пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
24 вересня 2025 року Справа № 903/850/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І. О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П.,
за участю представників:
від позивача: н/з,
від відповідача: н/з,
в судовому засіданні взяла участь прокурор відділу Волинської обласної прокуратури Костюк Н.В. (службове посвідчення №071760 від 01.03.2023),
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Луцької міської ради, м. Луцьк
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Омега 4», м. Луцьк
про стягнення 208579,03 грн.,
26.08.2025 документ сформовано в системі “Електронний суд» та зареєстровано в Господарському суді Волинської області позовну заяву заступника керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Луцької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Омега 4» про стягнення 208579,03 грн., з них: 167786,90 грн. збитків, завданих інфляцією, 40792,13 грн. процентів річних.
Ухвалою суду від 01.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та відкрито провадження у справі; розгляд справи призначено на 24.09.2025; запропоновано сторонам подати суду: відповідачу в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду; прокурору, позивачу, (на власний розсуд): відповідно до ст. 166 ГПК України подати відповідь на відзив у 5-денний строк з дня отримання відзиву.
24.09.2025 в судовому засіданні прокурор підтримала позовні вимоги в повному обсязі.
24.09.2025 в судове засідання представники позивача та відповідача не з'явилися, відповідач відзиву на позов не подав, ухвала суду від 01.09.2025 про відкриття провадження у справі була надіслана до електронних кабінетів позивача та відповідача.
Неявка представників позивача та відповідача не перешкоджає розгляду справи, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору, а тому 24.09.2025 судом було вирішено спір за відсутності представників позивача та відповідача, зважаючи на те, що позивач та відповідач належним чином були повідомлені про судовий розгляд, за наявними у справі матеріалами на підставі ч.9 ст.165 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора суд встановив, що
ТзОВ «Омега 4» використовує земельну ділянку з кадастровим номером 0710100000:11:052:0014 площею 0,1523 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель кредитно-фінансових установ по вул. Данила Галицького, 14 у м. Луцьку.
Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру вказана земельна ділянка сформована на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та зареєстрована у реєстрі 11.11.2019 як земельна ділянка комунальної власності.
Право комунальної власності на земельну ділянку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Луцькою міською радою 13.10.2020. Відомості про існування іншого речового права (оренди) на вказану земельну ділянку відсутні.
Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на об'єкти нерухомого майна, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 0710100000:11:052:0014, виникло у ТзОВ «Омега 4» 28.04.2020 на підставі протоколу №1 установчих зборів засновників товариства від 04.03.2020.
Відповідач є єдиним власником об'єкта нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці.
Відповідно до інформації Луцької міської ради від 17.06.2025 № 1.1-21/3387/2025 рішенням Луцької міської ради від 31.01.2024 № 55/26 ТзОВ «Омега 4» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (зміни цільового призначення) для будівництва та обслуговування нежитлових приміщень (03.10) на вул. Данила Галицького, 14 у м. Луцьку.
Листом від 28.12.2024 орган місцевого самоврядування повідомляв товариство про необхідність розроблення проекту землеустрою та подання його на затвердження Луцькій міській раді, а також неодноразово на розгляд постійної комісії з питань земельних відносин та земельного кадастру виносилось питання погодження меж земельної ділянки на вул. Данила Галицького, 14 у м. Луцьку без згоди суміжних землекористувачів.
Відповідач фактично користувався земельною ділянкою з кадастровим номером 0710100000:11:052:0014, площею 0,1523 га, що належить до комунальної форми власності з моменту набуття права власності на нерухоме майно.
21.02.2025 заступник керівника Луцької окружної прокуратури подав до суду позов в інтересах держави в особі Луцької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Омега 4» про стягнення 1 009 051, 60 грн. безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою.
На обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що відповідач фактично користувався земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та сплати орендної плати.
Як встановлено рішенням Господарського суду Волинської області від 20.05.2025 у справі № 903/205/25, відповідач впродовж тривалого часу користувався земельною ділянкою без укладеного договору оренди та не сплачував кошти власнику землі за фактичне користування. Сума коштів, яку відповідач без достатньої правової підстави зберіг у себе за рахунок власника цієї ділянки і які мав заплатити за користування нею, становить 1 009 051,60 грн. з 01.01.2023 по 31.12.2024.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 20.05.2025 у справі № 903/205/25 задоволено позов заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради до ТзОВ «Омега 4» про стягнення 1 009 051, 60 грн. безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0710100000:11:052:0014 за період з 01.01.2023 по 31.12.2024.
Рішення Господарського суду Волинської області від 20.05.2025 у справі № 903/205/25 набрало законної сили 24.06.2025.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
27.05.2025 ТзОВ «Омега 4» у добровільному порядку сплатило 1009051,60 грн. на виконання рішення суду у справі № 903/205/25, що підтверджується випискою з рахунку від 28.05.2025 (а.с. 34).
Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
За приписами ст. 14.11.147 Податкового кодексу України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5).
Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (ст. 287.3 Податкового кодексу України).
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 07.02.2024 року у справі № 910/3831/22, зобов'язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов'язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала.
Із цього моменту виникає передбачений частиною 2 статті 625 ЦК України обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.
Отже, передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного збереження відповідачем грошових коштів позивача, тобто з 01.02.2023 по 26.05.2025.
Зобов'язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми ст.1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або коли відпали підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов'язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала. Це зобов'язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов'язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.
З огляду на наведені приписи законодавства, відповідач, який безпідставно зберігав у себе кошти у розмірі орендної плати, зобов'язаний сплатити також інфляційні втрати та три проценти річних, що разом становлять 208579,03 грн. від суми боргу в розмірі 1 009051,60 грн.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються проценти річних від простроченої суми відповідно до ч.2 ст.625 ЦК. Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року в справі №910/10156/17.
За таких обставин, коли встановлено, що відповідач порушив позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі ст.1212 ЦК України, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ч.2 ст.625 ЦК України.
Оскільки з 01.02.2023(з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж) відповідач безпідставно зберігав кошти у розмірі орендної плати, а лише 27.05.2025 у добровільному порядку їх сплатив, то відповідач допустив прострочення платежу, а тому підлягає до задоволення вимога заступника керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Луцької міської ради про стягнення з відповідача з 01.02.2023 по 26.05.2025 167786,90 грн. збитків, завданих інфляцією, 40792,13 грн. процентів річних за період користування безпідставно збереженими коштами. (розрахунки - а.с.12 - 20).
Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом фактичні обставини, відсутність вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів, не звільняє відповідача від обов'язку сплати проценти річних та інфляційних, які є мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов'язання.
Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
За ч. ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У постанові Верховного Суду у справі №910/11919/17 від 17.10.2018 зазначено, що існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява №42454/02, пункт 35) Європейський суд з прав людини висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».
Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України). Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».
Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Частинами 1, 2 ст. 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються відповідними рішеннями про місцевий бюджет. Сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.
Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 66 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб. Повноваження на здійснення витрат місцевого бюджету мають відповідати обсягу надходжень місцевого бюджету.
Таким чином, оскільки кошти, які підлягають нарахуванню внаслідок їх несвоєчасної сплати, належать до джерел формування місцевого бюджету, їх стягнення становить інтерес територіальної громади та держави, який пов'язаний із накопиченням бюджетних коштів, необхідних для забезпечення належного функціонування інституцій місцевого самоврядування.
Порушення чинного законодавства України, що стосуються коштів місцевого бюджету підриває матеріальну основу місцевого самоврядування та завдає істотної шкоди інтересам держави всупереч ст. 7 Конституції України, відповідно до якої в Україні визнається та гарантується місцеве самоврядування.
Несплата відповідачем коштів внаслідок прострочення зобов'язання є порушенням інтересів держави щодо забезпечення фінансової підтримки місцевого самоврядування, своєчасного і в повному обсязі надходження доходів до бюджетів усіх рівнів з метою їх подальшого використання для забезпечення завдань і функцій держави й місцевого самоврядування.
З урахуванням дії на території України воєнного стану, від наповнення державного та місцевих бюджетів залежить допомога армії, підтримка населення.
У спірних правовідносинах про стягнення із ТзОВ «Омега 4» інфляційних втрат та процентів річних, які підлягають нарахуванню внаслідок несвоєчасної сплати коштів за фактичне користування землею, Луцька міська рада виступає як сторона позадоговірного зобов'язання та орган місцевого самоврядування, до бюджету якого перераховуються відповідні кошти.
З урахуванням наведеного, Луцька міська рада наділена повноваженнями на звернення до суду з позовом, проте не зверталася до суду.
Прокуратура на підставі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» інформувала Луцьку міську раду про існування порушень інтересів держави листом від 28.05.2025.
Проте, розмір інфляційних втрат та процентів річних, які підлягають нарахуванню внаслідок несвоєчасної сплати коштів за фактичне користування земельною ділянкою, було обчислено Луцькою міською радою лише після скерування окружною прокуратурою листа.
Крім цього, листом від 17.06.2025 № 1.1-21/3387/2025 Луцька міська рада повідомила про те, що міською радою не вживалися заходи про стягнення із ТзОВ «Омега 4» інфляційних та штрафних санкцій в порядку, визначеному ст. 625 ЦК України.
На виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Луцька окружна прокуратура повідомила Луцьку міську раду про намір звернутися до господарського суду в її інтересах, що підтверджується листом від 17.07.2025 № 53-5173вих-25.
Таким чином, прокурор належним чином обгрунтував підстави звернення з позовом до суду в інтересах держави в особі Луцької міської ради про стягнення з відповідача процентів річних та інфляційних за період користування безпідставно збереженими коштами.
У зв'язку із задоволенням позову на відповідача на підставі ст.129 ГПК України слід покласти судові витрати по справі у розмірі 2 502,95 грн. сплаченого Волинською обласною прокуратурою судового збору.
Керуючись ст.ст.73, 74, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега 4» (вулиця Галицького Данила, 14, м.Луцьк, 43016, код ЄДРПОУ 43571503) на користь Луцької міської ради (43025, Волинська область, м. Луцьк, вул. Б. Хмельницького, 19, код ЄДРПОУ 34745204) 208579 грн. 03 коп., з них:
- 40792 грн. 13 коп. процентів річних,
- 167786 грн. 90 коп. збитків, завданих інфляцією.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега 4» (вулиця Галицького Данила, 14, м.Луцьк, Волинська область, 43016, код ЄДРПОУ 43571503) на користь Волинської обласної прокуратури (код ЄРДПОУ 02909915, 43025, м. Луцьк, вул. Винниченка, 15, розрахунковий рахунок UА138201720343140001000004945 в Державній казначейській службі України, МФО 820172) 2502 грн. 95 коп. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено і підписано: 26.09.2025.
Суддя І. О. Якушева