вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" вересня 2025 р. Справа№ 910/3371/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Барсук М.А.
Пономаренка Є.Ю.
при секретарі: Реуцькій Т.О.
перевіривши матеріали апеляційної скарги акціонерного товариства "Укрзалізниця"
на рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2025
у справі №910/3371/25 (суддя Кирилюк Т.Ю.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард"
до акціонерного товариства "Укрзалізниця"
про зобов'язання вчинити дії,
У березні 2025 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про зобов'язання останнього внести зміни до особового рахунку позивача №2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 29398,08 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору про надання транспортних послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №43-41564379/2020-001, в результаті чого, за доводами позивача, відповідач безпідставно отримав з особового рахунку позивача №2829531 кошти, як збір за зберігання вантажу, під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу.
Рішенням господарського суду міста Києва від 03.06.2025 позов задоволено повністю.
Зобов'язано акціонерне товариство "Укрзалізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5; ідентифікаційний номер 40075815) внести зміни до особового рахунку товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (03038, місто Київ, вулиця Івана Федорова, будинок 32, літера А, 3-й поверх; ідентифікаційний номер 41564379) №2829531, шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 29 398, 08 грн.
Стягнуто з акціонерного товариства "Укрзалізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5; ідентифікаційний номер 40075815) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (03038, місто Київ, вулиця Івана Федорова, будинок 32, літера А, 3-й поверх; ідентифікаційний номер 41564379) 2 422, 40 грн судового збору.
Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив, судом першої інстанції встановлено, що грошові кошти в сумі 29 398,08 грн з ПДВ були безпідставно списані відповідачем з особового рахунку позивача, як збір за зберігання вантажу, поза межами укладеного між сторонами договору, на підставі п. 9 Правил зберігання вантажів, які при такому списанні застосовані бути не можуть.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, акціонерне товариство "Укрзалізниця" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2025 по справі №910/3371/25 скасувати повністю; прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" до акціонерного товариства "Укрзалізниця" про внесення змін до особового рахунку товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми в розмірі 29398, 08 грн, та стягнення судового збору - відмовити повністю; здійснити розподіл судових витрат; розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 29398,08 грн, нарахованих і стягнутих Акціонерним товариством "Укрзалізниця" в якості збору за зберігання вантажів на підставі накопичувальної картки №18110565, суперечить попередній поведінці позивача у відносинах щодо сплати відповідних платежів на користь АТ "Укрзалізниця", а саме підписання без зауважень накопичувальної картки №18110565, що має наслідком зарахування відповідної суми попередньої оплати по особовому рахунку в якості оплати наданих послуг.
Відповідач вважає, що враховуючи об'єм наданих послуг з накопичення вагонів, тривалість затримки (простою) вагонів на станції відправлення Городенка-Завод під накопиченням в очікуванні оформлення маршрутного поїзда, розмір плати за зберігання вантажу, залежали безпосередньо від вантажовідправника ТОВ "ГРЕЙНСВАРД", що здійснював навантаження. Тому, на думку відповідача, ним правомірно здійснено нарахування та списання коштів за зберігання вантажу.
Також апелянт зазначає, що позивачем пропущено строки позовної давності на звернення з даною позовною заявою до суду, оскільки ТОВ "ГРЕЙНСВАРД" був обізнаний про списання коштів за зберігання у вагонах при перевезенні вантажу, ще 18.11.2021, а відповідно до Статуту залізниць України та Господарського кодексу України позов до перевізника у даній справі може бути пред'явлений протягом 6 місяців після спливу 6-місячного строку, передбаченого для пред'явлення претензії, та 3-місячного строку, передбаченого для надання відповіді на претензію, тобто протягом 15 місяців. Позивач, в свою чергу, звернувся з даним позовом до суду 19.03.2025, тобто після спливу строку позовної давності.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2025 апеляційну скаргу у справі №910/3371/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Руденко М.А. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" на рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2025 у справі №910/3371/25 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін. Витребувано у господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3371/25
26.06.2025 через канцелярію суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі - перевізник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (далі - замовник) було укладено договір про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом №43-41564379/2020-001 від 06.03.2020 (далі - договір) (а.с.7-21), предметом якого, є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні Договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) вагона Перевізника не є орендною платою (п. 1.1. договору).
Умовами п. 1.3. договору передбачено, що маршрутна відправка - партія вантажу за однією накладною, яка відповідає ваговій нормі та/або кількості вагонів у поїзді, що встановлені Перевізником; маршрутний поїзд - вантажний поїзд, одночасно пред'явлений до перевезення Замовником, який відповідає установленій Перевізником масі та/або довжині та прямує без переробки на одну станцію призначення/вихідну станцію. Маршрутний поїзд може бути оформлений одним або декількома перевізними документами; первинні документи - документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, зокрема: перевізні документи, зведена відомість, накопичувальна картка, відомість плати за користування вагонами та контейнерами, подавання, забирання вагонів та маневрову роботи інші; послуги, пов'язані з організацією та здійсненням перевезення вантажів - послуги, що надаються Перевізником Замовнику згідно з Договором (додатків до нього), у т.ч. на підставі окремої заявки Замовника.
Пунктом 1.4. договору визначено, що надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.
Відповідно до п. 2.1. договору, обов'язки замовника, становлять, зокрема: сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника (п. 2.1.4.); відшкодовувати перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (п. 2.1.5.); у строки, встановлені розд. 4 договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості. Підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу Замовника - підписувати та надавати Перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги (п. 2.1.7.).
Умовами п. 2.3. договору передбачено обов'язки перевізника, зокрема: приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) Замовника або у власних вагонах (контейнерах) Перевізника, надавати власні вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками Замовника згідно інформації розміщеної у Системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до Договору та Збірнику тарифів (п. 2.3.2.); складати документи, передбачені п.п. 1.3., 1.4. та розд. 4 Договору, щодо нарахування сум платежів (п. 2.3.5.).
Відповідно до п. 3.1. договору, розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах Замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів.
Пунктом 13 договору передбачено, що невід'ємною частиною договору є додатки, зокрема: додаток 1-1 "Ставки плати за додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами" та додаток 1-4 "Умови накопичення вагонів".
Згідно з п. 13.1. договору, у випадках, якщо додатками до договору визначені умови інші ніж в основному тексті договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту договору.
Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №43-41564379/2020-001 від 06.03.2020 містить спеціальні умови, які відносяться до "окремих послуг", зокрема, додаток № 1-4 до договору "Умови накопичення вагонів" (далі - додаток №1-4), який є невід'ємною частиною договору. (а.с.26)
Відповідно до п. 1 додатку №1-4, на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів перевізника та/або вагонів Замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними або контейнерними проїздами на станції призначення (далі - накопичення вагонів).
Станціями накопичення можуть бути станції відправлення та /або станції на шляху прямування вагонів до станції призначення (п. 2 додатку №1-4).
За умовами п. 3 додатку №1-4, для організації накопичення вагонів замовник направляє для погодження перевізником звернення із зазначенням бажаних станцій накопичення та максимальної кількості вагонів, що може бути накопичено на кожній з них. Строк розгляду перевізником такого звернення становить не більше ніж 15 робочих днів. За результатом розгляду звернення замовника, перевізник інформує про можливість накопичення вагонів із зазначенням станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено на них, або надає обґрунтовану відмову.
В межах узгоджених станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено, Замовник щомісячно надає Перевізнику на такі станції накопичення заявки на накопичення вагонів із зазначенням: станції накопичення; граничної кількості вагонів для накопичення; розподілу для накопичення вагонів за їх видами, різновидом вантажу, станції призначення; періоду дії такої заявки (п. 4 додатку №1-4).
Нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника замовника, яким замовлено надання такої послуги (п. 10 додатку №1-4).
Відповідно до накладних №39970629, 39970645, 39970652 позивачем було передано до перевезення маршрутний потяг №111602 (п. 7 накладної) з вантажем (кукурудзи) з відомістю вагонів в кількості 50 вагонів зі станції Городенка-Завод Львівська залізниця. (а.с.32,34,36).
