65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"23" вересня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/159/24
Господарський суд Одеської області у складі:
судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
за участю представників:
від заявника - не з'явився,
від позивача - ОСОБА_3 ,
від відповідача - не з'явився,
від третіх осіб - не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_4 про встановлення порядку виконання рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.07.2024 (вх. № 2-1250/25 від 07.08.2025) в порядку ст. 331 Господарського процесуального кодексу України по справі № 916/159/24 за позовом Публічного акціонерного товариства “ ІНФОРМАЦІЯ_3 » до Товариства з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_4 », за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Товариства з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_5 », Товариства з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_6 » про стягнення 15000000,00 грн., -
У січні 2024 року Публічне акціонерне товариство “ ІНФОРМАЦІЯ_3 » звернулося до ІНФОРМАЦІЯ_2 з позовом (вх. № 170/24 від 15.01.2024 р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_4 » про стягнення 15000000,00 грн заборгованості. В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на укладення з відповідачем як поручителем договору поруки від 28.08.2020, за яким ТОВ “ ІНФОРМАЦІЯ_4 »поручилось перед банком за виконання зобов'язань ТОВ “ ІНФОРМАЦІЯ_5 », а також за виконання зобов'язань ТОВ “ ІНФОРМАЦІЯ_6 » за кредитним договором № К05748/2020 від 28.08.2020. При цьому посилається на неналежне виконання ТОВ “ ІНФОРМАЦІЯ_5 » та ТОВ “ ІНФОРМАЦІЯ_6 » умов кредитних договорів, зокрема, щодо сплати кредитної заборгованості, а також зазначає, що максимальний розмір вимоги, яка забезпечується відповідачем за договором поруки, складає 15000000,00 грн.
Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 31.01.2024 позовну заяву Публічного акціонерного товариства “ ІНФОРМАЦІЯ_3 » до Товариства з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_4 » прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/159/24, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 28.02.2024 р.
Рішенням ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.07.2024 р. у справі № 916/159/24 (суддя ОСОБА_5 ) задоволено позов Публічного акціонерного товариства “ ІНФОРМАЦІЯ_3 » до Товариства з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_4 », за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_5 », Товариство з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_6 » про стягнення 15000000,00 грн., а саме стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_4 » на користь Публічного акціонерного товариства “ ІНФОРМАЦІЯ_3 » 15000000,00 грн. заборгованості, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 180000,00 грн.
15.08.2024 р. ІНФОРМАЦІЯ_7 на виконання судового рішення у справі № 916/159/24 видано наказ про його примусове виконання щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_4 » на користь Публічного акціонерного товариства “ ІНФОРМАЦІЯ_3 » 15000000,00 грн. заборгованості, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 180000,00 грн.
24.06.2025 р. за вх. № 2-964/25 до господарського суду надійшла скарга Публічного акціонерного товариства “ ІНФОРМАЦІЯ_3 » на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_4 при виконанні судового рішення, в якій скаржник просив суд:
1) визнати бездіяльність приватного виконавця щодо невчинення необхідних дій, встановлених Законом України “Про виконавче провадження», у виконавчому провадженні № 77750877 щодо звернення стягнення на майно боржника, у тому числі, але не виключно на нежитлові офісні приміщення, об'єкт житлової нерухомості: Hi Опис об'єкта: загальна площа (кв.м): 286,8 адреса: АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення, об'єкт житлової нерухомості: Ні, опис об'єкта: загальна площа (кв.м): 37,1, адреса: АДРЕСА_2 ;
2) зобов'язати приватного виконавця вчинити необхідні дії, встановлені Законом України “Про виконавче провадження», у виконавчому провадженні № 77750877 щодо звернення стягнення на майно боржника, у тому числі, але не виключно на нежитлові офісні приміщення, об'єкт житлової нерухомості: Hi опис об'єкта: загальна площа (кв.м): 286,8 адреса: АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення, обєкт житлової нерухомості: Ні, опис об'єкта: Загальна площа (кв.м): 37,1, адреса: АДРЕСА_2 .
Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.07.2025 р. задоволено скаргу представника Публічного акціонерного товариства “ ІНФОРМАЦІЯ_3 » на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_4 при виконанні судового рішення у справі № 916/159/24 та визнано бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_4 щодо невчинення необхідних дій встановлених Законом України “Про виконавче провадження» у виконавчому провадженні № 77750877 щодо звернення стягнення на майно боржника, у тому числі, але не виключно на: нежитлові офісні приміщення, об'єкт житлової нерухомості: Hi; опис об'єкта: загальна площа (кв.м): 286,8; адреса: АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення, об'єкт житлової нерухомості: Ні; опис об'єкта: загальна площа (кв.м): 37,1, адреса: АДРЕСА_2 , та зобов'язано приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_4 вчинити необхідні дії, встановлені Законом України “Про виконавче провадження», у виконавчому провадженні № 77750877 щодо звернення стягнення на майно боржника, у тому числі, але не виключно на: нежитлові офісні приміщення, об'єкт житлової нерухомості: Hi, опис об'єкта: загальна площа (кв.м): 286,8, адреса: АДРЕСА_1 ; нежитлове приміщення, об'єкт житлової нерухомості: Ні, опис об'єкта: загальна площа (кв.м): 37,1, адреса: АДРЕСА_2 .
07.08.2025 р. приватний виконавець виконавчого округу Одеської області ОСОБА_4 , на примусовому виконанні якого перебуває виконавче провадження з примусового виконання наказу, виданого на виконання рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 у справі № 916/159/24 від 15.07.2024 р., звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про встановлення порядку виконання рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 по справі № 916/159/24 від 15.07.2024 р. (вх. № 2-1250/25 від 07.08.2025), згідно з якою заявник просить суд встановити порядок виконання рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 по справі № 916/159/24 від 15.07.2024 шляхом надання дозволу на примусову реалізацію (продаж) на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_4 » (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), у тому числі, але не виключно на:
- нежитлові офісні приміщення, об'єкт житлової нерухомості: Hi, опис об'єкта: загальна площа (кв.м): 286,8, адреса: АДРЕСА_1 , на які було накладено арешт на підставі: ухвала суду, серія та номер: 490/5308/21, виданий 02.09.2021, видавник: ІНФОРМАЦІЯ_8 (номер запису про обтяження: 48130207) та яке перебуває у податковій заставі на підставі: акт опису майна, серія та номер: 27/15-32-13-02-35, виданий 31.10.2022, видавник: ІНФОРМАЦІЯ_9 ; рішення про опис майна у податкову заставу, серія та номер: 1/15-32-54-08-16, виданий 16.04.2019, видавник: ІНФОРМАЦІЯ_9 (номер запису про обтяження: 48349269);
- нежитлове приміщення, об'єкт житлової нерухомості: Ні, опис об'єкта: загальна площа (кв.м): 37.1, адреса: АДРЕСА_3 , на яке було накладено арешт на підставі: ухвала суду, серія та номер: 490/5308/21, виданий 02.09.2021, видавник: ІНФОРМАЦІЯ_8 (номер запису про обтяження: 48130088) та яке перебуває у податковій заставі на підставі: рішення про опис майна у податкову заставу, серія та номер: 1/15-32-54-08-16, виданий 16.04.2019, видавник: ІНФОРМАЦІЯ_9 ; акт опису майна, серія та номер: 27/15-32-13-02-35, виданий 31.10.2022, видавник: ІНФОРМАЦІЯ_9 (номер запису про обтяження: 48349060).
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.08.2025 р. вказану заяву приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_4 передано до розгляду суддею ОСОБА_5 .
Згідно з розпорядженням в.о. керівника апарату ІНФОРМАЦІЯ_2 № 127 від 07.08.2025 р., відповідно до ст. 15 Закону України “Про судоустрій і статус суддів», п. 9 ст. 32 ГПК України, п. 9.6. Засад використання автоматизованої системи документообігу в ІНФОРМАЦІЯ_10 , затверджених рішенням зборів суддів від 20.03.2025 № 17-01/2025, у зв'язку з перебуванням судді ОСОБА_5 з 29.07.2025 р. по 05.09.2025 р. у відпустці з метою дотримання процесуальних строків, встановлених статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, призначено повторний автоматизований розподіл вищевказаної заяви.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2025 року заяву приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_4 розподілено до розгляду суддею ОСОБА_1 .
Так, заявник зазначає, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_4 (далі - приватний виконавець) перебуває виконавче провадження з примусового виконання наказу № 916/159/24, виданого 15.08.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_7 , суддя ОСОБА_5 , про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_4 » на користь Публічного акціонерного товариства “ ІНФОРМАЦІЯ_3 » заборгованість у розмірі 15000000,00 грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 180000,00 грн.
В подальшому, як вказує заявник, 08.04.2025 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 77750877 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документу, яка надіслана сторонам виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення 08.04.2025, за вих. № 4499. Того ж дня була винесена постанова про арешт майна боржника та постанова про арешт коштів боржника, яка була надіслана до виконання до банківських установ.
Наразі заявник вказує, що згідно із даними ДРРП на НМ та РПВ на НМ, ДРІ, ЄРЗВОНМ виявлено, що у власності боржника перебувають:
- нежитлове приміщення загальною площею 37,1 м.кв, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
- нежитлове приміщення загальною площею 286,8 м.кв, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ;
- цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 .
В подальшому, як вказує приватний виконавець, ним було з'ясовано, що боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_4 » знаходиться під санкціями (введено в дію Указом № 19/2024 від 04.04.2024), у зв'язку з чим приватний виконавець звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_11 із проханням надати рекомендації щодо подальшого виконання. Із огляду на вказане, 08.04.2025, 23.04.2025, 07.05.2025, 21.05.2025, 04.06.2025, 18.06.2025, 02.07.2025, 21.07.2025, 04.08.2025 приватним виконавцем виносилися постанови про відкладення проведення виконавчих дій на 10 робочих днів, оскільки відповідні роз'яснення від ІНФОРМАЦІЯ_11 не надійшли.
Крім того, ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.07.2025 року задоволено скаргу на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_4 щодо невчинення необхідних дій, встановлених Законом України “Про виконавче провадження», у виконавчому провадженні № 77750877 щодо звернення стягнення на майно боржника, у тому числі, але не виключно на:
- нежитлові офісні приміщення, об'єкт житлової нерухомості: Hi; опис об'єкта: загальна площа (кв.м): 286,8; адреса: АДРЕСА_1 ;
- нежитлове приміщення, об'єкт житлової нерухомості: Ні; опис об'єкта: загальна площа (кв.м): 37.1, адреса: АДРЕСА_2 ; зобов'язано приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_4 вчинити необхідні дії, встановлені Законом України “Про виконавче провадження» у виконавчому провадженні № 77750877 щодо звернення стягнення на майно боржника, у тому числі, але не виключно на:
- нежитлові офісні приміщення, об'єкт житлової нерухомості: Hi, опис об'єкта: загальна площа (кв.м): 286,8, адреса: АДРЕСА_1 ;
- нежитлове приміщення, об'єкт житлової нерухомості: Ні, опис об'єкта: загальна площа (кв.м): 37.1, адреса: АДРЕСА_3 .
