вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" вересня 2025 р. Справа№ 910/14783/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
при секретарі судового засідання Линник А.М.,
розглянувши матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність енерго» та Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2025
у справі № 910/14783/24 (суддя Зеленіна Н.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність енерго»
до Державного підприємства «Гарантований покупець»
про стягнення заборгованості у сумі 2 871 479,37 грн,
за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Співдружність енерго» (далі - позивач, Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - відповідач, Підприємство), враховуючи заяву про зменшення/збільшення позовних вимог від 02.03.2025, про стягнення основного боргу у розмірі 2 303 631,63 грн, 3% річних у розмірі 143 902,09 грн та інфляційних втрат у розмірі 423 945,65 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору № 195/01/20 від 11.02.2020, в частині повної оплати за відпущену електричну енергію, вироблену позивачем, як продавцем за «зеленим» тарифом, за періоди лютий-грудень 2022 року, лютий-липень, вересень, жовтень 2023 року, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 2 303 631,63 грн. Крім того, за порушення грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) 3% річних у розмірі 143 902,09 грн та інфляційні втрати у розмірі 423 945,65 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2025 закрито провадження у справі № 910/14783/24 в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 19 990,54 грн, у зв'язку з відсутністю предмету спору. Позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність енерго» суму основного боргу у розмірі 2 283 641,09 грн та 27 403,69 грн суми сплаченого судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Закриваючи провадження у справі в частині стягнення 19 990,54 грн, суд першої інстанції виходив з того, що після звернення Товариства з позовом у даній справі, Підприємство частково оплатило відпущену електричну енергію.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повної оплати вартості відпущеної електроенергії у період лютий - грудень 2022 року, лютий - липень, вересень, жовтень 2023 року за Договором №195/01/20 від 11.02.2020.
Разом з тим, місцевим господарським судом відмовлено у стягненні 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку з відсутністю у матеріалах справи точних сум заборгованості по кожному спірному періоду та неможливістю здійснити самостійну перевірку наданого позивачем розрахунку.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Співдружність енерго» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмовлених позовних вимог щодо стягнення 3% річних та втрат від інфляції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні 3% річних та інфляційних втрат, оскільки суд вправі самостійно здійснити розрахунок та визначити правильний розмір 3% річних та інфляційних втрат, і в межах позовних вимог їх задовольнити.
Позивач зазначає про те, що під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач просив зменшити розмір річних та інфляційних втрат, однак місцевий господарський суд вийшов за межі позиції відповідача.
Також в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції дійшов висновку про здійснення позивачем нарахування штрафних санкцій з суми 7036349,23 грн, що не відповідає дійсності та нічим не підтверджено.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність енерго» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність енерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2025 у справі № 910/14783/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 21.08.2025. Державному підприємству «Гарантований покупець» встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 18 липня 2025 року. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14783/24.
Також не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Державне підприємство «Гарантований покупець» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2025 у справі №910/14783/24 прийняте з порушенням норм процесуального права, з неправильним застосуванням норм матеріального права. Відповідач зазначає, що судом першої інстанції не враховано п. 11.4 Порядку №641 (в редакції з 26.01.2024), яким передбачено алгоритм розрахунків за електричну енергію перед виробниками за «зеленим» тарифом та відповідно до якого обов'язок Гарантованого покупця щодо оплати 100% вартості електричної енергії обумовлений 100% оплатою ОСП послуги перед Гарантованим покупцем у відповідному розрахунковому періоді, а оскільки НЕК «Укренерго» не сплатило послугу в повному обсязі, зобов'язання Гарантованого покупця перед позивачем за розрахунковий період у розумінні частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України не виникло.
Крім того, апелянт посилається на наявність у нього форс-мажорних обставин, які унеможливлють стягнення основного боргу.
Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.07.2025 апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 у справі №910/14783/24 відмовлено у задоволенні клопотання Державного підприємства «Гарантований покупець» про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2025 у справі № 910/14783/24 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.
16.07.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2025 у справі № 910/14783/24. Спільний розгляд апеляційних скарг Державного підприємства «Гарантований покупець» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність енерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2025 у справі № 910/14783/24 призначено на 21.08.2025. Товариству з обмеженою відповідальністю «Співдружність енерго» встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 01 серпня 2025 року.
