65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"25" вересня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2816/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін
справу №916/2816/25
за позовом: Казенного підприємства “Морська пошуково-рятувальна служба» (65114, Одеська обл., м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд. 140А, код ЄДРПОУ 38017026)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Асанара» (09701, Київська обл., Богуславський р-н, м. Богуслав(з), вул. Острів, буд. 1, код ЄДРПОУ 44319152)
про стягнення 24 972,89 грн.
Казенне підприємство «Морська пошуково-рятувальна служба» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Асанара» 24 972,89 грн. штрафних санкцій за невиконання договору, з яких: пеня у розмірі 9 502,96 грн., штраф у розмірі 15 469,93 грн., а також стягнення судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №44-В-25 принтерів різних за кодом ДК 021:2015 30120000-6 «Фотокопіювальне та поліграфічне обладнання для офсетного друку» від 20.03.2025 щодо повної та своєчасної поставки товару.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.07.2025 позовну заяву Казенного підприємства “Морська пошуково-рятувальна служба» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмово провадження. В ухвалі сторонам встановлено строки на подання суду заяв по суті справи, а також роз'яснено про можливість звернення до суду з клопотанням про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст.252 ГПК України.
08.08.2025 за вх.№24880/25 господарським судом одержано відзив на позовну заяву.
12.08.2025 за вх.325197/25 господарським судом одержано відповідь на відзив
12.09.2025 за вх.№28407/25 господарським судом одержано заперечення на відповідь на відзив, в якому відповідач просить суд:
- поновити пропущений строк на подачу заперечення на відповідь на відзив у справі № 916/2816/25 за позовом Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Асанара» про стягнення 24 972,89 грн;
- прийняти заперечення на відповідь на відзив до розгляду;
- відмовити у задоволенні позовних вимог Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» про стягнення пені та штрафу на суму 24 972,89 грн.;
- у разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для задоволення позову, просимо суд скористатися правом, передбаченим ст. 233 Господарського кодексу України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, та зменшити розмір штрафних санкцій до справедливого і співмірного рівня, виходячи з принципів розумності, добросовісності та справедливості.
При цьому до заперечення на відповідь на відзив відповідачем додано клопотання про поновлення пропущеного строк, в якому відповідач в якості підстав для поновлення пропущеного строку на подання до суду заперечення на відповідь на відзив посилається на те, що Директор ТОВ «Асанара», який є єдиною уповноваженою особою на підписання процесуальних документів від імені товариства, проходить військову службу у складі Збройних Сил України, що об'єктивно обмежує його можливість виконувати адміністративні та представницькі функції, у тому числі своєчасно організовувати подання документів до суду. У період, коли надійшла відповідь на відзив, товариство не мало призначеного іншого представника чи юрисконсульта, який міг би підготувати та подати заперечення до суду, що створило фактичну неможливість реалізувати процесуальне право на подання заперечень. У регіоні де проходить службу директор підприємства, існували проблеми з безпекою, спричинені постійними ракетними обстрілами, обставини об'єктивно унеможливлювали своєчасне подання заперечення до суду.
Відповідно до ч.ч.1,4 ст.119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Отже, приймаючи до уваги поважність причин пропуску відповідачем встановленого судом строку для подання до суду заперечення на відповідь на відзив, враховуючи необхідність забезпечення таких основних засад господарського судочинства як змагальність сторін, а також задля недопущення обмеження прав відповідача у доступі до правосуддя, господарським судом задоволено клопотання відповідача та поновлено пропущений процесуальний строк на подання заперечення на відповідь на відзив.
Клопотання про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України, від сторін до суду не надходило.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Стислий виклад позиції позивача
- Між КП «МПРС» (Покупець) та ТОВ «Асанара» (Постачальник), 20 березня 2025 укладено Договір поставки № 44-В-25 принтерів різних за кодом ДК 021:2015 30120000-6 «Фотокопіювальне та поліграфічне обладнання для офсетного друку». Остаточний строк поставки - до 03 квітня 2025.
- Відповідач жодним чином не повідомляв позивача про настання форс-мажорних та/чи інших надзвичайних обставин, що унеможливили виконання підприємством- Постачальником зобов'язань за Договором.
- Відповідач посилається на “форс-мажорні обставини», а саме на той факт, що керівник підприємства відповідача проходив військову службу у квітні-травні 2025, як на підставу звільнення підприємства від відповідальності за невиконання Договору. При цьому, відповідач не обґрунтував причинно-наслідковий зв'язок між проходженням військової служби керівником підприємства у період квітня-травня 2025 та неможливістю підприємства виконати свої зобов'язання до 03 квітня 2025 (кінцевий строк поставки товару).
- В якості доказу знаходження в Збройних силах України, відповідач представляє: - роздруківку військово-облікового документу Резерв+ відносно директора підприємства ОСОБА_1 , з якого вбачається дату уточнення облікових даних - 07.04.2025 (після спливу кінцевого строку поставки товару за Договором), статус особи - невійськовозобов'язаний; довідку ВЧ НОМЕР_1 від 01.05.2025 про те, що ОСОБА_1 проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 . При цьому, відповідач ніяким чином не зазначає яким чином зазначені довідки визначають неможливість здійснення керівником підприємства своїх повноважень у березні 2025 року.
Стислий виклад позиції відповідача
- Згідно з умовами Договору, строк постачання Товару було визначено до 03 квітня 2025 року. Проте в цей період директор ТОВ «Асанара» ОСОБА_1 , який є єдиним підписантом за договором, особою, уповноваженою приймати управлінські рішення, розпорядником рахунків підприємства, був мобілізований до лав Збройних Сил України відповідно до Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відтак, з об'єктивних причин, підприємство не мало змоги у передбачений строк здійснити організаційно-логістичні та фінансові дії, пов'язані з виконанням Договору. Цей факт підтверджується: 1) довідкою про проходження військової служби в військовій часині 9960; 2) військово-обліковим документом Резерв+. Таким чином, протягом квітня-травня 2025 року, коли мало відбутися постачання товару, підприємство фактично залишилося без можливості виконати договір.
- Згідно зі ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. У даному випадку, мобілізація керівника є подією, яка не залежить від волі підприємства, вона має загальнонаціональний характер і є наслідком ведення бойових дій, така обставина не могла бути передбачена або відведена Відповідачем.
- Також відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», призов на військову службу є обставиною, що впливає на можливість здійснення господарської діяльності, у тому числі укладення правочинів та виконання договірних зобов'язань. Таким чином, ТОВ «Асанара» фактично було позбавлено можливості організувати логістику, підписати первинні документи та здійснити передачу товару, що унеможливило своєчасне постачання продукції.
- Відповідальність за порушення зобов'язання відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України настає за наявності вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором чи законом. В даному випадку, порушення строку постачання не є наслідком бездіяльності чи халатності, відповідач не мав наміру ухилятись від виконання договору.
- Відповідно до ст. 617, 218 та 617 Цивільного кодексу України, форс-мажор (непереборна сила) виключає відповідальність за невиконання зобов'язань. Факт мобілізації керівника підтверджує відсутність контролю над діяльністю підприємства у зазначений період, відсутність фізичної можливості підписати документи, сформувати логістику, взаємодіяти з контрагентами
- Невиконання зобов'язання за договором № 44-В-25 від 20.03.2025 року сталося через незалежні від Відповідача обставини, було спричинено мобілізацією директора, що позбавило підприємство можливості підписати документи, здійснити оплату за доставку, оформити відвантаження. Просимо суд врахувати форс-мажорні обставини, уникнути покладення несправедливої відповідальності у воєнний час.
- На момент підписання договору із Замовником директор підприємства, яке виступає Постачальником за цим договором, виконував усі передбачені ним зобов'язання. Проте вже невдовзі після укладення договору директора Відповідача було примусово мобілізовано, та вилучено засоби зв'язку (ноутбук та мобільний телефон), після чого його направили до навчальної частини. Відтак, директор підприємства залишився без засобів зв'язку та не мав можливості підтримувати контакт з будь-ким протягом значного періоду. Після повернення засобів зв'язку директор негайно зв'язався із Замовником та в усній формі повідомив, що його мобілізовано й він перебуває у навчальній частині, у зв'язку з чим виконати зобов'язання за договором у встановлені строки неможливо. У ході спілкування директор попросив розірвати договір, що в результаті й було зроблено за домовленістю між Постачальником та Замовником.
- Позивач не здійснював передоплати за договором, фактичних збитків Позивач не зазнав, застосування надмірних штрафних санкцій у даній ситуації суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності (ст. 3 ЦК України). Судова практика (постанова Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 26.02.2019 у справі №910/12876/18) підтверджує право суду на зменшення неустойки, коли вона стає неспівмірною з реальними наслідками порушення.
Обставини справи, встановлені судом
20.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Асанара» (Постачальник, відповідач) та Казенним підприємством “Морська пошуково-рятувальна служба» (Покупець, позивач) укладений договір поставки №44-В-25 принтерів різних за кодом ДК 021:2015 30120000-6 «Фотокопіювальне та поліграфічне обладнання для офсетного друку», згідно з яким у порядку та на умовах Договору Постачальник зобов'язується поставити Принтери Різні (далі - Товар) за кодом ДК 021:2015 30120000-6 «Фотокопіювальне та поліграфічне обладнання для офсетного друку», а Покупець прийняти і оплатити такий Товар.
Відповідно до п.1.2 договору найменування, кількість та ціна Товару, що поставляється згідно з Договором, визначені у Специфікації (Додаток № 1 до Договору) (далі Специфікація), яка є його невід'ємною частиною.
Згідно з п.4.1 договору ціна Договору становить 220999,00 грн з ПДВ, в т.ч. ПДВ 36833,17 грн.
Відповідно до п.5.1 договору строк поставки Товару: не більше 14 календарних днів від дати підписання Договору.
Згідно з п.5.2 договору місце поставки (передачі) Товару на умовах ПОР (склад Покупця) (ІНКОТЕРМС - 2020) за адресою: 65114, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд. 140 А.
Відповідно до п.5.3.2 договору датою поставки Товару вважається дата передачі Постачальником Покупцю Товару згідно з підписаною Сторонами видатковою накладною.
Згідно з п.6.1 договору оплата за Товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку Покупця на підставі оригіналу рахунку, виставленого Постачальником, протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з дати підписання видаткової накладної на відповідний Товар.
Відповідно до п.8.3.1 договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку Товару у строки та в порядку, встановленими договором.
Згідно з п.9.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та Договором.
Відповідно до п.9.2.2 договору за порушення строку поставки Товару, Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого та/або поставленого з порушенням строку Товару, за кожний день порушення строку, а за порушення строку понад 30 (тридцять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) % від вартості Товару.
Згідно з п.10.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажору), які не існували під час укладання цього Договору та виникли поза волею Сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).
Відповідно до п.10.2 договору Сторона, що не може виконувати свої зобов'язання за цим Договором внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажору), повинна не пізніше ніж протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про ІНШУ Сторону у письмовій формі.
Згідно з п.10.3 договору доказом виникнення обставин непереборної сили (форс-мажору) та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом. Неповідомлення або невчасне повідомлення про обставини непереборної сили позбавляє Сторону права посилатися на будь-яке вищезгадане як на підставу звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язань.
Відповідно до п.12.1 договору договір набуває чинності з дати підписання уповноваженим представниками' Сторін та скріплення печатками (за наявності) і діє до 31.12.2025.
Додатком №1 до договору №44-В-25 від 20.03.2025 є Специфікація принтерів різних за кодом ДК 021:2015 30120000-6 «Фотокопіювальне та поліграфічне обладнання для офсетного друку».
У листі від 05.05.2025 №3/23/740-25 позивач повідомив відповідача про припинення Договору з 16.05.2025, у зв'язку з порушенням умов договору - нездійсненням поставки товару у встановлений договором строк.
У претензії №4 (вих.№3/23/813-25 від 19.05.2025) позивач запропонував відповідачу добровільно сплатити штрафні санкції (пеню у розмірі 9502,96 грн. та штраф у розмірі 15469,93 грн.), нараховані у зв'язку з порушення відповідачем зобов'язання за договором щодо поставки товару.
Вказану претензію відповідач залишив без відповіді та задоволення.
В свою чергу до суду відповідач надав:
- роздруківку з додатку «Резерв+» щодо керівника відповідача, сформовану 02.07.2025;
- довідку військової частини НОМЕР_1 від 01.05.2025 №739, видану керівнику відповідача про те, що він проходить військову службу в військової частині НОМЕР_1 .
Висновки суду.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено судом, між сторонами у справі укладений договір поставки №44-В-25 від 20.03.2025 принтерів різних за кодом ДК 021:2015 30120000-6 «Фотокопіювальне та поліграфічне обладнання для офсетного друку», за умовами якого відповідач зобов'язався поставити позивачу товар в строк не більше 14 календарних днів від дати підписання Договору, а позивач - його прийнятим та оплатити.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із приписами ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Між тим, як встановлено господарським судом, відповідач не виконав свого зобов'язання щодо поставки товару позивачу встановлений договором строк (до 03.04.2025), що стало підставою відмови позивача від зобов'язання та припинення договору з 16.05.2025, про що позивач повідомив відповідача у листі від 05.05.2025 №3/23/740-25.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
У п.9.2.2 договору передбачено, що за порушення строку поставки Товару, Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого та/або поставленого з порушенням строку Товару, за кожний день порушення строку, а за порушення строку понад 30 (тридцять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) % від вартості Товару.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків поставки товару позивач нарахував відповідачу пеню за період з 04.04.2025 по 16.05.2025 у розмірі 9 502,96 грн. та штраф у розмірі 15 469,93 грн.
Перевіривши наявний розрахунок заявлених до стягнення сум пені та штрафу, господарським судом встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.
При цьому господарським судом не приймаються до уваги посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин з огляду на усталену практику Верховного Суду, викладену, зокрема, у постановах від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 15.06.2023 у справі №910/8580/22, від 07.06.2023 у справі №912/750/22, від 07.06.2023 у справі №906/540/22, від 29.06.2023 у справі №922/999/22, згідно з якою форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Суд наголошує, що наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Водночас сторона, яка посилається на форс-мажор, з урахуванням умов договору у даній справі, має довести причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов'язання.
За таких обставин, саме лише посилання на неможливість виконати свої зобов'язання за договором через форс-мажорні обставини - мобілізацію керівника відповідача та відсутність у нього об'єктивної можливості як виконати зобов'язання з поставки товару, так і вчасно повідомити про неможливість виконання зобов'язання, за відсутності відповідного сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажор саме для конкретного випадку, не свідчить про наявність підстав для не застосування до відповідача заходів відповідальності у вигляді пені та штрафу.
Окрім того, господарським судом не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що у зв'язку з мобілізацією керівника відповідача, ТОВ «Асанара» фактично було позбавлено можливості організувати логістику, підписати первинні документи та здійснити передачу товару, що унеможливило своєчасне постачання продукції, з огляду на те, що відповідачем у справі є юридична особа та до суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності інших осіб, працюючих на підприємстві відповідача окрім його керівника.
Поряд з цим, господарський суд зауважує, що встановлення та дослідження обставин щодо правомірності/неправомірності припинення договору позивачем односторонньому порядку (лист від 05.05.2025 №3/23/740-25) не входить до предмету доказування у даній справі.
Щодо заявленого відповідачем у запереченні на відповідь на відзив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до справедливого і співмірного рівня, виходячи з принципів розумності, добросовісності та справедливості.
Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19.
Окрім того, господарський суд враховує правовий висновок, який викладений у постанові ОП КГС від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, згідно з яким розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду. Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.
З огляду на вищевикладене, враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру неустойки (пені, штрафу), а також виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін в умовах воєнного стану, введеного за наслідком збройної агресії росії проти України, враховуючи обставини щодо мобілізації керівника відповідача та його перебування на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , приймаючи до уваги, що умови укладеного між сторонами договору не містять обов'язку позивача щодо попередньої оплати товару та виходячи з того, що матеріали справи не містять доказів ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем зобов'язань за спірним договором щодо поставки товару, господарський суд вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру нарахованої відповідачу пені на 50% - до 4 751,48 грн., та штрафу на 50% - до 7 734,97 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ст.76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, Господарський суд Одеської області дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Казенного підприємства “Морська пошуково-рятувальна служба».
На підставі ст.129 ГПК України судові витраті щодо сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов Казенного підприємства “Морська пошуково-рятувальна служба» задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Асанара» (09701, Київська обл., Богуславський р-н, м. Богуслав(з), вул. Острів, буд. 1, код ЄДРПОУ 44319152) на користь Казенного підприємства “Морська пошуково-рятувальна служба» (65114, Одеська обл., м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, буд. 140А, код ЄДРПОУ 38017026) пеню у розмірі 4 751 (чотири тисячі сімсот п'ятдесят одна) грн. 48 коп., штраф у розмірі 7 734 (сім тисяч сімсот тридцять чотири) грн. 97 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн.
3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 25 вересня 2025 р.
Суддя Г.Є. Смелянець