Справа № 554/2265/25 Номер провадження 22-з/814/200/25 Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
26 вересня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Лобова О.А.
суддів Дорош А.І., Триголова В.М.
розглянув заяву ОСОБА_1 , про відвід головуючому судді Лобову О.А.,
у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», товариства з обмеженою відповідальність «ФК «Поліс», треті особи ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тишко Ірина Олександрівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Міленіна Катерина Олегівна, про витребування майна із чужого незаконного володіння,
Постановою Полтавського апеляційного суду від 30 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтави від 12 травня 2025 року залишено без змін.
04 серпня 2025 року на адресу суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Поліс» про ухвалення у справі додаткового рішення, яким слід вирішити питання щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Поліс» 45 000 грн. понесених витрат на правничу допомогу.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 17 вересня 2025 року заяву призначено до судового розгляду на 01 жовтня 2025 року без повідомлення учасників справи.
25 вересня 2025 року о 22:41 год ОСОБА_1 за допомогою системи «Електронний суд» направив до Полтавського апеляційного суду заяву про відвід головуючому судді Лобову О.А..
В обґрунтування заяви вказує, що Полтавський апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні заяв про забезпечення позову (як поданої позивачем, так і поданої третьою особою), вийшов за межі своїх повноважень, встановлених ст. 150-151 ЦПК України. У мотивувальній частині ухвал суд фактично здійснив оцінку спірних правовідносин та зробив висновок: «Судовими рішеннями у справі №554/9012/16-ц встановлено, шо ТОВ ФК «Поліс» у встановленому законом порядку набуло право власності на спірний об'єкт нерухомого майна.»
Вважає, що такі висновки є неприпустимими на стадії вирішення питання про забезпечення позову оскільки: 1. Питання правомірності чи неправомірності набуття права власності може бути вирішене виключно під час розгляду справи по суті. Суд не мав права оцінювати правомірність набуття права власності відповідачем у інших справах. Посилання на “визнання правомірності» в інших провадженнях є передчасним вирішенням спору по суті. 2. Суд, вирішуючи питання забезпечення позову, не має повноважень наперед оцінювати докази чи визначати правову природу спірних правовідносин. Передчасне з'ясування суті спору унеможливлює належний та справедливий розгляд справи в подальшому. Подібні висновки створюють враження упередженості суду та порушують принципи змагальності та рівності сторін (ст. 12, 13 ЦПК України). Завдання суду при розгляді заяви про забезпечення позову - перевірити наявність ризиків та співмірність заходів (ст. 150-153 ЦПК)
При цьому посилався на практику ВС: у справі № 638/3692/19, постанова від 14.04.2021; у справі 903/497/24 постанова від 17.01.2025; у справі № 567/459/23 , постанова від 24.07.2024.
Повідомляє, що за його заявою до Антикорупційного Бюро України від 15 грудня 2020 року було відкрито провадження за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення відносно судді Ленінського районного суду м.Полтави Новака Ю.Д.. Дані розслідування також стосуються судді Октябрського районного суду м.Полтави Блажко І.О. При спілкуванні його з суддею Новаком Ю.Д. у 2020 році, останній повідомляв що має дружні стосунки з суддею Лобовим О.А., а той в свою чергу має дружні стосунки з головою Полтавського апеляційного суду Гальонкіним О.А., який в свою чергу може впливати на суддів Полтавського апеляційного суду для позитивного вирішення питань для ТОВ «ФК «Поліс».
Зазначає що неодноразово заявляв відводи судді Лобову О.А. у зв'язку з недовірою до нього.
Вважає, що суддя Лобов О.А., як головуючий суддя міг впливати на суддів колегії при винесенні постанови про відмову у забезпеченні позову та в описові частині постанови навмисне дав оцінку правомірності набуття права власності відповідачем на будівлю за адресою: м.Полтава, пр-кт Першотравневий 17-Б, фактично вирішивши справу по суті.
Положеннями ст. 36 ЦПК України визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до частин 1-3 ст.40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
З поданої заяви про відвід судді вбачається, що заявник не погоджується з прийнятими процесуальними рішеннями за участі головуючого судді Лобова О.А., що не може бути підставою для задоволення відводу та свідчить про його необґрунтованість.
Слід звернути увагу, що відповідно підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оголошено неприйнятною будь яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, Суд вказав на зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживав образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див. ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року, заява № 67208/01, «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 4 лютого 2003 року, заяви № 61164/00 і № 18589/02,«Guntis Apinis проти Латвії» від 20 вересня 2011 року, заява № 46549/06).
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - КЗПЛ) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом (п. 1).
Як зазначається у п. 11 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки, ухвалених 17.11.2010, зовнішня незалежність не є прерогативою чи привілеєм, наданим для задоволення власних інтересів суддів. Вона надається в інтересах верховенства права та осіб, які домагаються та очікують неупередженого правосуддя. Незалежність суддів слід розуміти як гарантію свободи, поваги до прав людини та неупередженого застосування права. Неупередженість та незалежність суддів є необхідними для гарантування рівності сторін перед судом» (п. 11).
Крім того, Консультативна рада європейських суддів у п. 12 Висновку № 1 (2001) наголошує: «Судовій владі повинні довіряти не лише сторони окремої судової справи, а й суспільство в цілому. Таким чином, суддя не просто повинен насправді бути вільним від будь-яких зв'язків, прихильностей, упередженості, він чи вона також повинні вважатися вільними від цього з точки зору розсудливого спостерігача. У протилежному випадку довіру до судової влади може бути підірвано»
Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалено Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006 року № 2006/23 від 19.05.2006 року, незалежність судових органів є передумовою забезпечення правопорядку та основною гарантією справедливого вирішення справи в суді. Отже, суддя має відстоювати та втілювати в життя принцип незалежності судових органів в його індивідуальному та колективному аспектах.
Пунктом 1.1 Бангалорських принципів поведінки суддів передбачено, що суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою. Одночасно, вказаними Принципами унормовано, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Згідно з п.п. 2.1, 2.2 Бангалорських принципів поведінки суддів при виконанні своїх обов'язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів. Поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об'єктивності суддів та судових органів.
У п.132 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гарабін проти Словаччини» (Harabin v. Slovakia) від 20 лютого 2013 року зазначено, що існування національних процедур для забезпечення неупередженості, а саме правил, що регулюють відвід судді, є важливим фактором. Такі правила виявляють особливу увагу національного законодавства до усунення всіх обґрунтованих сумнівів у неупередженості судді чи суду і є спробою забезпечити неупередженість, усуваючи причини таких сумнівів. На додаток до забезпечення відсутності упередженості як такої, ці правила спрямовані на усунення будь-яких проявів упередженості і таким чином слугують зміцненню довіри громадськості до суду.
Заява Дігорова Ігоря Михайловича про відвід головуючому судді Лобову О.А., не містить конкретних обгрунтованих доводів щодо існування обставин передбачених ЦПК України.
У зв'язку з наведеним слід визнати, що заява про відвід не є обгрунтованою, а тому не підлягає до задоволення.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, у такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Керуючись п.5 ч.1 ст. 36, ст.ст. 39, 40 ЦПК України, суд,
Визнати заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Лобова О.А. необґрунтованою.
Питання про відвід головуючого судді Лобова О.А. передати на розгляд іншому судді, визначеному у порядку ч.1 ст. 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.А.Лобов
Судді: А.І.Дорош
В.М.Триголов