Копія
154/730/25
2/154/632/25
26 вересня 2025 року м. Володимир
Володимирський міський суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Каліщука А.А.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук А.М.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в залі судових засідань Володимирського міського суду Волинської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (далі -ТзОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» звернулось в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 001.09.20243 між ТзОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР»» та відповідачем укладено електронний кредитний договір № 01.09.2024-100001170, який підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором та акцептований відповідачем в порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до умов кредитного договору, кредитодавець надав відповідачу кредит в сумі 17000 грн, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування коштами, нейстойку за нвиконання зобов'язання..
Кредитодавець свої зобов'язання виконав в повному обсязі. Однак відповідач не виконав свої зобов'язання за кредитним договором, не повернув кошти та не сплатив проценти за користування кредитом.
У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором від 01.09.2024 утворилась заборгованість:
заборгованість за тілом кредиту - 17 000 грн;
заборгованість за нарахованими процентам за користування кредитом - 21420 грн;
неустойка - 7480 гривень.
Позивач просить стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором від 01.09.2024 в розмірі 47 168, 23 грн та 2422,40 грн судового збору.
Ухвалою суду від 04.03.2025 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд по суті за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
19.03.2025 відповідач подав відзив в якому просив відмовити у задоволенні позову, оскільки відсутні докази укладення даного договору та отримання ним коштів за цим договором. Також не погоджується із сумою нарахованих відсотків, оскільки у розділі 5 у графі «кількість та розмір платежів, періодичність внесення, визначено сукупний розмір відсотків в розмірі 17067,71 гривень. Якщо до цієї суми додати розмір комісії, то виходить 19617,71 грн, що відповідає сумі, яка передбачена у графі «загальні витрати за кредитом». Однак, відповідач нарахував 21420 грн заборгованості за відсотками, ненадавши жодного розрахунку цієї суми відсотків. Також не підлягає нарахуванню та стягненню комісія, пов'язана з наданням кредиту, оскільки комісія за надання кредиту, не є банківською послугою, яку замовив позичальник, а є насолідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідає економічним потребам лише самого банку. У тексті кредитного договору та додатків до нього не надається роз'яснень за яку саме послугу стягується комісія в розмірі 15% від суми кредиту.При цьому, іззмісту п. 8 заявки кредитного договору вбачається, що сплата комісії у розмірі 2550 грн це - плата за надання кредиту. Тобто, сплачуючи комісію, жодних додаткових послуг позичальник не отримує. Тому нарахування і стягнення комісії є протиправним. Також відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, позичадбник звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця неустойку (штраф, пеня) за таке прострочення, а тому нарахування та стягнення неустойки є протиправним і не підлягає задоволенню.
25.03.2025 позивач подав відповідь на відзив, в якому просив позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.
В судове засідання представник позивача не з'явився, однак подав заяву в якій позовні вимоги підтримує повністю, просить проводити розгляд справи у відсутності представника позивача.
Відповідач в судове засідання не з'явився, однак у відзиві на позову заяву просив відмовити у задоволенні позову та проводити розгляд справи у його відсутності.
Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Фактичні обставини справи.
01.09.2024 між ТзОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір № 01.09.2024-100001170, який підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором та акцептований відповідачем в порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію».
Із дослідженого судом кредитного договору встановлено, що ТзОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» зобов'язується надати ОСОБА_1 кредит в сумі 17000 грн, а ОСОБА_1 зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 3 заявки кредитного договору, яка є невід'ємною частиною. Договору, визначено строк кредиту 140 днів. Дата повернення кредиту - 18.01.2025. Процентна ставка становить 1% в день.
У п. 4.1. пропозиції про укладення кредитного договору, яку відповідач прийняла та підписала одноразовим ідентифікатором, сторони визначили, що кредит надається у безготівковій формі, шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 хх-хххх-9001.
У додатку до кредитного договору (п. 12 ) сторони визначили графік та розмір щомісячних чергових платежів, які складаються із щомісячних платежів по процентах, тіла кредиту та комісії.