04.08.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність енерго» надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, датований 01.08.2025, відповідно до якого позивач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги ДП «Гарантований покупець».
Заперечуючи щодо апеляційної скарги відповідача, позивач посилається на те, що отримання Державним Підприємством «Гарантований покупець» коштів від НЕК «Укренерго» не звільняє останнього від обов'язку здійснити повну оплату вартості поставленої електричної енергії за «зеленим» тарифом.
Позивач посилаючись на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24, зазначає, що розмір 3% річних, встановлений законодавством не підлягає зменшенню судом.
04.08.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність енерго» Мельнікова О.А. надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням підсистеми відеоконференцзв'язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2025 зазначене клопотання задоволено.
21.08.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника Державного підприємства «Гарантований покупець» надійшла заява, яка за своїм змістом є відзивом на апеляційну скаргу позивача, відповідно до якого Підприємство просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Відповідач посилається на те, що у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують точні суми заборгованості по кожному спірному періоду і на підставі яких суд зможе перевірити розмір нарахованих позивачем відсотків річних та інфляційних втрат.
Також відповідач звертає увагу на те, що долучений до позовної заяви розрахунок 3% річних та інфляційних втрат не є належним доказом у справі, оскільки не підписаний позивачем або уповноваженою особою.
Підприємство просить зменшити розмір 3% річних, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 18.04.2023 у справі №199/3152/20, від 03.10.2023 у справі №686/7081/21.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2025 розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність енерго» та Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2025 у справі №910/14783/24 відкладено на 18.09.2025 у режимі відеоконференції.
12.09.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, до яких останнім було долучено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, а також клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність енерго», просив її задовольнити, а апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення.
Представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити. При цьому, заперечив проти доводів апеляційної скарги позивача, просив залишити її без задоволення.
18.09.2025 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Разом із цим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 4 статті 269 ГПК України).
Обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши докази, наявні у справі, пояснення, надані учасниками справи в судових засіданнях, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційні скарги позивача та відповідача не підлягають задоволенню.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 11.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Співдружність енерго» (продавець за «зеленим» тарифом) та Державним підприємством «Гарантований покупець» (гарантований покупець) укладено договір №195/01/20 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець за «зеленим тарифом» зобов'язався продавати, а гарантований покупець - купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №641 від 26.04.2019 (далі - Порядок №641), Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП №2804 від 13.12.2019 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).
Згідно з пунктом 2.1 договору сторони визнають свої зобов'язання згідно з законами України «Про ринок електричної енергії», «Про альтернативні джерела енергії», Порядком №641, Порядком продажу електричної енергії споживачами, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307, Правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 308, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконані цього Договору.
Купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови членства продавця за «зеленим» тарифом у балансуючій групі гарантованого покупця (пункт 2.2. договору).
Відповідно до пунктів 2.3- 2.5 договору продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за «зеленим» тарифом за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу. Продавець за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцеві електричну енергію відповідно до Порядку № 641, якщо продавець є виробником за «зеленим» тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені регулятором, у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку № 641 або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.
Згідно з пунктом 3.1 договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку № 641 або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку № 641 або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ (пункт 3.2 договору).
Пунктом 3.3 договору, у редакції додаткової угоди №519/01/21 від 16.02.2021, сторони погодили, що оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюється відповідно до положень глави 10 Порядку № 641 або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Пунктом 4.1. договору передбачено право продавця за «зеленим» тарифом вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього правочину.
Відповідно до пункту 4.5 договору у редакції додаткової угоди №519/01/21 від 16.02.2021, гарантований покупець зобов'язаний: купувати у продавця за «зеленим» тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за «зеленим» тарифом електричну енергію; розраховувати розмір частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавця за «зеленим» тарифом відповідно до положень глави 9 Порядку № 641.
Судом встановлено, що за періоди лютий - грудень 2022 року, лютий - липень, вересень, жовтень 2023 року, на умовах договору Товариством було продано, а Підприємством куплено відпущену електричну енергію, що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії, які містяться в матеріалах справи, що не заперечується відповідачем.
Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач в порушення умов договору та Порядку №641 свої зобов'язання щодо оплати за отриману електричну енергію протягом лютого - грудня 2022 року, лютого - липня, вересня, жовтня 2023 року виконав не у повному обсязі та з простроченням, у зв'язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем складає 2 303 631,63, грн враховуючи заяву про збільшення/зменшення розміру позовних вимог від 02.03.2025.
Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині здійснення розрахунків, позивачем нараховано та заявлено до стягнення, враховуючи заяву про збільшення/зменшення розміру позовних вимог від 02.03.2025, 423 945,65 грн інфляційних втрат та 143 902,09 грн 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Під час розгляду справи місцевим господарським судом, відповідач сплатив 19 990,54 грн заборгованості за поставлену позивачем електроенергію у вересні 2022 року, що позивачем не заперечувалось.
Місцевим господарським судом встановлено, що грошове зобов'язання відповідача в частині сплати коштів за поставлену позивачем електроенергію на суму 19 990,54 грн припинилось, а тому в цій частині (про стягнення основного боргу на суму 19 990,54 грн) провадження було закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутній предмет спору.
Що стосується решти основного боргу відповідача у сумі 2 283641,09 грн (2 303631,63 грн - 19 990,54 грн), то доказів його оплати відповідач суду першої інстанції станом на дату прийняття оскаржуваного рішення не надав.
Спірні правовідносини щодо стягнення боргу за куплену електричну енергію та застосування наслідків прострочення виконання грошових зобов'язань регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України) чинного на час виникнення правовідносин та ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, Закону України «Про ринок електричної енергії» та відповідними підзаконними нормативними актами.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що правовідносини, які склались між сторонами в ході виконання договору №195/01/20 від 11.02.2020 (з урахуванням внесених змін), за правовою природою є договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу, який підпадає під правове регулювання норм §5 глави 54 ЦК України, §3 глави 30 ГК України та Закону України «Про ринок електричної енергії».
Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно із частиною 1 статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.
Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (частини 6, 7 статті 276 ГК України).
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (частина 1 статті 691 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У пункті 18 частини 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом.
Згідно з частиною 1 статті 66 Закону (у редакції, чинній на дату виникнення спірних відносин) купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.
Відповідно до частини 2 статті 65 Закону (у редакції, чинній на дату виникнення спірних відносин) гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено «зелений» тариф, або у суб'єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм «зеленим» тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування «зеленого» тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб'єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об'єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов'язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за «зеленим» тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач придбав у позивача на умовах договору №195/01/20 від 11.02.2020 електричну енергію за період лютий - грудень 2022 року та лютий - липень, вересень, жовтень 2023 року, що підтверджується Актами купівлі-продажу, які підписані сторонами за допомогою електронного підпису без заперечень та зауважень, а також Актом звірки розрахунків, проти чого учасники справи не заперечують.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом раніше, за умовами пункту 3.3 договору (в редакції додаткової угоди №519/01/21 від 16.02.2021) оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюється, згідно з главою 10 Порядку № 641 або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Отже, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду сторони, керуючись принципом свободи договору, визначили із вказівкою на подію, яка має неминуче настати, а саме: затвердження вартості послуги НКРЕКП з посиланням на пункт 10.4 Порядку № 641.
Пунктом 10.1 Порядку №641 (у редакції чинній станом на момент виникнення заборгованості) встановлено, що до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку (АКО), підписаної кваліфікованим електронним підписом (КЕП), за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцю із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Відповідно до пункту 10.2. Порядку №641, з урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку, гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.
Пунктом 10.3 Порядку №641 закріплено, що після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі-продажу продавець надає у триденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони.
Гарантований покупець у п'ятиденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає продавцю один примірник поштою. У разі наявності у продавця зауважень до акта купівлі-продажу, наданого покупцем, продавець письмово повідомляє про це гарантованого покупця.
За наявності зауважень до акта купівлі-продажу та/або ненадання продавцем акта купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок за відпущену продавцем електричну енергію здійснюється в розмірі, визначеному в наданому гарантованим покупцем акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей.
Відповідно до пункту 10.4 Порядку №641 після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 07.04.2023 у справі №910/15867/21, та в постанові від 21.06.2024 у справі №910/4439/23 вказала, що з огляду на положення статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», статті 530 Цивільного кодексу України, пункту 10.4. Порядку, умови спірного договору, грошове зобов'язання відповідача за розрахунком вартості придбаної у позивача електричної енергії за заявлені у позові періоди мало бути виконано після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів із дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Водночас, постановою НКРЕКП №178 від 24.01.2024 Порядок №641 був викладений у новій редакції. Зміни набули чинності 26.01.2024.
Відповідно до пункту 11.4 Порядку №641 (у редакції чинній з 26.01.2024) гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
При визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за "зеленим" тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Судом встановлено, що постановою №1117 від 09.09.2022 Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятор) (далі - НКРЕКП) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Підприємством у січні - травні, липні, жовтні 2021 року та у лютому - червні 2022 року (Постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 12.09.2022).
Постановою НКРЕКП від 20.09.2022 №1190 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Підприємством у липні 2022 року (Постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 21.09.2022).
Постановою НКРЕКП від 14.03.2023 №473 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Підприємством у серпні 2022 року (Постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 15.03.2023).
Постановою НКРЕКП від 30.04.2024 №858 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» у січні, лютому, липні, серпні та вересні 2023 року (опубліковано на офіційному сайті Регулятора 01.05.2024).
Постановою НКРЕКП від 08.05.2024 №896 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Підприємством у грудні 2022 року, у березні - червні 2023 року та у листопаді та грудні 2023 року (Постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 10.05.2024).
Постановою НКРЕКП від 15.05.2024 №946 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Підприємством у вересні-листопаді 2022 року та у жовтні 2023 року (Постанову опубліковано на офіційному сайті Регулятора 16.05.2024).
Відповідно до частини 1 статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Згідно із частиною 4 статті 4 ЦК України інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.
Строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, у тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги НКРЕКП). Таким чином, спірні правовідносини між позивачем та відповідачем щодо остаточного розрахунку виникають не з моменту підписання між сторонами акта купівлі-продажу електроенергії, а саме з події, яка має неминуче настати - затвердження вартості послуги Регулятором. До затвердження рішення регулятора щодо розміру вартості послуги у відповідному місяці в гарантованого покупця не виникає зобов'язання з остаточного розрахунку за електроенергію.
З огляду на вищенаведені правові норми, оскільки постанови НКРЕКП № 1117 від 09.09.2022, №1190 від 20.09.2022 та №473 від 14.03.2023 затверджені до 26.01.2024, розрахунки за електричну енергію, відпущену у лютому - серпні 2022 року, мали здійснюватися у порядку та строки, встановлені п. 10.4 Порядку №641 (відповідач зобов'язаний здійснити оплату за придбану ним електричну енергію в обсязі 100% протягом 3 робочих днів з моменту оприлюднення розміру вартості послуг та отримання акту).
Водночас, так як постанови НКРЕКП №858 від 30.04.2024, №896 від 08.05.2024 та №946 від 15.05.2024 затверджені після 26.01.2024, тобто, після набрання чинності змін до Порядку №641, то розрахунки за електричну енергію, відпущену у вересні - грудні 2022 року, лютому - липні, вересні, жовтні 2023 року мали здійснюватися у порядку та в строки, встановлені саме п. 11.4 Порядку №641 в редакції, чинній з 26.01.2024 (відповідач зобов'язаний здійснити оплату за придбану ним електричну енергію в обсязі 100% протягом 5 робочих днів з моменту оприлюднення розміру вартості послуг та отримання акту).
Таким чином, відповідач мав здійснити остаточний розрахунок за поставку електричної енергії, а саме:
за лютий 2022 року в строк до 15.09.2022 включно,
за березень 2022 року в строк до 15.09.2022 включно,
за квітень 2022 року в строк до 15.09.2022 включно,
за травень 2022 року в строк до15.09.2022 включно,
за червень 2022 року в строк до 15.09.2022 включно,
за липень 2022 року в строк до 26.09.2022 включно,
за серпень 2022 року в строк до 20.03.2023 включно,
за вересень 2022 року в строк до 23.05.2024 включно,
за жовтень 2022 року в строк до 23.05.2024 включно,
за листопад 2022 року в строк до 23.05.2024 включно,
за грудень 2022 року в строк до 17.05.2024 включно,
за лютий 2023 року в строк до 08.05.2024 включно,
за березень 2023 року в строк до 17.05.2024 включно,
за квітень 2023 року в строк до 17.05.2024 включно,
за травень 2023 року в строк до 17.05.2024 включно,
за червень 2023 року в строк до 17.05.2024 включно,
за липень 2023 року в строк до 08.05.2024 включно,
за вересень 2023 року в строк до 08.05.2024 включно,
за жовтень 2023 року в строк до 23.05.2024 включно.
Враховуючи зазначене, строк заборгованості з оплати за електричну енергію, придбану відповідачем у лютому-червні 2022 року розпочинається з 16.09.2022; у липні 2022 року - з 27.09.2022; у серпні 2022 року - з 21.03.2023; у вересні - листопаді 2022 року - з 24.05.2024, у грудні 2022 року - з 18.05.2024; у лютому 2023 року - з 09.05.2024; у березні - червні 2023 року - з 18.05.2024; у липні, вересні 2023 року - 09.05.2024; у жовтні 2023 року - 24.05.2024.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, з огляду на встановлені обставини справи, станом на дату подання цього позову строк виконання зобов'язань відповідача перед позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію лютий-грудень 2022 року, лютий-липень, вересень, жовтень 2023 року, є таким, що настав як у розумінні умов укладеного Договору, так і статей 526, 530 Цивільного кодексу України та пункту 10.4. Порядку (у редакції до 26.01.2024), пункту 11.4. Порядку (у редакції з 26.01.2024).
Проте, як зазначає позивач, у визначений строк відповідач взяті на себе зобов'язання за договором про купівлю-продаж електричної енергії виконав неналежним чином, сплатив вартість електроенергії частково, у зв'язку з чим станом на дату подання позову у нього виникла основна заборгованість за договором у сумі 2 519 167,23 грн.
Колегією суддів встановлено, що станом на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, основний борг у розмірі 2 283 641,09 грн (враховуючи заяву позивача від 02.03.2025, якою позивач зокрема зменшив розмір основного боргу та часткову сплату основного боргу після відкриття провадження у справі) несплачений і доказів його оплати станом на момент вирішення спору судом першої інстанції - відповідач не надав, а тому вимога позивача про стягнення вказаної суми заборгованості була обґрунтовано та правомірно задоволена судом першої інстанції.
Стосовно посилань скаржника на відсутність прострочення виконання зобов'язання з огляду на необхідність врахування при вирішенні спору наказів Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» та №206 від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом», тобто спеціального нормативного врегулювання розрахунків з виробниками електричної енергії за «зеленим» тарифом, в тому числі й з позивачем, на період дії воєнного стану в Україні, то такі судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення з огляду на таке.
Так, метою наказів №140 та №206 визначено забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам та уникнення ризиків призупинення діяльності виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії в умовах воєнного стану.
Міністерство енергетики України змінило відсоткове співвідношення розподілу коштів між виробниками за «зеленим» тарифом з метою збереження можливості для всіх виробників здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел. Обов'язок розподілу було покладено на ДП «Гарантований покупець» у залежності від коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.
У свою чергу, правову оцінку змісту вказаних наказів надала Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/4439/23, яка у постанові від 21.06.2024 виснувала, що наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом» №206, як і попередній наказ Міністерства енергетики України від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» №140 ніяким чином не обмежує право позивача як виробника електричної енергії за «зеленим» тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами в справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов'язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку №641.
Враховуючи наведені у постанові Верховного Суду від 21.06.2024 висновки, Об'єднана палата погодилась з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.03.2024 у справі №910/6185/23, від 11.04.2024 у справі №910/9100/22 щодо застосування положень частини 8 статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункту 10.4. Порядку №641, Наказу №206, згідно з якими положення Наказу №206 не змінюють і не припиняють обов'язок ДП «Гарантований покупець» здійснити своєчасний розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства та Порядку №641.
Оскільки за висновками об'єднаної палати положення Наказів №140 та №206 не змінюють порядок та строки розрахунків за придбану електричну енергію за договором, укладеним з виробником електричної енергії за «зеленим» тарифом на час дії особливого періоду, тому для визначення строку виконання грошового зобов'язання гарантованого покупця у розмірі 100% оплати за поставлену електричну енергію виробника за «зеленим» тарифом у період дії воєнного стану не має значення та не потребує доведення обставина наявності / відсутності на рахунках ДП «Гарантований покупець» коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел, позаяк визначення строків розрахунків наведено у пункті 10.4. Порядку № 641.
Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що Міністерство енергетики Наказом №136 від 01.04.2024 скасувало дію Наказу №206 від 15.06.2022, яким встановлювались для ДП «Гарантований покупець» мінімальні відсотки виплат виробникам електроенергії з ВДЕ (відновлювальні джерела електроенергії) вартості отриманої електроенергії.
Отже, наразі відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо розміру виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку №641.
З огляду на викладене, колегія суддів вказує на наявність у відповідача обов'язку з повного виконання грошового зобов'язання - оплати у розмірі 100% вартості за поставлену електричну енергію за «зеленим» тарифом у період дії воєнного стану та Наказів №140 та №206.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що до правовідносин, які склалися між позивачем та відповідачем, підлягає застосуванню саме Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.09.2019 №641.
Доводи відповідача про те, що строк виконання зобов'язання щодо остаточного розрахунку є таким, що не настав через наявність заборгованості НАЕК «Укренерго» перед відповідачем за надані згідно умов Договору №0414-09051/52/01 від 26.06.2019 у розрахунковому місяці послуги відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки відповідно до абзацу 2 пункту 11.4 Порядку №641 (у редакції з 26.01.2024) при визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до Договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Отже, сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до Договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, є складовою суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію. При цьому вказаний пункт Порядку не містить положень про те, що у випадку неотримання коштів гарантованим покупцем від ОСП, строк виконання остаточного розрахунку гарантованого покупця з продавцем за «зеленим» тарифом не настає чи відкладається на строк до моменту надходження коштів, тобто є відкладальною умовою в силу приписів частини 1 статті 212 ЦК України.
Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Частиною першою статті 96 ЦК України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Отже, невиконання НЕК «Укренерго» умов Договору №0414-09051/52/01 від 26.06.2019 перед відповідачем не звільняє останнього від відповідальності перед позивачем за неналежне виконання умов Договору.
Відповідач у апеляційній скарзі посилався на форс-мажорні обставини (введення воєнного стану) як на підставу для його звільнення від сплати основного боргу.
За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (частина перша статті 617 ЦК України).
Для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Разом з тим, форс - мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов'язань, яка характеризується тим, що обставини форс - мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов'язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 2 статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні»).
Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 щодо застосування статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» зазначив, що:
«- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності;
- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;
- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14,14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката».
Згідно з пунктом 5.3 договору наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або її територіальних підрозділів відповідно до законодавства.
Відповідач, посилаючись на лист ТПП України від 28.02.2022, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, вказує на наявність обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які негативним чином вплинули на його господарську діяльність.
Разом з тим, у постанові Верховний Суд від 29.06.2023 у справі № 922/999/22, зазначив, що:
«- лист ТПП України від 28.02.2022, на який посилався скаржник у судах попередніх інстанцій, та яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов'язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист ТПП України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»;
- сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов'язання.»
Верховний Суд у постановах від 07.06.2023 у справі № 906/540/22, від 23.08.2023 у справі № 910/6234/22, від 13.12.2023 у справі № 922/193/23, зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
В матеріалах справи відсутній сертифікат ТПП, який засвідчує настання форс-мажорних обставин саме для відповідача у справі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відхиляє посилання відповідача на форс-мажорні обставини - військову агресію Російської Федерації проти України, як підставу для звільнення від виконання зобов'язань за договором №195/01/20 від 11.02.2020.
Колегія суддів наголошує, що договір №195/01/20 від 11.02.2020 укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже, є обов'язковим для сторін.
Окрім основної заборгованості позивач просив стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов'язання за спірним договором.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17 тощо).
Інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання.
Таким чином, зобов'язання зі сплати як 3% річних, так і інфляційних втрат, є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.0.2020 у справі №910/4590/19; пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений. Періодом, за який розраховуються інфляційні втрати, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція) (такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08.11.2022 у справі №910/21124/20, від 13.03.2024 у справі № 904/5899/21).
Питання розрахунку інфляційних втрат у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання також було предметом розгляду об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19, за результатами розгляду якого об'єднана палата в постанові від 26.06.2020 виклала правовий висновок про те, що при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов'язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).
Таким чином, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Разом з тим, Верховний Суд неодноразово у своїх постановах звертав увагу, що з огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми 3% річних, інфляційних втрат та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
Як свідчать матеріали справи, суд першої інстанції своїми ухвалами неодноразово витребовував у позивача детальний обґрунтований розрахунок щодо визначених позивачем сум 3% річних та інфляційних втрат. Так, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 09.12.2024 суд першої інстанції, зокрема зазначив, що з наданого розрахунку неможливо зрозуміти яким чином позивач розрахував 3% річних, з якої суми він виходив та за які саме періоди ним проводилося нарахування. Ухвалою про відкриття провадження у справі від 13.12.2024 судом в черговий раз було зобов'язано позивача надати у строк до 15.01.2025 через відділ діловодства суду детальний обґрунтований розрахунок 3% річних.
Апеляційний господарський суд наголошує на тому, що для перевірки правильності розрахунку, здійсненого позивачем, суд обов'язково має з'ясувати правильність визначених позивачем сум заборгованості на початок періоду по кожному акту, а також перевірити правильність кожної дати оплати заборгованості, здійснені відповідачем після початку прострочення виконання зобов'язань за договором.
Разом з тим Товариство, надавши до суду першої інстанції розрахунок, жодним чином його не обґрунтувало, оскільки з розрахунку є незрозумілою сума, яка зазначена у стовпчику «сума боргу», адже у ньому не відображено станом на яку дату значиться така величина заборгованості, і чому період нарахування по кожному акту купівлі-продажу електричної енергії поділений ще на періоди (а.с. 165 том 1).
В свою чергу, суд апеляційної інстанції також сприяв позивачеві у можливості надати суду детальний розрахунок заборгованості відповідача, втім у розрахунку, наданому до Північного апеляційного господарського суду, позивачем додані стовпчики «причина зміни заборгованості» та «реквізити документа», однак у колегії суддів відсутня можливість перевірити правильність зазначення позивачем дат та сум у зазначених стовпчиках, оскільки до розрахунку позивачем не надано копій вказаних документів.
Крім того, як правильно встановлено місцевим господарським судом, відповідно до розрахунку, наданого позивачем, нарахування 3% річних та інфляційних втрат позивачем здійснено на зобов'язання, які виникли з січня 2022 року по грудень 2023 року, хоча предметом розгляду даної справи є порушення зобов'язань за лютий-грудень 2022 року та лютий-липень, вересень, жовтень 2023 року.
Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач неправильно вказав період прострочення по кожному акту купівлі-продажу електричної енергії, оскільки останнім не враховано, що останній день виконання зобов'язань відповідачем не входить до періоду прострочення.
Відтак, ненадання позивачем обґрунтованого розрахунку 3% річних та інфляційних втрат перешкоджає повному, об'єктивному та всебічному з'ясуванню судом обставин справи, можливості перевірки правильності їх нарахування.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на акт звірки від 30.09.2024, який на переконання скаржника підтверджує правильність здійснення останнім розрахунку 3% річних та інфляційних втрат відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки вказаний акт звірки відображає заборгованість, яка існувала станом на 30.09.2024, а не станом на дату виникнення прострочення по кожному акту купівлі-продажу.
З огляду на вищенаведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у стягненні з відповідача 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку з неможливістю здійснення самостійного перерахунку вказаних сум через відсутність доказів, які підтверджують конкретні, точні суми заборгованості по кожному спірному періоду станом на останню дату виконання зобов'язань, дати часткових оплат та актів коригування.
Згідно із ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 ст.73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 79 ГПК України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Колегія суддів зазначає, що апелянтом всупереч приписів ст. ст. 73, 74 ГПК України не доведено факту, а також не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї позиції щодо наявності підстав для скасування рішення Антимонопольного комітету України від 15.10.2024 №38-р/тк у справі №2/01-85-22.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову.
Доводи скаржників, викладені у апеляційних скаргах не спростовують вищенаведених висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
З огляду на викладене, суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність енерго» та Державного підприємства «Гарантований покупець» мають бути залишені без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2025 - без змін.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.
Керуючись ст.ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Співдружність енерго» та Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2025 у справі № 910/14783/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2025 у справі № 910/14783/24 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/14783/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду відповідно до статей 287-291 ГПК України.
Повний текст підписано 24.09.2025.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді Ю.Б. Михальська
А.І. Тищенко