номер провадження справи 4/114/25
26.09.2025 Справа № 908/2293/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу
за позовом Акціонерного товариства “УКРТЕЛЕКОМ», (01601, м. Київ, бул. Т.Шевченка, буд. 18) в особі Запорізької філії Акціонерного товариства “УКРТЕЛЕКОМ», (69005, м. Запоріжжя, вул. Скіфська, буд. 10), представник позивача адвокат Кочеванова Марина Станіславівна, ( АДРЕСА_1 )
до відповідача Управління соціального захисту населення та охорони здоров'я Токмацької міської ради, (юридична адреса: 71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Центральна, буд. 12; фактична адреса: 69033, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 44)
про стягнення 37512,18 грн.
25.07.2025 через підсистему “Електронний суд» ЄСІКС до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 80С310/СЦ/ВИХ/711, сформована в системі “Електронний суд» ЄСІКС 25.07.2025, (вх. № 2515/08-07/25 від 25.07.2025) Акціонерного товариства “УКРТЕЛЕКОМ», м. Київ в особі Запорізької філії Акціонерного товариства “УКРТЕЛЕКОМ», м. Запоріжжя до Управління соціального захисту населення та охорони здоров'я Токмацької міської ради, м. Токмак Запорізької області про стягнення 42 823,78 грн. заборгованості за розрахунками витрат на відшкодування наданих пільг з оплати послуг зв'язку за період з червня 2021 року по березень 2022 року.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2025 справу № 908/2293/25 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2293/25, присвоєно справі номер провадження справи 4/114/25, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання.
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві, мотивовані посиланням на приписи ст., ст. 11, 509, 526, 530, 610, 614, 617, 625 ЦК України, ст., ст. 144, 174, 193, 218 ГК України, ст., ст. 2, 7, 48, 84, 91 Бюджетного кодексу України а також положення Закону України “Про телекомунікації», Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117. Позов пред'явлений з наступних підстав: у період з 01.01.2021 по 31.03.2022 позивачем надавалися телекомунікаційні послуги на пільгових умовах споживачам телекомунікаційних послуг, які проживають у Токмацькому районі Запорізької області та на яких поширюється дія Законів України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», “Про жертви нацистських переслідувань», “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», “Про охорону дитинства» та інших нормативних актів. Позивач щомісяця до 20 числа наступного місяця за місяцем нарахувань надсилав УСЗНтаОЗ Токмацької міської ради Запорізької області (відповідачу у справі) на паперових та електронних носіях (у форматі DВF) розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на оплату послуг зв'язку, для звіряння та здійснення розрахунків за надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах, а також супроводжувальні листи до них. Відповідач в порушення вимог чинного законодавства не відшкодував позивачу витрати, понесені внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за спірний період, в розмірі 42823,78грн. Позивач просить суд позов задовольнити та покласти на відповідача судові витрат зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Відповідач у наданому суду 18.08.2025 відзиві на позовну заяву (вх. № 16642/08-08/25 від 18.08.2025) вказав на наявність обставин, що унеможливлюють виконання вимог позивача в повному обсязі (форс-мажорних обставин). Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, запроваджено воєнний стан на свій території України, який в подальшому було продовжено. З 26 лютого 2022 року по теперішній час, територія Токмацької міської територіальної громади Пологівського району Запорізької області є тимчасово окупованою територією. Документи та архівні документи Управління соціального захисту населення та охорони здоров'я Токмацької міської ради залишились на тимчасово окупованій території України і через безпекову складову не були вивезені на підконтрольну територію України. Доступ до документів неможливий через об'єктивні обставини. 04.08.2025 Управлінням соціального захисту населення та охорони здоров'я Токмацької міської ради направлено заяву до СВ ВП №4 Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудового розслідування про втрату чи викрадення документів. Звіряння взаєморозрахунків та перевірка обґрунтованості заявлених сум є неможливим через відсутність доступу до первинних документів, що прямо суперечить ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо ведення бухгалтерського обліку на підставі первинних документів. Враховуючи вищевикладене, виконати звіряння та надати підтверджуючі документи щодо всієї заявленої позивачем суми неможливо з незалежних від відповідача причин. Відповідач просить суд позов задовольнити частково в межах визнаної відповідачем суми, в іншій частині позовних вимог відмовити.
21.08.2025 до суду надійшов лист відповідача від 20.08.2025 № 285/6, яким направлено виправлений відзив у зв'язку з допущеними технічними неточностями, в якому зазначено про визнання позову в сумі 37512,18 грн.
Відповідно до ст.ст. 46, 191 ГПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Позивачем 25.08.2025 через підсистему “Електронний суд» надано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач, враховуючи об'єктивні обставини неможливості проведення відповідачем на момент розгляду справи верифікації пільговиків за період з 01.02.2022 по 31.03.2022, погоджується зменшити суму позовних вимог та просить стягнути з відповідача заборгованість за період з 01 червня 2021 року по 31 січня 2022 року в сумі 37512,18 грн. та судовий збір в сумі 2422,40 грн.
Відповідно до ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог подана до початку розгляду справи по суті, не порушує інтересів інших осіб, тому приймається судом до розгляду.
Розглядаються вимоги про стягнення з відповідача 37512,18 грн. заборгованості за розрахунками витрат на відшкодування наданих пільг з оплати послуг зв'язку за період з 01 червня 2021 року по31 січня 2022 року.
Приписами частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 29.08.2025 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зважаючи на закінчення строків розгляду справи, рішення прийнято без його проголошення - 26.09.2025.
Розглянувши матеріали справи, суд
АТ «Укртелеком» (далі - позивач) є оператором електронних комунікацій (до 01.01.2022 - оператор телекомунікацій) і включений до Реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг (раніше - операторів, провайдерів телекомунікацій) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв'язку.
Запорізька філія АТ «Укртелеком» є відокремленим підрозділом Акціонерного товариства «Укртелеком», який діє на підставі Положення про філію та не має статусу юридичної особи і здійснює від імені товариства частину його господарської та іншої діяльності в Запорізькій області, а також функції представництва.
Позивач, як оператор телекомунікацій, надавав відповідні послуги зв'язку споживачам - фізичним особам, у місті Токмак Пологівського району Запорізької області та мають визначені законодавством пільги з їх оплати, в період з 01.01.2021 по 31.03.2022, що підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за цей період.
З 01.04.2022 діяльність АТ «Укртелеком» на тимчасово окупованій території м.Токмак була зупинена на підставі наказу №136 від 26.04.2022 «Про тимчасову зупинку господарської діяльності».
Згідно ч. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» (який діяв до 01.01.2022 року), телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надавались операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Позивач щомісяця до 20 числа наступного місяця за місяцем нарахувань надсилав УСЗН Мелітопольської міської ради Запорізької області (відповідачу у справі) на паперових та електронних носіях (у форматі DВF) розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на оплату послуг зв'язку, для звіряння та здійснення розрахунків за надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах, а також супроводжувальні листи до них.
Розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за спірний період, містили відомості, за якими можливо ідентифікувати особу, перелік її пільг, період їх отримання, місце проживання особи, ідентифікаційний код, суму пільги тощо, а також розрахунки щодо нарахованих сум, зведені по видам пільг.
Відповідно до розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на оплату послуг зв'язку за період з січня 2021 по березень 2022 року позивачем нараховано 89029,42 грн., а саме: за січень 2021 року - 13246,44 грн.; за лютий 2021 року - 7095,04 грн.; за березень 2021 року - 6935,71 грн.; за квітень 2021 року - 6853,57 грн.; за травень 2021 року - 6681,76 грн.; за червень 2021 року - 6579,77 грн.; за липень 2021 року - 6919,64 грн.; за серпень 2021 року - 6705,05 грн.; за вересень 2021 року - 6597,61 грн.; за жовтень 2021 року - 4703,90 грн.; за листопад 2021 року - 3502,10 грн.; за грудень 2021 року - 3724,08 грн.; за січень 2022 року - 4173,15 грн.; за лютий 2022 року - 2906,19 грн.; за березень 2022 року - 2405,41 грн.
Розрахунки за січень-травень 2021 року та частково за червень 2021 року було сплачено на загальну суму 46205,64 грн.:
- 18 жовтня 2021 року УСЗН та ОЗ Токмацької міської ради було відшкодовано пільги зв'язку за період з січня по березень 2021 року на суму 27277,19 грн., що підтверджується Інформаційним повідомленням про зарахування коштів № 2;
- 22 грудня 2021 року УСЗН та ОЗ Токмацької міської ради було відшкодовано пільги зв'язку за період з квітня по травень 2021 року та частково за червень 2021 року на суму 18 928,45 грн., що підтверджується Інформаційним повідомленням про зарахування коштів № 3.
Розрахунки відшкодування витрат, зведені розрахунки по пільгам, акти звіряння надсилались відповідачу на адресу реєстрації станом на 2021-2022 рік (м.Токмак, вул. Центральна,12) із супроводжувальними листами: № 82i250/58-1923 від 06.07.2021, №82i250/58-2303 від 06.08.2021, № 82i250/58- 2476 від 06.09.2021, № 82i250/58-2803 від 06.10.2021, № 82i250/58-3022 від 06.11.2021, № 82i250/58-3538 від 06.12.2021, №82i250/58-100 від 06.01.2022, № 82i250/58- 421 від 06.02.2022. Факт відправлення підтверджується описами вкладення відправлення рекомендованими листами.
З причин окупації м. Токмак та не прийняття відправлень АТ «Укрпошта» на дану територію з березня 2022 року листи на юридичну адресу УСЗН та ОЗ Токмацької МР не відправлялись.
06.01.2025 на електронну адресу відповідача позивачем направлено лист №80С310СЦВИХ/680 повторно з розрахунками відшкодування витрат, зведеними розрахунками по пільгам, в тому числі з червня 2021 року по березень 2022 року та вимогою щодо проведення верифікації даних про пільговиків, які містяться в Реєстрі осіб, які мають право на пільги, з даними в Розрахунках видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, які додаються до цього листа, та підтвердити право на пільги з послуг зв'язку у зазначених в Реєстрах фізичних осіб - мешканців Токмацької МГ за період з грудня 2020 року по березень 2022 року. Лист залишено без відповіді.
Листом № 005-IнЗ-25 від 10.01.2025 на запит представника АТ «Укртелеком» Департамент соціального захисту Запорізької обласної державної адміністрації повідомив фактичну адресу відповідача - вул. Олександрівська,44 у м.Запоріжжі, 69033.
На поштову адресу відповідача АТ «Укртелеком» направлено лист № 80С914.012 - 117/7 від 30.04.2025 з вимогою проведення звіряння та вимогою відшкодувати витрати на надані послуги на пільгових умовах мешканцям Токмацької територіальної громади за період з червня 2021 року по березень 2022 року в сумі 42823,78 грн.
Листом № 189/06 від 29.05.2025 відповідачем у відшкодуванні було відмовлено, звіряння не проведено з причин відсутності доступу до бази даних.
Листом № 1939/0/290-24/56 від 20.05.2024 з аналогічного питання Мінсоцполітики роз'яснило АТ «Укртелеком», що у програмному комплексі Єдиної інформаційної системи соціальної сфери надано доступ органам соціального захисту населення до інформації, яка міститься в Реєстрі осіб, які мають право на пільги, як частини Єдиного соціального реєстру, для проведення верифікації осіб, які мають право на пільги за формою, попередньо узгодженою з ПАТ «Укртелеком», для компенсації наданих пільговикам телекомунікаційних послуг. Атрибути даних в такій формі відповідають набору даних, що раніше були у формі 1-пільга.
В свою чергу Головне Пенсійне управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області повідомило листом від 24.12.2024 № 0800-0401-8/118083, що органам пенсійного фонду не надано доступ Мінсоцполітики до Реєстру осіб, які мають право на пільги.
За доводами позивача, з урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення розміру позовних вимог, заборгованість в сумі 37512,18 грн. за розрахунками витрат на відшкодування наданих пільг з оплати послуг зв'язку за період з 01 червня 2021 року по 31 січня 2022 року не сплачена відповідачем до цього часу, що стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. ст. 525, 526 ЦК України).
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
У відповідності до ст. 19 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», який визначає правові засади формування та застосування відповідних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.
Соціальні пільги на отримання послуг зв'язку для ряду категорій громадян встановлено п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15, п.7 ч.1 ст.16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; п.18 ст. 6-1, п. 10 ст. 6-2, п. 17 ст. 6-3, п. 19 ст. 6-4 Закону України “Про жертви нацистських переслідувань»; п. 11 ст. 20; ч.2 ст.20 та ст.21 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; п. 6 ч. 1 ст. 6; ч.3 ст.7 Закону України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»; ч. 5 ст. 12 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 4 ч. 3 ст. 13 Закону України “Про охорону дитинства».
Відповідно до положень вказаних вище Законів фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією законів про соціальний захист, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, а не за власні кошти надавача послуг, щодо вартості яких встановлено пільгу чинним законодавством.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України “Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги (послуги зв'язку) споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Згідно з п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295 визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг зв'язку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
Вказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікаційних послуг надавати пільгові послуги зв'язку визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.
Законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх бажання (відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 911/1165/19).
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтями 525, 526 та 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 20 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання. Розробка та виконання Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на основі пріоритетності фінансування видатків для забезпечення надання державних соціальних гарантій. Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу регулюються Бюджетним кодексом України.
Згідно зі статтею 2 Бюджетного кодексу України видатки бюджету це кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом.
Частиною 6 статті 48 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Відповідно до положень статті 83 цього Кодексу, видатки, визначені п.1 частини 1 статті 82 цього Кодексу, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки, визначені пунктами 2 і 3 частини 1 статті 82 цього Кодексу здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів, у тому числі трансфертів з Державного бюджету України.
Частиною 1 статті 84 Бюджетного кодексу України, відповідні органи державної влади забезпечують здійснення видатків, визначених пунктом 1 частини 1 статті 82 цього Кодексу.
Місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад забезпечують здійснення видатків, визначених пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 цього Кодексу (ч.2 ст. 84 БК України).
Частиною 2 статті 82 БК України передбачено, що є видатки, які визначаються функціями держави і можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі принципу субсидіарності.
Частинами 1-2 статті 85 Бюджетного кодексу України передбачено, що держава може передати органам місцевого самоврядування право на здійснення видатків лише за умови відповідної передачі фінансових ресурсів у вигляді закріплених за відповідними бюджетами загальнодержавних податків і зборів або їх частки, а також трансфертів з Державного бюджету України. Місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад зобов'язані забезпечити здійснення видатків, визначених пунктами 2 і 3 частини першої статті 82 цього Кодексу, з відповідних місцевих бюджетів з додержанням розподілу цих видатків між бюджетами, визначеного статтями 89-91 цього Кодексу та законом про Державний бюджет України.
Отже виконання загальнодержавних соціальних програм, до яких відносяться надання пільг, встановлених чинним законодавством, повинно забезпечуватися державою шляхом передачі видатків місцевим бюджетом з державного бюджету в порядку частини 1-2 статті 85 БКУ.
Законодавством визначено 2 основних шляхи, яким чином держава може профінансувати виконання державних програм на місцевому рівні: передати органам місцевого самоврядування право на здійснення видатків за умови виділення трансфертів з Державного бюджету України; передачі фінансових ресурсів у вигляді закріплених за відповідними бюджетами загальнодержавних податків і зборів або їх частки на рівень місцевих бюджетів.
Відповідно до змісту п. 20-4 ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів належать, зокрема, видатки на пільги з послуг зв'язку, що надаються особам згідно наведеного у цій нормі переліку.
Отже бюджетне законодавство України відносить витрати на пільги з послуг зв'язку до видатків місцевих бюджетів.
Тобто, держава, на виконання функції з соціального захисту населення, встановила певним категоріям осіб пільги з оплати послуг зв'язку чинним законодавством та взяла на себе зобов'язання компенсувати втрати доходу операторів телекомунікаційних послуг, понесені ними внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів.
Відповідно до положень частини 6 статті 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні» визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Статтею 1 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні», зокрема, визначено, що бюджет місцевого самоврядування (місцевий бюджет) - план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування.
Статтею 1 Закону передбачено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Згідно з статтею 11 Закону України виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Пунктом 23 частини першої статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання розгляду прогнозу місцевого бюджету, затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету.
Таким чином, сільські, селищні, міські ради здійснюють затвердження бюджету, що є необхідним для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування.
Статтею 28 глави 2 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» визначені повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі бюджету, фінансів і цін.
Відповідно до підпункту 1 пункту “а» частини першої статті 28 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні повноваження: складання, схвалення та подання на розгляд відповідної ради прогнозу місцевого бюджету, складання проекту місцевого бюджету, подання його на затвердження відповідної ради, забезпечення виконання бюджету; щоквартальне подання раді письмових звітів про хід і результати виконання бюджету; підготовка і подання відповідно до районних, обласних рад необхідних фінансових показників і пропозицій щодо складання проектів районних і обласних бюджетів.
Приписами статті 34 Закону визначені делеговані повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад такі як вирішення відповідно до законодавства питань про надання компенсацій і пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в інших випадках, передбачених законодавством (підпункт 6 пункту “б» статті).
Виконавчим органом Токмацької міської ради з питань соціального захисту є Управління соціального захисту населення та охорони здоров'я Токмацької міської ради, яке є йому підзвітним та підконтрольним.
Рішенням 5 сесії Токмацької міської ради VIIІ скликання від 24.12.2020 № 13 затверджено Положення про управління соціального захисту населення та охорони здоров'я Токмацької міської ради.
Згідно з Положенням до основних завдань управління відносяться: забезпечення реалізації державної політики з питань соціального захисту населення, дітей, внутрішньо перемішених осіб, підтримки сім'ї; забезпечення роботи, пов'язаної з вирішенням питань соціального захисту громадян, наданням пільг ветеранів війни, праці та особам з інвалідністю.
З метою удосконалення обліку осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, Кабінет Міністрів України постановою від 29.01.2003 № 117 затвердив “Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» (далі - Положення №117).
Згідно п. 3 цього Положення структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи): організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1 - пільга", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків. Форма "1 - пільга" затверджується Мінсоцполітики; ведуть облік отримувачів соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей шляхом формування на кожну особу персональної облікової картки згідно з формою "1 - допомога", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків або реквізити паспорта громадянина України, документа, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, а також особу, яку визнано в Україні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги; надають консультації пільговикам, постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей, підприємствам та організаціям, що надають послуги.
Отже, відповідно до вищезазначених нормативно-правових актів, уповноваженими органами, які здійснюють облік осіб, що мають право на пільги, збирають, систематизують і зберігають інформацію щодо зазначених осіб, а також забезпечують її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати, й ведуть Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, є структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад.
Суд звертає увагу, що на підставі постанови КМУ від 17.04.2019 № 373 було внесено зміни до Положення № 117, які застосовуються з 01.10.2019, а саме: виключено пункти 10, 11, 12 Положення.
Водночас, виключення з Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою КМУ від 29.01.2003 № 117, пунктів, якими було врегульовано порядок надання, звірення та виявлення розбіжностей щодо кількості пільговиків та розміру пільг, не змінює того факту, що у спірний період надав послуги категорії громадян, які мають право на пільги, передбачені чинним законодавством та вчинив зі свого боку дії щодо надання відповідачу розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг.
Листом № 1939/0/290-24/56 від 20.05.2024 з аналогічного питання Мінсоцполітики роз'яснило АТ «Укртелеком», що у програмному комплексі Єдиної інформаційної системи соціальної сфери надано доступ органам соціального захисту населення до інформації, яка міститься в Реєстрі осіб, які мають право на пільги, як частини Єдиного соціального реєстру, для проведення верифікації осіб, які мають право на пільги за формою, попередньо узгодженою з ПАТ «Укртелеком», для компенсації наданих пільговикам телекомунікаційних послуг. Атрибути даних в такій формі відповідають набору даних, що раніше були у формі 1-пільга.
В свою чергу Головне Пенсійне управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області повідомило листом від 24.12.2024 № 0800-0401-8/118083, що органам пенсійного фонду не надано доступ Мінсоцполітики до Реєстру осіб, які мають право на пільги.
Таким чином, повноваження відповідача, як делеговані, підтверджені Положенням про Управління, рішеннями міської ради щодо призначення розпорядником коштів за програмами соціального захисту, підпунктом 6 пункту “б» статті 34 Закону України “Про місцеве самоврядування», Положенням № 117 тощо.
Отже, належним відповідачем по справі про відшкодування витрат постачальнику послуг електронної комунікації за пільги з оплати послуг зв'язку, надані пільговикам у місті Токмак, є Управління соціального захисту населення та охорони здоров'я Токмацької міської ради.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №924/781/17.
Як встановлено судом, позивачем щомісячно складалися розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за період надання послуг, в тому числі з червня 2021 року по січень 2022 року включно, та надсилались на поштову та електронну адреси відповідача.
Враховуючи те, що розрахунки з червня 2021 року та січень 2022 року направлялись на УСЗН та ОЗ Токмацької МР, верифікацію пільговиків та звіряння суми боргу за цей період відповідачем повинно було бути завершено ще до початку воєнного стану та окупації міста Токмак.
З урахуванням наданих позивачем пояснень та прийнятої судом заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, заборгованість відповідача за розрахунками витрат на відшкодування наданих пільг з оплати послуг зв'язку за період з 01 червня 2021 року по 31 січня 2022 року становить 37512,18 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
Майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати з актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 144 ГК України).
Як зазначалося судом вище, закріплені у законах норми, що реалізують державні гарантії певним категоріям населення встановлено обов'язок оператора телекомунікаційних послуг надавати пільги визначеним категоріям громадян, якому кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги. Витрати на пільги з послуг зв'язку відносяться до видатків місцевих бюджетів.
За приписами ч.ч. 1, 2, 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справ керуються принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з ч. 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини принцип верховенства права зобов'язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя (справа “Броньовський проти Польщі», заява № 31443/96, рішення від 22.06.2004, п. 184).
Європейським судом також засвідчено, що безпідставним є посилання держави на відсутність бюджетного фінансування, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отримання бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Оскільки таке право деклароване державою та відповідно держава через створювані нею органи несе обов'язок щодо своєчасної та повної виплати саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі. Органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (справа “Кечко проти України», заява № 63134/00, рішення від 08.11.2005).
Аналогічного змісту правові позиції сформовані у рішеннях Конституційного Суду України, який зокрема дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає ст.ст. 1, 3, ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст.ст. 21,22, п.1 ч. 2 ст. 92, ч.ч. 1-3 ст. 95 Конституції України (абз. 1 п. 5 мотивувальної частини рішення у справі про соціальні гарантії громадян від 09.07.2007 №6-рп/2007).
Метою і особливістю закону про Держбюджет є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі надання пільг, компенсацій і гарантій. Однак, всупереч закріпленим у Конституції України принципам соціальної, правової держави та верховенства права відсутність у державному бюджеті запланованих видатків на виконання прийнятих державою соціальних гарантій громадян України є фактично їх скасуванням і відповідно звужує прав і гарантій громадян України, передбачених законами України. Такі дії є неконституційними (рішення Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 10-рп/2008, справа № 1-28/2008).
Відповідно до правової позиції, сформованої Європейським судом в рішенні по справі “Рисовський проти України» від 20.11.2011 щодо принципу “Належного урядування», державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
Таким чином зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від виділених на цю мету бюджетних призначень.
Згідно зі ст.ст. 13, 14, 526 ЦК України цивільні права і обов'язки здійснюються та виконуються у межах, наданих договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускається зловживання правами. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що позивачем за наслідками наданих у період: червень 2021 року - березень 2022 року, телекомунікаційних послуг споживачам, які мають пільги, були надані відповідачу розрахунки щодо вартості цих послуг на загальну суму 89029,42 грн., яка включає суму заборгованості за заявлений позивачем період у визначеній ним сумі 37512,18 грн.
Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Зважаючи на те, що відповідач в наданому суду відзиві позовні вимоги визнав в повному обсязі, з урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення розміру позовних вимог, а також відсутність у суду сумнівів щодо достовірності обставин справи, суд дійшов висновку, що визнані учасниками справи обставини, не потребують додаткового доведення.
Пунктом 6 ст. 236 ГПК України визначено, якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Приписами ч. 1 ст. 130 ГПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Водночас, відповідно до частини 3, якою доповнено статтю 7 Закону України “Про судовий збір» згідно із Законом України від 03.10.2017 N 2147-VIII, передбачено, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи визнання відповідачем заявлених позовних вимог в повному обсязі до початку розгляду справи по суті, суд визнав за необхідне застосувати положення ч. 1 ст. 130 ГПК України та повернути Акціонерному товариству “УКРТЕЛЕКОМ» з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого на підставі платіжної інструкції № 18421 від 18.07.2025, що складає 1211,20 грн.(з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»), - за наявності відповідного клопотання позивача.
Решта сплаченого позивачем судового збору у сумі 1211,20 грн. підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.
Керуючись ст., ст. 129, 130, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Публічного акціонерного товариства “Укртелеком» в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком», м. Запоріжжя до Управління соціального захисту населення та охорони здоров'я Токмацької міської ради, м. Токмак Запорізької області про стягнення 37512,18 грн. заборгованості за розрахунками витрат на відшкодування наданих пільг з оплати послуг зв'язку задовольнити повністю.
2. Стягнути з Управління соціального захисту населення та охорони здоров'я Токмацької міської ради, (юридична адреса: 71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Центральна, буд. 12; фактична адреса: 69033, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 44; ідентифікаційний код юридичної особи 03193152) на користь Акціонерного товариства “УКРТЕЛЕКОМ» (01601, м. Київ, бул. Т.Шевченка, буд. 18; ідентифікаційний код юридичної особи 21560766) 37512 (тридцять сім тисяч п'ятсот дванадцять) грн. 18 коп. заборгованості за розрахунками витрат на відшкодування наданих пільг з оплати послуг зв'язку та 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 20 коп. судового збору. Видати наказ.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України “26» вересня 2025 р.
Суддя Н.Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.