У п. 14 передбачено, що орієнтовна заагальна вартість кредиту становить 36617,71 гривню. Загальні витрати за кредитом становлять 19617,71 гривню.
Відповідно до п. 15 за кожень день невиконпного зобов'язання нараховується неустойка в розмірі 170 гривень.
На підтвердження заборгованості ОСОБА_1 за даним кредитним договором на день подання позовної заяви, позивач надав суду довідку - розрахунок заборгованості, відповідно до якої у відповідача існує заборгованість за даним договором в сумі 47168,23 грн, з яких: 17000 грн - заборгованість за кредитом, 21420 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, комісія - 1268,23 грн, 7480 грн - неустойка..
Застосовані норми права та мотиви суду.
Згідно з статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно із статтею 64 ЦПК України, докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
В розділі 2 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) сторони визначили порядок укладпння, підписання договору та створення електронних підписів сторін.
У п. 2.1. договору зазначено, що електронний кредитний договір, частиною якого є пропозтція про укладення договору (оферта), укладається кредитодовцем та позичальником у порядку, передбаченому Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 2.3.1 кредитодавець розміщує на власному вебсайті пропозицію укласти електронний договір (оферту).
Позичальник, який має намір укласти електронний кредитний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником в повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником про його ідентифікацію в особистому кабінеті на вебсайті (п.2.3.2).
Позичальник в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця обирає умови, на яких бажає укласти електронний кредитний договір (п.2.3.3.).
У випадку погодження кредитодавця на обрані позичальником умови, кредитодавець в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця направляє позичальнику пропозицію про укладення кредитного договору та заявку, а також формує формуляр відповіді про прийняття пропозиції в електронній формі для її заповнення та підписання позичальником ( п. 2.3.4).
Для підписання позичальником відповіді про прийняття пропозиції позичальнику передається одноразовий ідентифікатор в повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації в особистому кабінеті на вебсайті (п. 2.3.5).
Позичальник, який прийняв пропозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у вищевказаній пропозиції про укладення кредитного договору та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отриманим у вищевказаному порядку (п. 2.3.).
Примірник договору споживача підписується кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу (п.2.3.7).
Судом встановлено, що позивач направив ОСОБА_1 пропозицію про укладення кредитного договору та заявку, а також відповідь про прийняття пропозиції в електронній формі для її заповнення та підписання ОСОБА_1 , у відповідно до вимог п. 2.3.1-2.3.7 пропозиції про укладення кредитного договору..
Для підписання ОСОБА_1 відповіді про прийняття пропозиції їй було передано одноразовий ідентифікатор в повідомленні на номер телефону, вказаний ОСОБА_1 при її ідентифікації в особистомукабінеті на вебсайті.
ОСОБА_1 прийняла пропозицію укласти даний електронний договір на умовах, викладених у вищевказаній пропозиції про укладення кредитного договору та заявці, підписала відповідь про прийняття пропозиції електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отриманим у порядку, передаченому у п. 2.3.
Послідовність вищевказаних дій із зазначенням дати і часу підтверджується, письмовою формою послідовності дій учасників електронної комерції щодо укладання електронного договору № 01.09.2024 - 100001170 від 01.09.2024.
Таким чином, ОСОБА_1 ознайомлена з договором, паспортом споживчого кредиту та згідна з їхніми умовами, що підтверджується її підписом (електронним підписом одноразовим ідентифікатором).
У кредитному договорі (п. 4.1.), зазначено реквізити клієнта ОСОБА_1 , у тому числі зазначено картковий рахунок позичальника картки № НОМЕР_1 хх-хххх-9001 на який позивач зобов'язався перерахувати кредит в розмірі 17000 гривень.
В додатку до кредитного договору, інформаційному повідомленні ОСОБА_1 , остання вказала свій номер телефону НОМЕР_2 , на який відповідно до умов договору позивач направляє код одноразового ідентифікатора для електронного підпису договору.
Довідкою ТзОВ «СМ УНІВЕРСАЛ» від 21.03.2025 підтверджується, що на номер телефону НОМЕР_2 було направлено повідомлення з текстом «код підтвердження А442 Е442».
Наданою АТ «Державний ощадний банк України» письмовою інформацією підтверджується, шо банківський картковий рахунок № НОМЕР_1 хх-хххх-9001, який вказаний у кредитному договорі, належить ОСОБА_1 .
Довідкою ТОВ « Універсальні платіжні рішення» від 16.12.2024 підтверджується, що 01.09.2024 на картку № НОМЕР_3 перераховано кошти в сумі 17 000 грн за договором кредиту №01.09.2024-100001170.
Тобто, кошти в сумі 17000 грн були перераховані на картковий рахунок, який зазначений відповідачем у кредитному договорі.
Даний документ підтверджує, що ТзОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» виконало зобов'язання за кредитним договором від 01.09.2024, оскільки повністю перерахувало кошти за цим договором, на рахунок, який вказала у договорі відповідач.
Оскільки даний договір укладено на сайті позикодавця та ОСОБА_1 підписала його одноразовим ідентифікатором, отриманим на номер мобільного телефону повідмомленим ОСОБА_1 , тому без отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу на сайт товариства, договір між ОСОБА_1 та товариством не був би укладений.
Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, провадження № 61-1602св20.
Таким чином, кредитний договір укладений та підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий відповідачу.
Доказів того, що банківський картковий рахунок з відповідним номером, що вказаний у кредитному договорі, ОСОБА_1 не належить, та на неї 01.09.2024 не перераховано кошти в сумі 17000 грн, матеріали справи не містять та відповідачем на спростування цього таких доказів не надано.
Таким чином, безпідставними є доводи відповідача про те, що даний договір не був укладений та вона не отримувала від ТзОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» 17000 гривень за кредитним договором від 01.09.2024.
Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Із досліджених судом розрахунків заборгованості по кредитому договору встановлено, що ОСОБА_1 не повернула наданий кредит у встановлений договором строк, таким чином порушила зобов'язання за цим договором.
ОСОБА_1 не надала суду жодних доказів, які б підтвердили повернення позивачу усіх грошових коштів за даним кредитним договором.
Оскільки ОСОБА_1 не повернула позичені грошові кошти за кредитним договором від 01.09.2024 в сумі 17000 грн (тіло кредиту), у встановлений договором строк, а тому з ОСОБА_1 підлягає стягненню в користь позивача заборгованість за цим договором в сумі 17000 гривень.
Щодо вимог позивача про стягнення із відповідача процентів за користування кредитом, то суд зазначає наступне.
У додатку до кредитного договору (п. 12 ) сторони визначили графік та розмір щомісячних чергових платежів, які складаються із щомісячних платежів по процентах, тіла кредиту та комісії.
Відповідно до даного графіку платежів ОСОБА_1 зобов'язалась здійснювати такі платежі:
14.09.2024 сплатити 3661,77 грн ( 2380 грн проценти + 1281,77 грн комісія);
28.09.2024 сплатити 3661,77 грн ( 2380 грн проценти + 1268,23 грн комісія + 13,54 грн тіло кредиту);
12.10.2024 сплатити 3661,77 грн ( 2378,1 грн проценти + 1283,67 грн тіло кредиту);
26.10.2024 сплатити 3661,77 грн ( 2198,39 грн проценти + 1463,38 грн тіло кредиту);
09.11.2024 сплатити 3661,77 грн ( 1993,52 грн проценти + 1668,25 грн тіло кредиту);
23.11.2024 сплатити 3661,77 грн ( 1759,96 грн проценти + 1901,81 грн тіло кредиту);
07.12.2024 сплатити 3661,77 грн ( 1493,71 грн проценти + 12168,06 грн тіло кредиту);
21.12.2024 сплатити 3661,77 грн ( 1190,18 грн проценти + 2471,59 грн тіло кредиту);
04.01.2025 сплатити 3661,77 грн ( 844,16 грн проценти + 2817,61 грн тіло кредиту);
18.01.2025 сплатити 3661,78 грн ( 449,69 грн проценти + 3212,09 грн тіло кредиту);
Із графіку та розміру платежів встановлено, що ОСОБА_1 в період з 01.09.2024 по 18.01.2025 зобов'язана сплатити 17067,71 грн процентів за користування кредитом. Інших платежів по сплаті процентів за користування кредитом умовами договору не визначено.
Однак всупереч наведених умов договору позивач просить стягнути із відповідача
21420 грн процентів за користування кредитом. При цьому, позивач не надав суду жодних розрахунків цієї суми.
Оскільки вищенаведеним графіком та розміром платежів, який є умовою кредитного
договору, визначено, що ОСОБА_1 зобов'язана сплатити позивачу 17067,71 грн процентів за користування кредитом, а тому саме ця сума підлягає стягненню із відповідача в користь позивача.
Щодо нарахування та стягнення неустойки за невиконання зобов'язання, то суд
дійшов висновку, що дана вимога є незаконною з наступних підстав.
Відповідно до п. 18 Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Оскільки неустойка нарахована в період дії вищенаведеної норми закону, а тому
відповідно до положення цієї норми, відповідач звільняється від обов'язку сплатити на користь позивача неустойку за прострочення виконання зобов'язання.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 7480 грн є незаконною, а тому не підлягає до задоволення.
Щодо стягнення комісії за надання кредиту, то суд зазначає наступне.
Кредитний договір відноситься до оспорюваних договорів.
Відповідач укладений кредитний договір не оспорював ні в цілому, ні в будь-якій окремій його частині, а тому в силу вимог ст. 204 ЦК України цей правочин є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом і він не визнаний судом недійсним.
Позивачем заявлено до стягнення комісію у розмірі 1 268,23 грн не як штрафна санкція, а як складова кредитного договору.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію, пов'язану з наданням кредиту і ця умова договору не визнана недійсною.
Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення із
відповідача 1 268,23 грн комісії є законною, обгрунтованою, а тому підлагає до задоволення.
Оскільки відповідно до умов договору відповідач зобов'язався сплатити позивачу 17000 грн - тіло кредиту, 17067,71 грн - проценти за користування кредитом, 2550 грн комісії, що в загальному становить 36617,71 грн і відповідач сплатив позивачу 16.09.2024 - 1500 грн, 20.09.2024 - 3181,77 грн, що визнається відповідачем, а тому з відповідача підлягає стягненню 31935,94 гривні.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Однак відповідач не спростував належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору від 01.09.2024, заборгованість за цим договором в розмірі 31935,94грн, при цьому позивач належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами довів наявність кредитнної заборгованості в розмірі 31935,94 гривень.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач не виконав зобов'язання за кредитним договором від 01.09.2024, оскільки не повернув позивачу 31935,94 грн заборгованості за кредитом, що доведено під час розгляду справи, а тому позов підлягає до задоволення частково і з відповідача в користь позивача необхідно стягнути 31935,94 грн кредитної заборгованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено 2442,40 грн судового збору.
Зважаючи на часткове задоволення позову, а саме 67,70% (з заявлених 47168,23 грн задоволено 31935,94 грн) та з урахуванням норм ст. 141 ЦПК України, у відповідному відсотковому співвідношенні підлягає і стягненню з відповідача на користь позивача, судовий збір в сумі 1639,96 гривень.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 265 ЦПК України, ст.ст. 526, ст.610, ст. 611, 1049, 1054 ЦК України,суд,
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором № 01.09.2024-100001170 від 01.09.2024 в сумі 31935,94 гривні.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» 1639,96 гривень судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», ЄДРПОУ 37356833, м. Київ, вул. Саксаганського 133-А.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .
Головуючий:/підпис/
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Суддя А.А. Каліщук