За час накопичення маршрутного поїзда №111602 станцією Городенка - Завод Львівської залізниці нараховано:
- плату за організацію перевезень в накопичення власного рухомого складу у розмірі 5 875,00 грн з ПДВ, що підтверджується Накопичувальною картою № 18110565 та Переліком №20211118 (а.с.38-39;)
- збір за зберігання вантажів у вагонах у розмірі 29 398,08 грн з ПДВ, що підтверджується також Накопичувальною карткою №18110565 та Переліком № 2021118 (а.с.38-39);
- плату за користування вагонами у розмірі 91 194,72 грн з ПДВ, що підтверджується відомостями №№16110232, 17110237, 17110238, 17110239 та переліком №2021117 (а.с.41-44,47)
Позивач звертаючись з позовними вимогами зазначив, що у залізниці були відсутні правові підстави для нарахування позивачу збору за зберігання вантажів при накопиченні маршрутного поїзда №111602, а тому кошти у розмірі 29 398,08 грн набуті залізницею без достатньо правової підстави (безпідставно набуте мано).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що зобов'язання відповідача внести зміни до особового рахунку позивача № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 29 398,08 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю, оскільки, зазначена сума грошових коштів безпідставно списана з особового рахунку позивача, як збір за зберігання вантажу, поза межами укладеного між сторонами спору договору на підставі пункту 9 Правил, які при такому списанні застосовані бути не можуть.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 307 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно із статтею 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За змістом частини 2 статті 307 ГК України та частин 2, 3 статті 909 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Згідно з частиною 1 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Частиною 1 статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі по тексту - Статут) визначено термін накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Згідно із статтями 61, 62 Статуту тарифи на перевезення, збори і штрафи, встановлені відповідно до чинного законодавства, публікуються у Збірниках правил перевезень і тарифів залізничного транспорту.
Тарифи на перевезення і ставки зборів, затверджені залізницями, публікуються у засобах масової інформації із зазначенням терміну введення їх у дію.
Порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць.
Пунктом 46 Статуту встановлено, вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача.
За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Відповідно до статті 71 Статуту взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій, визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).
За умовами додатку 1-4 до договору "Умови накопичення вагонів" на окреме замовлення Перевізник надає послугу Замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів Перевізника та/або вагонів Замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними поїздами або контейнерними поїздами на станції призначення (далі - накопичення вагонів) (пункт 1 додатку 1-4).
Станціями накопичення можуть бути станції відправлення та/або станції на шляху прямування вагонів до станції призначення (пункт 2 додатку 1-4).
На станціях накопичення на шляху прямування перевізник контролює накопичення вагонів відповідно до заявки замовника для подальшого формування поїзду та відправлення на станцію призначення (пункт 5 додатку 1-4).
Початком накопичення є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - прибуття вагонів на станцію накопичення; на станції відправлення - момент фактичної передачі Замовником вагонів Перевізнику (пункт 6 додатку 1-4).
Часом закінчення накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - формування поїзду з таких вагонів: на станції відправлення - приймання останнього вагону Перевізником (пункт 7 додатку 1-4).
Час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23 (пункт 8 додатку 1-4).
За послугу з накопичення вагонів Замовник сплачує: плату за вільним тарифом "Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу" відповідно до додатку 1-1 до договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (підпункт 9.1 пункту 9 Додатку 1-4); за затримку вагонів замовника: платежі пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з збірником тарифів та правилами перевезення вантажів (підпункт 9.2 пункту 9 Додатку 1-4); за затримку власних вагонів перевізника: платежі пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з Збірником тарифів та правилами перевезення вантажів та пункту 3.4 договору. Плата за маневрову роботу під час надання послуг з накопичення замовнику не нараховується (підпункт 9.3 пункту 9 додатку 1-4).
Нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника Замовника, яким замовлено надання такої послуги (пункт 10 додатку 1-4).
Пунктом 3.4 договору визначено, що замовник зобов'язаний сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника: під час виконання вантажених операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікування подавання під вантажні або інші операції, з причин, які не залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, які не залежать від перевізника (далі - плата за користування власними вагонами перевізника).
Згідно із пунктом 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, у редакції від 28.11.2014, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 866/5087 (далі по тексту - правила) збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Термін безоплатного зберігання обчислюється: якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження; при переадресуванні - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу; при затримці - з моменту затримки.
Відповідно до пункту 9 Правил за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
Водночас оформлення/не оформлення окремої накладної на кожну групу вагонів з маршрутного потягу, або одного документа на весь маршрутний потяг ніяк не впливає на відправлення маршрутного потягу до моменту формування (накопичення) складу в 50 вагонів з вантажем.
Накопичення вагонів з вантажем (маршрут) у цьому випадку відбувається в межах договірних відносин (є предметом послуги, за яку сплачується тариф), отже, не може кваліфікуватись як "матеріальна відповідальність" та не має такого елементу, як вина відправника.
Згідно положень пунктів 8 та 9 Правил нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі з причин, не залежних від Залізниці).
Пункт 9 Правил застосовується у випадку сформованого до відправки відправлення (вагону), причиною затримки/невідправлення якого є "очікування оформлення документів". Відтак, відповідне нарахування є штрафними санкціями (матеріальною відповідальністю) до вантажовідправника, яке направлено на скорочення часу простою вже готових до відправлення вагонів в період оформлення документів на таку відправку.
Накопичення вагонів з вантажем (маршрут) відбувалося на підставі договірних відносин, предметом яких є послуги, за які сплачується тариф, що вказує на відсутність такого елементу складу правопорушення, як вина відповідача.
Затримка вагонів під час накопичення останніх для формування маршрутного поїзду не може кваліфікуватись як порушення зобов'язань з боку позивача (замовника послуги), оскільки цілком відповідають умовам укладеного сторонами Договору, який передбачає надання послуги з накопичення вагонів, та Додатку № 1-4 до нього.
За змістом пункту 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Пунктом 3 вказаних Правил визначено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними проводиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі пам'яток про подавання/збирання вагонів форми ГУ-45, повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, актів про затримку вагонів форми ГУ-23, актів загальної форми ГУ-23. Пам'ятки про видачу/приймання контейнерів, повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами оформляються в електронному або паперовому вигляді. На вимогу вантажовласника йому надається копія пам'ятки про подавання/забирання вагонів, пам'ятки про видачу/приймання контейнерів.
Відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватись працівником станції і вантажовідправником (абзаци 1-4 пункту 4 Правил №113).
Відповідно до абзаців 5, 6 пункту 4 Правил №113, час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника; час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у пам'ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій; пам'ятка підписується відповідальною особою станції і вантажовласник.
Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надається вантажовласнику (пункт 2.6 Правил №644).
Укладений між сторонами договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 06.03.2020 №43-41564379/2020-001 містить спеціальні умови надання окремих послуг, які передбачені додатком №1-4 до вказаного правочину, який є невід'ємною частиною останнього.
Виходячи зі змісту додатку №1-4 до договору та положень спірного договору, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія, що у спірних правовідносинах мета замовлення позивачем спеціальної послуги полягала саме в накопиченні вагонів для формування маршрутного поїзда в 50 вагонів. Тобто, процес накопичення вагонів фактично передбачає затримку окремих вагонів на певний час з метою формування маршрутного поїзда, на що відповідач надав свою згоду шляхом укладання з позивачем договору.
Отже, АТ "Укрзалізниця", як перевізник, надала позивачу, як замовнику, згідно з умовами договору послугу з накопичення вагонів, за попередньо погодженим планом, який мав ознаку "маршрутний" та за попередньою заявкою, без отримання якої замовник не спроможний сформувати маршрутний поїзд.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.02.2024 у справі №915/305/22 та від 09.04.2024 у справі №915/5/23.
Верховний Суд у постановах від 01.02.2024 у справі №915/305/22 та від 09.04.2024 у справі №915/5/23 виснував, що пункти 8, 9 Правил зберігання вантажів не можуть застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки затримка вагонів відбулась з обставин, що залежали від відповідача, а саме: наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях відповідача з метою формування маршрутного потяга.
Відповідно до умов додатку 1-4 до договору "Умови організації накопичення вагонів" у період "накопичення" сплачується плата, встановлена у пункті 9.1. цього додатку - за вільним тарифом "організація перевезень і накопичення власного рухомого складу" відповідно до додатку 1-1 до договору. При цьому додаток №1-1 - це "ставки плати за додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами".
У період затримки вагонів з вини Замовника (саме затримки вагонів, а не накопичення) сплачуються платежі, пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування. При цьому обов'язковим елементом, встановленим для застосування пункту 9.2. додатку № 1-4 до договору, є "затримка з вини замовника", зазначеного залізницею не доведено.
Пункт 9 додатку 1-4 до договору не ототожнює, а розділяє поняття "накопичення рухомого складу" (підпункт 9.1 пункту 9) та "затримку вагонів перевізника" (підпункт 9.2 пункту 9).
Таким чином, залізниця неправомірно списала з рахунку позивача збір за зберігання вантажу відповідно до пункту 9 правил при накопиченні вагонів з вантажем для формування відповідачем маршрутного потягу у сумі 29398,08 грн з ПДВ на підставі накопичувальної картки .
Доводи залізниці про те, що нею правомірно нараховано позивачу збір за зберігання вантажу колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки згідно з підпунктом 2.1.7 пункту 2.1 договору замовник зобов'язаний підписувати не пізніше двох робочих днів від дати надання послуг, зокрема, накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За змістом ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Положення цієї глави (тобто глави 83 ЦК України) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Таким чином, списання відповідачем з особового рахунку позивача грошових коштів в сумі 29398,08 грн з ПДВ як збору за зберігання вантажу відбулось у зв'язку з договором, однак не на його виконання, а поза межами домовленостей, передбачених вказаним правочином.
Доводи апеляційної скарги не містять заперечень щодо факту формування маршрутного поїзда та замовлення і сплати товариством окремої послуги з накопичення вагонів для відправлення їх маршрутним потягом, тож залізницею не надано документів на підтвердження наявності затримки вагонів відмінної від накопичення маршрутного поїзда. Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що у період накопичення вагонів для групових відправок / маршрутного поїзда / контейнерного поїзда у Залізниці відсутні підстави застосовувати матеріальну відповідальність за зберігання вантажу на коліях загального користування, оскільки у цей час здійснюється накопичення вагонів з вантажем у відповідності до умов додатку 1-4 до договору і ці правовідносини є предметом окремої належним чином сплаченої спеціальної послуги.
Стосовно доводів апелянта про те, що судом першої інстанції не було застосовано строки позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Відповідно до статті 136 Статуту залізниць України позови до залізниць можуть бути пред'явлені у шестимісячний термін, що обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту, яким передбачено також і 6-місячний строк для пред'явлення претензії, з визначенням певних умов, обставин, підстав та строку його обмеження.
Отже, статті 134, 136 Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу позовної давності за позовами до залізниці.
Відтак позовна давність починає свій перебіг з дня одержання відповіді на пропозицію позивача або з дня закінчення строку, встановленою частиною третьою статті 315 ГК України для відповіді на пропозицію. Враховуючи, що дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, у вирішенні питання про початок перебігу позовної давності у розумінні цієї норми ГК України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (частини друга та третя статті 315 ГК України), незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника.
При цьому відсутність відомостей щодо звернення позивача до відповідача з претензією не впливає на порядок обчислення позовної давності, оскільки визначений законом строк, у межах якого особа має право звернутися до суду, не може починатися строком на реалізацію права на досудове врегулювання спору.
Аналогічний правовий висновок виклав Верховний Суд у постановах від 11.04.2019 у справі №905/729/18, від 13.08.2019 у справі №910/11614/18, від 10.09.2019 у справі №905/2303/18.
Таким чином, позов до перевізника у цій справі мав бути пред'явлений протягом 6 місяців після спливу 6-місячного строку, передбаченого для пред'явлення претензії, та 3-місячного строку, передбаченого для надання відповіді на претензію, що узгоджується з положеннями статей 134, 136 Статуту залізниць України.
Зазначених висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду при розгляді справи №910/11949/20 (постанова від 18.06.2021).
Окрім того, пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє як необґрунтоване посилання відповідача на пропуск строків позовної давності, оскільки на день звернення позивача до суду з даним позовом останнім строк позовної давності пропущено не було.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Відповідно до ст.ст. 73,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 03.06.2025 року у справі №910/3371/25, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд, -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" на рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2025 у справі №910/3371/25 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2025 у справі №910/3371/25 залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на відповідача (апелянта).
Матеріали справи №910/3371/25 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді М.А. Барсук
Є.Ю. Пономаренко