м.Чернівці
23 вересня 2025 року Справа № 926/2021/25
Суддя Господарського суду Чернівецької області Гушилик С. за участю помічника судді Петровської В., яка за дорученням судді виконує повноваження секретаря судового засідання, розглянувши справу №926/2021/25
За позовом Державної екологічної інспекції Карпатського округу (76018, м.Івано-Франківськ, вул.Академіка Сахарова, б.23-А)
до відповідача Веренчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (59420, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, с.Веренчанка вул.Шевченка, б.80,)
Про відшкодування шкоди в розмірі 1911224,00 грн
За участі представників:
Від позивача: Книговський В.О. - представник (згідно витягу з ЄДР)
Від відповідача: Романюк В.І. - адвокат (ордер серії СЕ №1114355 від 19.06.2025р.)
СУТЬ СПОРУ: Державна екологічна інспекція Карпатського округу звернулася до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Веренчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області про відшкодування шкоди в розмірі 1911224,00 грн.
В обгрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що Державною екологічною інспекцією 05.03.2025 року проведено перевірку щодо вирубки багаторічних дерев різних порід в дендрологічному парку місцевого значення “Киселівський “Гайдейка», який знаходиться в адміністративних межах Веренчанської сільської ради, внаслідок якої виявлено незаконну порубку 35 сироростучих та сухостійних дерев, що є порушенням ст.40 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст.5, 25, 26 Закону України “Про рослинний світ», ст.ст.7, 8, 34, 60 Закону України “Про природно-заповідний фонд України», про що було складено акт перевірки №69/03.1, та в подальшому проведено нарахування шкоди державі та навколишньому природному середовищу в розмірі 1911224,00 грн.
19.06.2025 року відділом документального та інформаційного забезпечення суду зареєстровано матеріали позовної заяви за вх.№2021, яку відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано судді Гушилик С.
Ухвалою суду від 23.06.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09.07.2025 року.
08.07.2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№2750), в якому останній заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що: перевірка проведена безпідставно, так як Постановою КМУ №303 від 13.03.2022 року на період воєнного стану припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду; наказ позивача №148/04.2-03 від 04.03.2025р. про проведення перевірки є протиправним; органи Національної поліції, відповідно до покладених на них функцій і завдань, повинні здійснити оперативно-розшукові заходи щодо встановлення осіб, які здійснили незаконну вирубку дерев на території дендрологічного парку “Киселівський “Гайдейка»; акт перевірки дотримання природоохоронного законодавства №69/03.1 від 05.03.2025р. відповідачем не підписаний; охоронне зобов'язання не підписано сільським головою.
11.07.2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№2826), згідно якої позивач спростовує доводи відповідача, посилаючись на те, що: звернення ОСОБА_1 від 04.03.2025р. стосувалось незаконної рубки дерев на території об'єкту природно заповідного фонду - дендрологічного парку місцевого значення “Киселівський “Гайдейка», а тому розглядалось уповноваженим на те органом, яким є позивач; саме на відповідача покладено обов'язок щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконної рубки дерев на його території; Веренчанська сільська рада взяла на себе зобов'язання по охороні вказаної території, підписавши охоронне зобов'язання; акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №69/03.1 від 05.03.2025р. підписаний посадовими особами Веренчанської сільської ради: начальником відділу земельного устрою та містобудування Веренчанської сільської ради Попович Т.Г. та старостою Киселівського старостинського округу Веренчанської сільської ради Філіпчук О.Г. та поліцейським офіцером громади СВГ ВП ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області Луцюк М.І.
05.08.2025 року від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№2597) до набрання законної сили рішення Чернівецького окружного адміністративного суду у справі №600/2680/25-а, в якій оскаржується наказ на перевірку.
В підготовчих засіданнях 09.07.2025 року та 05.08.2025 року оголошено перерви.
15.08.2025 року від позивача надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№3282).
18.08.2025 року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання та продовження строку підготовчого засідання (вх.№2724).
Ухвалою суду від 19.08.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача (вх.№2597 від 05.08.2025р.) про зупинення провадження у справі №926/2021/25, продовжено строк підготовчого засідання та відкладено підготовче засідання на 09.09.2025 року.
Ухвалою суду від 09.09.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 23.09.2025 року.
До початку розгляду справи по суті, 23.09.2025 року, представники сторін заявили про відсутність будь-яких клопотань.
Заслухавши в судовому засіданні вступне слово представників сторін, з'ясувавши обставини, на які посилаються сторони, суд перейшов до дослідження доказів в порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Після закінчення дослідження доказів представник відповідача заявив усне клопотання про виклик до суду заступника сільського голови з питань виконавчих органів Гольцова Л., який, за твердженнями представника відповідача підписав охоронне зобов'язання лише 21.03.2025 року.
В свою чергу, представник позивача заперечив проти заявленого клопотання, посилаючись на його необґрунтованість.
Заслухавши клопотання представника відповідача, суд вважає за необхідне відмітити, що у відповідності до вимог ч.1 ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
У відповідності до ст.207 ГПК України, головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
У зв'язку з тим, що клопотання представника відповідача подане з пропуском процесуальних строків та заявлено на стадії дослідження доказів, а також те, що подане клопотання не обґрунтоване та не підтверджене доказами, суд залишає таке клопотання без розгляду.
На стадії судових дебатів, представник позивача свої вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві.
Дослідивши всі докази та з'ясувавши обставини справи, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у ст.129 Конституції України та ст.ст.13, 14, 74 ГПК України, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ГПК України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Дендрологічний парк місцевого значення “Киселівський “Гайдейка» створений згідно рішення виконкому Чернівецької обласної ради №198 від 30.05.1979 року, яке рішенням VI сесії XXIII скликання Чернівецької обласної ради №14-6/99 від 10.03.1999 року змінено категорію заповідної території місцевого значення з Парку-пам'ятника садово-паркового мистецтва “Колгосп “30-річчя Перемоги» на Дендропарк “Киселівський “Гадейка», площею 2,0 га, який знаходиться в с.Киселів, Кіцманського району Чернівецької області.
24.09.2008 року, рішенням XXІI сесії V скликання Чернівецької обласної ради №229-22/08, розширено площу дендрологічного парку місцевого значення “Киселівський “Гайдейка» з 2,0 га до 20,4 га.
20.10.2008 року Киселівська сільська рада надала згоду взяти під охорону дендрологічний парк місцевого значення “Киселівський “Гайдейка», що знаходиться в с.Киселів, Кіцманського району Чернівецької області, площею 20,4 га, відповідно до охоронного зобов'язання Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Чернівецькій області від 20.10.2008 року.
Рішенням І сесії VІІІ скликання Веренчанської сільської ради №19-1/2020 від 07.12.2020 року затверджено реорганізацію Киселівської сільської ради, як юридичної особи шляхом приєднання до Веренчанської сільської ради, пунктом 5 якого визначено, Веренчанську сільську раду вважати правонаступником всього майна, активів та пасивів, всіх майнових прав та обов'язків Киселівської сільської ради.
Охоронним зобов'язанням Управління екології та природних ресурсів №ДПМ26/2-233 від 05.03.2024 року, передається під охорону Веренчанській сільській раді дендрологічний парк “Киселівський “Гайдейка».
Веренчанською сільською радою, 05.03.2024 року затверджено положення про дендрологічний парк місцевого значення “Киселівський “Гайдейка» (далі - Положення), у відповідності до якого, територія дендропарку є у землекористування Веренчанської громади (п.1.4 Положення). Вказане Положення погоджено начальником управління екології та природних ресурсів Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) Білоконем М. та Веренчанським сільським головою Бойчуком В.
Згідно з п.п. 2.1, 2.2 Положення, метою створення дендропарку є вивчення та збереження унікальної геосистеми, екзотичної та реліктової рослинності із наявністю раритетних видів і форм. Основними завданнями якого є збереження та охорона природного комплексу з наявністю рідкісних видів рослин.
Відповідно до п.3.1 Положення, на території дендропарку забороняється будь яка діяльність, що суперечить цільовому призначенню і загрожує збереженню цінного природного комплексу, а також порушує режим охорони території, цьому положенню, а також така, що не погоджена з управлінням екології та природних ресурсів Чернівецької обласної державної адміністрації, в тому числі знищення та пошкодження окремих дерев, чагарників, трав'янистої рослинності (п.3.1 Положення).
Охорона дендропарку, забезпечення відмежування дендропарку в натурі, нанесення його меж на планово-картографічні матеріали та встановлення на межах охоронних знаків і інформаційних аншлагів покладається на землекористувача, у віданні якого він перебуває. Землекористувач бере на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму та охорони дендропарку та несе відповідальність за належний стан території дендропарку і додержання встановленого режиму. Порушення природоохоронного законодавства України у межах дендропарку тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну або кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством України. Юридичні та фізичні особи зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення природоохоронного законодавства на території дендропарку в розмірам і порядку, встановленому законодавством України (п.п.4.1 - 4.4 Положення).
На адресу державної екологічної інспекції у Чернівецькій області надійшов лист від Головного управління національної поліції в Чернівецькій області від 03.03.2025 року, про проведення екологічною інспекцією в межах її повноважень перевірки щодо рубки дерев в дендропарку “Киселівський “Гайдейка», що розташований на території Веринчанської сільської ради.
04.03.2025 року наказом Державної екологічної інспекцієї карпатського округу №148/04.2-03 визначено направити в період з 05.03.2025 року по 11.03.2025 року, для проведення розгляду звернення гр. ОСОБА_2 від 12.03.2025 року, з питань вирубки багаторічних дерев різних порід в Киселівському дендрологічному парку “Гайдейка», що розташований на території Веринчанської територіальної громади Чернівецького району Чернівецької області.
Листом №173 від 05.03.2025 року відповідач повідомив позивача про те, що ним не проводилась вирубка, дозволи не надавались, звернень від юридичних чи фізичних осіб на вирубку дерев не надходило.
Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №69/03.1 від 05.03.2025 року встановлено, що за результатами натурної перевірки дендропарку місцевого значення “Киселівський “Гайдейка» виявлено незаконну порубку 35 дерев породи акація, ясень, дуб, бук, ялина, береза, липа які були сироростучі та сухостійні (перелікова відомість №1 додається до акту перевірки). Дана незаконна порубка скоєна в період 2024 - 2025 року невідомими на момент проведення розгляду звернення особами. Діаметри пнів незаконно зрубаних дерев замірялись працівниками Державної екологічної інспекції Карпатського округу за фактичним зрізом повіреною рулеткою та зазначались як середнє арифметичне значення між найбільшим та найменшим замірами діаметрів.
Зі сторони позивача акт підписано начальником відділу державного екологічного нагляду (контролю) природно-заповідного фонду, лісів та рослинного світу Управління державного екологічного нагляду (контролю) в Чернівецькій області - старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Карпатського округу - Сметанюком М.О., заступником начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю) природно-заповідного фонду, лісів та рослинного світу Управління державного екологічного нагляду (контролю) в Чернівецькій області - старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Карпатського округу - Василенюком С.Д,, головним спеціалістом відділу державного екологічного нагляду (контролю) природно-заповідного фонду, лісів та рослинного світу Управління державного екологічного нагляду (контролю) в Чернівецькій області - державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Карпатського округу - Пилипком Р.І..
Зі сторони відповідача, акт перевірки підписано: начальником відділу земельного устрою та містобудування Веренчанської сільської ради Попович Т.Г., старостою Кисилівського старостинського округу Веренчанської сільської ради Філіпчукосм О.Г. та поліцейським офіцером громади СВГ ВП ЧРУК ГУНП в Чернівецькій області Луцюком М.І. Сільський голова, який був присутній під час перевірки, акт не підписав.
Державна екологічна інспекція Карпатського округу 22.04.2025 року звернулась до Веренчанської сільської ради з претензією про відшкодування шкоди в сумі 1911224,00 грн, внаслідок незаконної рубки дерев на території об'єкту природно-заповідного фонду, на яку останній відповів відмовою.
У зв'язку із нездійсненням відповідачем оплати розміру шкоди заподіяної внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства в частині незаконної порубки сироростучих та сухостійних дерев породи акація, ясень, дуб, бук, ялина, береза та липа, позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача шкоди в сумі 1911224,00 грн.
Відповідач, в свою чергу, заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись на незаконну перевірку і не встановлення винних осіб у рубці дерев, а також, що він не повинен нести відповідальність за вирубку, яка здійснена невідомими особами.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 13 Конституції України визначено, що природні ресурси, що знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища», природні ресурси є власністю Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами України.
Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами (ст.10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні»).
Відповідно до ст.33 Закону України “Про місцеве самоврядування», одним із повноважень виконавчого органу сільської ради у галузі охорони навколишнього природного середовища є здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
У відповідності до ст.142 Конституції України, природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування. Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси (ст.60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні»).
Основним завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, згідно ст.ст.1, 5 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» є збереження природних ресурсів (далі - Закон).
Статтею 15 Закону визначено, що місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Для фінансування заходів, спрямованих на охорону навколишнього природного середовища, утворюються місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища.
Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Відповідно до ст.2 Закону, відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища», а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
Як встановлено судом, актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №69/03.1 від 05.03.2025 року, який підписано уповноваженими представниками позивача: Сметанюк М.О., Василенюк С.Д., Пилипко Р.І. та представника відповідача: Попович Т.Г., Філіпчук О.Г., Луцюк М.І., встановлено незаконну порубку 35 дерев породи акація, ясень, дуб, бук, ялина, береза, липа які були сироростучі та сухостійні, що є порушенням ст.ст.5, 25, 26 Закону України “Про рослинний світ», ст.ст.7, 8, 34, 60 Закону України “Про природно-заповідний фонд України», внаслідок чого заподіяно шкоду державі та навколишньому природному середовищу.
У відповідності до ч.ч.1, 3 ст.7 Закону №2456-XII від 16.06.1992 року “Про природньо-заповідний фонд України» (далі - Закон №2456-XII), землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду. На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико - культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
За змістом ч.2 ст.3 Закону №2456-XII (класифікація територій та об'єктів природно-заповідного фонду України), дендрологічні парки належать до природно заповідного фонду України та можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.
Статтею 8 Закону №2456-XII унормовано, що збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом: встановлення заповідного режиму; організації систематичних спостережень за станом заповідних природних комплексів та об'єктів; проведення комплексних досліджень з метою розробки наукових основ їх збереження та ефективного використання; додержання вимог щодо охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, здійснення оцінки впливу на довкілля; запровадження економічних важелів стимулювання їх охорони; здійснення державного та громадського контролю за додержанням режиму їх охорони та використання; встановлення підвищеної відповідальності за порушення режиму їх охорони та використання, а також за знищення та пошкодження заповідних природних комплексів та об'єктів; проведення інших заходів з метою збереження територій та об'єктів природно заповідного фонду.
Статус і завдання дендрологічних парків визначені ст.33 Закону №2456-XII. Так, дендрологічні парки створюються з метою збереження і вивчення у спеціально створених умовах різноманітних видів дерев і чагарників та їх композицій для найбільш ефективного наукового, культурного, рекреаційного та іншого використання.
На території дендрологічних парків забороняється діяльність, що не пов'язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує збереженню дендрологічних колекцій (ч.1 ст.34 Закону № 2456-XII).
Згідно ч.3 ст.53 Закону № 2456-XII - рішення про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об'єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.
Території та об'єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов'язання (ч.5 ст.53 Закону №2456-XII).
Відповідно до ч.3 ст.60 Закону №2456-XII органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об'єктів природно заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.
Судом з достовірністю встановлено, що Дендрологічний парк “Киселівський “Гайдейка», площею 20,4 га, знаходиться під охороною Веренчанської сільської ради, що підтверджено: Рішенням І сесії VІІІ скликання Веренчанської сільської ради №19-1/2020 від 07.12.2020 року, охоронним зобов'язанням Управління екології та природних ресурсів №ДПМ26/2-233 від 05.03.2024 року та Положенням про дендрологічний парт місцевого значення “Киселівський “Гайдейка» від 05.03.2024 року, до основних засідань якого є збереження та охорона природного комплексу з наявністю рідкісних рослин; вивчення та збереження ландшафту і його компонентів від руйнування, знищення, пошкодження та деградації.
Згідно з ч.6 ст.7 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. У разі створення суб'єктом господарювання перешкод органу державного нагляду (контролю) чи його посадовим особам при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) в акті обов'язково зазначається опис дій чи бездіяльності, що призвели до створення таких перешкод, з посиланням на відповідні норми закону. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).
Акт перевірки, в якому зафіксований факт правопорушення, який (акт), відповідно до ст.7 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, є документом, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства, зокрема у сфері охорони навколишнього природного середовища (висновки Верховного Суду України в постанові від 20.05.2014 у справі № 14/121-12 та висновків Верховного Суду в постанові від 26.05.2022 у справі 922/2317/21, від 26.07.2022 у справі №924/883/21.
Дослідивши акт перевірки №69/03.1 від 05.03.2025 року, який підписано уповноваженими представниками позивача та відповідача, яка проведена позивачем, вбачається, що відповідач не виконав свого обов'язку щодо здійснення охорони об'єкту природно-заповідного фонду наданому йому під охорону від незаконних рубок, не здійснив контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, цим самим, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді нездійснення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження заповідного об'єкту від незаконних рубок на належній йому території, діяв неправомірно, що призвело (причинно-наслідковий зв'язок) до незаконного вирубування невстановленими особами дерев у кількості 35 штук, що спричинило шкоду державі і навколишньому природному середовищу.
Відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про вчинення ним дій з метою збереження і охорони багаторічних насаджень та недопущення самовільної рубки дерев на території об'єкту природно-заповідного фонду, який передано йому згідно охоронного зобов'язання з метою забезпечення режиму охорони та збереження, отже між бездіяльністю відповідача та завданою шкодою існує причинний зв'язок.
Необхідно зауважити, що законодавством про охорону навколишнього природного середовища передбачено дисциплінарну, адміністративну, цивільно правову та кримінальну відповідальність за порушення природоохоронного законодавства у тому числі законодавства у сфері охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, які мають різні підстави застосування до особи правопорушника.
Такий висновок визначений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, яка викладена в постанові від 30.11.2021 року у справі №926/2174/20.
За умовами ст.ст.68, 69 Закону, порушення законодавства України “Про охорону навколишнього природного середовища» тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.
Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі
Згідно пункту “к» ч.2 ст.68 Закону, відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у невиконанні вимог охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду та інших територій, що підлягають особливій охороні, видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України.
Відповідальність за порушення законодавства про природно-заповідний фонд несуть особи, винні у: нецільовому використанні територій та об'єктів природно-заповідного фонду, порушенні режимів територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також проектів створення та організації територій об'єктів природно-заповідного фонду; здійсненні в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон заборонених господарської та інших видів діяльності; у невжитті заходів щодо попередження і ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на території та об'єкти природно-заповідного фонду; порушенні вимог щодо використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду (пункти а, б, г, е, с ч.2 ст.64 Закону України №2456-ХІІ ).
Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено в ст.1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для відшкодування шкоди за правилами ст.1166 ЦК України необхідно довести такі елементи: 1) неправомірність поведінки особи; неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду зокрема підстав невиконання завдавачем шкоди покладених на нього обов'язків; 2) наявність шкоди; під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо); 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; 4) вина особи, що завдала шкоду.
Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений в формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
За загальним правилом застосування як договірної, так і деліктної відповідальності, що передбачено нормами ч.2 ст.614, ч.2 ст.1166 ЦК України, встановлюється презумпція вини правопорушника. Тобто, відповідач, для звільнення від відповідальності має довести відсутність своєї вини, довести, що в діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.
Згідно ч.1 ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно встановити в діях відповідача наявність складу цивільного правопорушення, а саме: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою; вину заподіювача шкоди.
Щодо розміру шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища.
Такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 року №575 “Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, завданої порушеннями законодавства по природньо-заповідний фонд».
Згідно зазначеного вище Порядку, діаметр пня дерева у корі зазначається як середнє арифметичне значення між найбільшим та найменшим замірами діаметра. Замір діаметра пня, який зрізаний нижче шийки кореня (у рівень із землею або утоплений у землю), здійснюється за фактичним зрізом. Діаметр пня дерева у корі при пошкодженні до ступеня припинення росту зазначається шляхом замірювання довжини кола шийки кореня та розрахунку за формулою: D = L / р, де D - діаметр, L - довжина кола шийки кореня, р - число “пі».
У матеріалах справи наявний розрахунок шкоди заподіяної лісу незаконною рубкою дерев, здійснений Державною екологічною інспекцією Карпатського округу, з якого вбачається, що відбувалася незаконна вирубка дерев, а саме: 11 сироростучих дерев та 24 сухостійних дерев, а відтак, всього - 35 незаконно зрубаних дерев. Згідно розрахунку, проіндексований розмір шкоди в 2024 році становить 112,0 % та в загальному визначено розмір шкоди в сумі 1911224,00 грн.
Судом з достовірністю встановлено, що Веренчанська сільська рада, не дотримавшись вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустила самовільну порубку на підпорядкованій їй території, не забезпечила збереження не призначених для порубки дерев, не здійснила комплекс заходів, спрямованих на їх збереження від незаконних порубок, не запобігла порушенням законодавства у сфері охорони та захисту, своєчасно не виявила таких порушень і не вжила відповідних заходів щодо їх усунення, не виконала свої зобов'язання у відповідності до розділів 2-4 Положення, тому, у відповідності до вимог ст.68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища», має нести матеріальну відповідальність у повному обсязі.
Згідно ст.ст.42, 47 Закону, фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється зокрема за рахунок Державного бюджету України та місцевих бюджетів. Для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди.
Відповідно до п.7 ч.3 ст.29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України у частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.
Пунктом 4 ч.1 ст.691 Бюджетного кодексу України визначено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належить 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
Таким чином, шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу, підлягає стягненню з відповідача з урахуванням вищенаведених норм щодо розподілу таких коштів.
Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.79 ГПК України).
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain).
У висновках Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах “Трофимчук проти України», “Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність належними доказами, позовних вимог, які відповідачем не спростовані, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 42, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги Державної екологічної інспекції Карпатського округу (76018, м.Івано-Франківськ, вул.Академіка Сахарова, б.23-А) до Веренчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (59420, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, с.Веренчанка вул.Шевченка, б.80,) про відшкодування шкоди в розмірі 1911224,00 грн - задовольнити в повному обсязі.
2.Стягнути з Веренчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (59420, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, с.Веренчанка вул.Шевченка, б.80, код 04418535) на користь Державної екологічної інспекції Карпатського округу (76018, м.Івано-Франківськ, вул.Академіка Сахарова, б.23-А, код 42702233) шкоду в сумі 1911224,00 грн, на рахунок з обліку доходів по Чернівецькій області “Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності» (р/р UA648999980333169331000024387, отримувач - Чернівецьке ГУК/ Веренчанська ТГ, банк отримувача - Казначейство України (ел.адм.подат.), код отримувача (ЄДРПОУ) 37836095, код класифікації доходів бюджету - 24062100).
3. Стягнути з Веренчанської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (59420, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, с.Веренчанка вул.Шевченка, б.80, код 04418535) на користь Державної екологічної інспекції Карпатського округу (76018, м.Івано-Франківськ, вул.Академіка Сахарова, б.23-А, код 42702233) судовий збір в розмірі 22934,69 грн (р/р: UA308201720343140003000095363 в ДКСУ м.Київ, МФО 820172, код отримувача (ЄДРПОУ) 42702233).
Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.257 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Повне рішення складено та підписано 26.09.2025 року
Суддя Світлана ГУШИЛИК