65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"15" вересня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2687/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєвій Г.В. розглянувши справу №916/2687/25
за позовом Селянського (фермерського) господарства “БАНАХА» (23562, Вінницька область, Тульчинський р-н, село Ярове, вул. Молодіжна, буд. 1А, код ЄДРПОУ 32292599)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОХОЛДИНГ ДІС» (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, 115, оф. 409, код ЄДРПОУ 39945333)
про стягнення 1 239 551,89грн.
Представники сторін:
від позивача: Кугутюк О.В. довіреність;
від відповідача: не з'явився;
Селянське (фермерське) господарство “БАНАХА» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОХОЛДИНГ ДІС» про стягнення 1 239 551,89грн.
Одночасно із позовною заявою Селянським (фермерським)господарством «БАНАХА» подано до суду заяву про забезпечення позову, згідно якої останній просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у розмірі ціни позову - 1 239 551,89 грн., судового збору за подання позовної заяви майнового характеру у розмірі 18590 грн. 28 коп. та судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 1 514,00 грн., а також 30 000,00 витрат на оплату професійної правничої допомоги, що разом становить 1 289 456,17 грн., які обліковуються на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОХОЛДИНГ ДІС».
Ухвалою суду від 10.07.2025р. в задоволенні заяви Селянського (фермерського) господарства «БАНАХА» про забезпечення позову за вх.суду№2-1054/25 від 08.07.2025 по справі №916/2687/25 було відмовлено.
Ухвалою від 14.07.2025р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Селянського (фермерського)господарства “БАНАХА» було залишено без руху.
21.07.2025р. до господарського суду надійшла заява (вх. №2687/25) від Селянського (фермерського) господарства “БАНАХА» про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.07.2024р. було відкрито провадження по справі №916/2687/25. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.09.2025р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.
Згідно ч.5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Пунктом 5.8 розділу І Положення про ЄСІТС передбачено, що офіційна електронна адреса - це сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів.
Таким чином, у розумінні Положення офіційною електронною адресою є адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Подібна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28.06.2022 у справі №761/21436/20.
У пункті 5.6. Положення про ЄСІТС визначено, що користувач ЄСІТС - особа, що пройшла процедуру реєстрації в підсистемі "Електронний кабінет" (Електронний кабінет ЄСІТС), пройшла автентифікацію та якій надано доступ до підсистем ЄСІТС відповідно до її повноважень.
Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (пункт 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС).
Згідно з п. 37 наведеного розділу підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя.
Таким чином, особи, які зареєстровані в ЄСІТС, мають змогу знайомитися з матеріалами справи в електронному вигляді, оскільки всі внесені до автоматизованої системи діловодства судів документи та повідомлення по справі надсилаються до Електронних кабінетів користувачів в автоматичному порядку.
Відповідно до відомостей, наявних у матеріалах справи, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю “АГРОХОЛДИНГ ДІС» є користувачем ЄСІТС, зареєстрований в “Електронному суді» та має власний “кабінет» в “Електронному суді».
Так, згідно Довідки суду про доставку електронного документа вих. № 916/2687/25/43233/25 від 29.07.2025 “Документ в електронному вигляді "Ст.176 Ухвала про відкриття провадження у справі (загальне)" від 25.07.2025 по справі № 916/2687/25 (суддя Погребна К.Ф.) було надіслано одержувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю “АГРОХОЛДИНГ ДІС» в його електронний кабінет, та документ доставлено до електронного кабінету 25.07.25р о 13:41. Згідно Довідки суду про доставку електронного документа вих. № 916/2687/25/50001/25 від 04.09.2025 “Документ в електронному вигляді "Ст.185 ч. 2 п.3 Ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті" від 01.09.2025 по справі № 916/2687/24 (суддя Погребна К.Ф.) було надіслано одержувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю “АГРОХОЛДИНГ ДІС» в його електронний кабінет, та документ доставлено до електронного кабінету 02.09.24р о 21:47.
Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
15.01.2024р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрохолдинг Діс» (Покупець) та Селянським фермерським господарством «БАНАХА» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №20240013, за умовами якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.
Предметом цього договору є сільськогосподарська продукція, яка надалі іменується “Товар», та зазначається у специфікаціях - невід'ємних частинах цього договору (п.1.2 договору).
Продавець зобов'язується передати товар на умовах, які визначаються в специфікаціях до цього договору (п.4.1 договору).
Пунктом 5.1 договору передбачено, що при поставці на умовах FCA - покупець здійснює оплату кожної окремої автомобільної партії товару в день завантаження в українських гривнях шляхом банківського переведення на розрахунковий рахунок продавця суми коштів у розмірі 86% після виконання продавцем п.5.4. цього Договору. Продавець зобов'язаний надати покупцеві підписаний договір, накладну та рахунок на оплату (п15.4 договору).
Відповідно до п.5.11 договору доплата у розмірі 14% від вартості кожної окремої автомобільної партії товару, покупцем здійснюється на протязі трьох банківських днів після завершення (проведення) реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних належним чином виписаної податкової (їх) накладної (них) продавцем, отримання оригіналів документів та виконання п.5.4. та п.6.6 договору.
Договір набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2024 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором (п.9.1 договору).
Між сторонами було підписано Специфікацію №1 від 15.01.2024р, №2 від 22.01.2024р, №3 від 12.02.2024р. на відвантаження пшениці та №4 від 29.02.2024р. на відвантаження кукурудзи, всього на загальну суму 14 616 363,90грн.
Позивач вказує, що свої зобов'язання за договором виконав належним чином, поставив відповідачу товар на загальну суму 14 616 363,90грн., що підтверджується накладними, товарно-транспортними накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.
Поряд з цим, як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару належним чином та в повному обсязі не здійснив, в насідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 1 200 000грн., що зокрема підтверджується підписаним між сторонами актом звірки. Разом з тим в подальшому відповідач частково оплатив наявну заборгованість, з урахуванням чого основний борг склав 1 000 000грн.
За посиланнями позивача, 30.12.2024р. відповідач звернувся до нього із заявою вих. № 113/24 якою визнав наявність зобов'язань, а саме боргу в сумі 1 200 000 грн. та гарантувала на протязі одного місяця в повному обсязі погасити заборгованість.
В подальшому, як вказує позивач, гарантійним листом від 04.04.2025 за вих. № 1/0404/2025 відповідач зобов'язався сплатити до 30 червня 2025 включно 1 000 000грн. основного боргу та компенсацію в розмірі 100 000грн. Однак, станом на момент подання даного позову до суду, відповідач свої зобов'язання не виконав.
Крім того в зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості отриманого товару, позивачем було нараховано відповідачу пеню в сумі 164 4471,85грн., 3% річних в розмірі 16 487,68грн. та інфляційні витрати в сумі 58 592,36грн.
Отже посилаючись на вищенаведені обставини Селянське (фермерське) господарство “БАНАХА» звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).
За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що 15.01.2024р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрохолдинг Діс» (Покупець) та Селянським фермерським господарством «БАНАХА» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №20240013, за умовами якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату (п.1.1 договору).
Предметом цього договору є сільськогосподарська продукція, яка надалі іменується “Товар», та зазначається у специфікаціях - невід'ємних частинах цього договору (п.1.2 договору).
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було підписано Специфікацію №1 від 15.01.2024р, №2 від 22.01.2024р, №3 від 12.02.2024р. на відвантаження пшениці та №4 від 29.02.2024р. на відвантаження кукурудзи, всього на загальну суму 14 616 363,90грн.
Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, поставив відповідачу товар на загальну суму 14 616 363,90грн., що підтверджується накладними, товарно-транспортними накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 5.1 договору передбачено, що при поставці на умовах FCA - покупець здійснює оплату кожної окремої автомобільної партії товару в день завантаження в українських гривнях шляхом банківського переведення на розрахунковий рахунок продавця суми коштів у розмірі 86% після виконання продавцем п.5.4. цього Договору. Продавець зобов'язаний надати покупцеві підписаний договір, накладну та рахунок на оплату (п15.4 договору).
Відповідно до п.5.11 договору доплата у розмірі 14% від вартості кожної окремої автомобільної партії товару, покупцем здійснюється на протязі трьох банківських днів після завершення (проведення) реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних належним чином виписаної податкової (їх) накладної (них) продавцем, отримання оригіналів документів та виконання п.5.4. та п.6.6 договору.
В той же час, як встановлено судом, відповідач в обумовлені договором строки оплату вартості отриманого товару належним чином та в повному обсязі не здійснив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 1 000 000грн.
Зазначений факт також підтверджується підписаним між сторонами актом звіряння взаєморозрахунків за період 01.01.2024р. по 30.12.2024р., заявою відповідача за №113/24 від 30.12.2024р. та гарантійним листом відповідача за №1/0404/2025 від 04.04.2025р.
Разом з тим, суд зазначає, що в матеріалах справи наявна платіжна інструкція від 09.07.2025р. за №52 на оплату 100 000грн., яка була додана відповідачем до заперечень за заяву позивача про забезпечення позову.
В судовому засідання представник позивача підтвердив факт здійснення відповідачем оплати в розмірі 100 000грн. за договором купівлі-продажу №20240013 від 15.01.2024р., проте зазичив що оскільки своїм гарантійним листом за №1/0404/2025 від 04.04.2025р. відповідач серед іншого гарантував компенсацію в 100 000грн. директор позивача вирішив зарахувати ці кошти в якості компенсації.
Поряд з цим, суд зазначає що оскільки предметом розгляду дійсної справи є стягнення заборгованості яка виникла в зв'язку з неналежним виконання відповідачем зобов'язань за договором купівля-продажу №20240013 від 15.01.2024р. в частині оплати вартості отриманого товару, вимоги щодо компенсацій за гарантійним листом позивачем не заявлялись та представник позивача в судовому засіданні підтвердив факт оплати відповідачем 100 000грн. саме за договором купівлі-продажу №20240013 від 15.01.2024р., зазначена сума має бути врахована в якості оплати за основним боргом.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.
Отже, приймаючи до уваги встановленні судом факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю “АГРОХОЛДИНГ ДІС» прийнятих на себе зобов'язань щодо оплати вартості отриманого товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, позовні вимоги є обґрунтованими проте враховуючи обставини встановлені судом по тексту рішення вище з відповідач підлягає стягненню сума основного боргу в розмірі 900 000грн.
У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх грошових зобов'язань перед позивачем за договором купівлі-продажу №20240013 від 15.01.2024р., що зумовило нарахування останнім пеню в сумі 164 471,85грн., 3% річних в розмірі 16 487,68грн. та інфляційних витрат в сумі 58 592,36грн.
Так, у відповідності положень ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).
Згідно ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання
При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Слід зазначити, що, виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
Стосовно інфляційних втрат, то відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2018 року у справі № 910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
Проаналізувавши здійснені позивачем розрахунки пені, 3% та інфляційних витрат заявлених до стягнення суд доходить висновку, що вказані розрахунки було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОХОЛДИНГ ДІС» пені в сумі 164 471,85грн., трьох відсотків річних в сумі 16 487,68грн. та інфляційних витрат в сумі 58 592,36грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства “БАНАХА» є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, проте враховуючи обставини встановлені по тексту рішення вище підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов Селянського (фермерського) господарства “БАНАХА» (23562, Вінницька область, Тульчинський р-н, село Ярове, вул. Молодіжна, буд. 1А, код ЄДРПОУ 32292599) до Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОХОЛДИНГ ДІС» (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, 115, оф. 409, код ЄДРПОУ 39945333) - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОХОЛДИНГ ДІС» (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, 115, оф. 409, код ЄДРПОУ 39945333) на користь Селянського (фермерського) господарства “БАНАХА» (23562, Вінницька область, Тульчинський р-н, село Ярове, вул. Молодіжна, буд. 1А, код ЄДРПОУ 32292599) заборгованість за договором купівлі-продажу №20240013 від 15.01.2024,. в загальному розмірі 1 139 551 (один мільйон сто тридцять дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят одна)грн. 89коп. та судовий збір в сумі 17 093 (сімнадцять тисяч дев'яносто три)грн. 28коп.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 25 вересня 2025 р.
Суддя К.Ф. Погребна