Справа № 127/17744/25
Провадження № 2-а/127/143/25
25 вересня 2025 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Ан О.В.,
за участю секретаря судового засідання Поляруш І.О.
представника позивача - адвоката Вдовцової Аліни Дмитрівни,
розглянув у відкритому судовому засіданні залі суду м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
У червні 2025 із позовом до суду звернувся ОСОБА_1 , який просив скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 755 від 21.03.2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн, а провадження у справі закрити. Мотивував заявлені вимоги тим, що 21.03.2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення №755 про накладення адміністративного стягнення з позивача за порушенні ч.6 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: обов'язок мати при собі військово - обліковий документ та пред'явити його за вимогою. Позивач вважає її протиправною та вказує, що 15.03.2025 року близько 23.00 год., його із ОСОБА_2 було затримано працівниками ДПС України у прикордонній смузі Могилів-Подільського району Вінницької області, доставлено до підрозділу прикордонної служби та відібрано мобільні телефони. У підрозділі прикордонної служби він перебував до 05.00 год. 16.03.2025 року, після чого працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 був доставлений до даного відділу. При цьому зазначає, що його мобільний телефон був переданий працівниками прикордонної служби працівникам ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час його перебування зі ОСОБА_2 в ІНФОРМАЦІЯ_2 його працівниками було перевірено його персональну інформацію у Єдиному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів та встановлено, що зокрема, він належить до категорії призовників, та повідомлено, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю при собі військово-облікового документа. Позивач вказує, що він повідомив, що в електронному вигляді, в додатку «Резерв +», наявний його військово-обліковий документ, проте його телефон відібраний та переданий працівникам даного ІНФОРМАЦІЯ_2 , які відмовилися його повернути, а тому він позбавлений можливості пред'явити військово-обліковий документ на вимогу уповноваженої особи. Позивач звертає увагу, що він своєчасно уточнив свої дані, зареєстрував електронний кабінет та такий документ у нього був в електронному вигляді, про що повідомлено працівника відповідача, однак останній неправомірно позбавив можливості його пред'явити.
Ухвалою суду 10.06.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, витребувано копію матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином про причини неявки суд не повідомив, своїм правом на відзив не скористався. Також вимоги ухвали суду від 10.06.2025 про витребування матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 передбаченої ч.3 ст. 210-1 КУпАП не надав.
В судовому засіданні представник позивача адвокат Вдовцова А.Д. позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково пояснила, що під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення відносно її клієнта, уповноваженою особою був складений Акт про відмову від пред'явлення військово-облікового документу від 16.03.2025 року, який ним підписано всупереч його волевиявленню, внаслідок застосування примусу зі сторони працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того зазначає, що він не був присутнім під час розгляду протоколу 21 березня 2025 року о 10.00 год., оскільки по дорозі до місця розгляду справи був зупинений працівниками поліції та прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 із запізненням, а саме о 13.00 год. Працівник ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив, що провадження відносно ОСОБА_1 закрито. Вважає, що працівники відповідача позбавили можливості реалізувати права, передбачені ст. 268 КУпАП. При цьому зазначає, що копію постанови №752 від 21 березня 2025 року відповідач йому направляв на адресу позивача, її було отримано на електронну адресу аж 29.05.2025 року у відповідь на адвокатський запит. До того ж при складені протоколу жодним технічним записом дії працівника ІНФОРМАЦІЯ_2 не фіксувалися, що є також порушенням.
Свідок ОСОБА_2 дав показання аналогічні поясненням позивача та його представника.
Судом установлено, що 26.12.2018 року позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , взятий на військовий облік призовників, із зазначенням відмітки: «придатний до військової служби», про що свідчить копія посвідчення про приписку від 26.12.2018 року, виданого ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.12).
ОСОБА_2 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 як призовник, дані уточнено вчасно - 16.06.2024 року; документ дійсний до 21.03.2026 року (скріншот військово-облікового документу із застосунку «Резерв +», сформований 21.03.2025 року, а.с.13-14).
16 березня 2025 року заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , майором ОСОБА_3 , складений протокол №143, зі змісту якого слідує, що ОСОБА_1 порушив вимоги ч.6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме - 16 березня 2025 року, в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 на вимогу уповноваженої особи ІНФОРМАЦІЯ_2 пред'явити військово-обліковий документ призовника, ОСОБА_1 повідомив, що у нього відсутній військово-обліковий документ як в паперовій, так і в електронні формі, тому немає змоги його пред'явити.
Другий примірник протоколу ОСОБА_1 отримав 16 березня 2025 року, про що свідчить його підпис (а.с.15).
21.03.2025 року Т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковник ОСОБА_4 , за результатами розгляду цього протоколу, виніс постанову №755, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. (а.с.23).
Вінницький апеляційний суд, розглядаючи 08.04.2025 року справу №138/841/25 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.204-1 КУпАП, встановив, що з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 , які рухаючись в транспортному засобі, були зупинені працівниками поліції та прикордонної служби на блокпості при в'їзді у м. Могилів-Подільський Вінницької області, а не як зазначено в рапорті працівників прикордонної служби - при спробі незаконного перетину державного кордону вплав через річку Дністер. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 послідовно стверджували про те, що прямували до ІНФОРМАЦІЯ_2 для розгляду відповідних протоколів про адміністративне правопорушення, зазначаючи, що ці протоколи були складені у зв'язку із відсутністю у них військово-облікових документів, хоча насправді вони мали їх в електронному вигляді в додатку Резерв+.
Згідно зі ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, тощо, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Частина 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Положення статей 210, 210-1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Спеціальним законом, який визначає, зокрема обов'язки громадян щодо здійснення мобілізації в особливий період, є Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 3543-ХІІ.
За визначенням абзацу 5 частини першої статті 1 Закону № 3543-XII особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який триває і досі.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03 березня 2022 року № 2105-IX затверджено Указ Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, яким оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває і досі.
Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені у статті 22 Закону №3543-ХІІ, відповідно до частини шостої якої у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
При цьому, в даній статті унормовано, що вимоги, зазначені у частині 6 статті 22, стосовно проведення уповноваженими представниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки фото- і відеофіксації процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, застосовуються з 17 липня 2024 року, згідно із Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX .
Слід також звернути увагу, що таке фіксування не залежить від місця проведення перевірки.
Відповідно до абзацу 3 пункту 10-1 Правил військового обліку, які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред'являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.
Отже, за змістом частини шостої статті 22 Закону № 3543-XII відповідальність за частиною третьою статті 210-1 КУпАП настає як за відсутність при собі військово-облікового документа, так і при не пред'явленні його за вимогою уповноваженого представника.
Законодавчий припис про необхідність мати при собі і пред'являти за вимогою військово-обліковий документ покладає на особу обов'язок отримати такий документ.
Питання щодо форми, в якій оформляється (створюється) та видається військово-обліковий документ регулюється Порядком оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №559 (далі - Порядок № 559).
Так, п. 1 Порядку № 559 визначено, що військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа».
Відповідно до п. 2 Порядку № 559 військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється): в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації); у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559. Особа може мати на бланку лише один військово-обліковий документ.
Пунктами 5-7 цього Порядку № 559 передбачено, що військово-обліковим документом призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", в електронній формі (далі - військово-обліковий документ в електронній формі) є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.
Військово-обліковий документ в електронній формі формується засобами: електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста, зокрема з використанням його мобільного додатка; Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони; Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації). Військово-обліковий документ в електронній формі формується на безоплатній основі за бажанням особи після проходження нею електронної ідентифікації та автентифікації.
Формування та відображення військово-облікового документа в електронній формі здійснюється автоматично за умови підключення електронного пристрою до Інтернету та наявності у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей, визначених у пункті 8 цього Порядку. У військово-обліковому документі в електронній формі відображається унікальний електронний ідентифікатор у вигляді двовимірного штрихкоду. Строк дії військово-облікового документа в електронній формі становить не більше одного року з дати його формування та не може перевищувати строк дії відстрочки від направлення для проходження базової військової служби для призовників або відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період (бронювання) для військовозобов'язаних та резервістів. У разі коли відомості, зазначені у підпунктах 1-5, 8, 11-13 пункту 8 цього Порядку, на момент зчитування не відповідають відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, військово-обліковий документ в електронній формі вважається недійсним.
Згідно п. 9 Порядку № 559 військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.
Положення статей 210, 210-1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Згідно з ч. 1ст. 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основним завданням Реєстру є ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України (п. 1 ч. 1ст. 2 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів».
Відповідно до ч. 8 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи Служби зовнішньої розвідки України та розвідувального органу Міністерства оборони України.
Формування та відображення військово-облікового документа в електронній формі здійснюється автоматично за умови підключення електронного пристрою до Інтернету та наявності у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей, визначених у пункті 8 Порядку 559.
Військово-обліковий документ в електронній формі та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.
Як слідує з матеріалів справи, на виконання ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» 18.06.2024 року позивач оновив дані за допомогою електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста у застосунку «Резерв+» та було сформовано військово-обліковий документ в електронній формі.
Матеріали справи містять копію електронного військово-облікового документу із застосунку «Резерв +», відповідно до якого позивач, перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , номер в електронному реєстрі «Оберіг» - 110320230693371300456, дата уточнення даних - 18.06.2024 року (дані уточнено вчасно), дійсний до 21.03.2026 року.
Тобто ОСОБА_1 має військово-обліковий документ та мав його на момент перебування в другому відділі ІНФОРМАЦІЯ_2 16.03.2025 року.
При цьому відомості щодо цього наявні в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів та уповноважена особа, як представник органу введення цього Реєстру, мала можливість отримати дані позивача щодо цього.
Не спростована і та обставина, що ОСОБА_1 повідомляв представнику ІНФОРМАЦІЯ_2 інформацію, що в нього наявний військово-обліковий документ в електронній формі, проте пред'явити його на вимогу, він не мав фізичної можливості, оскільки не мав доступу до власного мобільного телефону, так як останній був відібраний у нього при затриманні.
Притягнення ж особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (фото- або відеозаписом правопорушення).
Слід також зазначити, що справа розглянута у відсутність позивача та останній був позбавлений можливості надати свої пояснення, висловити заперечення, надати докази та скористатися своїм правом на правову допомогу.
Суд зазначає, що процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень.
Оскільки суб'єкт владних повноважень не надав належних доказів, які підтверджують вину у вчинення позивачем адміністративного правопорушення, всі сумніви стосовно доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.
Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови № 755 від 21 березня 2025 року та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 210-1, 245, 247, 251, 252, 258, 268, 280, 283 КУпАП, ст. 2,4, 9, 72, 73, 77, 78, 79, 90, 139, 159, 246, 255, 286 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Скасувати постанову тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №755 від 21 березня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення суду складено 25.09.2025.
Суддя: