Справа №127/16893/25
Провадження №1-кп/127/603/25
26 вересня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
судді-доповідача ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_5 ,
сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 ,
дослідивши у відкритому судовому засіданні в залі суду №13 в м. Вінниці обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 113, ч. 5 ст. 407 КК України, відомості про які внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №22025020000000058 від 01.03.2025, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 113, ч. 5 ст. 407 КК України.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 на шістдесят днів. Клопотання мотивоване тим, що ризики, які стали підставою для обрання даного запобіжного заходу не зменшились та продовжують існувати, зокрема, у разі зміни запобіжного заходу обвинувачений може переховуватись від суду, вчинити інший злочин, здійснювати вплив на свідків, а тому наявні всі підстави для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_7 з приводу заявленого прокурором клопотання про продовження строку тримання під вартою заперечувала, зазначила, що її підзахисний утримується під вартою більше шести місяців, має ряд хвороб, тому подальше тримання під вартою може негативно вплинути на його стан, зважаючи на те, що він потребує лікування, просила змінити запобіжний захід на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав думку свого захисника.
Суд, вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши письмове клопотання прокурора та обвинувальний акт, вважає, що клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігати ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідків; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення.
На підставі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Також суд, враховує положення п. с) ч. 1 ст. 5 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» відповідно до якого: нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 113 КК України, яке відносяться до особливо тяжких кримінальних правопорушень, за яке передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, а також, у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, яке відносяться до тяжких кримінальних правопорушень, за яке передбачено покарання у виді десяти років позбавлення волі.
На переконання суду, ризики, які існували під час обрання запобіжного заходу не зменшились, а тому є підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_6 може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення, переховуватись від суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Відомостей, які б вказували про неможливість перебування ОСОБА_6 в місцях затримання, зокрема, за станом здоров'я, під час розгляду клопотання надано не було, а тому суд вважає, що заявлені ризики виправдовують тримання особи під вартою, що також доведено прокурором при розгляді даного клопотання.
Крім того, судом враховано положення ст. 178 КПК України, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_6 немає достатніх соціально-стримуючих факторів.
Враховуючи зазначені обставини, суд приходить до переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, визначеним в ст. 177 КПК України, а тому клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 підлягає задоволенню, в зв'язку з чим йому слід продовжити обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 8 Конституції України, ст. ст. 7, 132, 176-178, 183, 197, 199, 370-372, 376 КПК України, суд, -.
Клопотання прокурора - задовольнити.
Запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою, - продовжити на шістдесят днів, - з 26 вересня 2025 року до 24 листопада 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя-доповідач:
Судді: