23 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 906/968/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Радомишльської районної спілки споживчих товариств
на рішення Господарського суду Житомирської області від 03.03.2025 (суддя Шніт А. В.)
і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 (головуючий суддя Маціщук А. В., судді Бучинська Г. Б., Філіпова Т. Л.)
у справі № 906/968/24
за позовом Радомишльської районної спілки споживчих товариств
до Департаменту реєстрації Житомирської міської ради,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЦ "Фрай",
про визнання бездіяльності противоправною та зобов'язання вчинити дії,
(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Черниш М. М., Данильченко І. А., третьої особи - Стахов А. О.)
1. Радомишльська районна спілка споживчих товариств (далі - Позивач, Спілка) звернулася до Господарського суду Житомирської області з позовом до Департаменту реєстрації Житомирської міської ради Житомирської області (далі - Відповідач, Департамент), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЦ "Фрай" (далі - Третя особа, Товариство) з позовом про:
- визнання протиправними дій Департаменту, що виразилась у відмові Спілці у Державній реєстрації права власності на нежитлове приміщення Універмагу, який розташований в м. Радомишль Житомирської області, вул. В. Житомирська, 1/2;
- зобов'язання Департаменту здійснити державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення Універмагу, який розташований в м. Радомишль Житомирської області, вул. В. Житомирська, 1/2, за Спілкою.
1.1. Позивач посилається на те, що також встановлено судами попередніх інстанцій, що відповідно до рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Житомирської міської ради Баренко Євгена Олександровича (далі - державний реєстратор) від 30.11.2021 про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень, державний реєстратор відмовив у державній реєстрації права приватної власності на нежитлове приміщення з реєстраційним номером 88159218250, розташоване за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н м. Радомишль, вул. Велика Житомирська, буд. 1/2 за Спілкою.
1.2. Зі змісту рішення державного реєстратора вбачається, що до заяви Спілка долучила постанову Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 910/11305/18 якою задоволено позов Спілки та визнано недійсними електронні торги, проведені 08.08.2018 Державним підприємством "Сетам", щодо продажу Товариству приміщення Універмагу загальною площею 6128,70 кв.м за адресою: Житомирська обл., м. Радомишль, вул. Велика Житомирська, 1/2, та оформлених протоколом електронних торгів.
1.3. Відмовляючи у державній реєстрації прав на нерухоме майно, державний реєстратор встановив, що резолютивна частина постанови Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 910/11305/18, не містить усіх необхідних правових висновків, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а саме: судом не вирішено питання про визнання права власності на об'єкт спірного нерухомого майна за заявником, тоді як норма п. 9 ч.1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
1.4. Окрім того, державний реєстратор врахував, що на спірний об'єкт нерухомого майна ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2018 накладено заборону будь-яким особам вчиняти дії щодо реєстрації права власності.
1.5. Стверджуючи про неправомірність рішення державного реєстратора, Позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою про визнання протиправними дій Департаменту, які полягають у відмові Спілці у державній реєстрації права власності на нежитлове приміщення Універмагу.
1.6. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Спілка доводить, що є власником приміщення Універмагу загальною площею 6128,70 кв.м, що знаходиться за адресою: Житомирська обл., м. Радомишль, вул. Велика Житомирська, 1/2, натомість реєстрація спірного нерухомого майна за Товариством відбулася на підставі свідоцтва від 10.08.2018 № 729, яке було видано приватним нотаріусом Мельниченко Н. М. для Товариства як для переможця електронних торгів, проведених 08.08.2018 Державним підприємством "Сетам" щодо продажу приміщення універмагу та оформлених протоколом електронних торгів, тоді як Верховний Суд визнав недійсними такі електронні торги відповідно до постанови від 10.02.2021 у справі № 910/11305/18. Саме таке рішення суду, на думку Позивача, є підставою для державної реєстрації права на нерухоме майно Спілкою.
2. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 03.03.2025, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2025, у задоволенні позову відмовлено.
2.1. Відмовивши у задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про правомірність рішення державного реєстратора про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень від 30.11.2021 № 61933267 щодо нерухомого майна - Універмагу, площею 6128,70 кв.м, що знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Радомишль, вул. Велика Житомирська, 1/2, оскільки судом не встановлено, що державний реєстратор порушив норми ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 24, п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
2.2. Суди встановили, що висновок державного реєстратора стосовно того, що у справі № 910/11305/18 не вирішено питання про визнання права власності на об'єкт спірного нерухомого майна за Позивачем відповідає дійсності, що підтверджено змістом постанови Верховного Суду як мотивувальною, так і резолютивною частиною, яка не містить рішення про визнання права власності на спірне майно. Звідси, вказали на те, що державний реєстратор виніс рішення про відмову у державній реєстрації прав на нерухоме майно, оскільки подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно і такі підстави для відмови відповідають нормам ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
2.3. Суди також дослідили, що реєстратором враховано факт існування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно нескасованої державної реєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомості за Третьою особою.
2.4. З урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, суди також визнали правомірними посилання державного реєстратора на наявність внесених до державного реєстру відомостей про арешт спірного майна та заборони будь-яким особам вчиняти дії щодо реєстрації права власності на спірне майно. Звідси, суди дійшли висновку, що державний реєстратор керуючись нормами ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відмовляючи у державній реєстрації речових прав на спірне нерухоме майно, правомірно врахував наявність зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно.
3. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і постанову, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
3.1. Підставами касаційного оскарження судових рішень Спілка зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме, застосування норм прав без урахування висновків щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 906/208/19, від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, від 20.02.2018 у справі № 917/553/17, від 07.12.2021 у справі № 910/1671/20, від 03.04.2018 у справі № 917/927/17, від 18.06.2019 у справі № 911/1657/18, від 22.12.2018 у справі № 804/1469/17, від 14.08.2019 у справі № 0640/4434/18, від 12.09.2019 у справі № 0640/4248/18.
3.2. В обґрунтування своїх доводів, Позивач наголошує на тому, що є законним власником приміщення Універмагу, що підтверджується, зокрема, судовими рішеннями у справах № 8/84-НМ, № 910/11305/18, № 906/730/18, а також вбачалося з пакету наданих державному реєстратору документів. Посилаючись на незаконність набуття Третьою особою права власності на приміщення Універмагу та державної реєстрації права власності за останнім, Позивач вважає судові рішення про відмову в задоволенні його позовних вимог незаконними і необґрунтованими.
4. Третя особа у відзиві на касаційну скаргу вказує на те, що позовні вимоги в цій справі заявлені до державного реєстратора, проте касаційна скарга не містить доводів на спростування висновків судів в частині правомірності дій Відповідача. Наведену скаржником практику Верховного Суду вважає нерелевантною та такою, яка не стосується предмета спору. Третя особа погоджується з тим, що судовим рішенням у справі № 910/11305/18 не вирішено питання про визнання права власності на об'єкт спірного нерухомого майна за Спілкою. В той же час, звертає увагу на те, що в задоволенні єдиної належної позовної вимоги про витребування майна у Товариства на користь Спілки у справі № 906/730/18 відмовлено. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
5. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наявність зазначених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судового рішення, дослідивши наведені у скарзі доводи, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Позивача на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у цій справі з огляду на таке.
6. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
7. Відповідно до положень цієї норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових:
- суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду;
- спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
8. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і вказаного вище пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
9. При цьому, з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
10. Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
11. Водночас колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
12. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
13. Проаналізувавши обставини правовідносин у цій справі та у справах, на неврахування правових висновків у яких посилається скаржник у касаційній скарзі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що правовідносини у порівнюваних справах не є подібними з огляду на таке.
14. Спір у цій справі виник у зв'язку із тим, що державний реєстратор відмовив Позивачеві у державній реєстрації права власності на приміщення Універмагу з посиланням, зокрема, на те, що надані Позивачем документи не дозволяли встановити обставини щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно саме на користь Позивача, а також з урахування обставин накладення щодо приміщення Універмагу заборони на вчинення будь-яким особам реєстраційних дій щодо реєстрації права власності.
15. У той же час, у наведеній скаржником справі № 906/208/19 спір стосувався оскарження рішень державного реєстратора про скасування за позивачем права власності на об'єкти нерухомості у зв'язку із розірванням у судовому порядку договорів купівлі-продажу такого майна, що є відмінним обставинами від цієї справи, яка розглядається, оскільки обставин скасування за останнім набувачем Універмагу права власності на це майно судами не встановлено і такі дії державного реєстратора не є предметом розгляду в цій справі.
16. У інших наведених скаржником справах № 917/553/17, № 911/1657/18 предметом розгляду були вимоги про скасування / визнання недійсними свідоцтв про право власності, що є очевидно відмінним предметом заявлених позовних вимог, оскільки у цій справі, яка розглядається, подібні вимоги Позивачем не заявлялися, а із установлених обставин та пояснень учасників справи вбачається, що обставини дійсності / недійсності правовстановлюючих документів на приміщення Універмагу, а також наявності / відсутності речових прав на це майно були предметом дослідження в інших судових справах.
17. Аналогічне стосується посилань скаржника на справу № 917/927/17 предметом розгляду в якій були вимоги про визнання недійсними рішення про оформлення права приватної власності, свідоцтв на право власності, скасування реєстрації права власності на приміщення будинку культури та дитячого садка, що також є відмінними позовними вимогами та свідчить про неподібність правовідносин зі справою, яка розглядається.
18. Декларативними визнаються посилання скаржника на справу № 910/10987/18 (спір про звернення стягнення на предмет іпотеки) та № 910/1671/20 (спір про скасування рішення Київської міської ради про передачу товариству в оренду земельних ділянок для обслуговування та експлуатації виробничої бази) оскільки предмет та підстави заявлених позовних вимог, установлені фактичні обставини, матеріально-правове регулювання є очевидно неподібними до правовідносин цієї справи, яка розглядається.
19. Аналогічне стосується згаданих скаржником постанов Верховного Суду від 22.12.2018 у справі № 804/1469/17, від 14.08.2019 у справі № 0640/4434/18, від 12.09.2019 у справі № 0640/4248/18 предметом розгляду в яких стосувався адміністративного спору про зобов'язання надати дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, що є очевидно неподібним до правовідносин цієї справи, яка розглядається.
20. За викладеного, посилання скаржника в обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, при оскарженні судових рішень у справі № 906/968/24 на постанови Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 906/208/19, від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, від 20.02.2018 у справі № 917/553/17, від 07.12.2021 у справі № 910/1671/20, від 03.04.2018 у справі № 917/927/17, від 18.06.2019 у справі № 911/1657/18, від 22.12.2018 у справі № 804/1469/17, від 14.08.2019 у справі № 0640/4434/18, від 12.09.2019 у справі № 0640/4248/18 колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визнаються необґрунтованими і не приймаються.
21. Безвідносно до викладеного вище детального аналізу неподібності правовідносин у постановах, на які посилається скаржник, колегія суддів звертає увагу на те, що подана касаційна скарга ґрунтуються виключно на доводах про наявність права власності Позивача на приміщення Універмагу та відсутності такого права у Третьої особи, проте жодним чином не спростовує висновки судів, покладені в основу оскаржуваних судових рішень, щодо правомірності дій державного реєстратора з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
22. Окрім того, обґрунтовуючи свою скаргу посиланнями на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник не наводить посилань на справи, в яких Верховний Суд у ситуації після відмови особі у позові про витребування майна у зв'язку з пропуском позовної давності дійшов би до висновку про обґрунтованість вимог такої особи до реєстратора, який відмовив їй у реєстрації права власності на таке майно.
23. Суд зазначає, що аргументи касаційної скарги стосуються переважно питань, пов'язаних із встановленими обставинами справи та з оцінкою доказів у справі, а відповідно до частини 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
24. Більше того, відповідні доводи Позивача не обґрунтовані підставою касаційного оскарження, передбаченою частиною 2 статті 287 ГПК України.
25. Підсумовуючи все зазначене колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що цитування у касаційній скарзі норм законодавства, наведення постанов Верховного Суду з цитуванням окремих витягів з їх тексту без будь-якого обґрунтування подібності правовідносин із загальним посиланням, що судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених статтею 287 ГПК України, а тому вказане (відповідно) не дає Верховного Суду підстав для розгляду поданої скарги по суті. Зазначене має наслідком закриття касаційного провадження з цієї підстави (Суд також звертає увагу, що у зв'язку з цим не здійснюється аналіз правильності правозастосування судами попередніх інстанцій).
26. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
27. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
28. Зважаючи на те, що усі постанови суду касаційної інстанції, на які посилається скаржник у касаційній скарзі в обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, для касаційного оскарження судових рішень у цій справі, прийняті касаційним судом у неподібних справі № 906/968/24 правовідносинах, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, на підставі наведеного вище пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України, дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Позивача на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 і рішення Господарського суду Житомирської області від 03.03.2025 у цій справі.
29. Інші доводи касаційної скарги підставами касаційного оскарження не обґрунтовані, підставою відкриття касаційного провадження не слугували, а тому судом касаційної інстанції і не розглядаються.
Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України, Суд
Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Радомишльської районної спілки споживчих товариств на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 та рішення Господарського суду Житомирської області від 03.03.2025 у справі № 906/968/24.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил