Рішення від 26.09.2025 по справі 917/2414/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000,

адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607,

тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2025 м. Полтава Справа № 917/2414/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Байдуж Ю.С., при секретарі судового засідання Сахно А.В., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою: 1. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

2. ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 )

до відповідачів: 1. Селянського (фермерського) господарства "Регіон" (код ЄДРПОУ 13944501, пров. Шкільний, 9, с. Василівка, Чутівська ТГ, Полтавський район, Полтавська область, 38850)

2. ОСОБА_3 (код РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 )

3. ОСОБА_4 (код РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 )

про визнання недійсними рішень, статуту, договорів, скасування реєстраційних записів

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання,

ухвалив рішення про наступне:

1. СУТЬ СПОРУ.

1.1. Даний спір виник через виключення позивачів зі складу учасників СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА «РЕГІОН», що відбулося на підставі рішення Загальних зборів членів господарства, на якому відповідачі фактично були відсутні.

2. ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

2.1. Згідно з обставинами справи відповідач, СЕЛЯНСЬКЕ (ФЕРМЕРСЬКЕ) ГОСПОДАРСТВО «РЕГІОН» (надалі - Господарство), було засноване 30.09.1992, що вбачається з актуальних даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Статут Господарства, який існував на дату його заснування, у матеріалах справи відсутній.

2.2. Головою господарства став ОСОБА_4 з правом розпорядчого підпису (наказ від 30.09.1992 № 1, том 1 а. с. 122).

2.3. Відповідно до статуту відповідача, затвердженого на зборах 01.09.1994, зазначалося, що Господарство «створене у відповідності з законом «Про селянське фермерське господарство» за бажанням громадянина ОСОБА_4 , який виявив бажання виробляти товарну с/г продукцію, займатися її переробкою і реалізацією. Членами господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти та інші родичі, які об'єднуються для роботи в цьому господарстві. Головою фермерського господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником (том 1 а. с. 123).

Отже, єдиним засновником Господарства був його ж голова ОСОБА_4 .

2.4. В подальшому, у відповідності до положень статуту Відповідача, зборами господарства від 03.07.2008 було розглянуто заяви про зарахування до членів Господарства та прийнято рішення про зарахування до членства С(Ф)Г «РЕГІОН» наступних членів сім'ї засновника:

- ОСОБА_5 , дружину засновника, яка була позивачкою у справі;

- ОСОБА_1 , сина засновника, який є позивачем у справі;

- ОСОБА_3 , сина засновника, який є відповідачем у справі;

- ОСОБА_6 , невістку засновника;

- ОСОБА_7 , онуку засновника, яка є позивачкою у справі.

2.5. Після прийняття такого рішення Державним реєстратором 14.07.2008 було зареєстровано нову редакцію статуту господарства (надалі - Статут, 2008) (том 1 а. с. 126 - 129).

Відповідно до положень даної редакції Статуту визначено, що засновником Селянського господарства є ОСОБА_4 , який є також його головою (п. 1.2. цього Статуту 2008).

Членами господарства є: ОСОБА_5 , дружина засновника; ОСОБА_1 , син засновника; ОСОБА_3 , син засновника; ОСОБА_6 , невістка засновника; ОСОБА_7 , онука засновника (п. 1.3. Статуту 2008).

2.6. Майнові відносини членів та засновника господарства, відповідно до положень зазначеної редакції Статуту були врегульовані наступним чином.

2.6.1. Майно господарства, включаючи будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, земельні ділянки та інше майно, набуте господарством у власність на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнаннями, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти є складеним капіталом Селянського господарства (п. 4.2. Статуту, 2008).

2.6.2. Частка членів господарства у його складеному капіталі визначається з урахуванням їх участі у створенні складеного майна (складеного капіталу) господарства або на час вступу нових членів до діючого господарства (п. 4.3. Статуту, 2008).

2.6.3. Частка членів господарства у його складеному капіталі визначається в окремій угоді, що укладається між членами господарства на час утворення (заснування) або на час вступу нових членів до діючого господарства (п. 4.3.1. Статуту, 2008).

2.6.4. Майно господарства, яке існувало на час вступу нових (окрім засновника) членів, - є часткою у складеному капіталі господарства, що належить виключно засновнику господарства (п. 4.3.2. Статуту, 2008).

2.6.5. Член господарства має право на отримання належної йому частки складеного капіталу господарства при ліквідації господарства або у разі припинення членства у господарстві (п. 4.4. Статуту, 2008).

2.6.6. Управління господарством здійснює його голова одноособово (п. 8.1. Статуту, 2008).

2.7. Разом з тим, суд констатує, що існування будь-яких документів чи переліку майна, та самого майна, які існували на час вступу зазначених членів (окрім засновника) до Господарства, а також окремої угоди між членами господарства, з яких можливо встановити частки кожного з членів Господарства, у тому числі відносно його засновника ОСОБА_4 , судом не встановлено.

2.8. В подальшому на підставі рішення засновника від 11.12.2011 було виключено ОСОБА_6 з числа членів господарства, з подальшою реєстрацією змін до установчих документів (том 1 а. с. 107).

2.9. Наступні зміни до установчих документів Господарства вносилися на підставі Рішення загальних зборів членів СФГ «РЕГІОН» від 30.11.2022, яким було затверджено нову редакцію статуту (надалі Статут, 2022) (том 1 а. с. 30-36) та внесені зміни у прізвище члена господарства ОСОБА_7 на «Рубан-Кривошея» (Протокол Загальних зборів № 22 від 30.11.2022 (том 1 а. с. 137).

2.10. Відповідно до положень нового Статуту учасники господарства врегулювали членські, майнові відносини та управління господарством наступним чином.

2.10.1. Щодо членства:

- член господарства - це родич або член сім'ї членів господарства, який прийнятий до членів господарства на Зборах діючих членів господарства та має право на одержання безоплатно у приватну власність земельної ділянки із земель державної, комунальної власності або із земель, наданих господарству і має право на частку у складеному капіталі господарства (п. 6.1. Статуту, 2022);

- члени сім'ї та родичі членів господарства можуть стати членами господарства та вийти з нього за згодою зборів членів господарства (п. 6.2. Статуту, 2022);

- за згодою членів господарства член господарства може бути виключений у разі порушення ним Статуту господарства, інших локальних нормативних актів господарства, наказів та розпоряджень Голови господарства (п. 6.3. Статуту, 2022);

- до прав членів господарства відносяться, зокрема: право брати участь в управлінні справами Господарства в порядку визначеному в Статуті; брати участь у розподілі прибутку господарства та одержувати його частку (дивіденди), пропорційно частці у складеному капіталі господарства, відповідно до чинного законодавства; здійснити відчуження належної йому частки у статутному (складеному) капіталі господарства в порядку, встановленому чинним законодавством України (п. 6.4. Статуту, 2022.

2.10.2. Щодо майна та складеного капіталу:

- складений (статутний) капітал господарства створюється за рахунок грошових внесків членів (засновника) господарства (п. 7.1. Статуту, 2022);

- у випадку збільшення розміру складеного капіталу господарства за рахунок вкладень одного із членів, його частка у складеному капіталі пропорційно збільшується (п. 7.3. Статуту, 2022);

- при виході члена з господарства йому виплачується вартість частини майна господарства, пропорційна його частці у складеному (статутному) капіталі (п. 7.4. Статуту, 2022).

2.10.3. Щодо управління господарством:

- вищим органом управління господарства є Загальні збори членів Господарства, які складаються з членів (засновників) (п. 8.1. Статуту, 2022);

- члени господарства мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у складеному (статутному) капіталі (п. 8.3. Статуту, 2022);

- до виключної компетенції Загальних зборів належить, зокрема: внесення змін до статуту господарства, прийняття рішення про зміну складеного капіталу господарства, виключення члена (засновника) господарства (п. 8.4. Статуту, 2022);

- Загальні збори членів вважаються повноважними, якщо на них присутні члени, що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів (п. 8.6. Статуту, 2022);

- Загальні збори членів господарства скликаються головою господарства у разі неплатоспроможності господарства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси господарства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення складеного (статутного) капіталу (п. 8.7. Статуту, 2022);

- рішення Загальних зборів, прийняті з додержанням вимог цього Статуту, є обов'язковими для всіх членів, включаючи тих, хто не брав участі у зборах, а також всіх органів і посадових осіб господарства. Члени господарства, що не брали участі у Загальних зборах і не згідні з їх рішенням, можуть висловити свою окрему думку, яка заноситься до протоколу зборів (п. 8.9., п. 8.10. Статуту, 2022);

- виконавчим органом господарства є його голова, який здійснює керівництво та управління поточною діяльністю господарства та до компетенції якого належить вирішення усіх питань господарства, окрім тих які вирішуються виключно Загальними зборами членів господарства (п. 8.11., п. 8.12. Статуту, 2022).

2.10.4. Трудові відносини у Господарстві базуються на основі праці його членів (п. 11.1. Статуту, 2022).

2.11. Разом з тим суд констатує, що одночасно з прийняттям таких змін розмір складеного капіталу члени Господарства в установчих документах не визначали.

Розмір часток кожного з членів Господарства, в тому числі засновника, також не визначався.

Водночас, внесення будь-яких активів, зокрема грошових коштів, чи то майна будь-кого з членів господарства, включаючи його єдиного засновника, згідно з матеріалів справи не встановлено.

2.12. Натомість, з матеріалів справи вбачається наявність Схематичного зображення структури власності господарства, складеного та підписаного 17.02.2022 Головою СФГ «РЕГІОН» ОСОБА_8 , відповідно до якої ОСОБА_4 має 100% прямого вирішального впливу, а всі інші члени, зокрема: ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 по 0 %.

На підставі зазначеного документу, а також Рішення № 1 Загальних зборів членів Господарства, яким вирішено питання про зміну виду економічної діяльності Господарства до відомостей про Господарство, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було зареєстровано зміни від 18.02.2022 № 100581070028000280, на підставі який єдиним кінцевим бенефіціарним власником Господарства став його засновник ОСОБА_4 .

2.13. Так, за розпорядженням голови господарства від 30.08.2024 (том 1 а. с. 139) відбулися Загальні збори членів господарства, які були проведені 16.09.2024 за участю його членів ОСОБА_4 , який, як вже зазначалося судом, є його засновником та головою господарства, і ОСОБА_3 .

Відповідно до протоколу від 16.09.2024 за № 1, інші члени господарства, зокрема ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 для участі у Загальних зборах не з'явилися (а. с. 37- 38).

Згідно тверджень Господарства, про дату, час та місце проведення Загальних зборів члени господарства повідомлялися належним чином у встановленому законом порядку.

2.14. За результатами проведення Загальних зборів було прийнято рішення:

- про виключення ОСОБА_1 з членів господарства з підстав порушення ним правил встановлених статутом господарства - створення ним іншого Фермерського господарства «Регіон», код ЄДРПОУ 24825656, в якому він є головою та переукладання новоствореним господарством договорів оренди земельної ділянки з діючими орендодавцями відповідача у справі, що спричиняє збитки відповідачу;

- про виключення ОСОБА_5 з членів господарства з підстав порушення нею правил встановлених статутом господарства, оскільки вона не приймає жодної участі у діяльності господарства, систематично перешкоджає його діяльності, вчиняє психологічне насильство стосовно діючого голови;

- про виключення ОСОБА_2 з членів господарства з підстав порушення нею статутних зобов'язань в частині майнової участі, управлінні та формуванні майна господарства.

2.15. Окрім зазначеного, проведеними Загальними зборами також вирішено питання про вихід з членства Господарства його єдиного засновника - ОСОБА_4 та складення ним повноважень голови Господарства з подальшим переобранням головою Господарства його члена ОСОБА_3 .

2.16. Також того ж дня відповідач ОСОБА_4 подарував 100 % частки СФГ «Регіон» його члену - відповідачу ОСОБА_3 , шляхом укладення між ними Договору дарування корпоративних прав СФГ «Регіон» від 16.09.2024 № 1, підписаного у простій письмовій формі (том 1 а. с. 143).

Внаслідок прийнятих рішень, які були оформлені Протоколом від 16.09.2024 за № 1 Загальних зборів членів СФГ «РЕГІОН», 18.09.2024 державний реєстратор Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області Кабаченко О.В. здійснила реєстраційну дію № 1005821070031000280 з державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу.

2.17. Зазначені реєстраційні дії державного реєстратора ОСОБА_9 оскаржувалися позивачем у справі ОСОБА_2 в адміністративному порядку, в результаті чого наказом Міністерства юстиції України від 05.12.2024 за №2940/7 останній було відмовлено в задоволенні скарг на підставі Висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 04.11.2024 винесеного за результатами розгляду скарг зазначеного позивача (надалі - Висновок, том 1 а. с. 58-61).

2.18. В свою чергу Колегія Міністерства юстиції України прийшла до висновків про те, що «у СФГ «РЕГІОН» статутний (складений) капітал у грошовому еквіваленті не формувався та дорівнював 0, а отже не було його розподілу між членами Господарства». «Відповідно до відомостей ЄДР ОСОБА_4 є кінцевим бенефіціарним власником із 100% правом голосу та має прямий вирішальний вплив на керівництво та діяльність Господарства" (п. 16., п. 18 Висновку, том 1 а. с. 60).

Між іншим, Колегія зазначила, що до повноважень реєстратора не належить встановлення достовірності даних, зазначених у документах. Водночас повноваження реєстратора полягають у перевірці відповідних відомостей, які вказані в заяві на внесення змін, відомостям, які зазначені в поданих документах. Державна реєстрація проводиться на підставі поданих документів заявником, які мають відповідати вимогам Закону. Ризики негативних наслідків у зв'язку з проведенням державної реєстрації, зокрема зміни учасника (засновника) керівника та представника господарства несуть виключно особи, які приймали і підписали відповідні рішення, що не може свідчити про протиправність дій державного реєстратора (п. 25, п. 28, п. 30 Висновку).

2.19. Отже, після прийняття рішень, які були оформлені Протоколом від 16.09.2024 за № 1 Загальних зборів членів СФГ «РЕГІОН» та вчинення державним реєстратором реєстраційних дій єдиним власником (членом) Господарства почав значитися відповідач ОСОБА_3 .

2.20. Як наслідок, ОСОБА_3 збільшив складений капітал Господарства до 10 000,00 грн, за рахунок особистого внеску в сумі 10 000,00 грн; змінив органи управління, визначивши, що вищим органом управління Господарством є Засновник/Загальні збори членів, виконавчим - Голова.

Такі зміни були прийняті Рішенням одноособового члена № 1 від 17.09.2024 та зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичний осіб-підприємців та державних формувань (надалі - Державний реєстр) за реєстраційним номером 1005821070032000280 від 19.09.2024, з одночасною зміною кінцевого бенефіціарного власника.

2.21. Проте, в подальшому в установчих документах Господарства та відповідно відомостях, що містяться в Державному реєстрі стосовно СФГ Регіон знову відбулися зміни у складі засновників та керівника.

Такі зміни були проведені на підставі Договору дарування частки у складеному капіталі від 31.03.2025 (том 2 а. с. 60) та рішення № 1 одноособового засновника (члена) Селянського (фермерського) господарства «Регіон» від 31.03.2024, відповідно до якого відповідач ОСОБА_1 , будучи зареєстрований, як єдиний власник Господарства у зв'язку з укладенням договору дарування 100% частки статутного капіталу виключив себе зі складу засновників Господарства, включив ОСОБА_4 , звільнив себе з посади голови Господарства, призначивши головою ОСОБА_4 та затвердив нову редакцію Статуту (том 2 а. с. 61).

2.22. Вказані зміни були зареєстровані в Державному реєстрі за реєстраційним номером 1005821070034000280 від 02.04.2025.

2.23. Отже, внаслідок проведення відповідачами зазначених змін, згідно відомостей, що містяться в Державному реєстрі, ОСОБА_4 став значитися в Державному реєстрі, як єдиний власник Господарства та його Голова.

2.24. Станом на момент вирішення справи судом, зазначений статус відповідача ОСОБА_4 залишається незмінним.

2.25. З матеріалів справи також вбачається, що Відділом поліції № 3 (м. Карлівка) Полтавського районного управління поліції ГУНП в Полтавській області внесено відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань №12024170450000699 від 05.11.2020 згідно ч. 2 ст. 190 КК України за фактом незаконного заволодіння ОСОБА_10 та ОСОБА_11 договорами оренди земельних ділянок, укладеними між СФГ «РЕГІОН» та пайовиками.

Крім того, Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 29.10.2024 у справі № 550/1247/24 видано обмежувальний припис стосовно позивачки у справі ОСОБА_5 , яким визначено заходи тимчасового обмеження її прав та покладено на неї обов'язки заборони (а. с. 115 - 117), а саме:

- заборонено перебувати в місці проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 ;

- заборонено наближатись на відстань ближче 50 метрів до ОСОБА_4 , його місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 ;

- заборонено особисто і через третіх осіб, у тому числі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , переслідувати його та в будь-який спосіб спілкуватися з ним;

- заборонено контактувати з ОСОБА_4 через засоби зв'язку, особисто і через третіх осіб, у тому числі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Встановлено строк обмежувального припису 6 (шість) місяців. Строк рахувати з дня ухвалення рішення.

Зазначене рішення залишено в силі Постановою Полтавського апеляційного суду від 09.06.2025 у справі № 550/1247/24.

Також Чутівський районний суд Полтавської області постановами у справах № 550/461/24, № 550/22/24, № 550/945/23 неодноразово притягав позивачку ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності, зокрема за ч. 2 ст. 173-2 (вчинення домашнього насильства вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи), ст. 173 (дрібне хуліганство), ч. 1 ст. 173-2 (вчинення домашнього насильства) КУпАП (а. с. 118-121), накладаючи адміністративні стягнення.

2.26. Отже, враховуючи те, що сторони перебувають/перебували між собою у родинних відносинах, фактично були і є однією родиною, зазначені обставини свідчать про те, що між сторонами спору склалися конфліктні відносини, які в тому числі призвели до прийняття оскаржуваних рішень у справі.

2.27. Так, вважаючи рішення та дії відповідачів такими, що порушують права та законні інтереси позивачів, останні звернулися з позовом до суду, який розглядається у даній справі.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧІВ. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ПОЗИВАЧІВ.

3.1. Позивачі просять:

- визнати недійсним рішення Загальних зборів членів СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА «РЕГІОН», оформлених Протоколом №1 СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА «РЕГІОН» від 16.09.2024 р.;

- визнати недійсним рішення одноособового Члена СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА «РЕГІОН», оформлені Рішенням одноособового члена № 1 СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА «РЕГІОН» №1 від 17.09.2024;

- визнати недійсним Статут СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА «РЕГІОН» в новій редакції, затверджений Рішенням одноособового члена № 1 СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА «РЕГІОН» № 1 від 17.09.2024;

- скасувати реєстраційні записи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проведені щодо СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА «РЕГІОН» за № 1005821070031000280 від 18.09.2024 р. «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», за № 1005821070032000280 від 19.09.2024 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», та за №1005821070033000280 від 19.09.2024 «Виправлення помилок», проведені державним реєстратором Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області Кабаченко Ольгою Володимирівною;

- визнати недійсним Договір дарування корпоративних прав СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА «РЕГІОН» № 1 від 16.09.2024, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ;

- визнати недійсним Договір дарування частки в складеному капіталі СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА «РЕГІОН» б/н від 31.03.2025, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ;

- визнати недійсним Рішення № 1 одноособового засновника (члена) СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСКОГО) ГОСПОДАРСТВА «РЕГІОН» від 31.03.2025;

- визнати недійсним Статут СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА «РЕГІОН» в новій редакції, затверджений Рішенням №1 одноособового засновника (члена) СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСКОГО) ГОСПОДАРСТВА «РЕГІОН» від 31.03.2025р.;

- скасувати реєстраційний запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проведений щодо СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА «РЕГІОН» за № 1005821070034000280 від 02.04.2025 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведений державним реєстратором Скороходівської селищної ради Бугай І.В.

3.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії СФГ «РЕГІОН», які полягають у порушенні порядку скликання Загальних зборів членів господарства, які відбулися 19.06.2024, мали наслідком не повідомлення позивачів про їх проведення, а також прийняття рішення про виключення їх з членства у господарстві та порушення їх права, як членів господарства.

Позивачі зазначають, що Загальні збори, проведені за їх відсутності, були не правомочними на прийняття такого рішення, оскільки їх правомочність мала визначатися наявністю кворуму, тобто присутністю більше 60% членів Господарства та відповідною пропорційною кількістю таких голосів у 60 %.

Позивачі також заперечують наявність прямого вирішального впливу, обсягом 100% голосів, відповідача ОСОБА_4 , який є засновником Господарства, обґрунтовуючи такі заперечення тим, що такий обсяг впливу не визначається установчими документами Господарства, і випливає виключно з даних структури власності, підписаної Головою Господарства в особі того ж засновника та поданої для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру, яка не відповідає реальним обставинам. Зауважують, що статутний фонд у Господарстві не формувався, відповідно не було й розподілу часток між його учасниками, а тому відсутні підстави вважати, що ОСОБА_4 мав прямий вирішальний вплив у Господарстві обсягом 100%.

Відповідно, з підстав незаконного виключення позивачів з Господарства, незаконним є Договір дарування корпоративних прав СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА «РЕГІОН» №1 від 16.09.2024, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та Рішення одноособового члена № 1 СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА «РЕГІОН» № 1 від 17.09.2024, а також всі подальші правочини та прийняті рішення відповідачів, що стосувалися змін до установчих документів Господарства, зокрема: Договір дарування частки в складеному капіталі СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА «РЕГІОН» б/н від 31.03.2025, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , Рішення № 1 одноособового засновника (члена) СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСКОГО) ГОСПОДАРСТВА «РЕГІОН» від 31.03.2025, затверджені на підставі прийнятих Рішень нові редакції Статутів, та проведені відповідні реєстраційні дії.

Такі рішення, правочини та дії, на думку позивача, мають бути скасовані з метою відновлення стану позивачів, який існував до порушення їх прав.

3.3. Юридичними підставами позову є стаття 16 ЦК України.

3.4. Фактичними підставами позову є виключення позивачів зі складу членів Господарства та позбавлення їх права участі у Господарстві.

3.5. В подальшому, позивач ОСОБА_5 подала до суду заяву (вх. № 4300 від 30.03.2025), відповідно до якої вона відмовилася від позову, повідомивши про те, що наслідки відмови від позову їй зрозумілі.

4. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧІВ. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧІВ.

4.1. Відповідач, СФГ «РЕГІОН», проти задоволення позову заперечує, вказуючи на те, що позивачі були включені до числа членів СФГ «РЕГІОН» без надання останнім частки у господарстві та без необхідності внесення ними майна до статутного капіталу, будь-які рішення про створення складеного капіталу, укладення угод про визначення та розподіл часток засновником господарства та його членами не приймалися, майно в господарство його членами не передавалося.

Тому, оскільки 100% голосів належить ОСОБА_4 , відповідач вважає, що Загальні збори від 16.09.2024 були повноважними вирішувати питання порядку денного, зокрема питання при виключення позивачів з числа членів господарства.

Крім того, всі члени господарства були запрошені для участі у Загальних зборах шляхом розміщення оголошень, в тому числі в інтернет виданні, а також шляхом направлення поштової кореспонденції. Більш того, останні були присутні на зборах, проте через конфлікт, який виник на зборах, самовільно покинули їх.

Позивачі були виключені з Господарства у зв'язку з порушенням статутних зобов'язань, самоусунення від діяльності господарства, вчинення домашнього насильства, вчинення розкрадання майна та частки у статутному капіталі Господарства.

Зазначає, що вчинення протиправних дій позивачів вбачається з наданих доказів у справі, зокрема щодо притягнення до адміністративної відповідальності, обставинами порушення кримінальних проваджень.

Наявність 100% прямого вирішального впливу у ОСОБА_4 зумовлена тим, що він є єдиним засновником Господарства з 1992 року, маючи на момент його заснування у постійному користуванні земельну ділянку 50 га. В свою чергу позивачі жодних майнових вкладів у Господарство не внесли.

Відповідач ОСОБА_4 як засновник заявив усну заяву про добровільний вихід зі складу Господарства, за що й було проголосовано. Позиція Господарства зводиться до того, що таким рішенням не порушено права позивачів, оскільки це власне волевиявлення ОСОБА_4 , останній має 100 % голосів та прямий вирішальний вплив (100%), а тому мав право повністю розпоряджатися своєю часткою у Господарстві та фактично самим Господарством.

4.2. В подальшому, на стадії підготовчого провадження, Відповідач СФГ «РЕГІОН», подав до суду заяву про визнання позову в повному обсязі, за підписом представника за довіреністю ОСОБА_12 .

4.3. Відповідач ОСОБА_3 , заперечуючи проти позову також зазначив, що позивачі були належним чином повідомлені про проведення 16.09.2024 Загальних зборів Господарства, більш того, останні з'явилися на них, проте в подальшому самовільно покинули.

Підставою для їх проведення було намагання позивача ОСОБА_1 усунути свого батька ОСОБА_4 від управління господарством, привласнюючи майно Господарства та вчиняючи рейдерські дії.

Станом на день проведення Загальних зборів позивачі не мали частки у складеному капіталі Господарства, а тому не мали права голосу, були просто запрошені. Саме рішення, з огляду на наявність 100% прямого вирішального впливу, мав право приймати лише ОСОБА_4 .

Після прийняття рішення про виключення позивачів зі складу засновників ОСОБА_4 , будучи одноосібним власником Господарства, розпорядився ним, подарувавши корпоративні права Господарства ОСОБА_3 .

На підставі такого правочину ним було прийнято рішення, яке потягло за собою внесення змін до установчих документів Господарства, в тому числі затвердження Статуту Господарства у новій редакції, а також вчинення подальших дій на розпорядження вже належною йому часткою у статутному капіталі Господарства, шляхом дарування її ОСОБА_4 , в результаті чого відповідач ОСОБА_4 знову став одноосібним власником Господарства.

Крім того, відповідач ОСОБА_1 зазначає, що позивачами у справі не правильно обрано спосіб захисту порушеного права. Такий захист на думку відповідача має відбуватися шляхом пред'явлення віндикаційного позову - витребування у відповідачів корпоративних прав на Господарство.

5. ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

5.1. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 10.01.2025 відкрито загальне позовне провадження у справі; підготовче засідання у справі призначено на 06.02.2025 о 15:30 год., сторонам встановлено строки на подання заяв по суті справи.

5.2. Ухвалою суду від 20.01.2025 вирішено заяву представника позивачів ОСОБА_13 (вх. № 583) про проведення судового засідання 06.02.2025 по справі № 917/2414/24 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яка була задоволена.

5.3. Від відповідача-1, СФГ "Регіон" 24.01.2025, надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 932 від 24.01.2025).

5.4. Ухвалою від 05.02.2025 суд відмовив у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу відчужувати належне йому рухоме майно (заява вх. № 1458 від 04.02.2025).

5.5. В подальшому, в підготовчому засіданні оголошувались перерви до 14:00 год. 04.03.2025, до 10:00 год. 08.04.2025, до 11:30 год. 24.04.2025.

5.6. Від представника позивача 06.02.2025 надійшла заява (вх. № 1569), у якій він просив не брати до уваги відзив відповідача-1 на позовну заяву.

В підготовчому засіданні 06.02.2025 суд оголосив перерву до 14:00 год. 04.03.2025, а також протокольними ухвалами:

- прийняв відзив відповідача-1 на позовну заяву до розгляду і зобов'язав відповідача-1 направити копії відзиву іншим учасникам справи;

- відмовив у задоволенні клопотань позивача, які викладені у позовній заяві, про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову, на стороні відповідача державного реєстратора Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області, а також про витребування у Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області: Рішення одноособового члена СФГ "Регіон" № 1 від 17.09.2024, структури власності СФГ "Регіон" станом на 30.11.2022, реєстраційної справи СФГ "Регіон".

5.7. Від представника позивачів 18.02.2025 надійшла відповідь на відзив (вх. № 2208), у якій він, крім іншого, просив витребувати у відповідача для ознайомлення в судовому засіданні оригінали доказів, долучених до відзиву, про повідомлення позивачів про дату і час проведення загальних зборів членів СФГ "Регіон", запланованих на 16.09.2024.

В підготовчому засіданні 04.03.2025 представник позивачів уточнив раніше подане клопотання про витребування у відповідача доказів та просив витребувати у відповідача лише оригінали доданих до відзиву на позов фіскальних чеків АТ "Укрпошта" від 27.08.2024.

Крім цього, задля підтвердження інформації, викладеної у відзиві, представник позивача заявив усне клопотання про витребування у обласної газети "СЕЛО ПОЛТАВСЬКЕ" інформації щодо того, чи публікувалось у зазначеній газеті у період часу з 30.08.2024 по 16.09.2024 або на сайті газети оголошення щодо проведення Загальних зборів членів СФГ "Регіон".

5.8. Ухвалою від 04.03.2025 суд продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів; зобов'язав відповідача надати суду оригінали фіскальних чеків АТ "Укрпошта" від 27.08.2024, копії яких додано до відзиву на позов, а також за усним клопотанням представника позивача зобов'язав Обласну газету "СЕЛО ПОЛТАВСЬКЕ" надати суду до 01.04.2025 інформацію щодо того, чи публікувалось в обласній газеті "СЕЛО ПОЛТАВСЬКЕ" у період часу з 30.08.2024 по 16.09.2024 або на сайті газети оголошення щодо проведення Загальних зборів членів Селянського (фермерського) господарства "Регіон".

5.9. У відповідь, 31.03.2025 до суду надійшов лист Редакції обласної газети "Село полтавське" на виконання ухвали від 04.03.2025.

5.10. Також, 31.03.2025 до суду надійшла заява позивачки ОСОБА_5 про відмову від позову.

5.11. В подальшому, 10.04.2025 до суду надійшло клопотання представника позивачів про долучення доказів, а саме рішення одноособового члена № 1 СФГ "Регіон" від 17.09.2024, яке задоволено судом в підготовчому засіданні 24.04.2025.

Крім цього, ухвалою від 24.04.2025 суд задовольнив усне клопотання представника позивачів та залучив ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до участі у справі в якості співвідповідачів, відклавши підготовче засідання у справі на 22.05.2025 на 10:00 год.

Також 24.04.2025 до суду надійшло клопотання відповідача-1 про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, зокрема відповіді на адвокатський запит з відділу поліції № 3 Полтавського РУП, як підтвердження того, що позивачам було відомо про проведення загальних зборів у визначену дату (вх. № 5434).

Вказане клопотання було відхилено судом в підготовчому засіданні 08.07.2025 у зв'язку з тим, що подані додаткові докази не стосуються предмету спору, оскільки з наданих доказів вбачається наявність матеріалів ВП №3 Полтавського районного управління поліції ГУ Національної поліції в Полтавській області, відповідно до яких вбачається, що 16.09.2024 до відділу поліції надійшла заява ОСОБА_1 , про те, що він 16.09.2024 о 10:00 год. виявив факт викрадення його зерна з його приватного господарства, яке він виростив на його приватній земельній ділянці. А тому ці матеріали не є доказами у даній справі стосовно предмету спору.

5.12. Крім цього, 30.04.2025 під представника позивачів надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій він просив суд:

- визнати недійсним рішення Загальних зборів членів СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА «РЕГІОН», оформлених Протоколом № 1 СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА «РЕГІОН» від 16.09.2024;

- визнати недійсним рішення одноособового члена СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА «РЕГІОН», оформлених Рішенням одноособового члена СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА «РЕГІОН» № 1 від 17.09.2024;

- скасувати реєстраційні записи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проведені щодо СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА «РЕГІОН»: за № 1005821070031000280 від 18.09.2024 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», за № 1005821070032000280 від 19.09.2024 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» та за № 1005821070033000280 від 19.09.2024 «Виправлення помилок», які проведені державним реєстратором Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області Кабаченко Ольгою Володимирівною;

- визнати недійсним Статут СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА «РЕГІОН» в новій редакції, затверджений Рішенням № 1 одноособового засновника (члена) СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСКОГО) ГОСПОДАРСТВА «РЕГІОН» від 31.03.2025;

- скасувати реєстраційні записи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проведену щодо СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА «РЕГІОН» за № 1005821070034000280 від 02.04.2025 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведені державним реєстратором Скороходівської селищної ради Бугай І.В.

Суд прийняв вказану заяву позивача враховуючи наступне.

У постанові Верховного Суду від 03.08.2020 у справі № 911/2139/19, зазначено, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог тощо. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також зі змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що представник позивачів у заяві від 30.04.2025 фактично просив змінити предмет позову. У зв'язку з цим суд розцінив подане позивачем клопотання, як клопотання про зміну предмету позову.

Згідно ч. 3 ст. 46 ГПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи зазначене, клопотання про зміну предмету позову прийнято судом до розгляду згідно з ч. 3 ст. 46 ГПК України.

Проте, в подальшому, під час розгляду справи по суті позивач уточнив, що така заява є заявою про збільшення позовних вимог.

5.13. Також 30.04.2025 від представника позивачів надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_4 заяв по суті справи, яке було задоволено судом. Подані докази залучені до матеріалів справи.

5.14. Крім цього, 30.04.2025 представником позивачів було подано ще одну заяву про забезпечення позову (вх. № 5725) шляхом заборони СЕЛЯНСЬКОМУ (ФЕРМЕРСЬКОМУ) ГОСПОДАРСТВУ «РЕГІОН», його службовим та посадовим особам, засновникам, членам та будь-яким іншим особам, які є суб?єктами державної реєстрації, вчиняти реєстраційні дії, спрямовані на реєстрацію змін до будь-яких відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА «РЕГІОН», щодо державної реєстрації змін до установчих документів та складу органів управління та підписантів господарства. Вказана заява задоволена ухвалою суду від 02.05.2025.

5.15. У зв'язку з відрядженням судді підготовче засідання 22.05.2025 не відбулося та ухвалою від 26.05.2025 було призначене на 11:30 год. 10.06.2025.

5.16. Ухвалою від 10.06.2025 суд за заявою представника позивачів (вх. № 7055 від 28.05.2025) та представника відповідача-1 (вх. № 7473 від 05.06.2025) відклав підготовче засідання у справі на 14:00 год. 26.06.2025.

5.17. В подальшому, 26.06.2025 через систему "Електронний суд" надійшла заява представника відповідача-2 ОСОБА_1 - адвоката Остапенко І. О. про вступ її у справу як представника відповідача та перенесення розгляду справи (вх. № 8507).

В підготовчому засіданні 26.06.2025 представник позивачів також просив суд відкласти розгляд справи з метою надання можливості для врегулювання спору сторонами. У зв'язку з цим суд відклав підготовче засідання у справі на 08.07.2025.

5.18. Від представника відповідача-2, 07.07.2025 через систему "Електронний суд", надійшли додаткові пояснення, які прийнято судом до розгляду як письмові пояснення по справі надані представником у справі.

До вказаних додаткових пояснень також долучено три відеофайли, які не прийняті судом до розгляду як докази по справі, оскільки відповідачем пропущено строк для подання доказів у справі, клопотання про його поновлення не заявлено, крім того не зазначено дату отримання цих доказів відповідачем.

5.19. В підготовче засідання 08.07.2025 представники відповідача-1 та відповідача-3 не з'явились. Відповідач-1, СФГ "Регіон" був належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення підготовчого засідання у справі, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (том 2 а.с. 152).

Стосовно відповідача-3, то згідно відповіді № 1463628 від 10.06.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру (том 2 а.с. 130) ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ) зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

Ухвала суду від 26.06.2025, яка була направлена ОСОБА_4 за адресою його реєстрації, повернулася до суду не врученою у зв'язку із відсутністю адресата (довідка Укрпошти від 03.07.2025).

Таким чином, згідно п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України відповідач-3 вважається належним чином повідомленим про час, дату та місце проведення підготовчого засідання у справі.

5.20. Ухвалою від 08.07.2025 суд закрив підготовче провадження у справі, справу призначив до судового розгляду по суті на 29.07.2025 о 14:30 год.

5.21. Від відповідача СФГ «РЕГІОН» до суду 14.07.2025 (вх. №9313), надійшла заява про визнання позову в повному обсязі за підписом представника за довіреністю Рубан Юлії Дмитрівни.

5.22. Розгляд справи по суті, призначений на 29.07.2025, відкладався судом на підставі клопотання представника відповідача Рубана В.І. на 09.09.2025.

5.23. Під час судового розгляду справі по суті 09.09.2025 суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши виступи учасників справи у судових дебатах, перейшов до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час ухвалення судового рішення - 14:30 год. 18.09.2025.

5.24. В судовому засіданні 18.09.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі, складання повного тексту рішення відкладено до 26.09.2025.

В частині позовних вимог позивачки ОСОБА_5 суд закрив провадження у справі, прийнявши її відмову від позову, про що 18.09.2025 постановлено відповідну ухвалу у справі.

6. ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

6.1. Предмет доказування у справі суд визначає виходячи з предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, а також заперечень проти них.

У випадку даної справи, предмет доказування становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- чи були Загальні збори СФГ «РЕГІОН» правомочними приймати рішення про виключення позивачів з числа членів СФГ «РЕГІОН»? Якщо ні, які правові наслідки настають в результаті прийняття такого рішення?

- чи правильно позивачами обрано спосіб захисту порушеного права?

6.2. При наданні оцінці обставинам справи, суд керується тим, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).

Відповідно позивач має довести наявність обставин, що дають ствердну відповідь на зазначені ключові питання, а відповідач - спростувати існування обставин, які підтверджуються чи спростовуються, шляхом надання відповіді на зазначені питання.

6.3. Проте, ключовим питанням для суду є також визначення правового характеру взаємовідносин, що виникли між сторонам та норми матеріального права, які підлягають застосуванню судом до цих правовідносин?

6.4. В частині подання СФГ «РЕГІОН» 14.07.2025 (вх. № 9313) заяви про визнання позову в повному обсязі, за підписом представника за довіреністю Рубан Юлії Дмитрівни, суд виходить з наступного.

6.5. З матеріалів судової справи вбачається, що вказана заява підписана 07.07.2025 представником СФГ «РЕГІОН» Рубан Ю. Д.

Повноваження на подання відповідної заяви ОСОБА_12 підтверджуються наявною у справі Довіреністю від 24.06.2025, виданою СФГ «РЕГІОН» в особі його голови Рубана І.П. та посвідченою нотаріально Приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Новицькою О.В. та зареєстрованою в реєстрі за №1035.

6.6. Господарським процесуальним законодавством встановлено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу (ч. 1 ст. 46 ГПК України).

Проте, слід зазначити, що визнання відповідачем позову не є безумовною підставою для ухвалення рішення про задоволення позову. Таке рішення суд ухвалює лише за наявності законних підстав.

Так, у відповідності до статті 191 ГПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

За наведених обставин, суд вбачає за необхідне зазначити, що визнання позову СФГ «РЕГІОН» суперечить у даному випадку правовій позиції у справі відповідача ОСОБА_3 , який на рівні із позивачами на переконання суду має право претендувати на участь в управлінні Господарством.

З огляду на те, що предметом даної справи є рішення та правочини, що призвели до усунення позивачів від права на управління Господарством, що порушує їх права, суд вважає, що таке визнання позову може суперечити правам та інтересам ОСОБА_1 , який також має відношення до членства у Господарстві, адже до предмету справи входять позовні вимоги про скасування рішень та правочинів, які були прийняті ним особисто, в якості одноосібного власника Господарства, протиправність прийняття яких він заперечує.

6.7. Враховуючи те, що між членами Господарства, які, як встановлено судом, є членами однієї сім'ї та сторонами спору склалися конфліктні відносини, які в тому числі призвели до прийняття оскаржуваних рішень у справі (п. 2.26. Рішення), суд не приймає заяву відповідача СФГ "Регіон" про визнання позову.

Тим більш, суд враховує те, що представник СФГ «РЕГІОН» в судове засідання для розгляду справи по суті не з'явився, а тому суд позбавлений можливості встановити дійсність намірів Господарства, а також його позицію щодо поданої заяви на момент розгляду справи судом.

Крім того, таке визнання фактично не підтверджено у судовому засіданні відповідачем Рубан І.П., який, будучи головою Господарства видав Довіреність від Господарства на Рубан Ю.Д. Сам відповідач Рубан І.П. жодного разу до суду не з'явився.

6.8. Щодо трактування заяви представника позивача від 30.04.2025 про уточнення позовних вимог, суд враховує також наступні висновки Верховного Суду.

У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункт 4 частини п'ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80, 81, 83), від 01.07.2021 у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (підпункт 11.12) та від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).

Враховуючи наведені висновки, суд прийняв відповідну заяву представника позивача до розгляду.

6.9. З огляду на визначене коло питань, суд приходить до наступних висновків у справі.

7. ВИСНОВОК СУДУ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ МАТЕРІАЛЬНОГО ПРАВА.

7.1. Передусім суд зазначає, що за змістом абзацу першого частини першої статті 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

7.2. Юридична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб та (або) майна. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу (частини перша, друга статті 81 ЦК України).

7.3. Згідно із частиною першою статті 83 ЦК України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

7.4. Отже, закон не містить вичерпного переліку організаційно-правових форм юридичних осіб та не обмежує їх створення виключно у формі товариств та установ, адже передбачає можливість їх створення і в інших встановлених законом формах.

7.5. Відповідно до статті 84 Цивільного кодексу України, товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи чи сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські кооперативні об'єднання, що діють з метою одержання прибутку.

7.6. Господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства (ст. 113 ЦК України).

7.7. В свою чергу, виробничим кооперативом є добровільне об'єднання громадян на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка базується на їхній особистій трудовій участі та об'єднанні його членами майнових пайових внесків. Статутом кооперативу та законом може бути передбачено участь у діяльності виробничого кооперативу на засадах членства також інших осіб. Найменування кооперативу має містити його назву, а також слова "виробничий кооператив" (ст. 163 ЦК України).

7.8. Проте, правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств визначає саме Закон України «Про фермерське господарство» (надалі за текстом - Закон), в якому визначено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону (ст.1 Закону).

Зазначених закон у випадку даної справи є спеціальним та підлягає застосуванню до правовідносин, що склалися між сторонами спору, що розглядається судом.

7.9. Так, фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону (ч. 2 ст. 1 Закону).

7.10. Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларації) про створення фермерського господарства). В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України (частина четверта статті 1 Закону України "Про фермерське господарство").

7.11. До складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу (ст. 19 Закону).

7.12. Згідно із частиною першою статті 22 Закону фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов'язання.

7.13. Разом з тим, Верховний Суд виснував, що, створене шляхом об'єднання трудової участі членів сім'ї з метою отримання прибутку та зареєстроване як юридична особа фермерське господарство, в якому наявний статутний (складений) капітал поділений на частки, відповідає ознакам господарського товариства.

Члени такого господарства набувають певну частку у Статутному капіталі, яка визначається у співвідношенні до його загального розміру, який попередньо визначається його учасником (учасниками), відповідно до обсягу та вартості внесеного майна.

Як наслідок, наявність статутного (складеного) капіталу такого фермерського господарства дає певний обсяг корпоративних прав особі, частка якої визначається у статутному капіталі (постанови Верховного Суду від 24.10.2018 та від 10.09.2019 у справі № 923/875/17, від 07 жовтня 2021 року у справі № 922/3059/16).

У членів фермерського господарства, які передали до статутного (складеного) капіталу майно, виникають корпоративні права, пов'язані з наявністю їх частки у статутному (складеному) капіталі господарства. У такому разі, до майнових прав членів такого господарства належить право на частку в статутному капіталі господарської організації, а до корпоративних - права із частки, які відповідно надають право на управління, на дохід у вигляді дивідендів та інші права, передбачені законом та статутними документами. Тож об'єктом обороту (продажу, спадкування тощо) є саме частка в статутному (складеному) капіталі господарської організації, з набуттям прав на яку в особи виникають і корпоративні права ( п. 86, п. 91, п. 92 Постанови від 07.10.2021 у справі №922/3059/16).

7.14. Водночас, суд враховує те, що аналіз положень Закону свідчить про відсутність в ньому норм, які б розкривали поняття частки в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства, прав, які надаються нею (корпоративні права), в тому числі порядок виділення та відчуження такої частки.

Такі норми також відсутні й у інших нормативно-правових актах, які регулюють відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств.

Частиною шостою статті 20 Закону закріплено лише право члена фермерського господарства на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або в разі припинення членства у фермерському господарстві, розмір та порядок отримання якої визначаються Статутом фермерського господарства.

7.15. Окрім того, частинами другою, третьою статті 22 Закону передбачено можливість продажу фермерського господарства як ЦМК, визначивши, що за рішенням членів фермерського господарства відповідно до закону фермерське господарство як цілісний майновий комплекс може бути відчужене на підставі цивільно-правових угод громадянам України, які мають право на створення фермерського господарства, або юридичним особам України для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Громадяни, які придбали майно фермерського господарства як цілісного майнового комплексу на підставі цивільно-правової угоди, подають у встановленому порядку Статут фермерського господарства на державну реєстрацію.

7.16. До складу цілісного майнового комплексу згідно з приписами частини першої статті 22 Закону України "Про фермерське господарство" віднесено майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов'язання.

Отже, наразі питання відчуження частки у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства нормативно невизначене та неурегульоване.

7.17. Судова практика неодноразово стверджувалася у тому, що принцип правової визначеності є невід'ємною, органічною складовою принципу верховенства права. Він гарантує забезпечення легкості з'ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності. Правова визначеність вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість ситуацій правовідносин, що виникають.

При цьому, принцип правової визначеності має широке застосування у практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначено, що відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу "якості закону". У разі коли законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 24.04.2008 у справі "C. G. та інші проти Болгарії" (C. G. and Others v. Bulgaria)).

7.18. Отже, наразі для суду є очевидним, що відсутність чіткого регулювання питання правового регулювання всередині фермерського господарства, між його членами та учасниками, в тому числі щодо відчуження частки у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства не відповідає якості закону, а тому зумовлює на практиці виникнення низки питань.

7.19. З цього приводу, суд також враховує те, що саме через таку не визначеність у правовому регулюванні фермерського господарства в частині наявності корпоративних прав на фермерське господарство його членів, зокрема часток у статутному капіталі, ухвалою Верховного суду від 17.02.2025 справу № 904/1615/22 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Суд звертає увагу на те, що серед обставин переданої справи (№904/1615/22) було питання можливості розпорядження часткою у статутньому капіталі фермерського господарства розмір якої визначено « 0», в зв'язку з чим постало питання такого характеру - чи виникають корпоративні права на господарство у члена у випадку, якщо статутний капітал такого господарства складає « 0».

7.20. Також суд враховує, що зареєстроване як юридична особа фермерське господарство за своє природою є специфічним суб'єктом господарювання, правове регулювання статусу якого має певні, характерні лише для нього, особливості, що відрізняють його від інших суб'єктів господарювання.

Однією з таких особливостей є суб'єктний склад фермерського господарства.

Зокрема, членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень установчого документа фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

Так, при створенні фермерського господарства одним із членів сім'ї інші члени сім'ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його установчого документа. Для цілей Закону України "Про фермерське господарство" до членів сім'ї та родичів голови фермерського господарства відносяться дружина (чоловік), батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, мачуха, вітчим, падчерка, пасинок, рідні та двоюрідні брати та сестри, дядько, тітка, племінники як голови фермерського господарства, так і його дружини (її чоловіка), а також особи, які перебувають у родинних стосунках першого ступеня споріднення з усіма вищезазначеними членами сім'ї та родичами (батьки такої особи та батьки чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти) (ст. 3 ЗУ "Про фермерське господарство").

7.21. Згідно з абзацом першим частини п'ятої статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа, має статус сімейного фермерського господарства, за умови що в його підприємницькій діяльності використовується праця членів такого господарства, якими є виключно члени однієї сім'ї відповідно до статті 3 СК України.

Тобто головною особливістю фермерського господарства як організаційно-правової форми є його сімейно-трудовий або родинно-трудовий характер.

Отже, фермерське господарство як юридична особа має певні особливості, а саме: воно засновано на членстві, а також майновій та особистій трудовій участі його членів, яка є обов'язковою; коло учасників/членів фермерського господарства обмежується членами сім'ї; діяльність фермерського господарства може стосуватися лише фермерства.

Така специфіка правового статусу фермерського господарства щодо суб'єктного складу членів фермерського господарства зумовлює неможливість набуття статусу члена господарства юридичними особами та особами, не пов'язаними родинними або сімейними зв'язками з існуючими членами господарства.

Більш того, поза межами сімейних/родинних зв'язків такий суб'єкт господарювання існувати не може, адже якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства у порядку, встановленому законом, діяльність фермерського господарства припиняється (пункт 4 частини першої статті 35 Закону України "Про фермерське господарство").

7.22. Всі ці наведені обґрунтування суду зводяться до основного питання, чи підлягає застосування Закон України «Про товариство з обмеженою відповідальністю» у випадку даної справи до правового регулюванню взаємовідносин, що виникли за обставин даної справи.

7.23. Відповідаючи на це питання, суд виходить з того, що правовий статус фермерських господарств у законодавстві все ж таки чітко не визначений, а тому має бути визначений судом з урахуванням особливостей, що знайшли своє місце у взаємовідносинах, що склалися між учасниками (членами) Господарства у відповідності до установчих документів Господарства, а також документів, якими учасники врегульовували свої взаємовідносини.

7.24. Так, з матеріалів даної справи вбачається, що організаційно-правова форма здійснення господарської діяльності за обставин даної справи є саме фермерське господарство, яке було засноване його єдиним засновником ОСОБА_4 30.09.1992 (п. 2.1. Рішення).

При цьому, наявність Статутного капіталу у Господарстві на момент його створення, з визначеним його розміром та розподілом частки, відповідно до Статуту Господарства в редакції від 01.09.1994 не передбачалося (а. с. 122- 125 т. 1).

7.25. В подальшому, при зарахуванні до членів Господарства членів сім'ї засновника: ОСОБА_5 , ОСОБА_1 ; ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та затверджені нової редакції статуту Господарства від 14.07.2008 (п. 2.4., п. 2.5. Рішення) було визначено, що майно господарства є складеним капіталом Господарства; частка членів господарства у його складеному капіталі визначається з урахуванням їх участі у створенні складеного майна (складеного капіталу) господарства або на час вступу нових членів до діючого господарства. Частка членів господарства у його складеному капіталі визначається в окремій угоді, що укладається між членами господарства на час утворення (заснування) або на час вступу нових членів до діючого господарства. Майно господарства, яке існувало на час вступу нових (окрім засновника) членів, - є часткою у складеному капіталі господарства, що належить виключно засновнику господарства. Член господарства має право на отримання належної йому частки складеного капіталу господарства при ліквідації господарства або у разі припинення членства у господарстві (пункти 2.6.1., 2.6.2., 2.6.3,.2.6.4. Рішення, а. с. 126-130).

7.26. В подальшому, Рішенням Загальних зборів Господарства від 30.11.2022 було затверджено нову редакцію статуту, відповідно до якого порядок формування складеного капіталу Господарства був врегульований наступним чином: складений (статутний) капітал господарства створюється за рахунок грошових внесків членів (засновника) господарства; у випадку збільшення розміру складеного капіталу господарства за рахунок вкладень одного із членів, його частка у складеному капіталі пропорційно збільшується; при виході члена з господарства йому виплачується вартість частини майна господарства, пропорційна його частці у складеному (статутному) капіталі (п. 2.10.2. Статуту, а. с. 131-138).

7.27. Отже члени Господарства та його засновник, передбачили наявність у Господарстві складеного капіталу, який мав би визначатися обсягом майна Господарства, з його розподілом на частки кожного члена господарства пропорційно до внеску кожного з них.

При цьому, частка складеного капіталу, належна ОСОБА_4 мала визначатися обсягом майна, наявного у Господарства станом на момент прийняття ОСОБА_5 , ОСОБА_1 ; ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до складу членів Господарства.

7.28. Проте, встановлені судом обставини та наявні в матеріали справи не містять доказів про те, що складений (статутний) капітал, фактично був сформований, шляхом визначення його загального розміру, внесків майна засновником, внесків кожного його члена,а також розподілений на частки, між його членами та засновником, пропорційно до вкладу кожного з них (п. 2.7, п. 2.11).

Такі ж висновки містяться у рішенні Колегії Міністерства юстиції України, за результатом оскарження реєстраційної дії, де зазначено, що колегія прийшла до висновків про те, що «у СФГ «РЕГІОН» статутний (складений) капітал у грошовому еквіваленті не формувався та дорівнював 0, а отже не було його розподілу між членами Господарства» (п. 2.18. Рішення).

7.29. Такі обставини свідчать для суду про те, що до врегулювання спору, що виник за обставин даної справи, не підлягає застосуванню законодавство, що регулює відносини, що склалися в середині господарського товариства, основа управління та участі в якому базується на наявності створеного його засновниками статутного (складеного) капіталу, поділеного на частки між учасниками, пропорційно до розміру вкладу кожного з них.

Адже, у випадку відсутності визначеного статутного капіталу господарства, відсутності підтверджених вкладів його членів (учасників) - тобто його формування, шляхом особистих внесків кожного учасника, правова підстава стверджувати про те, що таке господарство має ознаки саме господарського товариства відсутні.

7.30. При цьому, Схематичне зображення структури власності господарства, складеного та підписаного 17.02.2022 Головою СФГ «РЕГІОН» ОСОБА_8 , відповідно до якого ОСОБА_4 має 100% прямого вирішального впливу, а всі інші члени, зокрема: ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 по 0 % на підставі якого до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань були внесені відомості про єдиного кінцевого бенефіціарного власника Господарства суд вважає неналежним доказом у справі.

7.31. Так, відповідно до Положення про форму та зміст структури власності, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 19.03.2021 № 163, Структура власності за формою є офіційним документом, що являє собою схематичне зображення структури власності юридичної особи, яка відображає всіх осіб, які прямо або опосередковано володіють цією особою самостійно чи спільно з іншими особами або незалежно від формального володіння мають можливість значного впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи ( п. 3 зазначеного Положення).

У разі наявності у структурі власності юридичної особи бенефіціарного власника, відомості щодо можливості здійснення яким вирішального впливу на управління або діяльність такої юридичної особи чітко не відслідковується за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань чи за документами, які подаються для проведення реєстраційної дії у пакеті документів разом із структурою власності, до схематичного зображення структури власності також мають додаватися офіційні документи (їх копії, зокрема нотаріально засвідчені копії), що підтверджують можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння), зокрема договір купівлі-продажу або дарування корпоративних прав (частки в статутному капіталі); рішення загальних зборів учасників (рішення єдиного учасника) юридичної особи про визначення розміру статутного (складеного) капіталу та розмірів часток учасників; акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному (складеному) капіталі юридичної особи; виписка з рахунка в цінних паперах депонента; виписка з рахунка в цінних паперах номінального утримувача; договір управління майном; договір про створення трасту; трастова декларація та/або угода; свідоцтво про шлюб; витяг, виписка чи інший документ з офіційного джерела, в тому числі торговельного, банківського, судового реєстру; інші документи, що підтверджують здійснення вирішального впливу (контролю) на діяльність юридичної особи.

Таке положення дозволяє суду зробити висновок про те, що структура власності юридичної особи має відображати реальний стан речей щодо наявності прямого вирішального впливу на управління або діяльністю юридичної особи, що є юридично підтвердженим, тобто підтверджується офіційними документами, зокрема установчими документами.

7.32. Верховний Суд також звертав увагу на те, що при встановленні кінцевого бенефіціарного власника суд має брати до уваги не лише відомості, зазначені у відкритих державних реєстрах, але й докази, які свідчать про фактичне здійснення управління компанією.

Так, суд має оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Суд зобов'язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статус кінцевого бенефіціарного власника визначається не лише за відомостями із публічних реєстрів, але й насамперед тим, хто здійснює фактичне управління юридичною особою (має вирішальний вплив). Саме цим кінцевий бенефіціарний власник відрізняється від номінального власника, інформація про якого може бути внесена до публічних реєстрів (Постанова від 10.01.2024 №911/266/22).

7.33.Як вбачається з обставин даної справи, сторони даного спору таких документів не мають. Отже відображення ОСОБА_4 у Схематичному зображенні структури власності Господарства, складеного та підписаного 17.02.2022 як особи яка має 100% прямий вирішальний впливу, а всі інші члени, зокрема: ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 по 0 % не має правового підґрунтя, а тому не враховується судом, як доказ.

8. ВИСНОВКИ СУДУ ЩОДО НЕ ПІДТВЕРДЖЕННЯ ПРАВОМОЧНОСТІ ЗАГАЛЬНИХ ЗБОРІВ ПРИЙМАТИ РІШЕННЯ ВІД 16.09.2024.

8.1. Відповідаючи на питання що постали перед судом стосовно предмету розгляду даної справи, суд виходить з наступного.

8.2. Відповідно до ч. 4 ст. 1 ЗУ «Про фермерське господарство», фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларації) про створення фермерського господарства). В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.

8.3. Отже, основним документом, яким регулюється взаємовідносини, що складаються всередині Господарства, між його членами/засновниками є статут.

8.4. Враховуючи специфіку взаємовідносин, що склалися між сторонами спору, у випадку даної справи - наявністю неодноразових змін статуту, шляхом затвердження його редакцій, суд керується положеннями статуту в редакції від 30.11.2022, адже саме ця редакція діяла на момент прийняття рішення Загальних зборів членів Господарства, оформлених Протоколом №1 від 16.09.2024 (п. 2.9. Рішення).

8.5. Так, відповідно до положень статуту, вищим органом управління господарства є Загальні збори членів Господарства, які складаються з членів (засновників) (п. 8.1. Статуту, 2022); члени господарства мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у складеному (статутному) капіталі (п. 8.3. Статуту, 2022); до виключної компетенції Загальних зборів належить, зокрема: внесення змін до статуту господарства, прийняття рішення про зміну складеного капіталу господарства, виключення члена (засновника) господарства (п. 8.4. Статуту, 2022); Загальні збори членів вважаються повноважними, якщо на них присутні члени, що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів (п. 8.6. Статуту, 2022); Загальні збори членів господарства скликаються головою господарства у разі неплатоспроможності господарства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси господарства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення складеного (статутного) капіталу (п. 8.7. Статуту, 2022); рішення Загальних зборів, прийняті з додержанням вимог цього Статуту, є обов'язковими для всіх членів, включаючи тих, хто не брав участі у зборах, а також всіх органів і посадових осіб господарства. Члени господарства, що не брали участі у Загальних зборах і не згідні з їх рішенням, можуть висловити свою окрему думку, яка заноситься до протоколу зборів (п. 8.9., п. 8.10. Статуту, 2022) (а. с. 30-36).

Крім того, Статутом передбачено, що до прав членів господарства відносяться, зокрема: право брати участь в управлінні справами Господарства в порядку визначеному в Статуті (п. 6.4. Статуту, 2022).

8.6. Суд зазначає, що згідно ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання».

При цьому судом враховано правовий висновок зроблений Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду у п. 27 постанови від 29.08.2018 у справі № 910/23428/17, відповідно до якого “при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність».

8.7. Так, з обставин даної справи вбачається, що дотримання вимог статуту при прийнятті рішення загальними зборами від 16.09.2024 у даній справі не доведено.

Адже з матеріалів справи не можливо встановити, що Загальні збори членів Господарства 16.09.2024 були повноважні приймати рішення у тому складі в якому вони фактично відбулися - ОСОБА_4 (засновника) та відповідача ОСОБА_3 (п. 2.13. Рішення), з урахуванням наявності у членстві Господарства інших трьох членів, які є позивачами у справі.

З урахуванням висновків суду, що викладені у пунктах 7.30.- 7.32. цього рішення, суд не погоджується з позицією відповідача, про те, що оскільки ОСОБА_4 , належить 100% голосів Загальні збори від 16.09.2024 були повноважними вирішувати питання порядку денного, зокрема питання про виключення позивачів з числа членів господарства, оскільки матеріалами справи наявність у ОСОБА_4 100% голосів у Загальних зборах Господарства не підтверджено.

8.7. А отже наявність необхідного кворуму у 60 відсотків голосів для прийняття Загальними зборами рішення від 16.09.2024 не підтверджена.

Відтак - Загальні збори СФГ «РЕГІОН» не були правомочними приймати рішення про виключення позивачів з числа членів СФГ «РЕГІОН», а тому таке рішення має бути визнане недійсним.

8.8. Так, Верховний Суд, неодноразово констатував, що безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з порушенням прямих вказівок закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів або в разі неможливості встановлення наявності кворуму; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; відсутність протоколу загальних зборів (Постанова від 02.11.2020 у справі №916/3133/17).

8.9. Крім того, суд також враховує те, що у справі не знайшли свого підтвердження обставини належного повідомлення позивачів у справі про проведення 16.09.2024 Загальних зборів та їх ухилення від участі у зборах, що є порушенням прав позивачів брати участь в управлінні справами Господарства (п. 6.4. Статуту).

Так, представник СФГ «РЕГІОН» стверджувала, що позивачі були повідомлені про проведення Загальних зборів, шляхом розміщення оголошення на дошці оголошень старостата, при вході у відділення укрпошти, також на офіційному сайті інтернет видання «Село полтавське» та через поштові відправлення.

Проте, згідно відповіді Редакції обласної газети «Село Полтавське» від 28.03.2025 за вих. №12, наданої на ухвалу суду від 04.03.2025, публікацій в газеті у період з 30.08.2024 (дата прийняття розпорядження про проведення Загальних зборів) по 16.09.2024 щодо оголошень проведення Загальних зборів членів СФГ «РЕГІОН» не було (а. с. 236 т. 1).

Перевірити дійсність поштових відправлень, якими позивачі, як члени Господарства, повідомлялися про проведення 16.09.204 Загальних зборів також не можливо, з огляду на відсутність оригіналів поштових чеків відправлення, через ненадання їх відповідачем, а також відсутність інформації про такі поштові відправлення в автоматизованій системі Укрпошти, що вбачається з відповіді Укрпошти від 04.04.2025 (а. с. 4-6, т.2).

8.10. Обставину розміщення оголошення на дошці оголошень старостата, при вході у відділення укрпошти, суд не може вважати доказом належного повідомлення позивачів про проведення Загальних зборів, оскільки перевірити дійсність розміщення такого оголошення, період його розміщення та доведення інформації, що містилася в цьому оголошення до позивачів не можливо.

8.11. Щодо інших позовних вимог, суд зазначає, що за загальним правилом, недійсність рішення Загальних зборів Господарства від 16.09.2024 тягне за собою як наслідок недійсності всіх послідуючих рішень та дій вчинених по відношенню до управління Господарством, оскільки такі рішення були прийняті поза межами цивільних прав, якими володіли відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_4 у справі.

9. ВИСНОВКИ СУДУ ПРО НАЯВНІСТЬ ПРАВОВИХ ПІДСТАВ ДЛЯ ЗАДОВОЛЕННЯ ПОЗОВУ В ІНШІЙ ЧАСТИНІ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.

9.1. Так, з обставин даної справи вбачається, що після виключення позивачів зі членства Господарства відповідачі у справі, зокрема ОСОБА_4 та ОСОБА_14 , прийняли послідуючі рішення та вчинили правочини, зокрема:

- виключивши позивачів з членства у Господарстві, 16.09.2024, відповідач ОСОБА_4 подарував 100 % частки СФГ «Регіон» його члену відповідачу ОСОБА_3 , шляхом укладення між відповідачами Договору дарування корпоративних прав СФГ «Регіон» від 16.09.2024 № 1, підписаним у простій письмовій формі (а. с. 143 т. 1) (п. 2.16. Рішення).

- Рішенням одноособового члена №1 від 17.09.2024, ОСОБА_3 , збільшив складений капітал Господарства до 10 000, 00 грн, за рахунок особистого внеску в сумі 10 000,00 грн; змінив органи управління, визначивши, що вищим органом управління Господарством є Засновник/Загальні збори членів, виконавчим - Голова (п. 2.20. даного Рішення суду).

- на підставі Договору дарування частки у складеному капіталі від 31.03.2025 (а. с. 60, т. 2) подарував відповідачеві ОСОБА_4 100% частки статутного капіталу та на підставі Рішення №1 одноособового засновника (члена) Селянського (фермерського) господарства «Регіон» від 31.03.2024, виключив себе зі складу засновників Господарства, включив ОСОБА_4 , звільнив себе з посади голови Господарства, призначивши головою ОСОБА_4 та затвердив нову редакцію Статуту (п. 2.21. даного рішення суду).

9.2. Такі рішення та правочини є недійсними оскільки були прийняті та вчинені відповідачами поза межами цивільних прав, які їм належали.

Так, враховуючи висновки суду викладені у п. 8.7., а також висновки суду викладені у п. 7.30. - 7.33. даного рішення суду, відповідач ОСОБА_4 , станом на момент укладення Договору дарування корпоративних прав СФГ «Регіон» від 16.09.2024 № 1 не володів 100% часткою у статутному капіталі Господарства та не був єдиним членом Господарства, а тому не міг розпорядитися тим що йому не належало.

9.3. Протилежний висновок суду, суперечив би загальним засадам цивільного законодавства - принципам справедливості, добросовісності та розумності, також суперечив би загальним засадам права власності, відповідно до яких власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст. 317 ЦК України).

Отже, враховуючи те, що жодну з правомочностей визначених ст. 317 ЦК України ОСОБА_4 щодо 100% частки у статутному капіталі Господарства не мав, відповідно він не міг нею розпорядитися.

Крім того, суд зазначав вже, що статутний капітал у Господарстві сформований не був, його розмір фактично на день розгляду справи, відповідно до обставин справи дорівнює 0.

Отже, очевидним для суду є те, що особа не може розпорядитися часткою, розмір якої становить 0.

9.4. Так, надаючи оцінку вчиненим правочинам у справі, суд враховує наступне.

Загальними засадами цивільного законодавства є: в тому числі справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 ЦК України).

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (ч. 1 ст. 13 ЦК України).

9.5. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 ЦК України).

Відповідно до частини 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

В свою чергу, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

9.6. Таким чином, правочин на розпорядження майном, яке не належить особі фактично суперечить положенням Цивільного кодексу України, в частині змісту права власності (ст. 317 ЦК Україні), суперечить загальним цивільного законодавства, а тому визнається судом недійсним.

9.7. З огляду на те, що і перший і другий правочин є такими, що здійснені поза межами належних прав відповідачів, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, в частині визнання правочинів недійсними.

10. ВИСНОВКИ СУДУ ЩОДО НАЛЕЖНОСТІ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ СПОСОБІВ ЗАХИСТУ ПОРУШЕНОГО ПРАВА.

10.1. Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

10.2. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

10.3. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

10.4. Отже, коли особа звернулася до суду по захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до відповідного порушення, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20).

10.5. Крім того, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

10.6. Таким чином, судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (Постанова від 19.09.2024 за №910/9219/22).

10.7. Суд також враховує, висновки Верховного Суду про те, що ефективність позовної вимоги про визнання рішень зборів недійсними має оцінюватися, виходячи з конкретних обставин справи, в тому числі враховуючи обставини зміни складу учасників, розміру статутного капіталу, добросовісності поведінки нових учасників, тощо (пункт 53 постанови Верховного Суду від 28 березня 2023 року у справі № 911/2446/21, Постанова від 01 серпня 2024 року у справі №902/560/20(902/301/21).

10.8. Разом з тим, у певних випадках спосіб захисту імперативно "прив'язаний" до певного складу правопорушення. У таких випадках можна стверджувати, що спосіб захисту визначений законом (встановлений законом), тобто термін "встановлений законом" означає не просто те, що він названий в законі (наприклад, є в переліку статті 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України), а те, що спосіб захисту за його змістом кореспондує конкретному правопорушенню. У цих випадках положення частини першої статті 5 ГПК України (аналогічне - у частині першій статті 5 ЦПК України) вимагає, щоб суд застосував саме такий спосіб захисту (п. 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №916/1174/22).

10.9. Велика Палата Верховного Суду вже виснувала про можливість застосування до правовідносин, які виникають у зв'язку з діяльністю фермерських господарств, приписів законодавства, що регулюють діяльність товариств з обмеженою відповідальністю, у випадку, якщо спірні правовідносини не врегульовані статутом або Законом України "Про фермерське господарство" (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 908/2606/18, від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц).

Проте, у випадку даної справи суд виходить з того, що до даного спору неможливо застосувати такий спосіб захисту порушеного права, який визначений для господарських товариств, зокрема з обставин відсутності у Господарстві сформованого статутного капіталу та його розподілу на частки між членами/учасниками.

10.10. Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі, зокрема: судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо: визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі.

10.11. Згідно висновків Верховного Суду у частині п'ятій статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" міститься перелік судових рішень, на підставі яких проводиться державна реєстрація змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства. Цей перелік є чітко визначеним і є вичерпним.

При цьому, частиною другою статті 25 зазначеного Закону передбачено перелік судових рішень, на підставі яких проводиться державна реєстрація змін до відомостей, які не стосуються розміру статутного капіталу, розміру часток у статутному капіталі чи складу учасників товариства (пункт 149 постанови Верховного Суду від 08 серпня 2022 року у справі №911/2780/20, пункт 42 постанови Верховного Суду від 01 серпня 2022 року у справі № 907/166/21).

10.12. Отже суд приходить до висновку про те, що до даної справи має бути застосований саме спосіб захисту порушеного права, який передбачено ст. 25 Закону, з огляду на висновки суду щодо наявності статутного капіталу.

Таким чином, обраний позивачами спосіб захисту порушеного права шляхом визнання недійсними рішення Загальних зборів членів Господарства, визнання недійсним Статуту та скасування записів у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є ефективним, оскільки дозволить позивачам відновити їх стан до попереднього, який існував, не породить стан невизначеності у відносинах позивачів з відповідачами і не вимагатиме від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту

10.13. За наведених обставин, суд приходить до висновку про те, що позовна заява позивачів підлягає задоволення в повному обсязі.

11. СУДОВІ ВИТРАТИ.

11.1. Так, однією з основних засад (принципами) господарського судочинства є, зокрема: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (ст. 2 ГПК України).

11.2. Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

11.3. З матеріалів справи вбачається, що кожен з позивачі поніс судові витрати, які полягали у сплаті судового збору при поданні позову, з урахуванням вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху від 07.01.2025 (а. с. 71-73, т. 1) в сумі 4 844,80 грн.

Докази понесення зазначених витрат наявні у справі (а. с. 15-18, 79-81, т. 1).

11.4. Втім, 30.04.2025 від представника позивачів надійшла заява про уточнення позовних вимог, яка містить нові позовні вимоги в частині:

- визнання недійсним Договір дарування корпоративних прав СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА «РЕГІОН» № 1 від 16.09.2024, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ;

- визнання недійсним Договір дарування частки в складеному капіталі СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА «РЕГІОН» б/н від 31.03.2025, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ;

- визнання недійсним Рішення № 1 одноособового засновника (члена) СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСКОГО) ГОСПОДАРСТВА «РЕГІОН» від 31.03.2025;

- визнання недійсним Статут СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА «РЕГІОН» в новій редакції, затверджений Рішенням № 1 одноособового засновника (члена) СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСКОГО) ГОСПОДАРСТВА «РЕГІОН» від 31.03.2025;

- скасування реєстраційних записів у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проведену щодо СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА «РЕГІОН» за № 1005821070034000280 від 02.04.2025 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведені державним реєстратором Скороходівської селищної ради Бугай І.В.

Суд прийняв вказану заяву до розгляду розцінивши її як заяву про зміну позовних вимог.

Проте у судовому засіданні, представник позивача зазначив, що подана ним заява є заявою про збільшення позовних вимог.

11.5. Так, абзацом другим частини другої статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред'явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою. Аналогічні приписи встановлено і у частині третій статті 163 ГПК України, згідно з якою в разі збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд з відповідною заявою.

Отже, за подання додаткових заяв, у яких збільшується розмір позовних вимог, підлягає доплаті сума судового збору.

11.6. Враховуючи наведені обставини та те, що позивачі при зверненні до суду з новими позовними вимогами (фактично збільшивши позовні вимоги) судових збір не сплатили суд вважає за необхідним вирішити питання сплати судового збору позивачами під час постановлення даного рішення у справі, шляхом стягнення такої суми судового збору з позивачів в дохід Державного бюджету України.

11.7. При цьому, суд також враховує, що позивач ОСОБА_5 відмовилася від позову, подавши відповідну заяву, яка надійшла до суду 31.03.2025 тобто до збільшення позовних вимог у справі.

Крім того, при вирішення питання судом про закриття провадження у справі суд ухвалою від 18.09.2025 одночасно вирішив питання щодо розподілу судових витрат відносно позивачки ОСОБА_5 .

11.8. Таким чином, з позивачів підлягає стягненню до Державного бюджету судовий збір в наступному порядку та розмірі:

ОСОБА_1 повинен сплатити в дохід Державного бюджету 7267,20 грн судового збору;

ОСОБА_2 повинна сплатити в дохід Державного бюджету 7267,20 грн судового збору.

11.9. Вирішуючи питання розподілу судових витрат між сторонами спору суд керується статтею 129 ГПК України.

Так, у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

Проте, суд не може покласти на відповідача ті витрати, які позивачі не понесли.

За наведених обставин, враховуючи те, що позивачі фактично витрати по сплаті судового збору за позовні вимоги, якими було збільшено предмет розгляду справи, станом на момент ухвалення рішення у справі, не сплатили, у суду відсутні правові підстави здійснювати розподіл зазначених витрат.

11.10. Щодо розподілу судом фактично понесених позивачами судових витрат у сумі 4 844,80 грн кожним, суд розподіляє їх наступним чином:

- на користь позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає стягненню по 1614,93 грн витрат на відшкодування судового збору з кожного відповідача у справі: - СПФ "Регіон", ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233,237-238 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним рішення Загальних зборів членів СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА «РЕГІОН» (код ЄДРПОУ 13944501), оформлених Протоколом № 1 СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА «РЕГІОН» від 16.09.2024.

3. Визнати недійсним Договір дарування корпоративних прав СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА «РЕГІОН» № 1 від 16.09.2024, укладений між ОСОБА_4 (код РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_3 (код РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ).

4. Визнати недійсним рішення одноособового члена СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА «РЕГІОН» (код ЄДРПОУ 13944501), оформлені Рішенням одноособового члена СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА «РЕГІОН» № 1 від 17.09.2024.

5. Визнати недійсним Статут СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА РЕГІОН» (код ЄДРПОУ 13944501) в новій редакції, затверджений Рішенням одноособового члена № 1 СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА «РЕГІОН» № 1 від 17.09.2024.

6. Скасувати реєстраційні записи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проведені щодо СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА «РЕГІОН» (код ЄДРПОУ 13944501): за № 1005821070031000280 від 18.09.2024 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», за № 1005821070032000280 від 19.09.2024 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» та за № 1005821070033000280 від 19.09.2024 «Виправлення помилок», які проведені державним реєстратором Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області Кабаченко Ольгою Володимирівною.

7. Визнати недійсним Договір дарування частки в складеному капіталі СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА «РЕГІОН» б/н від 31.03.2025, укладений між ОСОБА_3 (код РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_4 (код РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ).

8. Визнати недійсним Рішення № 1 одноособового засновника (члена) СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСКОГО) ГОСПОДАРСТВА «РЕГІОН» (код ЄДРПОУ 13944501) від 31.03.2025.

9. Визнати недійсним Статут СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА «РЕГІОН» (код ЄДРПОУ 13944501) в новій редакції, затверджений Рішенням № 1 одноособового засновника (члена) СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСКОГО) ГОСПОДАРСТВА «РЕГІОН» від 31.03.2025.

10. Скасувати реєстраційні записи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань проведені щодо СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА «РЕГІОН» (код ЄДРПОУ 13944501) за № 1005821070034000280 від 02.04.2025 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведені державним реєстратором Скороходівської селищної ради Бугай І.В.

11. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Регіон" (код ЄДРПОУ 13944501, пров. Шкільний, 9, с. Василівка, Чутівська ТГ, Полтавський район, Полтавська область, 38850) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 1614,93 грн витрат на відшкодування судового збору.

12. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Регіон" (код ЄДРПОУ 13944501, пров. Шкільний, 9, с. Василівка, Чутівська ТГ, Полтавський район, Полтавська область, 38850) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) 1614,93 грн витрат на відшкодування судового збору.

13. Стягнути з ОСОБА_3 (код РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 1614,93 грн витрат на відшкодування судового збору.

14. Стягнути з ОСОБА_3 (код РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) 1614,93 грн витрат на відшкодування судового збору.

15. Стягнути з ОСОБА_4 (код РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 1614,93 грн витрат на відшкодування судового збору.

16. Стягнути з ОСОБА_4 (код РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) 1614,93 грн витрат на відшкодування судового збору.

17. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в дохід Державного бюджету 7267,20 грн судового збору.

18. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) в дохід Державного бюджету 7267,20 грн судового збору.

19. Видати судові накази після набрання цим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 26.09.2025

Суддя Юлія БАЙДУЖ

Попередній документ

130528869

Наступний документ

130528871

Інформація про рішення:

№ рішення:	130528870
№ справи:	917/2414/24
Дата рішення:	26.09.2025
Дата публікації:	29.09.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Полтавської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (11.12.2025)
Дата надходження:	14.10.2025
Предмет позову:	визнання недійсними рішень, статуту, скасування реєстраційних записів

Розклад засідань:

Минулі засідання (10)

06.02.2025 15:30	Господарський суд Полтавської області
08.04.2025 10:00	Господарський суд Полтавської області
22.05.2025 10:00	Господарський суд Полтавської області
10.06.2025 11:30	Господарський суд Полтавської області
26.06.2025 14:00	Господарський суд Полтавської області
08.07.2025 14:30	Господарський суд Полтавської області
29.07.2025 14:30	Господарський суд Полтавської області
09.09.2025 11:30	Господарський суд Полтавської області
18.09.2025 14:30	Господарський суд Полтавської області
11.12.2025 14:00	Східний апеляційний господарський суд