25 вересня 2025 року м. Миколаїв Справа № 915/770/25
Господарський суд Миколаївської області у складі:
судді Л.М. Ільєвої
при секретарі судового засідання І.С. Степановій
за участю представників:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - Когін А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв до Товариства з обмеженою відповідальністю “Локос-КЛВ» про стягнення 188720,00 грн., -
Квартирно-експлуатаційний відділ міста Миколаїв звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Локос-КЛВ» про стягнення заборгованості за договором про відшкодування вартості спожитої електричної енергії від 25.10.2019 р. № 327 в сумі 188720,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про відшкодування вартості спожитої електричної енергії від 25.10.2019 р. № 327 в частині повної та своєчасної оплати вартості відшкодування спожитої електроенергії.
Так, позивач зазначає, що між відповідачем та Міністерством оборони України був укладений договір № 327 від 25.10.2019 р. про відшкодування вартості спожитої електричної енергії. Відповідно до умов договору КЕВ м. Миколаїв забезпечує ТОВ «Локос-КЛВ» електричною енергією (місце розташування об'єкта: Миколаївська область, м. Миколаїв, пів-в Аляуди). ТОВ «Локос-КЛВ» у свою чергу, відшкодовує КЕВ м. Миколаїв, вартість електричної енергії згідно тарифів постачальних організацій для КЕВ м. Миколаїв.
Як вказує позивач, у відповідності до п.2.3 договору ТОВ «Локос-КЛВ» зобов'язався проводити остаточний рахунок відшкодування за спожиту в розрахунковому періоді електричну енергію проти 5-ти операційних днів з моменту отримання рахунку за спожиті послуги, шляхом перерахування коштів на рахунок, вказаний у договорі. Відповідно до п.3.1. ТОВ «Локос-КЛВ» здійснює повну попередню оплату вартості очікуваного обсягу споживання на відповідний розрахунковий період (наступний за звітним місяць) не пізніше 5-ти календарних днів до початку розрахункового періоду. Відповідно до п.3.2. ТОВ «Локос-КЛВ» здійснює остаточний рахунок відшкодування за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію на підставі виставленого рахунку відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, та акту виконаних робіт.
За ствердженням позивача, він виконав взяті на себе зобов'язання за договором в повному обсязі та забезпечив ТОВ «Локос-КЛВ» електроенергією.
Позивач зазначає, що відповідно до п.5.1. 5.2., ТОВ «Локос-КЛВ» за невиконання чи неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України. Спори, які виникають за цим договором, що не вирішуються шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку. У відповідності п.5.3. 5.4. ТОВ «Локос-КЛВ» за внесення платежів, передбачених цим договором, з порученням термінів, визначених п.2.3. та 3.1. цього договору, замовник сплачує виконавцю пеню за весь період прострочення у розмірі двох облікових ставок НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Виконавець не відповідає за будь-які перебої у передачі або розподілі електричної енергії, які стосуються функціонування, обслуговування, що сталося з вини відповідального оператору системи. Згідно п.6.1. договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2019 року, а в частині розрахунків до повного їх завершення. Відповідно до п.3 статті 631 Цивільного Кодексу України сторони домовилися, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 25.10.2019 р. договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд умов згідно п.6.2. договору.
Відтак, позивач вважає, що це слугує підтвердженням того що відповідач дійсно користувався послугами електроенергії згідно договору від 25.10.2019 р.
Позивач зазначає, що ним були направлені рахунок відшкодування за фактично використану електричну енергію, акт виконаних робіт, та акти звірки розрахунків.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.05.2025 р. вказану позовну заяву Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/770/25, розгляд справи призначено за правилами спрощеного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 09.06.2025 р. о 16:40.
22.05.2025 р. від представника позивача - Непомнящої С.Ю. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшло клопотання про долучення доказів (вх. № 7790/25), згідно з яким позивач надав до матеріалів справи копію додаткової угоди №1 від 15.01.2020 р., до договору № 327 від 25.10.2019 р., яка не була завантажена разом з матеріалами позовної заяви у зв'язку з технічним збоєм в підсистемі “Електронний суд».
