вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
26.09.2025м. ДніпроСправа № 904/4224/25
За позовом: Фізичної особи-підприємця Воробйова Михайла Юрійовича, м. Лозова
До: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенегія», м. Павлоград
Про стягнення заборгованості у розмірі 81 622, 02 грн.
Суддя Васильєв О.Ю.
Без участі представників сторін
ФОП Воробйов М.Ю. (позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ «Тенегія» (відповідач) про стягнення 81 622, 02 грн. заборгованості ,яка виникла внаслідок недопоставки відповідачем дизельного палива , вартість якого була в повному обсязі оплачена позивачем .
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.25р. відкрите провадження у справі № 904/4224/25 за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ГПК України, без призначення судового засідання та виклику сторін - за наявними у ній матеріалами.
ТОВ «Тенегія» (відповідач) своїм правом на подання до суду відзиву на позов не скористалось, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі було повідомлене належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку 06.08.25р. копії ухвали суду в його електронний кабінет, зареєстрований у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у раз неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
31.10.24р. ФОП Воробйовим М.Ю. (покупець) було отримано рахунок-фактуру № 0001/0002867 від ТОВ «Тенегія» (постачальник) на оплату дизельного палива у кількості 2000 літрів на суму 94 980,00 грн. Платіжною інструкцією № 1 від 04.11.24р. позивачем було перераховано на користь відповідача зазначену суму. Згідно видаткової накладної № 0001/0002677 від 12.11.24р. та специфікації № 0001/0002677-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної позивачем отримано 100 скретч -карток на 2000 літрів дизельного палива. За твердженням позивача станом на цей час відповідачем не поставлено йому дизельного палива на суму 67 435,80 грн.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Суд приходить до висновку, що між сторонами мало місце укладення правочину на поставку товару у спрощений спосіб.
Згідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 ЦК України).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України). Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Враховуючи, що відповідач товар в повному обсязі не поставив, беручи до уваги звернення позивача до суду з даним позовом, який одночасно вважається вимогою про повернення попередньої оплати, строк повернення попередньої оплати є таким, що настав.
Доказів повернення попередньої оплати відповідач не надав, доводи, наведені позивачем в обґрунтування позову, не спростував.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
За ч. 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ч. 4 ст. 74 ГПК України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому ст. 74 ГПК України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача попередньої оплати за договором в розмірі 67435,80 грн. підлягають задоволенню.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Позивачем нарахована та заявлена до стягнення з відповідача сума пені у розмірі 14 186,22 грн.
Частина 2 статті 530 ЦК України встановлює, що якщо строк виконання зобов'язання не встановлено, кредитор може вимагати його виконання в будь-який час, а боржник зобов'язаний виконати його протягом семи днів від дня пред'явлення такої вимоги, якщо законом або договором не передбачено негайного виконання.
Натомість слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази існування та направлення відповідачу вимоги встановленої частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України.
Враховуючи встановлені судом обставини, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 73, 74, 233, 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Тенегія» (51400, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 99; код ЄДРПОУ 44604267) на користь позивача - Фізичної особи-підприємця Воробйова Михайла Юрійовича ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ): 67 435,80 грн. - заборгованості та 2 001,38 грн. - витрат по сплаті судового збору. Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.
3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити, судові витрати в цій частині покласти на позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України рішення складено та підписано без його проголошення 26.09.25р.
Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Васильєв О.Ю.