вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" вересня 2025 р. Справа № 910/3726/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Андрієнка В.В.
секретар Місюк О.П.
за участю
представників: позивача - Дунас О.М.;
відповідача - Вальчук М.;
третьої особи-1 на стороні позивача - не з'явилися;
третьої особи-2 на стороні позивача - не з'явилися;
третьої особи-3 на стороні позивача - не з'явилися;
третьої особи на стороні відповідача - не з'явилися
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 (повне рішення складене 23.06.2025)
у справі №910/3726/25 (суддя - Пукшин Л.Г.)
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1. Державний реєстратор виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області Іванкевич Наталія Ігорівна;
2. Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Папайло Наталія Євгеніївна;
3. Товариство з обмеженою відповідальністю «Логос Апарт»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2
про визнання протиправним та скасування наказу.
У березні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним і скасування наказу №765/5 від 17.03.2025 «Про задоволення скарги».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Міністерством юстиції України на підставі висновку Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 17.02.2025 безпідставно прийнято оспорюваний наказ №765/5 від 17.03.2025, в результаті чого були порушені права та інтереси позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2025 відкрито провадження у справі №910/3726/25, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, державного реєстратора виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області Іванкевич Наталію Ігорівну, приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Папайло Наталію Євгеніївну, Товариство з обмеженою відповідальністю «Логос Апарт», а також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 .
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 (повне рішення складене 23.06.2025) закрито провадження у справі №910/3726/25 в частині позовних про визнання незаконними та скасування п. п. 3 і 5 наказу Міністерства юстиції України №765/5 від 17.03.2025 «Про задоволення скарги» на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, а також відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказу в частині п. п. 1, 2 та 4.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення не з'ясовано повно та всебічно обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосовано норми матеріального права.
Доводи скаржниці, фактично, співпадають з її доводами, висловленими в суді першої інстанції, та зводяться до наступного:
- суд апеляційної інстанції, скасувавши в частині ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 31.05.2024 у справі №450/2388/24 про забезпечення позову, зняв будь-яку заборону ОСОБА_1 вчиняти дії щодо відчуження і розпорядження частками у статутному капіталі;
- позивачку не повідомили належним чином як зацікавлену особу про розгляд скарги та не забезпечили надання їй всіх матеріалів справи.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2025 апеляційну скаргу у справі №910/3726/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2025 апеляційну скаргу у справі №910/3726/25 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків.
До суду 28.07.2025 від скаржниці надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2025 відкрито апеляційне провадження у справі №910/3726/25, призначено її до розгляду на 16.09.2025, а також встановлено іншим учасникам справи строк на подання відзивів.
До суду 08.08.2025 від Міністерства юстиції України надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
11.09.2025 від представника ОСОБА_1 надійшла заява про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яку ухвалою від 15.09.2025 задоволено.
У призначене засідання суду 16.09.2025 з'явилися представники позивача та відповідача і надали пояснення по суті апеляційної скарги.
Натомість представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомлення про вручення поштових відправлень.
Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Разом з цим, як було зазначено вище, треті особи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги та, у свою чергу, не повідомили суд про причини неявки у судове засідання уповноважених представників. Отже, неявка у судове засідання представників третіх осіб не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Зі встановлених місцевим господарським судом обставин даної справи убачається, що 09.07.2021 внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1004151020000053867 про створення Товариства з обмеженою відповідальністю «Логос Апарт».
Статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Логос Апарт» у новій редакції затверджений рішенням одноособового учасника №2023/11/1 від 28.11.2023.
Відповідно до п. 1.3 статуту товариства та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань його учасником є ОСОБА_1 , тобто позивачка.
12.11.2024 державним реєстратором Іванкевич Н.І. проведено реєстраційну дію щодо зміни складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Логос Апарт» на підставі акту приймання-передачі частки у статутному капіталі №1 від 31.10.2024, складеному між ОСОБА_1 , яка володіла часткою у розмірі 100% статутного капіталу, в особі представника ОСОБА_3 на підставі довіреності від 22.10.2024, з однієї сторони та ОСОБА_4 з іншої сторони. Відповідно до вказаного акту у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі товариства №1 від 31.10.2024 ОСОБА_4 було передано частку у розмірі 100% статутного капіталу товариства. Справжність підписів вказаних осіб та повноваження представника засвідчено і перевірено приватним нотаріусом Папайло Н.Є. 11.11.2024 за №№3427 та 3428 з використанням спеціального бланку нотаріальних документів серії НТН №555541.
В подальшому ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою від 21.12.2024, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 30.12.2024 за №СК-6152-24, на реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) №1004151070010053867 від 12.11.2024 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведену державним реєстратором Виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області Іванкевич Н.І., та №1004151070011053867 від 19.11.2024 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведену приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Папайло Н.Є., щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Логос Апарт» (ідентифікаційний код юридичної особи 44368959).
За результатами розгляду скарги Центральною Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Колегія) складено висновок від 17.02.2025, яким рекомендовано:
1) скаргу ОСОБА_2 від 21.12.2024 задовольнити;
2) визнати вчиненими з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії №1004151070010053867 від 12.11.2024 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведену державним реєстратором Виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області Іванкевич Н.І., №1004151070011053867 від 19.11.2024 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведену приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Папайло Н.Є., щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Логос Апарт» (ідентифікаційний код юридичної особи 44368959);
3) тимчасово блокувати державному реєстратору Виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області Іванкевич Н.І. доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань строком на 2 (два) місяці.
Висновок Колегії мотивований тим, що шляхом перевірки відомостей ЄДР становлено, що підставою для проведення державним реєстратором Іванкевич Н.І. оскаржуваної реєстраційної дії від 12.11.2024 щодо зміни складу учасників товариства слугував, зокрема, акт приймання-передачі частки у статутному капіталі №1 від 31.10.2024, складений між ОСОБА_1 , яка володіла часткою у розмірі 100% статутного капіталу товариства, в особі представника ОСОБА_3 з однієї сторони та ОСОБА_4 з іншої сторони, відповідно до якого у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі товариства №1 від 31.10.2024 ОСОБА_4 було передано частку у розмірі 100% статутного капіталу товариства. Однак, станом на момент проведення державним реєстратором Іванкевич Н.І. оскаржуваної реєстраційної дії від 12.11.2024 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна щодо ОСОБА_1 було наявне обтяження, а саме: накладено арешт на належне ОСОБА_1 на праві власності майно в межах розміру боргу 200000,00 доларів США на підставі ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області від 31.05.2024 у справі №450/2388/24, залишеної без змін в частині накладення арешту постановою Львівського апеляційного суду від 17.10.2024.
За висновками Колегії, корпоративні права безпосередньо пов'язані з володінням особою часткою у статутному капіталі юридичної особи і не можуть відчужуватися окремо від майна, а відтак, оскільки арешт накладено на майно, а частка в статутному капіталі товариства є майном, з володіння якою виникають корпоративні права, у державного реєстратора Іванкевич Н.І. були підстави для відмови у проведенні державної реєстрації у зв'язку з наявністю відомостей про обтяження майна ОСОБА_1 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
На підставі вказаного висновку Міністерством юстиції України прийнято оспорюваний наказ №765/5 від 17.03.2025 «Про задоволення скарги», яким вирішено:
1) скаргу ОСОБА_2 від 21.12.2024 задовольнити;
2) визнати вчиненими з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії №1004151070010053867 від 12.11.2024 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведену державним реєстратором Виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області Іванкевич Н.І., №1004151070011053867 від 19.11.2024 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведену приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Папайло Н.Є., щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Логос Апарт» (ідентифікаційний код юридичної особи 44368959);
3) тимчасово блокувати державному реєстратору Виконавчого комітету Самбірської міської ради Львівської області Іванкевич Н.І. доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань строком на 2 (два) місяці;
4) виконання пункту 2 наказу покласти на Офіс протидії рейдерству;
5) виконання пункту 3 наказу покласти на Державне підприємство «Національні інформаційні системи».
Вважаючи помилковим висновок Колегії щодо протиправності реєстраційної дії та прийнятий наказ відповідача незаконним, позивачка звернулася до суду з даним позовом, в обґрунтування якого зазначила наступне:
- ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 31.05.2024 у справі №450/2388/24 заяву представника ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково, накладено арешт на належне ОСОБА_1 на праві власності майно в межах розміру боргу 200000,00 доларів США та заборонено вчиняти дії, спрямовані на відчуження і розпорядження частками у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Логос Девелопмент» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Логос Апарт» будь-яким чином, в тому числі приймати рішення щодо відчуження майна вказаних юридичних осіб, передавати його в іпотеку та поручатися таким майном перед третіми особами;
- водночас, постановою Львівського апеляційного суду від 17.10.2024 у справі №450/2388/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 31.05.2024 скасовано в частині заборони ОСОБА_1 вчиняти дії, спрямовані на відчуження і розпорядження частками у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Логос Девелопмент» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Логос Апарт» будь-яким чином, в тому числі приймати рішення щодо відчуження майна вказаних юридичних осіб, передавати його в іпотеку та поручатися таким майном перед третіми особами, і відмовлено у застосуванні даних заходів забезпечення позову;
- отже апеляційний суд зняв будь-яку заборону ОСОБА_1 вчиняти дії щодо відчуження і розпорядження частками у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Логос Девелопмент» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Логос Апарт» будь-яким чином, в тому числі приймати рішення щодо відчуження майна вказаних юридичних осіб, передавати його в іпотеку та поручатись таким майном перед третіми особами;
- як наслідок, у реєстратора та нотаріуса не було підстав для відмови у проведенні реєстраційних дій, які були предметом звернення зі скаргою ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України;
- рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 28.03.2025 у справі №450/2537/24 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 ;
- Міністерство юстиції України не виконало свого обов'язку щодо належного повідомлення заінтересованих осіб, зокрема позивачки, та не надало позивачці всіх матеріалів скарги.
Відповідач, у свою чергу, заперечив щодо задоволення позовних з наступних підстав:
- шляхом перевірки відомостей ЄДР Колегією встановлено, що підставою для проведення державним реєстратором Іванкевич Н.І. оскаржуваної реєстраційної дії від 12.11.2024 слугував, зокрема, акт приймання-передачі частки у статутному капіталі, відповідно до якого у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу (відступлення) частки ОСОБА_4 було передано частку у розмірі 100% статутного капіталу товариства;
- на момент проведення державним реєстратором Іванкевич Н.І. оскаржуваної реєстраційної дії від 12.11.2024 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна щодо ОСОБА_1 було наявне обтяження, а саме накладено арешт на належне їй на праві власності майно в межах розміру боргу 200000,00 доларів США на підставі ухвали суду про забезпечення позову;
- оскільки арешт накладено на майно, а частка в статутному капіталі є майном, з володіння якою виникають корпоративні права, у державного реєстратора були підстави для відмови у проведенні державної реєстрації у зв'язку з наявністю відомостей про обтяження майна;
- оскаржувана реєстраційна дія від 12.11.2024 проведена державним реєстратором Іванкевич Н.І. всупереч вимог закону, у зв'язку з чим така дія є протиправною та підлягає скасуванню;
- наявні підстави для закриття провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України в частині позовних вимог про скасування п. п. 3 та 5 резолютивної частини наказу Міністерства юстиції України №765/5 від 17.03.2025 «Про задоволення скарги».
Інші учасники справи не скористалися правом на подання до суду пояснень чи заперечень щодо позовних вимог.
Місцевий господарський суд, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, зазначив наступне:
- оскільки арешт накладено на майно, а частка в статутному капіталі товариства є майном, з володіння якою виникають корпоративні права, Колегія дійшла вірних висновків, що у державного реєстратора Іванкевич Н.І. були підстави для відмови у проведенні державної реєстрації у зв'язку з наявністю відомостей про обтяження майна позивачки у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Отже, державний реєстратор повинна була відмовити у проведенні оскаржуваної реєстраційної дії від 12.11.2024 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»;
- обґрунтованими є висновки відповідача про те, що реєстраційні дії №1004151070010053867 від 12.11.2024 та №1004151070011053867 від 19.11.2024 щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Логос Апарт» суперечили чинному законодавству України, а відтак були правомірно скасовані оспорюваним наказом;
- при розгляді касаційної скарги ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 17.10.2024 у справі №450/2388/24 Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд скасував ухвалу суду першої інстанції, якою частково задоволено заяву про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти дії, спрямовані на відчуження і розпорядження частками у статутному капіталі, з тих мотивів, що внаслідок застосування таких заходів фактично блокується діяльність товариств на невизначений період. Позивач не надав доказів того, що ОСОБА_1 вживає чи намагається вжити заходів щодо відчуження майна товариств. Апеляційний суд не врахував, що право на частку є майновим оборотоздатним правом, частки у статутному капіталі товариств належать ОСОБА_1 та є її майном. Арешт як заборона на право розпоряджатися майном включає і обмеження на розпорядження таким майном. Тому при накладенні арешту на майно відповідача вжиття додаткових заходів забезпечення, направлених на обмеження розпорядження таким майном, не є необхідним. Оскільки суди наклали арешт на належне ОСОБА_1 на праві власності майно в межах розміру боргу, то додатково забороняти їй вчиняти дії, спрямовані на відчуження і розпорядження належними їй частками не є необхідним;
- враховуючи наявність у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна щодо ОСОБА_1 обтяження на підставі ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області від 31.05.2024 у справі №450/2388/24 та враховуючи висновки Верховного Суду у цій же справі, твердження позивачки про відсутність у неї будь-яких заборон вчиняти дії щодо відчуження і розпорядження частками у статутному капіталі товариств не відповідає дійсності;
- недоведеними є доводи позивачки щодо неналежного повідомлення її як зацікавленої особи про розгляд скарги та ненадання всіх матеріалів скарги, оскільки у матеріалах справи містяться докази повідомлення ОСОБА_1 листом на електронну пошту, у якому містяться відомості про дату розгляду скарги та відомості про суб'єктів оскарження;
- позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування п. п. 3 та 5 резолютивної частини наказу щодо тимчасового блокування державному реєстратору доступу до реєстру та покладення на Державне підприємство «Національні інформаційні системи» обов'язку з виконання п. 3 наказу є такими, що прийняті відповідачем внаслідок реалізації своїх владно-управлінських функцій у сфері нагляду та контролю за законністю рішень, дій та бездіяльності державних реєстраторів, а тому в цій частині можуть бути оскаржені реєстратором за правилами адміністративного судочинства. Отже, в цій частині наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
З наведеними вище висновками Господарського суду міста Києва погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. ч. 1-4, 7 та 10 ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі - Закон) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до суду.
Міністерство юстиції України розглядає, зокрема, скарги на проведені державним реєстратором реєстраційні дії.
Під час розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України здійснюється також перевірка відповідності законодавству у сфері державної реєстрації рішень, дій або бездіяльності державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, що оскаржувалися до відповідного територіального органу. Територіальні органи Міністерства юстиції України розглядають скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації (крім скарг на проведені державним реєстратором реєстраційні дії), які здійснюють діяльність у межах території, на якій діє відповідний територіальний орган. Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав, але не пізніше одного року з дня прийняття відповідного рішення, здійснення дії або бездіяльності. Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України протягом одного місяця з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав, але не пізніше шести місяців з дня прийняття відповідного рішення, здійснення дії або бездіяльності.
Скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації подається у письмовій формі та має містити відомості про прізвище, ім'я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (місцезнаходження), номер телефону та/або адресу електронної пошти, суть (реквізити) оскаржуваного рішення, дій або бездіяльності, обставини, якими обґрунтовується порушення прав скаржника, а також прохання (вимоги) скаржника та дату складення скарги. Скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації має бути підписана скаржником. Така скарга може бути подана в електронній формі, за умови підписання її скаржником з використанням засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри. До скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації можуть бути додані документи (їх копії), що підтверджують порушення прав скаржника. До скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації, що подається представником скаржника, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена у встановленому порядку. Скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації, що подана особою, яка не має на це повноважень, або не містить відомостей про прізвище, ім'я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (місцезнаходження), суть (реквізити) оскаржуваного рішення, дій або бездіяльності, обставини, якими обґрунтовується порушення прав скаржника, дати, коли скаржник дізнався про порушення своїх прав (якщо зазначення такої дати є обов'язковим), повертається скаржнику на підставі мотивованого рішення Міністерства юстиції України, його територіального органу не пізніш як через 15 днів з дня її надходження.
За результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень, яке не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу:
- про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації);
- про відмову у задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації);
- про залишення скарги без розгляду по суті.
Міністерство юстиції України, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації без розгляду по суті, якщо, зокрема, скаргу подано особою, права якої у зв'язку з оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю у сфері державної реєстрації не порушено. У разі задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації або підтвердження факту використання ідентифікаторів доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав іншими особами Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають рішення про:
1) скасування реєстраційної дії, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України;
2) виправлення технічної помилки, допущеної державним реєстратором, або про зобов'язання державного реєстратора виправити допущену ним технічну помилку;
3) зобов'язання державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації усунути допущені ними порушення з визначенням строків для виконання такого зобов'язання;
4) тимчасове блокування або про анулювання доступу державного реєстратора до Єдиного державного реєстру;
5) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;
6) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Рішення про скасування реєстраційної дії, про анулювання доступу державного реєстратора до Єдиного державного реєстру, про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України за результатами розгляду відповідної скарги приймаються виключно Міністерством юстиції України.
Постановою Кабінету Міністрів України №1128 від 25.12.2015 затверджено Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Порядок).
Пунктом 2 Порядку передбачено, що розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом. Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком. Для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін'юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації, положення про які затверджуються Мін'юстом. Склад колегій затверджується Мін'юстом чи відповідним територіальним органом.
Згідно з п. 8 Порядку у разі, коли під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до п. 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови у її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, Мін'юст чи відповідний територіальний орган здійснює колегіальний розгляд такої скарги на предмет наявності (відсутності) порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту, що оскаржуються. Якщо під час розгляду Мін'юстом скарги у сфері державної реєстрації відповідно до п. 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови у її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, проте встановлено наявність очевидних порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту, розгляд такої скарги здійснюється Мін'юстом на підставі службової записки посадових осіб Мін'юсту, погодженої заступником Міністра, невідкладно без розгляду її колегіально.
Пунктом 9 Порядку встановлено, що під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін'юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об'єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує:
1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту;
2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту прийнято, вчинено на законних підставах;
3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні;
4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації;
5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.
Відповідно до п. 10 Порядку для забезпечення можливості участі у колегіальному розгляді скарги у сфері державної реєстрації скаржника, державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів (далі - заінтересовані особи), або надання зазначеними особами письмових пояснень по суті скарги Мін'юст чи відповідний територіальний орган не пізніше ніж за два дні, а під час воєнного стану - за 15 днів до дня засідання колегії забезпечує оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті інформації про дату, час і місце такого засідання, а під час воєнного стану - про дату засідання, та додатково повідомляє зазначену інформацію заінтересованим особам засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).
Розгляд скарг у сфері державної реєстрації під час дії воєнного стану проводиться без участі заінтересованих осіб.
Згідно з п. 13 Порядку за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи:
1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту;
2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов'язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін'юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.
Судом першої інстанції встановлено, що підставою для визнання незаконною та анулювання реєстраційної дії щодо державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу став висновок Колегії про те, що станом на момент проведення державним реєстратором Іванкевич Н.І. оскаржуваної реєстраційної дії від 12.11.2024 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна щодо ОСОБА_1 було наявне обтяження, а саме на підставі ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області від 31.05.2024 у справі №450/2388/24 накладено арешт на належне позивачці на праві власності майно в межах розміру боргу 200000,00 доларів США. Дана ухвала залишена без змін в частині накладення арешту постановою Львівського апеляційного суду від 17.10.2024.
Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДР, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, крім змін до відомостей, передбачених частиною п'ятою цієї статті, подаються такі документи:
- заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДР;
- примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до ЄДР, крім внесення змін до інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи, у тому числі кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) її засновника, якщо засновник - юридична особа, про місцезнаходження та про здійснення зв'язку з юридичною особою;
- документ про сплату адміністративного збору;
- у разі державної реєстрації змін до відомостей про кінцевих бенефіціарних власників юридичної особи - структура власності за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства;
- у разі державної реєстрації змін до відомостей про кінцевих бенефіціарних власників юридичної особи - копія документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство (підданство) особи, яка є кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи (нотаріально засвідчена або засвідчена кваліфікованим електронним підписом особи, уповноваженої на подання документів для державної реєстрації, крім випадків, якщо такий документ оформлений із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, - для громадян України);
- установчий документ юридичної особи в новій редакції - у разі внесення змін, що містяться в установчому документі.
Згідно з ч. 5 ст. 17 Закону для державної реєстрації змін до відомостей про склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю подаються заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДР, документ про сплату адміністративного збору та акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю.
Шляхом перевірки відомостей ЄДР відповідачем встановлено, що підставою для проведення державним реєстратором Іванкевич Н.І. оскаржуваної реєстраційної дії від 12.11.2024 щодо зміни складу учасників товариства слугував, зокрема, акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Логос Апарт» №1 від 31.10.2024, складений між ОСОБА_1 , яка володіла часткою у розмірі 100% статутного капіталу, в особі представника ОСОБА_3 на підставі довіреності від 22.10.2024, посвідченої приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ярош О.В. за №2789, з однієї сторони та ОСОБА_4 з іншої сторони. Відповідно до акту у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі товариства №1 від 31.10.2024 ОСОБА_4 було передано частку у розмірі 100% статутного капіталу товариства, справжність підписів засвідчено та повноваження представника перевірено приватним нотаріусом Папайло Н.Є. 11.11.2024 за №№3427 та 3428 з використанням спеціального бланку нотаріальних документів серії НТН №555541.
Під час розгляду скарги Колегією встановлено, що на момент проведення державним реєстратором оскаржуваної реєстраційної дії від 12.11.2024 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна щодо ОСОБА_1 було наявне обтяження у вигляді накладення арешту на належне їй на праві власності майно в межах розміру боргу 200000,00 доларів США на підставі ухвали суду.
Згідно висновків Колегії відповідно до ст. 190 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
Термін «майно» найчастіше використовується для позначення сукупності матеріальних цінностей відповідного суб'єкта, враховуючи при цьому речі, гроші, цінні папери, а також майнові права та обов'язки. Наприклад, у нормах, що визначають об'єкти права власності, спадкову масу, предмет договорів дарування, майнового найму тощо, по суті, йдеться про майно. У цьому ж значенні термін «майно» вживається також у нормах, спрямованих на захист майнових прав особи, наприклад, у нормах про охорону майна громадянина, визнаного безвісно відсутнім або оголошеного померлим, обов'язків особи або їх сукупності. У такому значенні цей термін застосовують у нормах, що визначають частку не тільки майнових прав, а й обов'язків юридичних і фізичних осіб (наприклад, у нормах щодо наслідків реорганізації юридичних осіб і спадкоємства, коли до правонаступників переходять не тільки права, а й обов'язки).
Частиною 1 ст. 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» вкладом учасника товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 96-1 ЦК України права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства. Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об'єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.
Тобто, корпоративні права безпосередньо пов'язані з володінням особою часткою у статутному капіталі юридичної особи і не можуть відчужуватися окремо від майна.
Отже, оскільки арешт накладено на майно, а частка в статутному капіталі товариства є майном, з володіння якою виникають корпоративні права, Колегія дійшла висновку, що у державного реєстратора Іванкевич Н.І. були підстави для відмови у проведенні державної реєстрації у зв'язку з наявністю відомостей про обтяження майна ОСОБА_1 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Вказані висновки Колегії апеляційний суд вважає обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на правомірному аналізі приписів закону.
Згідно з п. п. 2 та 3 ч. 2 ст. 6 Закону державний реєстратор перевіряє, зокрема, наявність у Єдиному державному реєстрі заборони вчинення реєстраційних дій та документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації.
Частиною 6 ст. 6 Закону унормовано, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у зв'язку із зміною частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи у результаті відчуження її таким засновником (учасником) на підставі правочину, що не посвідчений нотаріально, обов'язково визначає обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб і здійснює перевірку цивільної правоздатності та дієздатності юридичних осіб, перевіряє повноваження представника фізичної або юридичної особи. Обсяг цивільної правоздатності та дієздатності визначається, а повноваження представника перевіряються щодо засновника (учасника), якому належить частка у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) відповідної юридичної особи, та щодо особи, яка набуває таку частку. Державний реєстратор під час проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у зв'язку із зміною частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи у результаті відчуження її таким засновником (учасником) на підставі правочину, що не посвідчений нотаріально, або на підставі нотаріально посвідченого правочину, правовий наслідок якого пов'язується з настанням певної обставини, також встановлює наявність чи відсутність зареєстрованих обтяжень щодо відповідної частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи шляхом отримання відомостей з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та/або перебування такого засновника (учасника) в Єдиному реєстрі боржників.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону підставою для відмови у державній реєстрації є наявність відомостей у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна про обтяження корпоративних прав - у разі державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в ЄДР, у зв'язку із зміною частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи в результаті відчуження її таким засновником (учасником), крім випадків стягнення у дохід держави такої частки як санкції, передбаченої п. 11 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про санкції».
Таким чином, обґрунтованими є доводи відповідача в тій частині, що державний реєстратор повинна була відмовити у проведенні оскаржуваної реєстраційної дії від 12.11.2024 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону.
Отже, реєстраційні дії №1004151070010053867 від 12.11.2024 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» та №1004151070011053867 від 19.11.2024 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Логос Апарт» суперечили чинному законодавству України, а відтак були правомірно скасовані Міністерством юстиції України оспорюваним у даній справі наказом.
Судом першої інстанції правомірно спростовано доводи позивача, що суд апеляційної інстанції, скасувавши в частині ухвалу про забезпечення позову, зняв будь-яку заборону ОСОБА_1 вчиняти дії щодо відчуження і розпорядження частками у статутному капіталі. Аналогічні доводи також містяться в апеляційній скарзі позивачки.
Так, при розгляді касаційної скарги ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 17.10.2024 у справі №450/2388/24 Верховний Суд зазначив наступне:
- апеляційний суд скасував ухвалу суду першої інстанції, якою частково задоволено заяву про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти дії, спрямовані на відчуження і розпорядження частками у статутному капіталі будь-яким чином, в тому числі приймати рішення щодо відчуження майна вказаних юридичних осіб, передавати його в іпотеку та поручатись таким перед третіми особами, з тих мотивів, що внаслідок застосування таких заходів фактично блокується діяльність товариств на невизначений період. Позивач не надав доказів того, що ОСОБА_1 вживає чи намагається вжити заходів щодо відчуження майна товариств;
- апеляційний суд не врахував, що право на частку є майновим оборотоздатним правом, частки у статутному капіталі товариств належать ОСОБА_1 та є її майном. Арешт як заборона на право розпоряджатися майном включає і обмеження на розпорядження таким майном. Тому при накладенні арешту на майно відповідача вжиття додаткових заходів забезпечення, направлених на обмеження розпорядження таким майном, не є необхідним. Оскільки суди наклали арешт на належне ОСОБА_1 на праві власності майно в межах розміру боргу, то додатково забороняти їй вчиняти дії, спрямовані на відчуження і розпорядження належними їй частками у статутному капіталі, не є необхідним;
- касаційний суд погоджується з висновком апеляційного суду в частині відсутності підстав застосування такого заходу забезпечення позову як заборони ОСОБА_1 приймати рішення щодо розпорядження майном вказаних юридичних осіб, що, з урахуванням видів їх економічної діяльності, може призвести до невиправданого обмеження майнових прав вказаних юридичних осіб, фактичного блокування їх діяльності;
- суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про скасування ухвали суду першої інстанції в частині заборони ОСОБА_1 вчиняти дії, спрямовані на відчуження і розпорядження частками у статутному капіталі будь-яким чином, в тому числі приймати рішення щодо відчуження майна вказаних юридичних осіб, передавати його в іпотеку та поручатись таким перед третіми особами, однак частково помилився в мотивах такого рішення. У зв'язку з цим оскаржену постанову апеляційного суду в зазначеній частині належить змінити в мотивувальній частині.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 24.07.2024 у справі №567/459/23, арешт як заборона на право розпоряджатися майном включає і обмеження на розпорядження таким майном. Тому при накладенні арешту на майно вжиття додаткових заходів забезпечення, направлених на обмеження розпорядження таким майном, не є необхідним.
Також апеляційний суд зауважує на тому, що арешт корпоративних прав боржника є окремою юридичною дією, яка має самостійний характер і правові наслідки.
Згідно зі ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника накладається виконавцем для забезпечення виконання рішення суду.
Мета арешту - унеможливити відчуження чи приховування активу, який може бути використаний для задоволення вимог стягувача.
Відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 4 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» арешт рухомого майна підлягає обов'язковому внесенню до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Внесення запису про арешт до Державного реєстру обтяжень рухомого майна має наслідком обмеження розпорядження обтяженим майном. Наявність запису означає, що майно обтяжене і не може бути об'єктом відчуження, переоформлення чи іншим видом передане у власність іншій особі.
Арешт не є тимчасовим або обмеженим у часі заходом. Відповідно до ст. ст. 59-60 Закону України «Про виконавче провадження» арешт може бути скасований:
- за рішенням суду, який його наклав;
- державним або приватним виконавцем у разі відсутності підстав для його подальшого збереження;
- після повного виконання зобов'язань, у межах виконавчого провадження.
До настання відповідних обставин арешт залишається чинним та обов'язковим до виконання і всі органи державної влади, нотаріуси, реєстратори та треті особи, зобов'язані враховувати цей факт при здійсненні будь яких правочинів, дій чи рішень, що стосуються обтяженого майна.
Отже, враховуючи наявність у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна обтяження щодо ОСОБА_1 у вигляді накладення арешту на майно, до якого також відноситься і частка у статутному капіталі, та враховуючи висновки Верховного Суду у справі №450/2388/24, твердження позивачки про відсутність будь-яких заборон ОСОБА_1 вчиняти дії щодо відчуження і розпорядження частками у статутному капіталі товариств не відповідає дійсності.
Необґрунтованими є також аргументи позивачки щодо її неналежного повідомлення як зацікавленої особи про розгляд скарги та ненадання всіх матеріалів справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази повідомлення ОСОБА_1 листом на електронну пошту, у якому містяться відомості про дату розгляду скарги та відомості про суб'єктів оскарження.
При цьому, після повідомлення заінтересованих осіб про розгляд скарги до Міністерства юстиції України надійшли:
- клопотання про надіслання матеріалів скарги в електронній формі на адресу електронної пошти від приватного нотаріуса Папайло Н.Є., зареєстроване в Міністерстві юстиції України 06.02.2025 за №СК-251-25, відповідь на яке надано листом №17670/СК-251-25/33.2.1 від 06.02.2025;
- адвокатський запит від представника заінтересованої особи;
- пояснення по суті поданої скарги від приватного нотаріуса Папайло Н.Є., зареєстроване в Міністерстві юстиції України 10.02.2025 за №СК-318-25;
- заперечення на скаргу від представника заінтересованої особи ОСОБА_1 - адвоката Барбадин-Костенюк (Дунець) Н.М. від 13.02.2025, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.02.2025 за №26627-33-25.
Тобто, позивачка була не лише повідомлена про розгляд скарги, а їй було надано можливість надати свої заперечення, що і було зроблено її представником.
За таких обставин позивачкою не було доведено суду першої інстанції обставин порушення Міністерством юстиції України норм чинного законодавства під час прийняття наказу №765/5 від 17.03.2025 «Про задоволення скарги», з огляду на що у суду були відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання його незаконним і скасування в частині п. п. 1, 2 та 4.
Також місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконними та скасування п. п. 3 та 5 наказу в силу того, що спір з приводу законності рішень Міністерства юстиції України, виданих у формі наказів про скасування рішень державного реєстратора, прийнятих Міністерством юстиції України внаслідок перевірки процедури здійснення реєстрації, підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства з огляду на те, що виник внаслідок виконання Міністерством юстиції України владних управлінських функцій (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №910/8424/17).
Враховуючи усе вищезазначене, твердження позивачки, викладені в апеляційній скарзі, повністю спростовуються встановленими вище обставинами справи.
Отже, наказ Міністерства юстиції України №765/5 від 17.03.2025 прийнятий у відповідності до вимог закону та обставин, встановлених у висновку Колегії.
Як наслідок, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні заявленого позову в частині визнання незаконними та скасування п. п. 1, 2 та 4 наказу та закриття провадження в частині в частині визнання незаконними та скасування п. п. 3 та 5 наказу.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 у справі №910/3726/25 ухвалене з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржницю.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 у справі №910/3726/25 залишити без змін.
3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 25.09.2025.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді С.І. Буравльов
В.В. Андрієнко