Справа № 134/1258/25
2/134/523/2025
Іменем України
26 вересня 2025 року селище Крижопіль
Крижопільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючої судді Швець Л.В.,
при секретарі судового засідання Томашенко О.М.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному проваджені з повідомленням (викликом) сторін в приміщенні суду селища Крижопіль цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
13 серпня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором позики № 73538374 у розмірі 34 520,00 грн., а також судові витрати пов'язані з розглядом справи.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 22 серпня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір позики № 73538374. Відповідачеві було перераховано на банківський картковий рахунок 20 000 грн.
Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатор і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, який зазначений п. 29 кредитного договору, реквізити та підпис сторін.
14.06.2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників № 42 від 24.01.2025 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 р. ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 34 520,00 грн., з яких: 20 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 800,00 грн. сума заборгованості за відсотками; 9 720,00 грн. сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою; 3 000,00 грн комісія за надання позики.
Згідно з умовами кредитного договору, позичальник зобов'язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному договором.
Згідно п. 1 п.п. 1.1 Договору факторингу ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Права Вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних Реєстрах Боржників, які формуються згідно додатку №1 та є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно п. 1.3 Договору факторингу з відповідними змінами внесеними Додатковою угодою № 2 від 28.07.2021 року, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов'язується протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за кредитним договором ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», надати інформацію передбачену чинним законодавством про ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства.
В разі сплати відповідачем коштів на рахунок первісного кредитора ТОВ «Фінансова компанія «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», вони були перераховані на рахунки ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та зараховані на погашення існуючої заборгованості.
Всупереч умовам договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунок ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунки попередніх кредиторів.
З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в сумі 34 520, 00 гривень, яку просить стягнути з відповідача та судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3028 гривень.
14 серпня 2025 року ухвалою судді Крижопільського суду Вінницької області прийнято справу до свого провадження, відкрито провадження у даній справі та розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
09 вересня 2025 року ухвалою судді Крижопільського суду Вінницької області відкладено розгляд справи в зв'язку з неявкою відповідача.
Представником позивача в позовній заяві зазначено про слухання справи у його відсутності, щодо ухвалення заочного рішення суду не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, був належно повідомлений про час і місце судового розгляду, повістки на судові засідання 09.09.2025 року та 26.09.2025 року не вручені, підстава - «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням особи. Відповідач повідомлявся на адресу, яка вказана у відповіді № 1667448 від 14 серпня 2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру.
24 вересня 2025 року через систему «Електронний суд» надійшов відзив від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Мотальова-Кравець В.Ю. в якому вона вказала про розгляд справи у відсутності сторони відповідача та просила відмовити у задоволенні позову повністю з огляду на наступне. При укладення договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору. При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Дослідженні розрахунки заборгованості свідчать про те, що визначений розмір ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до стягнення заборгованості по нарахованих та несплачених процентах за користування позикою за договором включає період, який виходить за межі строку кредитування.
Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договорами проценти, тому заявлені ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по відсотках за користування позикою за період, який виходить за межі строку кредитування є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Представник відповідача зазначила, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Як вбачається з договору № 73538374 від 22.08.2024 року, сторони обумовили строк кредиту: 30 днів, тобто до 20.09.2024 року (пункт 2.2. договору).
Згідно розрахунку первісного кредитора, нарахування відсотків відбувалося після спливу строку договору, хоча п.2.2. договору вказує, що строк - 30 днів.
Таким чином, розмір відсотків відповідно до умов договору № 73538374 від 22.08.2024 року становить 1 800,00 грн. за період з 22.08.2024 року по 20.09.2024 року.
Крім того, договором та графіком платежів передбачена сума до повернення 24 800,00 грн., а не 34 520,00 грн., як просить Позивач.
Належних та допустимих доказів пролонгації кредитного договору № 73538374 від 22.08.2024 року матеріали справи не містять.
Тобто, право ТОВ «ФК «ЄАПБ» нараховувати відсотки за користування кредитом припинилося зі спливом строку дії договору після 20.09.2024 року, тому, починаючи із зазначеної дати, товариство не мало права нараховувати проценти за користування кредитом.
Позивач просить стягнути з Відповідача проценти за користування кредитними коштами як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку. При цьому, Позивач не заявив до Відповідача вимоги про стягнення процентів, які передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, як міру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Як встановлено, згідно з пунктом 2.2 Договору первісний кредитор надав Відповідачу кредит строком 30 днів з остаточним терміном повернення не пізніше 20.09.2024 року.
За таких обставин, можна зробити висновок, що не повернення позичальником кредитних коштів у визначений договором строк, за відсутності активних дій Відповідача, визначених договором (сплати процентів за продовження дії договору або додаткова угода) є неправомірною поведінкою, а саме не поверненням кредиту у визначений договором строк, що виключає право кредитодавця нараховувати після спливу 30-денного періоду кредитування проценти, визначені за користування кредитними коштами у розмірі встановленому договором.
В цьому випадку права Позивача можуть бути захищені шляхом застосування механізму, визначеного статтею 625 ЦК України, вимог про що не заявлено. У зв'язку з чим, розмір відсотків відповідно до умов договору про споживчий кредит № 73538374 від 22.08.2024 року становить 1 800,00 грн. за період з 22.08.2024 року по 20.09.2024 року, загальна заборгованість складає 24 800,00 грн. (як визначено договором та графіком): 20 000,00 грн. за тілом кредиту, 1 800,00 грн. -а відсотками, 3 000,00 грн. за комісією. Тобто, відсотки за понадстрокове користування в розмірі 9 720,00 не підлягають задоволенню.
Стосовно переходу прав вимоги за договором представник відповідача зазначила, що необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання, за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог. Звертає увагу суду, що «майбутня вимога» означає, що право грошової вимоги може бути відступлене стосовно дійсного кредиту, строк якого ще не завершився. А не відступити право вимоги до ще не оформленого кредиту, коли у Відповідача ще не виникло зобов'язання перед первісним кредитором.
У зв'язку з наведеним, хоча чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, але це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24.04.2018 року у справі № 914/868/17). Враховуючи вищевикладене, відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Відповідно до матеріалів справи, 22.08.2024 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Відповідач уклали договір позики № 73538374 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
14.06.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 14/06/21. Строк цього договору закінчується 14 червня 2022 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
В якості доказів Позивач надав: Договір Позики №73538374 від 22.08.2024 року; договір факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року; додаткові угоди до договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року: № 2 від 28 липня 2021 року; № 7 від 13 червня 2022 року; №47 від 24 січня 2025 року; (у яких відсутня інформація про визначені вимоги і до яких саме боржників); витяг з Реєстру боржників № 42 від 24 січня 2025 року.
Із наведеного вище слідує, що вимога на момент укладення договору факторингу мала би бути визначеною, тоді як жодної визначеної вимоги у ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до Відповідача на момент укладення договору факторингу від 14.06.2021 не було, і сторони не могли передбачити, що 22.08.2024 року цим товариством буде укладено кредитний договір з Відповідачем. Виходячи з вищенаведеного слідує, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» право вимоги відносно Відповідача, як боржника у зобов'язанні, не набуло.
На момент укладення Договору про відступлення права вимоги від 24.06.2021 боргові зобов'язання Відповідача за Кредитним договором № 73538374 від 22.08.2024 ще не існували, відтак і не могли відступатися права кредитора за цим договором.
Отже, ТОВ «ЄАПБ» є неналежним Позивачем, оскільки не має права вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за Кредитним договором № 73538374 від 22.08.2024, укладений між ним та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».
Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
В силу ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів .
На підставі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
В силу ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Судом встановлено, що 22 серпня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір позики № 73538374. Відповідачеві було перераховано на банківський картковий рахунок 20 000 грн.
Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (31268) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, який зазначений п. 29 кредитного договору, реквізити та підпис сторін.
Згідно п.5 п.п.5.3 договору позики відповідач погодився, що до моменту підписання договору позики вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщенні на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі.
Відповідно п. 2 п.п. 2.2., п.п.2.3, п.п. 2.4, договору позики строк кредитування 30 днів, процентна ставка/день (фіксована) 0,30000%, комісія за надання позики 15,00 %.
Відповідно до розрахунку вбачається, що відповідач не сплачував суму кредиту, заборгованість якої становить 20 000,00 гривень, а також відсотки за користування тілом кредиту, заборгованість якого становить 1800,00 гривень та комісію за надання Позика, заборгованість якої становить 3000,00 гривень.
Дані факти визнаються і самим відповідачем у відзиві на позов та який не заперечує того, що укладав Договір позики, та що не сплачував тіло кредиту та відсотки за користування останнім.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно з ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.
На підставі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. ст. 610, 612 ЦК України - порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису вiдповiдно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Разом з тим, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість за вказаним кредитним договором.
Доказів належного виконання зобов'язань по сплаті кредиту відповідач суду не надав, не подав будь-яких доказів на спростування користування ним наданими йому банком кредитними коштами, а також не подав будь-яких доказів на спростування наданого банком розрахунку заборгованості.
Таким чином між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення в повному обсязі відповідачем заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.
Щодо переходу до нового кредитора ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» прав первісного кредитора у кредитних зобов'язаннях, суд зазначає наступне.
Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1ст. 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.
Відповідно до ст. ст. 1080, 1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.
Згідно з ст. 514, ч.1 ст. 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що 14.06.2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21. Згідно п. 1 п.п. 1.1 Договору факторингу ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Права Вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних Реєстрах Боржників, які формуються згідно додатку №1 та є невід'ємною частиною Договору. Так пунктом 1.2 Договору передбачено, що перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі відповідного Реєстру Боржників згідно Додатку № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору. В день, коли здійснюється Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників, Клієнт зобов'язаний передати Фактору інформацію згідно Реєстру Боржників в електронному виді за формою, наведеною в Додатку № 5 до цього Договору, на підставі акту прийому-передачі інформації згідно Реєстру Боржників в електронному вигляді.
Загальна сума Прав Вимоги, що відступається за відповідним Реєстром Боржників, Ціна Продажу та Одинична Ціна визначаються в Додаткових угодах до цього Договору окремо для кожного Реєстру Боржників і вказується в таких Реєстрах Боржників - п. 3.1. Договору. Відповідно до п. 9.1. Договір вступає в силу з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін, скріплення їх печатками і діє до 14 червня 2022 року, а в частині виконання зобов'язань, до повного виконання Сторонами зазначених зобов'язань.
28 липня 2021 року Додатковою угодою № 2 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов'язується протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за кредитним договором ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», надати інформацію передбачену чинним законодавством про ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства.
13 червня 2022 року укладено між сторонами Додаткову угоду № 7 до Договору Факторингу № 14/06/2021 від 14.06.2021 року. Сторони домовилися викласти пункт 9.1. Договору в наступні редакції: «9.1. Даний Договір вважається укладений і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення його печаткою сторін. Договір дійсний протягом 12 місяців з дня набрання чинності, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. У випадку, якщо жодна із сторін не направить письмове повідомлення про розірвання договору за один місяць до строку закінчення дії договору, даний договір автоматично пролонгується на кожний на кожний наступний рік».
Додатковою угодою № 47 від 24 січня 2025 року до Договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року зазначені сторони визначили наступне: Загальна сума Прав Вимоги, що відступаються згідно Реєстру Боржників № 41 від 24 січня 2025 року становить 59 704 989, 15 гривень. В якості ціни продажу згідно Реєстру Боржників № 41 від 24 січня 2025 року Фактор сплачує Клієнтові суму грошових коштів, яка становить 15% від основної суми заборгованості (тіло кредиту), що становить 3064628,94 гривень. Загальна сума Прав Вимоги, що відступаються згідно Реєстру Боржників № 42 від 24 січня 2025 року становить 60988910,62 гривень. В якості ціни продажу згідно Реєстру Боржників № 42 від 24 січня 2025 року Фактор сплачує Клієнтові суму грошових коштів, яка становить 15% від основної суми заборгованості (тіло кредиту), що становить 3419043,99 гривень. Додаткова угода набирає чинності з дати її підписання уповноваженими представниками Сторін та є невід'ємною частиною Договору. Положення даної додаткової угоди діють виключно щодо Реєстру Боржників № 41 від 24 січня 2025 року та Реєстру Боржників № 42 від 24 січня 2025 року і не змінюють порядок оплати інших реєстрів.
Відповідно до Акту прийому-передачі Реєстру Боржників № 42 від 24 січня 2025 року за договором факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, який підписаний Сторонами 24 січня 2025 року Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників № 42 від 24 січня 2025 року кількістю 4965, після чого, з урахуванням пункту 1.2. Договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, від Клієнта до Фактора переходять Права Вимоги Заборгованості від Боржника і Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей. Загальна сума заборгованостей складає 60988910,62 гривень. Реєстр Боржників № 42 від 24 січня 2025 року передано в повному об'ємі відповідно до Умов Договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року. Будь-яких зауважень до зазначеного Реєстру немає.
Згідно платіжної інструкції від 28 січня 2025 року № 635 ТОВ «ФК «ЄАПБ» сплатило ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» 3419043,99 гривень плату за відступлення права вимоги згідно Додаткової угоди № 47 від 24 січня 2025 року до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року.
Відповідно до реєстру боржників № 42 від 24.01.2025 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 р. ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 34 520,00 грн., з яких: 20 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 1 800,00 грн. сума заборгованості за відсотками 9 720,00 грн.; сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою; 3 000,00 грн комісія за надання позики (в Реєстрі Боржників під № 917 значиться ОСОБА_1 , номер Договору позики 73538374 від 22.08.2024 року.
Вищезазначені докази, надані позивачем в підтвердження переходу прав вимоги від первісного кредитора до нього, суд визнає достатніми та обґрунтованими, та приходить до висновку, що позивач правомірно набув права вимоги до ОСОБА_1 щодо виконання зобов'язання за Кредитним договором № 73538374 від 22 серпня 2024 року.
З огляду на вищезазначене, суд спростовує твердження представника позивача, яке викладене у відзиві, про те, що позивач не є належним, оскільки до нього не перейшли права вимоги відносно боргу ОСОБА_1 за Договором позики № 73538374 від 22 серпня 2024 року.
Згідно з умовами кредитного договору, позичальник зобов'язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному договором.
Всупереч умовам договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунок ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунки попередніх кредиторів.
З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Позовні вимоги в частинні стягнення нарахованих відсотків за користування кредитом за період поза датою повернення кредитних коштів з 21 вересня 2024 року, задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Позивачем ні в позовній заяві, ні іншими доказами, як і не вбачається із розрахунку заборгованості, який наданий позивачем, не підтверджено, з чого позивач виходив при розрахунку 2,7 %, та за який період нараховано проценти за понадстрокове користування Позикою. В договорі не передбачено за який період нараховуються зазначені проценти. Також іншими доказами, які надані позивачем не передбачено за який період нараховуються дані проценти, та що з даним нарахуванням ознайомлений відповідач.
Позивач не обґрунтував у позовних вимог умови та чим передбачена пролонгації строку користування кредиту, якщо така була. Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних ресурсів» позивач суду не надав.
Позивачем не надано суду обґрунтованого розрахунку нарахованих відсотків в сумі 9720,00 грн. (сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою), з врахуванням умов кредитного договору.
Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Отже, підстав для стягнення відсотків, нарахованих понад строк надання позики не вбачається, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами понад 30 днів.
У зв'язку з цим, оскільки не надано доказів зазначення в Договорі позики про вказані строки, суд не має змоги перевірити та надати свій розрахунок по вказаним процентах.
Таким чином, суд вважає, що під час розгляду справи позивач не надав належних та допустимих доказів обставин, на які він посилається, як на підставу своїх вимог, що є його процесуальним обов'язком в силу положень статей 12, 81 ЦПК України, зокрема, на підтвердження права на стягнення заборгованості з ОСОБА_1 2,7% в день за понадстрокове користування позикою з 21.09.2024 року.
Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі N 910/18036/17.
У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа 755/18920/18, провадження 61-17205ск19.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 зроблено висновок, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України».
Указаних висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).
Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов'язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов'язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов'язок боржника щодо їх сплати.
Отже якщо позичальник прострочив виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов'язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов'язання.
Таким чином, суд дійшов висновку, що з огляду на погоджені сторонами умови кредитного договору, відсутні підстави для нарахування процентів з 21.09.2024 року за договором № 73538374, тобто за межами строку кредитування, а їх нарахування позивачем є неправомірним.
Оскільки позика надавалася відповідачу за договором № 73538374 строком з 22.08.2024 року на 30 днів, дата повернення позик (останній день) 20.09.2024 року і у матеріалах справи відсутні докази щодо пролонгації договору, а його сторони узгодили розмір нарахованих відсотків за цей період з розрахунку денної процентної ставки 0,3%, суд вважає обґрунтованим стягнення з відповідача на користь позивача процентів саме в розмірі 1800 грн.
Ураховуючи наведене, позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню кредит (основний борг) за договором позики (з фіксованою процентною ставкою) № 73538374 від 22.08.2024 року у розмірі 20 000,00 грн., та проценти за користуванням позики у розмірі 1800,00 грн., комісію за надання Позики в розмірі 3000,00 грн., а разом 24 800,00 грн.
В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2175,31 грн. (3028 грн*71,84%).
Керуючись ст.ст.2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 512, 525,526, 612, 625, 1048,1049,1077 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30) заборгованість за кредитним договором №73538374 від 22 серпня 2024 року в розмірі 24 800 (двадцять чотири тисячі вісімсот) гривень 00 копійок, з яких: 20 000 гривень 00 копійок - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1800 гривень 00 копійок - сума заборгованості за відсотками; 3000 гривень 00 копійок - комісія за надання Позики.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30) 2175 (дві тисячі сто сімдесят п'ять) гривень 31 копійка судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місце знаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя