Справа № 127/30319/25
Провадження 2/127/6644/25
26 вересня 2025 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Сичук М.М., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області про зняття арешту з майна,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Савчук І.В., до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області про зняття арешту з майна.
Ознайомившись із матеріалами позовної заяви, приходжу до висновку, що дана справа не належить до підсудності Вінницького міського суду Вінницької області з огляду на наступне.
Згідно доводів позовної заяви ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . У власності позивача наявні об'єкти нерухомого майна, в тому числі зазначений житловий будинок, земельний пай. Позивач на початку цього року виявив бажання переоформити все належне йому майно на свого сина, тому звернувся до нотаріуса, але йому було повідомлено про накладення арешту на його майно.
На підставі ухвали Соборного районного суду міста Дніпра від 20.06.2025 року за клопотанням ОСОБА_1 було скасовано заходи забезпечення позову, що були вжиті ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 23 червня 2009 року по справі № 2-7635/09 (№2-2341/11) у вигляді накладення арешту на все майно, що належить ОСОБА_1 , арешту на грошові кошти, що обліковуються на рахунках ОСОБА_1 , в межах заявлених позовних вимог у розмірі 1 846 430,23 грн. та 769 425,46 дол. США.
Крім того, на запит адвоката Сандрачука В.М., листом від 25.08.2025 року № 11577/4.1-28/8 була надана відповідь Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області, в якій зазначено: «згідно даних Атоматизованої системи виконавчого провадження, на примусовому виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № 32395418 з виконання вимог виконавчого листа № 2/412/1131/2012 Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26.04.2012 про стягнення з Дочірнього сільськогосподарського підприємства «ВІДРОДЖЕННЯ» ТОВ «КИЇВ РУСЬ ГАЗ», ОСОБА_1 , ТОВ «КИЇВ РУСЬ ГАЗ» заборгованість по кредитному договору № КВ-306Д від 07.07.2008 р. станом на 01.07.2009 р. в розмірі 8 266 179 грн. 23 коп. на користь ПАТ КБ «ПриватБанк». В рамках зазначеного виконавчого провадження, за постановою від 14.02.2012 було накладено арешт на все нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , про що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесено запис про обтяження за № 12517846 від 21.05.2012.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
ЦПК України виділяє декілька видів територіальної підсудності: загальна (залежно від місця проживання фізичної чи місцезнаходження юридичної особи), альтернативна (за вибором позивача), договірна (за угодою між сторонами), виключна (залежно від характеру спірного правовідношення), за зв'язком справ.
Відповідно до ч. 2 ст. 30 ЦПК України визначено, що позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.
Виключна підсудність - особливий вид територіальної підсудності, який забороняє застосування інших видів територіальної підсудності (загальної, альтернативної або підсудність пов'язаних між собою вимог). Це пояснюється особливостями справ, на які така підсудність поширюється, і направлено на створення сприятливих умов для розгляду справи й виконання судового рішення.
Вимоги щодо виключної підсудності унеможливлюють застосування інших правил підсудності, крім тих, які встановлені процесуальним законом для відповідної категорії справ.
Відповідно до п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03 червня 2016 року № 5, позови про зняття арешту з нерухомого майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини (виключна підсудність). Якщо майно розташоване або знаходиться у різних районах міста чи в різних містах, то позов пред'являється до одного із судів за вибором позивача, але за місцезнаходженням основної частини майна, вартість якої перевищує вартість тих, що знаходяться в інших районах чи місцевостях.
Відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника, арешт з такого майна знімається, згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня, з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому п. 10 ч. 1 ст. 34 цього Закону. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у ч. 6 ст. 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені п. 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
При цьому, звертає увагу що позивач та його представник у позові зазначили, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 та у власності позивача наявні об'єкти нерухомого майна, в тому числі зазначений житловий будинок за вказаною адресою, земельний пай., що територіально відноситься до Гайсинського району Вінницької області та, відповідно, до Гайсинського районного суду Вінницької області.
В силу ч. 1 ст. 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
З огляду на викладене суд констатує, що будь - яке рішення, яке б не було прийнято Вінницьким міським судом Вінницької області в даній справі, буде підлягати скасуванню з єдиної лише процесуальної підстави встановленої ст. 378 ЦПК України.
При цьому, відповідно до ч. 1-3 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, що визначені цим Кодексом.
Таким чином, прийняття рішенням Вінницьким міським судом Вінницької області за результатами розгляду вказаної позовної заяви, яка не підсудна цьому суду, не відповідатиме критеріям рішення, які визначені ст.263 ЦПК України, та буде підставою, передбаченою ст.378 ЦПК України, для його скасування.
На підставі зазначеного, відсутні підстави для підсудності цієї справи Вінницькому міському суду Вінницької області, оскільки до спірних правовідносин підлягають застосування правила виключної підсудності, передбачені частиною другою статті 30 ЦПК України.
Згідно ч. 9 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана. (ст. 32 Цивільного процесуального кодексу України)
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
Відповідно до п. 1 частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Частинами першою та другою статті 32 ЦПК України визначено, що спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
З огляду на викладене, ця справа не підсудна Вінницькому міському суду Вінницької області, оскільки спір виник з приводу звільнення майна з-під арешту, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а тому підлягає передачі до територіальної юрисдикції, якого у порядку ч. 1 ст. 31 ЦПК України належить розгляд вищезазначеної позовної заяви, а саме до , а тому даний позов на підставі ст. 30, п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України підлягає передачі за підсудністю до Гайсинського районного суду Вінницької області.
На підставі викладеного, керуючись ст. 28, 31, 187, 353-354 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області про зняття арешту з майна, передати за підсудністю до Гайсинського районного суду Вінницької області.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: