Рішення від 18.09.2025 по справі 126/951/21

РІШЕННЯ

іменем України

Справа № 126/951/21

Провадження № 2/126/22/2025

"18" вересня 2025 р.

м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Гуцола В. І.

із секретарем Шевчуком С.П.

за участі представника позивача прокурора Круковської Г.М.,

представника відповідача адвоката Рябоконя Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Бершадської міської об'єднаної територіальної громади в особі Бершадської міської ради Гайсинського району до ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та зобов'язання повернути майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач керівник Гайсинської окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Бершадської міської об'єднаної територіальної громади в особі Бершадської міської ради Гайсинського району до відповідача ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та зобов'язання повернути майно з тих підстав, що як стверджує, Гайсинською окружною прокуратурою в ході вивчення відкритих даних на сайті http://prozorro.sale/auction/UA-PS-2020-08-03-000128-3 щодо продажу приміщення школи, а також відповідних документів, встановлено порушення вимог чинного законодавства у сфері охорони дитинства та підстави для представництва інтересів держави. Так, установлено, що 16.04.2013 до сесії Устянської сільської ради Бершадського району Вінницької області (далі - Устянська сільська рада) начальником відділу освіти Бершадської районної державної адміністрації (далі - відділ освіти) подано клопотання з проханням прийняти на утримання Устянської сільської ради приміщення НВК (стара восьмирічна школа) Устянської загально-освітньої школи І-ІІІ ступенів, оскільки вказана будівля не використовується в навчально-виховному процесі у зв'язку із зменшенням кількості учнів та потребує капітального ремонту, на який немає коштів і найближчим часом не передбачається. Відповідно до рішення 22 сесії 6 скликання Устянської сільської ради від 24.04.2013 «Про клопотання щодо передачі будівлі» сільська рада у зв'язку з численними зверненнями жителів територіальної громади та погодженням відділу освіти для покращення комунально-побутових і соціально-культурних потреб територіальної громади вирішила клопотати перед Бершадською районною радою про безкоштовну передачу до комунальної власності Устянської територіальної громади будівлі, що відносяться до спільної власності територіальних громад Бершадського району, та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та задовольняють виключно колективні потреби територіальної громади. 10.07.2014 Устянською сільською радою подано клопотання голові Бершадської районної ради від 10.07.2014 № 02-15/112 про передачу у комунальну власність Устянської територіальної громади будівлі, що відноситься до спільної власності територіальних громад Бершадського району, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . До вказаного клопотання додано копію рішення 22 сесії 6 скликання Устянської сільської ради від 24.04.2013 «Про клопотання щодо передачі будівлі». Рішенням 32 сесії 6 скликання Бершадської районної ради Вінницької області (далі - Бершадська районна рада) від 10.10.2014 «Про передачу в комунальну власність територіальної громади с. Устя будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 » передано безоплатно в комунальну власність територіальної громади с. Устя будівлі, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , і перебувають на балансі відділу освіти, доручено начальнику відділу освіти та голові Устянської сільської ради здійснити заходи по передачі зазначеного майна згідно чинного законодавства. Рішенням 36 сесії 6 скликання Устянської сільської ради від 28.01.2015 «Про прийняття у комунальну власність Устянської територіальної громади будівель, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 » прийнято вказану спірну будівлю у комунальну власність. Згідно акту прийняття-передачі основних засобів проведено передачу з відділу освіти до Устянської сільської ради будівлі школи (старий навчальний заклад) 1912 року забудови по вул. Червоноармійській, 1, с. Устя, первісною (балансовою) вартістю 157817 грн., із зносом 157017 грн. Згідно інформації Устянської сільської ради № 369 від 10.03.2021, оскільки у 1979 році відкрито Устянську середню школу потужністю більше 700 місць, потреба у використанні Устянської восьмирічної та Устянської середньої шкіл (старий корпус) відпала. На базі восьмирічної школи було відкрито учкомбінат, де школярів навчали спеціальності механізатора, який діяв до 2005 року і був ліквідований через відсутність ліцензії. Потреба у використанні приміщення відпала також ув'язку з тим, що знизилась кількість дітей до 260 учнів. Також згідно вказаної інформації рішення про вилучення у закладів освіти даного об'єкта чи зміну призначення у сільській раді відсутні, висновки про непридатність майна не складались. Крім того, зі змісту інформації не вбачається, що спірне приміщення з часу його передачі у власність територіальної громади с. Устя використовувалось для комунально-побутових і соціально-культурних потреб територіальної громади, відомості про використання такого майна з часу отримання у власність відсутні. Згідно п. 1.1.-1.4. Статуту Устянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів (у новій редакції), прийнятого на загальношкільній конференції Устянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів від 24.01.2014 (протокол № 1), погодженого відділом освіти Бершадської районної державної адміністрації 28.01.2014, затвердженого рішенням 26 сесії Бершадської районної ради 6 скликання від 31.01.2014, державну реєстрацію якого проведено 06.02.2014 (далі - Статут від 06.02.2014), Устянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів створена у 1979 році, знаходиться у комунальній формі власності, засновником закладу є Бершадська районна рада. Також визначено, що юридичною адресою закладу: с. Устя вул. Привокзальна, 1. Відповідно до п. 1.5. Статуту від 06.02.2014 головною метою навчального закладу є забезпечення реалізації права громадян на здобуття повної загальної середньої освіти. Розділом 5 Статуту від 06.02.2014 визначено матеріально-технічну базу навчального закладу, яка складається з будівель, споруд, комунікацій, обладнання, транспортних засобів, службового житла інших матеріальних цінностей, вартість яких відображено у балансі навчального закладу Відповідно до п. 6.2. Статуту від 06.02.2014 джерелами формування кошторису навчального закладу є, зокрема, кошти місцевого бюджету. Рішенням 32 сесії 6 скликання Бершадської районної ради від 10.10.2014 «Про внесення змін та доповнень до рішення 15 сесії районної ради 3 скликання від 20.04.2001 р. «Про об'єкти комунальної власності» (зі змінами)» внесено зміни та доповнення до додатку до рішення 15 сесії районної ради 3 скликання від 20.04.2001 р. «Про об'єкти комунальної власності», виклавши його в новій редакції згідно додатку. Так, додатком до вказаного рішення 32 сесії 6 скликання Бершадської районної ради від 10.10.2014 є Перелік об'єктів спільної власності територіальної громади району, зокрема у розділі «Майно у сфері освіти» визначено загальноосвітні заклади та закріплені за ними будівлі із зазначенням адрес. Зокрема, щодо Устянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів вказано таке нерухоме майно: будівля школи (с. Устя, вул. Привокзальна, 1) та будівля школи (старий навчальний корпус) (с. Устя, вул. Червоноармійська, 1). Таким, чином спірне майно було закріплено за навчальним закладом - Устянською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів та перебувало на балансі відділу освіти. Згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.07.2019 за № 173732165 право комунальної власності на будівлю школи (старий навчальний заклад) загальною площею 483,9 кв.м. за адресою с. Устя Бершадського району Вінницької області вул. Соборна, 1, (колишня вул. Червоноармійська) зареєстровано за Устянською сільською радою. Підставами виникнення права власності згідно вказаного витягу є: довідка Устянської сільської ради від 04.07.2019 № 969 про те, що на балансі сільської ради знаходиться будівля школи (навчально-виробничий комбінат); довідка від 30.05.2019 № 05-03/1527 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області, згідно якої відомості про нерухоме майно за адресою: с. Устя Бершадського району, вул. Соборна, 1, з метою внесення до Реєстру від суб'єктів управління до Фонду не надавались; технічний паспорт на майновий комплекс нежитлової будівлі школи (старий навчальний заклад) по вул. Червоноармійська, 1, с. Устя від 22.04.2015. Рішенням 33 сесії 7 скликання Устянської сільської ради від 30.06.2020 «Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади Устянської сільської ради, що підлягають приватизації у 2020 році» затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади, що підлягають приватизації у 2020 році, згідно Додатку 1 до вказаного рішення об'єктом, який підлягає приватизації шляхом аукціону визначено - будівлю школи (старий навчальний заклад). Рішенням 33 сесії 7 скликання Устянської сільської ради від 30.06.2020 «Про приватизацію комунального майна територіальної громади Устянської сільської ради» визначено, що приватизація комунального майна здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про приватизацію державного та комунального майна» також органом приватизації визначено виконавчий комітет Устянської сільської ради. Рішенням виконавчого комітету Устянської сільської ради від 10.07.2020 № 28 «Про приватизацію будівлі школи (старий навчальний заклад) загальною площею 483,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Вінницька обл., Бершадський р-н, с. Устя, вул. Соборна, буд.1» вирішено приватизувати шляхом продажу на електронному аукціоні об'єкт малої приватизації - будівлі школи (старий навчальний заклад) загальною площею 483,9 кв.м., який перебуває на балансі Устянської сільської ради. Рішенням виконавчого комітету Устянської сільської ради від 14.07.2020 № 30 «Про затвердження умов продажу та інформаційного повідомлення про проведення електронного аукціону з продажу об'єкта малої приватизації - будівлі школи (старий навчальний заклад) загальною площею 483,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Вінницька обл., Бершадський р-н, с. Устя, вул. Соборна, буд. 1» затверджено умови продажу, зокрема, згідно умов визначено спосіб проведення аукціону - аукціон з умовами, стартовою ціною для продажу на аукціоні з умовами - 157817,00 грн., стартова ціна для продажу на аукціоні із зниженням стартової ціни - 78908,50 грн. Повідомлення про проведення аукціону підлягало розміщенню на сайті https//:prozorro.sale. Зокрема, за посиланням https://prozorro.sale/auction/UA-PS-2020-07-16-000100-3 розміщено інформаційне повідомлення про продаж на електронному аукціоні об'єкта малої приватизації від 16.07.2020. Однак торги не відбулися. Згідно відкритих даних сайту https://prozorro.sale/auction/UA-PS-2020- 08-03-000128-3 03.08.2020 розпочато аукціон із зниженням стартової ціни із стартовою сумою 78908,50 грн. переможцем вказаного аукціону став ОСОБА_1 згідно протоколу UA-PS-2020-0803-000128-3. Рішенням виконавчого комітету Устянської сільської ради від 27.08.2020 № 36 «Про затвердження протоколу про результати електронного аукціону з умовами з продажу об'єкту малої приватизації - будівлі школи (старий навчальний заклад) загальною площею 483,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 » затверджено протокол про результати електронного аукціону UA-PS-2020-0803-000128-3 сформований 23.08.2020, наданий оператором електронного майданчику - Українська універсальна біржа.

У подальшому на підставі вказаного протоколу між Устянською сільською радою, в особі сільського голови Фіщука В.В. (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено 10.09.2020 договір купівлі-продажу, який цього ж дня посвідчено приватним нотаріусом Хмель Н.О., про що зроблено запис в реєстрі за № 935. Предметом вказаного договору є нежитлова будівля школи (старий навчальний заклад) за адресою: Вінницька область, Бершадський район, с. Устя, вул. Соборна, буд. 1.

Відповідно до п.1.3. вказаного договору купівлі-продажу об'єкт приватизації розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 0520485400:03:002:0093, площею 0,7400 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти, яка не є власністю продавця та не перебуває в його користуванні згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Таким чином, цільове призначення земельної ділянки також підтверджує приналежність будівлі до будівель закладів освіти. Згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11.09.2020 за № 223600141 право приватної власності на будівлю школи (старий навчальний заклад) загальною площею 483,9 кв.м. зареєстровано за ОСОБА_1 10.09.2020 на підставі договору купівлі-продажу від 10.09.2020. Рішенням виконавчого комітету Устянської сільської ради від 08.10.2020 №42 «Про завершення приватизації об'єкта малої приватизації - будівлі школи (старий навчальний заклад) загальною площею 483,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 » вирішено вважати приватизацію завершеною та 08.10.2020 підписано акт-приймання-передачі нежитлової будівлі. Відповідно до ч.1 ст. 63 Закону України «Про освіту» (в редакції станом на 06.09.2014) матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством. Частиною 5 вказаної статті визначено, що об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням. Згідно ч. 2 ст. 18 Закону України «Про освіту» (в редакції станом на 06.09.2014) навчальні заклади, засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу. З огляду на вказане, об'єкт освіти - будівля школи не підлягала передачі Бершадською районною радою у власність органу місцевого самоврядування - Устянській сільській раді для інших, крім освітніх, цілей. Згідно вказаної вище інформації Устянської сільської ради від 10.03.2021 вбачається, що спірне майно взагалі не використовувалось після прийняття у власність органом місцевого самоврядування, будь-які кошти на його поліпшення не залучались. Також, згідно відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 0520485400:03:002:0093, на якій розміщено спірний об'єкт нерухомого майна, вона відноситься до земель житлової та громадської забудови із цільовим призначенням -03.02. «Для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти». Таким чином, враховуючи загальний принципом цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований, спірний об'єкт нерухомого майна відноситься до будівель закладів освіти.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. Згідно до ст. 5 Закону України «Про охорону дитинства» органи місцевого самоврядування відповідно до їхньої компетенції, визначеної законом, забезпечують, зокрема розвиток мережі навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, соціального захисту, а також позашкільних навчальних закладів, діяльність яких спрямована на організацію дозвілля, відпочинку та оздоровлення дітей, зміцнення їхньої матеріально-технічної бази. Згідно ч. 5 ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» (в редакції станом на 02.04.2020) приватизація (відчуження) майна, що перебуває у комунальній власності, здійснюється органами місцевого самоврядування відповідно до вимог цього Закону. Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» до об'єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об'єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України. Згідно абз. 2 п.п.4 ч.2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» до об'єктів малої приватизації належать об'єкти соціально-культурного призначення, а саме, об'єкти освіти, охорони здоров'я, культури, фізичної культури та спорту, туризму, мистецтва і преси, телебачення, радіомовлення, видавничої справи; санаторно-курортні заклади, будинки і табори відпочинку, профілакторії; інші об'єкти, призначені для задоволення соціальних та культурних потреб громадян незалежно від вартості майна; об'єкти соціально-культурного призначення, що не включені до статутного капіталу господарських товариств. Таким чином, законодавством визначено, що об'єкти освіти належать до об'єктів малої приватизації. Відповідно до абз. 5-6 ст. 15 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» об'єкти соціально-культурного призначення приватизуються з умовою збереження профілю діяльності. Об'єкти соціально-культурного призначення, що не функціонують більше трьох років або перебувають в аварійному стані, можуть бути перепрофільовані, крім закладів фізичної культури і спорту, баз олімпійської та параолімпійської підготовки, фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд, лікувальних (лікувально-фізкультурних) і лікувально-профілактичних закладів. Таким чином, під час приватизації об'єктів соціально-культурного призначення має бути збережено профіль діяльності, тобто у даному випадку - надання освітніх послуг. Разом з цим, в умовах аукціону та у договорі купівлі-продажу від 10.09.2020 не вказано про необхідність збереження профілю діяльності. Враховуючи наведені вище клопотання та рішення, прийняті протягом 2013-2014 років, убачається, що спірне майно було передано органу місцевого самоврядування для його використання для цілей територіальної громади, однак взагалі не використовувалось після прийняття його на баланс. Устянською сільською радою навіть не вжито заходів для оформлення права власності на таке майно, і лише 10.07.2019, тобто через 5 років з часу передання у власність, зареєстровано право комунальної власності на спірний об'єкт. Будь-які заходи для ремонту спірного об'єкту, його фактичне використання для цілей громад органом місцевого самоврядування не здійснювалось, що в подальшому призвело до можливості незаконного відчуження майна закладу освіти. Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» визначено також, що заборона приватизації майна може бути передбачена як цим Законом, так і іншими законами. Так, відповідно до статті 80 Закону України «Про освіту» до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать, зокрема, нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо. Основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають вилученню, крім випадків, встановлених законом. Об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Таким чином, Законом «Про освіту» імперативно передбачено заборону на приватизацію майна комунальних закладів освіти. При цьому, частиною 6 вказаної статті визначено, що майно закладів освіти, яке не використовується в освітньому процесі, може бути вкладом у спільну діяльність або використане відповідно до статті 81 цього Закону. Тобто законодавцем чітко визначено, що об'єкти та майно комунальних закладів не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням.

При цьому, положення ст. 80 Закону України є спеціальною нормою стосовно положень Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна».

Таким чином, системний аналіз наведених законодавчих приписів свідчить про те, що об'єкти та майно навчальних закладів, які перебувають у державній чи комунальній власності можуть використовуватися виключно із освітньою метою та не підлягають приватизації для інших цілей. Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 22 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» визначено, що стартова ціна об'єкта малої приватизації визначається аукціонною комісією на рівні балансової вартості об'єкта (активів об'єкта) малої приватизації. У разі відсутності балансової вартості об'єкта (активів об'єкта) малої приватизації така вартість встановлюється аукціонною комісією на підставі вартості, визначеної відповідно до Методики оцінки, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Разом з тим, враховуючи інформацію Устянської сільської ради від 10.03.2021 № 369 та балансову вартість і знос об'єкту згідно акту приймання-передачі від 2015 року, та те що, по суті, відбулось відчуження комунальної власності, у даному випадку, необхідне є проведення оцінки майна згідно Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1891.

Наразі у зв'язку із реформуванням органів місцевого самоврядування, згідно п. 1.1.-1.6. Статуту Устянського закладу загальної середньої освіти I- III ступенів, затвердженого рішенням 3 сесії Бершадської міської ради 8 скликання від 21.01.2021 у новій редакції, Устянський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів є комунальним закладом освіти, засновником закладу є Бершадська міська рада. Також визначено, що юридичною адресою закладу: с. Устя вул. Привокзальна, 1. Згідно п. 7.2 зазначеного Статуту фінансування закладу здійснюється з державного та місцевих бюджетів відповідно до Бюджетного кодексу України. Правові засади володіння, користування і розпорядження майном закладу визначаються законами України «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту» (п. 7.7. Статуту). Таким чином, відповідно до вказаного Статуту та відомостей з Єдиного реєстру фізичних та юридичних осіб навчальний заклад - Устянська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів не припинила свою діяльність, а була реорганізована в Устянський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів. У відповідності до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законодавством. Таким чином, органом місцевого самоврядування - Устянською сільською радою не дотримано вимог законодавства про заборону приватизації майна закладів освіти комунальної форми власності, що призвело до порушення інтересів держави у сфері освіти, а саме незаконного відчуження об'єкта освіти. Згідно ч. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом. Частиною 1 ст. 21 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. З огляду на викладене рішення 33 сесії 7 скликання Устянської сільської ради від 30.06.2020 «Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади Устянської сільської ради, що підлягають приватизації у 2020 році» є незаконним та підлягає скасуванню. Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. При цьому відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Як визначено ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Частиною 1 ст. 236 ЦК України визначено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. З огляду на те, що договір купівлі-продажу, укладений 10.09.2020 між Устянською сільською радою та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом 10.09.2020, про що зроблено запис в реєстрі за № 935, підлягає визнанню недійсним на підставі невідповідності його змісту положенням законодавства згідно зі статтями 203, 215 ЦК України. У даній справі органом, до повноважень якого було віднесено здійснення захисту порушених інтересів територіальної громади, є орган місцевого самоврядування - Устянська сільська рада, яка наразі перебуває у стані припинення. Разом з тим, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області» визначено, що Устянська сільська територіальна громада (с. Устя Бершадського району) входить до складу Бершадської територіальної громади з адміністративним центром в м. Бершадь. Згідно Закону України «Про утворення та ліквідацію районів» у Вінницькій області утворено Гайсинський район (з адміністративним центром у місті Гайсин) у складі територій, зокрема Бершадської міської територіальної громади, затвердженої Кабінетом Міністрів України, та ліквідовано Бершадський район Вінницької області. Відповідно до п. 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України закінчення повноважень сільських рад, їхніх виконавчих органів, а також реорганізація сільських рад, їхніх виконавчих органів як юридичних осіб у зв'язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень, зокрема у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України (далі - сформована територіальна громада), припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади (далі - розформовані територіальні громади). Таким чином, з дня набуття повноважень Бершадською міською радою Гайсинського району Вінницької області, фактично повноваження Устянської сільської ради Бершадського району, як представника територіальної громади, припинено. При цьому, відповідно до підпункту 4 п. 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов'язків розформованої територіальної громади. З огляду на викладене, спірне приміщення підлягає поверненню до Бершадської міської об'єднаної територіальної громади в особі Бершадської міської ради. Частиною 2 ст. 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно із ст. ст. 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Одним із таких органів є прокуратура, на яку ст. 131-1 Конституції України покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. При цьому, спеціальним законом, який визначає виключні випадки представництва інтересів держави в суді є Закон України «Про прокуратуру», згідно ст. 23 якого представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Конституційний суд України у своєму рішенні від 08.04.1994 № 1-1/99 зазначив, що таким органом може бути як орган державної влади, так і орган місцевого самоврядування. Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 23.03.2012 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» та відповідно до п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99з інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів,державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У свою чергу, одним з пріоритетних напрямків здійснення державної політики є здійснення державної політики в сфері освіти. Згідно ст. 53 Конституції України, держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Відповідно до статті 19 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на освіту. Держава гарантує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; надання державних стипендій та пільг учням і студентам цих закладів у порядку, встановленому законодавством України.

Державна політика в галузі освіти - це складова частина загальнодержавної політики, що включає сукупність певної системи цілей, завдань принципів, програм та основних напрямів діяльності органів управління освітою, спрямованих на організацію науково-методичного та впроваджувального супроводу стратегій розвитку системи освіти. Державна політика в галузі освіти і державне управління освітою взаємопов'язані. Державне управління є засобом здійснення державної політики в галузі освіти. З огляду на вказане, дотримання вимог законодавства у вказаній сфері, зокрема, щодо імперативності заборони приватизації та використання об'єктів освіти в інших, крім освітній цілей, беззаперечно становить інтерес держави. Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Згідно з приписами ст. 18-1 вказаного Закону орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування. Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження та у разі відсутності такого органу. Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч пнм інтересам за захистом до суду не звертається.

У даному випадку прокурором визначено позивачем орган місцевого самоврядування, а саме Бершадську міську раду, як правонаступника Устянської сільської ради та представника новоствореної територіальної громади. Слід зазначити, що про порушення інтересів держави Устянській сільській раді відомо з листопада 2020 року, Бершадській міській раді з січня 2021 року, однак до цього часу заходів щодо відновлення інтересів держави не вжито. Отже, враховуючи нездійснення позивачем тривалий час захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не звернення до суду із відповідним позовом, Гайсинська окружна прокуратура має право звернутися до суду із даним позовом.

Згідно з вимогами ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура повідомила позивача про звернення до суду листом, копія якого додається.

Судові витрати, які прокуратура понесла і які очікує понести у зв'язку :з розглядом справи, становлять 6810 грн. судового збору. Просить визнати незаконним та скасувати рішення 33 сесії 7 скликання Устянської сільської ради від 30.06.2020 «Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади Устянської сільської ради, що підлягають приватизації у 2020 році», визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений 10.09.2020 між Устянською сільською радою та ОСОБА_1 , який 10.09.2020 посвідчено приватним нотаріусом, про що зроблено запис в реєстрі за № 935, предметом якого є нежитлова будівля школи (старий навчальний заклад) за адресою: Вінницька область, Бершадський район (на даний час Гайсинський район), с.Устя, вул. Соборна, буд. 1, та зобов'язати ОСОБА_1 повернути на користь Бершадської міської об'єднаної територіальної громади в особі Бершадської міської ради нерухоме майно, а саме: є нежитлову будівлю школи (старий навчальний заклад) за адресою: АДРЕСА_1 і стягнути з відповідача на користь прокуратури Вінницької обласної прокуратури судовий збір за подання позовної заяви у сумі 6810 грн.

Відповідач ОСОБА_1 надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого ознайомившись із позицією Позивача, що викладена в позовній заяві, вважаю, що позовна заява являється не обгрунтованою та не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Щодо позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення 33 сесії 7 скликання Устянської сільської ради від 30.06.2020 року «Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади Устянської сільської ради, що підлягають приватизації у 2020 році». Обґрунтовуючи позовну вимогу, позивач зазначив про заборону приватизації нежитлової будівлі, що розташована за адресою: Вінницька область, Гайсинський район, с. Устя, вул. Соборна, 1, вважаючи такий об'єкт закладом освіти, з приводу відчуження якого у приватну власність існує встановлена законом заборона. Подібні твердження з огляду на обставини справи та системний аналіз правових норм, не можуть братися до уваги судом. Позивач акцентує увагу на тому, що об'єктом малої приватизації було приміщення колишньої школи. З приводу того, що придбане ним нежитлове приміщення є закладом освіти не узгоджується з тими доказами, які додані до позовної заяви. Тобто, згідно листів Бершадської міської ради, Устянської сільської ради вбачається, що придбане мною майно не перебувало на балансі відділу освіти та спорту Бершадської міської ради, являлося комунальною власністю, не використовувалося для цілей освітнього процесу, не фінансувалося за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів. Протилежних доказів позивачем не долучено. Ті обставини, що цільове призначення земельної ділянки, на якій розташована будівля вказує «для будівництва та обслуговування закладів освіти», статут закладу освіти та наявність відомостей про навчальний заклад у Реєстрі юридичних осіб не свідчить про реальне функціонування такого закладу та здійснення ним освітньої діяльності. Як вбачається із позовної заяви та доданих документів, підставою для передачі будівлі колишньої школи у комунальну власність слугувало те, що станом на 2013 рік заклад освіти не використовувався у навчально-виховному процесі та потребував капітального ремонту. При цьому незрозуміло, чому позивач наводить норми Закону України «Про освіту» в редакції станом на 06.09.2014 року, адже спірні правовідносини виникли у 2020 році. Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна» приватизації не підлягають державні заклади освіти, у тому числі приміщення, в яких розміщуються державні заклади освіти Разом з тим, придбане мною приміщення не відноситься до державного закладу освіти, а являється комунальним, тому на нього не поширюються заборони вказаної вище норми. Відповідно до ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна» у разі, якщо майно органів державної влади та органів місцевого самоврядування, майно державних підприємств, що належать до сфери управління органів державної влади та органів місцевого самоврядування, Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, сил цивільного захисту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної кримінально-виконавчої служби України, правоохоронних органів та податкових органів, митних органів безпосередньо не забезпечує виконання зазначеними органами встановлених законодавством завдань, таке майно є об'єктами, що підлягають приватизації.

Позивач стверджує, що заборона приватизації об'єкту прямо визначена у ч. 4 ст. 80 ЗУ «Про освіту», відповідно до якої об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства. Твердження позивача, що Законом «Про освіту» імперативно передбачено заборону на приватизацію майна комунальних закладів освіти, є недоречними. Незалежно від статусу Закону України «Про освіту» 2017 року як спеціального чи загального стосовно Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» 2018 року, ЗУ «Про освіту», враховуючи його преамбулу, та відповідно до частини першої статті 4 ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна» (з урахуванням також його преамбули), може лише уточнювати процедури, передбачені Законом про приватизацію 2018 року, з метою захисту завдань та мети Закону «Про освіту» 2017 року. Разом з тим Законом «Про освіту» не можуть безпосередньо змінюватись самі ці процедури приватизації, здійснюватися пряме фактичне регулювання процедур приватизації, припинятись потенційна можливість таких процедур без внесення відповідних узгоджених змін до Закону про приватизацію 2018. Враховуючи це, надання переваги частині четвертій ст. 80 Закону «Про освіту» 2017 у зазначеному протиріччі з положеннями Закону про приватизацію 2018 призводить саме до вищезазначеного, оскільки попри передбачену законом про приватизацію 2018 можливість приватизації об'єктів освіти, частина четверта ст.80 Закону «Про освіту» 2017, яка встановлює абсолютну заборону приватизації об'єктів державних та комунальних закладів освіти, повністю виключає дію пункту 4 частини другої статті 5 Закону про приватизацію 2018 щодо об'єктів освіти, а не уточнює її або визначає особливості її реалізації. Така правова позиція висловлена Касаційним господарським судом Верховного суду у Постанові від 06.04.2021 у справі № 906/677/19.

Щодо позовної вимоги про визнання договору купівлі-продажу майна від 10.09.2020 року недійсним. У даній справі має місце недоведеність існування обставин, які, за умовами ст.ст. 203, 205 ЦК України, були б підставою для визнання правочину недійсним, оскільки зміст укладеного договору відповідає положенням цивільного законодавства, моральним засадам суспільства; сторони, які вчинили правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення сторін було вільним та відповідало їх внутрішній волі; правочин вчинений у передбаченій законом формі, та був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції визначає, що кожна фізична або юридична ocоба має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними нормами міжнародного права. Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатись "правом власності", а відтак і "майном".

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення від 23.09.1982 у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", рішення від 21.02.1986 у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства") положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

Згідно вказаної практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Allsance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержало.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Такі правові висновки викладені як у постановах Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 297/616/17 та від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, наведених прокурором, так і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №357/9328/15-ц тау постанові Верховного Суду від 17.06.2020 у справі №922/2246/19.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24 червня 2003 року зазначено, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила. Оскільки особу позбавили права на її майно лише з тих підстав, що порушення були вчиненні з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та відповідно відбулось порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

У даному випадку, він, як набувач спірного майна, не вчиняв жодних порушень, діяв правомірно і мав справедливі очікування, що орган місцевого

самоврядування та організатор аукціону з продажу об'єкту комунальної власності також діятимуть у межах своїх повноважень та у законний спосіб. Відповідні процедурні порушення при відчуженні спірного майна, на які посилається прокурор, якби вони навіть мали місце, то були б допущені не з моєї вини. Із постанови КГС ВС від 06.04.2021 у справі № 906/677/19 вбачаються наступні висновки: частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави ('суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Пунктами 32-35 рішення ЄСПЛ від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства" визначено, що майном у зазначеній статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком Європейського суду в зазначеній справі "наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила". Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, у такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції. Крім того, за змістом рішення ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04, п.70) суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Окрім цього, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 14.03.2007 у справі № 21-8во07, самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними. повернення приватизованого майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця.

Наведені висновки Верховного Суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 922/623/20 (до закінчення перегляду в касаційному порядку якої зупинялося провадження у цій справі, яка переглядається, ч.4 ст. 300 ГПК України).

Так, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.01.2021 у справі № 922/623/20 у правовідносинах щодо приватизації об'єкта комунальної власності вказала на необхідність надання юридичної оцінки необхідності позбавлення покупця права мирного володіння приватизованим майном, ураховуючи рішення ЄСПЛ про неможливість витребування у добросовісного набувача майна, яке вибуло з володіння держави внаслідок порушень, допущених уповноваженими посадовими особами, які здійснюють функцію управління державним майном (спори щодо порушення частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Необхідність послідовного додержання у практиці судів принципу "належного урядування" підкреслюється і Верховним Судом, який у постанові від 29.10.2019 року по справі № 905/2236/18 виклав наступну правову позицію: "Самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця".

У п. 3.7. Постанови Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", роз'яснено, що необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (ч.1 ст. 207 ГК України), є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру у кожної із сторін. Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Зазначене кореспондується з правовою позицією викладеною у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Натомість у даному разі прокурором не наведено жодного належного, достовірного та достатнього доказу стосовно наявності вище значених намірів у сторін оскаржуваного правочину. Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача повернути майно. Позовна вимога про зобов'язання його повернути приватизоване майно (нежитлову будівлю) є похідною від позовної вимоги про визнання договору купівлі-продажу недійсним, а тому задоволенню не підлягає з аналогічних вищевикладених підстав. Просить у задоволенні позовних вимог Бершадської міської об'єднаної територіальної громади в особі Бершадської міської ради Вінницької області до нього про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та зобов'язання повернути майно, відмовити в повному обсязі.

Представник позивача подав відповідь на відзив, згідно з яким Гайсинською окружною прокуратурою, з-поміж іншого, установлено, що відповідно до рішення 22 сесії 6 скликання Устянської сільської ради від 24.04.2013 «Про клопотання щодо передачі будівлі», сільська рада, у зв'язку з численними зверненнями жителів територіальної громади та погодженням відділу освіти, для покращення комунально-побутових і соціально-культурних потреб територіальної громади вирішила клопотати перед Бершадською районною радою про безкоштовну передачу до комунальної власності Устянської територіальної громади будівлі, що відносяться до спільної власності територіальних громад Бершадського району, та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та задовольняють виключно колективні потреби територіальної громади. Таким чином, зі змісту вказаного рішення вбачається, що орган місцевого самоврядування просив про передачу спірного майна у зв'язку з численними зверненнями жителів територіальної громади та погодженням відділу освіти для покращення комунально-побутових і соціально- культурних потреб територіальної громади. Тобто, майно могло використовуватись для відповідних потреб територіальної громади, зокрема розміщення гуртків (секцій, клубів, творчих об'єднань) в освітніх цілях. Згідно акту прийняття-передачі основних засобів проведено передачу з відділу освіти Бершадської районної державної адміністрації до Устянської сільської ради будівлі школи (старий навчальний заклад) 1912 року забудови по вул. Червоноармійській, 1, с. Устя, первісною (балансовою) вартістю 157817 грн., із зносом 157017 грн. Згідно інформації Устянської сільської ради № 369 від 10.03.2021 вбачається, що рішення про вилучення у закладів освіти даного об'єкта чи зміну призначення у сільській раді не приймались, висновки про непридатність майна не складались. Крім того, зі змісту інформації не вбачається, що спірне приміщення з часу його передачі у власність територіальної громади Устянською сільською радою взагалі не використовувалось. При цьому, рішенням 32 сесії 6 скликання Бершадської районної ради від 10.10.2014 «Про внесення змін та доповнень до рішення 15 сесії районної ради 3 скликання від 20.04.2001 р. «Про об'єкти комунальної власності» (зі змінами)» внесено зміни та доповнення до додатку до рішення 15 сесії районної ради 3 скликання від 20.04.2001 р. «Про об'єкти комунальної власності», виклавши його в новій редакції згідно додатку. Так, додатком до вказаного рішення 32 сесії 6 скликання Бершадської районної ради від 10.10.2014 є Перелік об'єктів спільної власності територіальної громади району, зокрема у розділі «Майно у сфері освіти» визначено загальноосвітні заклади та закріплені за ними будівлі із зазначенням адрес. Зокрема, щодо Устянської загальноосвітньої школи І-ИІ ступенів вказано таке нерухоме майно: будівля школи (с. Устя, вул. Привокзальна, 1) та будівля школи (старий навчальний корпус) (с. Устя, вул. Червоноармійська, 1). Таким чином, спірне майно було закріплено за навчальним закладом - Устянською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів та перебувало на балансі відділу освіти Бершадської районної державної адміністрації. Отже, вказане майно прийнято у комунальну власність саме як майно закладу освіти. Відповідно до ч.1 ст. 63 Закону України «Про освіту» (в редакції станом на 06.09.2014) матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством. Частиною 5 вказаної статті визначено, що об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням. Згідно ч. 2 ст. 18 Закону України «Про освіту» (в редакції станом на 06.09.2014) навчальні заклади, засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу. З огляду на вказане, об'єкт освіти - будівля школи не підлягала передачі Бершадською районною радою у власність органу місцевого самоврядування - Устянській сільській раді для інших, крім освітніх, цілей. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 569/19726/14-ц від 16.05.2018, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 911/2280/16 від 03.04.2018. Згідно до ст. 5 Закону України «Про охорону дитинства» органи місцевого самоврядування відповідно до їхньої компетенції, визначеної законом, забезпечують, зокрема, розвиток мережі навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, соціального захисту, а також позашкільних навчальних закладів, діяльність яких спрямована на організацію дозвілля, відпочинку та оздоровлення дітей, зміцнення їхньої матеріально-технічної бази. Згідно ч. 5 ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» (в редакції станом на 02.04.2020) приватизація (відчуження) майна, що перебуває у комунальній власності, здійснюється органами місцевого самоврядування відповідно до вимог цього Закону. Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» до об'єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об'єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України. Згідно абз. 2 п. 4 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» до об'єктів малої приватизації належать об'єкти соціально-культурного призначення, а саме, об'єкти освіти, охорони здоров'я, культури, фізичної культури та спорту, туризму, мистецтва і преси, телебачення, радіомовлення, видавничої справи; санаторно-курортні заклади, будинки і табори відпочинку, профілакторії; інші об'єкти, призначені для задоволення соціальних та культурних потреб громадян незалежно від вартості майна; об'єкти соціально-культурного призначення, що не включені до статутного капіталу господарських товариств. Таким чином, законодавством визначено, що об'єкти освіти належать до об'єктів малої приватизації. Відповідно до абз. 5-6 ст. 15 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» об'єкти соціально-культурного призначення приватизуються з умовою збереження профілю діяльності. Об'єкти соціально- культурного призначення, що не функціонують більше трьох років або перебувають в аварійному стані, можуть бути перепрофільовані, крім закладів фізичної культури і спорту, баз олімпійської та паралімпійської підготовки, фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд, лікувальних (лікувально- фізкультурних) і лікувально-профілактичних закладів. Таким чином, під час приватизації об'єктів соціально-культурного призначення має бути збережено профіль діяльності, тобто у даному випадку - надання освітніх послуг. Разом з цим, в умовах аукціону та у договорі купівлі-продажу від 10.09.2020 не вказано про необхідність збереження профілю діяльності.

Також, відповідно до статті 80 Закону України «Про освіту» (в редакції на момент проведення приватизації) до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать, зокрема, нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо. Основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають вилученню, крім випадків, встановлених законом. Об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства. Таким чином, Законом «Про освіту» імперативно передбачено заборону на приватизацію майна комунальних закладів освіти, для інших, крім освітніх, цілей. підлягають приватизації, належать усі об'єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України. Згідно абз. 2 п. 4 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» до об'єктів малої приватизації належать об'єкти соціально-культурного призначення, а саме, об'єкти освіти, охорони здоров'я, культури, фізичної культури та спорту, туризму, мистецтва і преси, телебачення, радіомовлення, видавничої справи; санаторно-курортні заклади, будинки і табори відпочинку, профілакторії; інші об'єкти, призначені для задоволення соціальних та культурних потреб громадян незалежно від вартості майна; об'єкти соціально-культурного призначення, що не включені до статутного капіталу господарських товариств. Таким чином, законодавством визначено, що об'єкти освіти належать до об'єктів малої приватизації.

Відповідно до абз. 5-6 ст. 15 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» об'єкти соціально-культурного призначення приватизуються з умовою збереження профілю діяльності. Об'єкти соціально- культурного призначення, що не функціонують більше трьох років або перебувають в аварійному стані, можуть бути перепрофільовані, крім закладів фізичної культури і спорту, баз олімпійської та паралімпійської підготовки, фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд, лікувальних (лікувально- фізкультурних) і лікувально-профілактичних закладів.

Таким чином, під час приватизації об'єктів соціально-культурного призначення має бути збережено профіль діяльності, тобто у даному випадку - надання освітніх послуг.

Разом з цим, в умовах аукціону та у договорі купівлі-продажу від 10.09.2020 не вказано про необхідність збереження профілю діяльності.

Також, відповідно до статті 80 Закону України «Про освіту» (в редакції на момент проведення приватизації) до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать, зокрема, нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо. Основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають вилученню, крім випадків, встановлених законом. Об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства. Таким чином, Законом «Про освіту» імперативно передбачено заборону на приватизацію майна комунальних закладів освіти, для інших, крім освітніх, цілей. При цьому, ч. 6 ст. 80 Закону України «Про освіту» (в редакції на момент проведення приватизації) визначено, що майно закладів освіти, яке не використовується в освітньому процесі, може бути вкладом у спільну діяльність або використане відповідно до статті 81 цього Закону. Тобто законодавцем чітко визначено, що об'єкти та майно комунальних закладів не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням. При цьому, положення ст. 80 Закону України є спеціальною нормою стосовно положень Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна». Таким чином, системний аналіз наведених законодавчих приписів свідчить про те, що об'єкти та майно навчальних закладів, які перебувають у державній чи комунальній власності можуть використовуватися виключно із освітньою метою та не підлягають приватизації для інших цілей. Тобто таке майно може бути відчужене, однак підлягає подальшому використанню саме в освітніх цілях. При цьому, передаючи у комунальну власність майно, враховуючи зміст клопотання Устянської сільської ради, у розпорядника майна - Бершадської районної ради були правомірні очікування використання даного майна для потреб громади, а не щодо його подальшого відчуження для інших, не пов'язаних з освітнім процесом, цілей.

Одним з пріоритетних напрямків здійснення державної політики є здійснення державної політики в сфері освіти. Згідно ст. 53 Конституції України, держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. З огляду на вказане, дотримання вимог законодавства у вказаній сфері, зокрема, щодо імперативності заборони приватизації та використання об'єктів освіти в інших, крім освітніх, цілей, беззаперечно становить інтерес держави. У даному випадку, інтерес держави становить як використання майна закладів освіти за цільовим призначенням, так і дотримання процедури приватизації майна, яка у даному випадку була порушена. Реалізація прокурором представницьких повноважень в інтересах держави в даній справі відповідає висновку Європейського суду з прав людини викладеному у рішенні від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного королівства», де суд проголосив, що засіб захисту повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Так, ЄСПЛ визнає, що є категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, п. 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави». Відтак, у даному випадку виправданою є як участь прокурора у захисті інтересів держави, так і вибрані способи захисту порушених інтересів. При цьому, вважає, що відповідачем у відзиві на позовну заяву не обґрунтовано строки пропуску подання такого відзиву та не наведено підстав та клопотання про поновлення такого строку.

Представник Бершадської міської ради пояснив ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 01.08.2022 року суд задовольнив заяву позивача про відмову від позову, провадження у справі було закрито. Постановою Вінницького апеляційного суду від 01 листопада 2022 року апеляційну скаргу Гайсинської окружної прокуратури задоволено. Ухвалу Бершадського районного суду Вінницької області від 01 серпня 2022 року про закриття провадження у справі скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. Щодо реорганізації Устянської сільської ради. Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 «Про утворення та ліквідацію районів» Бершадський район Вінницької області ліквідований та утворено Гайсинський район (з адміністративним центром у місті Гайсин) у складі територій Бершадської міської, Гайсинської міської, Дашівської селищної, Джулинської сільської, Краснопільської сільської, Кунківської сільської, Ладижинської міської, Ободівської сільської, Ольгопільської сільської, Райгородської сільської, Соболівської сільської, Теплицької селищної, Тростянецької селищної, Чечельницької селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 р. № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області» відповідно до абзацу першого пункту 7-1 розділу V “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Вінницької області. Рішення 1 сесії 8 скликання Бершадської міської ради №9 від 01 грудня 2020 року «Про початок реорганізації сільських рад шляхом приєднання до Бершадської міської ради» було розпочато процедуру реорганізації сільських рад шляхом приєднання до Бершадської міської ради, в тому числі і Устянської сільської ради. Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1635-р від 16.12.2020 «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» здійснено реорганізацію районних державних адміністрацій районів, ліквідованих згідно з постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 р. № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», шляхом приєднання до державних адміністрацій, розташованих в адміністративних центрах районів, утворених зазначеною постановою, зокрема, Бершадську районну державну адміністрацію реорганізовано шляхом приєднання до Гайсинської районної державної адміністрації.

Відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання іншим юридичним особам- правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Також, за приписами ч.ч. 3, 4 ст. 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк за явлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Аналіз вищенаведених положень законодавства дає підстави для висновку, що юридична особа, в тому числі та, що є суб'єктом владних повноважень, вважається ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. До цього моменту юридична особа перебуває у процесі ліквідації, а повноваження щодо управління справами такої юридичної особи переходять до комісії з припинення юридичної особи з моменту призначення комісії. При цьому, голова комісії, її члени виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 12.08.2022 року було внесено запис № 1001481120009000349 державну реєстрацію припинення в результаті реорганізації юридичної особи - Устянської сільської ради Бершадського району Вінницької області.

Щодо продажу об'єкту малої приватизації будівлі школи (старий навчальний заклад) Устянською сільською радою. Так в ході вивчення відкритих даних Гайсинською окружною прокуратурою на сайті http://prozorro.sale/auction/UA-PS-2020-08-03-000128-3 щодо продажу приміщення школи, а також відповідних документів, встановлено порушення вимог чинного законодавства у сфері охорони дитинства та підстави для представництва інтересів держави. Згідно відкритих даних сайту 03.08.2020 року розпочато аукціон із зниженням стартової ціни із стартовою сумою 78908,50 грн., переможцем якого став ОСОБА_1 згідно протоколу UA-PS-2020-0803- 000128-3. Відповідно до рішення виконавчого комітету Устянської сільської ради №36 від 28.08.2020 «Про затвердження протоколу про результати електронного аукціону з умовами з продажу об'єкту малої приватизації - будівлі школи (старий навчальний заклад) загальною площею 483,9 м, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Бершадський район, село Устя, вул. Соборна, буд. 1» затверджено протокол про результати електронного аукціону UA-PS-2020-0803-000128-3, сформований 23.08.2020 року, наданий оператором електронного майданчику - Українська універсальна біржа. На підставі вказаного протоколу між Устянською сільською радою, в особі сільського голови Фіщука В.В. (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу від 10.09.2020 року, який посвідчений приватним нотаріусом Хмель Н.О., про що зроблено запис в реєстрі за №935. Щодо забезпечення потреб освітнього процесу в селі Устя. За інформацією відділу освіти та спорту Бершадської міської ради в населеному пункті Устя забезпечує територіальну доступність загальної середньої освіти - Устянський ліцей Бершадської міської ради (потужність закладу освіти - 600 дітей, відвідує заклад освіти - 235 дітей), дошкільної освіти - Устянський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) «Барвінок» (потужність закладу освіти - 75 дітей, відвідує заклад освіти - 25 дітей). Потужність функціонуючого закладу освіти дає можливість охопити загальною середньою освітою, дошкільною освітою всіх дітей в населеному пункті.

Протягом 2020-2024 років підтримується тенденція щодо зменшення дитячого контингенту (від народження до шести років) в селі Устя Гайсинського району Вінницької області. Так у 2020 році кількість дітей в населеному пункті - 76 осіб, кількість дітей в закладі дошкільної освіти - 45 осіб. У 2021 році кількість дітей в населеному пункті - 74 особи, кількість дітей в закладі дошкільної освіти - 50 осіб.

У 2022 році кількість дітей в населеному пункті - 68 осіб, кількість дітей в закладі дошкільної освіти - 28 осіб. У 2023 році кількість дітей в населеному пункті - 60 осіб, кількість дітей в закладі дошкільної освіти - 32 особи, 2024рік кількість дітей в населеному пункті - 50 осіб, кількість дітей в закладі дошкільної освіти - 24 особи.

Рішенням 11 сесії Бершадської міської ради 8 скликання від 23.07.2021 №393 реорганізовано шляхом приєднання Устянський заклад дошкільної освіти і дитячий садок «Світанок» до Устянського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Барвінок» (код ЄДРПОУ - 33619023, юридична адреса: 24453, Вінницька область, село Устя, вулиця Набережна, буд. 1 А).

Рішенням 11 сесії Бершадської міської ради 8 скликання від 23.07.2021 №395 (зі змінами) реорганізовано Малокиріївський заклад загальної середньої освіти І - II ступенів. Рішенням 13 сесії Бершадської міської ради 8 скликання від 28.08.2021 №478 ліквідовано Луговацький заклад дошкільної освіти (дитячий садок) «Сонечко». На підставі інформації отриманої від Відділу освіти та спорту Бершадської міської ради, Бершадська міська рада наразі не вбачає потребу використовувати об'єкт нерухомого майна загальною площею 483,9 м за адресою: Вінницька область, Гайсинський район, село Устя, вулиця Соборна, будинок 1 під час освітнього процесу.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, керуючись ст.ст. 55, 129 Конституції України, ст.ст. 2, 4, 376, ЦПК України, Бершадська міська рада просить врахувати пояснення у справі №126/951/21-ц за позовом керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах Бершадської міської об'єднаної територіальної громади в особі Бершадської міської ради Гайсинського району до ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та зобов'язання повернути майно.

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 26.04.2021 відкрите провадження в справі позовом керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Бершадської міської об'єднаної територіальної громади в особі Бершадської міської ради Гайсинського району до ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та зобов'язання повернути майно.

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 01.08.2022 провадження в справі закрито в зв'язку з відмовою позивача Бершадської міської ради від позову.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 15 вересня 2022 року керівнику Гайсинської окружної прокуратури поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали Бершадського районного суду Вінницької області від 01.08.2022 про закриття провадження в справі.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 01 листопада 2022 року апеляційна скарга Гайсинської окружної прокуратури задоволена, ухвала Бершадського районного суду Вінницької області від 01.08.2022 про закриття провадження в справі скасована, справа направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою від 01.03.2023 справа № 126/951/21 за позовом керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Бершадської міської об'єднаної територіальної громади в особі Бершадської міської ради Гайсинського району до ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та зобов'язання повернути майно прийнята до провадження суддею Гуцолом В.І.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено і цих фактів ніхто не заперечує, в суду відсутні обґрунтовані сумніви в достовірності цих фактів та добровільності їх визнання, що 16.04.2013 до сесії Устянської сільської ради Бершадського району Вінницької області (далі - Устянська сільська рада) начальником відділу освіти Бершадської районної державної адміністрації (далі - відділ освіти) подано клопотання з проханням прийняти на утримання Устянської сільської ради приміщення НВК (стара восьмирічна школа) Устянської загально-освітньої школи І-ІІІ ступенів, оскільки вказана будівля не використовується в навчально-виховному процесі у зв'язку із зменшенням кількості учнів та потребує капітального ремонту, на який немає коштів і найближчим часом не передбачається. Відповідно до рішення 22 сесії 6 скликання Устянської сільської ради від 24.04.2013 «Про клопотання щодо передачі будівлі» сільська рада у зв'язку з численними зверненнями жителів територіальної громади та погодженням відділу освіти для покращення комунально-побутових і соціально-культурних потреб територіальної громади вирішила клопотати перед Бершадською районною радою про безкоштовну передачу до комунальної власності Устянської територіальної громади будівлі, що відносяться до спільної власності територіальних громад Бершадського району, та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та задовольняють виключно колективні потреби територіальної громади. 10.07.20214 Устянською сільською радою подано клопотання голові Бершадської районної ради від 10.07.2014 № 02-15/112 про передачу у комунальну власність Устянської територіальної громади будівлі, що відноситься до спільної власності територіальних громад Бершадського району, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . До вказаного клопотання додано копію рішення 22 сесії 6 скликання Устянської сільської ради від 24.04.2013 «Про клопотання щодо передачі будівлі». Рішенням 32 сесії 6 скликання Бершадської районної ради Вінницької області (далі - Бершадська районна рада) від 10.10.2014 «Про передачу в комунальну власність територіальної громади с. Устя будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 » передано безоплатно в комунальну власність територіальної громади с. Устя будівлі, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , і перебувають на балансі відділу освіти, доручено начальнику відділу освіти та голові Устянської сільської ради здійснити заходи по передачі зазначеного майна згідно чинного законодавства. Рішенням 36 сесії 6 скликання Устянської сільської ради від 28.01.2015 «Про прийняття у комунальну власність Устянської територіальної громади будівель, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 » прийнято вказану спірну будівлю у комунальну власність. Згідно акту прийняття-передачі основних засобів проведено передачу з відділу освіти до Устянської сільської ради будівлі школи (старий навчальний заклад) 1912 року забудови по вул. Червоноармійській, 1, с. Устя, первісною (балансовою) вартістю 157817 грн., із зносом 157017 грн. Згідно інформації Устянської сільської ради № 369 від 10.03.2021, оскільки у 1979 році відкрито Устянську середню школу потужністю більше 700 місць, потреба у використанні Устянської восьмирічної та Устянської середньої шкіл (старий корпус) відпала. На базі восьмирічної школи було відкрито учкомбінат, де школярів навчали спеціальності механізатора, який діяв до 2005 року і був ліквідований через відсутність ліцензії. Потреба у використанні приміщення відпала також ув'язку з тим, що знизилась кількість дітей до 260 учнів. Також згідно вказаної інформації рішення про вилучення у закладів освіти даного об'єкта чи зміну призначення у сільській раді відсутні, висновки про непридатність майна не складались. Крім того, зі змісту інформації не вбачається, що спірне приміщення з часу його передачі у власність територіальної громади с. Устя використовувалось для комунально-побутових і соціально-культурних потреб територіальної громади, відомості про використання такого майна з часу отримання у власність відсутні.

Рішенням 32 сесії 6 скликання Бершадської районної ради від 10.10.2014 «Про внесення змін та доповнень до рішення 15 сесії районної ради 3 скликання від 20.04.2001 р. «Про об'єкти комунальної власності» (зі змінами)» внесено зміни та доповнення до додатку до рішення 15 сесії районної ради 3 скликання від 20.04.2001 р. «Про об'єкти комунальної власності», виклавши його в новій редакції згідно додатку. Так, додатком до вказаного рішення 32 сесії 6 скликання Бершадської районної ради від 10.10.2014 є Перелік об'єктів спільної власності територіальної громади району, зокрема у розділі «Майно у сфері освіти» визначено загальноосвітні заклади та закріплені за ними будівлі із зазначенням адрес. Зокрема, щодо Устянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів вказано таке нерухоме майно: будівля школи (с. Устя, вул. Привокзальна, 1) та будівля школи (старий навчальний корпус) (с. Устя, вул. Червоноармійська, 1). Таким, чином спірне майно було закріплено за навчальним закладом - Устянською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів та перебувало на балансі відділу освіти.

Рішенням 33 сесії 7 скликання Устянської сільської ради від 30.06.2020 «Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади Устянської сільської ради, що підлягають приватизації у 2020 році» затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади, що підлягають приватизації у 2020 році.

Згідно Додатку 1 до вказаного рішення об'єктом, який підлягає приватизації шляхом аукціону визначено - будівлю школи (старий навчальний заклад). Рішенням 33 сесії 7 скликання Устянської сільської ради від 30.06.2020 «Про приватизацію комунального майна територіальної громади Устянської сільської ради» визначено, що приватизація комунального майна здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про приватизацію державного та комунального майна» також органом приватизації визначено виконавчий комітет Устянської сільської ради.

Рішенням виконавчого комітету Устянської сільської ради від 10.07.2020 № 28 «Про приватизацію будівлі школи (старий навчальний заклад) загальною площею 483,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Вінницька обл., Бершадський р-н, с. Устя, вул. Соборна, буд.1» вирішено приватизувати шляхом продажу на електронному аукціоні об'єкт малої приватизації - будівлі школи (старий навчальний заклад) загальною площею 483,9 кв.м., який перебуває на балансі Устянської сільської ради.

Рішенням виконавчого комітету Устянської сільської ради від 14.07.2020 № 30 «Про затвердження умов продажу та інформаційного повідомлення про проведення електронного аукціону з продажу об'єкта малої приватизації - будівлі школи (старий навчальний заклад) загальною площею 483,9 кв.м., що знаходиться за адресою: Вінницька обл., Бершадський р-н, с. Устя, вул. Соборна, буд. 1» затверджено умови продажу, зокрема, згідно умов визначено спосіб проведення аукціону - аукціон з умовами, стартовою ціною для продажу на аукціоні з умовами - 157817,00 грн., стартова ціна для продажу на аукціоні із зниженням стартової ціни - 78908,50 грн. Повідомлення про проведення аукціону підлягало розміщенню на сайті https//:prozorro.sale. Зокрема, за посиланням https://prozorro.sale/auction/UA-PS-2020-07-16- 000100-3 розміщено інформаційне повідомлення про продаж на електронному аукціоні об'єкта малої приватизації від 16.07.2020. Однак торги не відбулися. Згідно відкритих даних сайту https://prozorro.sale/auction/UA-PS-2020- 08-03-000128-3 03.08.2020 розпочато аукціон із зниженням стартової ціни із стартовою сумою 78908,50 грн.

Переможцем вказаного аукціону став позивач ОСОБА_1 згідно протоколу UA-PS-2020-0803-000128-3. Рішенням виконавчого комітету Устянської сільської ради від 27.08.2020 № 36 «Про затвердження протоколу про результати електронного аукціону з умовами з продажу об'єкту малої приватизації - будівлі школи (старий навчальний заклад) загальною площею 483,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 » затверджено протокол про результати електронного аукціону UA-PS-2020-0803-000128-3 сформований 23.08.2020, наданий оператором електронного майданчику - Українська універсальна біржа.

На підставі вказаного протоколу між Устянською сільською радою, в особі сільського голови Фіщука В.В. (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено 10.09.2020 договір купівлі-продажу, який цього ж дня посвідчено приватним нотаріусом Хмель Н.О., про що зроблено запис в реєстрі за № 935. Предметом вказаного договору є нежитлова будівля школи (старий навчальний заклад) за адресою: Вінницька область, Бершадський район, с. Устя, вул. Соборна, буд. 1.

Відповідно до ст. 388 ЦК України право власника на витребування майна від добросовісного набувача врегульовано наступним чином.

1. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

2. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо: 1) воно було продане або передане у власність у порядку, встановленому для виконання судових рішень; 2) воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.

3. Держава, територіальна громада, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті, також не може витребувати майно від добросовісного набувача на свою користь, якщо: 1) з моменту реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності першого набувача на нерухоме майно, передане такому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність, незалежно від виду такого майна, минуло більше десяти років; 2) з дати передачі першому набувачеві з державної або комунальної власності у приватну власність нерухомого майна, щодо якого на момент такої передачі законодавством не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності, минуло більше десяти років.

Зміна першого та подальших набувачів не змінює порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування майна, передбаченого цією частиною.

Дія положень цієї частини не поширюється на випадки, якщо майно на момент вибуття з володіння держави або територіальної громади належало:

а) до об'єктів критичної інфраструктури;

б) до об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави;

в) до об'єктів та земель оборони;

г) до об'єктів або територій природно-заповідного фонду, за умови наявності підтвердних документів про статус таких об'єктів (територій) на момент вибуття з володіння;

ґ) до гідротехнічних споруд, за умови наявності підтвердних документів про статус таких об'єктів на момент вибуття з володіння;

д) до пам'яток культурної спадщини, які не підлягали приватизації.

4. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відповідно до ч. 5 ст. 390 ЦК України суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.

Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об'єктів приватизації, визначених Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12.03.2025 № 4292-ІХ, котрий набрав чинності 08.04.2025 року, положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо:нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.

Позивач не надав суду докази, що спірне майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Позивач не довів, що спірне майно належить до об'єктів критичної інфраструктури, до об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, до об'єктів та земель оборони, до об'єктів або територій природно-заповідного фонду, за умови наявності підтвердних документів про статус таких об'єктів (територій) на момент вибуття з володіння, до гідротехнічних споруд, за умови наявності підтвердних документів про статус таких об'єктів на момент вибуття з володіння, до пам'яток культурної спадщини, які не підлягали приватизації, не відноситься.

Судом встановлено, що ні органом державної влади, ні органом місцевого самоврядування або прокурором вартість цього майна на депозитний рахунок суду для захисту прав добросовісного набувача не внесено.

Згідно зі ст.ст. 12 ч.3, 60, 81 ч.1 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу, Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Отже, надавши оцінку наявним у справі доказам на предмет їх належності, допустимості,достовірності, вірогідності а також із дослідження кожного із них окремо та у сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об'єктивного з'ясування обставин справи, приходить до висновку про відмову в задоволенні позову повністю з вищенаведених мотивів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обгрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVTN AND OTHERS v. UKRAINE. № 4909/04, § 58, ССПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи в разі відмови в позові покладаються на позивача.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у позові, тому понесені позивачем судові витрати залишаються за ним.

На підставі вищенаведеного, ст.ст. 388, 390 ЦК України, Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12.03.2025 № 4292-ІХ керуючись ст. ст. 12, 60, 81, 141, 251, 254, 255 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ :

В позові керівника Гайсинської окружної прокуратури (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 02909909, вул. Волонтерів 15а, м. Гайсин Вінницької області) в інтересах держави в особі Бершадської міської об'єднаної територіальної громади в особі Бершадської міської ради Гайсинського району (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 04051033, вул. Героїв України 23, м. Бершадь Гайсинського району Вінницької області) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та зобов'язання повернути майно - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення виготовлений 26.09.2025.

Суддя В. І. Гуцол