вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
26.09.2025м. ДніпроСправа № 904/3193/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В.
за участю секретаря судового засідання Давидової Є.О.
та представників:
від позивача: Кондратєва Н.А. (в режимі відеоконференції)
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу
за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" (69005, Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 210; ідентифікаційний код 00191218)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Мандриківська, будинок 47, офіс 503; ідентифікаційний код 41449359)
про стягнення заборгованості у загальному розмірі 3 454 041,85 грн.
І. СУТЬ СПОРУ
1. Стислий виклад позиції позивача
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки №СК 53-295 від 15.04.2020 та договором на відпуск паливо-мастильних матеріалів за паливними картками №20/1101 від 19.10.2021 у частині повної та своєчасної поставки товару, за який позивачем було здійснено попередню оплату, внаслідок чого у позивача виникло право вимагати повернення сплаченої у загальному розмірі 3 454 041,85 грн.
Позивач зазначає, що, незважаючи на належне виконання своїх договірних зобов'язань та перерахування всієї суми попередньої оплати, відповідач умови договору не виконав, а саме - не передав позивачу пального, а саме - дизпалива, бензину А-92 та бензину А-95 на суму у загальному розмірі 3 454 041,85 грн.
Таким чином у зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язання щодо фактичного надання товару на зазначену суму та втратою можливості використання довірчих документів, як засобу отримання пального, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення вартості непоставленого пального на суму 3 454 041,85 грн.
2. Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому статтею 165 Господарським процесуальним кодексом України.
З приводу дотримання судом прав відповідача під час розгляду даної справи слід зазначити таке.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Частиною 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Судом з'ясовано, що відповідач має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. Враховуючи вказане, ухвала суду від 30.06.2025 була направлена учасникам справи засобами електронного зв'язку, а саме:
- відповідачу в його Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.
За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала господарського суду від 30.06.2025 вважається врученою відповідачу 01.07.2025, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа в Електронний кабінет відповідача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (а.с. 161).
Крім того, господарським судом, з метою належного повідомлення відповідача про обставини даної справи, здійснено поштове направлення ухвали суду від 30.06.2025 відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" за адресою: 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Мандриківська, будинок 47, офіс 503 зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Вказану ухвалу суду від 30.06.2025 відповідачем отримано 08.07.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового направлення (а.с. 177).
Також суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 30.06.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/128483327) надіслано судом 30.06.2025, зареєстровано в реєстрі 30.06.2025 та забезпечено надання загального доступу - 01.07.2025, тобто завчасно; отже у відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації із вказаного відкритого джерела - у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Так, ухвалою суду від 30.06.2025, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Враховуючи встановлену судом вище дату отримання ухвали суду відповідачем в паперовій формі (08.07.2025), граничним строком, з урахуванням частин 1, 2, 4 статті 116 Господарського процесуального кодексу України, для подання відзиву на позовну заяву було 23.07.2025.
Судом враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Отже, станом на 18.09.2025 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Слід зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2025, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання
16.06.2025 до господарського суду за допомогою системи "Електронний суд" від Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" надійшла позовна заява про стягнення заборгованості у загальному розмірі 3 454 041,85 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2025 справу №904/3193/25 передано на розгляд судді Івановій Т.В.
23.06.2025 ухвалою господарського суду позовну заяву Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" про стягнення заборгованості у загальному розмірі 3 454 041,85 грн залишено без руху.
26.06.2025 до господарського суду від представника позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №27651/25 від 26.06.2025) про усунення недоліків.
30.06.2025 ухвалою господарського суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 15.07.2025.
15.07.2025 ухвалою господарського суду відкладено підготовче засідання у справі на 21.08.2025 о 12:00 год.
У зв'язку з перебуванням судді Іванової Т.В. у відпустці судове засідання, призначене на 21.08.2025 у даній справі, не відбулося.
22.08.2025 ухвалою господарського суду призначено підготовче засідання у справі на 28.08.2025 о 16:15 год.
28.08.2025 ухвалою господарського суду закрито підготовче провадження у справі. Призначено справу до судового розгляду по суті на 18.09.2025 о 12:40 год.
18.09.2025 у судовому засіданні після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, зазначив, що рішення буде ухвалено та проголошено 26.09.2025 о 12:30 год.
18.09.2025 ухвалою господарського суду повідомлено учасників справи про те, що ухвалення та проголошення судового рішення у справі №904/3193/25 призначено на 26.09.2025 о 12:30 год.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки №СК 53-295 від 15.04.2020 та договором на відпуск паливо-мастильних матеріалів за паливними картками №20/1101 від 19.10.2021 у частині повної та своєчасної поставки товару, за який позивачем було здійснено попередню оплату, внаслідок чого у позивача виникло право вимагати повернення сплаченої у загальному розмірі 3 454 041,85 грн
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:
(1) Факт укладення договору поставки №СК 53-295 від 15.04.2020, його умови.
(2) Факт виконання позивачем зобов'язань за договором поставки №СК 53-295 від 15.04.2020.
(3) Факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №СК 53-295 від 15.04.2020.
(4) Факт укладення договору на відпуск паливо-мастильних матеріалів за паливними картками №20/1101 від 19.10.2021 між сторонами, його умови.
(5) Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором на відпуск паливо-мастильних матеріалів за паливними картками №20/1101 від 19.10.2021.
(6) Факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором на відпуск паливо-мастильних матеріалів за паливними картками №20/1101 від 19.10.2021.
1. Укладення та умови договору поставки №СК 53-295 від 15.04.2020
15.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг", як постачальником та Підприємством з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат", як покупцем укладено договір поставки №СК 53-295 (далі - договір-1, а.с. 66-67), відповідно до умов пункту 1.1. якого постачальник прийняв на себе зобов'язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов'язався сплатити і прийняти вказаний товар.
Найменування товару: згідно видаткових накладних на товар. Одиниця вимірювання: літр. Кількість: згідно накладних на товар (пункти 1.2.-1.4. договору-1).
Відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картками) на отримання товару відповідно "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 (пункт 1.5. договору-1).
Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов договору (пункт 2.1. договору-1).
Ціна за один літр товару: згідно накладних на товар. Загальна сума договору складається з загальної вартості товару за всіма видатковими накладними. (пункти 3.1, 3.2 договору-1).
Відповідно до пункту 5.2. договору-1 місце поставки товарів:
- передача покупцю товару за цим договором здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця скретч-картки (пункт 5.2.1 договору-1);
- скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці (пункт 5.2.2 договору-1).
Умови постачання товару - самовивезення. Покупець зобов'язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі (пункт 5.3. договору-1).
Відповідно до пункту 6.3. договору-1 постачальник зобов'язаний: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором; забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього договору.
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність передбачену законодавством України та цим договором (пункт 7.1. договору-1).
За невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожен день прострочення (пункт 7.3. договору-1).
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони). Даний договір укладений терміном на один рік. У випадку, якщо жодна зі сторін письмово, не виявила бажання припинити його дію, за десять календарних днів до закінчення терміну дії договору даний договір вважається пролонгованим на наступний рік і на тих же умовах (пункти 10.1-10.2 договору).
Судом встановлено, що у вказаному договорі-1 сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір-1 є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов'язки щодо його виконання.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним даного договору-1 чи визнання його неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання такого договору.
2. Виконання позивачем договірних зобов'язань за договором поставки №СК 53-295 від 15.04.2020.
Позивачем на виконання умов договору поставки №СК 53-295 від 15.04.2020 (а.с. 66-67) здійснено попередню оплату товару на суму у загальному розмірі 6 549 145,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: №484994 від 24.03.2021 на суму 2 203 085,00 грн (а.с. 68), №491148 від 09.06.2021 на суму 2 346 890,00 грн (а.с. 69), №499049 від 01.09.2021 на суму 1 999 170,00 грн (а.с. 70).
3. Неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань за договором поставки №СК 53-295 від 15.04.2020.
Відповідач згідно з умовами договору поставки №СК 53-295 від 15.04.2020 відповідно до акту приймання-передачі від 18.01.2022 (а.с. 146-147) поставив позивачу довірчі документи на отримання товару (палива) за договором, а саме:
- на бензин А-95 Energy у кількості 11 985 літрів по ціні 22,50 грн без ПДВ за літр, за видатковою накладною №0053/0000075 від 26.03.2021;
- на дизпаливо Energy у кількості 17 200 літрів по ціні 22,08 грн без ПДВ за літр, за видатковою накладною №0053/0000075 від 26.03.2021;
- на бензин А-95 Energy у кількості 24 000 літрів по ціні 22,92 грн без ПДВ за літр, за видатковою накладною №0053/0000177 від 14.06.2021;
- на дизпаливо Energy у кількості 6 790 літрів по ціні 21,66 грн без ПДВ за літр, за видатковою накладною №0053/0000177 від 14.06.2021;
- на бензин А-95 Energy у кількості 12 180 літрів по ціні 23,75 грн без ПДВ за літр, за видатковою накладною №0053/0000274 від 10.09.2021;
- на бензин А-92 Energy у кількості 3 615 літрів по ціні 22,50 грн без ПДВ за літр, за видатковою накладною №0053/0000274 від 10.09.2021;
- на дизпаливо Energy у кількості 41 635 літрів по ціні 22,50 грн без ПДВ за літр, за видатковою накладною №0053/0000274 від 10.09.2021.
При цьому, як вказує позивач відповідач не забезпечив повної реалізації вказаних довірчих документів на отримання вказаного пального, а саме з боку позивача залишилися невикористаними довірчі документи на:
- на бензин А-95 Energy у кількості 11 985 літрів по ціні 27,00 грн з ПДВ за літр, за видатковою накладною №0053/0000075 від 26.03.2021;
- на дизпаливо Energy у кількості 17 200 літрів по ціні 26,50 грн з ПДВ за літр, за видатковою накладною №0053/0000075 від 26.03.2021;
- на бензин А-95 Energy у кількості 24 000 літрів по ціні 27,50 грн з ПДВ за літр, за видатковою накладною №0053/0000177 від 14.06.2021;
- на дизпаливо Energy у кількості 6 790 літрів по ціні 26,00 грн з ПДВ за літр, за видатковою накладною №0053/0000177 від 14.06.2021;
- на бензин А-95 Energy у кількості 12 180 літрів по ціні 28,50 грн з ПДВ за літр, за видатковою накладною №0053/0000274 від 10.09.2021;
- на бензин А-92 Energy у кількості 3 615 літрів по ціні 27,00 грн з ПДВ за літр, за видатковою накладною №0053/0000274 від 10.09.2021;
- на дизпаливо Energy у кількості 41 635 літрів по ціні 27,00 грн з ПДВ за літр, за видатковою накладною №0053/0000274 від 10.09.2021.
Тобто за твердженням позивача надані за актом приймання-передачі від 18.01.2022 (а.с. 146-147) довірчі документи у повному обсязі реалізовані не були.
Інших документів на підтвердження суми боргу позивачем не подано, при цьому в тексті позовної заяви, на виконання пункту 8 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позивач зазначив, що оригінали всіх наданих до позовної заяви документів є у позивача, крім оригіналів договору № 20/1101 від 19.10.2021 , № СК 53-295 від 15.04.2020 та первинної документації, датованої до 24.02.2022, які знаходяться на тимчасово окупованій території фактичного розташування виробничих потужностей та документації Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат", а саме: Запорізька область, Василівський район, село Мала Білозерка, Веселівське шосе, 7 км. Неможливість вивезення документації вказана в повідомленні позивача до правоохоронних та контролюючих органів № 20/67 від 15.06.2022 та підтверджена рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2023 по справі №160/12841/23, яке набрало законної сили 23.01.2024. Відскановані договори є в обліковій системі 1С, яка на початку війни перенесена у приватну хмару, партнер CMD місто Братислава, Словаччина. Оригінал вказаних договорів є у відповідача по справі.
4. Укладення та умови договору на відпуск паливо-мастильних матеріалів за паливними картками №20/1101 від 19.10.2021.
19.10.2021 між Підприємством з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат", як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг", як постачальником укладено договір на відпуск паливо-мастильних матеріалів за паливними картками №20/1101 з додатками (далі - договір-2, а.с. 14-18), відповідно до умов пункту 2.1. постачальник зобов'язався поставити замовнику паливо-мастильні матеріали та паливні картки, на яких воно обліковується, організувати та забезпечувати відпуск паливо-мастильні матеріали замовнику або довіреній особі замовника на підставі паливних карток та оплачувати надані постачальником паливо-мастильні матеріали.
Асортимент, кількість (обсяг), ціна за відповідну одиницю виміру паливо-мастильних матеріалів, визначається у рахунках, які виставляються постачальником та сплачуються замовником згідно умов цього договору (пункт 2.2 договору-2).
Право власності на паливо виникає у замовника з моменту фактичного отримання паливо-мастильних матеріалів на підставі авторизаційної відповіді у кількості, що вказана у квитанції терміналу, в повному обсязі згідно з договором за ціною що визначена відповідно розділу 5 договору (пункт 2.3 договору-2).
Відпуск паливо-мастильних матеріалів постачальником замовнику відбувається через мережу АЗС після отримання позитивних авторизаційних відповідей по паливним карткам через термінал (пункт 2.4 договору-2).
Згідно із пунктом 2.5 договору-2 всі операції довіреними особами замовника з паливними картками відбуваються відповідно з правилами користування паливними картками (додаток 1).
Відповідно до положень пункту 4.1 догоіору-2 постачальник зобов'язаний:
- на підставі заяви на отримання та поповнення паливних карток, згідно додатку №2 до цього Договору безкоштовно надати замовнику паливні картки, за однією з умов: уповноваженого представника замовника вказано у додатку 4 до договору, при наявності в нього паспорту. Уповноважений представник замовника перевіряє кількість, номенклатуру паливних карток на відповідність, що зазначені у накладній на паливні картки, підписує та повертає накладну постачальнику; підписання накладної з використанням електронного документообігу та цифрового підпису постачальника та замовника; отримання з доставкою "Новою Поштою" (підпункт 4.1.1 договору-2);
- негайно, після отримання позитивних авторизаційних відповідей по паливним карткам через термінал, забезпечувати відпуск паливо-мастильних матеріалів замовнику або довіреним особам замовника на АЗС. Перелік АЗС, на яких здійснюється відпуск паливо-мастильних матеріалів по паливним карткам, може узгоджуватися сторонами в додатковій угоді (підпункт 4.1.2 договору-2);
- у строк не більше 2-х банківських днів з дня надходження коштів за паливо-мастильними матеріалами на поточний рахунок (в повному обсязі за відповідним рахунком) постачальника забезпечити поповнення основної паливної картки замовника. (підпункт 4.1.3 договору-2);
- постачальник до 8-го числа кожного місяця зобов'язується надати, а замовник отримати, підсумкову розхідну накладну за попередній місяць, згідно з фактично отриманими паливо-мастильними матеріалами на АЗС в попередньому місяці за цим договором, за однією з умов: надання представником замовника довіреності на отримання товару із зазначенням: ПІБ довіреної особи, паспортні дані, ідентифікація підпису; номенклатура та кількість ТМЦ; що скріплена підписом керівника замовника та печаткою (за умови її наявності у сторони) замовника та при наявності в нього паспорту; представника замовника вказано у додатку 4 до договору та при наявності в нього паспорту; підписання видаткових накладних з використанням електронного документообігу та цифрового підпису постачальника та замовника (підпункт 4.1.4 договору-2);
- забезпечити замовнику можливість безперешкодного використання паливних карток відповідно до умов договору та правилами користування паливними картками (додаток 1 до договору) (підпункт 4.1.5 договору-2).
Вартість договору на момент підписання становить: без ПДВ - 10 833 333,33 грн, ПДВ 20% - 2 166 666,67 грн, з ПДВ - 13 000 000,00 грн (пункт 5.1 договору).
Згідно із пунктом 7.1 договору встановлено, до договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони) і діє до 31.12.2022.
Даний договір укладений терміном на один рік. У випадку, якщо жодна зі сторін письмово не виявила бажання припинити його дію, даний договір вважається пролонгованим на наступний рік і на тих же умовах (пункт 7.2 договору).
Судом встановлено, що у вказаному договорі-2 сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір-2 є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов'язки щодо його виконання.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним даного договору-2 чи визнання його неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання такого договору.
5. Виконання позивачем договірних зобов'язань за договором на відпуск паливо-мастильних матеріалів за паливними картками №20/1101 від 19.10.2021.
Позивачем на виконання умов договору на відпуск паливо-мастильних матеріалів за паливними картками №20/1101 від 19.10.2021 (а.с. 14-18) здійснено попередню оплату товару на суму у загальному розмірі 2 154 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №504561 від 22.10.2021 на суму 205 800,00 грн (а.с. 62), №508044 від 24.11.2021 на суму 1 152 900,00 грн (а.с. 63), №4631 від 23.02.2022 на суму 795 300,00 грн (а.с. 64).
6. Неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань за договором на відпуск паливо-мастильних матеріалів за паливними картками №20/1101 від 19.10.2021.
Пунктом 2.4 договору на відпуск паливо-мастильних матеріалів за паливними картками №20/1101 від 19.10.2021 передбачено, що відпуск паливо-мастильних матеріалів постачальником замовнику відбувається через мережу АЗС після отримання позитивних авторизаційних відповідей по паливним карткам через термінал.
Відповідач згідно з умовами договору на відпуск паливо-мастильних матеріалів за паливними картками №20/1101 від 19.10.2021 поставив позивачу довірчі документи на отримання товару (палива) на суму 33 180,00 грн, у тому числі ПДВ 5 530,00 грн, а саме:
- на дизпаливо Energy у кількості 1 185 літрів по ціні 28,00 грн з ПДВ за літр, за видатковою накладною №0053/0000496 від 30.11.2021 (а.с. 19).
При цьому, як вказує позивач відповідач не забезпечив повної реалізації вказаних довірчих документів на отримання вказаного пального, а саме - з боку позивача залишилися невикористаними довірчі документи на:
- на дизпаливо Energy у кількості 1 185 літрів по ціні 28,00 грн з ПДВ за літр, за видатковою накладною №0053/0000496 від 30.11.2021 (а.с. 19).
Крім того позивач посилаючись на видаткові накладні: №0058/1001019 від 31.12.2021 (а.с. 20), №0058/1000033 від 31.01.2022 (а.с. 21), №0058/1000132 від 28.02.2022 (а.с. 22), №0058/1000228 від 31.03.2022 (а.с. 23), №0058/1000317 від 30.04.2022 (а.с. 24), №0058/1000471 від 31.05.2022 (а.с. 25), №0058/1000654 від 30.06.2022 (а.с. 26), №0058/1000710 від 31.07.2022 (а.с. 27), №0058/1000821 від 31.08.2022 (а.с. 28), №0058/1000923 від 30.09.2022 (а.с. 29), №0058/100985 від 31.10.2022 (а.с. 30), №0058/10011065 від 30.11.2022 (а.с. 31), №0058/1001127 від 31.12.2022 (а.с. 32), №0058/1000009 від 31.01.2023 (а.с. 33), №0058/1000040 від 28.02.2023 (а.с. 34), №0058/1000072 від 31.03.2023 (а.с. 35), №0058/1000093 від 30.04.2023 (а.с. 36), №0058/1000120 від 31.05.2023 (а.с. 37), №0058/1000135 від 30.06.2023 (а.с. 38), №0058/1000145 від 31.07.2023 (а.с. 39), №0058/10001596 від 31.08.2023 (а.с. 40), №0058/1000171 від 30.09.2023 (а.с. 41), №0058/1000182 від 31.10.2023 (а.с. 42), №0058/1000191 від 30.11.2023 (а.с. 43), №0058/1000196 від 31.12.2023 (а.с. 44), №0058/1000001 від 31.01.2024 (а.с. 45), №0058/1000007 від 29.02.2024 (а.с. 46), №0058/1000014 від 31.03.2024 (а.с. 47), №0058/1000018 від 30.04.2024 (а.с. 48), №0058/1000027 від 31.05.2024 (а.с. 49), №0058/1000032 від 30.06.2024 (а.с. 50), №0058/1000036 від 31.07.2024 (а.с. 51), №0058/1000041 від 31.08.2024 (а.с. 52), №0058/1000048 від 30.09.2024 (а.с. 53), №0058/1000054 від 31.10.2024 (а.с. 54), №0058/1000060 від 30.11.2024 (а.с. 55), №0058/1000063 від 31.12.2024 (а.с. 56), №0058/1000001 від 31.01.2025 (а.с.57) вказує на невиконання відповідачем договірних зобов'язань за договором на відпуск паливо-мастильних матеріалів за паливними картками №20/1101 від 19.10.2021 та ненадання останнім товару за вказаними 38 видатковими накладними.
При цьому суд зазначає, що видаткові накладні: №0058/1001019 від 31.12.2021 (а.с. 20), №0058/1000033 від 31.01.2022 (а.с. 21), №0058/1000132 від 28.02.2022 (а.с. 22), №0058/1000228 від 31.03.2022 (а.с. 23), №0058/1000317 від 30.04.2022 (а.с. 24), №0058/1000471 від 31.05.2022 (а.с. 25), №0058/1000654 від 30.06.2022 (а.с. 26), №0058/1000710 від 31.07.2022 (а.с. 27), №0058/1000821 від 31.08.2022 (а.с. 28), №0058/1000923 від 30.09.2022 (а.с. 29), №0058/100985 від 31.10.2022 (а.с. 30), №0058/10011065 від 30.11.2022 (а.с. 31), №0058/1001127 від 31.12.2022 (а.с. 32), №0058/1000009 від 31.01.2023 (а.с. 33), №0058/1000040 від 28.02.2023 (а.с. 34), №0058/1000072 від 31.03.2023 (а.с. 35), №0058/1000093 від 30.04.2023 (а.с. 36), №0058/1000120 від 31.05.2023 (а.с. 37), №0058/1000135 від 30.06.2023 (а.с. 38), №0058/1000145 від 31.07.2023 (а.с. 39), №0058/10001596 від 31.08.2023 (а.с. 40), №0058/1000171 від 30.09.2023 (а.с. 41), №0058/1000182 від 31.10.2023 (а.с. 42), №0058/1000191 від 30.11.2023 (а.с. 43), №0058/1000196 від 31.12.2023 (а.с. 44), №0058/1000001 від 31.01.2024 (а.с. 45), №0058/1000007 від 29.02.2024 (а.с. 46), №0058/1000014 від 31.03.2024 (а.с. 47), №0058/1000018 від 30.04.2024 (а.с. 48), №0058/1000027 від 31.05.2024 (а.с. 49), №0058/1000032 від 30.06.2024 (а.с. 50), №0058/1000036 від 31.07.2024 (а.с. 51), №0058/1000041 від 31.08.2024 (а.с. 52), №0058/1000048 від 30.09.2024 (а.с. 53), №0058/1000054 від 31.10.2024 (а.с. 54), №0058/1000060 від 30.11.2024 (а.с. 55), №0058/1000063 від 31.12.2024 (а.с. 56), №0058/1000001 від 31.01.2025 (а.с.57) - видані на підставі договору поставки №ТК58-20/1101 від 08.11.2021 та не відносяться до предмету даного спору.
На підтвердження суми боргу за договором на відпуск паливо-мастильних матеріалів за паливними картками №20/1101 від 19.10.2021 позивачем надано підписаний в односторонньому порядку акт звірки (а.с. 77) взаємних розрахунків станом за період з 01.10.2021 по 01.05.2025 на суму 3 454 041,85 грн.
Інших документів на підтвердження зазначеної суми боргу позивачем не подано, при цьому в тексті позовної заяви на виконання пункту 8 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позивач зазначив, що оригінали всіх наданих до позовної заяви документів є у позивача, крім оригіналів договору № 20/1101 від 19.10.2021 , № СК 53-295 від 15.04.2020 та первинної документації, датованої до 24.02.2022, які знаходяться на тимчасово окупованій території фактичного розташування виробничих потужностей та документації Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат", а саме: Запорізька область, Василівський район, село Мала Білозерка, Веселівське шосе, 7 км. Неможливість вивезення документації вказана в повідомленні позивача до правоохоронних та контролюючих органів № 20/67 від 15.06.2022 та підтверджена рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2023 по справі №160/12841/23, яке набрало законної сили 23.01.2024. Відскановані договори є в обліковій системі 1С, яка на початку війни перенесена у приватну хмару, партнер CMD місто Братислава, Словаччина. Оригінал вказаних договорів є у відповідача по справі.
ІV. МОТИВИ СУДУ
1. Норми права, які застосував суд. Позиції Верховного Суду щодо застосування норм права, які підлягають врахуванню
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно із статтею 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.
Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до приписів статті 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Згідно з частиною 1 та 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначених норм права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 15.10.2013 року по справі №5011-42/13539-2012/3-30гс13, від 08.02.2019 у справі №909/524/18.
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 у справі № 3-127гс11, а також Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.
Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов'язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 5.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17 та від 07.06.2023 у справі №906/540/22).
Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22 наголосив на тому, що посилання на форс-мажор як на обставину, що звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов'язань, є правом сторони, яка допустила таке порушення. Контрагент (кредитор) не повинен доводити існування форс-мажору у іншої сторони, якщо вона на це не посилалася. Контрагент (кредитор) має доводити факт порушення самого договірного зобов'язання боржником, а не причини, внаслідок яких це відбулося (форс-мажорні обставини).
2. Оцінка судом доказів та позицій сторін
17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Таким чином, обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановляння законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
2.1 Щодо договору поставки №СК 53-295 від 15.04.2020
Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг", як постачальником та Підприємством з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат", як покупцем укладено договір поставки №СК 53-295 від 15.04.2020 (а.с. 66-67).
Позивачем на виконання умов договору поставки №СК 53-295 від 15.04.2020 (а.с. 66-67) здійснено попередню оплату товару на суму у загальному розмірі 6 549 145,00 грн що підтверджується платіжними інструкціями: №484994 від 24.03.2021 на суму 2 203 085,00 грн (а.с. 68), №491148 від 09.06.2021 на суму 2 346 890,00 грн (а.с. 69), №499049 від 01.09.2021 на суму 1 999 170,00 грн (а.с. 70).
Відповідач згідно з умовами договору поставки №СК 53-295 від 15.04.2020 відповідно до акту приймання-передачі від 18.01.2022 (а.с. 146-147) поставив позивачу довірчі документи на отримання товару (палива) за договором, а саме:
- на бензин А-95 Energy у кількості 11 985 літрів по ціні 22,50 грн без ПДВ за літр, за видатковою накладною №0053/0000075 від 26.03.2021;
- на дизпаливо Energy у кількості 17 200 літрів по ціні 22,08 грн без ПДВ за літр, за видатковою накладною №0053/0000075 від 26.03.2021;
- на бензин А-95 Energy у кількості 24 000 літрів по ціні 22,92 грн без ПДВ за літр, за видатковою накладною №0053/0000177 від 14.06.2021;
- на дизпаливо Energy у кількості 6 790 літрів по ціні 21,66 грн без ПДВ за літр, за видатковою накладною №0053/0000177 від 14.06.2021;
- на бензин А-95 Energy у кількості 12 180 літрів по ціні 23,75 грн без ПДВ за літр, за видатковою накладною №0053/0000274 від 10.09.2021;
- на бензин А-92 Energy у кількості 3 615 літрів по ціні 22,50 грн без ПДВ за літр, за видатковою накладною №0053/0000274 від 10.09.2021;
- на дизпаливо Energy у кількості 41 635 літрів по ціні 22,50 грн без ПДВ за літр, за видатковою накладною №0053/0000274 від 10.09.2021.
При цьому, відповідач не забезпечив повної реалізації вказаних довірчих документів на отримання вказаного пального, а саме: з боку позивача залишилися невикористаними довірчі документи на:
- на бензин А-95 Energy у кількості 11 985 літрів по ціні 27,00 грн з ПДВ за літр, за видатковою накладною №0053/0000075 від 26.03.2021;
- на дизпаливо Energy у кількості 17 200 літрів по ціні 26,50 грн з ПДВ за літр, за видатковою накладною №0053/0000075 від 26.03.2021;
- на бензин А-95 Energy у кількості 24 000 літрів по ціні 27,50 грн з ПДВ за літр, за видатковою накладною №0053/0000177 від 14.06.2021;
- на дизпаливо Energy у кількості 6 790 літрів по ціні 26,00 грн з ПДВ за літр, за видатковою накладною №0053/0000177 від 14.06.2021;
- на бензин А-95 Energy у кількості 12 180 літрів по ціні 28,50 грн з ПДВ за літр, за видатковою накладною №0053/0000274 від 10.09.2021;
- на бензин А-92 Energy у кількості 3 615 літрів по ціні 27,00 грн з ПДВ за літр, за видатковою накладною №0053/0000274 від 10.09.2021;
- на дизпаливо Energy у кількості 41 635 літрів по ціні 27,00 грн з ПДВ за літр, за видатковою накладною №0053/0000274 від 10.09.2021.
Як встановлено судом, відповідно до пункту 3.1 договору поставки №СК 53-295 від 15.04.2020 ціна за один літр товару: згідно накладних на товар.
Накладні №0053/0000075 від 26.03.2021, №0053/0000177 від 14.06.2021 та №0053/0000274 від 10.09.2021, за якими позивачу було передано довірчі документи на отримання товару за договором поставки №СК 53-295 від 15.04.2020, а саме бензину А-92 Energy у кількості 3 615 літрів, бензину А-95 Energy у кількості 48 165 літрів та дизельного палива Energy у кількості 65 625 літрів, відповідачем не надано.
Таким чином, суд позбавлений можливості встановити суму податку на додану вартість, за якою здійснювався відпуск товару за вказаними накладними. З огляду на ціни товару без ПДВ, визначені актом приймання-передачі від 18.01.2022 (а.с. 146- 147), суд зазначає, що борг відповідача за договором поставки №СК 53-295 від 15.04.2020 становить 2 653 989,90 грн.
2.2. Щодо договору на відпуск паливо-мастильних матеріалів за паливними картками №20/1101 від 19.10.2021
Судом встановлено, що між Підприємством з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат", як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг", як постачальником укладено договір на відпуск паливо-мастильних матеріалів за паливними картками №20/1101 від 19.10.2021 з додатками.
Позивачем на виконання умов договору на відпуск паливо-мастильних матеріалів за паливними картками №20/1101 від 19.10.2021 (а.с. 14-18) здійснено попередню оплату товару на суму у загальному розмірі 2 154 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №504561 від 22.10.2021 на суму 205 800,00 грн (а.с. 62), №508044 від 24.11.2021 на суму 1 152 900,00 грн (а.с. 63), №4631 від 23.02.2022 на суму 795 300,00 грн (а.с. 64).
Відповідно до пункту 2.4 договору на відпуск паливо-мастильних матеріалів за паливними картками №20/1101 від 19.10.2021 передбачено, що відпуск паливо-мастильних матеріалів постачальником замовнику відбувається через мережу АЗС після отримання позитивних авторизаційних відповідей по паливним карткам через термінал.
Відповідач згідно з умовами договору на відпуск паливо-мастильних матеріалів за паливними картками №20/1101 від 19.10.2021 поставив позивачу довірчі документи на отримання товару (палива) на суму 33 180,00 грн, у тому числі ПДВ 5 530,00 грн, а саме:
- на дизпаливо Energy у кількості 1 185 літрів по ціні 28,00 грн з ПДВ за літр, за видатковою накладною №0053/0000496 від 30.11.2021 (а.с. 19).
При цьому, як вказує позивач, відповідач не забезпечив повної реалізації вказаних довірчих документів на отримання вказаного пального, а саме - з боку позивача залишилися невикористаними довірчі документи на:
- на дизпаливо Energy у кількості 1 185 літрів по ціні 28,00 грн з ПДВ за літр, за видатковою накладною №0053/0000496 від 30.11.2021 (а.с. 19).
Крім того позивач, посилаючись на видаткові накладні: №0058/1001019 від 31.12.2021 (а.с. 20), №0058/1000033 від 31.01.2022 (а.с. 21), №0058/1000132 від 28.02.2022 (а.с. 22), №0058/1000228 від 31.03.2022 (а.с. 23), №0058/1000317 від 30.04.2022 (а.с. 24), №0058/1000471 від 31.05.2022 (а.с. 25), №0058/1000654 від 30.06.2022 (а.с. 26), №0058/1000710 від 31.07.2022 (а.с. 27), №0058/1000821 від 31.08.2022 (а.с. 28), №0058/1000923 від 30.09.2022 (а.с. 29), №0058/100985 від 31.10.2022 (а.с. 30), №0058/10011065 від 30.11.2022 (а.с. 31), №0058/1001127 від 31.12.2022 (а.с. 32), №0058/1000009 від 31.01.2023 (а.с. 33), №0058/1000040 від 28.02.2023 (а.с. 34), №0058/1000072 від 31.03.2023 (а.с. 35), №0058/1000093 від 30.04.2023 (а.с. 36), №0058/1000120 від 31.05.2023 (а.с. 37), №0058/1000135 від 30.06.2023 (а.с. 38), №0058/1000145 від 31.07.2023 (а.с. 39), №0058/10001596 від 31.08.2023 (а.с. 40), №0058/1000171 від 30.09.2023 (а.с. 41), №0058/1000182 від 31.10.2023 (а.с. 42), №0058/1000191 від 30.11.2023 (а.с. 43), №0058/1000196 від 31.12.2023 (а.с. 44), №0058/1000001 від 31.01.2024 (а.с. 45), №0058/1000007 від 29.02.2024 (а.с. 46), №0058/1000014 від 31.03.2024 (а.с. 47), №0058/1000018 від 30.04.2024 (а.с. 48), №0058/1000027 від 31.05.2024 (а.с. 49), №0058/1000032 від 30.06.2024 (а.с. 50), №0058/1000036 від 31.07.2024 (а.с. 51), №0058/1000041 від 31.08.2024 (а.с. 52), №0058/1000048 від 30.09.2024 (а.с. 53), №0058/1000054 від 31.10.2024 (а.с. 54), №0058/1000060 від 30.11.2024 (а.с. 55), №0058/1000063 від 31.12.2024 (а.с. 56), №0058/1000001 від 31.01.2025 (а.с.57), вказує на невиконання відповідачем договірних зобов'язань за договором на відпуск паливо-мастильних матеріалів за паливними картками №20/1101 від 19.10.2021 та ненадання останнім товару за вказаними 38 видатковими накладними.
При цьому суд зазначає, що видаткові накладні: №0058/1001019 від 31.12.2021 (а.с. 20), №0058/1000033 від 31.01.2022 (а.с. 21), №0058/1000132 від 28.02.2022 (а.с. 22), №0058/1000228 від 31.03.2022 (а.с. 23), №0058/1000317 від 30.04.2022 (а.с. 24), №0058/1000471 від 31.05.2022 (а.с. 25), №0058/1000654 від 30.06.2022 (а.с. 26), №0058/1000710 від 31.07.2022 (а.с. 27), №0058/1000821 від 31.08.2022 (а.с. 28), №0058/1000923 від 30.09.2022 (а.с. 29), №0058/100985 від 31.10.2022 (а.с. 30), №0058/10011065 від 30.11.2022 (а.с. 31), №0058/1001127 від 31.12.2022 (а.с. 32), №0058/1000009 від 31.01.2023 (а.с. 33), №0058/1000040 від 28.02.2023 (а.с. 34), №0058/1000072 від 31.03.2023 (а.с. 35), №0058/1000093 від 30.04.2023 (а.с. 36), №0058/1000120 від 31.05.2023 (а.с. 37), №0058/1000135 від 30.06.2023 (а.с. 38), №0058/1000145 від 31.07.2023 (а.с. 39), №0058/10001596 від 31.08.2023 (а.с. 40), №0058/1000171 від 30.09.2023 (а.с. 41), №0058/1000182 від 31.10.2023 (а.с. 42), №0058/1000191 від 30.11.2023 (а.с. 43), №0058/1000196 від 31.12.2023 (а.с. 44), №0058/1000001 від 31.01.2024 (а.с. 45), №0058/1000007 від 29.02.2024 (а.с. 46), №0058/1000014 від 31.03.2024 (а.с. 47), №0058/1000018 від 30.04.2024 (а.с. 48), №0058/1000027 від 31.05.2024 (а.с. 49), №0058/1000032 від 30.06.2024 (а.с. 50), №0058/1000036 від 31.07.2024 (а.с. 51), №0058/1000041 від 31.08.2024 (а.с. 52), №0058/1000048 від 30.09.2024 (а.с. 53), №0058/1000054 від 31.10.2024 (а.с. 54), №0058/1000060 від 30.11.2024 (а.с. 55), №0058/1000063 від 31.12.2024 (а.с. 56), №0058/1000001 від 31.01.2025 (а.с.57) видані на підставі договору поставки №ТК58-20/1101 від 08.11.2021 та не відносяться до предмету даного спору.
На підтвердження суми боргу за договором на відпуск паливо-мастильних матеріалів за паливними картками №20/1101 від 19.10.2021 позивачем надано підписаний в односторонньому порядку акт звірки (а.с. 77) взаємних розрахунків станом за період з 01.10.2021 по 01.05.2025 на суму 3 454 041,85 грн.
Суд зазначає, що акт звірки не є первинним бухгалтерським документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та не може самостійно підтверджувати факт існування чи розміру заборгованості. Такий акт може розглядатися лише у сукупності з іншими належними доказами (накладними, платіжними документами, актами приймання-передачі тощо), а його одностороннє підписання виключає можливість підтвердження узгодженості суми боргу сторонами.
Сам по собі акт звірки розрахунків, без наявності інших доказів, не доводить факту здійснення господарських операцій, зокрема поставки товару, оскільки не є первинним обліковим документом. Будь-яких інших доказів на підтвердження виникнення заборгованості за договором-2 надано не було.
Надані позивачем платіжні доручення підтверджують лише факт здійснення попередньої оплати, однак не спростовують відсутність відпуску товару на спірну суму.
За таких обставин суд не приймає поданий акт звірки як належний та достатній доказ на підтвердження розміру заборгованості відповідача.
З огляду на викладене та надані позивачем докази, господарський суд зазначає, що борг відповідача за договором на відпуск паливо-мастильних матеріалів за паливними картками №20/1101 від 19.10.2021 становить 33 180,00 грн.
2.3. Щодо наданих позивачем документів за договором поставки №ТК58-20/1101 від 08.11.2021 та №СК-016 від 25.01.2018.
До матеріалів справи позивачем було долучено ряд документів, які стосуються виконання договорів поставки №ТК58-20/1101 від 08.11.2021 та №СК-016 від 25.01.2018, зокрема копії видаткових накладних, платіжних інструкцій та актів звірки взаємних розрахунків. Разом із тим, заявлені у даній справі позовні вимоги ґрунтуються виключно на неналежному виконанні відповідачем зобов'язань за договором поставки №СК 53-295 від 15.04.2020 та договором на відпуск паливно-мастильних матеріалів за паливними картками №20/1101 від 19.10.2021.
Вимоги про стягнення заборгованості чи інші вимоги за договорами №ТК58-20/1101 від 08.11.2021 та №СК-016 від 25.01.2018 у цій справі позивачем не заявлялися. Відтак суд не вправі виходити за межі позовних вимог (частина 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України), а тому документи, що стосуються інших договорів, не можуть бути покладені судом в основу вирішення спору.
Крім того, згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, які містять відомості про предмет доказування у конкретній справі. Оскільки надані документи за договорами №ТК58-20/1101 від 08.11.2021 та №СК-016 від 25.01.2018 не стосуються предмета доказування у цій справі, вони не можуть бути визнані належними. У силу статті 77 Господарського процесуального кодексу України вони також не є допустимими доказами, оскільки не підтверджують обставин, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог.
За таких обставин суд доходить висновку, що надані позивачем документи, які стосуються договорів №ТК58-20/1101 від 08.11.2021 та №СК-016 від 25.01.2018, не можуть бути використані як засоби доказування у цьому провадженні та не підлягають оцінці судом при вирішенні спору.
2.4. Щодо відсутності пального на автозаправних станціях постачальника та припинення їхньої роботи, що є наслідком невиконання відповідачем свої договірних зобов'язань за договорами №СК 53-295 від 15.04.2020 та №20/1101 від 19.10.2021.
Відсутність пального на автозаправних станціях постачальника та припинення їхньої роботи підтверджується складеною позивачем актами про відмову відпуску паливо-мастильних матеріалів за лютий - травень 2025 року (а.с. 81-89), а також змістом позовної заяви (а.с. 1-8).
Суд бере до уваги, що згідно з наданими позивачем доказами, автозаправні станції відповідача припинили свою діяльність. Відповідач не повідомив позивача про тимчасовість чи постійність такого припинення, не запропонував альтернативного механізму реалізації карток, не забезпечив перенаправлення на інші автозаправні станції чи видачі нового виду довірчих документів.
Тобто наявність працюючої інфраструктури постачальника є ключовою умовою виконання відповідачем свої договірних зобов'язань за спірними договорами-1,2. Пасивна поведінка відповідача, який не відповідав на претензії, не інформував покупця і не запропонував заміни довірчих документів або повернення коштів, свідчить про неналежне виконання останнім своїх договірних зобов'язань.
Таким чином, припинення роботи автозаправних станцій без належного інформування позивача, за відсутності пропозицій альтернативної поставки або повернення коштів, дає підстави суду вважати зобов'язання за договорами-1,2 у встановлених вище розмірах невиконаним, що є підставою для повернення попередньої оплати у вказаних сумах.
Суд також бере до уваги, що відповідач не заявляв про наявність обставин непереборної сили (форс-мажору), які могли б вплинути на належне виконання зобов'язань за договором поставки.
Суд також зауважує, що відповідно до частини першої статті 614 Цивільного кодексу України, боржник звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо доведе, що таке порушення сталося не з його вини. Водночас обов'язок доведення відсутності вини покладається саме на боржника.
У цій справі відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що порушення умов договору сталося з причин, що не залежать від його волі. Зокрема, відповідач не навів обставин, які б свідчили про вжиття ним усіх можливих заходів для належного виконання зобов'язань або мінімізації шкоди у разі неможливості виконання, як це передбачено частиною третьою статті 614 Цивільного кодексу України.
Натомість матеріали справи свідчать про відсутність будь-яких активних дій з боку відповідача щодо інформування позивача, забезпечення альтернативного способу отримання товару або повернення коштів, що унеможливлює визнання його дій сумлінними. Відтак, підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання - відсутні.
Суд також зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами (далі-правила), згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 пункту 3 правил).
Згідно з пункту 9 правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Тож, для отримання товару (заправки пальним транспортного засобу на АЗС) водій пред'являє оператору АЗС скретч-картку на пальне. В свою чергу, Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію скретч-картки на пальне, на підставі цього, здійснює відпуск товару відповідної марки та кількості, при цьому, при відпуску товару скретч-картка на пальне залишається у оператора, який видає чек, що є підтвердженням факту отримання позивачем товару відповідного асортименту та кількості.
Суд зазначає, що підписані сторонами акт приймання-передачі від 18.01.2022 (а.с. 146-147) до договору поставки №СК 53-295 від 15.04.2020 (а.с. 66-67) та видаткова накладна №0053/0000496 від 30.11.2021 (а.с. 19) до договору на відпуск паливо-мастильних матеріалів за паливними картками №20/1101 від 19.10.2021 (а.с. 14-18) є підтвердженням отримання позивачем від відповідача довірчих документів на отримання товару, проте, лише після їх отоварювання на автозаправних станціях позивач вважається таким, що отримав фактично товар.
Таким чином, невиконання відповідачем обов'язку щодо належного надання доступу до товару у передбачений договором спосіб позбавило позивача можливості реалізувати своє право власності на товар (пальне), за яке вже сплачено грошові кошти, а отже, створило правову підставу для стягнення суми попередньої.
Невиконання відповідачем обов'язку із забезпечення отримання товару через надані довірчі документи свідчить про порушення зобов'язання поставити товар у повному обсязі, що прямо суперечить суті договорів-1,2 та їх цілям. За змістом договорів-1,2 (пункт 5.2 договору №СК53-295 від 15.04.2020 та пункт 4.1.2 договору №20/1101 від 19.10.2021) передача довірчих документів не є самодостатньою поставкою, а лише формою реалізації товару, яка має завершитись фактичним отриманням пального. Таким чином, невиконання зобов'язання щодо реалізації довірчих документів рівнозначне непоставці товару.
Суд відзначає, що відповідачем не спростовано, як переліку невикористаних позивачем довірчих документів, так і не надано власного розрахунку суми грошових коштів, що підлягає компенсації, відтак суд погоджується із встановленою вартістю товару, який фактично не може бути отриманий за договорами-1,2 та підлягає сплаті позивачу.
Суд звертає увагу на необхідність застосування категорій стандартів доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно він не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відмінну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зміст цієї статті свідчить, що нею на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. У даному питанні слід звернути увагу на судову практику Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. and Others v Sweden") Європейський суд з прав людини наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних та господарських справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Всупереч вимог статті 13 та статті 74 Господарського процесуального кодексу України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідач доказів на спростування викладених обставин не надав, а заперечення останнього спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, таким чином факт наявності заборгованості за договором поставки №СК 53-295 від 15.04.2020 на суму 2 653 989,90 грн та факт наявності заборгованості за договором на відпуск паливо-мастильних матеріалів за паливними картками №20/1101 від 19.10.2021 на суму 33 180,00 грн є належним чином доведеним позивачем.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Щодо встановленої заборгованості за договором поставки №СК 53-295 від 15.04.2020 на суму 2 653 989,90 грн та заборгованості за договором на відпуск паливо-мастильних матеріалів за паливними картками №20/1101 від 19.10.2021 на суму 33 180,00 грн є належним чином доведеним позивачем господарський суд зазначає, що практика Європейського суду з прав людини виробила конструкцію "legitimate expectations" (українською - "правомірні очікування").
Пояснюючи сутність конструкції, Європейський суду з прав людини зазначає про необхідність більш широкого розуміння терміну майна (possessions), зазначеного у статті 1 Першого Протоколу Конвенції, згідно з яким до майна входить як наявне майно, так і активи, включаючи вимоги, щодо яких заявник може стверджувати про наявність у нього щонайменше "правомірного очікування" ефективного отримання майнового права. Таким чином, Європейський суд з прав людини зазначає, що "правомірне очікування" отримання майна може розраховувати на захист за Першим Протоколом Конвенції. Якщо сутністю вимоги особи є її майновий інтерес, то особа може вважатися такою, що має "правомірне очікування", якщо в національному праві є достатні підстави для існування такого інтересу. Зокрема, якщо існує судова практика національних судів щодо підтвердження його існування.
Суд наголосив, що концепція майна, до якого входить "правомірні очікування", має автономне значення, незалежне від класифікації та критеріїв майна в національному праві, а також що "правомірне очікування" має містити вимогу, що є більш істотною та конкретною, ніж просто сподівання, або таку, що залежить від майбутніх непевних обставин. Вимога вважається майном лише тоді, коли є належне визнання, що вона може отримати примусовий захист.
У даній справі суд вважає, що позивач мав правомірне очікування отримання товару на суму 2 653 989,90 грн за договором поставки №СК 53-295 від 15.04.2020 та на суму 33 180,00 грн за договором на відпуск паливо-мастильних матеріалів за паливними картками №20/1101 від 19.10.2021, за яке ним було здійснено повну попередню оплату. Така вимога має безпосередній майновий інтерес, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а також не заперечується відповідачем по суті. За змістом національного законодавства та практики Верховного Суду, така вимога підлягає примусовому захисту. Відтак вона відповідає критерію "майна" у розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції.
Також суд вказує, що статтею 26 Віденської конвенції "Про право міжнародних договорів"1969 року (ратифікована Україною 14 травня 1986 року) закріплено, що "кожен чинний договір є обов'язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватись".
Вказане відображає принцип pacta sunt servanda, що діє як правова презумпція, що будь-який належно укладений договір: набуває сили закону для його сторін; підлягає виконанню в повному обсязі; повинен виконуватися добросовісно та вчасно. Тобто після укладення договору сторони юридично "зв'язані" його умовами.
З огляду на викладене, невиконання відповідачем свої договірних зобов'язань, відсутність альтернативного способу отримання товару або повернення коштів, а також пасивна поведінка відповідача, яка свідчить про повне ігнорування вимог позивача, - порушує правомірні очікування позивача на отримання оплаченого товару та є втручанням у його майнові права. Така поведінка становить втрату легітимного очікування реалізації права власності, а тому вимагає ефективного судового захисту шляхом стягнення відповідної суми попередньої оплати.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
V. Висновки Суду
Суди зобов'язані належно мотивувати свої рішення для забезпечення права сторін на справедливий розгляд та суспільного контролю за правосуддям. При цьому не вимагається відповідати на кожен аргумент сторін: достатньо викласти мотиви у межах конкретних обставин справи, з урахуванням характеру рішення.
На підставі встановлених судом фактичних обставин та досліджених доказів, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Позивач обрав належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України.
З викладеного, з огляду на наявні в матеріалах докази, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 2 653 989,90 грн - заборгованості за договором поставки №СК 53-295 від 15.04.2020, а також 33 180,00 грн - заборгованості за договором на відпуск паливо-мастильних матеріалів за паливними картками №20/1101 від 19.10.2021.
VІ. Судові витрати
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" про стягнення заборгованості у загальному розмірі 3 454 041,85 грн - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Мандриківська, будинок 47, офіс 503; ідентифікаційний код 41449359) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" (69005, Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 210; ідентифікаційний код 00191218) 2 653 989,90 грн (два мільйони шістсот п'ятдесят три тисячі дев'ятсот вісімдесят дев'ять гривень дев'яносто копійок) - заборгованості за договором поставки №СК 53-295 від 15.04.2020, 33 180,00 грн (тридцять три тисячі сто вісімдесят гривень 00 копійок) - заборгованості за договором на відпуск паливо-мастильних матеріалів за паливними картками №20/1101 від 19.10.2021 та 31 500,86 грн (тридцять одну тисячу п'ятсот гривень вісімдесят шість копійок) - судових витрат по сплаті судового збору.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із частиною 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 26.09.2025
Суддя Т.В. Іванова