79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
11.09.2025 Справа № 915/567/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянувши матеріали справи
за позовом Комунальної установи "Міський центр комплексної реабілітації для дітей та осіб з інвалідністю"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Лайт"
про стягнення 97321,19 грн
за участю представників:
від позивача не з'явився
від відповідача не з'явився
Суть спору: Позовні вимоги заявлено Комунальною установою "Міський центр комплексної реабілітації для дітей та осіб з інвалідністю" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Лайт" про стягнення 97321,19 грн, з яких 57880,80 грн основний борг, 33018,00 грн інфляційні втрати та 6422,39 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.04.2025 матеріали справи за позовом Комунальної установи "Міський центр комплексної реабілітації для дітей та осіб з інвалідністю" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Лайт" про стягнення коштів в сумі 97321,19 грн передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду Львівської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2025 справу №915/567/25 передано для розгляду судді Петрашкові М.М., інформацію внесено до системи автоматизованого розподілу.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.
Сторони явку представників в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Явка сторін в судове засідання не визнавалась судом обов'язковою.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив таке.
24.02.2021 між Міським центром комплексної реабілітації для дітей та осіб з інвалідністю (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт» (продавець) укладено договір №14 на закупівлю нафти і дистиляти за кодом ДК:021:2015:09130000-9 (бензин А-92 та дизельне паливо (талони та/або скретч-картки)), відповідно до пункту 1.2. якого Продавець зобов'язується поставити та передати Покупцеві у власність за талонами або скретч-картами бензин А-92 та дизельне паливо, що іменується далі - товар, в асортименті, кількості та за цінами зазначеними в Специфікації (Додаток №1 до Договору), а Покупець - прийняти і оплатити такий товар.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що ціна цього Договору становить 165150,00 грн, в тому числі ПДВ: 27525,00 грн.
Оплата за товар здійснюється Покупцем на підставі первинних бухгалтерських документів, що підтверджують факт одержання (видаткові накладні, рахунок) у 30-ти денний термін з моменту отримання ним талонів або скретч-карток на товар, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця. Датою оплати за товар вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця (пункти 4.1., 4.2. договору).
Відповідно до пункту 5.1. договору поставка талонів або скретч-карток на товар Продавцем здійснюється партіями у період від дати укладання договору по 31 грудня 2021 року.
Згідно з пунктами 5.2.1. та 5.2.2. договору передача покупцю товару за цим Договором здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів Покупця при пред'явленні довіреними особами Покупця скретч-картки. Талон та/або скретч/картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в талоні та/або скретч/картці.
Талони та/або скретч-картки на товар передаються Покупцю згідно видаткової накладної (пункт 5.3. договору).
Пунктом 5.7. договору передбачено, що право власності на товар переходить до покупця з моменту заправки транспортних засобів Покупця на АЗС Продавця.
Відповідно до пункту 6.1.1. договору покупець зобов'язаний оплатити товар у строки, встановлені цим Договором відповідно до Акта приймання-передачі або видаткової накладної.
Продавець зобов'язаний забезпечувати товаром належної якості, що є предметом закупівлі, у передбачені договором строки; забезпечити поставку товару, якість якого повинна відповідати умовам, встановленим розділом 2 даного Договору (пункти 6.3.1., 6.3.3. договору).
Згідно з пунктами 7.1. та 7.2. договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором, Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором. У разі затримки поставки товару у строки, передбачені цим Договором, Покупець має право на стягнення з Постачальника штрафу у розмірі 0,1 % вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.
Відповідно до пункту 7.3. договору Продавець відшкодовує Покупцеві всі збитки, які можуть виникнути внаслідок надання неякісного товару у встановленому чинним законодавством порядку.
У пункті 11.1. договору сторони погодили, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2021 року, а в частині розрахунків - до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.
Дія Договору про закупівлю може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку, про що Сторони підписують додаткову угоду (пункт 11.2. договору).
Відповідно до специфікації (Додаток №1 до Договору №14 від 24.02.2021) кількість: бензину А-92 становить 2500 літрів, по ціні 18,35 грн без ПДВ за 1 літр; дизельного палива становить 5000,00 літрів, по ціні 18,35 грн без ПДВ за 1 літр. Загальна вартість, грн з ПДВ - 165150,00.
Актом приймання-передачі талонів на пальне від 02.03.2021 сторони погодили, що у відповідності до Договору №14 від 24.02.2021 Постачальник передав у власність, а Покупець прийняв талони на пальне у кількості 100 (сто) шт.:
- БЕНЗИН А-92 - 30 шт. по 10 л. та 20 шт. по 20 л;
- ДИЗЕЛЬНЕ ПАЛИВО - 30 шт. по 10 л. та 20 шт. по 20 л.
Відповідно до видаткової накладної №14 від 02.03.2021 року відповідач передав позивачу талони на товар (бензин А-95, дизельне паливо) у кількості 1400 літрів на загальну суму 30828,00 грн. (у тому числі ПДВ).
07.05.2021 сторони уклали Додаткову угоду №1 до Договору №14 від 24.02.2021 про таке:
«Відповідно до листа ТОВ «ПРАЙМ ЛАЙТ» (Вих.№397 від 30.04.2021) та згідно Цінової довідки Чернівецької торгово-промислової палати №495 від 21.04.2021, керуючись п.п.3.3. Розділу 3 Договору «ЦІНА ДОГОВОРУ», п.12.2., п.12.9. Розділу 12 Договору «ІНШІ УМОВИ» та п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі». Сторони домовились збільшити ціну за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у зв'язку з коливанням ціни такого товару на ринку, зменшивши кількість обсягів товару та без збільшення загальної вартості Договору та погодили внести зміни до п.3.1. Розділу 3 Договору «ЦІНА ДОГОВОРУ» і викласти його у наступній редакції:
« 3.1. Ціна цього Договору становить 164785,20 грн, в тому числі ПДВ: 27464,20 грн».
2. У зв'язку із застосуванням п.1 цієї Додаткові угоди, Сторони домовились внести зміни в Додаток № 1 до Договору «СПЕЦИФІКАЦІЯ» та викласти у редакції Додатку №1 до даної Додаткової угоди.
3. Додаток №1 до даної Додаткової угоди є її невід'ємною частиною.
4. Всі інші умови Договору залишаються незмінними і Сторони підтверджують по них свої зобов'язання.
5. Дана Додаткова угода складена у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із Сторін.
6. Дана Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання і діє до 31.12.2021 року та вважається невід'ємною частиною Договору.»
Згідно із специфікацією (Додаток №1 до Додаткової угоди №1 від 07.05.2021 до Договору №14 від 24.02.2021) загальна вартість товару (бензин А-92 в кількості 2330 літрів та дизельне паливо в кількості 4610 літрів) з урахуванням ПДВ становить 164785,20 грн.
Актом приймання-передачі талонів на пальне від 07.05.2021 сторони погодили, що у відповідності до Договору №14 від 24.02.2021 Постачальник передав у власність, а Покупець прийняв талони на пальне у кількості 70 (сімдесят) шт.:
- БЕНЗИН А-92 - 20 шт. по 10 л. та 10 шт. по 20 л;
- ДИЗЕЛЬНЕ ПАЛИВО - 30 шт. по 10 л. та 10 шт. по 20 л.
Відповідно до видаткової накладної №162 від 07.05.2021 відповідач передав позивачу талони на товар (бензин А-95, дизельне паливо) у кількості 900 літрів на загальну суму 21762,00 грн (у тому числі ПДВ).
Актом приймання-передачі талонів на пальне від 07.06.2021 сторони погодили, що у відповідності до Договору №14 від 24.02.2021 Постачальник передав у власність, а Покупець прийняв талони на пальне у кількості 100 (сто) шт.:
- БЕНЗИН А-92 - 30 шт. по 10 л. та 20 шт. по 20 л;
- ДИЗЕЛЬНЕ ПАЛИВО - 30 шт. по 10 л. та 20 шт. по 20 л.
Відповідно до видаткової накладної №281 від 07.06.2021 відповідач передав позивачу талони на товар (бензин А-95, дизельне паливо) у кількості 1400 літрів на загальну суму 33852,00 грн (у тому числі ПДВ).
Актом приймання-передачі талонів на пальне від 23.06.2021 сторони погодили, що у відповідності до Договору №14 від 24.02.2021 Постачальник передав у власність, а Покупець прийняв талони на пальне у кількості 79 (сімдесят дев'ять) шт.:
- БЕНЗИН А-92 - 53 шт. по 10 л.;
- ДИЗЕЛЬНЕ ПАЛИВО - 26 шт. по 10 л.
Відповідно до видаткової накладної №344 від 23.06.2021 відповідач передав позивачу талони на товар (бензин А-95, дизельне паливо) у кількості 790 літрів на загальну суму 19102,20 грн (у тому числі ПДВ).
Як зазначив позивач у позовній заяві, на виконання взятих на себе договірних зобов'язань відповідно до п.6.1.1. Договору, Позивач в повному обсязі здійснював сплату коштів за Товар, що підтверджується платіжними дорученнями №108 від 05.03.2021, №257 від 21.05.2021, №306 від 10.06.2021, №357 від 29.06.2021.
У позовній заяві позивач зауважив, що починаючи з 30.06.2021 при пред'явленні позивачем талонів на АЗС для здійснення заправки транспортних засобів у відпуску бензину позивачу було відмовлено у зв'язку з тим, що скретч-картки/талони є недійсними, що підтверджується службовою запискою водія від 30.06.2021.
Як вказано у позовній заяві, 05.07.2021 позивач надіслав відповідачу електронною поштою претензію вих.№09.14.01-10/599 з вимогою надати роз'яснення щодо ситуації, яка склалася та шляхи її усунення.
07.07.2021 позивач отримав лист від відповідача вих.№603/05 про наявність технічних несправностей та зобов'язання виконати взяті на себе обов'язки по Договору шляхом відпуску палива.
13.07.2021 позивач надіслав відповідачу електронною поштою претензію вих.№09.14.01-10/620 про невиконання умов договору з вимогою надати роз'яснення щодо невиконання умов договору з вказанням конкретної дати відновлення відпуску товару з АЗС та вимогою про сплату штрафу на рахунок позивача.
13.07.2021 позивач отримав від відповідача лист за вих.№613/3 про зобов'язання виконати взяті на себе обов'язки по Договору та продовжити заправку транспорту позивача після усунення технічних несправностей.
Як зазначив позивач, після цього він неодноразово звертався до відповідача з вимогою повернути залишки коштів по невикористаним скретч-карткам, про що свідчать листи від 06.08.2021 №09.14.01-10/679 про невиконання зобов'язань, від 28.08.2021 №09.14.01-09/736 про розірвання договору, проте відповідей отримано не було.
За твердженням позивача 24.09.2021 він направив відповідачу претензію про невиконання умов договору вих.№09.14.01-10/826 з вимогою надати роз'яснення щодо невиконання умов договору та повернення залишків коштів за не отоварені талони та сплати штрафних санкцій за Договором на рахунок позивача. Однак, як зазначив позивач, відповідь не надійшла.
Також позивач у позовній заяві зазначає, що 27.09.2021 він направив відповідачу лист вих.№09.14.01-10/831 з вимогою про розірвання Договору, проте, як зазначив позивач, відповідь не отримана.
Крім того, як вказано у позовній заяві, позивач 29.10.2021 надіслав на електрону адресу відповідача проект Додаткової угоди №2 про зменшення суми договору на 59241,00 грн. (сума договору становитиме 105544,20 грн) та розірвання договору, однак відповідач відповідь не надав та не підписав додаткову угоду. 02.11.2021 до електронної платформи Prozorro, керуючись п.6.2.1 Договору та ст.651 ЦКУ, внесено звіт про дострокове розірвання договору в односторонньому порядку через невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за вказаним договором.
Таким чином, як зазначив позивач, для визначення суми заборгованості за Договором ним проведено перевірку не отоварених (невикористаних) талонів на пальне за наявними документами та складено відповідний акт від 21.02.2025, відповідно до якого виявлено 193 талони на 2400 л. пального (1490 л. бензину А-92 та 910 л. ДП) на загальну суму 57880,80 грн.
Враховуючи наведене, позивач звернувся до господарського суду та просить стягнути з відповідача 97321,19 грн, з яких 57880,80 грн - сума основного боргу, 33018,00 грн - інфляційні втрати та 6422,39 грн - 3% річних.
Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву не подав.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку позов задовольнити частково з огляду на таке.
Згідно із частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено судом, 24.02.2021 між Міським центром комплексної реабілітації для дітей та осіб з інвалідністю (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прайм Лайт» (продавець) укладено договір №14 на закупівлю нафти і дистиляти за кодом ДК:021:2015:09130000-9 (бензин А-92 та дизельне паливо(талони та/або скретч-картки)), відповідно до пункту 1.2. якого Продавець зобов'язується поставити та передати Покупцеві у власність за талонами або скретч-картами бензин А-92 та дизельне паливо, що іменується далі - товар, в асортименті, кількості та за цінами зазначеними в Специфікації (Додаток №1 до Договору), а Покупець - прийняти і оплатити такий товар.
Факт передання позивачу товару у вигляді скретч-карток на отримання палива на загальну суму 105544,20 грн підтверджується видатковими накладними №14 від 02.03.2021 на суму 30828,00 грн, №162 від 07.05.2021 на суму 21762,00 грн, №281 від 07.06.2021 на суму 33852,00 грн, №344 від 23.06.2021 на суму 19102,20 грн та актами приймання-передачі до них (від 02.03.2021, 07.05.2021, 07.06.2021 та 23.06.2021).
Факт здійснення позивачем оплат на загальну суму 105544,20 грн підтверджується такими платіжними інструкціями: №108 від 05.03.2021 на суму 30828,00 грн, №257 від 21.05.2021 на суму 21762,00 грн, №306 від 10.06.2021 на суму 33852,00 грн та №357 від 29.06.2021 на суму 19102,20 грн.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Згідно із приписами статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Відповідно до частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
З аналізу суті правовідносин між сторонами вбачається, що під поставкою товару розуміється саме фактична поставка палива покупцю. Тобто в свою чергу передача талонів не свідчить про повне виконання умов договору поставки.
Необхідно зазначити, що підписані сторонами видаткові накладні підтверджують факт передачі талонів на пальне, які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості палива у майбутньому безпосередньо на АЗС.
Відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики «Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України» від 20.05.2008 №281/171/578/155 талон -спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Як встановлено судом, відповідач передав позивачу скретч-картки на отримання палива на загальну суму 105544,20 грн, які були повністю оплачені позивачем відповідно до вищевказаних платіжних інструкцій.
Позивач долучив до позовної заяви Акт про проведення перевірки не отоварених (не використаних) талонів на пальне за договором №14 від 24.02.2021, відповідно до якого позивачем за результатами проведеної перевірки наявних не отоварених (не використаних) талонів на пальне за договором №14 від 24.02.2021, укладеним між Міським центром комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю та ТзОВ «Прайм Лайт», виявлено 193 талони на загальну суму 57880,80 грн на 2400 л. пального, з яких 1490 л. бензину А-92 та 910 л. дизельного палива.
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема із службової записки водія та відповідей відповідача на претензії позивача, при пред'явленні позивачем талонів на АЗС для здійснення заправки транспортних засобів позивачу було відмовлено у видачі (відпуску) пального у зв'язку з тим, що скретч-картки/талони є недійсними. Відповідно до матеріалів справи відповідач підтвердив наявність у нього зобов'язань по договору №14 від 24.02.2021 та згідно з долученими до матеріалів справи претензіями зобов'язався продовжити заправку транспорту позивача на АЗС за талонами, придбаними у ТзОВ «Прайм Лайт» після усунення всіх технічних несправностей та відновлення безперебійного процесу.
Як стверджує позивач та як вбачається із матеріалів справи, не отовареними (не використаними) залишились скретч-карти на отримання пального на суму 57880,80 грн, необхідних заходів в інтересах позивача, який є покупцем за договором відповідач не вжив, докази повернення відповідачем коштів позивачу на вказану суму в матеріалах справи відсутні, відзив на позовну заяву відповідач не подав.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Цей підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні у справі J.K. and others v. Sweden (заява №59166/12) ЄСПЛ наголосив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналізуючи твердження позивача та подані на їх підтвердження докази, керуючись наведеним критерієм доказування, суд доходить висновку, що зазначені вище докази, надані позивачем, відповідають критеріям належності та вірогідності, тому вважаються такими, що підтверджують наведені позивачем обставини щодо лише часткової реалізації ним придбаних у відповідача талонів та щодо неможливості реалізації решти талонів в кількості 193 штук на 2400 літрів на загальну суму 57880,80 грн.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 57880,80 грн грошових коштів у розмірі вартості товару, який з незалежних від позивача причин не міг бути отриманий згідно з умовами договору є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Докази поставки товару на вказану суму чи повернення відповідачем вказаної суми позивачу в матеріалах справи відсутні.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається із позовної заяви та розрахунку позовних вимог, позивач за період з 21.07.2021 по 01.04.2025 на суму боргу 57880,80 грн відповідно до статті 625 ЦК України нарахував відповідачу 33018,00 грн інфляційних втрат та 6422,39 грн 3% річних.
Перш за все необхідно зазначити, що статтею 625 ЦК України передбачено нарахування інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.
При цьому, як вже було зазначено судом, частиною 1 статті 670 Цивільного кодексу України передбачено якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Тобто з вищевказаного вбачається, що в даному випадку право нараховувати інфляційні втрати та 3% річних виникає у позивача після пред'явлення відповідачу вимоги про повернення сплачених грошових коштів у зв'язку з порушенням зобов'язання щодо поставки товару. Саме зобов'язання відповідача про поставку палива не є грошовим, а тому порушення такого зобов'язання не є підставою для нарахування інфляційних втрат та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України.
Як вказано у позовній заяві, 13.07.2021 позивач звернувся до відповідача з претензією про невиконання умов договору №09.14.01-10/620, що містила вимогу повернення боргу та поновлення відпуску товару з АЗС.
Однак, як встановлено судом, у претензії вих.№09.14.01-10/620 від 13.07.2021 позивач вказує про невиконання відповідачем умов договору щодо поставки палива та вимагає надати роз'яснення щодо невиконання умов договору з вказанням конкретної дати відновлення відпуску товару з АЗС, а також вимагає сплатити штраф на рахунок позивача у зв'язку порушенням зобов'язання щодо поставки товару.
Як вбачається із вказаної претензії вих.№09.14.01-10/620 від 13.07.2021, у ній відсутня вимога позивача про повернення сплачених грошових коштів. Відповідно до поданих матеріалів, вимога про повернення сплачених грошових коштів за непоставлений товар міститься у таких претензіях: від 06.08.2021 №09.14.01-10/679, від 28.08.2021 №09.14.01-09/736 та від 27.09.2021 №09.14.01-10/831.
Так, згідно з претензією від 06.08.2021 №09.14.01-10/679 позивач вимагає у відповідача повернути сплачені грошові кошти за непоставлений товар в розмірі 55855,80 грн (строк повернення коштів позивач у вимозі не вказав).
Відповідно до претензії від 28.08.2021 №09.14.01-09/736 позивач вимагає у відповідача повернути сплачені грошові кошти за непоставлений товар в розмірі 56581,20 грн (строк повернення коштів: 31.08.2021).
Згідно з претензією від 27.09.2021 №09.14.01-10/831 позивач вимагає у відповідача повернути сплачені грошові кошти за непоставлений товар в розмірі 56581,20 грн (строк повернення коштів: 30.09.2021).
При цьому, як вбачається із матеріалів справи, вимога про стягнення 57880,80 грн (основний борг) вперше пред'явлена відповідачу у позовній заяві.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Отже враховуючи положення статей 670 та 530 Цивільного кодексу України, беручи до уваги суми грошових вимог, що були пред'явлені відповідачу у вищезазначених претензіях (55855,80 грн та 56581,20 грн), зважаючи на заявлений позивачем період нарахування інфляційних втрат та 3% річних (21.07.2021 - 01.04.2025), позивач відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України вправі здійснити їх нарахування наступним чином:
1) Інфляційні втрати та 3% річних за період з 14.08.2021 по 31.08.2021 на заборгованість в розмірі 55855,80 грн;
2) Інфляційні втрати та 3% річних за період з 01.09.2021 по 27.09.2021 на заборгованість в розмірі 56581,20 грн;
3) Інфляційні втрати та 3% річних за період з 01.10.2021 по 01.04.2025 на заборгованість в розмірі 56581,20 грн.
Здійснивши перерахунок інфляційних втрат з врахуванням вищевказаного, судом встановлено, що їх розмір становить 33678,55 грн, однак зважаючи на те, що позивачем заявлено до стягнення 33018,00 грн інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що саме такий їх розмір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача (33018,00 грн).
Здійснивши перерахунок 3% річних з врахуванням вищевказаного, суд дійшов висновку, що розмір 3% річних становить не 6422,39 грн, а 6151,55 грн. З огляду на вказане суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 6151,55 грн.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково. Зокрема суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 97050,35 грн, з яких 57880,80 грн основний борг, 33018,00 грн інфляційні втрати та 6151,55 грн 3% річних.
При поданні позовної заяви до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 грн, а тому відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 3019,57 грн витрат по сплаті судового збору, оскільки позов підлягає задоволенню частково (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Лайт" (79044, Львівська область, місто Львів, вулиця Єфремова, 84/1Б, ідентифікаційний код 42151468) на користь Комунальної установи "Міський центр комплексної реабілітації для дітей та осіб з інвалідністю" (54020, Миколаївська область, місто Миколаїв, вулиця Погранична, будинок 13, ідентифікаційний код 44965126) 57880,80 грн основного боргу, 33018,00 грн інфляційних втрат, 6151,55 грн 3% річних та 3019,57 грн витрат по сплаті судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до Глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано 26.09.2025.
Суддя Петрашко М.М.