вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" серпня 2025 р. Справа№ 911/218/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Коробенка Г.П.
Тарасенко К.В.
при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.
за участю представників сторін:
від позивача: (прокурор) Білоконь І.А.
від відповідача: Косарецький В.М.
від третьої особи: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Аргумент фонд"
на рішення Господарського суду Київської області від 25.06.2024 (повний текст складено 08.07.2024)
у справі № 911/218/24 (суддя Заєць Д.Г.)
за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації
до Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Аргумент фонд"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"
про витребування земельної ділянки,
Короткий зміст і підстави позовних вимог.
У лютому 2024 року Заступник керівника Київської обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (далі - Київська ОДА, позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 18.03.2024) до Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Аргумент фонд" (далі - АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Аргумент фонд", відповідач) про витребування на користь держави в особі позивача з незаконного володіння відповідача земельної ділянки з кадастровим номером 3223187700:12:028:0036.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, а її вибуття з державної власності відбулося за відсутності відповідних правових підстав, отже перебування спірної земельної ділянки у володінні відповідача є незаконним. Набуття відповідачем у власність вказаної земельної ділянки та державна реєстрація права власності на неї за відповідачем здійснено всупереч вимог статей 20, 55, 56, 84, 116, 141, 149 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статей 5, 7, 57 Лісового кодексу України (далі - ЛК України), а тому підлягає витребуванню з незаконного володіння АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Аргумент фонд" на користь держави в особі Київської обласної ОДА в порядку статті 387 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.02.2024 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" (далі - ДП "Ліси України", третя особа).
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Київської області від 25.06.2024 у справі № 911/218/24 позовні вимоги Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Аргумент фонд" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", про витребування земельної ділянки задоволено повністю.
Витребувано на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент фонд" земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:12:028:0036.
Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент фонд" на користь Київської обласної прокуратури 75 183,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів встановив, що спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення, перебуває у розпорядженні Київської ОДА та передана у постійне користування ДП "Ліси України", уповноважений орган згоди на зміну цільового призначення цієї земельної ділянки не надавав, процедура зміни цільового призначення земельних ділянок лісового фонду, в тому числі спірної, не проводилась, отже спірна земельна ділянка вибула з володіння власника не з його волі, тому реєстрація права власності на цю земельну ділянку ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", а в подальшому АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Аргумент фонд" є порушенням вимог статей 20, 55, 56, 84, 116, 141, 149 ЗК України та статей 5, 7, 57 ЛК України, що свідчить про законність, обґрунтованість та визнання такою, що підлягає задоволенню позовної вимоги прокурора про витребування зазначеної земельної ділянки з незаконного володіння відповідача на користь її титульного власника - Київської ОДА в порядку, визначеному статтями 387, 388 ЦК України.
При цьому суд першої інстанції погодився з твердженнями прокурора про те, що на момент державної реєстрації 28.02.2020 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за собою права приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036 ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" було обізнане про наявність рішення Обухівського районного суду від 07.04.2015 у справі №372/268/15-ц, яким спірну земельну ділянку витребувано на користь держави, оскільки, упродовж 2018-2022 років ПАТ "Європейський газовий банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" рішення Обухівського районного суду від 07.04.2015 у справі №372/268/15-ц було оскаржено до апеляційної інстанції. Ухвалою Київського апеляційного суду від 22.09.2021, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20.05.2022, апеляційне провадження у справі №372/268/15-ц закрито.
Водночас, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами про обізнаність прокурора щодо порушення інтересів держави щодо спірної земельної ділянки з 2015 року у зв'язку з наявністю у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про обтяження цієї земельної ділянки у виді іпотеки, а також обізнаності прокурора про рішення у справі №372/4868/14-ц, а тому судом першої інстанції визнано доводи відповідача про початок перебігу строку позовної давності у спірних правовідносинах з 2015 року необґрунтованими та такими, що не підтверджені відповідними доказами.
Суд першої інстанції виснував, що прокурор з позовом в інтересах держави в особі Київської ОДА про витребування спірної земельної ділянки звернувся в межах позовної давності, оскільки прокурору про повторне порушення інтересів держави щодо спірної земельної ділянки, яке полягало у неправомірній реєстрації права власності на неї за відповідачем, стало відомо у березні 2023 року за наслідками аналізу інформації, отриманої, у тому числі, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Аргумент фонд" 29.07.2024 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її задовольнити та винести постанову, якою в задоволенні позову прокурора в інтересах держави в особі Київської ОДА відмовити в повному обсязі.
Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначив, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд першої інстанції не досліджував обставини, на які посилався відповідач, та без врахування судової практики зі спірного питання, на яку звертав увагу відповідач у своїх запереченнях.
Так, відповідач стверджує, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції, зокрема, не враховано, що:
-у справі №372/268/15-ц прокурором витребовувалась земельна ділянка не на користь власника - держави в особі Кабінету Міністрів України, а на користь Державного підприємства "Київське лісове господарство", отже витребування спірної земельної ділянки на користь держави не відбулося, тому як не було заявлено такої вимоги;
-державна реєстрація права власності земельної ділянки з кадастровим номером №3223187700:12:027:0036 за державою та реєстрація права постійного користування цієї земельною ділянкою за ДП "Київське лісове господарство" була відсутня;
- рішення Обухівського районного суду Київської області від 07.04.2015 у справі №372/268/15-ц не виконано належним чином, як того вимагає Закон, а саме: не проведено подальшої реєстрації відповідних речових прав, отже відсутні докази, які б належно підтверджували, що на момент державної реєстрації 28.02.2020 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за собою права приватної власності на спірну земельну ділянку ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" було обізнано про наявність рішення Обухівського районного суду від 07.04.2015 у справі №372/268/15-ц;
-відповідач не був учасником справи №372/268/15-ц, тому, як наслідок, ухвалене у цій справі рішення не є преюдиційним для даної справи, що розглядається, а відповідач має право заперечувати обставини, які були відображені у зазначеному рішенні;
- з огляду на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 та від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, рішення у справі №372/268/15-ц від 07.04.2015 не може бути прийнятим до уваги судом, адже воно постановлено на користь неналежного позивача - ДП "Київське лісове господарство", на захист інтересів якого прокурор не має повноважень заявляти позовні вимоги;
-ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" набуло право власності в межах реалізації майна на прилюдних торгах на підставі рішення Обухівського районного суду від 20.11.2014 у справі №372/4868/14-ц про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке набрало законної сили, та на сьогоднішній день не скасовано;
-відповідач зазначав, що при укладенні договору купівлі-продажу в Державному реєстрі речових прав були відсутні будь-які обтяження або записи щодо спірної земельної ділянки, а тому він є добросовісним набувачем;
-за висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №912/2797/21, щодо правомірності втручання у право мирного володіння спірною земельною ділянкою слідує, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються;
-саме з вини позивача, починаючи з 2015 року, не відбулась реєстрація права власності на спірну земельну ділянку за державою або право користування за ДП "Київське лісове господарство", і саме у зв'язку з нехтуванням прокурором права на оскарження судового рішення у справі №372/4868/14-ц;
-позовні вимоги не підлягають задоволенню, адже через помилку та уникнення виконання обов'язків з боку позивача наразі відповідач повинен шукати захисту в суді та доказувати свою добросовісність;
-позовна заява у даній справі подана прокурором зі спливом позовної давності, оскільки строк на пред'явлення цього позову виник у 2015 року, з дати звернення прокурора до Обухівського районного суду з позовом у справі №372/268/15-ц, оскільки саме з цього часу державі було відомо про порушення її прав, але дій прокурором на їх захист у повному обсязі вчинено не було.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2024 апеляційну скаргу прокурора у справі №911/218/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Тарасенко К.В., Коробенка Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/218/24, а також відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 911/218/24.
07.08.2024 матеріали справи № 911/218/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А. у відпустці з 08.08.2024 по 10.08.2024, процесуальні дії у справі не вчинялись.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2024 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці.
Згідно з Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2024 справу № 911/218/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді ОСОБА_1, Коробенко Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2024 апеляційну скаргу АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Аргумент фонд" на рішення Господарського суду Київської області від 25.06.2024 у справі № 911/218/24 залишено без руху на підставі статті 174, частини 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), надано скаржнику десять днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
На виконання вимог вищезазначеної ухвали, скаржником 22.08.2024 усунуто недоліки апеляційної скарги та надано суду докази сплати судового збору у розмірі 90 219,60 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Аргумент фонд" на рішення Господарського суду Київської області від 25.06.2024 у справі № 911/218/24, розгляд справи призначено на 25.10.2024 о 15 год 20 хв, рекомендовано учасникам справи вчинити процесуальні дії у справі у строки встановлені судом.
Однак, у зв'язку з відрядженням головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А. з 12.10.2024 по 20.10.2024 включно, судове засідання у призначений час не відбулось.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А. у відпустці з 21.10.2024 по 25.10.2024 включно, процесуальні дії у справі не вчинялись.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 розгляд апеляційної скарги прокурора у даній справі призначено на 26.11.2024 о 15 год 40 хв.
Проте, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А. з 04.11.2024 по 06.12.2024, судове засідання у призначений час не відбулось.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи, у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_1 , який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку.
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2024 справу № 911/218/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Тарасенко К.В., Коробенка Г.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2024 вказаною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу відповідача на рішення Господарського суду Київської області від 25.06.2024 у справі №911/218/24, розгляд якої призначено у судовому засіданні на 18.02.2025 о 14 год 00 хв.
Судове засідання у призначений час не відбулось, у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги в м. Києві 18.02.2025 з 14 год 54 хв до 15 год 22 хв.
При цьому 18.02.2025 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду розгляд апеляційної скарги відповідача на рішення суду першої інстанції у даній справі призначено на 01.04.2025 о 15 год 00 хв.
За результатами судового засідання, яке відбулося 01.04.2025, колегією суддів оголошено перерву у справі №911/218/24 до 10 год 20 хв 24.04.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2025 задоволено клопотання представника АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Аргумент фонд"-адвоката Корнійчук Я.П. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, постановлено судове засідання у даній справі призначене на 24.04.2025 о 10 год 20 хв проводити в режимі відеоконференції за участю представника відповідача - адвоката Корнійчук Я.П.; попереджено сторін, що відповідно до частини 5 статті 197 ГПК України, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці.
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2025 апеляційну скаргу АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Аргумент фонд" на рішення Господарського суду Київської області від 25.06.2024 у справі № 911/218/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Сибіги О.М., Коробенка Г.П.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 28.04.2025 зазначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу відповідача на рішення Господарського суду Київської області від 25.06.2024 у справі №911/218/24, розгляд справи призначено на 17.06.2025 о 15 год 45 хв.
Однак, у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А. у відпустці з 09.06.2025 по 22.06.2025 включно, судове засідання у призначений час не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 розгляд апеляційної скарги відповідача у даній справі призначено на 31.07.2025 об 11 год 30 хв.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А. з 31.07.2025 по 01.08.2025 включно, судове засідання у призначений час не відбулось.
З огляду на перебування головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А. у відпустці з 04.08.2025 по 05.08.2025 включно, процесуальні дії у справі не здійснювались.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2025 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи, у зв'язку з перебуванням судді Сибіги О.М. у відпустці.
Згідно з Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2025 апеляційну скаргу АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Аргумент фонд" на рішення Господарського суду Київської області від 25.06.2024 у справі № 911/218/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Коробенка Г.П., Тарасенко К.В.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 11.08.2025 зазначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу відповідача на рішення Господарського суду Київської області від 25.06.2024 у справі №911/218/24, розгляд справи призначено на 28.08.2025 о 10 год 15 хв.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2025 задоволено клопотання представника АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Аргумент фонд"-адвоката Косарецькова В.М. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, постановлено судове засідання у даній справі призначене на 28.08.2025 о 10 год 15 хв проводити в режимі відеоконференції за участю представника відповідача - адвоката Косарецькова В.М.; попереджено сторін, що відповідно до частини 5 статті 197 ГПК України, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
Позиції інших учасників справи.
10.09.2024 до Північного апеляційного господарського суду від прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу (сформовано в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" 09.09.2024), відповідно до якого останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, а рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін.
Узагальнені заперечення прокурора проти вимог скаржника зводяться до того, що всі аргументи, наведені в апеляційній скарзі, повністю спростовуються положеннями чинного законодавства, процесуальними документами суду першої інстанції, а також доказами, що є в матеріалах справи та досліджені судом першої інстанції в процесі вирішення спору у даній справі.
Так, прокурор наполягає, зокрема, на такому:
-відповідно до вимог статей 387, 398 ЦК України, статті 92 ЗК України та з огляду на факт перебування спірної земельної ділянки у постійному користуванні ДП "Київське лісове господарство", доводи апелянта щодо відсутності правових підстав для звернення постійного користувача, як титульного володільця, такої земельної ділянки до суду з віндикаційним позовом у справі № 372/268/15-ц не відповідають нормам чинного законодавства та судовій практиці з цього питання;
-позов прокурора у справі №372/268/15-ц був пред'явлений не лише в інтересах ДП "Київське лісове господарство", а й в інтересах Кабінету Міністрів України, до повноважень якого в силу статей 122, 149 ЗК України належало розпорядження землями лісогосподарського призначення;
-рішення суду від 07.04.2015 у справі №372/268/15-ц, яким позов прокурора задоволено, за наслідками його перегляду в судах апеляційної та касаційної інстанцій залишено без змін;
- на виконання рішення суду від 07.04.2015 у справі №372/268/15-ц державним реєстратором 25.09.2015 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування за ОСОБА_2 права власності на вказану земельну ділянку (індексний номер рішення 24744913);
- постановою ДВС Обухівського МРУЮ від 16.10.2015 виконавче провадження НОМЕР_1 за виконавчим листом №2-316/15 від 04.06.2015 закінчено на підставі пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з виконанням рішення суду шляхом витребування із володіння боржника ( ОСОБА_2 ) на користь стягувача (ДП "Київське лісове господарство") спірної земельної ділянки, що підтверджується актами вилучення майна та прийому-передачі від 13.10.2015;
-право постійного користування спірною земельною ділянкою ДП "Київське лісове господарство" підтверджено планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування у відповідності до приписів пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України;
-у справі №372/268/15-ц судами всіх інстанцій встановлено обставини неправомірного вибуття спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення із земель державної власності, що перебуває в постійному користуванні ДП "Київське лісове господарство";
-зі змісту судового рішення у цивільній справі №372/4868/14-ц від 20.11.2014 вбачається, що в ньому не міститься встановлених обставин щодо наявності чи відсутності прав фізичних та юридичних осіб на спірну земельну ділянку, змісту цих прав, підстав їх набуття, припинення, повноважень позивача у спірних правовідносинах;
-відповідача не можна вважати добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, зважаючи на те, що на момент її набуття ним як у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, так і в Єдиному реєстрі судових рішень були наявні відомості, які вказували на те, що з приводу такої ділянки існував судовий спір, за наслідками якого остання витребувана на користь держави;
-відповідачем належним чином не аргументовано ні те, як саме наявність обтяження щодо спірної земельної ділянки у виді іпотеки має вплив на перебіг позовної давності, а ні те, яким саме чином обласна прокуратура була обізнана про рішення у справі №372/4868/14-ц, а також зв'язку та впливу вказаного рішення на спірні правовідносини у справі, що розглядається.
Явка представників сторін.
У судове засідання 28.08.2025 з'явилися прокурор та представник відповідача.
Позивач та третя особа не забезпечили участь у судовому засіданні своїх представників, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, із заявами до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки представників у судове засідання не зверталися.
Враховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників позивача та третьої особи.
Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просить її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Київської області від 11.04.2024.
Присутній у судовому засіданні прокурор проти вимог апеляційної скарги заперечив та просить суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Як зазначено прокурором у позові, розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 23.06.2003 №333 "Про передачу земель лісового фонду у постійне користування Обухівському, Козинському лісництвам та Ржищівському держлісгоспу для ведення лісового господарства" у постійне користування Козинському лісництву Київського державного лісовпорядного об'єднання "Київліс" передано 1155,1 га земель лісового фонду для ведення лісового господарства, в тому числі 492,5 га на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району.
Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 29.12.2003 №746 "Про передачу земельних ділянок у власність" затверджено технічну документацію із складання державних актів на право приватної власності на землю в межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району та передано у приватну власність фізичним особам земельні ділянки загальною площею 41,046 га для ведення особистого селянського господарства.
Зокрема, на підставі вказаного розпорядження державні акти на право власності на земельні ділянки отримали: ОСОБА_3 (державний акт на право власності на землю площею 1,000 га серії РЗ №278402 від 30.12.2003), ОСОБА_4 (державний акт на право власності на землю площею 1,000 га серії РЗ №278401 від 30.12.2003), ОСОБА_5 (державний акт на право власності на землю площею 1,000 га серії РЗ №278406 від 30.12.2003), ОСОБА_6 (державний акт на право власності на землю площею 1,000 га серії РЗ №278402 від 30.12.2003), ОСОБА_7 (державний акт на право власності на землю площею 1,000 га серії РЗ №278399 від 30.12.2003), ОСОБА_8 (державний акт на право власності на землю площею 1,000 га серії РЗ №278400 від 30.12.2003), ОСОБА_9 (державний акт на право власності на землю площею 1,000 га серії РЗ №278403 від 30.12.2003), ОСОБА_10 (державний акт на право власності на землю площею 1,000 га серії РЗ №278398 від 30.12.2003), ОСОБА_11 (державний акт на право власності на землю площею 1,000 га серії РЗ №278404 від 30.12.2003).
В подальшому, вказаними особами у відповідності до договорів купівлі-продажу від 09.03.2006 №№749, 767, 721, 746, 752, 724, 732, 729, 786 відчужено належні їм земельні ділянки загальною площею 9,0035 га на користь ОСОБА_12 , яким, у свою чергу, на їх підставі отримано державний акт серії ЯГ №233827 на право власності на земельну ділянку загальною площею 9,0035 га з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036 з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
Рішенням Старобезрадичівської сільської ради від 18.08.2006 №93 (підпункт 1 додатку до пунктів 1-3 рішення) цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036 змінено з особистого селянського господарства на землі для будівництва та обслуговування жилого будинку, внаслідок чого ОСОБА_12 25.10.2006 отримано державний акт на право власності на землю серії ЯД № 658671.
ОСОБА_12 на підставі договору купівлі-продажу від 04.03.2011 №2001 відчужено вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_2 , у зв'язку з чим, на державному акті серії ЯД №658671 проставлено відмітку про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_2 .
Рішенням Обухівського районного суду від 07.04.2015 у справі №372/268/15-ц задоволено позов прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства "Київське лісове господарство" до Обухівської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 , Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району; визнано недійсними розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 29.12.2003 №746 "Про передачу земельних ділянок у власність" в частині передачі у власність земельних ділянок загальною площею 9,0035 га ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 ; підпункт 1 додатку до пунктів 1-3 рішення Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району від 18.08.2006 №93 "Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок громадянам (згідно додатку) на території села Старі Безрадичі Старобезрадичівської сільської ради"; державний акт на землю від 25.10.2006 серії ЯД №658671; витребувано із незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ДП "Київське лісове господарство" земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036 та визнано за ДП "Київське лісове господарство" право постійного користування вказаною земельною ділянкою.
Вказане рішення у справі № 372/268/15-ц мотивоване тим, що з державної власності без згоди Київського обласного управління лісового та мисливського господарства та згоди землекористувача ДП "Київське лісове господарство", незаконно вибули земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею 9,0035 га в кварталі 110 Козинського лісництва, виділах 13-20 ДП "Київське лісове господарство" шляхом прийняття оскаржуваного розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 29.12.03 № 746 в частині передачі у власність земельних ділянок загальною площею 9,0035 га ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , та виготовлення оспорюваних державних актів на право власності на відповідні земельні ділянки, чим порушено інтереси держави.
На виконання вказаного рішення суду, державним реєстратором 25.09.2015 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування за ОСОБА_2 права власності на вказану земельну ділянку (індексний номер рішення 24744913).
