8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" вересня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2528/25
Господарський суд Харківської області у складі:
суддя Аріт К.В.
при секретарі судового засідання Шаповалова Д.С.
розглянувши матеріали справи
за позовом Керівника Київської окружної прокуратури міста Харкова, м.Харків, в інтересах держави, в особі Міністерства освіти і науки України, м.Київ
до 1. Національного аерокосмічного університету "Харківський авіаційний інститут", м.Харків 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп", м.Київ
про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення 1986291,76 грн
за участю представників:
прокурора - Ковальова І.І. (посвідчення №072865 від 01.03.2023 року);
позивача - не з'явився;
відповідача-1 - не з'явився;
відповідача-2 - Касіяненко І.В. (адвокат, ордер АІ №1805201 від 31.07.2025).
23.07.2025 року до Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Керівника Київської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до відповідача-1 Національного аерокосмічного університету "Харківський авіаційний інститут" та відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп", в якому просить суд:
- визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 10.06.2024 до Договору № Т1/24 від 25.12.2023 про постачання електричної енергії;
- визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 18.07.2024 до Договору № Т1/24 від 25.12.2023 про постачання електричної енергії.
- визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 22.08.2024 до Договору № Т1/24 від 25.12.2023 про постачання електричної енергії.
- визнати недійсною Додаткову угоду № 5 від 20.09.2024 до Договору № Т1/24 від 25.12.2023 про постачання електричної енергії.
- визнати недійсною Додаткову угоду № 6 від 30.12.2024 до Договору № Т1/24 від 25.12.2023 про постачання електричної енергії;
- визнати недійсною Додаткову угоду № 7 від 31.12.2024 до Договору № Т1/24 від 25.12.2023 про постачання електричної енергії;
- визнати недійсною Додаткову угоду № 8 від 06.02.2025 до Договору № Т1/24 від 25.12.2023 про постачання електричної енергії;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» на користь Міністерства освіти і науки України грошові кошти у розмірі 1986291,76грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.07.2024 року позовну заяву залишено без руху.
25.07.2025 року прокурор надав до суду заяву про усунення недоліків (вх.№17296).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.07.2025 року відкрито провадження у справі №922/2528/25 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.08.2025 року.
31.07.2025 року представник відповідача-2 надав до суду заяву (вх.№17720) про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції.
31.07.2025 року представник відповідача-2 надав до суду клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№17718), в якому просить суд зупинити провадження по справі у зв'язку із постановленням Великою Палатою Верховного Суду ухвали від 09 квітня 2025 року про прийняття до розгляду справи № 920/19/24 для відступу (шляхом уточнення) від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22 щодо застосування пункту 2 частини 5статті 41 Закону "Про публічні закупівлі": "у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору".
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.08.2025 року задоволено заяву представника відповідача-2 про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції.
14.08.2025 року представник відповідача-2 надав до суду відзив на позовну заяву (вх№18745), в якому заперечує проти позову в повному обсязі.
20.08.2025 року прокурор надав до суду відповідь на відзив (вх.№19145), в якій позовні вимоги підтримує та просить суд позов задовольнити.
Надані документи прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою суду від 26.08.2025 року відкладено підготовче засідання на 24.09.2025 року.
Прокурор у підготовчому засіданні 24.09.2025 року заперечував проти клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі.
Представник відповідача-2 у підготовчому засіданні 24.09.2025 року клопотання про зупинення провадження у справі підтримував, просив суд його задовольнити.
Інші представники сторін у призначене підготовче засідання 24.09.2025 не з'явилися. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать довідки про доставку електронного листа.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, зазначає наступне.
Згідно з ст. 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ГПК України у постанові палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об'єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати.
Суд також зазначає, що складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абз. 3 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (далі - КСУ) від 11.10.2005 № 8-рп/2005 та абз.1 п.п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини рішення КСУ від 31.03.2015 № 1-рп/2015).
Юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин передбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях, зокрема, у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване (рішення КСУ від 05.06.2019 № 3-р(І)/2019).
Принцип правової визначеності вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їхні рішення не викликали сумнівів (п. 61 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumаrescu v. Romania), заява № 28342/95). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (п. 123 рішення ЄСПЛ у справі "Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії" (Lupeni Greek Catholic Parish and Others v. Romania), заява № 76943/11).
Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики.
Згідно з ст. 36 Закону "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч. 6 ст. 13 Закону "Про судоустрій і статус суддів").
Так, із відкритого Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що 29.01.2025 Верховний Суд постановив ухвалу про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи №920/19/24 за позовом керівника Конотопської окружної прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі Управління освіти Конотопської міської ради Сумської області до ТОВ "Енергетичне партнерство" про визнання недійсним додаткових угод до договору публічної закупівлі та стягнення коштів.
У справі №920/19/24 Верховний Суд вважає, що необхідно відступити (шляхом уточнення) від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, щодо застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору).
У цьому випадку підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є:
- зміна законодавства: Велика Палата Верховного Суду хоч і зробила висновок щодо застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону "Про публічні закупівлі" в редакції Закону від 19.09.2019 №114-ІХ, втім, не робила висновок щодо застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону "Про публічні закупівлі" в редакції із змінами, внесеними Законом від 03.06.2021 №1530-IX;
- порушення принципу належного урядування з огляду на неоднакове праворозуміння пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі": Мінекономіки вважає, що сторони договору про закупівлю можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності відповідних умов, в той час як Велика Палата Верховного Суду вважає, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі.
При цьому Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду виходив з того, що використання законодавцем пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції зі змінами, внесеними Законом від 03.06.2021 №1530-IX конструкції «або» фактично свідчить про можливість зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 % у порівнянні не лише із умовами договору про публічні закупівлі, а й з умовами додаткових угод до такого договору, якими вже було збільшено ціну за одиницю товару, і при цьому законодавець не дозволяє сторонам (незалежно від предмета закупівлі) збільшувати загальну суму договору про закупівлю.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 09.04.2025 прийнято до розгляду справу №920/19/24.
Суд зазначає, що в обґрунтування своїх позовних вимог у даній справі прокурор, зокрема, посилається на висновок Великої Палати Верховного суду, викладений у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, від якого Верховний Суд вважає за необхідне відступити у справі №920/19/24.
З наведеного вбачається, що на вирішенні Великої Палати Верховного Суду перебуває справа, в якій має бути висловлений висновок про застосування норм матеріального права у подібних з даною справою правовідносинах за суб'єктним складом, предметом спору та правовим регулюванням, а тому, з урахуванням підстав та предмету позову у даній справі, висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №920/19/24 має суттєве значення для вирішення спору в цій справі та для єдності судової практики у спорах з подібними правовідносинами.
Суд враховує, що рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти не тільки такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також рішення, правовідносини в яких мають однакове матеріально-правове регулювання. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц, від 12.10.21 у справі №233/2021/19.
У цих постановах Велика Палата Верховного Суду наголосила, що для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін подібні правовідносини, зокрема пункту 1 частини другої статті 389 (пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України; пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України) та пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України (пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України; пункту 5 частини першої статті 339 КАС України) таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
Суб'єктний і об'єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб'єктний склад саме цих правовідносин (як-от участь банку або іншої фінансової установи у кредитних правовідносинах, що слідує зі змісту частини першої статті 1054 ЦК України) та/чи їх специфічний об'єкт (об'єктом правовідносин за кредитним договором є кошти). Подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (однакового виду суб'єкти, однаковий вид об'єкта й однакові права та обов'язки щодо нього). Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність.
Тому у кожному випадку порівняння правовідносин для їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.
Також, судом враховано й те, що Верховним Судом ухвалами від 05.02.2025 у справі №918/379/24, від 12.02.2025 у справі №915/1744/23, від 04.03.2025 у cправі №916/2486/23, від 06.03.2025 у справі №918/684/24, від 12.03.2025 у справі №916/1116/23, від 12.03.2025 у справі №916/3461/23 зупинено касаційні провадження до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.
Таким чином, вирішення Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24 дозволить всесторонньо та повно розглянути справу № 922/2528/25, з урахуванням єдності практики з означених питань.
Характер спірних правовідносин у справі №920/19/24 є подібним до справи, яка розглядається судом.
Відповідно до п.7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
За приписами п. 11 ч.1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Враховуючи викладене, оскільки правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №920/19/24 може мати суттєве значення для правильного вирішення спору у цій справі, з огляду на обставини справи №922/2528/25 та з метою уникнення застосування різних підходів до тлумачення законодавства та врахування висновків Верховного Суду, суд вважає за необхідне зупинити провадження у даній справі до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого перегляду.
На підставі наведеного та керуючись статтями 177, 182, 183, п. 7 ч. 1 ст. 228, статтями 229, 232, 233, 234, 235, 236 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «СК ЕНЕРДЖІ ГРУП» про зупинення провадження у справі задовольнити.
2. Зупинити провадження у справі №922/2528/25 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24 та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту судового рішення.
3. Учасникам справи невідкладно повідомити господарський суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 ГПК України.
Повна ухвала складена 26.09.2025
Суддя К.В. Аріт