Справа № 642/5039/14-к Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/59/25 Суддя доповідач ОСОБА_2
25 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Харків апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 , захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , обвинуваченого ОСОБА_11 на вирок Ленінського районного суду м.Харкова від 27 липня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному 29 жовтня 2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013220510002953, за обвинуваченням
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харкова, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , судимого:
- за 17 серпня 2012 року вироком Московського районного суду м. Харкова за ч.1 ст.191, ч.3 ст.191 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади і займатися діяльністю, пов'язаною із розпорядчою та фінансово-господарською діяльністю на строк 1 рік, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування основного покарання з випробуванням (з іспитовим строком на 3 роки),
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190; ч.5 ст.27, ч.1 ст.366; ч.2 ст.289; ч.1 ст. 357 КК України, -
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини:
Вироком Ленінського районного суду м.Харкова від 27 липня 2018 року ОСОБА_11 засуджено:
- за ч.2 ст.190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік;
- за ч.5 ст.27, ч.1 ст.366 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням адміністративно - господарських функцій, на строк 2 роки;
- за ч.2 ст.289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, без конфіскації майна;
- за ч.1 ст.357 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_11 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язанні з виконанням адміністративно-господарських функцій, на строк 2 роки, без конфіскації майна.
На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Московського районного суду м.Харкова від 17 серпня 2012 року та ОСОБА_11 визначено остаточне покарання у виді побавлення волі на строк 6 років 3 місяці з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських функцій, на строк 2 роки, без конфіскації майна.
Ухвалено рішення щодо долі речових доказів.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_11 визнано винним в тому, що він у червні 2013 року, перебуваючи у місті Харкові на вулиці О. Вишні, 8, достеменно знаючи, що потерпілий ОСОБА_12 володіє автомобілем марки «Audi A-6», державний номерний знак НОМЕР_1 , увійшовши до останнього в довіру, під приводом надання послуг з оформлення, запропонував за винагороду у розмірі 3700 доларів США розмитнити та зареєструвати даний транспортний засіб, розраховуючи одразу звернути грошові кошти на свою користь.
На виконання свого злочинного умислу ОСОБА_11 у червні 2013 року повторно, шляхом зловживання довірою потерпілого, заволодів грошовими коштами останнього у розмірі 1900 доларів США, а 18 червня 2013 року - грошовими коштами у розмірі 14580 грн, тобто загальною сумою 29 766, 70 грн.
Крім того, на вимогу ОСОБА_11 , ОСОБА_12 з метою оформлення належного йому транспортного засобу надав йому автомобіль марки «Audi A-6», державний номерний знак НОМЕР_1 , вартістю 19346, 39 грн, та документи на нього а саме: технічний паспорт №Д989879; договір страхування на вказаний автомобіль, договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_12 та фірмою «Єврохолдинг», а також довіреність на право керування. Натомість ОСОБА_11 , діючи умисно з корисливих мотивів, розраховуючи одразу звернути транспортний засіб на свою користь, повторно заволодів шахрайським шляхом автівкою та офіційними документами на неї.
Окрім того, ОСОБА_11 повторно у листопаді 2013 року з метою шахрайського заволодіння грошовими коштами, що належать ПАТ «Підприємство Вторсплав», за попередньою змовою з директором ТОВ «Трубопрофіль» ОСОБА_13 , увівши в оману посадових осіб ПАТ «Підприємство Вторсплав», переконав їх, що ТОВ «Тубопрофіль» належить 40 тонн брухту металу, розташованого на території колишнього дитячого табору «Вогник» за адресою: вулиця Київське шосе, 8, село Черкаська Лозова, Дергачівський район, Харківська область, які насправді належали ПрАТ «ХНДПІ «Енергоатомтехніка».
На виконання свого протиправного умислу, ОСОБА_11 за попередньою змовою з раніше засудженим ОСОБА_13 , виконуючи роль пособника у вчиненні злочину, 13 листопада 2013 року виготовили договір поставки №164 вищезазначеного брухту металу зі специфікацією, завіривши його печаткою підприємства ТОВ «Трубопрофіль» та виставивши ПАТ «Підприємство Вторсплав» рахунок фактуру №СФ-87 від 14 листопада 2013 року на суму 60 000 грн.
На виконання умов договору ПАТ «Підприємство Вторсплав» платіжними дорученнями від 15 листопада 2013 року №5734 та від 22 листопада 2013 року №5776 перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ «Трубопрофіль» грошові кошти, загальною сумою 60 000 грн, якими ОСОБА_11 з ОСОБА_13 розпорядилися на власний розсуд.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_14 в редакції внесених до неї змін, просить оскаржуваний вирок щодо ОСОБА_11 скасувати, а кримінальне провадження за його обвинуваченням за ч.2 ст.190; ч.5 ст.27, ч.1 ст.366; ч.2 ст.289; ч.1 ст.357 КК України закрити, звільнивши його від кримінальної відповідальності на підставі п.п.2, 3, 4 ч.1 ст.49 КК України в зв'язку зі спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
В обґрунтування посилається на те, що ОСОБА_11 визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190; ч.5 ст.27, ч.1 ст.366; ч.2 ст.289; ч.1 ст.357 КК України, які були вчинені у червні та листопаді 2013 року, у зв'язку з чим обвинуваченого належить звільнити від кримінальної відповідальності на підставі ч.1 ст.49 КК України.
У спільній апеляційній скарзі, в редакції внесених в неї змін, обвинувачений ОСОБА_11 та захисники ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 просили закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_11 за обвинуваченням за ч.2 ст.190; ч.5 ст.27, ч.1 ст.366; ч.2 ст.289; ч.1 ст.357 КК України та звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі п.п.2, 3, 4 ч.1 ст.49 КК України в зв'язку зі спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Також просили апеляційний розгляд провести без їх участі.
Враховуючи відсутність питання про погіршення стану обвинуваченого, колегія суддів вважає за можливе провести апеляційний розгляд за відсутністю обвинуваченого та його захисників.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримала апеляційні скарги, просила вирок щодо обвинуваченого ОСОБА_11 скасувати, а кримінальне провадження за його обвинуваченням за ч.2 ст.190; ч.5 ст.27, ч.1 ст.366; ч.2 ст.289; ч.1 ст.357 КК України закрити, звільнивши його від кримінальної відповідальності на підставі п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.49 КК України в зв'язку зі спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви суду
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як убачається з вироку, суд встановив фактичні обставини кримінального провадження, дослідив докази та відповідно кваліфікував дії ОСОБА_11 за ч.2 ст.190; ч.5 ст.27, ч.1 ст.366; ч.2 ст.289; ч.1 ст.357 КК України.
Висновки суду щодо фактичних обставин провадження, доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_11 та правильності кваліфікації його дій, які не оскаржувалися в апеляційних скаргах, згідно до ст.404 КПК України, апеляційним судом не перевіряються.
Разом з тим, згідно ч.4 ст.286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Положеннями ч.1 ст.49 КК України, передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе ніж обмеження волі; три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; п?ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.
Пунктом 1 ч.2 ст.284 КПК України, передбачено, що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку з звільненням особи від кримінальної відповідальності.
При цьому відповідно до ч.2 ст.49 КК України, перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з?явлення особи із зізнанням або ї затримання.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження та вироку, ОСОБА_11 засуджено за кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.357, ч.2 ст.190, ч.2 ст.289 КК України, які він вчинив у червні 2013 року, та за кримінальні правопорушення, передбачені ч.5 ст.27, ч.1 ст.366; ч.2 ст.190 КК України, які він вчинив у листопаді 2013 року.
Відповідно до ст. 12 КК України (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018) кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини. У свою чергу злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.
Так, з огляду на приписи ст.12 КК України, на момент вчинення, кримінальні правопорушення, передбачені:
- ч.1 ст.357 КК України є кримінальним проступком, оскільки передбачене покаранням за його вчинення у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років. За змістом вимог п.2 ч.1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі.
- ч. 2 ст. 190 КК України є нетяжким злочином, оскільки передбачено покарання у виді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк від одного до двох років, або обмеження волі на строк до п'яти років, або позбавлення волі на строк до трьох років. За змістом вимог п.3 ч.1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;
- ч.2 ст.289 КК України є тяжким злочином, оскільки передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої. За змістом вимог п.4 ч.1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;
- ч.5 ст.27, ч.1 ст.366 КК України є кримінальним проступком, оскільки передбачене покаранням за його вчинення у виді штрафу до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох
років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися
певною діяльністю на строк до трьох років. За змістом вимог п.2 ч.1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі.
Поряд з цим, 19 листопада 2015 року оголошено розшук обвинуваченого ОСОБА_11 , судове провадження зупинено до розшуку обвинуваченого.
14 листопада 2016 року на підставі ст.335 КПК України було поновлено судовий розгляд даного кримінального провадження.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2023 року у справі № 735/1121/20, провадження № 13-26кс22, у разі ухилення від досудового розслідування або суду особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності або покарання за давністю після спливу диференційованого строку, передбаченого ч.1 ст.49 КК України, подовженого на період ухилення. Закінчення загальних строків, установлених частиною другою цієї статті (п?ятнадцять років з моменту вчинення злочину і п?ять років - проступку), є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, коли цей строк спливає раніше за диференційований, подовжений на час ухилення.
Таким чином, строки давності по всім інкримінованим ОСОБА_11 кримінальним правопорушенням сплили, в тому числі за найтяжчим епізодом злочину, по якому строк давності складає 10 років, з врахуванням строку перебування обвинуваченого у розшуку - 11 місяців 25 днів.
З огляду на викладене та з урахуванням вимог ч.1 ст.417, п.1 ч.2 ст. 284, ч.3 ст.288 КПК України, та клопотання сторони захисту, належить скасувати оскаржуваний вирок та звільнити ОСОБА_11 від кримінальності відповідальності за ч.2 ст.190; ч.5 ст.27, ч.1 ст.366; ч.2 ст.289; ч.1 ст.357 КК України на підставі п.п.2, 3, 4 ч.1 ст.49 КК України, закривши кримінальне провадження на підставі п.1 ч.2 стю284 КПК України, у зв'язку з чим апеляційні вимоги прокурора, обвинуваченого та його захисників, підлягають задоволенню.
Відповідно до висновку Об'єднаної палати ККС ВС, викладеному у постанові від 12 вересня 2022 року у справі №203/241/17, якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави.
Оскільки ОСОБА_11 звільняється від кримінальної відповідальності на підставі пп.п.2, 3, 4 ч.1 ст.49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, а ініціатором проведення судових експертиз у цьому кримінальному провадженні був орган досудового розслідування, то процесуальні витрати на проведення судових експертиз: №68 від 17 березня 2014 року у розмірі 491 грн. 40 коп.; №4361 від 28.04.2014 року у розмірі 492 грн.; №127 від 31.03.2014 року у розмірі 786 грн. 24 коп., на загальну суму - 1769 грн. 64 коп., а також процесуальні витрати на залучення експерта у розмірі 638 грн. 82 коп. покладаються на державу.
Разом з цим, відповідно до змісту ст. 129 КПК України, суд може прийняти рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову лише у разі ухвалення обвинувального вироку або постановлення ухвали про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру. Суд позбавлений можливості вирішити цивільний позов про відшкодування шкоди, заподіяної вчиненням кримінальних правопорушень, у разі постановлення ухвали про звільнення особи від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закриттям провадження.
Суд апеляційної інстанції інстанції враховує, що в аспекті реалізації приписів ст. 129 КПК України, за якими вирішення цивільного позову по суті заявлених вимог можливо лише в разі ухвалення обвинувального вироку або постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, цивільний позов залишається без розгляду у разі закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. У такому випадку позивач вправі заявити свої вимоги в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним цивільні позови заявлені ПАТ «Підприємство Вторсплав» у розмірі - 94800 грн. та потерпілим ОСОБА_12 на відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 104400 грн. до обвинуваченого ОСОБА_11 залишити без розгляду.
Разом з тим, колегія суддів роз'яснює, що звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставіст. 49 КК України,у зв'язку із закінченням строків давності, та закриття кримінального провадження на підставі п.1 ч. 2 ст. 284 КПК України, не є реабілітуючою підставою, а тому потерпілі не позбавлені процесуальної можливості звернутися до суду з цивільним позовом в порядку цивільного судочинства.
Така позиція узгоджується з правовим висновком, який міститься у постанові Верховного суду від 27 січня 2025 року у справі № 537/984/20 (провадження № 51-1747км22).
Зважаючи на закриття кримінального провадження, необхідно вирішити питання щодо долі речових доказів у ньому, в порядку статті 100 КПК України.
Керуючись ст. 405, 407, 417, 419 КПК України,-
Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 , захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , обвинуваченого ОСОБА_11 задовольнити.
Вирок Ленінського районного суду м.Харкова від 27 липня 2018 року щодо ОСОБА_11 скасувати.
На підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_11 за ч.2 ст.190; ч.5 ст.27, ч.1 ст.366; ч.2 ст.289; ч.1 ст.357 КК України закрити, звільнивши його від кримінальної відповідальності на підставі п.п.2, 3, 4 ч.1 ст.49 КК України в зв'язку зі спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Процесуальні витрати за проведення судових експертиз: №68 від 17 березня 2014 року у розмірі 491 грн. 40 коп.; №4361 від 28 квітня 2014 року у розмірі 492 грн.; №127 від 31 березня 2014 року у розмірі 786 грн. 24 коп., на загальну суму - 1769 грн. 64 коп., а також процесуальні витрати на залучення експерта у розмірі 638 грн. 82 коп. віднести на рахунок держави.
Цивільні позови заявлені ПАТ «Підприємство Вторсплав» та потерпілим ОСОБА_12 залишити без розгляду.
Роз'яснити потерпілим ПАТ «Підприємство Вторсплав» та ОСОБА_12 право звернення з цивільним позовом до суду першої інстанції у порядку цивільного судочинства.
Речові докази: договір поставки, специфікацію, рахунок-фактуру зберігати в матеріалах справи.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Кримінального касаційного суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Колегія суддів:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4