Крім того, постановою ДВС Обухівського МРУЮ від 16.10.2015 виконавче провадження НОМЕР_1 за виконавчим листом №2-316/15 від 04.06.2015 закінчено на підставі пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" з підстав виконання рішення суду шляхом витребування із володіння боржника ( ОСОБА_2 ) на користь стягувача (ДП "Київське лісове господарство") земельної ділянки з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036, що підтверджується актами вилучення майна та прийому-передачі від 13.10.2015.
Водночас, прокурором встановлено, що заочним рішенням Обухівського районного суду від 20.11.2014 у справі №372/4868/14-ц задоволено позов ПАТ "Європейський газовий банк" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки. В рахунок погашення заборгованості ТОВ "Видавничий дім "Інтегра" перед ПАТ "Європейський газовий банк" за кредитним договором від 18.02.2008 №85-180208 у розмірі 29 966 737,97 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки, який належить ОСОБА_2 , а саме земельну ділянку загальною площею 9,0035 га з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036.
Як убачається зі змісту заочного рішення Обухівського районного суду від 20.11.2014 у справі №372/4868/14-ц, копія якого надана прокурором до матеріалів справи, судом встановлено, що 18.02.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Європейський газовий банк" (правонаступником, якого є ПАТ "Європейський газовий банк") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Інтегра" (позичальник) було укладено кредитний договір №85-180208, у відповідності до якого ТОВ "Видавничий дім "Інтегра" надавався кредит з кредитною лінією в розмірі 35000000 (тридцять п'ять) мільйонів гривень, які позичальник зобов'язувався повернути банку та сплатити проценти за користування кредитом у строки та в порядку, передбаченими кредитним договором. Кінцевий строк погашення кредиту до 19 лютого 2015 року.
В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 29.12.2012 між ПАТ "Європейський газовий банк" та ОСОБА_2 (іпотекодавець) було укладено та нотаріально посвідчено договір іпотеки №1093-2912112/1 з усіма змінами і доповненнями, згідно умов якого іпотекодавцем було передано в іпотеку банку в якості забезпечення виконань зобов'язань позичальника перед банком по кредитному договору наступне майно: земельна ділянка загальною площею 9,0035 га, що належить іпотекодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯД № 658671, виданого 25 жовтня 2006 року Обухівським районним відділом земельних ресурсів, на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого Морозовою С.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 04 березня 2011 року за реєстровим № 2001. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 2344, зареєстровано в поземельній книзі за номером 3223187700120270036:3:001. Земельна ділянка розташована на території с. Старі Безрадичі Обухівського району Київської області, кадастровий номер 3223187700:12:027:0036.
Саме у зв'язку з невиконанням ТОВ "Видавничий дім "Інтегра" своїх зобов'язань за кредитним договором, які забезпечені іпотекою, банк звернувся з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, за яким Обухівським районним судом відкрито провадження у справі №372/4868/14-ц.
15.10.2019 між ПАТ "Європейський газовий банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, дебіторської заборгованості, майнових прав за дебіторською заборгованістю та майнових прав, що випливають з цінних паперів, згідно якого, до ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" перейшли, у тому числі, права за кредитним договором від 18.02.2008 №85-180208 (зі змінами) та договором іпотеки від 29.12.2012 №1093-291212/І (зі змінами).
28.02.2020 ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано за собою право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036. Підставою для відповідної реєстрації вказано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 28.02.2020. Відповідно до змісту вказаного свідоцтва, приватним нотаріусом посвідчено, що ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" належить на праві власності земельна ділянка з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036, "оскільки торги не відбулися і стягувач ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" виявив бажання залишити за собою непродане майно, що раніше належало ОСОБА_2 ".
В подальшому, ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на підставі договору купівлі-продажу від 20.12.2021 відчужило земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036 на користь AT "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент фонд", яке, згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Інформаційна довідка № 360060043 від 26.12.2023), залишається її власником на даний час.
Звертаючись з позовом у даній справі (з урахуванням заяви про зміну предмета позову), прокурор вказав, що вибуття спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення з державної власності та державна реєстрація права власності на неї за AT "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент фонд" здійснена з грубими порушеннями вимог статей 20,55, 56. 84, 116, 141, 149 ЗК України та статей 5, 7, 57 ЛК України, а тому підлягає витребуванню на користь держави в особі Київської ОДА з незаконного володіння АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент фонд" в порядку, передбаченому статтею 387, 388 ЦК України.
На підтвердження заявлених позовних вимог прокурором подано до матеріалів цієї справи, крім вище зазначених розпоряджень, державних актів, договорів, судових рішень, зокрема такі докази в копіях:
- Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 28.02.2012 № 45/01, складений державними інспекторами контролю за використанням та охороною земель Управління Держземінспекції Головного Держкомзему у Київській області, відповідно до якого у результаті перевірки встановлено, що вказані в акті земельні ділянки, серед яких і земельна ділянка з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036, повністю, деякі частково, накладаються на землі лісового фонду (110 квартал Козинського лісництва, виділи 13-20), що знаходяться в постійному користуванні згідно з частиною 5 Перехідних положень Лісового кодексу України в ДП "Київський лісгосп";
- лист Управління Держземагенства в Обухівському районі Головного управління Держземагенства у Київській області від 25.11.2014 № 1.1-24/245, відповідно до якого, зокрема, в архіві управління відсутні, не обліковуються та розробником на зберігання не передавалися другі примірники державних актів на право власності на земельні ділянки гр. ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 ;
- лист ДП "Київське лісове господарство" від 26.11.2014 № 02-868, в якому підприємство повідомляє про те, що земельна ділянка площею 34,0127 га, яка перебуває у власності ОСОБА_12 та ОСОБА_2 , знаходиться на території земель лісогосподарського призначення лісового фонду Козинського лісництва квартал 110. Земельна ділянка площею 9,0035 га за кадастровим номером 3223187700:12:027:0036 накладається на землі, які обліковуються за матеріалами лісовпорядкування 2003 року, що підтверджується доданою до листа копією планшету з відміткою кадастрових номерів та площі;
- лист Філії "Київське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" від 11.12.2023 № 02-1174, відповідно до якого повідомлено, що згідно з наданими знімками з бази ДЗК земельна ділянка з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036 накладається на квартал 110 виділів 14-20 Козинського лісництва. До вказаного листа додано копії планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2003 та 2014 років (протокол другої лісовпорядної наради від 10.07.2015 з розгляду основних положень проекту організації і розвитку лісового господарства ДП "Київське лісове господарство" Київської області; протокол першої лісовпорядної наради з лісовпорядкування державних лісогосподарських підприємств Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України від 03.06.2014; протокол другої лісовпорядної наради від 14.04.2005 з розгляду проекту організації і розвитку лісового господарства Київського держлісгоспу Київської області на 2004 - 2013 роки (складений за даними розширеного безперервного лісовпорядкування 2003 року); план лісонасаджень ДП "Київський лісгосп" Козинське лісництво. Лісовпорядкування 2014 року; план лісонасаджень Козинського лісництва Виробничої частини ДЛГО "Київліс" Київської області. Лісовпорядкування 2003 року; проект організації та розвитку лісового господарства виробничої частини ДЛГО "Київліс" Державного лісгосподарського об'єднання "Київліс", Ірпінь-2004; проект організації та розвитку лісового господарства ДП "Київське лісове господарство" Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Козинське лісництво, Ірпінь-2015.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що прокурор, як на підставу для задоволення свого позову посилається на преюдиційність рішення у справі №372/268/15-ц від 07.04.2015. Проте, прокурор не доводить до відома суду обставини щодо того, коли рішення Обухівського районного суду Київської області від 07.04.2015 у справі №372/268/15-ц набрало законної сили, та чи міг позивач реалізувати відповідне рішення суду у спосіб, який передбачений Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Так, рішення суду ухвалено 07.04.2015 та не було оскаржено, лише у червні 2018 року ПАТ "Європейський газовий банк" подав апеляційну скаргу, одночасно порушуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення. Відповідач вважає, що позивач після отримання рішення суду, яке набрало законної сили у 2015 році, мав усі законні права на реєстрацію права власності на земельну ділянку та внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав, що, в свою чергу, призвело до того, що ПАТ "Європейський газовий банк" не включало б до складу лоту та не виставляло б право вимоги за договором іпотеки від 29.12.2012 року №1093-291212/І на прилюдних торгах, а ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" 28.02.2020 не реєструвало б за собою право власності на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер 154, виданого 28.02.2020 приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Гринько А.П., та, як наслідок, відповідач не укладав би договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки. Проте, позивачем проігноровано свої права та обов'язки щодо реєстрації права власності на земельну ділянку за державою. Відповідач вказує, що ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" зареєструвало за собою право власності на спірну земельну ділянку на підставі рішення Обухівського районного суду Київської області від 20.11.2014 у справі № 372/4868/14-ц, яке набрало законної сили та станом на сьогоднішній день не скасовано, а тому у відповідності до приписів Конституції України, Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є обов'язковим до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Оскільки ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" набуло право власності на спірну земельну ділянку на підставі рішення суду, яке є чинним та обов'язковим до виконання, то відсутні правові підстави для її витребування у відповідача - добросовісного набувача, оскільки добросовісний набувач придбав це майно в особи, яка мала право його відчужувати. Відповідач також посилається на безпідставність посилань прокурора на преюдиційність рішення у справі від 07.04.2015 № 372/268/15-ц. З огляду на викладене, відповідач вважає, що позов прокуратури є безпідставним та таким що не підлягає задоволенню.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Суд апеляційної інстанції, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині 3 статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В силу положень статей 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Відповідно до частин 1, 2 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
Держава забезпечує рівний захист усіх суб'єктів права власності застосуванням передбачених законодавством заходів. Регулювання, наведене в Главі 29 ЦК України, передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) й усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).
Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно.
При цьому стаття 400 ЦК України вказує на обов'язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.
Разом з тим стаття 330 ЦК України передбачає можливість добросовісному набувачеві набути право власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, як самостійну підставу набуття права власності (та водночас, передбачену законом підставу для припинення права власності попереднього власника відповідно до приписів статті 346 ЦК України). Так, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього.
Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини 1 цієї норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).
При цьому, до кола обставин, що підлягають доказуванню за віндикаційним позовом, належить, зокрема, встановлення судом факту виникнення (набуття) позивачем права власності на спірне майно, а отже, чи є особа власником індивідуально-визначеного майна, яке вона просить витребувати. Обов'язок доказування таких обставин покладається на позивача, в той час коли відповідач має право спростувати такі обставини.
Як вже було зазначено, предметом позову у даній справі є вимога про витребування на користь держави в особі Київської ОДА з незаконного володіння АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент фонд" земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що вибуття спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення з державної власності відбулося незаконно за відсутності відповідних правових підстав.
Як на підставу заявлених вимог прокурор посилається на те, що спірна земельна ділянка була неправомірно відведена у приватну власність фізичних осіб, що встановлено судовим рішенням Обухівського районного суду Київської області від 07.04.2015 у справі № 372/268/15-ц.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі фактично ґрунтується на преюдиційності рішення Обухівського районного суду Київської області від 07.04.2015 у справі № 372/268/15-ц, яке набрало законної сили в порядку частини 1 статті 273 ЦПК України, оскільки не оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
У постанові від 08.08.2019 у справі N 922/2013/18, Верховний Суд навів висновок, за яким звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах.
Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 ГПК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими ГПК України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.
Отже, господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм. За загальним правилом, на національному рівні в Україні преюдиція в господарському процесі заснована на правилі врахування фактів з позицій їхньої законності та обґрунтованості як встановлених обставин, що мають значення для вирішення справи. Водночас це своєрідне юридичне припущення може бути спростоване в разі виникнення нововиявлених обставин чи з огляду на інші врегульовані законом підстави. Потрібно обирати належні категорії (власне, ті, що потрібні для справедливого та неупередженого розгляду та вирішення спору).
Згідно з постановою Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №826/3356/13а преюдиційні факти потрібно відрізняти від оцінки обставин іншим судом. Преюдиційні факти це явища дійсності, істинність яких вже було встановлено в рішенні, що виключає необхідність їх повторного з'ясування, тоді як юридична оцінка фактів це оцінне судження, зроблене судом під час зіставлення факту з нормою права, яка регулює відповідну сферу правовідносин.
Більше того у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, зазначено, що: "Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що судове рішення, ухвалене у справі, ні за яких обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі у цій справі. Зокрема, судове рішення про задоволення позову стосується особи, щодо якої ухвалено це рішення, і не визначає права чи обов'язки інших осіб. Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла в ухвалі від 07 квітня 2020 року у справі №504/2457/15-ц".
Як правильно встановлено судом першої інстанції, рішенням Обухівського районного суду від 07.04.2015 у справі №372/268/15-ц задоволено позов прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, державного підприємства "Київське лісове господарство" до Обухівської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 , Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району. Визнано недійсними розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 29.12.2003 № 746 "Про передачу земельних ділянок у власність" в частині передачі у власність земельних ділянок загальною площею 9,0035 га ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 ; підпункт 1 додатку до пунктів 1-3 рішення Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району від 18.08.2006 № 93 "Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок громадянам (згідно додатку) на території села Старі Безрадичі Старобезрадичівської сільської ради"; державний акт від 25.10.2006 серії ЯД №658671; витребувано із незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ДП "Київське лісове господарство" земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036 та визнано за ДП "Київське лісове господарство" право постійного користування вказаною земельною ділянкою.
З наведеного вбачається, що відповідач не брав участі у справі №372/268/15-ц, стосовно нього у рішенні суду не встановлювалося жодних обставин, а отже відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин правил, передбачених частиною 4 статті 75 ГПК України, і як наслідок відповідач вправі спростовувати встановлені у справі №372/268/15-ц обставини у загальному порядку.
При цьому колегія суддів апеляційного господарського суду бере до уваги, що позивачем не було зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку за державою.
Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду відзначає, що при вирішенні даного спору у процесі надання оцінки наявним у справі доказам та встановленні обставин цієї справи, суд першої інстанції не врахував того факту, що ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" набуло право власності внаслідок реалізації майна на прилюдних торгах на підставі рішення Обухівського районного суду від 20.11.2014 у справі №372/4868/14-ц про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким:
- позовні вимоги ПАТ "Європейський газовий банк" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено;
- в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Видавничий дім "Інтегра" звернуто стягнення на предмет іпотеки, який належить ОСОБА_2 , а саме земельну ділянку загальною площею 9,0035 га, що належить іпотекодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯД № 658671, виданого 25 жовтня 2006 року Обухівським районним відділом земельних ресурсів, на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого Морозовою С.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 04 березня 2011 року за реєстровим № 2001. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 2344, зареєстровано в поземельній книзі за номером 3223187700120270036:3:001. Земельна ділянка розташована на території с. Старі Безрадичі Обухівського району Київської області, кадастровий номер 3223187700:12:027:0036;
- загальний розмір вимог, що підлягає сплаті на користь ПАТ "Європейський газовий банк" з вартості предмета іпотеки становить 29 966 737,97 грн, які складаються з: непогашена строкова заборгованість по основній сумі кредиту становить 28 731 691, 58 грн; прострочена заборгованість по процентах складає: 1 220 112,94 грн; сума нарахованої пені за несвоєчасну сплату процентів складає:14 933,45 грн;
- встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій передбачених Законом України "Про виконавче провадження".
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 13.12.2019 року у цивільній справі №372/4868/14-ц задоволено заяву представника ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" про зміну сторони; замінено стягувача ПАТ "Європейський газовий банк" на ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" у цивільній справі№372/4868/14-ц за позовом ПАТ "Європейський газовий банк" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Підставою для задоволення заяви про зміну сторони виконавчого провадження у зазначеній цивільній справі, як слідує із ухвали Обухівського районного суду Київської області від 13.12.2019, слугували обставини укладення між ПАТ "Європейський газовий банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" договору про відступлення права вимоги, дебіторської заборгованості, майнових прав за дебіторською заборгованістю та майнових прав, що випливають з цінних паперів від 15.10.2019, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 85-180208 від 18.02.2008 та договором іпотеки № 1093-291212/І від 29.12.2012 перейшло ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", який став правонаступником стягувача у даній цивільній справі, а також у відповідності до вимог статей 512, 514 ЦК України, частини 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", статті 442 Цивільного процесуального кодексу України.
Доказом того, що ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" набуло право власності на спірну земельну ділянку за результатами реалізації майна на прилюдних (електронних) торгах на підставі рішення Обухівського районного суду від 20.11.2014 у справі №372/4868/14-ц про звернення стягнення на предмет іпотеки свідчить Свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, виданого 28.02.2020 Гринько А.П., приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області, зареєстровано в реєстрі за №154.
Зі змісту зазначеного Свідоцтва убачається, що воно видано відповідно до статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" на підставі акта про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, складеного державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедалом О.О. 22.07.2017.
Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна, на яке звернено стягнення, передбаченої статтею 61 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на момент оформлення Свідоцтва), яка полягає у продажу майна на електронних торгах, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця, в тому числі і до стягувача в рахунок погашення боргу у разі нереалізації майна на третіх електронних торгах, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення торгів, проведення процедури таких торгів є правочином. Оскільки винесена виконавцем постанова про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та складений за фактом передачі акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно (частина 9 статті 61 Закону України "Про виконавче провадження").
Такий висновок узгоджується й з нормами статей 650, 655 та частини 4 статті 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу купівлю-продаж на біржах, конкурсах, аукціонах, публічних торгах та визначають, що до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
За встановлених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що стосовно спірної земельної ділянки відбулася спеціальна процедура його продажу державним виконавцем на електронних торгах, доказів щодо неналежного виконання сторонами цього правочину своїх обов'язків чи неналежного оформлення державним виконавцем проведеної процедури електронних торгів як способу вчинення правочину всупереч Закону України "Про виконавче провадження" чи положенням ЦК України матеріали справи не містять.
Що ж до отримання стягувачем - ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" свідоцтва про придбання майна з прилюдних (електронних) торгів, то видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) є окремою нотаріальною дією, передбаченою статтею 34 Закону України "Про нотаріат", спрямованою на посвідчення відповідного права стягувача, тобто, юридичним оформленням факту, що відбувся на підставі правочину.
Як убачається зі змісту пунктів 2-4 глави 6, пунктів 1, 2 глави 10 розділу І, пунктів 1-4 глави 12, пунктів 1, 2 глави 13 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за №282/20595 (у редакції, чинній на момент оформлення свідоцтва), на відміну від дій з нотаріального посвідчення правочинів, нотаріус, який вчиняє дію з видачі свідоцтва про придбання майно з прилюдних торгів (аукціонів), не встановлює дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, на підтвердження права за яким ним видається відповідне свідоцтво, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної із умов правочину, а перевіряє лише наявність і відповідність документів за якими відбувся факт набуття права власності на нерухоме майно саме цим набувачем та підтвердження цього права внаслідок проведення прилюдних торгів (аукціонів), в тому числі і тих, які визнані такими, що не відбулися.
Відповідно до Інформаційної довідки від 26.12.2023 №360060043 за ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 9,0035 га з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036 у відповідності до рішення приватного нотаріуса Гринько А.П., Обухівського районного нотаріального округу Київської області, за індексним номером 51392536, на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів за номером 154 від 28.02.2020, про що вчинено запис за номером 35728198.
Колегія суддів апеляційного господарського суду бере до уваги, що за змістом Закону України "Про виконавче провадження" вбачаються можливими дії виконавця, спрямовані на виконання обов'язку боржника, наявність якого встановлена рішенням суду або іншого уповноваженого органу, перед стягувачем, причому за рахунок боржника. Виконання такого рішення за боржника виконавцем неможливе в разі відсутності майна в боржника, або в разі відсутності в боржника юридичної чи фактичної можливості самостійно вчинити на користь стягувача певні дії. Отже, виконавець виконує за боржника його обов'язок перед стягувачем лише в разі, коли боржник має юридичну і фактичну можливість самостійно виконати свій обов'язок, але через дефект волі не виконує його. У зв'язку із цим здатність боржника своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки обмежується, зокрема, шляхом накладення арешту на кошти і майно боржника. Натомість виконавець своїми діями створює юридичні наслідки для боржника. При цьому виконавець не має власного юридичного інтересу у створенні таких наслідків у правовідносинах зі стягувачем чи іншими особами під час виконання рішення за боржника.
Відповідно у контексті наявності (відсутності) волі продавця майна в процедурах примусового відчуження в межах виконавчого провадження слід враховувати обмеження правосуб'єктності власника майна, яке у даному випадку відбувається на підставі прямих, імперативних законодавчих приписів, що пов'язується з особливими завданнями та цілями правового регулювання виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження державний виконавець здійснює покладені на нього функції з реалізації майна, на яке звернено стягнення; натомість у боржника як власника майна у межах виконавчого провадження залишається процесуальне право оскарження рішень, дій, бездіяльності державного виконавця, право оскарження судових актів (рішень, ухвал), а також право на відшкодування шкоди, заподіяної діями державного виконавця.
Саме тому відповідно до частини 2 статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Задовольняючи позовні вимоги прокурора у даній справі, суд першої інстанції помилково не врахував наведених обставин щодо набуття ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" права власності на спірну земельну ділянку на підставі судового рішення, на виконання якого відбулося звернення стягнення на цю земельну ділянку у процесі виконавчого провадження з видачею стягувачу нотаріусом свідоцтва про право власності у порядку статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 34 Закону України "Про нотаріат".
При цьому судом першої інстанції не розглянуті та не спростовані доводи відповідача, а також залишено поза увагою приписи частини 2 статті 388 ЦК України.
У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20.12.2021 ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" відчужено земельну ділянку площею 9,0035 га з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036 на користь АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент фонд", за яким згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 16.12.2023 №360060043, зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку у відповідності до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 62437518 від 20.12.2021, про що внесено відомості про речове право за номером 45795885.
Разом з цим, із даних зазначеної Інформаційної довідки слідує, що до укладення вище вказаного договору купівлі-продажу до Реєстру внесені відомості про припинення іпотеки, в тому числі за договором іпотеки №1093-291212/1 від 29.12.2012, яка була зареєстрована в Реєстрі іпотек за записом №3525003 від 29.12.2012.
Відповідно до сформованої у судовій практиці Верховним Судом правової позиції, за якою, якщо є не скасоване рішення суду, на підставі якого особа набула право власності на майно, то відсутні правові підстави для його витребування відповідно до статті 388 ЦК України у добросовісного набувача, оскільки за таких обставин добросовісний набувач придбав це майно в особи, яка мала право його відчужувати. Позбавлення відповідача власності, набутої за договором, укладеним з особою, якою майно набуто на підставі судового рішення, є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та втручанням держави у право власника на мирне володіння його майном (постанови від 27.11.2019 у справі № 495/9786/16, від 17.03.2020 у справі № 495/9473/16-ц, від 06.04.2020 у справі № 495/9474/16-ц, від 08.04.2020 у справі № 495/9449/16-ц, від 09.03.2023 у справі № 910/15443/14 (910/13561/21).
У постанові від 22.03.2023 у справі № 904/7603/21 Верховний Суд вказав, що оскільки відповідач набув право власності на нерухоме майно на підставах, що незаборонені законом, зокрема, на підставі нотаріально посвідченого правочину та державної реєстрації нерухомого майна, легальність набуття права на яке у попереднього власника була підтверджена чинним та не скасованим судовим рішенням, то господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2019 у справі №48/340 також вказала на добросовісність особи, як набувача, яка, укладаючи договір щодо спірного майна, покладалася на судове рішення в іншій справі та в силу приписів статті 330 ЦК України набуває право власності на набуте за спірним договором майно (п. 6.36).
Матеріалами справи підтверджується, що на момент ухвалення Обухівським районним судом Київської області рішення від 07.04.2015 у справі №372/268/15-ц, встановлені у якому обставини суд першої інстанції при вирішенні даної справи, що розглядається, визнав преюдиційними, рішення Обухівського районного суду Київської області від 20.11.2014 у справі №372/4868/14-ц (щодо звернення стягнення на предмет іпотеки - спірну земельну ділянку на користь банку, який в подальшому відступив права вимоги за договорами кредиту та іпотеки ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", яке 28.02.2020 зареєструвало за собою право власності на спірну земельну ділянку у зв'язку з переданням йому цієї земельної ділянки у порядку, встановленому для виконання судового рішення у справі № 372/4868/14-ц, та в подальшому була відчужена відповідачу на підставі укладеного договору купівлі-продажу) набрало законної сили, проте при вирішенні справи №372/268/15-ц місцевим загальним судом зазначеного не враховано.
При ухваленні оскаржуваного рішення у даній справі, що розглядається, суд першої інстанції також не надав вказаним обставинам оцінки та дійшов помилкових висновків про відсутність підстав врахування рішення Обухівського районного суду Київської області від 20.11.2014 у справі №372/4868/14-ц.
З'ясовуючи питання щодо наявності/відсутності при вирішенні даної справи втручання держави у право відповідача на мирне володіння майном, колегія суддів апеляційного господарського суду зважає на таке.
Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.
Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.
Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що ставиться для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".
При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки пропорційності, як і в питаннях наявності суспільного, публічного інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.
Тож для розкриття критерію пропорційності вагоме значення має визначення судами добросовісності/недобросовісності набувача майна.
Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України). На необхідність оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц, пункт 46.1 постанови від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18).
Судові рішення, постановлені за відсутності перевірки добросовісності/недобросовісності набувача, що має важливе значення як для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і для визначення критерію пропорційності втручання у право набувача майна, не можуть вважатися такими, що відповідають нормам справедливого судового розгляду згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України.
Якщо спірне майно є об'єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача крім приписів статті 388 ЦК України слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 37, 38), від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1, 46.2), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункти 7.15, 7.16).
Матеріалами цієї справи підтверджується, що ні на момент набуття права власності на спірну земельну ділянку ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (28.02.2020), ні на момент набуття такого права на зазначену ділянку АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент фонд" (20.12.2021) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не було зареєстровано право власності на спірне майно за державою в особі державного органу, уповноваженого на розпорядження цим майном.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає помилковим погодження суду першої інстанції з твердженнями прокурора про те, що на момент державної реєстрації, 28.02.2020, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за собою права власності на спірну земельну ділянку ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" було обізнано про наявність рішення Обухівського районного суду від 07.04.2015 у справі №372/268/15-ц, яким спірну земельну ділянку витребувано на користь держави, оскільки зазначеною особою вказане рішення було оскаржено в апеляційному та касаційному порядку.
Як убачається з ухвали Київського апеляційного суду від 09.11.2020 у справі № 372/268/15-ц (https://reyestr.court.gov.ua/Review/92765049) про залишення апеляційної скарги без руху, ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" направило засобами поштового зв'язку до суду першої інстанції апеляційну скаргу на рішення у цій справі - 26.10.2020, заявивши одночасно клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Іншого матеріали справи не містять.
Крім того, ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" не було учасником справи №372/268/15-ц, і матеріали справи не містять доказів, а судом першої інстанції не встановлено того, що йому було відомо про наявність спору, який розглядався у зазначеній справі, та про результати розгляду цієї справи.
Отже, висновки суду першої інстанції та твердження прокурора не відповідають дійсним обставинам та не підтверджуються матеріалами справи.
Водночас, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує, що на момент отримання ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів та проведення на підставі цього свідоцтва державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку (28.02.2020), а також на момент укладення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки з відповідачем і державної реєстрації за ним права власності (20.12.2021), діяв Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, відомості з якого презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, отже добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей.
За наведених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем набуто право власності шляхом придбання земельної ділянки у особи, яка набула та зареєструвала за собою право на підставі законного та не скасованого рішення суду у справі № 372/4868/14-ц, яке у відповідності до приписів Конституції України, Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є обов'язковим до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. При цьому вказане рішення у справі № 372/4868/14-ц набрало законної сили раніше, аніж рішення у справі № 372/268/15-ц, а останнє, як було зазначено вище, не може бути покладено в основу задоволення позову, що розглядається, з огляду на предмет та підстави даного позову та особливостей застосування преюдиції.
Задовольняючи позов про витребування спірної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 387, 388 ЦК України, суд першої інстанції наведеного не врахував, поклавши на відповідача додатковий обов'язок, крім відомостей, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, перевіряти та аналізувати також обставини правомірності попередніх переходів майна, зокрема, обставини вибуття майна з володіння позивача.
Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та звертає увагу, що за встановленими у цій справі обставинами спірне нерухоме майно було предметом продажу на прилюдних (електронних) торгах. При оцінці добросовісності/недобросовісності набувача майна слід враховувати, що прилюдні (електронні) торги у межах здійснення виконавчого провадження мають виступати найбезпечнішим способом набуття майна, публічна процедура реалізації якого гарантує невідворотність результатів торгів та "юридичне очищення" майна, придбаного у такий спосіб.
Добросовісний набувач не може відповідати у зв'язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що рішення суду першої інстанції у даній справі слід скасувати, а в позові відмовити з тих підстав, що за встановлених судами обставин майно у відповідача не може бути витребувано в порядку статей 387, 388 ЦК України, а права позивача в зв'язку з цим захисту не підлягають.
Щодо поданої відповідачем заяви про застосування позовної давності, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
За змістом частини 1 статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Разом з цим, судом не приймається до уваги заява відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №910/14803/17 та від 23.07.2019 у справі №910/9077/18).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з огляду на викладене зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи відповідача та заперечення прокурора, викладені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Згідно з частиною 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.
Відповідно до статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на встановлені та досліджені у даній справі обставини в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача на рішення суду першої інстанції у даній справі підлягає задоволенню. Рішення Господарського суду Київської області від 25.06.2024 у справі №911/218/24 слід скасувати, з ухваленням нового рішення про відмову у позові прокурора в повному обсязі.
Результати розгляду поданого відповідачем клопотання про скасування заходів забезпечення позову.
Розглянувши подане відповідачем 21.07.2025 клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Київської області від 11.04.2024 у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про її задоволення з огляду на таке.
У процесі розгляду цієї справи у суді першої інстанції, ухвалою від 11.04.2024 Господарський суд Київської області задовольнив заяву прокурора про забезпечення позову; наклав арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036, яка зареєстрована за АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Аргумент фонд; заборонив державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036, в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію) права власності, поділу, об'єднання, застави або іншого виду зміни власників та об'єкту цивільних прав; заборонив будь-яким фізичним і юридичним особам проводити земляні роботи, здійснювати вирубку дерев на земельній ділянці з кадастровим номером 3223187700:12:027:0036.
Частиною 2 статті 136 ГПК України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Тобто, за своєю правовою природою заходи забезпечення позову є встановлені судом тимчасові заходи до відповідача або інших осіб, спрямовані на попередження можливих порушень прав позивача за час вирішення відповідного спору, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами та вживаються лише у разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Обмеження, які встановленні відповідною ухвалою суду про вжиття заходів забезпечення позову, встановлюються саме з метою охорони матеріально-правових інтересів позивача на час вирішення спору, тобто, забезпечення в послідуючому реальної можливості виконання судового рішення у випадку задоволення вимог позивача, а відтак, їх дія нерозривно пов'язана із наявністю такої мети та інтересу позивача.
Отже, існування обмежень за вжитими судом заходами забезпечення позову обумовлюється в першу чергу існуванням матеріально-правового інтересу особи, на захист якого такі заходи і було вжито, адже з втратою такого інтересу необхідність в продовженні дії відповідних обтяжень фактично припиняється.
Обґрунтовуючи звернення із заявою про скасування вжитих судом заходів забезпечення позову відповідач, посилаючись на частину 9 статті 145 ГПК України, вказує на те, що у разі ухвалення судом апеляційної інстанції рішення про задоволення апеляційної скарги, поданої на рішення Господарського суду Київської області від 25.06.2024 у справі №911/218/24, та повної відмови у задоволенні позову прокурора в інтересах держави в особі Київської ОДА можливість існування вжитих судом заходів забезпечення позову буде відсутня, у зв'язку з чим просить розглянути дане клопотання та скасувати вжиті заходи ухвалою суду першої інстанції від 11.04.2024 у даній справі.
Частиною 1 статі 145 ГПК України визначено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Відповідно до частин 9, 10 статті 145 ГПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
З огляду на те, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги відповідача дійшов висновку про її задоволення та скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову прокурора, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову підлягає задоволенню, заходи забезпечення позову, які були вжиті ухвалою Господарського суду Київської області від 11.04.2024 у справі №911/218/24 підлягають скасуванню.
Судові витрати.
Відповідно до вимог статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на прокурора.
Керуючись статтями 74, 129, 269, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент фонд" на рішення Господарського суду Київської області від 25.06.2024 у справі №911/218/24 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 25.06.2024 у справі №911/218/24 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким в позові Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації відмовити в повному обсязі.
4. Стягнути з Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, ідентифікаційний код 02909996) на користь Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент фонд" (01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 17, нежит. приміщ. 14, літ А, офіс 7, ідентифікаційний код 43680551) 90219,60 грн (дев'яносто тисяч двісті дев'ятнадцять гривень 60 коп.) судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Задовольнити клопотання Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Аргумент фонд" про скасування заходів забезпечення позову.
6. Скасувати заходи забезпечення позову, які були накладені ухвалою Господарського суду Київської області від 11.04.2024 у справі №911/218/24.
7. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ.
8. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено 25.09.2025
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді Г.П. Коробенко
К.В. Тарасенко