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.06.2025 р. по справі №915/770/25 розгляд справи відкладено на 14.07.2025 р. о 16:00, з огляду на неявку представника відповідача в судове засідання.
10.07.2025 р. від представника відповідача - Когіна А.В. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (вх. № 10233/25).
Також 10.07.2025 р. від представника позивача - Непомнящої С.Ю. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшло клопотання (вх. № 10237/25), згідно з яким позивач просив відкласти судове засідання, призначене на 14.07.2025 р. в зв'язку з відпусткою представника позивача та неможливістю прибуття в судове засідання.
14.07.2025 р. від представника відповідача - Когіна А.В. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 10429/25).
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.07.2025 р. по справі №915/770/25 розгляд справи відкладено на 14.07.2025 р. о 16:00, з огляду на клопотання представника позивача.
23.07.2025 р. від представника позивача - Непомнящої С.Ю. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла відповідь на відзив (вх. № 10815/25), в якому позивач зокрема просить суд поновити строк на подання відповіді на відзив.
29.07.2025 р. від представника позивача - Федорової І.В. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява про вступ у справу як представника (вх. № 11072/25).
29.07.2025 р. від представника відповідача - Когіна А.В. до господарського суду через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС надійшла заява про поновлення процесуального строку (вх. №11118/25), згідно з якою відповідач просить суд поновити строк на подачу відзиву на позовну заяву.
В судовому засіданні господарського суду 30.07.2025 судом протокольно було поновлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву та прийнято до розгляду відзив на позовну заяву. Також судом було прийнято до розгляду відповідь на відзив позивача.
Під час судового засідання представником позивача було заявлено про наявність наміру подання до суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме докази направлення відповідачу рахунку № 82. Також представником відповідача - Когіним А.В. було зазначено про наявність наміру подання до суду заперечень на відповідь на відзив.
Крім того, в судовому засіданні 30.07.2025 судом було зобов'язано позивача надати до суду докази, в якій кількості спожито електричну енергію, та надати докази понесених витрат у разі сплати згідно з договором №327 від 25.10.2019.
Також, з огляду на клопотання учасників справи, у судовому засіданні 30.07.2025 р. по справі №915/770/25 за участю представників сторін судом було протокольно оголошено перерву до 05 вересня 2025 року о 09 год. 00 хв. в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України, про що під розписку повідомлено представників сторін.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 05.09.2025 р. по справі №915/770/25 розгляд справи відкладено на 25.09.2025 р. об 11:00, з огляду на неявку представників сторін у судове засідання, при цьому постановлено здійснити розгляд справи у розумний строк, понад встановлений ГПК України.
В судове засідання, призначене на 25.09.2025 р., представник позивача знов не з'явився з невідомих причин.
Під час судового засідання 25.09.2025 р. судом з'ясовано, що позивачем не надано доказів щодо направлення відповідачу рахунку № 82 та не виконані вимоги протокольної ухвали суду від 30.07.2025 р. щодо надання витребуваних судом доказів, а саме доказів, в якій кількості спожито електричну енергію, та доказів понесених витрат у разі сплати згідно з договором №327 від 25.10.2019.
При цьому представник відповідача вважав за неможливе продовжувати розгляд справи та зазначив, що є підстави для залишення позову без розгляду.
Наразі позивач в судове засідання 25.09.2025 р. не з'явився, про причини неявки не суд повідомив та не надав доказів поважності причин ненадання вказаних доказів. Так, невиконання ухвали суду від 30.07.2025 р. та ненадання позивачем витребуваних доказів перешкоджає встановленню всіх обставин у спірних правовідносинах між сторонами та вирішенню спору по суті.
Поряд з цим суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно ст. 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною першою статті 8 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Водночас порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права ГПК України.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини першої статті 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; і разом з тим учасники справи зобов'язані з'явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов'язковою, а також зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Підстави для відкладення розгляду справи у судовому засіданні передбачені частиною 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 4 статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Однак, в даному випадку підстави для відкладення розгляду справи у судовому засіданні суду 25.09.2025 р., передбачені частиною 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, з підстав повторної неявки представника позивача та ненадання позивачем витребуваних судом доказів відсутні.
В силу приписів ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
За положеннями ч. 1, 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Так, слід зазначити, що вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов'язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 р. зі справи “Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
За своєю конструкцією вказана процесуальна норма є імперативною та не передбачає право розсуду суду у її застосуванні: суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.
В постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.01.2022 у справі №905/458/21 здійснено аналіз положень, зокрема пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України за методом правового регулювання цих норм (див. п. 8.4, 8.5).
У теорії права одним з критеріїв, за яким прийнято розрізняти норми права, є метод правового регулювання правових норм. За цим критерієм норми права можуть бути імперативними та диспозитивними.
Імперативні (зобов'язуючі) норми права характеризуються категоричністю приписів. Такі норми реалізуються виконанням, дотриманням або застосуванням. Диспозитивні норми реалізуються використанням, яке, як правило, передбачає його реалізацію на власний розсуд.
Проаналізувавши положення пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив про те, що у цій нормі законодавець не застосував слова “може», “має право», “за власної ініціативи» та інші подібні у своєму значенні слова. Зазначена норма процесуального права не передбачає можливості інших варіантів дій суду, окрім залишення позовної заяви без розгляду.
Формулювання “суд залишає позов без розгляду», що міститься у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, виражає імперативну вказівку суду (судді) щодо заборони продовження розгляду справи, щодо завершення судового провадження без винесення рішення. З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що повноваження суду залишити позов без розгляду, передбачені цими нормами процесуального права відносяться до імперативних.
Господарський суд, розглядаючи господарські справи, зобов'язаний вчиняти лише ті процесуальні дії і ухвалювати ті процесуальні рішення, які прямо встановлені процесуальним законом, і не може посилатися на те, що у процесуальному законі відсутня пряма чи “імперативна» заборона на вчинення певної процесуальної дії чи ухвалення певного процесуального рішення у вигляді формулювання, що суд не має права продовжити розгляд справи, якщо позивач в даному випадку без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.
Отже, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив про те, що норма, закріплена у пункті 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України, за методом правового регулювання є імперативною, що означає те, що відповідно до цієї норми процесуального права у разі ненадання позивачем витребуваних судом доказів, суд має імперативний процесуальний обов'язок залишити позов без розгляду.
Так, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі невиконання позивачем вимог суду та ненадання витребуваних доказів, відсутність яких перешкоджає належному розгляду справи та встановленню дійсних обставин справи.
Поряд з цим слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 січня 2023 року по справі № 9901/278/21 акцентувала увагу на тому, що ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.
Враховуючи усе вищенаведене та те, що представник позивача у судове засідання не з'явився без поважних причин, не надав витребувані судом докази щодо кількості спожитої відповідачем електричної енергії та докази понесення позивачем витрат у разі сплати ним вартості спожитої відповідачем електричної енергії, як це передбачено договором №327 від 25.10.2019, не надав клопотання про неможливість подання таких доказів, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для залишення без розгляду позовної заяви Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв до Товариства з обмеженою відповідальністю “Локос-КЛВ» про стягнення 188720,00 грн. на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
Наразі суд зауважує, що згідно з частиною 4 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Суд звертає увагу позивача, що залишення позову без розгляду не обмежує позивача у доступі до правосуддя та не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду у загальному порядку після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду.
Керуючись ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226, ст. 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовну заяву Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаїв до Товариства з обмеженою відповідальністю “Локос-КЛВ» про стягнення 188720,00 грн. залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.
Ухвалу підписано 26.09.2025 року.
Суддя Л.М. Ільєва