номер провадження справи 19/18/25
16.09.2025 Справа № 908/902/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Давиденко І.В. при секретарі судового засіданні Лисенко К.Д., розглянувши матеріали справи
за позовом : Фізичної особи-підприємця Неткала Олександра Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
до відповідача: Вільнянського міжрайонного управління водного господарства (70030, Запорізький район, с. Михайлівка, вул. Шкільна, буд. 5, ідентифікацій код 36415134)
про стягнення 14 999,00 грн
представники сторін
від позивача: Неткал О.О., особисто, витяг з ЄДР
від відповідача: Брацило О.В. дов. №04/33 від 10.01.2025
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. №985/08-07/25 від 07.04.2025) Фізичної особи-підприємця Неткала Олександра Олександровича до Вільнянського міжрайонного управління водного господарства про стягнення боргу за надані послуги в розмірі 14 999,00 грн за Договором №1/24 від 28.02.2024.
Позовні вимоги заявлено на підставі ст. ст. 15, 322, 360, 526, 530, 549 Цивільного кодексу України, і обґрунтовано невиконанням відповідачем зобов'язань з оплати виконаних робіт за надані юридичні послуги за договором № 1/24 від 28.02.2024, в наслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 14 999,00 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2025, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/902/25 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
Ухвалою суду від 14.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/902/25, присвоєно справі номер провадження 19/18/25, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
30.04.2025 від Вільнянського міжрайонного управління водного господарства надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просить суд визнати необґрунтованими позовні вимоги, відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.
Заперечення відповідача обґрунтовані наступним.
На думку Вільнянського МУВГ позивачем не доведено факт надання юридичних послуг у спірний період з 22.10.2024 по 31.12.2024, згідно умов Договору від 28.02.2024 року № 1/24. Так згідно з п. 3.1. Договору № 1/24 вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання та фіксується в актах про надані послуги. Отже, визначена в п. 3.2. Договору загальна вартість послуг визначена в розмірі 49 999, 00 гривень не є безумовною та обов'язковою до оплати, а має оплачуватися відповідно до наданого обсягу юридичних послуг в певний проміжок часу та фіксуватися в Акті (-ах). Відповідач стверджує, що позивач не довів та не обґрунтував той факт, що оплата за спірний період з 22.10.2024 по 31.12.2024 повинна відбутися навіть за умови ненадання юридичних послуг.
Також відповідач зазначає, що позивач у період з 22.10.2024 по 31.12.2024 самоусунувся від виконання договірних зобов'язань, не надавав будь-яких консультацій, роз'яснень та інших юридичних послуг, перелік яких наведений у Договорі, Управління за його юридичними послугами не зверталося. З осені 2024 року, керівництву Управління неодноразово надходили скарги на якість надання юридичних послуг Неткалом О. О., в яких йшлося що юрист на телефонні дзвінки практично не відповідав, посилаючись на свою зайнятість, на прохання про допомогу, відповідав: «читайте закон самі».
На підтвердження наведеного відповідач зазначає, що з листування Вільнянського МУВГ з позивачем, шляхом обміну цифровими повідомленнями електронною поштою простежується період активності, починаючі з дати підписання Договору (28.02.2024) і до 18.09.2024 включно, проте як, починаючи з 19 вересня 2024 направлення повідомлень на електронну пошту позивача не зафіксовано.
Надані позивачем докази, а саме договори №1/22 від 07.02.2022, № 1/23 від 20.03.2023, копії смс повідомлень про виклики до суду 15.04.2024, 01.07.2024, 29.07.2024, 23.09.2024, 02.10.2024р., Акти №СФ-080-юр. від 29.02.2024 на суму 10 000 грн; №СФ-195-юр. від 25.06.2024 на суму 15 000 грн; №СФ-309-юр від 21.10.2024 на суму 10 000 грн; Рахунки-фактури №СФ-080-юр. від 29.02.2024 на суму 10 000 грн; №СФ-195-юр. від 25.06.2024 на суму 15 000 грн; №СФ-309-юр. від 21.10.2024 на суму 10 000 грн; Виписка/особовий рахунок з 05.03.2024 по 05.03.2024 на суму 10 000 грн; Виписка/особовий рахунок з 02.07.2024 по 02.07.2024 на суму 15 000 грн; Виписка/особовий рахунок з 28.10.2024 по 28.10.2024 на суму 10 000 грн, скріншоти сторінки із сайту (вебпорталу) «Судова влада України» щодо стану розгляду справи за календарні дати судових засідань 09.04.2025 та 24.07.2024 у Комунарському районному суд м. Запоріжжя по справі №333/3743/19
Також Вільнянське МУВГ стверджує, що фізична особа-підприємець не мав права брати участь в судових засіданнях та представляти інтереси Управління у процесуальному статусі потерпілого або цивільного позивача, оскільки таким правом наділений лише адвокат, а з адвокатом Неткал О.О. Вільнянське МУВГ договорів не укладало, довіреність на 2024 рік не видавалася і ним не запитувалася.
На думку відповідача, не є тотожними послугами, послуги ФОП (юридичні послуги) та послуги адвоката (професійна правнича допомога), про що свідчить і постійна дисциплінарна практика адвокатури. Статус адвоката не забороняє йому бути зареєстрованим, як фізична особа-підприємець (ФОП) 3 групи, якщо він надає послуги, що не є частиною його адвокатської діяльності. Це можуть бути, наприклад, консультації юридичного характеру, які не належать до адвокатської діяльності, аналіз та розробка договорів, підготовка різних заяв, листів та ін., тобто, співпраця з клієнтом виключно по договору про надання юридичних послуг, а не за договором про правничу (правову) допомогу.
Також Вільнянське МУВГ посилається на представлення позивачем не всіх документів щодо листування сторін за спірних питань. Так, до копій документів в обґрунтування позовних вимог ФОП Неткал О.О. не надано попереднє листування, яке складається з листа ФОП Неткал О.О. від 11.02.2025 вих.№11/25, яким останній повідомляє Управління, що станом на сьогодні у розпорядженні ФОП Неткал О.О. відсутній примірник договору про надання юридичних послуг за 2024 рік та примірники Актів №СФ-080-юр., №СФ-195-юр., №СФ-309-юр. здачі-приймання робіт (надання послуг).
На переконання відповідача, наведене свідчить, що 11.02.2025 сам ФОП Неткал О.О. констатує відсутність у нього йому примірнику договору надання юридичних послуг Управлінню, які він повинен був надавати протягом 2024 року, і надавати його копії для підтвердження своїх повноважень у відповідних органах, підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності, для представництва і відстоювання інтересів Управління у 2024 році. Лише листом від 27.02.2025 вих.№05/147 Управління направлено ФОП Неткал О.О. завірені належним чином копії запитуваних документів.
Відповідач зазначає, що позивач на момент звернення до суду не має у своєму розпорядженні оригінального примірника договору про надання юридичних послуг і відповідно не може надати суду його для огляду. А також у нього відсутні навіть оригінальні примірники Актів №СФ-080-юр., №СФ-195-юр., №СФ-309-юр. здачі-приймання робіт (надання послуг), на які він теж з незрозумілих відповідачу причин посилається в обґрунтування надання юридичних послугу період з 22.10.2024 по 31.12.2024.
Відповідач наголошує, що Позивач жодного виду юридичної допомоги, як ФОП Неткал О.О. Управлінню у період з 22.10.2024 по 31.12.2024 не надавав, жодного документа на підтвердження факту надання юридичних послуг до Управління не направив.
Які саме юридичні послу надано Управлінню у період з 22.10.2024 по 31.12.2024 на лист Управління від 24.03.2025 №05/198 відповіді також не надав.
Не згоден відповідач і з посилання позивача на приписи ст.79 ГПК України «Вірогідність доказів». Посилаючись на докази оплати його послуг у попередні періоди, які на думку відповідача не можуть у будь-якому разі беззаперечно підтвердити факт надання юридичних послуг у спірний період з 22.10.2024 по 31.12.2024.
Відповідач вважає помилковим обґрунтування позивачем заявлених вимог твердженням, що «За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, що регламентується Главою 63 ЦК України та загальними положеннями про договір, передбаченими Главою 52 ЦК України». Однак чомусь Позивач не звертає увагу та не помічає різницю в тому, що Договір № 1/24 укладений з ФОП Неткал О.О. з метою надання та отримання юридичних послуг Управлінням, а не правової допомоги, інакше його б було укладено із адвокатом Неткалом О.О., що є абсолютно різними речами. Юридичні послуги у період з 22.10.2024 по 31.12.2024 ФОП Неткал О.О. Управлінню у жодному із видів, передбачених в пункті договору про надання юридичних послуг 1.2. не надавалися.
З посиланням на приписи статей 509, 901, 903 Цивільного кодексу України та умови договору, відповідач наголошує у відзиві, що обов'язок Замовника щодо оплати послуг виникає з факту їх надання, а не з факту визначення їх загальної вартості в Договорі.
09.05.2025 від Фізичної особи-підприємця Неткала Олександра Олександровича надійшла відповідь на відзив. Позивач просить суд залишити поза увагою аргументи, приведені у відзиві на позовну заяву, з посиланням на приписи ст. ст. 66,76,87,88 ГПК України, пояснення працівників відповідача вважати неналежними доказами, оскільки вони не посвідчені нотаріально. Також зазначає, що наведені письмові пояснення були надані працівниками відповідача під тиском з блоку керівництва.
15.05.2025 від Вільнянського міжрайонного управління водного господарства надійшли заперечення, відповідно до яких просить суд визнати необґрунтованими та не доведеними позовні вимоги позивача та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Ухвалою суду від 06.06.2025 вирішено розгляд справи № 908/902/25 здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання призначено на 08.07.2025, 10-50.
В зв'язку з перебуванням судді Давиденко І.В. на лікарняному 09.07.2025, судове засідання перенесено на 12.08.2025, 10-30.
Ухвалою суду від 12.08.2025 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до розгляду по суті на 16.09.2025.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
В судовому засіданні 16.09.2025 заслухано вступне слово представників сторін. Позивач позов підтримав, просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання юридичних послуг.
Представник відповідача проти позову заперечує.
В засіданні суду здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору.
У судовому засіданні 16.09.2025, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів.
Позивач в судовому засіданні 16.09.2025 підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача позов вважає безпідставним, просить відмовити в його задоволенні.
Заслухавши сторін, дослідивши докази, після переходу до стадії ухвалення судового рішення, в судовому засіданні, в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини) та повідомлено, що повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
28.02.2024 між Фізичною особою - підприємцем Неткал Олександром Олександровичем (юрист, позивач) та Вільнянським міжрайонним управлінням водного господарства (клієнт, відповідач) укладено договір про надання юридичних послуг № 1/24 (Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору, у межах, в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, юрист зобов'язується надати визначені цим Договором юридичні послуги щодо захисту інтересів клієнта, а клієнт зобов'язується прийняти та оплатити надані юристом послуги та виконані роботи.
Згідно з п. 1.2 Договору, в рамках цього договору юрист приймає на себе зобов'язання здійснювати:
- Вивчення представлених клієнтом документів включаючи кадрову документацію, договори, контракти - в кількості всіх наданих клієнтом документів, що стосується підприємства клієнта;
- Надання рекомендацій подальших дій клієнта за результатами проведеного правового аналізу наданих клієнтом документів;
- Проведення усних і письмових консультацій з питань, що цікавлять клієнта;
- Складання необхідних процесуальних документів, скарг, пре6тензій, позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг;
- Надання послуг із захисту інтересів клієнта в органах судової влади будь-якого рівня, установах, в разі потреби, у відповідність до норм чинного законодавства кадрової документації клієнта, договорів, контрактів без обмеження в кількості на місяць;
- Проведення правової експертизи проектів документів, наданих клієнтом в період дії цього Договору.
Пунктами 2.1.-2.1.8 Договору сторони визначили, що юрист зобов'язується: своєчасно і в повному обсязі виконувати визначні в п.1.2 зобов'язання по наданню юридичних послуг; надавати юридичну допомогу в підготовці і в правильному оформленні документів клієнта протягом всього терміну дії цього Договору; проводити правову експертизу проектів документів, наданих клієнтом в рамках цього Договору; консультувати клієнта з питань з питань чинного законодавства; представляти інтереси клієнта в судових інстанціях, органах державної влади, а також у відносинах з юридичними та фізичними особами; брати участь за бажанням клієнта переговорах, що проводяться клієнтом з контрагентами; інформувати клієнта про хід виконання цього Договору; не вчиняти дій, які прямо або побічно можуть зашкодити інтересам клієнта.
Згідно з пунктами 2.2.1 клієнт зобов'язується надати юристу документи, інформацію і матеріали, необхідні для виконання цього Договору; своєчасно і в повному обсязі здійснювати розрахунки за надані послуги та виконані роботи; у разу необхідності представлення інтересів, видати юристу довіреність, необхідну для виконання робіт за цим Договором.
Відповідно до п.3.1 Договору, вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання та фіксується в актах про надані послуги. Оплата послуг здійснюється шліхом перерахування клієнтом на банківський рахунок юриста згідно акту виконаних робіт.
За умовами п. 3.2 Договору, загальна сума договору складає 49 000, 00 грн без ПДВ.
Пунктами 4.1-4.4 сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством. Юрист несе відповідальність за якість наданих ним в рамках цього Договору юридичних послуг. Юрист звільняється від відповідальності якщо невиконання ним зобов'язань за цим Договором викликано невиконанням зобов'язань самим клієнтом.
Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін і діє до 31 грудня 2024 року.
Відповідно до умов Договору сторонами складено та підписано акт здачі - приймання робіт (надання послуг) № СФ-080-юр від 29.02.2024 на суму 10 000,00 грн, акт здачі - приймання робіт (надання послуг) № СФ-195-юр від 56.06.2024 на суму 15 000,00 грн, акт здачі - приймання робіт (надання послуг) № СФ-309-юр від 21.10.2024 на суму 10 000,00 грн, рахунки фактури №СФ-080-юр від 29.02.2024 на суму 10 000,00 грн, №СФ-195-юр від 25.06.2024 на суму 15 000,00 грн, № СФ-309-юр від 10 000,00 грн.
Відповідачем здійснено оплату виставлених рахунків, що відображено у виписках по особовому рахунку ФОП Неткал О.О. від 05.03.20224, від 02.07.2024, від 28.10.2024 та не заперечується сторонами.
ФОП Неткал О.О. зазначає, що звернувся до Вільнянського міжрайонного управління водного господарства з вимогою вих. №17/25 від 05.03.2025 про оплату наданих послуг за Договором № 1/24 від 28.02.2024, з одночасним направленням клієнту рахунку-фактури №СФ-072-юр від 05.03.2025 та 2 примірники акту здачі-приймання робіт (надання послуг)№СФ-072-юр.
Відповідач листом вих. № 05/198 від 24.03.2025 надав позивачу відповідь про відмову прийняти та підписати акти здачі-приймання робіт № СФ-072-юр від 05.03.2025 та здійснити оплату визначену ФОП Неткал О.О. Відмову обґрунтовано неможливістю встановити з акту які саме юридичні послуги та якого обсягу було надано позивачем та на підставі якого договору. Також зазначено, що, з урахуванням терміну дії договору до 31.12.2024 (п. 8.3 Договору), та відсутності пропозицій пролонгації, термін дії Договору закінчився та сторони не пов'язані взаємними правами та обов'язками.
Неналежне виконання відповідачем, на думку позивача, зобов'язань за Договором стали підставою для звернення позивача з даним позовом.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.
Згідно положень ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішень суду.
Нормами статті 509 цього ж Кодексу встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За правилами ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ст. 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Статтею 903 ЦК України унормовано, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Обставини справи свідчать, що позивачем протягом 2024 року, до 21.10.2024 надавались відповідачу юридичні послуги за Договором № 1/24, які прийняті відповідачем без зауважень та оплачені за суму 35 000,00 грн, що підтверджується двосторонніми підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №СФ-080-юр. від 29.02.2024 на суму 10 000 грн; №СФ-195-юр. від 25.06.2024 на суму 15 000 грн; №СФ-309-юр від 21.10.2024 на суму 10 000 грн; рахунками-фактури №СФ-080-юр. від 29.02.2024 на суму 10 000 грн; №СФ-195-юр. від 25.06.2024 на суму 15 000 грн; №СФ-309-юр. від 21.10.2024 на суму 10 000 грн; виписками з особового рахунку з 05.03.2024 по 05.03.2024 на суму 10 000 грн; з 02.07.2024 по 02.07.2024 на суму 15 000 грн; з 28.10.2024 по 28.10.2024 на суму 10 000 грн.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Сторони умовами Договору узгодити, що вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання та фіксується в актах про надані послуги. Оплата послуг здійснюється шляхом перерахування клієнтом на банківський рахунок юриста згідно акту виконаних робіт. Загальна сума Договору складає 49 999,00 грн без ПДВ.
Так, умовами Договору сторони передбачили, що обов'язок сплатити за отримані послуги виникає у клієнта на підставі акту виконаних робіт.
Позивач не надав суду, та матеріали справи не містять, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період 21.10.2024-31.12.2024.
Натомість відповідач отримання послуг у наведений період заперечує.
Надані позивачем копії договорів про надання юридичних послуг на попередні роки, 2022 та 2023 не свідчать про виконання ФОП Неткал О.О. умов договору та надання юридичних послуг відповідачу в період 21.10.2024-31.12.2024.
Копії актів здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) за Договором № 1/24 від 28.02.2024 №СФ-080-юр. від 29.02.2024 на суму 10 000 грн; №СФ-195-юр. від 25.06.2024 на суму 15 000 грн; №СФ-309-юр від 21.10.2024 на суму 10 000 грн; рахунками-фактури №СФ-080-юр. від 29.02.2024 на суму 10 000 грн; №СФ-195-юр. від 25.06.2024 на суму 15 000 грн; №СФ-309-юр. від 21.10.2024 на суму 10 000 грн, а також виписками з особового рахунку з 05.03.2024 по 05.03.2024 на суму 10 000 грн; з 02.07.2024 по 02.07.2024 на суму 15 000 грн; з 28.10.2024 по 28.10.2024 на суму 10 000 грн, хоч є підтверджують надання позивачем послуг відповідачу в межах наведеного Договору від 28.02.2024, проте не підтверджують виконання ним умов договору та надання юридичних послуг з 31.10.2024 по 31.12.2024.
Суд не приймає в якості належних та допустимих доказів представлені позивачем скріншоти смс повідомлень про виклики в судові засідання у кримінальній справі як представника потерпілого та скріншоти з сайту «Судова влада України» щодо стану розгляду справи за календарні дати судових засідань 09.04.2025 та 24.07.2024 у Комунарському районному суд м. Запоріжжя по справі №333/3743/19, оскільки виклики в судове засідання не підтверджують участь в наведених судових засіданнях повноважного представника відповідача, а судові засідання Комунарського районного суду 09.04.2024, 24.07.2024 не виходять до спірного періоду 21.10.2024-31.12.2024 надання послуг.
Відповідно до приписів ст. 58 Кримінального процесуального кодексу України, потерпілого у кримінальному провадженні може представляти представник - особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником. Представником юридичної особи, яка є потерпілим, може бути її керівник, інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за довіреністю, а також особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні.
Згідно з ст. 50 Кримінального процесуального кодексу України, повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються:1) свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю; 2) ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Суд зазначає, що надані відповідачем письмові пояснення працівників Вільнянського МУВГ не є належним та допустимим доказом у даній справі.
Відповідно д ч.2 ст. 87 ГПК України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.
Предметом доказування у даному спорі про стягнення заборгованості за договором про надання послуг є обставини надання юридичних послуг та наявність здійсненої оплати обумовлених послуг.
Належними в силу приписів ст. 76 ГПК України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Допустимими за ст. 77 ГПК України є докази, які підтверджують обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судом враховано відсутність листування сторін щодо надання послуг за договором після 21.10.2024, що може свідчити про відсутність завдань з боку клієнта до юриста, враховуючи наявність такого листування електронною поштою у попередній час за тим самим Договором від 28.02.2024.
Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у ній, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак і наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).
Позивач підставою для звернення з позовом зазначив неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо повної оплати наданих послуг з організації авіаперевезення (бронювання авіаквитків), готельного обслуговування (бронювання проживання в готелях) у листопаді-грудні 2022 року працівникам відповідача.
Верховний Суд в пункті 60 постанови від 25.06.2020 у справі №924/233/18 акцентував, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено самостійно визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте обов'язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.
Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" ГПК України.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" і викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Отже доказами в господарському судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Суд зауважує, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").
Таким чином, виходячи з зазначеного слідує, що позивач повинен довести факт наявності обов'язку саме у відповідача сплатити вартість наданих послуг з організації авіаперевезення (бронювання авіаквитків), готельного обслуговування (бронювання проживання в готелях), а у відповідача наявне право спростувати позицію позивача шляхом підтвердження належними та допустимими доказами.
На підтвердження відповідних обставин позивачем додано до позову (в копіях) договір № 1/24 від 28.02.2024, акти здачі-приймання робіт від 29.02.2024, від 25.06.2024, від 21.10.2024,виписки з особового рахунку від 05.03.20255, від 02.07.2024, від 28.10.2024, вимогу про плату послуг, договори від 07.02.202, від 20.03.2023, скріншоти з сайту «Судова влада України» про дату судового засідання, скріншоти викликів до суду у справі №333/3743/19 Комунарського райсуду м.Запоріжжя в якості представника потерпілого.
В свою чергу відповідачем, на підтвердження заперечень надано до відзиву у копіях лист ФОП Неткал О.О. про підписання договору та акту, лист Вільнянського МУВГ про направлення позивачу копії договору від 28.02.2024 та актів від 29.02.2024,25.06.2024, 21.10.2024, скріншот з електронної поштової скриньки про листування з позивачем, пояснення працівників Семко І.А., Камиан Н.О., Рибалка Л.О.,платіжні інструкції про плату за договором на суму 35 000,00 грн.
Здійснивши аналіз наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що факт надання позивачем юридичних послуг у період з 21.10.2024 по 31.12.2024 з більшою вірогідністю не мав місце, аніж був, про що стверджує позивач у позові, без долучення належних доказів на підтвердження власної позиції та спростування заперечень відповідача.
Заперечення відповідача позивачем не спростовано, належних доказів надання клієнту юридичних послуг у період 21.10.2024-31.12.2024 ФОП Неткал О.О. не надано.
У даному випадку суд вважає не доведеною обставиною надання позивачем юридичних послуг відповідачу.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, в задоволені позовних вимог відмовляється повністю.
Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити повністю.
У зв'язку з постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці, рішення складено та підписано 26.09.2025.
Суддя І.В. Давиденко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.