Справа № 127/25913/25
Провадження № 3/127/5515/25
25 вересня 2025 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Сичук М.М., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення АПР18 №492463 від 15.08.2025 року, ОСОБА_1 15.08.2025 о 02 годині 53 хвилини в АДРЕСА_2 , здійснила стосовно своєї матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , домашнє насильство психологічного характеру, ображала потерпілу нецензурною лайкою, погрожувала фізичною розправою, чим завдала їй психологічних страждань.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано працівником поліції за ч.1 ст.173-2 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася з невідомих суду причин, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена судом завчасно шляхом направлення рекомендованого повідомлення на адресу її проживання та складення відповідної телефонограми.
Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема «ЮніонАліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
Враховуючи прецедентну практику Європейського суду з прав людини, оскільки ОСОБА_1 була обізнана, що відносно неї складено протокол, який перебуває на розгляді у суді, клопотань про відкладення розгляду справи від ОСОБА_1 на адресу суду не надходило та вона не цікавилася про стан розгляду даної справи, суд вважає, що така поведінка особи направлена на затягування розгляду справи, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без її участі.
Частиною 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні (повторно протягом року) будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдано шкода фізичному або психологічному здоров'ю потерпілого.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Положеннями Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення АПР18 №492463 від 15.08.2025;
- формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства;
- поясненнями ОСОБА_2
- рапортом працівника поліції.
Враховуючи викладене, суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП, як вчиненнянасильства в сім'ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
При визначенні виду адміністративного стягнення, яке необхідно застосувати до ОСОБА_1 , суд приймає до уваги обставини справи та особу порушника, яка раніше не притягувалася до адміністративної відповідальності за аналогічні правопорушення, а також враховує, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.
Зважаючи на вищевказані обставини справи, суд дійшов висновку про те, що до ОСОБА_1 необхідно застосувати адміністративне стягнення у виді адміністративного штрафу.
Крім того, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 605,60 гривень, сплата якого передбачена п. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Враховуючи викладене та керуючись ч.1 ст. 173-2, ст. 283, 284 КУпАП, суд
Визнати винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді адміністративного штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 605 гривень 60 копійок судового збору.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду впродовж 10 днів з дня її ухвалення.
Суддя: