26.09.2025 року м.Дніпро Справа № 904/1977/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Чередка А.Є.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ДНІПРОМЕТИЗ ТАС» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2024 року у справі № 904/1977/24 (суддя Дупляк С.А.)
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" (01032, місто Київ, вул. Симона Петлюри, будинок 25; код ЄДРПОУ 00100227)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОМЕТИЗ ТАС" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, пр. Слобожанський, будинок 20; код ЄДРПОУ 05393145)
про стягнення грошових коштів,-
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 03.05.2024 року за вих. №б/н до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОМЕТИЗ ТАС" про стягнення 171 760,51 грн. пені за порушення умов договору №01-017372-23 від 21.09.2023 року.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2024 року у справі № 904/1977/24 позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОМЕТИЗ ТАС" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, пр. Слобожанський, будинок 20; код ЄДРПОУ 05393145) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" (01032, місто Київ, вул. Симона Петлюри, будинок 25; код ЄДРПОУ 00100227) 138 764, 21 грн. пені та 1 957,06 грн. судового збору.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції вказав, що предметом спору є вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 171 760,51 грн. за порушення строків поставки товару за договором поставки №01-017372-23.
Вказаний договір є належним чином укладений, дійсний та обов'язковим для виконання сторонами. Кінцевою датою поставки товару було визначено 15.10.2023 року. Поставка фактично здійснена відповідачем у період з 16.10.2023 року по 13.11.2023 року, що свідчить про прострочення виконання зобов'язань.
Суд зазначив, що за умовами договору та відповідно до норм ЦК і ГК України порушення строків поставки є підставою для стягнення пені, однак здійснений позивачем розрахунок виявився неправильним, як і контррозрахунок відповідача.
Здійснивши власний розрахунок, суд визначив, що належним до стягнення розміром пені є 138 764,21 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги були задоволені частково.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на те, що судом неповно і неправильно встановлено фактичні обставини справи, безпідставно визначено 15.10.2023 року кінцевою датою поставки товару, залишено без належної оцінки доводи про відсутність у договорі конкретних строків постачань окремих партій товару та про надання позивачем лише однієї зведеної заявки.
Скаржник акцентує увагу суду, що конкретні терміни постачання окремих партій товару сторонами в договорі узгоджено не було, покупець такі терміни визначив відповідно до його заявки "найкоротшими термінами".
Наголошує, що за період від дати укладення договору (21.09.2023 року) до 15.10.2023 року фізично неможливо виготовити 3348 шт. габіонних конструкцій на суму більше 16 мільйонів гривень, тим більш - доставити їх за адресами по всій Україні.
Також скаржник зазначав, що судом неправильно застосовано норми матеріального права щодо порядку і розміру нарахування пені, що призвело до арифметично невірного визначення її суми.
Позивач по справі надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив проти її задоволення, зазначивши, що за договором поставка товару мала відбутися не пізніше 15.10.2023 року, що підтверджується наданою покупцем заявкою. Однак фактична поставка була здійснена з порушенням погоджених строків, що підтверджується видатковими накладними. Отже, постачальник зобов'язаний сплатити пеню за п. 7.3 договору та ст.231 ГК України.
Позивач вказував, що твердження відповідача про відсутність узгоджених строків поставки товару та неправомірність нарахування пені є необґрунтованими. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Положенням ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Відповідно до ч.5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2024 року було відкрито апеляційне провадження в порядку письмового провадження.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. ст. 7, 13 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Предметом апеляційного перегляду є питання щодо наявності порушення відповідачем строків поставки товару та правомірності нарахування пені.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (далі - позивач, покупець) та ТОВ "ДНІПРОМЕТИЗ" (в подальшому назва змінена на ТОВ "ДНІПРОМЕТИЗ ТАС") (далі - відповідач, постачальник) був укладений договір поставки № 01-017372-23 (далі - договір).
Предметом договору є вироби з дроту оборонні бар'єри з оцинкованого заліза (габіони). За договором постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю в порядку та строки, що встановлені договором, товари (за предметом закупівлі, зазначеному у абзаці першому цього пункту договору) у кількості, комплектності, за переліком (асортимент), за ціною, з якістю, згідно з умовами договору (далі - товар), а покупець зобов'язується здійснити оплату належно переданого товару на умовах договору.
Пунктом 1.1. договору визначено, що найменування, одиниця вимірювання, вимоги до технічних характеристик, комплектності, інші вимоги щодо якості, гарантії якості товару, тощо визначаються у додатку 2 до договору.
Згідно з п. 2.2 ціна договору (відповідно до специфікації додатку 1 до договору) становить 13 626 360,00 грн, крім того ПДВ - 2 725 272,00 грн. Всього з ПДВ - 16 351 632,00 грн.
Відповідно до до п. 12.1 договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 30.11.2023 року включно, а в частині виконання зобов'язань постачальника - до повного їх виконання.
Як свідчать матеріали справи, договір представником відповідача був підписаний шляхом нанесення 20.09.2023 року електронного цифрового підпису, а представником позивача підписаний шляхом нанесення електронного цифрового підпису 21.09.2023 року.
Пунктом 4.1.1 договору визначено, що поставка здійснюється згідно із замовленням (заявками) покупця не пізніше 15.10.2023 року. У заявці покупця може зазначатися: дата та номер договору, дата і номер заявки, найменування, кількість товару, що підлягає поставці згідно із заявкою, адреса поставки, перелік номенклатури (асортимент) товару, факс та/або e-mail покупця, спосіб підтвердження отримання заявки та інші відомості у разі необхідності.
Пунктом 4.1.2 договору визначено, що датою отримання заявки постачальником вважається дата її направлення постачальнику.
Відповідно до специфікації, на якій представниками сторін нанесені електронні цифрові підписи 20.09.2023 року (представник позивача) та 21.09.2023 року (представник відповідача) визначено найменування товару - 1171 габіон оцинкований висота 2,0 м, довжина 4,0 м, глибина 2,0 м, комірка (100 х 100) мм, кількість - 3.348 штук, ціна без ПДВ 13 626 360,00 грн., всього з ПДВ - 16 351 632,00 грн.
Згідно з п. 7.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та договором.
Відповідно до п. 7.3 договору за порушення строків поставки більше ніж на 10 календарних днів постачальник сплачує покупцю згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України пеню у розмірі 0,1% вартості товару, строк поставки якого порушений, за кожен день прострочення.
21.09.2023 року позивач направив відповідачу лист від 21.09.2023 року за вих. №01/47379, у якому просив відповідача у найкоротші строки передати підрозділам Національної енергетичної компанії “УКРЕНЕРГО» обумовлені договором вироби з дроту оборонні бар'єри з оцинкованого заліза (габіони) з характеристиками на загальну суму 16 351 632,00 грн. з ПДВ.
Згідно матеріалів справи відповідач поставив позивачу товар з порушенням строків, поставка відбулася у період з 16.10.2023 року до 13.11.2023 року.
А як вказано вище, строк поставки сторонами погоджено - не пізніше 15.10.2023 року.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що конкретні терміни постачання окремих партій товару сторонами в договорі узгоджено не було, оскільки вони суперечать умовам договору.
Щодо посилання скаржника на те, що фізично відповідачу неможливо було виготовити 3348 шт. габіонних конструкцій на суму більше 16 мільйонів грн і доставити їх, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України ( далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 193 Господарського кодексу України ( далі - ГК України), норми якого діяли на час виникнення спірних правовідносин сторін, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи викладене слід дійти висновку про те, що скаржник не спростував доводи оскаржуваного рішення про порушення відповідачем умов укладеного з позивачем договору, а відтак і щодо наявності підстав для стягнення пені.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків поставки товару, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 171 760,51 грн., нараховану за період прострочення з 16.10.2023 року по 13.11.2023 року відповідно до п.7.3 договору та ч.2 ст.231 Господарського кодексу України.
Одним із наслідків порушення зобов'язання відповідно до ст.611 ЦК України є сплата неустойки.
Згідно ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. (ч.1 ст. 550 ЦК України).
Відповідно до п. 7.3 договору за порушення строків поставки більше ніж на 10 календарних днів постачальник сплачує покупцю згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України пеню у розмірі 0,1% вартості товару, строк поставки якого порушений, за кожен день прострочення.
Як вказано вище, позивачем нараховано пеню у розмірі 171 760,51 грн. за період з 16.10.2023 року по 13.11.2023 року.
Між тим, таке нарахування є невірним.
Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що фактичне виконання зобов'язань відповідачем здійснювалося у період з 16.10.2023 року по 13.11.2023 року, і правильно врахував 10-денний строк, протягом якого пеня не нараховується.
Колегія суддів поділяє висновок оскаржуваного рішення про те, що при розрахунку пені необхідно виходити з кількості днів прострочення щодо кожної видаткової накладної окремо, застосувавши ставку 0,1 % за кожний день прострочення після 25.10.2023 року.
Проведений судом розрахунок пені відповідає умовам договору та становить 138 764,21 грн.
Доводи відповідача щодо необхідності визначення меншої суми пені (58 266,12 грн) ґрунтуються на помилковому тлумаченні ним порядку застосування п. 7.3 договору і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Апеляційний суд погоджується з правильністю та законністю розрахунку пені, здійсненого судом першої інстанції, і вважає, що апелянт висновки оскаржуваного рішення не спростував. Апеляційна скарга не доведена і задоволенню не підлягає. Підстави для скасування рішення відсутні.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2024 року у справі № 904/1977/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т.А.Верхогляд
Суддя О.Г.Іванов
Суддя А.Є. Чередко