133/2479/25
3/133/2040/25
Іменем України
25.09.25 м. Козятин
Суддя Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Дурач О.А., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 , законного представника ОСОБА_3 , розглянувши матеріали, що надійшли з Батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, раніше до адміністративної відповідальності не притягався, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Згідно протоколу серії ЕПР1 № 377549 від 01.07.2025 року, водій ОСОБА_1 , 30.06.2025 року, о 22 год. 55 хв., за адресою: Вінницька обл., Хмільницький р-н., с. Широка Гребля, вул. Заводська 12, керував транспортним засобом, автомобілем «RENAULT LOGAN», державний номерний знак НОМЕР_1 , перед початком руху не переконався, що буде безпечно і не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху не надав перевагу в русі транспортному засобу, а саме: «HONDA TAC 31», без державного номерного знаку, під керуванням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався по головній дорозі, в результаті чого відбулося зіткнення, транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 не визнав вину в інкримінованому йому правопорушенні, зазначив про невідповідність схеми фактичним обставинам події, вказав, що його автомобіль стояв в місці, як на відео записі, припаркований, з виключеними габаритами, він був поряд із автомобілем, та зі сторони стовпа (ліхтаря), по грунтовій дорозі, рухався потерпілий на швидкості, врізався в його автомобіль. Дату та час ДТП не оспорює. Він перевірив стан здоров'я потерпілого, викликав поліцію. Вважає матеріали про адміністративне правопорушення сфальсифікованими. Звернув увагу, що потерпілий є неповнолітньою особою, не обізнаний з вимогами ПДР щодо уникнення аварійних ситуацій, в силу віку та відсутності відповідного досвіду водіння, не вчинив дії щодо запобігання ДТП. Протокол складався за його відсутності, права під час складання протоколу про адміністративне правопорушення йому не роз'яснювались.
Потерпілий ОСОБА_4 зазначив, що на схемі місця події вірно вказано розташування транспортних засобів та в протоколі і його письмовиїх поясненнях правильно вказані обставини події. Транспортний засіб ОСОБА_1 був не там, як на відео показано, а в момент події без габаритів стояв вздовж будинку 12 по вул. Заводська, потім різко почав рух, повернув на асфальтове покриття, як раз по цій асфальтованій головній дорозі він рухався на мопеді, швидкість точно не знає, бо на його мопеді не працював відповідний датчик, але не швидко, не міг запобігти ДТП, бо все було раптово і він не знав, що автомобіль без габаритів ОСОБА_1 почне рух. Об'їхати цей транспортний засіб не було можливості. Зазначив, що не прає прав керування транспортними засобами, але вчився їздити на ньому, десь роки три. Він не прибирав свій мопед хз місця події, хтось його переставив туди, де його видно на відео. Зіткнення сталося саме на асфальтованій дорозі, буди залишки пластмаси на дорожному покритті.
Дослідивши надані докази правопорушення у їх сукупності та логічному взаємозв'язку, у тому числі оглянувши відеозаписи з нагрудних камер співробітників поліції, суд приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КпАП України, виходячи з наступних підстав.
За ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення гарантоване ст. 7 КУпАП, за якою ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
Відповідно до статей 1 та 8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з положеннями ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Визначення «законності» або «згідно із законом» досить широко наведено в практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права, у зв'язку із чим є обов'язковою до врахування судами при розгляді справ відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Так, в рішенні «Салов проти України» (Salov v. Ukraine) від 27 квітня 2004 р. ЄСПЛ нагадав, що фраза «відповідно до закону» вимагає, щоб оскаржуваний захід мав певне підґрунтя в національному праві.
Крім того, у рішенні по справі «Пантелеєнко проти України» (Panteleyenko v. Ukraine) від 29 червня 2006 р., заява №11901/02, в п. 60 ЄСПЛ зазначено, що «законність розуміють як фундаментальну юридичну категорію, що є критерієм правового життя суспільства і громадян; законність також розглядають як «принцип, метод та режим суворого, неухильного дотримання, виконання норм права всіма учасниками суспільних відносин». У правовій державі законність (правозаконність) є гарантією правомірності застосованого примусу».
Однак концепція «законності» стосується не лише статті 8, але й багатьох інших статей Конвенції. Наприклад, у справі «Кац та інші проти України» (Kats and Others v. Ukraine, заява №29971/04), рішення від 18 грудня 2008 року, ЄСПЛ зазначив, що слово «законний» та словосполучення «відповідно до процедури, встановленої законом», які містяться в пункті 1 статті 5, по суті, відсилають до національного законодавства і встановлюють обов'язок забезпечувати дотримання матеріально-правових та процесуальних норм такого законодавства.
Ще однією вартою уваги справою за статтею 8 Конвенції, в якій йдеться про принцип законності, є «Володимир Поліщук та Світлана Поліщук проти України» (Vladimir Polishchuk and Svetlana Polishchuk v. Ukraine, заява №12451/04), рішення від 30 вересня 2010 року, в п. 44 якого ЄСПЛ наголосив, що «словосполучення «згідно із законом» у пункті 2 статті 8 Конвенції, по суті, стосується національного законодавства і встановлює обов'язок забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм (див. рішення від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» (Panteleyenko v. Ukraine), заява №11901/02, п. 49).
Таким чином, особа може бути піддана заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, що кореспондується із ст. 245 КУпАП, за якою завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
У відповідності до ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
За змістом ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладено на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб'єктом правопорушення, всіх обов'язкових ознак складу адміністративного правопорушення.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд звертає увагу, що допустимість доказів це придатність їх для використання у адміністративному процесі за формою, на відмінну від їх належності придатність для використання за змістом.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Диспозиція ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порушення вимог якої інкримінується порушнику, передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Частиною 4 ст. 256 КУпАП передбачено, що при складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 377549 від 01.07.2025 року, у пункті № 13 міститься запис про те, що ОСОБА_1 роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП та він ознайомлений з місцем та часом розгляду справи.
Однак, із відеозаписів з відеореєстраторів працівників поліції вбачається, що ОСОБА_1 був присутній на місці події, на певний період (коли складалася схема адміністративного правопорушення) покидав місце події, потім повернувся. Права та обов'язки йому під час складання протоколу про адміністративне правопорушення роз'яснені не були, дані в матеріалах провадження щодо складання прототколу за відсутності ОСОБА_1 або щодо його виклику для складання протоколу про адміністративне правопорушення відсутні. У всіх матеріалах провадження (протоколі про адміністративне правопорушення, схемі, поясненнях ОСОБА_1 від 01.07.2025 р.) міститься відмітка про відмову від відпису, проте даних, що матеріали складалися за відсутності ОСОБА_1 суду не надано. Таким чином, поліцейський мав можливість та обов'язок під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ознайомити ОСОБА_1 з його правами та обов'язками, відповідно до положень ст. 268 КУпАП та роз'яснити ст. 63 Конституції України, а вказане, відповідно до ч. 4 ст. 256 КУпАП повинно було бути відображено в протоколі про адміністративне правопорушення належним чином та , відповідно, узгоджуватись з іншими доказами, дослідженими у справі (поясненнями учасників справи, відеозаписом, наданим суду). В даному випадку вказаного судом не було встановлено. Крім того, з відеозапису вбачається, що схема місця події складалася лише зі слів потерпілого, сидячі в поліцейській машині, за відсутності законного представника, потерпілий на аркуші паперу показав місце зіткнення транспортних засобів, що і відмітив поліцейський. Жодних даних про огляд місця події поліцейським, встановлення слідів ДТП (уламків пласмаси, тощо), фіксування їх розташування та відображення на схемі, щоб дозволило беззаперечно визначити суду місце ДТП, враховуючи відмінність позиції його учасників саме в місці зіткнення), та, як наслідок наявність або відсутність порушень ПДР учасниками ДТП, суду не надано. З відеозапису вбачається, що на місці події ОСОБА_1 не був ознайомлений та йому не пропонувалось ознайомлення зі схемою місця події.
Таким чином, судом встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення, як важливий доказ вчинення адміністративного правопорушення, отримано з істотним порушенням права на захист особи, у відношенні якої його складено, ОСОБА_1 , в зв'язку з чим суд визнає даний доказ недопустимим доказом. Вказане є самостійною підставою для закриття провадження щодо ОСОБА_1 .
У з наведеним оцінка іншим доказам по даному провадженню не надається.
Інші докази на спростування висновків суду відсутні.
Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку та обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Обов'язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст.62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 р., Першого протоколу та протоколів 2,4,7 та 11 до Конвенції». Положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до положень п.1 ст.247 КпАП обставинами, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення є відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП необхідно закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 126, 185, 247, 251, 254, 256, 266, 268, 276-280, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги чи протесту прокурора в Вінницький апеляційний суд через Козятинський міськрайонний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: О.А. Дурач