що відповідно до Таблиці 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу», затвердженої Наказом МОЗ України № 499 від 20.03.2025 «Зміни до таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу», затверджених наказом МОЗ України, від 01.08.2000 №188, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.08.2000 за №512/4733», є великими розмірами (від 1,5 г до 15,0 г).
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 не оспорював час, місце, спосіб, мотив і мету, форму вини за інкримінованим йому злочином, свою вину визнав у повному обсязі, підтвердив обставини його скоєння, викладені в обвинувальному акті та погодився з кваліфікацією його дій. Також обвинувачений акцентував увагу суду на тому, що після набрання вироком у цій справі законної сили бажає продовжити військову службу.
Захисник обвинуваченого в судовому засіданні просив суд при обранні його підзахисному міри покарання врахувати визнання останнім своєї вини в повному обсязі.
Вислухавши позицію прокурора, думку обвинуваченого та його захисника, які вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, переконавшись, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, перевіривши добровільність його позиції, роз'яснивши наслідки застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, а саме позбавлення його права оскаржити в апеляційному порядку визнані ним обставини вчинення злочину, що викладені у обвинувальному акті, беручи до уваги визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованого злочину у повному обсязі, зважаючи на те, що жодним учасником судового провадження не оспорено винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину та визначені обвинуваченням обставини його вчинення, переконавшись, що ніхто із учасників судового провадження не заперечує щодо такого порядку судового розгляду, суд вважає можливим застосувати положення ч. 3 ст. 349 КПК України та визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежується дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого.
Прийняття судом рішення про проведення скороченого судового розгляду свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку.
Крім того, дане рішення повністю узгоджується з вимогами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Судом створено необхідні умови для виконання сторонами обвинувачення і захисту їхніх процесуальних обов'язків і здійснення прав, в тому числі і права на захист.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), Series А, заява № 25, від 18.01.1978, пункт 161, та «Коробов проти України», заява № 39598/03, від 21.07.2011, пункт 65, Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Будь-яких вагомих, достовірних доказів, які надають розумні підстави сумніватися у доведеності вини ОСОБА_7 у судовому засіданні не встановлено.
З огляду на вищевикладене, суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, враховуючи позицію обвинувачення та визнання обвинуваченим вини, дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження та вважає, що його дії вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 307 КК України як незаконне придбання, зберігання з метою збуту психотропних речовин, якщо предметом таких дій були психотропні речовини у великих розмірах.
Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, не встановлено.
Відтак, суд, за внутрішнім переконанням, дійшов висновку про те, що встановлені судом обставини дозволяють ухвалити обвинувальний вирок щодо обвинуваченого ОСОБА_8 .
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , суд керується вимогами ст. 65-67 КК України, роз'ясненнями, викладеними у пунктах 1, 2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями), а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
За правилами кримінального закону покарання, призначене особі за вчинене кримінальне правопорушення, має бути законним і справедливим. Законність покарання означає, що його має бути призначено особі відповідно до вимог цього закону, а справедливість покарання визначається принципом його домірності, тобто необхідності його визначення судом саме у тому виді й розмірі, яке, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, буде необхідним та достатнім для її виправлення й попередження нових кримінальних правопорушень.
На підставі вимог статті 65 КК України суд призначає покарання за вчинене кримінальне правопорушення відповідно до Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Таким чином, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_9 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує наступне: позицію сторін судового провадження щодо необхідної міри покарання; відношення обвинуваченого до вчиненого (визнання вини та щире каяття); ступінь тяжкості вчиненого злочину відповідно до ст. 12 КК України (відноситься до тяжких злочинів); особливості й обставини його вчинення; особу обвинуваченого (раніше судимий, вчинив злочин перебуваючи на військовій службі в ЗСУ, на обліках в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання скарг щодо його неналежної поведінки до Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області не надходило, за місцем проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_1 зарекомендувати себе не встиг у зв'язку з нетривалим часом служби у підрозділі).
При призначенні ОСОБА_9 покарання, згідно зі статтею 66 КК України, обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.
Щире каяття проявилося у визнанні обвинуваченим факту вчинення кримінального протиправного діяння, критичній оцінці своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні нести кримінальну відповідальність за вчинене.
Обставини, передбачені статтею 67 КК України, які б обтяжували покарання обвинуваченого, відсутні.
Відповідно до положень статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдання фізичних страждань або приниження людської гідності.
За вищевикладених обставин, враховуючи дані що характеризують особу обвинуваченого, проаналізувавши його поведінку, а саме: визнання вини та щире каяття, враховуючи наявність пом'якшуючої та відсутність обтяжуючих покарання обставин, з метою захисту прав і законних інтересів особи, суспільства і держави, зважаючи на вимоги справедливості і мету правосуддя, враховуючи позицію прокурора та думку захисника щодо міри покарання, суд дійшов переконання, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_9 та його перевиховання неможливе без ізоляції від суспільства, а покаранням, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді позбавлення волі на певний строк в межах санкції статті обвинувачення з конфіскацією майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Саме таке покарання, на думку суду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, є гуманним, справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, а також для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень у майбутньому, досягнення мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України, та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року. Визначене покарання не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.
При цьому, остаточне покарання слід визначити за сукупністю вироків, застосувавши положення ч. 1 ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання до призначеного покарання за цим вироком, невідбутої частини покарання за вироком Гайсинського районного суду Вінницької області від 13.10.2022.
Строк відбування основного покарання ОСОБА_4 необхідно рахувати з дня набрання цим вироком законної сили.
Крім того, відповідно до протоколу затримання ОСОБА_4 був затриманий 18.04.2025 в порядку ст. 208 КПК України, тому на підставі ч. 5 ст. 72 КК України останньому необхідно зарахувати у строк відбування покарання період його тримання під вартою під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі, починаючи з моменту фактичного затримання, тобто з 18.04.2025 і до дня набрання цим вироком законної сили включно.
В межах даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 21.04.2025 по справі №127/12269/25 обвинуваченому було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Відтак, до набрання вироком законної сили ОСОБА_4 необхідно залишити без змін обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, але не більше ніж на 60 днів.
Згідно з ст. 124 КПК України суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз, а саме: №СЕ-19/102-25/8924-НЗПРАП від 19.04.2025 на суму 3565 (три тисячі п'ятсот шістдесят п'ять) грн 60 коп.; №СЕ-19/102-25/9614-НЗПРАП від 02.06.2025 на суму 28524 (двадцять вісім тисяч п'ятсот двадцять чотири) грн 80 коп., №СЕ-19/102-25/9613-НЗПРАП від 28.05.2025 на суму 3565 (три тисячі п'ятсот шістдесят п'ять) грн 60 коп., на загальну суму 35656 (тридцять п'ять тисяч шістсот п'ятдесят шість) грн, оскільки їхнє проведення було обумовлено розслідуванням скоєного ним злочину.
Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Питання щодо речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 96-1, 96-2, 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 50, 63, 65-67, 71, 72, 96-1, 96-2, 307 КК України, ст. 100, 124, 174, 349, 371, 373, 374 КПК України, суд -
Визнати винуватим ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та призначити йому покарання виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України визначити ОСОБА_4 покарання за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до призначеного покарання за цим вироком, невідбутої частини покарання за вироком Гайсинського районного суду Вінницької області від 13.10.2022, та остаточно призначити покарання у виді 7 років 1 місяця позбавлення волі з конфіскацією майна.
Строк відбування основного покарання ОСОБА_4 рахувати з дня набрання вироком законної сили.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання період його тримання під вартою під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі, починаючи з моменту фактичного затримання, тобто з 18.04.2025 і до дня набрання вироком законної сили включно.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити без змін - у виді тримання під вартою, але не більше на 60 днів.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз на загальну суму 35656 (тридцять п'ять тисяч шістсот п'ятдесят шість) грн.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 22.04.2025 по справі №127/12328/25 на майно, яке вилучене 18.04.2025 під час затримання у ОСОБА_4 , а саме: 30 (тридцять) згортків із клейкої стрічки чорного кольору, при розмотуванні яких виявлено в кожному по одному поліетиленовому пакеті (тобто 30) із вмістом порошкоподібної речовини; мобільний телефон марки «Redmi A2», IMEI-1: НОМЕР_2 , IMEI-2: НОМЕР_3 зі встановленими сім-картами № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 ; первині упаковки, а саме: прозорий пакет із зіп-застібкою; фрагменти клейкої стрічки чорного кольору; пачку від цигарок «Собраніє», спецпакет НПУ №PSP 1206923; змиви з обох рук ОСОБА_10 .
Речові докази у кримінальному провадженні, які відповідно до квитанцій №3183 від 09.05.2025 та № 3229 від 18.06.2025, зберігаються в камері зберігання речових доказів ГУНП у Вінницькій області, а саме:
-психотропну речовину, обіг якої обмежено, - амфетамін, масою 0,2275 г, поміщену до полімерного пакету, який упакований в сейф-пакет №200250539 - знищити;
-первинне упакування, яке знаходиться в спецпакеті «НПУ» під № PSP2142410 - знищити;
-психотропну речовину, обіг якої обмежено, - амфетамін, загальною масою 6,6179 г, поміщену в 29 полімерних пакетів, які упаковано в сейф-пакет №200254185 - знищити;
-змиви з обох рук ОСОБА_9 , які упаковано в сейф-пакет №200254175 - знищити;
-сім-картами № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 - знищити.
На підставі ст. 96-1, 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію майна та конфіскувати у власність держави речовий доказ, а саме: мобільний телефон «Redmi A2», IMEI-1: НОМЕР_2 , IMEI-2: НОМЕР_3 , який знаходиться в спецпакеті «НПУ» №PSP2142409.
Вирок суду може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Не пізніше наступного дня після ухвалення, копію вироку направити учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні.
Відповідно до частини 2 статті 394 КПК України, вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.
Суддя: