125/982/25
3/125/364/2025
Іменем України
24.09.2025 року м. Бар Вінницька область
Суддя Барського районного суду Вінницької області Хитрук В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області справу про адміністративне правопорушення, стосовно:
ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
- за ч. 1 ст.130 КпАП України, -
Згідно змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 334576 ОСОБА_1 18.05.2025 о 20.51 в м. Бар Жмеринського району по вул.. Григоровичів Барських, керував транспортним засобом «Honda HR-V» державний номерний знак НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник адвокат Ярковська С.О. заперечили проти обвинувачення.
ОСОБА_1 пояснив, що автомобілем не керував. Автомобіль знаходився на парковці поряд з будинком у якому він проживає. Зазначив, що у той вечір за кермом його автомобіля був його друг ОСОБА_2 який завіз його до аптеки щоб купити ліки для хворого батька. На парковці по вулиці Григоровичів-Барських до них підійшла їхня знайома ОСОБА_3 , яка запросила їх випити кави в магазині «Харчо». Вони погодилися. ОСОБА_1 повернувся до автомобіля по гаманець та телефон, які залишив там. Взяв ключі в ОСОБА_4 , бо той замкнув авто. Коли ОСОБА_1 відкрив двері автомобіля щоб взяти гаманець, до нього підійшли працівники поліції, та попросили посвідчення водія. Потім звинуватили у керуванні автомобілем в стані алкогольного сп'яніння. Проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці йому не пропонували, спеціальний технічний засіб «DRAGER» не застосовували.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив, що 18 травня 2025 року ввечері ОСОБА_1 попросив його завезти до аптеки щоб купити ліки для хворого батька. Купивши ліки, ОСОБА_2 припаркував автомобіль «Honda HR-V» державний номерний знак НОМЕР_2 на спеціально відведеному місці для паркування, неподалік будинку у якому проживає ОСОБА_1 . Далі вони вийшли з автомобіля. Зустріли їх знайому ОСОБА_3 і ми всі разом пішли купувати каву. ОСОБА_1 сказав, що забув у машині телефон та гаманець і попросив дати йому ключі від авто аби взяти вказані речі. ОСОБА_2 віддав йому ключі від його автомобіля і пішов до магазину разом із ОСОБА_3 . Коли ОСОБА_2 вийшов з магазину то побачив, що біля автомобіля стояв поліцейський патруль, який розмовляв з ОСОБА_5 . В подальшому з'ясувалося його звинувачують у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Свідок підтвердив, що ОСОБА_1 , у той день автомобілем не керував, за кермом був ОСОБА_2 .
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що 18.05.2025 ввечері йшла по вулиці Григоровичів-Барських до магазину «Харчо» купити кави. Побачила, як на парковку заїжджає автомобіль марки «Honda HR-V» державний номерний знак НОМЕР_2 , за кермом якого знаходився ОСОБА_2 , на пасажирському сидінні був ОСОБА_1 . Свідок підійшла до їхнього автомобіля і вони всі разом пішли купувати каву. ОСОБА_1 повернувся до автомобіля, бо залишив там свій гаманець та телефон. Коли вони вийшли з магазину, то побачили, що біля припаркованого автомобіля стояв поліцейський патруль, який розмовляв з ОСОБА_5 . Коли свідок підійшла до працівників поліції з метою пояснити, вони сказали її не заважати.
Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, відеозапис, суд приходить до висновку про відсутність доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому справу щодо нього необхідно закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Стаття 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 2.9 Правил дорожнього руху України забороняється водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
З протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР 1 № 334576 встановлено, що ОСОБА_1 18.05.2025 о 20.51 в м. Бар Жмеринського району по вул.. Григоровичів Барських, керував транспортним засобом «Honda HR-V» державний номерний знак НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Згідно п. 1.5 ПДР України, водій-особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії .
Відповідно п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення є закінченим з того моменту, коли транспортний засіб почав рухатись.
З дослідженого у судовому засіданні відеозапису з DVD-R диску вбачається, що працівник поліції розмовляє з ОСОБА_1 біля автомобіля, пропонує пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Відеозаписом не зафіксовано факт руху автомобіля та факт керування автомобілем безпосередньо ОСОБА_1 .
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України», суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпції щодо фактів.
Виниклі сумніви щодо винуватості особи у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд, керуючись принципом презумпції невинуватості, тлумачить на користь останнього та приходить до висновку щодо недоведеності існування складу адміністративного правопорушення.
Відповідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Відповідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно ст. 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
За загальним правилом судочинства в справах про адміністративні правопорушення, суд може брати до уваги лише ті докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у провадженні, та інших обставин, які мають значення для провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватися «згідно із законом». У п. 44 рішення по справі «Корнєв та Карпенко проти України» від 30 вересня 2010 року, Суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачиться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
На переконання суду, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.
Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, зокрема в рішеннях у справах «Гурепка проти України (N2)» від 08 квітня 2010 року, «Лучанінов проти України» від 09 червня 2011 року на необхідність суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).
У п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Крім того, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
На можливість застосування принципу презумпції невинуватості у справах про адміністративні правопорушення звернув увагу Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 «справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» (пункт 4).
Тому в силу дії вказаного конституційного принципу всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Беручи до уваги в сукупності усі досліджені судом докази, показання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які попереджені про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показань, відео, є підстави для обґрунтованих сумнівів у доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КупАП, а відповідно до ст. 62 Конституції усі сумніви тлумачаться на користь особи, яка притягується до відповідальності.
Оскільки винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КупАП, поза розумним сумнівом не доведена, а тому справу необхідно закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення в його діях.
На підставі викладеного та керуючись статтями 130, 221, 247, 251, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -
Клопотання захисника адвоката Ярковської С.О. про закриття провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення - задовольнити.
Адміністративну справу за ч. 1 ст. 130 КпАП України стосовно ОСОБА_1 провадженням закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Вінницького апеляційного суду через Барський районний суд Вінницької області.
Суддя: