номер провадження справи 27/128/25
22.09.2025 Справа № 908/2150/25
м. Запоріжжя Запорізька область
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Теплосервіс-2018» (вул. Герої Чернобиля, буд. 31Д, м. Світловодськ, Олександрійський район, Кіровоградська область, 27505, ідентифікаційний номер юридичної особи 42264945)
до відповідача: Відділу освіти, культури, молоді та спорту Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області (вул. Молодих патріотів, буд. 10А, смт. Якимівка, Якимівський район, Запорізька область, 72503, ідентифікаційний номер юридичної особи 41844274)
про стягнення 58 975 грн 43 коп.
без виклику сторін
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Теплосервіс-2018» звернулося до суду з позовом про стягнення з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області 58 975 грн 43 коп. заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2025 позовні матеріали № 908/2150/25 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.
Оскільки предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми 58 975 грн 43 коп., беручи до уваги те, що справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку про розгляд поданої позовної заяви у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 21.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2150/25, присвоєно справі номер провадження 27/128/25 та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Розгляд справи по суті розпочався 21.08.2025.
Згідно з ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 250 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами загального або спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який на даний час продовжено.
Місцезнаходженням відповідача є: смт. Якимівка, Якимівський район, Запорізька область.
Згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 “Про затвердження переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», територія Якимівської селищної територіальної громади (місцезнаходження відповідача) є тимчасово окупованою територією.
Поштові відділення, які розташовані на даній території, тимчасово не працюють.
Згідно ч. 1 ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території», якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.
Оскільки смт. Якимівка, Якимівський район, Запорізька область є тимчасово окупованою територією, на якій тимчасово не функціонує відділення АТ Укрпошта, тому відповідач був повідомлений про час та місце розгляду справи шляхом розміщення ухвали суду на сайті Господарського суду Запорізької області, направлення до електронного кабінету користувача ЄСІТС - 21.07.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 21.07.2025 відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 07.08.2025.
16.09.2025 від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд поновити процесуальний строк на подання відзиву, долучити цей відзив на позовну заяву до матеріалів справи та надати оцінку викладеним в ньому аргументам; застосувати наслідки спливу строку позовної давності; у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕПЛОСЕРВІС-2018» до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області про стягнення 58975,43 грн. - відмовити в повному обсязі.
Клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву,відповідач обґрунтовує наступним. У зв'язку з релокацією Відділу освіти, культури, молоді та спорту Якимівської селищної ради з тимчасово окупованої території відповідачу був необхідний додатковий час для організації роботи та перевірки первинної бухгалтерської документації, що підтверджує взаємовідносини з контрагентом - позивачем. Значна частина цієї документації, а також персонал, який безпосередньо відповідав за ведення відповідних обліків та підготовку фінансових звітів, залишилися на тимчасово окупованій території або були вимушено евакуйовані до інших регіонів України чи за кордон. Це об'єктивно ускладнило своєчасне ознайомлення з усіма документами та належну оцінку заявлених вимог, у зв'язку з чим цей відзив подається 15.09.2025.
Задля дотримання принципів господарського судочинства, з метою формування матеріалів справи для її повного та всебічного розгляду, дотримання прав та обов'язків відповідача, на підставі ч. 1 ст. 119 ГПК України суд поновлює відповідачу процесуальний строк на подання до суду відзиву на позову заяву.
Позивач скористався своїм правом та 16.09.2025 через систему «Електронний суд» подав відповідь на відзив.
19.09.2025 відповідач через систему «Електронний суд» подав заперечення на відповідь на відзив.
Наявні матеріали справи № 908/2150/25 дозволяють розглянути справу по суті спору.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 22.09.2025.
Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
10.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплосервіс-2018» (далі - Постачальник) та Відділом освіти, культури, молоді та спорту Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області (далі - Замовник) укладено договір № 2 про постачання теплової енергії (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується у 2022 році надати Замовнику теплову енергію за ДК 021:2015:09320000-8 Пара, гаряча вода та пов'язана продукція (теплопостачання) для Комунального закладу «НВК «Якимівська гімназія» Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, а Замовник - прийняти та оплатити одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені договором.
Згідно з п. 3.1 Договору, ціна договору становить 3 050 337 грн 10 коп. (три мільйона п'ятдесят тисяч триста тридцять сім гривень 10 коп.) без ПДВ.
Відповідно до п. 4.1 Договору, оплата вартості наданої послуги проводиться протягом 15 банківських днів та за наявністю фінансування. Акти приймання-передачі послуг зі сторони Замовника можуть підписувати уповноважені особи.
Згідно з п. 4.2 Договору, до рахунка додається Акт приймання-передачі наданих послуг.
Відповідно до п. 5.1 Договору, строк (термін) надання послуг: до 31.12.2022.
Пунктом 5.2 Договору визначено, що місце надання послуг: 72503, Запорізька область, Заклади відділу ОКМС Якимівської селищної ради.
У позові позивач зазначив, що на виконання взятих на себе зобов'язань Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплосервіс-2018» належним чином надало Відділу освіти, культури, молоді та спорту Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області послуги з теплопостачання. Замовник прийняв надані послуги як такі, що надані належним чином, але всупереч умовам Договору оплатив їх лише частково.
На підставі вказаного Договору позивачем було надано послугу з постачання теплової енергії відповідачу за період з січня 2022 по лютий 2022 на загальну суму 975 851 грн 81 коп., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг): № 1 від 10.01.2022; № 4 від 20.01.2022, № 7 від 31.01.2022, № 10 від 10.02.2022, № 11 від 20.02.2022, № 12 від 24.02.2022.
Відповідач лише частково здійснив оплату за отриману теплову енергію, оплата за фактично спожиту теплову енергію у розмірі 58 975 грн 43 коп., яка утворилась за січень-лютий 2022 року відповідачем не здійснена.
Станом на дату звернення позивача до суду з цим позовом, заборгованість відповідача перед позивачем за отримані послуги за договором № 2 від 10.01.2022 складає 58 975 грн 43 коп.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором, наявність заборгованості стали підставою для звернення позивача за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Правовідносини сторін є господарськими та врегульовані Договором постачання теплової енергії, укладеного в письмовій формі.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).
Частинами 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.
Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, нема. Відсутні також і докази того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.
Так, згідно з п. 10.1 Договору, цей договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2022.
Договір до 31.12.2022 сторонами розірваний не був, діяв до дати закінчення обумовленого в п. 10 Договору строку.
Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Законом України “Про теплопостачання», Правилами користування тепловою енергією та іншими нормативно-правовими актами України.
Зокрема, в Законі та в правилах законодавець надає поняття «Споживач»:
- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі до договору (Закон);
- споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору (Правил).
Теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України “Про теплопостачання», теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії та частини 1 статті 25 цього Закону, теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.
Статтею 25 Закону України “Про теплопостачання», закріплено права та основні обов'язки споживача теплової енергії, яка містить обов'язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Обов'язок укласти договір на постачання теплової енергії покладається відповідно до закону, як на теплопостачальну організацію, так і на споживача теплової енергії. При цьому теплопостачальній організації достатньо лише довести факт звертання до споживача з пропозицією укласти договір на постачання теплової енергії.
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору, відповідно до актів здачі-приймання робіт (надання послуг) наданих за договором № 2 від 10.01.2022 за період січень-лютий 2022 року відповідачем спожито теплової енергії на загальну суму 975 851 грн 81 коп., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг): № 1 від 10.01.2022; № 4 від 20.01.2022, № 7 від 31.01.2022, № 10 від 10.02.2022, № 11 від 20.02.2022, № 12 від 24.02.2022.
Позивач зазначив, що загальновідомим фактом є те, що 24 лютого 2022 розпочалось повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України, у зв'язку із чим Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України», в Україні введено військовий стан. Через обставини тимчасової окупації смт. Якимівка Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплосервіс-2018» та Відділ освіти, культури, молоді та спорту Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області не мали можливості скласти Акти здачі-приймання робіт за результатами надання відповідних послуг з постачання теплової енергії.
Разом з цим, з огляду на те, що такі послуги фактично надані, з метою документального оформлення факту надання послуг за правилами бухгалтерського та податкового обліку позивач звернувся до відповідача листом для підписання кожен в 2 примірниках: Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1 від 10 січня 2022 р., Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 4 від 20 січня 2022 р., Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 7 від 31 січня 2022 р., Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 10 від 10 лютого 2022 р., Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 11 від 20 лютого 2022 р., Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 12 від 24 лютого 2022 р.
Акти отримані відповідачем 16.06.2025, що підтверджується відповідною відміткою на супровідному листі, зробленою працівником відповідача Попоніною Н. Д. (вх. № 24 від 16.06.2025).
Зазначені Акти здачі-приймання робіт відповідач не підписав, оплату здійснив лише частково.
Підтвердженням часткової оплати є банківська виписка, з якої вбачаються здійснення платежів відповідачем сум грошових коштів як оплату послуг (постачання теплової енергії) за договором № 2 від 10.01.2022.
Відповідно до п. 4.1 Договору оплата вартості наданої послуги проводиться протягом 15 банківських днів та за наявністю фінансування.
Відповідач лише частково здійснив оплату спожитої теплової енергії, оплата за фактично спожиту теплову енергію у розмірі 58 975 грн 43 коп., яка утворилась за січень-лютий 2022 року відповідачем не здійснена.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 530 ЦК України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату). Якщо строк (період) виконання боржником зобов'язання не встановлений або зазначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в любий час. Боржник повинен оплатити такий борг в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги, якщо зобов'язання негайного виконання не витікає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (абз. 9 ч. 2 ст. 25 Закону України “Про теплопостачання»).
Судом встановлено, що за період січень-лютий 2022 року відповідач отримував теплову енергію, але не оплатив її вартість в розмірі 58 975 грн 43 коп.
Таким чином позивач виконав свої зобов'язання щодо надання послуг постачання теплової енергії для Комунального закладу «НВК «Якимівська гімназія» Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, а Замовник зобов'язаний прийняти та оплатити одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені договором.
Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів здійснення оплати за спожиту у спірний період теплову енергію в заявленому позивачем розмірі суду не надав.
Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначивши, що додані до позовної заяви акти здачі-приймання робіт (надання послуг) зі сторони відповідача не підписані та не можуть бути підтвердженням наявності заборгованості у відповідача перед позивачем.
Згідно ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Судом встановлено отримання відповідачем від позивача актів здачі-приймання робіт (надання послуг).
Вказаної обставини відповідач не заперечив та не спростував.
Відділ освіти, культури, молоді та спорту Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області не повернув Товариству з обмеженою відповідальністю “Теплосервіс-2018» підписані примірники вищенаведених Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) на виконання умов договору № 2 від 10.01.2022 за період січень-лютий 2022 року та не надав обґрунтованих заперечень щодо підписання вказаних актів, не надав жодних заперечень щодо якості та обсягу зазначених в Актах послуг, не надав заперечень щодо нарахувань, зазначених актах приймання-передачі теплової енергії, а отже, оформлені таким чином акти приймання-передачі теплової енергії вважаються погодженими сторонами та є підставою для проведення розрахунків.
Крім того, в матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків від 19.05.2022, який підписаний та скріплений печатками позивача та відповідача на суму 58 975 грн 43 коп.
Суд враховує позицію Верховного Суду, так 21.12.2020 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 916/499/20 досліджував питання щодо використання акту звірки взаєморозрахунків, як доказ господарської операції.
Так, Верховний Суд у зазначеній справі дійшов до висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим, а лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Він відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин.
Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь- яких господарських операцій (поставки, надання послуг тощо), оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17; від 24.10.2018 у справі № 905/3062/17; від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.
Разом із тим, Верховний Суд у своїй постанові від 21.12.2020 у справі № 916/499/20 звернув увагу на те, що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, лише за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату..
Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або іншій уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, спрямовані на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості.
Підписання акту звірки, в якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Відповідач не заперечив підписання ним акту звірки взаємних розрахунків від 19.05.2022 на суму заборгованості 58 975 грн 43 коп., контррозрахунку суми заборгованості чи доказів її оплати суду не надано.
Крім того, відповідач просив суд застосувати строк позовної давності.
Правові підстави для застосування позовної давності відповідно до відзиву відповідача відсутні.
Відповідно до ст. 256 ЦК Україна позовна давність це строк в межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність, згідно вимог ст. 257 ЦК України, встановлюється тривалістю у три роки.
Разом з цим, п.п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу продовжуються на строк дії такого карантину. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу продовжуються на строк його дії.
Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» в Україні встановлено карантин строком до 03.04.2020.
У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України № 230 від 25.03.2020, № 291 від 22.04.2020, №343 від 04.05.2020, № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104, від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021, № 855 від 11.08.2021, № 981 від 22.09.2021, № 1336 від 15.12.2021, № 229 від 23.02.2022, № 530 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022, № 1423 від 23.12.2022, № 383 від 24.04.2023 строк дії карантину продовжено до 30 червня 2023 року.
Постановою Кабінету Міністрів України №651 від 27.06.2023р «Про відміну на території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню н території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин відмінено з 24.00 год. 30.06.2023 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
У подальшому, Указами Президента України строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на теперішній час, та на теперішній час, продовжено дія воєнного стану в Україні.
Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу. Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.
Отже, виходячи з вище наведеного, позивачем не пропущено строк позовної давності за заявлений період січень-лютий 2022 року, наведені норми, строки визначені ст. 257 ЦК України були продовжені на час карантину та на період військового стану, що для заявлених вимог строки загальної позовної давності не спливли, оскільки Законами України були внесені зміни до ЦК України щодо продовження строків за ст. 257 ЦК України на час дії карантинних обмежень та на час введеного в Україні воєнного стану.
Слід також зазначити, що звертаючись із позовом у цій справі позивач змінив місцезнаходження та податкову адресу на вул. Героїв Чорнобиля, буд. 31Д, м. Світловодськ, Олександрівський район, Кіровоградська область, 27505.
Тобто, правовою підставою позову є стягнення заборгованості на користь позивача, податковою адресою та адресою місцезнаходження якого не є тимчасово окупована територія України.
Постачання теплової енергії позивачем відповідачу та, відповідно, господарська діяльність відповідача, здійснювалися у період з 10.01.2022 по 20.02.2022, що не заперечувалося сторонами, тобто до введення на території України воєнного стану та тимчасової окупації смт. Якимівка, Якимівський район, Запорізька область.
Суд дійшов висновку, що позивачем проведені нарахування за спожиту теплову енергію відповідачем у відповідності до норм чинного законодавства.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною “права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов'язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).
Позивач виконав свої зобов'язання щодо надання послуг з постачання теплової енергії, а відповідач зобов'язаний оплатити надані послуги.
Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів здійснення оплати за спожиту у спірний період теплову енергію в заявленому позивачем розмірі суду не надав.
Інші доводи та докази учасників справи, детальну оцінку яких не наведено у рішенні, позаяк вони не покладені судом в його основу, не спростовують вищевикладених висновків суду.
З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з постачання теплової енергії станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, позовна вимога про стягнення з відповідача 58 975 грн 43 коп. заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії за період січень-лютий 2022 року підлягає задоволенню судом.
Згідно із ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача 10 000 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу.
Відповідач у відзиві просив зменшити розмір витрат до 1 000 грн 00 коп. у зв'язку з не співмірністю суми гонорару зі складністю справи.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що у позовній заяві зазначено лише попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку з розглядом справи. Остаточну суму судових витрат, які позивач поніс або має понести в зв'язку з розглядом цієї справи, позивачем буде визначено у встановленому законом порядку та строки.
Суд зазначає, що позивачем до позовної заяви не додано договору на надання правничої допомоги, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом. Позивач заявив, що сума 10 000 грн 00 коп., яку він просив стягнути з відповідача, є попереднім (орієнтовним) розрахунком суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку з розглядом справи, та відповідні докази будуть надані ним у встановлені законодавством строки.
Відтак, наразі у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 42, 119, 123, 129, 130, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Теплосервіс-2018» до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області задовольнити.
Стягнути з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Якимівської селищної ради Якимівського району Запорізької області (вул. Молодих патріотів, буд. 10А, смт. Якимівка, Якимівський район, Запорізька область, 72503, ідентифікаційний номер юридичної особи 41844274) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Теплосервіс-2018» (вул. Герої Чернобиля, буд. 31Д, м. Світловодськ, Олександрійський район, Кіровоградська область, 27505, ідентифікаційний номер юридичної особи 42264945) 58 975 (п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять) грн 43 коп. заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії, 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення оформлено та підписано 26.09.2025.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua