номер провадження справи 6/112/25
26.09.2025 Справа № 908/2298/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федько Олександри Анатоліївни, розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін справу № 908/2298/25
за позовом: КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ МИСТЕЦЬКОЇ ОСВІТИ «МУЗИЧНА ШКОЛА №2» КРИВОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (50069, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Федора Карманиць, буд. 31А)
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11А, кабінет №8)
про стягнення грошової суми.
Процесуальні дії по справі.
28.07.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. № 2520/08-07/25) КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ МИСТЕЦЬКОЇ ОСВІТИ «МУЗИЧНА ШКОЛА №2» КРИВОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» про стягнення 126 746,41 грн, які складаються зі: 102 280,00 грн основного боргу, 19657,85 грн інфляційних втрат, 4808,56 грн 3% річних.
У позові позивачем у відповідності до 124 ГПК України наведений попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 28.07.2025, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2298/25 та визначено до розгляду судді Федько О.А.
Ухвалою суду від 01.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2298/25 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 6/112/25. Постановлено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/2298/25. Запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня отримання ухвали надати суду відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем.
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (ч. 7 ст. 6 ГПК України).
Згідно з положеннями п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі №908/2298/25 від 01.08.2025 була направлена учасникам справи до їхніх електронних кабінетів в підсистемі Електронний суд та отримана ними 01.08.2025 о 16 год. 58 хв., про що свідчать довідки про доставку електронних листів.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 01.09.2025 (30-тий день припадає на вихідний) сплив тридцятиденний строк. наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд визнав надані документи достатніми для всебічного та об'єктивного розгляду спору.
Ураховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує повне рішення без його проголошення - 26.09.2025.
Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилось.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
В якості підстави для звернення з позовом позивач зазначив про наявність між сторонами господарських правовідносин, які врегульовані договорами поставки №СК7/109 від 21.11.2023 та №СК7/67 від 30.10.2023. Позивач доводить, що зобов'язання за вказаними правочинами виконав та перерахував на користь відповідача грошові кошти в загальній сумі 109000,00 грн. Відповідач зобов'язання щодо повної поставки товару - бензину А-95 в загальній кількості 2000 літрів за договорами поставки № СК7/109 від 21.11.2023 та №СК7/67 від 30.10.2023 не виконав. На даний час непоставленим залишається товар загальною вартістю 102280,00 грн. Зазначена сума попередньої оплати позивачеві не повернута. У зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання позивач, керуючись положеннями ст. 625 ЦК України нарахував та заявив до стягнення 3% річних за період прострочення з 31.12.2023 по 25.07.2025 у розмірі 4808,56 грн та інфляційні втрати у розмірі 19657,85 грн.
Відповідач не скористався наданим йому законом правом на подання відзиву на позов.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) від сторін суду не надходило.
Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ураховуючи ненадання відповідачем відзиву на позов, суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
21.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (постачальник, відповідач у справі) та Комунальним закладом спеціалізованої мистецької освіти «МУЗИЧНА ШКОЛА №2» Криворізької міської ради (покупець, позивач у справі) укладено договір поставки №СК7/109 (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується передати Покупцю у власність товари, а Покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар (п. 1.1 договору).
Найменування товару: придбання пально-мастильних матеріалів (талонів) (Бензин А-95), для облаштування пункту обігріву (Пункт незламності) (ДК 021:2015 09130000-9 Нафта і дистиляти).
Пунктом 1.5 договору встановлено, що відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997.
Сума договору складає: 53000,00 грн, у тому числі ПДВ - 8833,33 грн (п. 3.1 договору).
Пунктом 4.1 договору встановлено, що оплата товару здійснюється Покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника згідно накладної та рахунку-фактури на товар. Ціна одного літру товару вказується у накладній та рахунку-фактурі та дійсна протягом дня їх виписки.
Перерахування грошових коштів Покупцем повинно бути здійснено протягом десяти робочих днів з моменту отримання Покупцем накладної та рахунку-фактури (п. 4.2 договору).
Згідно з п. 5.1 договору строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки).
Передача Покупцю товару за цим договором здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів Покупця при пред'явленні довіреними особами Покупця скретч-картки (п. 5.2.1 договору).
Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі зобов'язання сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передавати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці (п. 5.2.2 договору).
Пунктом 6.3 договору встановлено, що Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором, забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установлених розділом 2 цього договору.
Згідно з п. 10.1 договору цей договір діє до 31 грудня 2023 року.
Цей договір може бути розірваний достроково за ініціативою однієї зі сторін за умови письмового повідомлення іншої сторони за відсутності заборгованості. Договір вважається розірваним з моменту отримання письмового повідомлення та укладання відповідної додаткової угоди (п. 10.2).
30.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (постачальник, відповідач у справі) та Комунальним закладом спеціалізованої мистецької освіти «МУЗИЧНА ШКОЛА №2» Криворізької міської ради (покупець, позивач у справі) було укладено договір поставки №СК7/67, умови якого ідентичні умовам договору №СК7/109 від 21.11.2023.
Відповідно до п. 3.1 договору №СК7/67 від 30.10.2023 загальна сума договору: 56000,00 грн, у тому числі ПДВ - 9333,33 грн. Строк дії договору - до 31 грудня 2023 року (п. 10.1 договору).
На виконання вказаних договорів позивач перерахував на розрахунковий рахунок постачальника грошові кошти в загальній сумі 109000,00 грн, в тому числі ПДВ 18166,66 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №150 від 24.11.2023 на суму 53000,00 грн та №143 від 06.11.2023 на суму 56000,00 грн, копії яких містяться в матеріалах справи.
Постачальник передав покупцеві скретч-картки на 2000 літрів бензину А-95, що підтверджується видатковими накладними №0007/0000154 від 24.11.2023 на суму 53000,00 грн, №0007/0000078 від 03.11.2023 на суму 56000,00 грн.
Через відсутність палива на АЗС Авіас Плюс Позивач не використав скретч-картки у кількості 102 штук, копії яких містяться в матеріалах справи.
Загальна вартість не переданого відповідачем товару відповідно до договорів поставки №СК7/109 від 21.11.2023 та №СК7/67 від 30.10.2023, який оплачений позивачем, становить 102280,00 грн.
З метою досудового врегулювання спору 13.06.2025 на адресу відповідача були направлені листи-претензії №62 від 27.05.2025 (по договору поставки №СК7/109 від 21.11.2023) та №73 від 27.05.2025 (по договору поставки №СК7/67 від 30.10.2023) з вимогою прийняти від позивача талони на бензин та повернути їх вартість або обміняти талони на талони іншого постачальника палива.
Претензії отримані відповідачем 20.06.2025, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення 5008400108004.
Зазначені претензії залишені відповідачем без реагування, товар в обумовлених обсягах позивачеві не поставлений, грошові кошти за непоставлений товар не повернуті.
Зазначені вище обставини стали підставою для звернення позивача до суду, за яким відкрито провадження у даній справі.
Доказів передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, внесеної позивачем, відповідач на час розгляду справи суду не надав.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договорами поставки №СК7/109 від 21.11.2023 та №СК7/67 від 30.10.2023.
Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
З положень статей 662, 663 ЦК України вбачається, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
За змістом ч. 1 статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Учасники правочину в пункті 4.1, 4.2 договору узгодили порядок розрахунків за товар, а саме шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника протягом десяти робочих днів з моменту отримання покупцем накладної та рахунку фактури. Тобто Замовник здійснює попередню оплату за отримання товару в майбутньому.
Матеріали справи містять докази перерахування позивачем відповідачу попередньої оплати в загальному розмірі 109000 грн.
Відповідач передав позивачеві довірчі документи (скретч-картки) на придбання палива (бензину А-95), про що свідчать видаткові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи.
Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п.3 Правил).
Згідно з п.9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Згідно з п.3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п.п.10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.
З огляду на викладене, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
Аналіз наявних в матеріалах справи документів свідчить про непоставку відповідачем товару за договорами №СК7/109 від 21.11.2023 та №СК7/67 від 30.10.2023, який оплачений позивачем, на суму 102280,00 грн.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його в установлений строк.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що відповідач не дотримався встановлених договорами поставки №СК7/109 від 21.11.2023 та №СК7/67 від 30.10.2023 умов щодо передачі товару позивачеві в обумовленій кількості, відтак у нього виник обов'язок повернути суму грошових коштів, сплачених позивачем в якості попередньої оплати за товар, який не переданий відповідачем.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач заявлені позовні вимоги належними та допустимими доказами не спростував, доказів своєчасної поставки товару (бензину марки А-95) на суму отриманої передоплати або повернення суми попередньої оплати в розмірі 102280,00 грн суду не надав.
Ураховуючи вище встановлені обставини, приписи ст.ст. 74, 76, 77-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 102280,00 грн внесеної відповідачеві попередньої оплати за договорами № №СК7/109 від 21.11.2023 та №СК7/67 від 30.10.2023, є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
За неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4808,56 грн за період прострочення з 31.12.2023 по 25.07.2025 та інфляційні втрати у розмірі 19657,85 грн за період прострочення з січня 2024 по червень 2025 року.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.
Факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо своєчасної поставки товару за договорами підтверджується матеріалами справи та є доведеним.
Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин між сторонами, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний, в т.ч., сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання такого зобов'язання.
Суд також зазначає, що невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов'язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність.
Аналіз статей 612, 530 ЦК України свідчить, що для оцінки правильності нарахування позивачем пені та компенсаційних санкцій слід встановити не тільки документально підтверджену суму боргу, а й дату, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто з'ясувати момент прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Прострочення слід розглядати як юридичний склад, що тягне за собою зміну правовідносин сторін по зобов'язанню, яке не виконано в строк. Складовими прострочення при цьому є такі юридичні факти: наявність між сторонами договірних відносин, настання строку виконання зобов'язання, невиконання стороною зобов'язання у встановлений строк.
Позивач нараховує відповідачеві 3% річних та інфляційній втрати за порушення ним строку виконання грошового зобов'язання з 01.01.2024, оскільки строк дії договорів був узгоджений сторонами до 31.12.2023.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З огляду на викладене, ураховуючи направлення листів-претензії з вимогою, зокрема, повернути попередню оплату за неотриманий товар, на адресу відповідача, які отримані останнім 20.06.2025, відповідач зобов'язаний повернути грошові кошти позивачеві у семиденний строк з дня отримання вимоги - не пізніше 27.06.2025. Відтак, з 28.06.2025 відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання щодо повернення суми попередньої оплати позивачеві.
Ураховуючи наведене суд дійшов висновку про правомірність стягнення з відповідача компенсаційних санкцій починаючи з 28.06.2025.
Відповідно до розрахунків, здійснених судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», до стягнення з відповідача підлягає 3% річних за період прострочення з 28.06.2025 по 25.07.2025 у розмірі 235,38 грн (за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором №СК7/109 від 21.11.2023 у розмірі 121,97 грн, за договором №СК7/67 від 30.10.2023 у розмірі 113,41 грн). В іншій частині вимог про стягнення 3% річних в сумі 4573,18 грн суд відмовляє, оскільки такі вимоги заявлені безпідставно.
Стосовно вимоги про стягнення інфляційних втрат за період січень 2023 - червень 2025 суд зазначає наступне.
При розрахунку інфляційних втрат у зв'язку зі простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Абзацом п'ятим пункту 4 Порядку № 1078 передбачено, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків .
При цьому статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення. І якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуск такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.
Крім того, об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 надано висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Беручи до уваги викладене вище, висновок господарського суду про наявність у позивача права на застосування положень ст. 625 ЦК України з 28.06.2025, правомірним є нарахування інфляційних втрат відповідачеві за липень 2025.
У той же час у липні 2025 року мала місце дефляція, оскільки індекс інфляції в цьому місяці становив - 99,8.
Ураховуючи наведене, вимоги про стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягають.
Таким чином позов задовольняється судом частково.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 129 ГПК України.
Позивач у прохальній частині позову просив стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу. У тексті позову зазначено, що позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. Акт приймання-передачі наданих послуг (правничої допомоги) підписаний між Позивачем та Адвокатським об'єднанням, а також фінансовий документ про оплату за вказані послуги, буде надано до суду до ухвалення судового рішення.
Станом на день ухвалення судом рішення у даній справі матеріали справи містять лише копії: договору №14/07-2025 про надання правової допомоги від 17.07.2025, додатка №1 від 17.07.2025 до договору №14/07-2025 про надання правової допомоги від 17.07.2025, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №4034 від 19.12.2018 та ордеру серії АЕ №1274784 від 25.07.2025.
У зв'язку з наведеним, господарський суд не вирішує питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу через неподання позивачем доказів, передбачених частиною 3 ст. 126, частиною 8 ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11-А, кабінет №8, ідентифікаційний код юридичної особи 40308189) на користь КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ МИСТЕЦЬКОЇ ОСВІТИ «МУЗИЧНА ШКОЛА №2» КРИВОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (50069, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Федора Карманиць, буд. 31А, ідентифікаційний код юридичної особи 02216460) заборгованість у розмірі 102280,00 грн (сто дві тисячі двісті вісімдесят гривень 00 коп.), 235,38 грн (двісті тридцять п'ять гривень 38 коп.) 3% річних та судовий збір у розмірі 1959,29 грн (одну тисячу дев'ятсот п'ятдесят дев'ять гривень 29 коп.).
В іншій частині позову відмовити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 26.09.2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.А. Федько