26 вересня 2025 року м. ЧернівціСправа № 926/3200/25
Суддя Господарського суду Чернівецької області Миронюк Сергій Олександрович, розглянувши заяву
заявника товариства з обмеженою відповідальністю «Рома», м. Чернівці
до боржника фізичної особи-підприємця Пілат Діани Віталіївни, Чернівецька обл.
про видачу судового наказу про стягнення заборгованості в сумі 1023,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Рома» звернулося до Господарського суду Чернівецької області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з фізичної особи-підприємця Пілат Діани Віталіївни компенсації вартості обладнання за договором позички обладнання №18411/005573 від 17.10.2022 в сумі 1023,00 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2025 справу № 926/3200/25 передано на розгляд судді Миронюку С.О.
Розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Рома» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості в сумі 1023,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.
Статтею 148 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для подання позовної заяви (ст. 149 Господарського процесуального кодексу України).
Дослідивши матеріали за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “РОМА» від 18.09.2025, суд встановив, що заявником заявлено вимогу про компенсацію вартості неповернутого обладнання, що не відповідає вимогам статті 148 ГПК України.
Так, із заяви ТОВ “РОМА» та доданих до неї документів вбачається, що відповідно до договору позички обладнання №18411/005573 від 17.10.2022 ТОВ “РОМА» (позичкодавець) встановив у приміщенні за адресою Чернівецька обл., Кіцманський р-н., с. Суховертів, вул. Центральна та передав ФОП Пілат Д.В. (користувач) на підставі акту приймання-передачі від 17.10.2025 у строкове безоплатне користування обладнання, а саме, Головка роздав. з латуні тип MF-AB (без 2 штуц) (Оболонь) вартістю 1023,00 грн.
Згідно п. 3.2.5. договору позички обладнання №18411/005573 від 17.10.2022 користувач зобов'язаний у разі припинення та/або розірвання цього договору (або вимоги позичкодавця чи власника) у вказаний термін повернути обладнання за актом приймання-передачі обладнання у стані, не гіршому, ніж на дату передачі його в безоплатне користування, з урахуванням фізичного зносу та відшкодувати позичкодавцю чи власнику збитки у разі погіршення стану або втрати (повної чи часткової) використвуваного обладнання з вини користувача.
Користувач зобов'язаний у випадку пошкодження втрати, крадіжки обладнання відшкодувати позичкодавцю або власнику його вартість, визначену в акті приймання-передачі обладнання з урахуванням нормального зносу (п. 3.2.7. договору).
В обгрунтування підстав для видачі судового наказу заявник зазначив, що боржник не повернув ТОВ “РОМА» обладнання на суму 1023,00 грн. у п'ятиденний термін з дня отримання претензії від 01.09.2025 про виконання зобов'язання.
Згідно претензії від 01.09.2025 ТОВ “РОМА» вимагає від ФОП Пілат Д.В. у п'ятиденний термін, але не пізніше 12.09.2025, повернути обладнання або повернути кошти в розмірі 1023,00 грн. - компенсація вартості обладнання.
Таким чином, за договором позички обладнання №18411/005573 від 17.10.2022 боржник має не грошове зобов'язання з належної експлуатації обладнання та його повернення постачальнику/власнику в нормальному стані за наявності підстав, передбачених договором.
Як зазначалося вище, відповідно до частини 1 статті 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статей 524, 533 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті).
Отже, як вимогу, за якою може бути видано наказ про стягнення грошової заборгованості за письмовим договором відповідно до частини 1 статті 148 ГПК України, слід розуміти будь-яку вимогу про стягнення грошової суми заборгованості за договором, яка охоплює не тільки основний борг і проценти, але й неустойку, проценти річних та інфляційні втрати, за умови, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Однак, заявник подав заяву про видачу судового наказу не про стягнення грошової заборгованості за договором позички обладнання №18411/005573 від 17.10.2022, а про стягнення збитків, завданих не поверненням переданого у тимчасове користування обладнання.
Стягнення збитків у результаті порушення господарського зобов'язання не є грошовим зобов'язанням у розумінні статтей 509, 524 ЦК України, тобто не є грошовою заборгованістю за договором, про стягнення якої можливо видати судовий наказ на підставі статей 147, 148 ГПК України.
Так, відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Як правило, для задоволення вимоги про відшкодування збитків позивачем має бути доведено всі чотири елементи цивільно-правового правопорушення: завдання шкоди, протиправна поведінка особи, причинний зв'язок між завданою шкодою і діянням особи та вина такої особи.
Отже, вимоги про стягнення компенсаційної вартості не повернутого обладнання хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є заборгованістю за грошовим зобов'язанням, а є однією із форм цивільно-правової відповідальності.
З наведеного суд доходить до висновку, що заявник просить застосувати до боржника наслідки невиконання ним зобов'язання у вигляді відшкодування вартості не повернутого обладнання, що не є грошовою заборгованістю за договором позички обладнання №18411/005573 від 17.10.2022.
Таким чином, товариством з обмеженою відповідальністю “РОМА» заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 ГПК України, що згідно з пунктом 3 частини 1 статті 152 ГПК України є підставою для відмови у видачі судового наказу.
Частиною 2 статті 154 ГПК України унормовано, що за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу. Приписами частини другої статті 152 ГПК України передбачено, що про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Встановивши наявність підстав, передбачених пунктами 3, 7 частини 1 статті 152 ГПК України для відмови у видачі судового наказу, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу заявнику.
Відповідно до частини 2 статті 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини 1 статті 152 ГПК України, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Згідно з частиною 2 статті 151 ГПК України у разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись ст. 147, 148, 149, 150, 151, 152, 153, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “РОМА» у видачі судового наказу про стягнення з фізичної особи-підприємця Пілат Діани Віталіївни заборгованості в сумі 1023,00 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу підписано 26.09.2025.
Суддя С.О.Миронюк