79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
23.09.2025 Справа № 914/2436/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.
за участю секретаря судового засідання Яремко В.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Іберсон Компонентс», м. Тернопіль
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Екватор Транс», м. Львів
про: стягнення 68 016, 39 грн
за участю представників сторін:
від позивача: Гарагуц І.Ф.;
від відповідача: не з'явився;
Хід розгляду справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Іберсон Компонентс» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Екватор Транс» про стягнення 68 016, 39 грн.
Ухвалою від 11.08.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання на 09.09.2025.
Ухвалою від 09.09.2025 суд відклав судове засідання на 23.09.2025.
09.09.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення (вх. №23699/25), у яких зазначено про сплату відповідачем основного боргу в сумі 47 500 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 01.09.2025 № 1117.
В судове засідання 23.09.2025 з'явився представник позивача в режимі відеоконференції, надав пояснення по суті спору, просив закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення 47 500, 00 грн та задовольнити позов у решті вимог. Представник відповідача не з'явився, причин неявки не вказав.
З урахуванням того, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, з моменту відкриття провадження у справі спливає строк передбачений ст.248 ГПК України, суд вважає за необхідне здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог без представника відповідача за наявними матеріалами.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
В судовому засіданні 23.09.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Правова позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №161 від 12.03.2018 в частині проведення повного та своєчасного розрахунку за отриманий товар, що спричинило виникнення в останнього заборгованості у розмірі 47 500, 00 грн. Поряд із цим позивач нарахував відповідачу 6722, 94 грн пені, 4753, 13 грн інфляційних втрат, 1123, 65 грн 3% річних за прострочення грошового зобов'язання та 7 916, 67 грн збитків у вигляді упущеної вигоди.
09.09.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення (вх. №23699/25), у яких зазначено про сплату відповідачем основного боргу в сумі 47 500 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 01.09.2025 № 1117. Позивач просив долучити зазначений документ до матеріалів справи та врахувати факт оплати основної заборгованості при ухваленні рішення.
Правова позиція відповідача.
Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не подав.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Пунктом 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Цією ж нормою закону врегулювано, насамперед, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
З довідки про доставку електронного листа судом вбачається, що відповідач отримав ухвалу від 11.08.2025 про відкриття провадження у своєму електронному кабінеті 11.08.2025 о 17:57, тобто після закінчення робочого дня.
Таким чином, суд зазначає про те, що ухвала від 11.08.2025 про відкриття провадження вручена відповідачу 12.08.2025, а відтак, останній мав строк для подання відзиву 27.08.2025.
Відповідно до чинного законодавства України, враховуючи належне повідомлення сторін про судовий розгляд справи, неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та достатність доказів, які містяться у матеріалах справи для вирішення спору, з урахуванням закінчення строків розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду спору по суті.
Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
12.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Іберсон Компонентс» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екватор Транс» (Покупець) укладено Договір поставки № 161.
Відповідно до п.1.1 Договору Постачальник зобов'язується передати в погодженні строки (строк) другій стороні - Покупцеві товар (товари), а Покупець зобов'язується прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму згідно з умовами цього Договору.
Асортимент, кількість ціна товару встановлюється Сторонами в погоджених Постачальником заявках Покупця (п.1.2 Договору).
Ціна товару остаточно узгоджується та вказується Сторонами у видатковій накладній на поставку товару. Зміна остаточно узгодженої Сторонами ціни товару після його передачі Покупцю не допускається. Сума договору складається з суми вартості видаткових накладних, оформлених Постачальником, на видачу товарів Покупцю протягом строку дії цього договору. Покупець зобов'язаний провести повний розрахунок за отриманий товар у термін 7 (сім) календарних днів з моменту поставки Товару. Оплата Товару, що постачається у відповідності з умовами цього Договору здійснюється шляхом безготівкового перерахунку на поточний рахунок Постачальника, вказаний у реквізитам Постачальника в цьому договорі (п. 2.2. - 2.4. Договору).
Передача товару від Постачальника Покупцеві здійснюється за видатковою накладною. Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту фактичного отримання товару Покупцем та оформлення відповідним чином видаткової накладної (п. 3.1. та п. 3.2. Договору).
У п.п.5.1-5.3 договору погоджено, що сторона, яка порушила господарське зобов'язання, визначене цим договором та/або чинним законодавством України, зобов'язана відшкодувати завдані цим збитки стороні, чиї права або законні інтереси якої порушено. Склад та розмір відшкодування збитків визначається сторонами за правилами, встановленими чинним законодавством України. Збитки стягуються у повній сумі понад штрафні санкції.
За порушення грошових зобов'язань за цим договором покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період несплати зобов'язань, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день порушення виконання та штраф у розмірі 50% від вартості простроченого грошового зобов'язання. Пеня та штраф нараховується за весь період прострочення виконання грошових зобов'язань (п.5.4 договору).
Цей договір набуває чинності з дати його підписання обома Сторонами і діє протягом року з моменту заключення. В разі, якщо від жодної зі Сторін за 30 календарних днів до моменту закінчення дії Договору не надійде письмового повідомлення про намір розірвати, припинити або змінити Договір, він вважається продовженим (пролонгованим) на наступний рік. Закінчення строку дії Договору не звільняє Покупця від виконання в повному обсязі взятих на себе, згідно умов даного Договору, зобов'язань, що виникли під час його дії (п. 9.5 - 9.7. Договору).
Позивач стверджує, що в межах Договору № 161 Постачальник здійснив поставку товару 23.10.2024 на суму 47 500, 00 грн згідно з видатковою накладною № FВ0006416/24 від 23.10.2024.
Відповідач оплату заборгованості не здійснив, з огляду на це позивач був змушений звернутись з позовом до суду про стягнення з відповідача 47 500, 00 грн основного боргу, 6722, 94 грн пені, 1 123, 65 грн 3% річних, 4753, 13 грн інфляційних втрат та 7916, 67 грн збитків.
Позивач у додаткових поясненнях від 09.09.2025 підтвердив, що після відкриття провадження у даній справі відповідач виконав свої зобов'язання зі сплати заборгованості за поставлений товар у розмір 47 500 грн.
З огляду на викладене, позивач просить стягнути штрафні санкції в розмірі 20 516, 39 грн.
Оцінка суду.
Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № 161 від 12.03.2018, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач порушив умови договору поставки № 161 від 12.03.2018 в частині проведення розрахунків за поставлений товар, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість на суму 47 500, 00 грн, яку після відкриття провадження у даній справі останнім сплачено у повному обсязі. Факт оплати підтверджується платіжною інструкцією від 01.09.2025 № 1117, яка долучена до матеріалів справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо сторона позивача повністю виконала свої грошові вимоги або ці вимоги були фактично задоволені відповідачем до ухвалення рішення.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що предмет спору щодо стягнення основного боргу відсутній, оскільки відповідач здійснив повну оплату на вимогу позивача. Отже, провадження у справі підлягає закриттю у частині вимоги про стягнення основного боргу в сумі 47 500, 00 грн.
Разом із тим за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу 6722, 94 грн пені, 4753, 13 грн інфляційних втрат, 1123, 65 грн 3% річних на період з 24.10.2024 по 07.08.2025, а також 7 916, 67 грн збитків у вигляді упущеної вигоди.
Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 2.4 договору, покупець зобов'язаний провести повний розрахунок за отриманий товар у термін 7 (сім) календарних днів з моменту поставки Товару. Оплата Товару, що постачається у відповідності з умовами цього Договору здійснюється шляхом безготівкового перерахунку на поточний рахунок Постачальника, вказаний у реквізитам Постачальника в цьому договорі Як вбачається з матеріалів справи, поставка товару відбулася 23.10.2024. Таким чином, остаточний строк для здійснення Покупцем оплати за поставлений товар сплив 30.10.2024 включно.
Враховуючи викладене, суд вважає, що обраний позивачем період для нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені з 24.10.2024 року є передчасним, оскільки протягом цього строку у відповідача ще не настала обов'язковість виконання грошового зобов'язання за умовами п. 2.4 договору.
Отже, з огляду на умови договору, саме з 31.10.2024 відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, і з цієї дати можливе нарахування передбачених законом наслідків прострочення інфляційних втрат, 3% річних, а також пені.
Покликання позивача, що нарахування пені, 3 %, інфляційних втрат слід здійснювати з 24.10.2024, оскільки у видатковій накладній зазначено термін оплати 23.10.2024, суд вважає некоректним та спростовується вище викладеним.
Як зазначалось вище, п.6.4 договору визначено, що за порушення грошових зобов'язань за цим договором покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період несплати зобов'язань, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день порушення виконання та штраф у розмірі 50% від вартості простроченого грошового зобов'язання. Пеня та штраф нараховується за весь період прострочення виконання грошових зобов'язань.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що заявлена до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 6 722, 94 грн підлягає до задоволення.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевірив наданий розрахунок та встановив, що розрахунок 3% річних та інфляційних втрат здійснено невірно, а відтак до стягнення підлягають 1096, 39 грн 3% річних та 4 648, 62 грн інфляційних втрат .
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 7 916, 67 грн збитків, суд зазначає наступне.
Частинами 1-3 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/15865/14, від 30.09.2021 у справі №922/3928/20, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди.
Відповідно до ст. 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов'язок довести також реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними.
Позивач (кредитор) має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (подібні за змістом висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі №910/12204/17, від 16.06.2021 у справі №910/14341/18).
Вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18)).
Не заслуговує на увагу суду твердження позивача, що відповідач не сплатив суму заборгованості в розмір якої входить сума ПДВ, тим самим не відшкодувавши позивачу розмір сплаченого до бюджету податку, оскільки у позивача як продавця виник обов'язок по зобов'язаннях. А відшкодування сум ПДВ з бюджету виникло у покупця. Погасивши заборгованість відповідачем було сплачено і ПДВ у тому числі.
Суд встановив, що розрахунок позивача щодо 7 916,67 грн збитків є теоретичним і не підтверджений належними доказами про реальну можливість отримання доходів. Враховуючи це, вимоги про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є необґрунтованими, безпідставними і задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У зв'язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково в розмірі 6 722, 94 грн пені, 1096, 39 грн 3% річних та інфляційних втрат на суму 4?648, 62 грн, а провадження у частині стягнення основного боргу в сумі 47 500, 00 грн підлягає закриттю. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Судові витрати.
Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, судовий збір, відповідно до ст.129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно задоволених вимог.
Як слідує із матеріалів справи, позивачем при поданні даного позову платіжною інструкцією № 12866 від 04.08.2025 сплачено судовий збір у сумі 2422, 40 грн.
Беручи до уваги ціну позову, часткову сплату відповідачем заборгованості, а також результати вирішення спору у цій справі суд зазначає, що судові витрати позивача на сплату судового збору слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог і стягнути з відповідача на користь позивача 444, 05 грн судового збору.
При цьому, судом встановлено, що позивач наділений правом на повернення з Державного бюджету України судового збору у розмірі 1 691, 71 (у зв'язку з закриттям провадження у справі в частині стягнення 47 500, 00 грн основного боргу).
З підстав відсутності клопотання позивача про повернення 1 691, 71 грн сплаченого згідно з платіжною інструкцією № 12866 від 04.08.2025 судового збору, суд зазначає про відсутність правових підстав для такого повернення. Проте, вказане не позбавляє позивача права на звернення до суду із відповідним клопотанням в майбутньому.
Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екватор Транс» (81115, Львівська обл., Львівський р-н, с. Оброшине, вул. Шашкевича, буд. 12Б, код ЄДРПОУ 41548556) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Іберсон Компонентс» (вул. Лукіяновича Дениса, буд. 1, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47707, код ЄДРПОУ 38487310) 12 467, 95 грн та судовий збір в розмірі 444, 05 грн.
3. Закрити провадження в частині позовних вимог про стягнення 47 500, 00 грн.
4. В задоволені решти відмовити.
Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 26.09.2025.
Суддя Запотічняк О.Д.