пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
26 вересня 2025 року Справа № 903/220/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О. розглянувши без виклику сторін заяву фізичної особи - підприємця Нашкова Івана Івановича, с. Липини, Луцький район, Волинська область,
про ухвалення додаткового рішення
по справі № 903/220/25
за позовом фізичної особи - підприємця Нашкова Івана Івановича, с. Липини, Луцький район, Волинська область,
до відповідача-1: Обслуговуючого кооперативу "Масив Струмівський", с. Липини, Луцький район, Волинська область,
до відповідача-2: Приватного акціонерного товариства Волиньобленерго, м. Луцьк
про визнання правочинів недійсними,
рішенням Господарського суду Волинської області від 12.09.2025 задоволено позов фізичної особи - підприємця Нашкова Івана Івановича про визнання правочинів недійсними; визнано недійсним правочин з погодження заступником технічного директора з приєднань ПрАТ “Волиньобленерго» ОСОБА_1 листом від 05.03.2020 року № 55/25-1611 робочого проекту “Реконструкція зовнішніх електричних мереж з розділенням обліку в межах встановленої (дозволеної) потужності від ТП-370 Обслуговуючого кооперативу “Масив Струмівський» в с. Струмівка, Луцького району, Волинської області»; визнано недійсним договір споживача на надання послуг з розподілу електричної енергії №528-0924000 від 01 квітня 2020 року, укладений між ПрАТ “Волиньобленерго» та фізичною особою-громадянином Нашковим Іваном Івановичем в частині додатків №№1,2,3,6,7 щодо визначення енергетичного ідентифікаційного коду точки розподілу 62Z0340639702684, зазначення дозволеної потужності 7 кВт та визначення межі балансової належності електромереж та електроустановок Нашкова Івана Івановича; визнано недійсним договір про спільне використання технологічних електричних мереж №19/20-823 від 06.11.2020 року, укладений між ПрАТ “Волиньобленерго» і Обслуговуючим кооперативом “Масив Струмівський», в частині додатків №№1,6 щодо визначення потужності електроустановок Нашкова Івана Івановича в межах 7 кВт та встановлення розрахункового лічильника № 10632509.
17.09.2025 від фізичної особи - підприємця Нашкова Івана Івановича надійшла заява від 17.09.2025, в якій позивач просить з урахуванням доказів понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката відшкодувати понесені позивачем витрати у справі в сумі 25000 грн. за рахунок відповідачів.
Ухвалою суду від 18.09.2025 було прийнято заяву до розгляду; постановлено розглядати заяву без повідомлення учасників справи; надіслати заяву фізичної особи - підприємця Нашкова Івана Івановича від 17.09.2025 відповідачу-1 - Обслуговуючому кооперативу "Масив Струмівський" та відповідачу-2 - Приватному акціонерному товариству Волиньобленерго на їх електронні адреси.
Заява фізичної особи - підприємця Нашкова Івана Івановича про стягнення з відповідачів 25000 грн. витрат на професійну правничу допомогу обгрунтована і підлягає до задоволення.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч.ч. 2-3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Оскільки судом вирішується питання про стягнення лише судових витрат, то заява позивача від 17.09.2025 розглядається без повідомлення учасників справи, проте з надісланням відповідачам заяви позивача для ознайомлення.
Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.
Як передбачено ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3 названої статті для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони зменшити розмір таких витрат. При цьому обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення цих витрат (ч. 5, ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У судовому засіданні під час розгляду справи по суті представник позивача заявив про те, що докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу будуть подані після ухвалення рішення.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
Згідно зі статтею 30 цього Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, при визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Окрім цього, суд має також враховувати: складність справи та складність виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Враховуючи викладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Така правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.
На підтвердження надання Фізичній особі-підприємцю Нашкову Івану Івановичу професійної правничої допомоги адвокатом Рязанцевим О.Є. позивач подав:
- ордер на надання правничої допомоги серія АС № 1129802 від 25.02.2025;
- договір про надання правничої допомоги від 21.01.2025;
- квитанцію серії ААК № 133018 від 15.09.2025 на суму 25000 грн.;
- детальний опис робіт (наданих послуг) від 15.09.2025;
- акт приймання -передачі виконаних робіт (наданих послуг) у справі №903/220/25 від 15.09.2025.
З наданих доказів вбачається, що 21.01.2025 між Фізичною особою-підприємцем Нашковим Іваном Івановичем як клієнтом та адвокатом Рязанцевим Олександром Євгеновичем було укладено договір про надання правничої допомоги.
Відповідно до п. 2.1. договору предметом цього договору є процесуальна діяльність адвоката з надання правової допомоги та представництва клієнта в господарському суді у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Нашкова Івана Івановича до Обслуговуючого кооперативу "Масив Струмівський", ПрАТ “Волиньобленерго» про визнання правочинів недійсними.
Згідно з п.п. 5.1-5.2. договору розмір гонорару адвоката за цим договором складає 25000 грн. Гонорар має бути виплачений адвокату в готівковій або безготівковій формі впродовж п'яти календарних днів з дня ухвалення рішення у справі господарським судом першої інстанції.
На виконання умов договору про надання правничої допомоги від 21.01.2025 ФОП Нашкову І.І. надано послуги, перелік яких наведено у детальному описі робіт (наданих послуг) від 15.09.2025 та прийняті позивачем згідно з актом приймання -передачі виконаних робіт (наданих послуг) у справі №903/220/25 від 15.09.2025.
Позивач на підтвердження факту сплати коштів надав квитанцію серії ААК № 133018 від 15.09.2025 на суму 25000 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц).
Надані докази в їх сукупності підтверджують надання позивачу послуг професійної правничої допомоги під час розгляду справи №903/220/25 у заявленому обсязі на загальну суму 25 000 грн.
Частиною 5 ст.126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання заявником вимог частини 4 вказаної статті щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням сторони. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Вказана правова позиція викладена в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
Клопотань про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги відповідачі не подавали.
Виходячи з конкретних обставин справи, враховуючи її складність, обсяг наданих адвокатом послуг і затрачений час, оскільки витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу в розмірі 25000 грн. документально підтверджені, обгрунтовані, у зв'язку із задоволенням позову їх слід покласти на відповідачів порівну, виходячи з розрахунку: 25000 грн. : 2 = 12500 грн.
Керуючись ст.ст.126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Заяву фізичної особи - підприємця Нашкова Івана Івановича про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
2. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Масив Струмівський" (45603, Волинська область, Луцький район, с. Липини, вул. Рівненська, 135, код ЄДРПОУ 39178186) на користь Фізичної особи - підприємця Нашкова Івана Івановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 12500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Волиньобленерго» (43023, Волинська область, м. Луцьк, вул. Назарія Яремчука, 4, код ЄДРПОУ 00131512) на користь Фізичної особи - підприємця Нашкова Івана Івановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 12500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту додаткового судового рішення.
Повний текст додаткового рішення виготовлено і підписано 26.09.2025.
Суддя Якушева І. О.