Проте, як стверджує заявник, задовольняючи скаргу на бездіяльність приватного виконавця, суд першої інстанції хоча і послався на сталу практику Верховного Суду, яка зводяться до того, що положень Закону України “Про санкції» та постанови Правління ІНФОРМАЦІЯ_12 від 01.10.2015 № 654 “Про забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», спрямовані на обмеження прав конкретної підсанкційної особи самостійно розпоряджатися власними активами на свою користь та/або з метою виконання своїх зобов'язань перед іншими особами, та не містять заборони щодо ухвалення та примусового виконання судових рішень стосовно клієнтів-боржників, до яких застосовано санкції “блокування активів» та/або “зупинення фінансових операцій», але не встановив, що наявні інші обставини, які ускладнюють примусове виконання судового рішення, а саме, що згідно ухвалами судів, що набрали законної сили, вищевказані нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , належні ТОВ “ ІНФОРМАЦІЯ_4 », - арештовані та перебувають у податковій заставі.
Посилаючись на ч.ч. 1-3, 7 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, приватний виконавець простить встановити порядок виконання рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 по справі № 916/159/24 від 15.07.2024 року шляхом надання дозволу на примусову реалізацію (продаж) на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження майна боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_4 » (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).
Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 08.08.2025 р. прийнято заяву приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_4 про встановлення порядку виконання рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 по справі № 916/159/24 від 15.07.2024 (вх. № 2-1250/25 від 07.08.2025) до провадження та призначено розгляд заяви в засіданні суду на 26 серпня 2025 р. об 11:00 год.
Судове засідання, призначене на 26.08.2025 р. об 11:00 год., не відбулось у зв'язку з перебуванням судді ОСОБА_1 на лікарняному, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.
Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.09.2025 р. розгляд заяви призначено в засіданні суду на 23 вересня 2025 р. об 11:30 год.
23.09.2025 року від представника Публічного акціонерного товариства “ ІНФОРМАЦІЯ_3 » до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява (вх. № 29566/25), відповідно до якої ПАТ “ ІНФОРМАЦІЯ_3 », посилаючись на ст.ст. 1, 5, 10, 13 Закону України “Про виконавче провадження», зазначає, що даний Закон не містить заборони на примусову реалізацію (продаж) на прилюдних торгах майна боржника, на яке накладено арешт, тому є незрозумілим, які саме обставини істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, з огляду на що, на думку позивача, заява про встановлення порядку виконання рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 по справі № 916/159/24 від 15.07.2024 року задоволенню не підлягає.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши матеріали справи та заяви заявника, господарський суд зазначає наступне.
Однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення (п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Вказані положення кореспондують зі ст. 18 ГПК України.
Як передбачено ст. 327 Господарського процесуального кодексу України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Так, 15.08.2024 р. ІНФОРМАЦІЯ_7 на виконання судового рішення у справі № 916/159/24 видано наказ про його примусове виконання щодо стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_4 » на користь Публічного акціонерного товариства “ ІНФОРМАЦІЯ_3 » заборгованості у розмірі 15000000,00 грн. та витрат зі сплати судового збору у сумі 180000,00 грн.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Наразі суд зазначає, що в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі “Шмалько проти України» (заява № 60750/00) суд наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує “право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина “судового розгляду».
Відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
З огляду на викладене, виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України “Про виконавче провадження».
За статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України “Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
З аналізу зазначених вище норм чинного законодавства вбачається, що під зміною способу і порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації такого рішення в разі неможливості його виконання у порядку та у спосіб, що раніше встановлені, а підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або у спосіб, встановлений господарським судом.
За вимогами ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.
Тобто, спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у ст. 16 Цивільного кодексу України способів захисту цивільних прав.
Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим. Вирішуючи питання про зміну способу виконання рішення, суд повинен з'ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість такого виконання рішення суду. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
При цьому поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення у розумінні реалізації завдань виконавчого провадження.
Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого ст. 16 Цивільного кодексу України.
Отже, для зміни способу виконання судового рішення необхідним є з'ясування питання чи не призведе така зміна способу виконання до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, оскільки змінюючи спосіб виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Така правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі № 904/1478/15.
В той же час, порядок виконання рішення - це встановлення у судовому рішенні конкретних заходів та дій, які слід вчинити сторонам, державному виконавцеві, іншим суб'єктам владних повноважень у разі, якщо рішення не буде виконано добровільно.
Порядок виконання включає в себе визначення способу (заходів) виконання, строку вчинення дій або утримання від них, покладення обов'язку вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення
Так, наприклад, відповідно до ст. 10 Закону України “Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі, якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.
Таким чином, перелік заходів примусового виконання, які може застосувати суд, є невичерпним.
Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень (незалежно від того, чи залучалися вони до участі у справі) можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення. Забезпечення виконання рішення - це вчинення конкретних дій для надання практичної допомоги у виконанні судового рішення.
При цьому судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Сторони повинні виконати рішення добровільно і для цього достатньо рішення чи ухвали суду.
Наразі суд зазначає, що зміна порядку виконання рішення суду здійснюється у випадку встановлення у такому рішенні конкретного порядку його виконання, а саме встановлення конкретних заходів та дій, які слід вчинити сторонам, державному виконавцеві, іншим суб'єктам владних повноважень у разі, якщо рішення не буде виконано добровільно. У разі зазначення в рішенні суду про стягнення коштів, то порядок його виконання визначений Законом України “Про виконавче провадження».
Так, рішенням ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.07.2024 р. у справі № 916/159/24 стягнуто з ТОВ “ ІНФОРМАЦІЯ_4 » заборгованість у розмірі 15000000,00 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 180000,00 грн., а відтак не встановлено конкретного порядку його виконання, при цьому питання подальшої організації, порядку та умов виконання судового рішення, що підлягає примусовому виконанню, зокрема, звернення стягнення на кошти боржника на рахунках в банках, передбачені як Законом України “Про виконавче провадження», так і Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція).
Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження» у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.
Якщо у заяві про відкриття виконавчого провадження не зазначено майно боржника та/або його кошти на рахунках у банківських установах, то відповідно до статті 36 Закону України “Про виконавче провадження» розшук майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.
У ч. 1 ст. 48 Закону України “Про виконавче провадження» зазначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 56 Закону України “Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Відповідно до пункту 7 розділу VIII Інструкції, розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, виконавець зобов'язаний винести постанову відповідно до частини першої статті 48 Закону України “Про виконавче провадження» про звернення стягнення на майно боржника, його арешті або вилучені вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (частини третя та четверта статті 56 Закону України “Про виконавче провадження»).
Крім того, частина восьма розділу VIII Інструкції визначає, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові про накладення арешту зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
При цьому частина перша та друга стаття 48 Закону України “Про виконавче провадження» чітко визначають порядок звернення стягнення на майно боржника та обмеження щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться на банківських рахунках боржника, у випадках, визначених Законами зазначеними у частині другій цієї статті та на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Отже, зі змісту вищевказаних норм права слідує, що арешт є початковою та окремою стадією провадження щодо звернення стягнення на майно боржника і являє собою сукупність заходів, що передбачають як наслідок обмеження в праві розпорядження майном, на яке накладається арешт. При цьому виконавець за відсутності відомостей про майно, повідомлених кредитором повинен самостійно здійснити заходи для виявлення такого майна, у тому числі грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, і перед накладенням арешту на майно (кошти) боржника повинен отримати відомості про наявність у боржника відповідного майна та коштів, зокрема щодо коштів на банківських рахунках - відомості про володільця рахунку, номеру, виду рахунку, суми коштів, що зберігаються на ньому. Саме наявність таких даних дозволяє виконавцю здійснити арешт коштів, що знаходяться на банківських рахунках у відповідності до статті 18 Закону України “Про виконавче провадження» та розділу VIII Інструкції.
Відповідно до пункту 8 розділу VIII Інструкції на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
Крім того, в обґрунтування підстав для встановлення порядку виконання рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 по справі № 916/159/24 від 15.07.2024 р. приватний виконавець посилається на обставини, які ускладнюють примусове виконання судового рішення, а саме, що згідно з ухвалами Центрального районного суду м. Миколаєва по справі № 490/5308/21 від 02.09.2021 р., що набрали законної сили, вищевказані нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , належні ТОВ “ ІНФОРМАЦІЯ_4 », - арештовані та перебувають у податковій заставі відповідно до рішення про опис майна у податкову заставу, серія № /15-32-54-08-16 від 16.04.2019, та акту опису майна, серія та номер: 27/15-32-13-02-35 від 31.10.2022 р.
Відповідно до статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання.
Положеннями статті 3 Закону України “Про доступ до судових рішень» встановлено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту. Порядок ведення Реєстру затверджується Вищою радою правосуддя.
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України “Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
З наведеного вбачається, що суд не позбавлений можливості самостійно перевірити відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень та є відкритими. Так, судом перевірено, що ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_13 по справі № 490/5308/21 від 02.09.2021 р., що набрала законної сили, накладено арешт на всі активи, які перебувають у власності Товариства з обмеженою відповідальністю “ ІНФОРМАЦІЯ_4 », відомості згідно з Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України: ідентифікаційний код юридичної особи - НОМЕР_1 , місцезнаходження юридичної особи: АДРЕСА_6 , зокрема, на наступне нерухоме майно:
- нежитлове приміщення (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1323395651101) загальною площею 37,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_3 ;
- нежитлові офісні приміщення (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1322927651101) загальною площею 286,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , відносно яких приватний виконавець звернувся до господарського суду з даною заявою про встановлення порядку виконання рішення шляхом надання дозволу на примусову реалізацію на прилюдних торгах.
Також судом встановлено, що ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_14 від 09.11.2022 року у справі № 945/1150/22 постановлено передати ІНФОРМАЦІЯ_15 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) в управління у порядку та на умовах, визначених Законом України “Про ІНФОРМАЦІЯ_15 », зокрема: нежитлове приміщення (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1323395651101) загальною площею 37,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 ; нежитлові офісні приміщення (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1322927651101) загальною площею 286,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 .
Між тим, як вбачається з інформаційних довідок № 438242076 та № 438242308 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, відносно нерухомого майна - нежитлових офісних приміщень загальною площею 286,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 міститься запис про обтяження № 48130207, внесений на підставі ухвали суду № 490/5308/21 від 02.09.2021 р., постановленої ІНФОРМАЦІЯ_16 , вид обтяження - арешт нерухомого майна, а також запис про обтяження № 48349269, внесений на підставі акту опису майна, серія та номер: 27/15-32-13-02-35 від 31.10.2022, виданого ІНФОРМАЦІЯ_17 та рішення про опис майна у податкову заставу, серія та номер: 1/15-32-54-08-16 від 16.04.2019, виданого ІНФОРМАЦІЯ_17 .
Крім того, відносно нерухомого майна - нежитлового приміщення загальною площею 37,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , міститься запис про обтяження № 48130088, внесений на підставі ухвали суду № 490/5308/21 від 02.09.2021 р., постановленої ІНФОРМАЦІЯ_16 , вид обтяження - арешт нерухомого майна, а також запис про обтяження № 48349060, внесений на підставі акту опису майна, серія та номер: 27/15-32-13-02-35 від 31.10.2022, виданого ІНФОРМАЦІЯ_17 та рішення про опис майна у податкову заставу, серія та номер: 1/15-32-54-08-16 від 16.04.2019, виданого ІНФОРМАЦІЯ_17 .
Відтак, судом встановлено, що відносно вказаного приватним виконавцем майна встановлені обтяження у виді податкової застави та арешту нерухомого майна в рамках кримінального провадження.
Між тим з інформаційної довідки № 438242308 від 05.08.2025 р. вбачається, що датою реєстрації обтяження спірного нерухомого майна у виді арешту на підставі ухвали ІНФОРМАЦІЯ_13 від 02.09.2021 р. по справі № 490/5308/21 є 13.10.2022 р., натомість приватним виконавцем - ОСОБА_4 накладено обтяження на дане нерухоме майно у виді арешту на підставі постанови про арешт майна боржника № 77750877 значно пізніше - 08.04.2025 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 Кримінального процесуального кодексу України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у ІНФОРМАЦІЯ_15 , інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у ІНФОРМАЦІЯ_15 , інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Положеннями ч. 2 ст. 170 Кримінального процесуального кодексу України закріплено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:- збереження речових доказів; -спеціальної конфіскації; - конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;- відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Пунктом 3 ч. 3 ст. 170 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 174 Кримінального процесуального кодексу України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно зі статтею 533 Кримінального процесуального кодексу України вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов'язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.
Так, суд зазначає, що арешт майна це тимчасове, до скасування у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому КПК України порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у ІНФОРМАЦІЯ_15 , інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Отже, арешт, накладений в межах кримінальної справи, є заходом забезпечення кримінального провадження, застосованим згідно з нормами КПК України і його скасування відбувається в порядку, визначеному статтею 174 Кримінального процесуального кодексу України.
Аналогічних висновків ІНФОРМАЦІЯ_18 дійшла при розгляді справ № 335/12096/15-ц (постанова від 15.05.2018) та № 569/4374/16-ц (постанова від 23.05.2018).
Відтак, скасування арешту, накладеного в межах кримінального провадження, в силу приписів статті 174 КПК України, не може здійснюватися судами інших юрисдикцій.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 11.04.2019 № 926/1307-б/15.
З урахуванням викладеного, господарський суд зазначає, що накладений в межах кримінального провадження арешт на майно боржника є в будь-якому випадку перешкодою для реалізації такого майна, в тому числі шляхом проведення прилюдних торгів.
У цьому висновку суд також посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 28.11.2019 у справі Б24/194/06 та у постанові від 09.02.2024 р. по справі № 902/1126/22.
З огляду на викладене господарський суд доходить висновку, що наявність арешту та заборони відчуження майна боржника - ТОВ “ ІНФОРМАЦІЯ_4 », який було накладено ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_13 від 02.09.2021 по справі № 490/5308/21 у кримінальному провадженні з метою забезпечення спеціальної конфіскації, конфіскації майна як заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, а також відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), що застосований раніше, ніж арешт приватного виконавця - ОСОБА_4 у виконавчому провадженні на користь стягувача - ПАТ “ ІНФОРМАЦІЯ_3 », свідчить про неможливість примусової реалізації нерухомого майна боржника на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
При цьому господарський суд також враховує правову позицію, викладену у постановах ІНФОРМАЦІЯ_19 від 25.05.2021 у справі № 923/971/19 та від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, згідно з якою продаж майна боржника з публічних торгів у виконавчому провадженні за наявності чинного його обтяження арештом у кримінальній справі може бути підставою недійсності правочину з відчуження такого майна чи визнання незаконними дій державного виконавця у виконавчому провадженні, якщо таке обтяження має вищий пріоритет, порівняно з пріоритетом іпотеки та арешту нерухомого майна, що накладений виконавцем у межах виконавчого провадження.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 04.11.2022 року проведено реєстрацію обтяження спірного майна у виді податкової застави.
Податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у визначений строк (підпункт 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.
Статтею 90 Податкового кодексу України визначено, що пріоритет податкової застави щодо пріоритету інших обтяжень (включаючи інші застави) встановлюється відповідно до закону.
Приписами пп.14.1.155. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено податкову заставу як спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.
Право податкової застави виникає:
- у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;
- у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу;
- у випадку, визначеному в п. 100.11 ст. 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань (п. 89.1 Податкового кодексу України).
Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому (п. 89.2 ПК України).
Припинення податкової застави врегульовано ст. 93 ПК України, згідно з якою:
- майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку; визнання податкового боргу безнадійним; набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства; отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження (п. 93.1);
- підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1 - 93.1.5 пункту 93.1 цієї статті (п. 93.2);
- порядок застосування податкової застави встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п. 93.3);
- у разі продажу майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 95 цього Кодексу таке майно звільняється з податкової застави (із внесенням змін до відповідних державних реєстрів) з дня отримання контролюючим органом підтвердження про надходження коштів до бюджету від такого продажу (п. 93.4).
Отже, з викладених вище правових норм слідує, що податкова застава виникає в силу закону у випадку несплати особою податків грошового зобов'язання та пені, і поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, і припиняється у випадках, визначених п. 93.1 Податкового кодексу України.
Згідно з п. 88.1. ст. 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Пунктом 88.2. ст. 88 Податкового кодексу України визначено, що право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
Контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі (п. 89.8. ст. 89 Податкового кодексу України).
За таких обставин, господарський суд зазначає, що законом визначено обов'язок контролюючого органу зареєструвати податкову заставу за наявності податкового боргу, водночас, Податковим кодексом України не визначено конкретного проміжку часу або певної події, з настанням якої контролюючий орган зобов'язаний внести запис про обтяження майна платника податків - боржника податковою заставою.
Так, пп. 87.3.1 п. 87.3 ст. 87 Податкового кодексу України визначено, що не може бути використано як джерело погашення податкового боргу платника податків майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам (на час дії такої застави), якщо така застава зареєстрована згідно із законом у відповідних державних реєстрах до моменту виникнення права податкової застави.
З цією нормою кореспондується норма ст. 90 ПК України, якою передбачено, що пріоритет податкової застави щодо пріоритету інших обтяжень (включаючи інші застави) встановлюється відповідно до закону.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.
Статтею 4 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяження поділено на публічні та приватні. Публічними є обтяження рухомого майна, яке виникає відповідно до закону або рішення суду.
У пунктах 1 та 5 частини першої статті 37 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що до публічних обтяжень належить, зокрема, податкова застава, а також накладення арешту на рухоме майно на підставі рішень уповноважених органів у випадках, встановлених законом.
Аналізуючи зміст вказаних положень Закону слід дійти висновку, що податкова застава, а також арешт, накладений виконавцем, є публічним обтяженням.
Статтею 39 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що публічне обтяження підлягає реєстрації в порядку, встановленому цим Законом, протягом п'яти днів з дня винесення відповідного рішення, на підставі якого воно виникає. Обов'язок щодо здійснення реєстрації покладається на уповноважений орган (особу) або на особу, зазначену в рішенні уповноваженого органу.
Пріоритет публічного обтяження встановлюється з моменту його реєстрації. Зареєстровані публічні обтяження не мають пріоритету над обтяженнями того ж рухомого майна, які були зареєстровані раніше моменту реєстрації публічного обтяження, а також обтяженнями, які мають вищий пріоритет згідно з правилами, встановленими розділом III цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог.
Так, судом встановлено, що публічне обтяження приватного виконавця на спірне нерухоме майно зареєстроване у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 08.04.2025 року № 59372180 та № 59372043 (арешт), а публічне обтяження податкового органу на це ж саме нерухоме майно зареєстроване у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 04.11.2022 року № 48349269 та № 48349060 (податкова застава).
Відтак, обтяження, накладене податковим органом 04.11.2022 року, має пріоритет перед обтяженням, накладеним приватним виконавцем 08.04.2025 року.
Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто обов'язок доказування покладається на сторони. Докази повинні бути належними та допустимими.
Згідно з частинами першою та третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
При цьому відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
При цьому з'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відтак, враховуючи вищенаведене, суд доходить до висновку про необґрунтованість вимог заявника про встановлення порядку виконання рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 у даній справі № 916/159/24, у зв'язку з чим вказана заява приватного виконавця - ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 331, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяви приватного виконавця - ОСОБА_4 про встановлення порядку виконання рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.07.2024 (вх. № 2-1250/25 від 07.08.2025) відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її постановлення.
Повну ухвалу складено та підписано 26.09.2025 р.
Суддя ОСОБА_1