16 вересня 2025 року
м. Чернівці
справа № 715/93/25
провадження 22-ц/822/728/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Половінкіної Н. Ю.
суддів Височанської Н.К., Кулянди М.І.
секретаря Паучек І.І.
за участі представника відповідача Київської обласної прокуратури Нараєвської Антоніни Юріївни, представника відповідача Державної казначейської служби України Катриняк-Гладкої Юлії Іванівни
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідач Київська обласна прокуратура, Державна казначейська служба України
за апеляційною скаргою Київської обласної прокуратури на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 09 червня 2025 року, головуючий у першій інстанції Маковійчук Ю.В.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у січні 2025 року звернувся до суду з позовом до Київської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування і прокуратури.
Зазначав, що з 07 жовтня 2016 року був затриманий співробітниками СБУ, на території Ярмолинецького району Хмельницької області, у зв'язку із розслідуванням кримінального провадження №22016101110000026, за фактом фінансування тероризму за ст.258-5 КК України.
Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснювалось групою слідчих СВ ГУ СБУ України у м. Києві та Київської області, процесуальне керівництво здійснювалось групою прокурорів відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Київської області.
В подальшому, 13 червня 2017 року, з кримінального провадження №22016101110000026 в окреме провадження за №22017101110000157, відносно позивача та інших осіб, виділено матеріали за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204 КК України, в межах якого 06 квітня 2018 року останньому було повідомлено про підозру, 17 липня 2018 року досудове слідство закінчено, а прокурор звернувся із обвинувальним актом до суду.
Вироком Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 16 липня 2021 року позивача та інших обвинувачених було визнано невинуватими за ч.1 ст. 204 КК України та виправдано за недоведеністю вини. Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 20 січня 2022 року вказаний вище вирок залишено без змін.
Посилався на те, що протягом 63 місяців 13 днів незаконно притягувався до кримінальної відповідальності, внаслідок чого йому завдано моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях через зруйновані життєві плани, оскільки в зв'язку із притягненням до кримінальної відповідальності він втратив коло друзів, які припинили із ним спілкування, не міг працевлаштуватись, через що не зміг підтримувати гідний рівень життя, відчував постійну тривогу та майбутнє. Враховуючи глибину моральних страждань, позивач визначив розмір відшкодування завданої йому моральної шкоди у 507 500 грн.
Внаслідок застосування до проведення огляду місця події вогнепальної зброї співробітниками СБУ, наступного вилучення слідчим і неналежного зберігання на штрафмайданчику був пошкоджений його транспортний засіб марки «Mercedes - Benz» моделі «Sprinte 312 D», 1998 року випуску, з номерним знаком НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 .
Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу згідно висновку експерта Хмельницького Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № ЕД-19/123-23/1773-АВ від 09 березня 2023 року становить 110100,33 грн.
Просив стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку 507 500 гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства і прокуратури.
Стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку 110100,33 гривень в якості відшкодування матеріальної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 09 червня 2025 року позов ОСОБА_1 до Київської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового слідства і прокуратури задоволено частково.
Стягнуто з Держави України за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 364 000 грн у відшкодування шкоди.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Київська обласна прокуратура в апеляційній скарзі просить рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 09 червня 2025 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до Київської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування і прокуратури в сумі 364000 грн скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким у позові ОСОБА_1 відмовити.
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Посилається на те, що позивачем не наведено аргументованих доводів та конкретних прикладів на підтвердження факту вчинення органами Київської обласної прокуратури фізичного чи психічного впливу на позивача в ході здійснення досудового розслідування, що вказувало б на спричинення останньому моральних страждань, настання інших негативних подій та явищ, переживань тощо. Відповідно до норм Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» - відшкодування шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Сам факт ухвалення виправдувального вироку щодо особи не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди. Позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою. Сторона вважає, що належного обґрунтування заявлених позивачем вимог про відшкодування моральної шкоди, а також доказів на підтвердження вказаних обставин, не надано, через що просить у позові відмовити.
Період перебування під слідством та судом у спірних правовідносинах має бути обрахований за час, починаючи з моменту вручення особі письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (або її затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення) та до моменту винесення виправдувального вироку.
Загальний строк перебування ОСОБА_1 під слідством та судом складає 39 місяців 10 днів з 06 квітня 2018 року (повідомлення про підозру) по 16 липня 2021 року (винесення вироку Ярмолинецьким районним судом Хмельницької області), а тому розмір компенсації моральної шкоди становить 314 667 гривень.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відзиву на апеляційну скаргу Київської обласної прокуратури не надходило.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Відповідно до правила, встановленого ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно роз'яснень, які містяться в п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», суд апеляційної інстанції при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги згідно з частинами третьою та четвертою статті 303 ЦПК України лише в разі, якщо буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення. За цих умов апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі й зобов'язаний мотивувати в рішенні вихід за межі доводів апеляційної скарги, проведення перевірки справи в повному обсязі.
У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Київською обласною прокуратурою рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 09 червня 2025 року в частині відмови у позові у позові ОСОБА_1 до Київської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової шкоди, заподіяної незаконними діями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового слідства і прокуратури в сумі 110100 грн не оскаржується.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Київської обласної прокуратури підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 до Київської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового слідства і прокуратури частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що підлягає захисту право ОСОБА_1 на стянення з Держави України за рахунок коштів державного бюджету України грошових коштів в сумі 364 000 грн у відшкодування моральної шкоди.
На обгрунтування таких висновків суд першої інстанції входив з того, що ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством органів досудового слідства, прокуратури 45 місяців 15 днів, вказував, що у результаті незаконних дій органів досудового слідства, прокуратури і суду, зазнав моральних страждань, що призвели до погіршення відносин з оточуючими людьми, нормальних життєвих зав'язків, втрати можливості працевлаштуватись, підтримання гідного рівня життя.
Відмовляючи у позові ОСОБА_1 до Київської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової шкоди, заподіяної незаконними діями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового слідства і прокуратури в сумі 110100 грн, суд першої інстанції зазначив про безпідставність таких вимог.
Мотивовано висновки суду першої інстанції тим, що транспортний засіб марки «Mercedes - Benz» моделі «Sprinte 312 D», 1998 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 був визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні № 22017101110000157.
Згідно акту № 138 від 07 серпня 2019 року транспортний засіб марки «Mercedes - Benz» моделі «Sprinte 312 D», 1998 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 був повернутий ОСОБА_1 у технічному стані та укомплектованості за відсутності претензій по зберіганні.
Водночас судом першої інстанції встановлено, що пошкодження транспортного засобу, які були предметом експертного дослідження Хмельницького Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № ЕД-19/123-23/1773-АВ від 09 березня 2023 року були наявні на момент передачі його на зберігання.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення наведеним нормам відповідає.
Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції
06 квітня 2018 року у кримінальному провадженні №22017101110000157 ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні групою осіб злочину, передбаченого ч.1 ст.204 КК України.
У серпні 2018 року кримінальне провадження №22017101110000157 було скеровано до Ярмолинецького районного суду Хмельницької області з обвинувальним висновком.
Вироком Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 16 липня 2021 року у кримінальному провадженні №22017101110000157, ОСОБА_1 було визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204 КК України та виправдано, у зв'язку із недоведеністю вини.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 20 січня 2022 року вирок Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 16 липня 2021 року залишено без змін.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституція України).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22)).
Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21)).
За своєю суттю зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (61-18013сво18).
Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частина друга статті 1176 ЦК України).
Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», виникає у випадку, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадку постановлення виправдувального вироку суду (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 вересня 2023 року у справі № 501/85/22 (провадження № 61-6796св23) зазначено, що: «статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що розмір відшкодування повинен бути не меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Тобто вказаним Законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом з урахуванням мінімального розміру заробітної плати.
Наведене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.
Указане узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), яка зазначила що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом, починаючи з часу пред'явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвалою про закриття кримінального провадження. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
Аналогічний висновок також викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19), у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19 (провадження № 61-9673св20), від 03 березня 2021 року у справі № 638/509/19 (провадження № 61-7643св20)».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 вересня 2023 року у справі № 501/85/22 (провадження № 61-6796св23) зазначено, що: «відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Верховний Суд зауважує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) вказано, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема, і представляти державу в суді. У справах про відшкодування шкоди державою вона бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого завдано шкоду.
Відповідний правовий висновок також викладено у постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 495/6187/16 (провадження № 61-8385св20), від 29 червня 2022 року у справі № 201/9398/20 (провадження № 61-11520св21), від 03 серпня 2022 року у справі № 461/5201/19 (провадження № 61-2271св22).
У постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17 (провадження № 61-8102св21), від 14 вересня 2022 року у справі № 415/1009/21 (провадження № 61-18055св21), від 07 грудня 2022 року у справі № 461/9982/19 (провадження № 61-4162св22) зазначено, що «кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання. Тобто, кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів. Проте суди на це уваги не звернули та зробили помилковий висновок про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди безпосередньо з Державної казначейської служби України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку».
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Як свідчить тлумачення статей 23, 1176 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі відшкодовується державою і при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач перебував під слідством та судом з 06 квітня 2018 року - дати повідомлення про підозру по 20 січня 2022 року - дати постановлення судом апеляційної інстанції ухвали про залишення вироку Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 16 липня 2021 року без змін, тобто 45 місяців 15 днів.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», на час розгляду справи установлено мінімальну заробітну плату на рівні 8 000,00 грн.
З урахуванням наведеного, судом першої інстанції обгрунтовано визначено розмір морального відшкодування ОСОБА_1 за період перебування під слідством і судом в сумі 364000 грн (8 000,00 грн х 45 міс) + (8000,00 грн : 30 днів) х 15 днів).
Визначаючи такий розмір відшкодування моральної шкоди, судом першої інстанції вірно враховано положення ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», а також обставини справи, обсяг душевних страждань позивача, характер немайнових втрат, яких вона зазнала, наявність вимушених змін у її життєвих стосунках.
Вищезазначений розмір моральної шкоди, який підлягає до відшкодування, відповідає засадам виваженості, розумності та справедливості.
Внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, закриття кримінального провадження внаслідок відмови прокурора від обвинувачення, позивач має право на відшкодування моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме статті 1176 ЦК України та Закону № 266/94-ВР. Додаткового визнання неправомірності дій органу прокуратури чи органів досудового розслідування для відшкодування шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, не потребується.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 29.11.2023 року у справі № 501/1275/20.
З урахуванням вищенаведеного, доводи апеляційної скарги, про те, що сам факт наявності виправдувального судового рішення не може слугувати доказом завдання моральної шкоди особі, колегія суддів відхиляє.
Доводи апеляційної скарги про те, що моральна шкода має нараховуватися за період з 06 квітня 2018 року (повідомлення про підозру) по 16 липня 2021 року (винесення вироку судом першої інстанції), тобто 39 місяців 10 днів є безпідставними, виходячи з такого.
У рішенні від 27 жовтня 1999 року № 9-рп/99 у справі № 1-15/99 Конституційний Суд України вказав, що притягнення до відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред'явлення особі обвинувачення у вчинені злочину.
Згідно з пунктом 14 частини першої статті 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 43 КПК України виправданим у кримінальному провадженні є обвинувачений, виправдувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили. Згідно з частинами першою - четвертою статті 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання
апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. Судові рішення суду апеляційної та касаційної інстанцій набирають законної сили з моменту їх проголошення.
Як зазначено вище, притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
За відсутності рішення суду про визнання неправомірними дій слідчого щодо витребування під час досудового розслідування (до оголошення підозри) вищевказаної інформації чи встановлення у такому рішенні факту незаконного вчинення процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, у позивача не виникає право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом № 266/94-ВР.
З урахуванням викладених вище положень статей 532, 533 КПК України, а також те, що вирок Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 16 липня 2021 року, яким ОСОБА_1 визнано невинним у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 20 січня 2022 року було залишено без змін, то саме із вказаної дати (з дня набрання вироком законної сили) позивач вважається таким, що реабілітований та позбавлений будь-яких обмежень у правах, а кримінальне переслідування щодо нього завершеним.
Отже, посилання позивача на те, що дата закінчення перебування під судом та слідством є 06 квітня 2018 року (день постановлення вироку судом першої інстанції) є безпідставними, оскільки такі його твердження суперечать чинному законодавству та усталеній практиці.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Отже, рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 09 червня 2025 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Тому рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 09 червня 2025 року слід залишити без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ч.1 ст.375 ЦПК України,
Апеляційну скаргу Київської обласної прокуратури на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 09 червня 2025 року залишити без задоволення.
Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 09 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Н. Ю. Половінкіна
Судді Н. К. Височанська
М. І. Кулянда