Справа № 127/38313/24
Провадження № 2/127/5623/24
(ЗАОЧНЕ)
25.09.2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді Антонюка В. В.,
за участю секретаря Бойчук Я. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-
ОСОБА_1 , звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Позов мотивувала тим, що з січня 2018 року по березень 2019 року позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , проживали разом у Чеській Республіці як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, між ними зав'язалися стосунки у тому числі інтимні, таким чином вони перебували у фактичних шлюбних стосунках.
Однак у подальшому, між ними виникли суперечки та непорозуміння і відповідач ОСОБА_2 виїхав до Республіки Болгарія, а позивач ОСОБА_1 , повернулась в Україну.
Під час спільного проживання сторін, позивач ОСОБА_1 завагітніла та ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Чехії у неї народилась дитина ОСОБА_3 .
Позивач зазначає, що у свідоцтві про народження дитини, в графі «мати» - записано ОСОБА_1 , у графі «батько» - не записаний ніхто.
17.11.2023 Геномним центром Болгарії було проведено результат ДНК- аналізу на встановлення біологічної спорідненості №Р292/17.11.2023, за результатами якого встановлено, що ОСОБА_2 не виключається як біологічний батько дитини ОСОБА_4 від матері ОСОБА_5 , остаточна ймовірність батьківства РР = 99,99999999%.
23.11.2023 ОСОБА_2 надав згоду на визнання дитини та довіреність, у якій визнав, що дитина - ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в Чехії від матері ОСОБА_1 , є його дитиною і він хоче, щоб його було записано у свідоцтві про народження дитини, оскаржувати батьківство не буде.
Посилаючись на зазначене вище, позивач просить визнати (встановити), що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Окрім того, позивач зазначає, що ОСОБА_2 працездатний, має добрий стан здоров'я, та повинен забезпечувати дитину, тому просить суд стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня подання даної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою суду від 27.11.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб та призначено до судового розгляду.
Ухвалою суду від 16.12.2024 року зупинено провадження по даній справі та направлено компетентному суду Республіки Болгарія судове доручення про вручення відповідачу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , судових документів (позовної заяви з додатками) та про заслуховування в судовому засіданні його пояснень по суті позовних вимог.
28.07.2025 року на адресу суду повернуто матеріали виконаного доручення Вінницького міського суду Вінницької області щодо отримання свідчень у справі № 127/38313/24 про визнання батьківства та стягнення аліментів за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 11.08.2025 року поновлено провадження у справі.
В судове засідання позивач не з'явилась, проте від представника позивача надійшла заява до суду, в якій він просить справу розглядати у їх відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, за обставин викладених в ній. Щодо винесення заочного рішення не заперечив.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, а саме: через оголошення наофіційному сайті Судова влада, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до протоколу допиту відповідача ОСОБА_2 , районним судом Благоєвград встановлено, що відповідач позовні вимоги визнає частково, не заперечує що дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є його сином, однак заперечив щодо стягнення з нього аліментів на утримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Представник третьої особи Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, щодо винесення рішення поклалась на думку суду.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку про те, що позов слід задовольнити з таких підстав.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є матір'ю дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, підзвітний номер формуляра НОМЕР_1 . Відомості про батька ОСОБА_2 , у свідоцтві про народження - не зазначені.(а.с.13)
Як вбачається із договору позички житлового приміщення від 11.05.2023 року, позивачка прийняла у безоплатне строкове користування будинок за адресою: АДРЕСА_2 .(а.с.20)
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України, сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ст. 121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої-третьої статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю.
Справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні. Спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою одним із батьків. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі статтею 135 СК України.
Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що: «щодо предмету доказування у даній категорії справи, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи».
17.11.2023 Геномним центром Болгарії було проведено результат ДНК- аналізу на встановлення біологічної спорідненості №Р292/17.11.2023, за результатами якого встановлено, що ОСОБА_2 не виключається як біологічний батько дитини ОСОБА_4 від матері ОСОБА_5 , остаточна ймовірність батьківства РР = 99,99999999%.(а.с.15-17)
23.11.2023 ОСОБА_2 надав згоду на визнання дитини та довіреність, у якій визнав, що дитина ОСОБА_3 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в Чехії від матері ОСОБА_1 , є його дитиною і він хоче, щоб його було записано у свідоцтві про народження, оскаржувати батьківство не буде.(а.с.18-19)
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК України, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
У разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до ст. 146 ЦПК України може визнати факт, для з'ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза)».
Як зауважив Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Рішення Калачова проти російської федерації від 07.05.2009).
При розгляді спору щодо визнання батьківства суд має виходити зі змісту ч. 2 ст. 128 СК України, відповідно до якої підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
Тобто, сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Враховуючи спірні цивільно-правові відносини між сторонами у справі, які вирішуються тільки в судовому порядку, суд оцінивши достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вимоги норм матеріального та процесуального права, вважає, що позовна заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
З приводу вимоги про стягнення аліментів, то вона також підлягає задоволенню з таких підстав.
Так, відповідно до положень ст.ст. 1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 Сімейного кодексу України - батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до їх повноліття.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей, і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно зі ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення; тощо. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Підстави визначення розміру аліментів у частині до заробітку (доходу) або у твердій грошовій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст. ст. 183, 184 СК України.
Згідно із ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При цьому, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Визначаючись щодо розміру аліментів, які підлягають стягненню на користь позивача та на утримання дитини ОСОБА_4 , суд враховуєте, що дитина проживає разом з позивачкою, перебуває на її утриманні, що потребує значних коштів. Разом з тим, зважаючи на розмір заявлених вимог, суд вважає можливим встановити аліменти в розмірі 1/4 частки доходу відповідача щомісячно, що буде розумним, справедливим та зваженим.
Оскільки позивачка була звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів, то згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір слід стягнути з відповідача в розмірі 1 211,20 грн. в дохід держави. А судові витрати понесені позивачкою на сплату судового збору за позовною вимогою про визнання батьківства, підлягають стягненню на її користь із відповідача.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
На підставі викладеного та керуючись ст. 51 Конституції України, ст. ст.1-3, 27 Конвенції ООН «Про права дитини», ст. ст.7, 19, 121, 128, 150, 180-182СК України, ч.2 п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст. ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 109, 141, 211, 259, 263-265, 280-282, 284, 352, 354, 430 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити.
Визнати (встановити), що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З урахуванням внесених змін, видати нове Свідоцтво про народження неповнолітнього ОСОБА_4 , у якому зазначити: місце народження - Кадань, поштовий індекс 1559, День, місяць та рік народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , Ідентифікаційний код - ІНФОРМАЦІЯ_4 , стать - чоловіча, відповідно ім'я - ОСОБА_9 , прізвище дитини - ОСОБА_10 , батько дитини - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Республіка Болгарія; Мати дитини - ОСОБА_12 , дівоче прізвище ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місто Ладижин, Україна.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня подання заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 211,20 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідачем може бути подана заява про перегляд заочного рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 26.09.2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОККП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , єдиний громадянський номер: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Третя особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), код ЄДРПОУ 25497415, місцезнаходження: вул. Замостянська, 26А, м. Вінниця.
Суддя: